Річний звіт 2010р. Ат «банк «таврика»

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 26

Примітка 1.11 Податок на прибуток

Податковий облік в Банку є складовою системи обліку, що включає сукупність правил, методик та процедур, що використовуються для виявлення, вимірювання, реєстрації та зберігання інформації про операції, що впливають на податкові зобов’язання банку з податку на прибуток, та обліковуються на відповідних рахунках 6-го, 7-го класів.

Регулювання податкового обліку податку на прибуток здійснює управління обліку та звітності Банку, яке, відповідно до чинного законодавства, нормативних документів Державної податкової адміністрації та внутрішніх нормативних документів банку, забезпечує вірний та своєчасний облік витрат банку по податку на прибуток та складання податкової звітності.

Банк здійснює відображення в обліку податку на прибуток відповідно до норм Міжнародних стандартів фінансової звітності, тобто визнає в облік поточний та відстрочений податок на прибуток. Для реалізації основної мети запровадження відстроченого податку – відображення майбутніх податкових наслідків операцій у тому звітному періоді в якому було відображено саму операцію та її фінансовий результат, Банком розроблений дієвий механізм аналізу та контролю операцій, які враховуються у податковому обліку.

Інформація про тимчасові податкові різниці, які підлягають вирахуванню, та тимчасові податкові різниці, які підлягають оподаткуванню, накопичувалась протягом 2010 року на підставі даних балансу банку та даних податкового обліку. При визначенні податкових різниць, що підлягають вирахуванню (оподаткуванню), було порівняно величину активу (зобов’язання) врахованого в податковому обліку, у відповідності до податкового законодавства з вартістю активу (зобов’язання), яка відображена в балансі відповідно до стандартів бухгалтерського обліку.

Ставка податку на прибуток, порівняно з минулим звітним періодом, не змінилася і складає 25 відсотків від оподатковуваного прибутку.

За підсумками фінансово-господарської діяльності за 2010 рік та згідно норм чинного податкового законодавства, банк мав поточні зобов’язання по податку на прибуток в сумі 4 104 тис. грн. Відстрочений податок відображено по дебету окремого аналітичного рахунку балансового рахунку 7900 в сумі 1 302 тис. грн..

За рахунок відстроченого податкового зобов’язання, що було визнано за підсумками 2009 року та обліковувалося в балансі банку по рахунку 3621 „Відстрочені податкові зобов’язання” в сумі 2 028 тис. грн., було сплачено поточний податок на прибуток за підсумками фінансово-господарських операцій 9-ти місяців 2010 року.

За підсумками 2010 року визнано відстрочене податкове зобов’язання за 2010 рік в сумі 3 329 тис. грн. З урахуванням від’ємної динаміки відстроченого податкового зобов’язання на звітні дати балансу на кінець дня 31 грудня 2010 року, було відображено в обліку відстрочений податковий актив в сумі 1 302 тис грн.

Визнаний у фінансових результатах відстрочений податковий актив виник в результаті порівняння бухгалтерської та податкової бази по сформованих резервах та по доходах майбутніх періодів.

Визнане у фінансових результатах відстрочене податкове зобов’язання виникло у результаті порівняння бухгалтерської та податкової бази балансової вартості основних фондів, цінних паперів та нарахованих не отриманих відсотків по кредитних операціях.

Оскільки у звітному році в АТ ,,БАНК “ТАВРИКА’’ не було діяльності, що припинена, відповідно і сума податку на прибуток, пов’язаного з прибутком (збитком) від такої діяльності, у звітному році не визначалась.

Примітка 1.12 Доходи та витрати

Доходи банку – це збільшення економічної вигоди у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов’язань, що призводить до збільшення капіталу і не є внесками засновників Банку. Дохід визнається за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Витрати банку – це зменшення економічної вигоди у формі відпливу, вибуття активів, або виникнення заборгованості (збільшення зобов'язань), що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Доходи і витрати, які визнані Банком, від здійснення банківських операцій згідно із Законом України “Про банки і банківську діяльність” та від інших операцій, що здійснюються відповідно до законодавства України, з метою відображення їх у фінансовій звітності, розглядаються як доходи і витрати, отримані (сплачені) в результаті операційної, інвестиційної та фінансово-господарської діяльності Банку.

