Навчально-методичний комплекс дисципліни для студентів спеціальності 030201 "міжнародне право"

Вид материала

Документы

Содержание Семінар № 9. Правове визначення та юридичний статус держави. Атрибути суверенної держави. Форма правління (2 год.) Контрольні запитання до змістового модуля ііі Глава держави. виконавча влада. судова влада. місцеве самоврядування. конституційно-правова відповідальність Контрольні запитання до змістового модуля іv Методичні рекомендації до виконання Теми для дискусії Теми для дискусії Мета заняття

Подобный материал:

• Навчально-методичний комплекс дисципліни „ маркетингові дослідження зарубіжних ринків", 346.95kb.
• Навчально-методичний комплекс дисципліни "Економетрика" для студентів спеціальності, 258.85kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни „ фінансове право для підготовки фахівців, 1125.11kb.
• Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни філософія київ 2011, 684.23kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Судова бухгалтерія» для підготовки фахівців, 973.91kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни стратегічний маркетинг для студентів окр, 1249.81kb.
• Навчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни "іноземна мова професійного спрямування", 1297.46kb.
• Навчально-методичний комплекс для студентів спеціальності 030401 «Міжнародне право», 1126.63kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни адміністративна відповідальність для студентів, 451.86kb.
• Навчально-методичний комплекс з дисципліни " світове сільське господарство та продовольчі, 472.92kb.

Семінар № 9. Правове визначення та юридичний статус держави. Атрибути суверенної держави. Форма правління (2 год.)

1. Поняття держави та її складові.
   
2. Сутність державного суверенітету.
   
3. Атрибути держави.
   
4. Поняття форми держави. Форма державного правління.
   
5. Парламентарні форми правління.
   
6. Поняття республіки. Президентська республіка: основні риси.
   
7. Процес становлення форми правління в Україні.
   

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
2. Чиркин В.Е. Нетипичные формы правления в современном государстве // Государство и право. − 1994. − № 1.
   

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.
   
2. Закон України № 222-ІV про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року.
   
3. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. Проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.
   
4. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).
   
5. Закон “Про столицю України – місто-герой Київ від 15.01.1999.
   
6. Закон “Про мову в Україні” від 28.10.1989.
   
7. Закон “Про Державний Гімн України” від 06.03.2003.
   

Семінар № 10. Форма територіального устрою. Форма державно-правового режиму (2 год.)

1. Поняття форми територіального устрою.
   
2. Унітарна держава: основні ознаки.
   
3. Статус адміністративно-територіальної одиниці.
   
4. Правовий статус автономії.
   
5. Федерація та її ознаки.
   
6. Статус суб’єкта федерації.
   
7. Розмежування повноважень між федерацією і суб’єктом федерації.
   
8. Конфедерація та її правова природа.
   
9. Міждержавні утворення та їх правова природа.
   
10. Форма державно-правового режиму. Види.
    

Дати визначення термінів: держава, державний суверенітет, теорія розподілу влад, “гілка влади”, дифузія (дисперсія) влад, система стримувань і противаг, принцип демократичного централізму, державний орган, повноваження, компетенція, титульна нація, атрибути держави, державні символи, державна мова, офіційна мова, форма держави, форма державного правління, республіка, президентська республіка, парламентарна республіка, змішана республіка, монархія, директоріальна республіка, абсолютна монархія, конституційна монархія, парламентарна монархія, дуалістична монархія, виборна монархія, форма територіального устрою, унітарна держава, федеративна держава, асиметрична федерація, автономія, конфедерація, унія, імперія, адміністративно-територіальна одиниця, форма державно-правового режиму, демократичний режим, авторитарний режим, тоталітарний режим.


Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
2. Чиркин В.Е. Современное федеративное государство. М., 1997.
   
3. Федерализм: энциклопедический словарь. – М., 1997.
   

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.
   
2. Закон України № 222-ІV про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року.
   
3. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. Проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.
   
4. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).
   

ТЕМА № 8. Законодавча влада


Лекція № 14-15. Законодавча влада (4 год.)

1. Поняття законодавчої влади. Загальна характеристика парламенту.
   
2. Порядок формування парламенту.
   
3. Структура парламенту.
   
4. Порядок прийняття рішень.
   
5. Компетенція парламенту.
   
6. Розпуск парламенту.
   
7. Правовий статус народного депутата.
   

Семінар № 11. Законодавча влада (2 год.)

1. Поняття законодавчої влади.
   
2. Місце парламенту в системі вищих органів державної влади. Основні риси парламенту.
   
3. Структура парламенту.
   
