Поняття та кваліфікація втягнення неповнолітнього у злочинну та іншу антигромадську діяльність

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


Попередження втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність
Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4   5

Попередження втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність



Встановлюючи кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність (ч.3 ст.300, ч.3 ст.301, ч.3 ст.302, ч.3 ст.303, ст. 304, ч.3 ст.307, ч.3 ст. 309, ч.2 ст. 315, ч.2 ст.317, ст.ст. 323 і 324 ККУ), та адміністративну відповідальність за доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (ст.180 КУпАП), а також за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей (ст.184 КУпАП), ці норми мають за мету, по-перше, захистити підростаюче покоління від згубного впливу дорослих, забезпечити неповнолітнім нормальний моральний та фізичний розвиток, по-друге, попередити вчинення дорослими особами зазначених злочинів, а також усунути можливість настання рецидиву з боку осіб, які вже їх вчиняли. Таким чином, адміністративне та кримінальне законодавство створює ефективну базу для реалізації заходів загального та індивідуального попередження втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність.

Загальне попередження спрямоване на усунення самої можливості втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність. Воно здійснюється державними та недержавними органами і установами, які опікуються питаннями попередження злочинності та інших правопорушень серед неповнолітніх. Заходи загального попередження орієнтовані на всіх громадян. До них можна віднести інформування населення через засоби масової інформації про юридичну відповідальність за здійснення на неповнолітніх криміналізуючого впливу, а також за їх втягнення у злочинну та іншу антигромадську діяльність, здійснення правового виховання населення, правової агітації; проведення віктимологічної профілактики серед неповнолітніх, надання консультативної допомоги неповнолітнім та їх батькам тощо.

Що ж стосується індивідуального попередження втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, то виходячи з визначення індивідуального попередження злочинів та правопорушень, можна зробити висновок про те, що це діяльність, спрямована, по-перше, на виявлення дорослих осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів у сфері втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, осіб, які вже вчинили зазначені дії і існує вірогідність рецидиву з їх боку, неповнолітніх, яких втягнули у злочинну або іншу антигромадську діяльність або існує така загроза, по-друге, вжиття до цих осіб та їх оточуючого соціального середовища (мікросередовища) відповідних заходів попереджувального впливу з метою позитивної корекції їх поведінки, послаблення або нейтралізації криміногенного впливу дорослих осіб, а також усунення у кожному конкретному випадку причин та умов, які сприяють втягненню неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність.

Заходи індивідуального попередження втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність реалізуються системою державних органів, які здійснюють заходи попередження втягнення неповнолітніх у злочину та іншу антигромадську діяльність у рамках виконання ними завдань у сфері профілактики злочинності серед неповнолітніх (спеціальними суб’єктами). Провідне місце серед них посідають органи внутрішніх справ (кримінальна міліція у справах дітей, служба дільничних інспекторів міліції, патрульна-постова служба тощо), органи дізнання та попереднього слідства, служби у справах дітей, прокуратура, суд. Кожен з цих суб’єктів здійснює попереджувальну діяльність виходячи із своїх повноважень, завдань та функцій, має свою ділянку роботи у цій сфері, застосовую лише притаманні йому форми і методи індивідуального попередження.

Індивідуальне попередження втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність починається з виявлення осіб, які потребують попереджувального впливу. Виявлення таких осіб здійснюється шляхом систематичного і своєчасного збору та узагальнення інформації із всіх можливих джерел. До основних джерел можуть бути віднесені: оперативно-профілактичні обліки; книги та журнали обліку подій, осіб, затриманих та доставлених до чергових частин органів внутрішніх справ; кримінальні справи; матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи; матеріали про адміністративні або інші правопорушення; вироки суду; заяви та листи громадян; повідомлення державних і недержавних органів та організацій тощо.