У результаті операційної діяльності в Банку виникають такі доходи і витрати:

        процентні доходи і витрати;

        комісійні доходи і витрати;

        прибутки (збитки) від торговельних операцій;

        дохід у вигляді дивідендів;

        витрати на формування спеціальних резервів Банку;

        доходи від повернення раніше списаних активів;

        інші операційні доходи і витрати;

        загальні адміністративні витрати;

        податок на прибуток;

        непередбачені доходи і витрати.

Процентні доходи (витрати) - операційні доходи (витрати), отримані (сплачені) Банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані Банку (залучені Банком), суми яких обчислюються пропорційно сумі активу або зобов’язання та строку дії активу або зобов’язання.

Процентні доходи є компенсацією Банку за взятий на себе кредитний ризик та покривають витрати Банку по залученню необхідних ресурсів. Процентні доходи визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, та розраховуються, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами або сум заборгованості Банку.

Процентні доходи та витрати за довгостроковими фінансовими інструментами відображаються в бухгалтерському обліку із застосуванням ефективної ставки відсотка та визначаються як добуток амортизованої собівартості на ефективну ставку відсотка

Амортизована собівартість – це вартість, за якою оцінюються фінансовий актив, фінансове зобов'язання та яка складається із собівартості придбання, зменшеної на суму погашення основної суми боргу, збільшеної (зменшеної) на суму накопиченої амортизації будь-якої різниці між первісною вартістю та вартістю погашення, розрахованої з використанням ефективної ставки відсотка, зменшеної на суму часткового списання внаслідок зменшення корисності.

Ефективна ставка відсотка – ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового інструменту до чистої балансової вартості (амортизованої собівартості) цього інструменту.

Для розрахунку ефективної ставки відсотка визначаються потоки грошових коштів з урахуванням усіх умов договору за фінансовим інструментом, у тому числі включаються всі комісії та інші суми, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту.

Комісійні доходи (витрати) – операційні доходи (витрати) за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов’язання, незалежно від строку дії або є фіксованою.

Комісії за наданими (отриманими) послугами поділяються на :

а) комісії, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту. Такі комісії визнаються в складі первісної вартості фінансового інструменту і впливають на визначення сум дисконту та премії за цим фінансовим інструментом. До цих комісій належать:

      комісії за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) Банком і пов'язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, а саме: комісії за оцінку фінансового стану позичальника; комісії за оцінку гарантій, застав; комісії за обговорення умов інструменту; комісії за підготовку, оброблення документів;

   комісії, що отримані (сплачені) Банком за зобов'язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту. Такі комісії визнаються невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту, якщо є ймовірність того, що кредитний договір буде укладено. Якщо строк наданого зобов'язання з кредитування закінчується без надання кредиту, то на кінець строку зобов'язання комісії визнаються комісійними доходами (витратами);

   комісії, що отримані (сплачені) Банком від випуску боргових зобов'язань, обліковуються за амортизованою собівартістю.

б) комісії, що отримуються (сплачуються) під час надання послуг, визнаються доходами (витратами). До них належать:

       комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

       комісії за обслуговування кредитної заборгованості;

      комісії за резервування кредитної лінії, які розраховуються на пропорційній часу

основі протягом строку дії зобов'язання;

        комісії за управління інвестицією тощо.

в) комісії, що отримуються (сплачуються) після виконання певних дій, визнаються доходами (витратами) після завершення певної операції.

За фінансовими інструментами, що обліковуються за справедливою вартістю із визнанням змін справедливої вартості через прибутки/збитки, комісії отримані (сплачені) Банком визнаються комісійними доходами (витратами) під час первісного визнання такого фінансового інструменту.

Прибутки (збитки) від торговельних операцій – результат (прибуток або збиток) від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів, зокрема, результат діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів; операції з цінними паперами на продаж; торгівлі іншими фінансовими інструментами; від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості; від результату переоцінки активів і зобов’язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют (банківських металів).

Адміністративні витрати – операційні витрати, пов’язані із забезпеченням діяльності Банку. Вони поділяються на: витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов’язкові нарахування, страхування, додаткові виплати, премії, навчання тощо); амортизація необоротних активів; витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо); гонорари за професійні послуги (юридичні, медичні тощо); витрати на зв’язок (поштові, телефонні, факс тощо); сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток та інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління Банком.