4. Порядок роботи та прийняття рішень парламентом.
   
5. Правовий статус депутата парламенту.
   
6. Депутатський мандат: вільний та імперативний.
   

Семінар № 12. Функції парламенту. Розпуск парламенту (1 год.)

1. Компетенція парламенту.
   
2. Законодавчий процес.
   
3. Парламентський контроль.
   
4. Розпуск парламенту.
   
5. Структура, порядок діяльності та повноваження Верховної Ради України.
   

Дати визначення термінів: парламент, легіслатура, парламентаризм, мандат, депутат, народний депутат, кооптування, ротація, парламентська сесія, комісії, парламентські фракції, бікамеризм, однопалатна двопалатність, імунітет, індемнітет, інтерпеляція, імпічмент, законодавчий процес, законодавча ініціатива, право вето, абсолютне вето, відносне вето, промульгація закону, пролонгація закону, імперативний мандат, вільний мандат, чергова сесія, позачергова сесія, пленарне засідання, кворум.


Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
2. Депутат парламента в зарубежных государствах. − М.: Юрид. лит., 1995.
   
3. Парламенты мира / Под ред. А.А.Мишина. − М.: Высшая школа, 1991.
   
4. Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С.Шемшученка. − К.: Парламентське видавництво, 1999.
   
5. Шаповал В.М. Зарубіжний парламентаризм. – К.: Основи, 1993. – 143 с.
   

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.
   
2. Закон України № 222-ІV про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року.
   
3. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. Проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.
   
4. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).
   
5. Регламент Верховної Ради України від 27.07.1994.
   
6. Закон “Про вибори народних депутатів” від 25.03.2004.
   
7. Закон “Про статус народного депутата” від 17.11.1992.
   
8. Указ Президента України “Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України” від 2 квітня 2007 року
   

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЯ ІІІ:

1. Сутність державного суверенітету.
   
2. Атрибути держави.
   
3. Статус столиці як особливої адміністративно-територіальної одиниці.
   
4. Поняття форми держави.
   
5. Парламентарні форми правління.
   
6. Поняття республіки. Президентська республіка: основні риси.
   
7. Характеристика України за формою правління.
   
8. Процес становлення форми правління в Україні.
   
9. Поняття форми територіального устрою.
   
10. Унітарна держава: основні ознаки.
    
11. Правовий статус автономії.
    
12. Федерація та її ознаки.
    
13. Договірні та конституційні федерації.
    
14. Статус суб’єкта федерації.
    
15. Розмежування повноважень між федерацією і суб’єктом федерації.
    
16. Особливості російського федералізму.
    
17. Конфедерація та її правова природа.
    
18. Форма державно-правового режиму.
    
19. Демократичний державно-правовий режим: основні ознаки.
    
20. Авторитарний режим: основні риси. Тоталітаризм як крайній прояв авторитаризму.
    
21. Теорія розподілу влад та її практичне втілення.
    
22. Поняття законодавчої влади.
    
23. Місце парламенту в системі вищих органів державної влади. Основні риси парламенту.
    
24. Структура парламенту.
    
25. Порядок роботи та прийняття рішень парламентом.
    
26. Правовий статус депутата парламенту.
    
27. Депутатський мандат.
    
28. Компетенція парламенту.
    
29. Законодавчий процес.
    
30. Парламентський контроль.
    
31. Розпуск парламенту.
    
32. Структура, порядок діяльності та повноваження Верховної Ради України.
    

Змістовий модуль ІV

ГЛАВА ДЕРЖАВИ. ВИКОНАВЧА ВЛАДА. СУДОВА ВЛАДА. МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ


ТЕМА № 9. Інститут глави держави в конституційному праві


Лекція № 16. Глава держави в конституційному праві (2 год.)

1. Конституційний статус глави держави: монарха; президента.
   
2. Порядок обрання президента.
   
3. Повноваження президента.
   
4. Нормотворчість глави держави.
   
5. Відповідальність у формі імпічменту.
   

Семінар № 13. Глава держави в конституційному праві (2 год.)

1. Глава держави: конституційний статус: монарха; президента.
   
2. Порядок обрання президента.
   
3. Повноваження глави держави
   

а) президента;

б) монарха.

4. Нормотворчість глави держави.
   
5. Повноваження Президента України: до і після конституційної реформи 2004 року.
   
6. Процедура імпічменту.
   

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
2. Сахаров И.А. Институт президентства в современном мире. М.: Юрид. лит., 1994.
   

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.
   
2. Закон України № 222-ІV про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року.
   
3. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.
   
4. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).
   
