Geum.ru

Поняття та кваліфікація втягнення неповнолітнього у злочинну та іншу антигромадську діяльність

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


Особливості документування випадків втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність
Подобный материал:
1   2   3   4   5

Особливості документування випадків втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність



Своєчасне виявлення злочинів – вирішальна передумова послідовного втілення в життя принципу невідворотності відповідальності, як головної умови ефективності боротьби з негативними явищами. Раннє виявлення протиправних діянь дорослих осіб, спрямованих на втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність, по-перше, попереджає настання шкідливих наслідків для неповнолітнього, захищає неповнолітніх від негативного впливу дорослих, попереджає вчинення неповнолітніми злочинів та інших антигромадських вчинків, по-друге, потребує менших зусиль (у даному випадку з боку підрозділів КМСД) по викриттю причетних до них осіб, що дозволяє ефективно використовувати наявні в ОВС сили і засоби й інші можливості. Під час раннього виявлення злочинних дій дорослих осіб складається сприятлива обстановка для успішного документування фактів їх злочинної діяльності, мається можливість негайного припинення реалізації антигромадських намірів і протиправних посягань.

Основоположним для визначення сутності, особливостей розкриття злочину є встановлення події, що вже трапилась, кола осіб, причетних до правопорушення, обставин, що впливають на ступінь і характер відповідальності, характер і розмір заподіяної шкоди, обставин що пом’якшують або обтяжують діяння, місцезнаходження знарядь злочину, цінностей здобутих протиправним шляхом.

Виявлення злочинів у сфері втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність – одне з ключових завдань підрозділів КМСД. Виявлення складає найважливіший напрямок діяльності органів дізнання, до числа яких відповідно до ст. 101 КПК відносяться й підрозділи КМСД. Покладаючи на них подібний обов’язок, законодавець виходить з того, що, використовуючи свої права і можливості, підрозділи КМСД повинні зосередити зусилля на виявленні злочинів серед неповнолітніх (вчинених неповнолітніми і вчинених відносно неповнолітніх) та їх профілактиці.

У структурі розглянутої діяльності чітко простежуються два елементи: виявлення ознак діяння і первинна перевірка отриманої інформації з метою встановлення наявності підстав для порушення кримінальної справи і проведення розслідування.

За своїм змістом, виявлення злочинів і осіб, що їх скоїли – це пошукова діяльність, у процесі якої можуть і повинні використовуватися різні засоби і методи. Здійснення оперативно-розшукової діяльності підрозділами КМСД регламентується Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” та відомчими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 7 цього Закону підрозділи КМСД повинні вживати у межах свої повноважень необхідних оперативно-розшукової заходів для попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття злочинів вчинених неповнолітніми та відносно неповнолітніх, викриття причин і умов, які сприяють вчиненню цих злочинів, та здійснювати профілактику правопорушень серед неповнолітніх.

Спираючись на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК, працівники КМСД при розгляді справ про злочини неповнолітніх, у тому числі вчинені ними спільно з дорослими, поряд з іншими мають встановлювати обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітніх, а також встановлювати дорослих осіб, які могли втягнули їх у злочинну діяльність. Також працівники КМСД повинні з’ясовувати, чи не передувало вчиненню неповнолітнім конкретного злочину втягнення його в антигромадську діяльність (пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми тощо), які форми та способи використовувала доросла особа для втягнення неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність, характер фізичного або психічного впливу, а також – чи не зловживала ця особа службовою, матеріальною або іншою залежністю неповнолітнього від неї. У тих випадках, коли кримінальна відповідальність передбачена за систематичні дії дорослої особи, спрямовані на втягнення неповнолітнього у пияцтво, жебрацтво, заняття азартними іграми, проституцію, то необхідно зібрати докази, які б свідчили про систематичність відповідних протиправних дій дорослих.

Для з’ясування зазначених вище питань працівники КМСД при наявності підстав, зазначених у ст. 6 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, можуть використовувати систему гласних та негласних заходів, передбачену ст. 8 цього закону, зокрема:
  • опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;
  • витребувати, збирати і вивчати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину;
  • відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з’ясування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка;
  • негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки;
  • здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості тощо.

Стаття 10 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” дає чіткі підстави для використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності, а саме:
  • як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій;
  • для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі;
  • для попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли;
  • для взаємного інформування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;
  • для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

Матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються як привід і підстава для порушенняя кримінальної справи, а фактичні данні можуть служити доказами по кримінальній справі.