Інші операційні доходи (витрати) – доходи і витрати від операцій, що не пов’язані з інвестиційною та фінансово-господарською діяльністю, зокрема:

         доходи (витрати) від оперативного лізингу (оренди);

         витрати на інкасацію;

         штрафи, пені, отримані (сплачені) за банківськими операціями та інше.

Податок на прибуток – операційні витрати Банку, пов’язані зі сплатою податку, відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визначення відстрочених податкових активів та зобов’язань.

Непередбачені доходи і витрати - доходи (витрати), що виникають в результаті надзвичайних подій і мають одноразовий характер, а також не повторюються по суті та визнаються за фактом події.

Окремою статтею є витрати Банку на формування резервів, які є не грошовими витратами і відображають оцінку Банком якості активів та стану ризиковості операцій та мають спрямовуватися на покриття збитків від сумнівних активів.

Витрати на формування спеціальних резервів – витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів Банку та списання безнадійних активів.

Доходи від повернення раніше списаних активів – кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана Банком безнадійною щодо отримання.

Доходи і витрати визнаються за кожним видом діяльності Банку (операційної, інвестиційної, фінансової).

Дохід, який виникає в результаті надання активів Банку в користування іншим сторонам, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідендів, у такому порядку:

проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;
роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;
дивіденди визнаються у періоді прийняття (підтвердження) рішення про їх виплату.

У разі отримання активів Банком, дохід від їх отримання відображається в сумі їх справедливої вартості.

У разі відстрочення платежу, унаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за надані активи або послуги, така різниця визначається доходом у вигляді процентів.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін активами, які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Доходи (витрати) за операціями обміну неподібними активами визначаються за справедливою вартістю активів, послуг, що отримані (надані) або підлягають отриманню (наданню), зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих грошових коштів та їх еквівалентів.

Прибутки (збитки) за операціями з торгівлі фінансовими інструментами визнаються при наявності таких умов:

суттєві ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на активи, передані покупцеві;
Банк не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими активами;
сума доходу може бути достовірно визначена;
є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод Банку;
можуть бути достовірно визначені витрати, пов’язані з цією операцією.

Дохід, пов’язаний з наданням послуг визнається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, у разі якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

При неможливості визначити на дату нарахування дохід (витрати) за останні 2-3 дні місяця, такий дохід (витрати) визнається в наступному місяці. При цьому, враховуючи принцип суттєвості, можуть застосовуватися коригуючі проводки.

Доходи (витрати) за одноразовими послугами, наприклад: комісії за здійснений обмін валют, надання консультацій тощо – визнаються в тому звітному періоді, в якому послуги фактично надаються (отримуються) і можуть відображатися в бухгалтерському обліку за касовим методом (без відображення на рахунках нарахованих доходів (витрат), якщо кошти отримані (сплачені) у тому звітному періоді, в якому послуги фактично надані (отримані).

Доходи (витрати) за безперервними послугами, наприклад: комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів, інформаційно-розрахункове обслуговування в системі електронних платежів, за послуги з користування електронною поштою тощо – визнаються щомісячно протягом усього строку дії договору про надання (отримання послуг) і відображаються в бухгалтерському обліку за методом нарахування. У разі, коли при наданні клієнтам безперервних послуг (розрахунково-касове обслуговування, обслуговування в системі Клієнт-Банк тощо) договором банківського рахунку передбачено або клієнтом надано Доручення Банку на списання комісій з його поточного рахунку, Банк може списати зазначені комісії (при наявності коштів на рахунку клієнта) за касовим методом в момент надання послуги.

Доходи (витрати) за послугами що надаються поетапно, наприклад: комісії за надання консультацій, реклами, аудиту, які згідно з річними або безстроковими угодами надаються поетапно – визнаються після завершення кожного етапу операції протягом дії угоди про надання (отримання) послуг і відображаються в обліку за принципом нарахування. Нарахування доходів (витрат) проводиться з дати оформлення документа, що підтверджує отримання (надання) послуг.

Доходи (витрати) за послугами з обов’язковим результатом визнаються в обліку за фактом надання (отримання) послуг, підтвердженим відповідним документом або за фактом досягнення передбаченого договором результату. У разі, якщо отримання (сплата) коштів за такими послугами не співпадає з датою оформлення документа, що підтверджує надання послуг, проводиться нарахування відповідних доходів (витрат).