5. Закон “Про Президента УРСР” від 05.07.1991.
   
6. Закон “Про вибори Президента України” від 05.03.1999.
   

ТЕМА № 10. Виконавча влада


Лекція № 17. Уряд в системі вищих органів державної влади (2 год.)

1. Поняття виконавчої влади.
   
2. Уряд як вищий орган виконавчої влади.
   
3. Формування уряду.
   
4. Компетенція уряду.
   
5. Порядок прийняття рішень урядом. Нормотворчість уряду.
   
6. Відповідальність уряду.
   

Семінар № 14. Виконавча влада (2 год.)

1. Поняття виконавчої влади: організаційний та функціональний аспект.
   
2. Класифікація органів виконавчої влади.
   
3. Характеристика уряду як державного інституту. Моделі організації уряду.
   
1. Формування уряду.
   
2. Порядок заміщення посади Прем’єр-міністра у Німеччині.
   
3. Повноваження та порядок роботи уряду.
   
4. Відповідальність уряду.
   
5. Центральні та місцеві органи виконавчої влади.
   
6. Організація органів виконавчої влади в Україні.
   

Дати визначення термінів: екзекутива, біцефальна (дуалістична) виконавча влада, глава держави, монарх, президент, уряд, інвеститура, суспензивне (відкладальне) вето, вибіркове вето, кишенькове вето, абсолютне вето, міністр без портфеля, делегована правотворчість, місцева державна адміністрація, міністерство, адміністративний прем’єр, контра сигнатура, імпічмент.


Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
2. Исполнительная власть: сравнительно-правовое исследование. М.: ИНИОН РАН, 1995.
   
3. Шаповал В.М. Виконавча влада в розвинутих країнах (конституційно-правовий аспект). Навчальний посібник. − К., 1996.
   
4. Шаповал В.М. Конституція і виконавча влада. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 80с.
   

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.
   
2. Закон України № 222-ІV про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року.
   
3. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.
   
4. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).
   
5. Закон “Про Кабінет Міністрів України” від 21.12.2006.
   

ТЕМА № 11. Судова влада


Лекція № 18. Судова влада (2 год.)

1. Поняття судової влади.
   
2. Судові системи та види судів.
   
3. Конституційний статус суддів.
   
4. Поняття конституційного контролю.
   
5. Моделі конституційного контролю.
   
6. Класифікація органів конституційного контролю.
   
7. Органи конституційного контролю. Конституційний суд.
   
8. Порядок формування Конституційних судів.
   
9. Компетенція Конституційних судів.
   

Семінар № 15. Конституційна юрисдикція (1 год.)

1. Поняття конституційної юрисдикції.
   
2. Моделі конституційного контролю.
   
3. Конституційний суд – орган конституційної юрисдикції.
   
4. Порядок звернення до Конституційного суду та порядок розгляду ним справ.
   
5. Компетенція конституційних судів.
   
6. Форми конституційного контролю.
   

Дати визначення термінів: судова влада, магістратура, правосуддя, юрисдикція, суд присяжних, суд шефенів, ассізи, судочинство, судовий імунітет, конституційність закону, конституційна юрисдикція, конституційний контроль.


Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
2. Боботов С.В. Конституционная юстиция (сравнительный анализ). − М.: ИЧП ЕАВ, 1994.
   
3. Рішення Конституційного Суду України. − Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. – К., 2005.
   

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.
   
2. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. Проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.
   
3. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).
   
4. Закон “ Про Конституційний Суд України” від 16.10.1996.
   

ТЕМА № 12. Місцеве самоврядування


Лекція № 19. Місцеве самоврядування: конституційні моделі. (2 год.)

1. Теоретичні та конституційні засади організації місцевого управління та самоврядування.
   
2. Система органів місцевого самоврядування.
   
3. Порядок формування органів місцевого самоврядування.
   
4. Конституційне регулювання компетенції місцевих органів та їх відносини з центральною владою у зарубіжних країнах.
   
5. Організація органів місцевого самоврядування в Україні.
   

Дати визначення термінів: місцеве самоврядування, місцеве управління, територіальна громада, адміністративно-територіальна одиниця, місцеві вибори, місцеві референдуми, загальні збори громадян за місцем їх проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання, мер, місцева рада, виконавчий комітет місцевої ради, місцева державна адміністрація, муніципалітет,


Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
2. Гарнер Д. Великобритания: центральное и местное самоуправление. − М.: Прогресс, 1984.
   
3. Харлоф Э. Местные органы власти в Европе. − М., 1992.
   