Необхідну інформацію також можна отримати в процесі:
  • оперативного спостереження за місцями можливого перебування неповнолітніх правопорушників;
  • організації контролю за поведінкою осіб, які притягувались до кримінальної відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність або за вчинення злочинів спільно з неповнолітніми, зловживають алкогольними напоями, вживають наркотичні, психотропні та інші одурманюючі речовини, підтримують зв’язки з неповнолітніми і представляють оперативний інтерес;
  • встановлення місць збуту викраденого майна, вживання алкогольних напоїв, наркотичних та одурманюючих речовин, місць розпусти і звідництва, які відвідують неповнолітні, а також утримувачів цих місць;
  • проведення бесід з неповнолітніми, які перебувають на обліку в ОВС, на предмет виявлення серед їх найближчого оточення дорослих осіб, які мають певний досвід протиправної діяльності, засуджених за вчинення злочинів до заходів покарання, не пов’язаних з позбавленням волі, або звільнених від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами, а також інших дорослих осіб, які б могли здійснити на неповнолітніх негативний вплив, втягнути у злочинну та іншу антигромадську діяльність; проведення роботи серед неблагополучних сімей на предмет виявлення серед батьків або осіб, що їх замінюють, тих, які справляють на неповнолітніх негативний вплив та існує вірогідність втягнення ними неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність;
  • здійснення контролю за поведінкою неповнолітніх, які перебувають на обліку в ОВС;
  • перевірки заяв та повідомлень про суспільно небезпечні діяння, вчинені неповнолітніми, які не досягли віку кримінальної відповідальності;
  • проведення бесід з батьками неповнолітніх, що вчинили правопорушення, з їх сусідами, друзями, однокласниками;
  • перевірки обставин вчинення правопорушень неповнолітніми, доставленими до органів внутрішніх справ;
  • проведення суб’єктами попередження рейдів та інших попереджувальних заходів на території обслуговування тощо.

Втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність характеризується високим рівнем латентності. Наслідком цього є те, що об’єкти попереджувального впливу виявляються здебільшого вже під час розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми, або під час встановлення обставин вчинення неповнолітніми таких антигромадських дій, як пияцтво, наркоманія, заняття проституцією, азартними іграми, жебрацтвом тощо. Саме тому, у кожному випадку вчинення неповнолітнім злочину чи іншого антигромадського діяння доцільно відпрацьовувати версії щодо наявності дорослих осіб, які втягнули його у вчинення цих діянь.

Питання, що стосуються відпрацювання зазначених версій розглядались нами у розділі, присвяченому особливостям порушення кримінальної справи про втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність. Слід відмітити, що у випадку, коли факт втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність дорослою особою підтверджується, то важливо з’ясувати, у чому саме полягало втягнення, встановити його форми і способи, причини та умови втягнення. Ця інформаціє є важливою не тільки для порушення кримінальної справи відносно дорослої особи, яка втягнула неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність, а й для організації та планування попереджувальної діяльності підрозділів КМСД у сфері попередження втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність.

У випадку коли версія про втягнення не підтверджується, дорослі особи, які вчинили злочини в групі з неповнолітніми, не несуть кримінальної відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність, але стають об’єктом попередження, оскільки, по-перше, від цієї категорії дорослих осіб можна очікувати вчинення злочинів, пов’язаних з втягненням неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, по-друге, взаємодія неповнолітніх з такими особами сприяє переходу неповнолітніх від менш до більш небезпечних форм антигромадської поведінки і полегшує їх втягнення у злочинну діяльність.

Виявлення нерозривно пов’язане із вивченням осіб, які можуть бути об’єктами індивідуального попередження. У першу чергу слід визначити соціально-демографічні ознаки цих осіб, їх індивідуально-психологічні особливості, моральні якості, особливі схильності антигромадського характеру (вживання алкоголю чи наркотиків, заняття азартними іграми), відхилення у поведінці від загальних норм, протиправний досвід.

Інформація про минуле і теперішнє життя особи, її дії, соціальні зв’язки і оточуюче середовище є підґрунтям для прогнозу майбутньої поведінки осіб, які піддаються попереджувальному впливу. Прогноз їх майбутньої поведінки, у свою чергу, дозволяє вжити до таких осіб найбільш дієві заходи індивідуального попередження.