Витрати визнаються витратами певного періоду, одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Не визнаються доходами такі надходження:

сума завдатку під заставу або в погашення кредиту, якщо це передбачено відповідним договором;
сума надходжень за договором комісії, агентським та аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;
сума авансу в рахунок попередньої оплати товарів, робіт, послуг;
надходження, що належать іншим особам;
надходження від первинного розміщення цінних паперів;
сума податку на додану вартість, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів.

Не визнаються витратами наступні платежі:

платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними угодами на користь комітента, принципала тощо;
попередня (авансова) оплата товарів, робіт, послуг;
погашення одержаних кредитів, повернення депозитів тощо;
витрати, які відповідно до законодавства України, відображаються зменшенням власного капіталу.

Доходи та витрати визнаються в обліку за принципом нарахування. Це означає, що доходи (витрати) відображаються в бухгалтерському обліку у тому періоді, коли виникли права на такі доходи, або виникли зобов’язання по витратах, а не при отриманні чи сплаті грошових коштів.

Реалізація принципу нарахування проводиться шляхом методу нарахування – здійснення бухгалтерських записів по відповідних рахунках у момент виникнення таких прав в залежності від виду операції.

Нарахування процентних доходів і витрат та відображення їх у бухгалтерському обліку здійснюються не рідше ніж один раз на місяць незалежно від періодичності розрахунків, передбачених умовами договору. Умови сплати доходів і витрат визначаються договором між Банком та контрагентом відповідно до виду операції.

Пеня, яка розраховується відповідно до умов укладених договорів та чинного законодавства, визнається в обліку за принципом обережності, при її фактичному отриманні.

Отримані доходи, що відносяться до майбутніх періодів, обліковуються за балансовим рахунком 3600 “Доходи майбутніх періодів” і відносяться на рахунки доходів у сумах, що відносяться до відповідних звітних періодів. Сплачені авансом витрати обліковуються на балансовому рахунку 3500 “Витрати майбутніх періодів” та рівномірно списуються на витрати відповідних звітних періодів.

Облік доходів та витрат в іноземній валюті проводиться шляхом перерахування у валюту України за офіційним курсом Національного банку України на дату нарахування з використанням відповідних рахунків валютної позиції банку.

Заборгованість за нарахованими доходами переноситься в обліку на рахунки прострочених доходів у разі не cплати контрагентом суми нарахованих доходів на наступний робочий день, після обумовленого договором строку сплати таких доходів.

Під всю суму прострочених понад 31 день нарахованих доходів (які обліковуються на балансових рахунках) формується резерв, який спрямовується, у разі необхідності, на списання заборгованості за нарахованими доходами, яка визнана безнадійною, на підставі рішення Правління Банку за встановленою в Банку процедурою.

Заборгованість за нарахованими процентними доходами за кредитними операціями визнається безнадійною одночасно з визнанням безнадійною до отримання суми основного боргу.

Примітка 1.13 Іноземна валюта

Банк веде бухгалтерський облiк та складає фiнансову звiтнiсть у грошовій одиниці України. Облiкова полiтика щодо обмiнних операцiй (конвертування) iноземних валют реалiзується вiдповiдно до МСФЗ 21 «Вплив змін обмінних курсів іноземних валют» та Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах в банках України, затвердженої постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 17.11.2004 № 555.

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат). Курсові різниці, що виникають при перерахунку із однієї валюти в іншу, визнаються у складі прибутку або збитку за період.

На кожну наступну після визнання дату балансу:

1.Усі монетарні статті в іноземній валюті відображаються в обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату балансу.

2.Немонетарні статті в іноземній валюті, які обліковуються за собівартістю, відображаються в обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визнання (здійснення операції).

3.Немонетарні статті в іноземній валюті, які обліковуються за справедливою вартістю, відображаються за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визначення справедливої вартості.