4. Черкасов А.И. Сравнительное местное управление: теория и практика. − М.: ФОРУМ-ИНФРА-М, 1998.
   
5. Шаповал. В. Сутнісні характеристики місцевого самоврядування // Право України. – 2002. – № 3. – С. 48-54.
   

Нормативні акти.

1. Конституція України від 28.06.1996.
   
2. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. Проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.
   
3. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).
   
4. Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997, № 280/97-ВР (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, N 24, ст.170).
   
5. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Науково-практичний коментар. Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999.
   
6. Європейська Хартія місцевого самоврядування. Офіційний переклад. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2002. – № 10.
   

ТЕМА № 13. Конституційно-правова відповідальність


Лекція № 20. Конституційна відповідальність: поняття та види (2 год.)

1. Конституційна відповідальність та її види.
   
2. Конституційна відповідальність парламенту.
   
3. Конституційна відповідальність уряду.
   
4. Конституційна відповідальність Президента.
   
5. Конституційна відповідальність інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
   
6. Конституційна відповідальність громадян та іноземців.
   

Завдання для самостійної роботи (2 год.):

1. Процедура імпічменту за Конституцією США та випадки її практичного застосування.


Дати визначення термінів: юридична відповідальність, політична відповідальність, конституційна відповідальність.


КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗМІСТОВОГО МОДУЛЯ ІV:

1. Поняття виконавчої влади. Організація виконавчої влади за різних форм державного правління.
   
2. Класифікація органів виконавчої влади.
   
3. Конституційний статус глави держави: монарха; президента.
   
4. Порядок та умови заміщення посади президента.
   
5. Повноваження глави держави.
   
6. Нормотворчість глави держави.
   
7. Інститут контрасигнатури.
   
8. Відповідальність глави держави.
   
9. Процедура імпічменту.
   
10. Характеристика уряду як державного інституту. Моделі організації уряду.
    
11. Порядок формування уряду.
    
12. Порядок заміщення посади Прем’єр-міністра та формування уряду у Німеччині.
    
13. Повноваження та порядок роботи уряду.
    
14. Нормотворчість уряду. Акти Кабінету Міністрів України.
    
15. Політична відповідальність уряду.
    
16. Центральні та місцеві органи виконавчої влади: їх компетенція.
    
17. Організація органів виконавчої влади в Україні.
    
18. Поняття судової влади. Судові системи та види судів.
    
19. Поняття конституційного контролю. Органи конституційного контролю.
    
20. Конституційна юстиція.
    
21. Компетенція Конституційного суду.
    
22. Організація органів судової влади в Україні.
    
23. Загальна характеристика та системи місцевого самоврядування.
    
24. Компетенція органів місцевого самоврядування.
    
25. Організація місцевого самоврядування в Україні.
    
26. Особливості статусу Автономної Республіки Крим в праві України.
    
27. Конституційна відповідальність та її види.
    
28. Конституційна відповідальність парламенту.
    
29. Конституційна відповідальність уряду.
    
30. Конституційна відповідальність Президента.
    
31. Конституційна відповідальність інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
    
32. Конституційна відповідальність громадян та іноземців.
    

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ

СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ


Семінар № 1. Поняття та предмет конституційного права (2 год.)


Дати визначення термінів: галузь конституційного права, наука конституційного права, порівняльне конституційне право, конституційне право зарубіжних країн, конституційні правовідносини, суб’єкти конституційних правовідносин, повноваження, компетенція; конституційно-правова норма, норми-правила, норми-дефініції, норми прямої і непрямої дії, імперативні, диспозитивні, загальні, локальні, матеріальні, процесуальні, уповноважуючі, зобов’язуючі, забороняючі, бланкетні, відсильні.

1. Поняття конституційного права.
   
2. Характеристика галузі конституційного права: її особливості. Предмет конституційно-правового регулювання.
   
3. Конституційно-правова норма: її особливості та структура. Види конституційно-правових норм.
   
4. Конституційно-правові відносини. Суб’єкти конституційно-правових відносин.
   
5. Методи конституційно-правового регулювання.
   
6. Конституційне право як наука.
   
7. Методологія науки конституційного права. Компаративістика як специфічний метод науки.
   
8. Система конституційного права: галузі та науки.
   

Мета заняття полягає в ознайомленні із конституційним правом, відокремленні його предмета від інших галузей права та інших юридичних наук. Студенти також мають усвідомити значущість вивчення конституційного права саме в порівняльному ракурсі.

При підготовці відповідей на перше питання необхідно звернути увагу на такі поняття, як конституційне право, порівняльне конституційне право, конституційне право зарубіжних країн; в яких значеннях вони використовуються: галузь права, наука, учбова дисципліни.