Для застосування до дорослих осіб індивідуальних заходів попередження важливе значення має встановлення форм і способів втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, а також ролі дорослих у вчиненні неповнолітніми злочинів та інших правопорушень. У зв’язку з цим під час визначення способів втягнення дорослими неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність доцільно встановити наступне:
  • чи знала доросла особа про вік неповнолітнього;
  • чи мали місце підготовчі дії дорослого до втягнення неповнолітнього у злочинну та іншу антигромадську діяльність;
  • мета втягнення неповнолітнього у злочинну та іншу антигромадську діяльність;
  • як характеризується доросла особа, яка втягнула неповнолітнього у злочинну та іншу антигромадську діяльність;
  • як характеризується неповнолітній, якого було втягнуто у злочинну та іншу антигромадську діяльність;
  • відносини між дорослим та неповнолітнім (знайомі, родичі (визначити ступінь родинних стосунків), друзі тощо);
  • чи має місце причинний зв’язок між діями дорослої особи та вчиненням неповнолітнім злочину чи іншого антигромадського діяння;
  • які причини та умови сприяли втягненню неповнолітнього у злочинну та іншу антигромадську діяльність.

Заходи індивідуального попередження втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність залежать від особливостей об’єкта попередження. Заходи з попередження втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність можна класифікувати наступним чином:
  • заходи, що регулюються кримінальним, кримінально-процесуальним законодавством (процесуальні і непроцесуальні заходи);
  • заходи, які залежать від характеру діяльності суб’єкта попередження, що їх застосовує;
  • заходи, що вживаються відносно особи, яка вже втягнула неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність;
  • заходи, що попереджають можливість вчинення такого злочину.

Так, наприклад, під час здійснення попереджувальної діяльності відносно дорослих осіб, які здійснюють на неповнолітніх негативний вплив і є ймовірність втягнення ними неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність, до них застосовуються заходи, спрямовані на недопущення здійснення ними криміналізуючого впливу на неповнолітніх, зокрема, заходи попереджувально-виховного характеру, адміністративно-правового впливу, здійснення контролю за їх діяльністю та поведінкою тощо.

При проведенні попереджувальної роботи відносно дорослих осіб, які вже вчинили злочини у сфері втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність і існує вірогідність рецидиву з їх боку, вплив суб’єкта попередження полягає у застосуванні до цих осіб заходів, передбачених кримінальним, кримінально-процесуальним та кримінально-виконавчим законодавством. Сам факт притягнення до кримінальної відповідальності, а також застосування до осіб, які вчинили злочини у сфері втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, відповідних заходів примусу здійснює на них попереджувально-виховний вплив, а також створює передумови для їх утримання від вчинення повторних злочинів.

Що ж стосується неповнолітніх, яких вже втягнули у злочинну та іншу антигромадську діяльність або існує вірогідність цього, то до комплексу виховних, профілактичних і каральних заходів попередження вчинення ними злочинів та інших правопорушень необхідно включати й заходи, спрямовані на нейтралізацію криміногенного впливу, здійсненого на них дорослими особами. До реалізації цих заходів необхідно долучати психологів.

Підбиваючи підсумок, підкреслимо, що у сфері попередження втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність є низка проблем як нормативного, так і організаційного характеру. Тому для налагодження надійної системи попередження втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, на наш погляд, доцільно, по-перше, удосконалити статистичний облік злочинів, пов’язаних із втягненням неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, що дозволить здійснювати більш повний моніторинг ситуації у цій сфері, по-друге, внести зміни у ст. 304 ККУ, а саме: змінити слово “неповнолітніх” на “осіб, які не досягли 18 років”, по-третє, для досягнення вагомих результатів попередження втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність необхідно щоб попереджувальні заходи здійснювались всіма суб’єктами попередження у взаємодії один з одним і одразу по кількох напрямах, оскільки в кожному конкретному випадку діє не одна обставина, що сприяє втягненню неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність, а їх сукупність. Це дозволить підвищити ефективність попереджувальної роботи, вирішити завдання боротьби зі злочинністю та правопорушеннями неповнолітніх гуманними засобами, з найменшими витратами для суспільства.