При здійсненні обмінних операцій кінцевим результатом є здійснення операцій за дебетом рахунку в одній валюті та кредитом в іншій з використанням наступних курсів:

за офіційним курсом Національного банку України на дату здійснення проводки відображається іноземна валюта у подвійній оцінці (за номінальною вартістю та в гривневому еквіваленті);
за ринковим курсом відображається національна валюта у разі купівлі-продажу іноземної валюти за національну валюту;
за офіційним курсом Національного банку України на дату здійснення бухгалтерської проводки відображаються суми нарахування, отримання і сплати доходів та витрат у іноземній валюті;
за офіційним курсом Національного банку України на дату сплати відображається еквівалент у національній валюті сум дебіторської заборгованості та авансів (попередньої оплати), що сплачуються в разі придбання за іноземну валюту немонетарних активів та отримання робіт і послуг;
за офіційним курсом Національного банку України на дату одержання авансу (попередньої оплати) еквівалент у національній валюті сум одержаних авансів (попередньої оплати) в іноземній валюті у разі надання послуг, виконання робіт, реалізації немонетарних активів;
за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання установчого договору відображається еквівалент у національній валюті внесків до статутного капіталу в іноземній валюті.

При здійсненні бухгалтерських проводок за обмінними операціями головною вимогою являється дотримання рівності на кінець дня сум у національній валюті за дебетом та кредитом проводки.

Переоцінка усіх монетарних статей рахунків в іноземній валюті здійснюється при кожній зміні офіційного курсу Національного банку України через аналітичний рахунок балансового рахунку 6204 “Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами”.

Дебіторська заборгованість за авансами на відрядження, з придбання основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей та кредиторська заборгованість з продажу основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, які обліковуються за офіційним валютним курсом на дату розрахунку, не підлягають переоцінці у зв’язку зі зміною офіційного валютного курсу, як і інші немонетарні статті.

Статті доходів та витрат майбутніх періодів, що виникли в іноземній валюті та пов’язані з виконанням робіт, послуг є немонетарними статтями. Вони обліковуються за офіційним валютним курсом на дату розрахунку і не переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу.

Кредиторська заборгованість з придбання за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей і дебіторська заборгованість з продажу за іноземну валюту основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей є монетарними статтями балансу, тобто підлягають сплаті та одержанню у визначеній сумі іноземної валюти, тому підлягають переоцінці при кожній зміні офіційного валютного курсу.

Сума іноземної валюти, яка видана понад затверджений авансовий звіт і повертається до каси, відображається за поточним офіційним валютним курсом.

Банк веде облік результату від переоцінки активів і зобов’язань в іноземній валюті у зв’язку із зміною офіційного валютного курсу та результату від купівлі-продажу іноземної валюти, якщо курс купівлі (продажу) не збігається з поточним офіційним валютним курсом, на окремих аналітичних рахунках балансового рахунку 6204 “Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами”.

Результат за операціями купівлі-продажу іноземної валюти визначається як різниця між вартістю продажу іноземної валюти та вартістю її купівлі. В бухгалтерському обліку він відображається як різниця між фактичною вартістю купленої (проданої) валюти та вартістю купівлі (продажу), розрахованою по офіційному валютному курсу по кожній операції

При здійсненні бухгалтерських проводок за позабалансовими рахунками:

суми іноземної валюти обліковуються в подвійній оцінці (за номіналом та в еквіваленті у національній валюті за офіційним курсом на дату здійснення проводки);
суми в національній валюті обліковуються за курсом угоди – у разі купівлі-продажу іноземної валюти за національну валюту;
до позабалансових рахунків відкриваються відповідні контррахунки в розрізі кодів валют;
переоцінка рахунків 9-го класу “Позабалансові рахунки” в іноземній валюті здійснюється при кожній зміні офіційного курсу Національного банку України через рахунок 9920 “Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами”.

Балансові проводки за обмінними операціями здійснюються з використанням технічних рахунків (3800 та 3801). Залишки за цими рахунками не включаються до підрахунку загальної суми активів, зобов’язань та валюти балансу. На кінець кожного дня сума пасивних та активних залишків по технічних рахунках повинна дорівнювати нулю.

Проводки за кореспондентськими рахунками проводяться на дату валютування.

Приміка 1.14 Взаємозалік статей активів і зобов’язань

Усі рахунки активів і пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді. Процедури бухгалтерського обліку Банку забороняють взаємозалік активів і зобов`язань, а також доходів і витрат.

Допускається проведення Банком заліку зустрічних взаємних вимог з контрагентами на підставі окремих угод, що передбачають умови і процедури проведення заліку відповідно до вимог чинного законодавства України.

Взаємозаліку статей активів та зобов`язань за звітний рік не проводилося.