В другому питанні слід охарактеризувати порівняльне конституційне право як галузь права, виділити те коло суспільних відносин, яке нею регулюється.

Третє питання вимагає розкриття особливостей конституційно-правової норми. Слід також надати класифікацію видів конституційно-правових норм за різними критеріями (з наведенням конкретних прикладів із конституції).

В четвертому питанні потрібно розкрити склад конституційно-правових відносин. Навести приклади юридичних фактів, які можуть спричинити їх виникнення. Назвати суб’єктів конституційних відносин. Та навести приклади, в які конституційно-правові відносини вони вступали, чи можуть вступити.

В п’ятому питанні необхідно назвати методи регулювання конституційно-правових відносин та виділити ті з них, які переважають.

В шостому питанні потрібно охарактеризувати конституційне право як науку, назвати в чому полягає її завдання, який вона має зв’язок з галуззю конституційного права. Дати визначення предмета науки конституційного права та її взаємозв’язок з іншими юридичними науками.

В сьомому питанні потрібно назвати методи, за допомогою яких проводяться дослідження в науці конституційного права і надати коротку характеристику такого з них як порівняльно-правовий метод (метод компаративістики). Пояснити чому саме на цьому методі базується викладання конституційного права.

У восьмому питанні потрібно назвати елементи, які складають систему галузі конституційного права та систему науки. В чому полягають відмінності між ними, а також зазначити їхній взаємовплив одне на одного.

Теми для дискусії:

• функції порівняльного конституційного права.
  

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
2. Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. − М.: Юристь, 2001.
   

Семінар № 2. Джерела конституційного права (2 год.)


Дати визначення термінів: джерело права, закон, основний закон, звичайний закон, органічний закон, конституційний закон, підзаконний нормативно-правовий акт, відносна більшість, абсолютна більшість, кваліфікована більшість, промульгація, конституційний контроль, конституційність, конституціоналізм.

1. Поняття джерел конституційного права та види джерел конституційного права.
   
2. Закон як джерело конституційного права.
   
3. Види законів.
   
4. Роль судової практики в країнах, що належать до романо-германської правової сім’ї.
   
5. Джерела конституційного права України: історія і сучасність.
   

Мета заняття полягає в ознайомленні з джерелами конституційного права та детальний розгляд таких з них, як закони та судові прецеденти. При цьому студенти мають засвоїти види законів та характерні риси таких з них, як конституційні, органічні та звичайні.

При підготовці відповідей та рефератів на перше питання необхідно звернути увагу на різноманіття джерел конституційного права та їх класифікацію.

Щодо другого питання, то необхідно назвати основні риси закону, дослідити чим він відрізняється від інших нормативних актів (особливо за суб’єктом прийняття, способом прийняття, за юридичною силою).

Даючи відповідь на третє запитання необхідно з’ясувати відмінність між видами законів: звичайними, конституційними, органічними. Зазначити які з них діють в Україні та навести конкретні приклади.

При підготовці відповідей на четверте запитання слід встановити, чи визнається судова практика джерелом права в романо-германській правовій сім’ї; ставлення до судового прецеденту. Пояснити чому це питання має дискусійний характер серед науковців.

Відповідаючи на п’яте питання необхідно виділити, які з джерел права застосовуються при регулюванні конституційних відносин в Україні, навести конкретні приклади. Порівняти їх з тими джерелами, що діяли в минулому.

Теми для дискусії:

• ставлення до судового прецеденту як джерела права в романо-германській правовій сім’ї.
  

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   

Семінар № 3. Конституція – основне джерело конституційного права (2 год.)


Дати визначення термінів: конституція, жорсткі конституції, гнучкі конституції, юридична конституція, фактична конституція, формальна конституція, неписана конституція, несистематизована конституція, матеріальна конституція, октроірована конституція, основний закон, конституційний закон, конституанта, укріплена норма (стаття), конституційний контроль, конституційність, ревізія конституції, подвійний вотум.

1. Поняття та сутність конституції. Юридичні властивості конституції.
   
2. Зміст конституції.
   
3. Функції конституції.
   
4. Порядок прийняття конституції.
   
5. Ревізія конституції.
   
6. Судова охорона конституції.
   
7. Механізм реалізації конституції.
   

Мета заняття полягає в ознайомленні студентів із призначенням конституції, окресленні кола відносин, які нею регулюються.

Перше питання потребує дослідження сутності конституції, тобто усвідомлення того, для чого взагалі створюється такий акт.

У другому питанні слід визначити, які розділи (глави), як правило, включаються до її змісту.