Для підтвердження факту втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність у працівників КМСД є можливість використовують різні форми документування.

Документування – це виявлення і закріплення в матеріальних носіях (аудио-, відео-, кіно- матеріалах, у документах) будь-якої оперативної інформації, у тому числі і тієї, що не має безпосереднього доказового значення, використання якої забезпечує вирішення як часткових, так і загальних задач оперативно-розшукової діяльності. Документування переслідує двоєдину ціль:
  • по-перше, виявлення, перевірку, аналіз і оцінку фактичних даних, отриманих оперативно-розшуковим шляхом;
  • по-друге, забезпечення можливості використання цих даних у процесі доказування по кримінальній справі.

Стосовно досліджуваної нами теми, документування – це закріплення в матеріальних носіях інформації, необхідної для застосування оперативно-розшукових заходів з метою попередження і припинення дій дорослих осіб, спрямованих на втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність, своєчасне виявлення дорослих осіб, які вчиняють або мають намір вчинити такі протиправні дії.

Одержати фактичні дані про готування або вчинення злочинцем (злочинцями) вказаних злочинів не можливо без звернення до інформаційних джерел. Такими джерелами найчастіше є очевидці, особи, що надалі можуть бути свідками, а також предмети, речовини, документи, які можуть використовуватись у якості доказу по справі.

Якщо оперативні дані свідчать, що має місце втягнення неповнолітнього в злочинну чи іншу антигромадську діяльність, то в процесі документування необхідно встановити обставини, передбачені ст. 433 КПК (Обставини, що підлягають встановленню в справах про злочини неповнолітніх).

Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати необхідні відомості, а також витребувані необхідні документи і проведені інші оперативно-слідчі дії.

Виходячи з того, що втягнення неповнолітнього у вчинення злочинів чи інших антигромадських дій - це діяльність, яка проявляє себе ідеальними (інтелектуальними) слідами, то основним джерелом доказів будуть показання самих неповнолітніх. Також важливе значення для отримання необхідної доказової бази є показання батьків неповнолітніх, його вчителів або вихователів, однолітків, а також інших осіб, які можуть дати необхідні свідчення по справі.

Втягнення здебільшого відбувається за відсутності незацікавлених свідків. Тому позиція втягувачів на початкових етапах розслідування є конфліктною. За результатами досліджень, здійснених науковцями у цій сфері, можна зазначити, що більше половини (55%) втягувачів не визнавало своєї вини у вчиненні злочину, близько 20% - заперечували свою поінформованість про вік неповнолітнього. Але навіть у тих випадках, коли доросла особа визнала свою вину у втягненні неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність повністю, не слід переоцінювати його показання, оскільки відповідно до статей 73,74 КПК Показання підозрюваного та обвинуваченого підлягають перевірці. Визнання підозрюваним та обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі. Тому необхідно матеріалізувати показання, отримані від дорослої особи, яка втягнула неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність, в інші види доказів.

Відповідні показання втягувача можна підтвердити свідченнями втягнутого неповнолітнього, інших співучасників злочину, осіб, які можуть охарактеризувати відносини дорослого і неповнолітнього: як дорослий впливав на неповнолітнього, в чому це виявлялось, як характеризується втягувач та неповнолітній, чи знав дорослий про вік неповнолітнього, а також проведенням очних ставок між втягувачем та неповнолітнім (лише при наявності достатньо твердих доказів вини дорослої особи).

Що ж стосується втягнення неповнолітніх у антигромадську діяльність, то слід відмітити, що основним джерелом інформації, що підтверджує сам факт втягнення, є показання свідків. Слід розширяти коло цих осіб, оскільки необхідно встановити обставини і тривалість знайомства неповнолітнього і втягувача, характер їх взаємовідносин, факти вчинення неповнолітнім антигромадських дій, систематичність дій дорослого, спрямованих на втягнення неповнолітнього в антигромадську діяльність. Такими свідками можуть бути сусіди, друзі, вчителі неповнолітніх, продавці кіосків, магазинів, робітники комунальних служб тощо. У ряді випадків доказами втягнення неповнолітнього в антигромадську діяльність можуть бути адміністративні протоколи, складені на дорослу особу за доведення цього ж неповнолітнього до стану сп’яніння, або за заняття азартними іграми, а також матеріали доставлення дітей до органів внутрішніх справ за жебрацтво, у стані сп’яніння тощо.