ВКМСД УМВС

Список використаних джерел:

  1. Крестовська Н.М., Готвянська М.А. Використання дітей молодшого віку при жебракуванні: проблеми кваліфікації та юридичного реагування // ссылка скрыта.
  2. Сабитов Р.А. Специальное предупреждение вовлечения несовершеннолетних в преступную и иную антиобщественную деятельность // Вопросы борьбы с вовлечением несовершеннолетних в преступную деятельность. Межвузовский сборник научных трудов. – Омск: изд-во Омской высшей школы милиции МВС СССР, 1984. – С. 62.
  3. Миньковский Г.М. Повышение эффективности уголовно-правовой борьбы с вовлечением несовершеннолетних в антиобщественное поведение // Вопросы борьбы с вовлечением несовершеннолетних в преступную деятельность. Межвузовский сборник научных трудов. – Омск: изд-во Омской высшей школы милиции МВС СССР, 1984. – С. 42-56.
  4. Шость Н.В. Проблемы борьбы с вовлечением несовершеннолетних в преступную и иную антиобщественную деятельность . - Х.:ХВВКИУРВ, 1992 . - 260 с.
  5. Топольскова І.О. Боротьба із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність : Моногр . - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003 . - 192 с.
  6. Международные акты о правах человека: Сборник документов / Сост. д.ю.н. проф.. В.А. Карташкин, д.ю.н., проф.. Е.А. Лукашеві. – 2-е изд., доп. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. – 944 с.
  7. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2 –ге вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2002. – 986 с.
  8. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2004 р. № 2.
  9. Кодекс Украины об административных правонарушениях (по состоянию на 1 апреля 2002 года). – Харьков: Одиcсей, 2002. – 256 с.
  10. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография. – Харьков: Основа, 2003. – 368 с.
  11. Лобзяков В.П., Эриашвили М.Д. Криминология и административная юрисдикция милиции: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. В.П. Лобзякова. – М.: Закон и право, 1998. – 205 с.
  12. Организация деятельности органов внутренних дел по предупреждению преступлений / Под ред. В.Д. Малкова, А.Ф. Токарева. – М., 2000. – 322 с.
  13. Кушпель Е.В. Расследование преступлений против семьи и несовершеннолетних: Учеб. Пособие. – Волгоград: ВА МВД России, 2001. – 92 с.
  14. Мауленов Г.С. Некоторые аспекты совершенствования законодательства об уголовной ответственности за вовлечение несовершеннолетних в преступную и иную антиобщественную деятельность // Вопросы борьбы с вовлечением несовершеннолетних в преступную деятельность. Межвузовский сборник научных трудов. – Омск: из-во Омской высшей школы милиции МВД СССР, 1984. – С.97-101.
  15. Лановенко И.П. Борьба с вовличением несовершеннолетних в преступную деятельность. - К.: Наукова думка,1986.- 256 с.
  16. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
  17. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст.20.
  18. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
  19. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи длядітей: Закон України від 24.01.1995 р. № 20/95–ВР // http//zakon.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
  20. Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей: Указ Президента України № 1086 від 11.07.2005 р. // a.gov. ua.
  21. Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138/2000 // Урядовий кур'єр. –2003. – № 149 (13.08)
  22. Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх: Постанова КМУ вiд 08.07.1995 р.  № 502 // http//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cg
  23. Уголовно-процессуальный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 мая 2002 года). – Харьков: Одиссей, 2002. – 288 с.
  24. Судова практика у справах про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність //t.gov.ua
  25. Шость Н. В. Выявление следователем способов вовлечения несовершеннолетних в преступную деятельность. — Сб. Криминалистика и судебная экспертиза. – Киев, 1971 – вып. 8.
  26. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961 – № 2. – Ст. 15.
  27. Кудрявцев В. Н. Классификация мотивов.—Криминальная мотивация.—М.,1986.