При підготовці відповідей та рефератів на четверте питання необхідно звернути увагу на способи розробки конституції, які з них можна вважати найбільш демократичними; дослідити процес створення Конституції України.

Готуючись до п’ятого питання слід розібратись з порядком внесення змін до конституції, як це питання вирішується у світовій практиці. За допомогою яких механізмів ускладнюється цей процес.

Теми для дискусії:

• чи може функціонувати держава без конституції?
  
• класифікація статей Конституції України за ступенем жорсткості внесення змін до них та доцільність введення різного порядку внесення змін;
  
• референдум як спосіб прийняття конституції.
  

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
2. Хабриева Т.Я., Чиркин В.Е. Теория современной конституции. – М.: НОРМА, 2005. – 320 с.
   
3. Конституція України від 28.06.1996.
   
4. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.
   
5. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).
   

Семінар № 4. Інститут громадянства (2 год.)


Дати визначення термінів: підданство, громадянство, нація, національність, апатриди, біпатриди, іноземець, біженець, мігрант, притулок, філіація, право крові, право ґрунту, натуралізація, оптація, трансферт, експатріація, екстрадиція, денаціоналізація, денатуралізація, реінтеграція, репатріація.

1. Загальні засади конституційно-правового статусу особи.
   
2. Інститут громадянства: загальна характеристика.
   
3. Принципи громадянства.
   
4. Способи та підстави набуття громадянства.
   
5. Процедура набуття громадянства.
   
6. Способи припинення громадянства.
   
7. Подвійне громадянство. Причини виникнення та способи вирішення конфліктів.
   
8. Характеристика закону України “Про громадянство України” від 18.01.2001.
   

Мета заняття полягає в засвоєнні сенсу інституту громадянства; способів набуття громадянства, процесу натуралізації.

При підготовці відповідей та рефератів на перше питання необхідно звернути увагу на поняття конституційно-правового статусу особи, принципи на яких він базується та складові конституційно-правового статусу особи.

Готуючи відповіді та реферати до другого питання необхідно дати визначення громадянства та з’ясувати його співвідношення з категоріями підданства, національності.

При відповіді на третє запитання слід назвати принципи громадянства, які закріплені в Європейській конвенції про громадянство та порівняти їх з тими, що містяться у законі України “Про громадянство України” від 18.01.2001.

При підготовці відповідей та рефератів на сьоме запитання необхідно звернути увагу на ставлення країн до біпатридів та шляхи вирішення конфліктів, що виникають у зв’язку з явищем подвійного громадянства.

Відповіді на восьме питання потребують аналізу законодавчої бази України з питань громадянства. Наскільки вона відповідає міжнародним стандартам? Необхідно також детально зупинитись на характеристиці закону України “Про громадянство України” від 18.01.2001.

Теми для дискусії:

• переваги та недоліки біпатризму та апатризму
  

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
1. Конституція України від 28.06.1996.
   
2. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. Проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.
   
3. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).
   
4. Закон України “Про громадянство України” від 18.01.2001.
   
5. Науково-практичний коментар Закону України “Про громадянство України”. – К.: “МП Леся”, 2002. – 251 с.
   
6. Європейська конвенція про громадянство від 07.11.1997.
   
7. Гаазька конвенція щодо врегулювання окремих питань, пов’язаних з колізією законів про громадянство від 12.04.1930.
   
8. Конвенція про громадянство заміжньої жінки від 20.02.1957.
   
9. Конвенція про скорочення випадків множинного громадянства та про військовий обов’язок у випадках множинного громадянства від 06.05.1963.
   
10. Конвенція про скорочення випадків безгромадянства від 13.09.1973.
    
11. Конвенція про статус апатридів від 28.09.1954.
    
12. Женевська конвенція “Про статус біженців” від 28.07.1951. (набула чинності 22.04.1954.)
    
13. Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27. 03.2001.
    
14. Закон України “Про правовий статус іноземців” від 04.02.1994.
    
15. Закон України “Про біженців” від 21.06.2001.
    
16. Закон України “Про імміграцію” від 07.06.2001.
    

Семінар № 5. Інститут основних прав і свобод людини і громадянина (1 год.)


Дати визначення термінів: права людини, права громадянина, основні права, невід’ємні права, фундаментальні права, громадянські (особисті) права, політичні права, соціальні права, омбудсмен.

1. Виникнення і розвиток ідеї прав людини.
   
2. Міжнародно-правове закріплення прав людини.
   
3. Класифікації прав людини.
   

а) громадянські (особисті) права і свободи;

б) політичні права і свободи;

в) економічні, соціальні та культурні права.

4. Предметний зміст основних прав і свобод людини і громадянина.
   
5. Конституційні обов’язки особи.
   
6. Забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні.
   
7. Повноваження омбудсмена.
   

Мета заняття полягає в ознайомленні з основними правами і свободами людини і громадянина та можливостями їх захисту.

При підготовці відповідей та рефератів на перше питання необхідно дослідити інститут прав і свобод людини і громадянина, визначити, що стало поштовхом включення основних прав людини до основних законів держав.

Готуючись до другого питання належить ознайомитись з основними міжнародними актами про права людини (Загальною декларацією прав людини, 1948 р., Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, 1966 р., Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права, 1966 р.).

Відповідаючи на третє питання необхідно навести класифікації прав людини спираючись на різні критерії.

При відповіді на четверте питання потрібно розкрити зміст основних прав людини.

Відповідь на п’яте питання вимагає переліку обов’язків, які покладаються на особу конституцією держави.

Готуючи відповіді та реферати до сьомого питання необхідно звернути увагу на необхідність створення посади омбудсмана, історію становлення цього інституту, сферу його діяльності; проаналізувати Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 1997 р. Дослідити повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та порівняти їх з повноваженнями омбудсмана в країнах закордону.

Теми для дискусії:

• проблеми, пов’язані з реалізацією основних прав людини.
  

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
2. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. За ред. Рабіновича П.М., Хавронюк М. І. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
   
3. Хартія основних прав ЄС.
   
4. Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН, 10.12.1948.
   
5. Конвенція про права дитини від 20.11.1989.
   
6. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, 1966.
   
7. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, 1966.
   
8. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод, 1950р.
   
9. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23.12.1997.
   
10. Рішення Європейського суду з прав людини.
    

Семінар № 6. Конституційно правовий статус політичних партій (2 год.)


Дати визначення термінів: соціальна держава, соціалізація конституцій, політична партія, правляча партія, багатопартійність, багатопартійна система, інституціоналізація політичних партій, лобізм.

1. Поняття та особливості політичних партій.
   
2. Історичний розвиток політичних партій.
   
3. Порядок утворення, призупинення та припинення діяльності політичних партій.
   
4. Організаційна побудова політичних партій.
   
5. Класифікація політичних партій.
   
6. Види партійних систем.
   
7. Фінансування політичних партій.
   
8. Взаємозв’язки політичних партій з різними складовими державного механізму.
   

Мета заняття полягає у з’ясуванні значення політичних партій у функціонуванні державного механізму та їх ролі у відтворенні інтересів особи.

Відповідаючи на перше питання необхідно дати визначення політичної партії, зазначити які вона має особливості порівняно з іншими громадськими організаціями. Яку роль відіграють політичні партії?

У шостому питанні слід розповісти про однопартійні, двопартійні та багатопартійні системи.

У сьомому питанні потрібно розповісти про такі види фінансування як членські внески, відкриті та таємні пожертвування фізичних та юридичних осіб та державне фінансування.

У восьмому питанні необхідно зазначити як відбувається взаємодія між політичними партіями та парламентом, урядом; яким чином політичні партії можуть впливати на діяльність цих органів.

Теми для дискусії:

Переваги та недоліки багатопартійної та двопартійної системи.


Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
2. Закон “Про політичні партії в Україні” від 05.04.2001.
   
3. Закон “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 р.
   

Семінар № 7. Поняття та форми безпосередньої демократії. Виборче право (2 год.)


Дати визначення термінів: народний суверенітет, національний суверенітет, демократія, охлократія, анархія, безпосередня (пряма) демократія, представницька демократія, вибори, політичні вибори, виборчі цензи, електорат, абсентеїзм, виборчий округ, виборча дільниця, виборча комісія, відносна більшість, абсолютна більшість, кваліфікована більшість, мажоритарна виборча система, пропорційна виборча система, змішана виборча система, виборча квота (виборчий метр), вільні списки, преференціальний вотум, “загороджувальний пункт”, панашаж, принцип невиборності, принцип несумісності, куріальні вибори, виборча географія, “джеррімендеринг”, праймеріз, кумулятивний вотум.

1. Зміст конституційного принципу народного суверенітету.
   
2. Поняття безпосередньої демократії. Основні форми безпосередньої демократії та їх призначення.
   
3. Представницька демократія: поняття, види. Механізм представницької демократії.
   
4. Поняття та принципи виборчого права.
   
5. Виборчий процес та його стадії.
   
6. Виборча система та її види.
   
7. Виборче право України.
   

Мета заняття полягає в набутті знань щодо форм безпосередньої демократії, усвідомленні способів участі особи в процесах державотворення, її впливу на прийняття рішень загальнодержавного значення. Студенти повинні також навчитись самостійно оцінювати виборчий процес з точки зору дотримання принципів виборчого права.

Перше питання вимагає розкриття змісту принципу народного суверенітету. Назвати хто є основоположником ідеї суверенітету народу.

При підготовці відповідей та рефератів на друге питання необхідно звернути увагу на поняття безпосередньої демократії, її відмінність від представницької. Назвати форми, в яких реалізується пряма демократія.

Підготовка третього питання вимагає ознайомлення з поняттям представницької демократії, пояснити чому саме вона виникла, назвати її преваги та недоліки. Навести приклади представницької демократії.

При підготовці відповідей та рефератів на четверте питання необхідно звернути увагу на поняття виборчого права, в яких значеннях використовується цей термін. Розібратись з принципами виборчого права, порівняти які з них закріплені в законодавстві України (з посиланням на статті) з тими, які діють в інших країнах.

При підготовці до шостого питання радимо скласти табличку, яка б відображала відмінність між пропорційною та мажоритарною виборчими системами.

Головну увагу при підготовці відповіді до сьомого питання необхідно зосередити на видах виборчих систем, які застосовуються в України при виборах до Верховної Ради України, Президента України, до місцевих рад народних депутатів, мерів міст. Звернути увагу на зміни, які відбулися у виборчому законодавстві за останні роки.

Теми для дискусії:

• позитивні риси та недоліки прямої та представницької демократії
  
• доцільність запровадження пропорційної виборчої системи при виборах до Верховної Ради України
  
• виборчі цензи: обмеження демократії, чи гарантування більш повної реалізації прав громадян.
  

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
2. Ковлер А.И. Избирательные технологии: российский и зарубежный опыт. − М.: ИГП РАН, 1995.
   
3. Конституція України від 28.06.1996.
   
4. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие / Сост. проф. В.В.Маклаков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 592 с.
   
5. Конституции государств Европы: в 3-х т. / Под ред. Окунькова Л.А. − М.: Норма, 2001. 817 с. (т.1), 837 с. (т.2), 789 с. (т.3).
   
6. Закон “Про вибори народних депутатів” від 25.03.2004.
   
7. Закон “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 06.04.2004.
   
8. Закон “Про вибори Президента України” від 5.04.1999.
   
9. Закон “Про Центральну виборчу комісію” від 30.06.2004.
   

Семінар № 8. Інші форми безпосередньої демократії (1 год.)


Дати визначення термінів: народне вето, народна ініціатива, референдум, петиційний референдум, плебісцит, інститут відкликання члена представницького органу.

1. Конституційно-правовий інститут референдуму.
   
2. Класифікація референдумів.
   
3. Правові наслідки референдуму.
   
4. Референдум і всенародне обговорення: спільні риси і відмінності. Референдум і плебісцит.
   
5. Відкликання члена представницького органу як форма безпосередньої демократії та його відмінність від референдуму.
   
6. Інститут народної ініціативи та його особливості. Види народної ініціативи.
   
7. Правове регулювання інституту референдуму в Україні.
   

Мета заняття полягає в набутті знань щодо способів участі особи в процесах державотворення, її впливу на прийняття рішень загальнодержавного значення.

При підготовці відповідей та рефератів на перше питання необхідно звернути увагу на поняття референдуму, припустимі межі його використання, пояснити які питання і чому не можна виносити на референдум.

В другому питання слід провести класифікацію референдумів в залежності від певних критеріїв. Особливо слід зупинитись на таких видах референдумів як обов’язковий та факультативний, а також вирішальний та консультативний.

В третьому питанні слід зазначити правові наслідки проведення референдуму. Чи завжди враховуються рішення, прийняті на референдумі і як вони оформлюються. Чи можна скасувати рішення прийняті шляхом референдуму.

При підготовці відповідей та рефератів на шосте питання необхідно звернути увагу на поняття народної ініціативи, доцільність використання цього інституту, назвати види народної ініціативи.

Готуючи відповіді на сьоме питання необхідно ознайомитись з законодавством України щодо проведення референдуму, пояснити хто може виступати ініціатором проведення референдуму, як провести всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Які види референдуму передбачені законодавством України (за територіальною ознакою).

Теми для дискусії:

• доцільність проведення консультативного референдуму.
  

Джерела по темі.

1. Рекомендовані підручники.
   
2. Закон “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 03.07.1991.