Примітка 1.15 Звітність за сегментами

За підсумками звітного року сформовано звітність Банку за основними сегментами банківської діяльності (сегментами бізнесу), а саме: послуги корпоративним клієнтам; послуги фізичним особам; інвестиційна банківська діяльнісь; інші операції. При формуванні зазначеної звітності Банк керувався вимогами МСБО 14 та Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2004 №480.

Сегмент бізнесу – відокремлюваний компонент банку, який займається постачанням окремого продукту або послуги (групи взаємозв`язаних продуктів чи послуг), зазнає ризиків та забезпечує прибутковість , відмінні від тих, що притаманні іншим сегментам бізнесу.

Основними чинниками, які визначають взаємопов`язаність продуктів або послуг, є :

а) характер продукції або послуг;

б) характер виробничого процесу;

в) тип або клас покупців певної продукції або послуг;

г) методи, застосовувані для розповсюдження продукції або надання послуг;

д) характер правового середовища.

Один сегмент бізнесу не включає продукцію або послуги із суттєво відмінними ризиками та прибутковістю. Продукція та послуги, які включаються до одного сегмента бізнесу повинні бути подібними за більшістю визначених чинників.

Визначення складу сегмента бізнесу передбачає застосування певного рівня судження. При розробленні такого судження береться до уваги мета подання у звітності фінансової інформації за сегментами, а також корисність цієї інформації для оцінки ризиків і прибутковості суб`єкта господарювання.

Визначення доходу сегмента, витрат сегмента, активів сегмента та зобов`язань сегмента включає суми за тими статтями, які прямо відносяться до сегмента, а також суми за тими статтями , які можна обгрунтовано розподілити на сегмент.

Дохід сегмента – дохід, який відображається у звіті про прибутки та збитки, безпосередньо відноситься до сегмента і являє собою відповідну частку доходу, яку можна обгрунтовано розподілити на певний сегмент, незалежно від того, чи отримали її від продажу зовнішнім покупцям чи від операцій з іншими сегментами.

Витрати сегмента – це витрати в результаті операційної діяльності сегмента, які прямо відносяться до сегмента, а також відповідна частка витрат, яку можна обгрунтовано розподілити на сегмент, у тому числі витрати, пов`язані з продажами зовнішнім покупцям, і витрати пов`язані з операціями з іншими сегментами. Інші витрати, витрати на капітальні інвестиції та амортизаційні відрахування розподіляються по коефіцієнту загальної суми витрат до усього доходу в розрізі сегментів.

Сегмент бізнесу визначається як звітний сегмент, якщо більшу частину свого доходу він заробляє від продажу зовнішнім покупцям та:

1) його дохід від продажу зовнішнім покупцям і від операцій з іншими сегментами становить 10% або більше від сукупного доходу ( зовнішнього та внутрішнього) всіх сегментів,

або

2) його сегментний результат (прибуток або збиток) становить 10% або більше об`єднаного результату прибутку всіх сегментів або об`єднаного результату збитків усіх сегментів – залежно від того, який з двох буде більшим за абсолютною величиною,

або

його активи становлять 10% або більше від загальної суми активів всіх сегментів.

Результат за сегментом – це дохід за сегментом мінус витрати за сегментом.

Примітка 1.16 Ефект змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок

Зміни в обліковій політиці здійснюються у випадках, коли необхідно перейти на вимоги нового або переглянутого стандарту або роз`яснення, а також з власної ініціативи Банку, якщо в результаті таких змін, викладена у фінансовій звітності інформація буде більш надійною та змістовною.

У разі використання стандарту, який передбачає декілька допустимих підходів до обліку, Банк може змінити свою облікову політику для того, щоб перейти з одного допустимого підходу на інший, оскільки з метою об`єктивного викладення інформації обидва такі підходи вважаються прийнятними.

Не вважається зміною облікової політики Банку :

прийняття облікової політики для подій або операцій, які суттєво відрізняються від попередніх подій або операцій;
прийняття нової облікової політики для подій або операцій, які не відбувалися раніше або не є суттєвими.

За звітний період, зміни до облікової політики Банку, які б мали суттєвий вплив на дані фінансової звітності, не вносилися.

Аналіз статей у фінансовій звітності показав про необхідність перекласифікації окремих статей балансу за звітний та попередній період, так як інша класифікація буде більш сприйнятливою та відповідає економічній суті та характеру операцій.

В зв’язку з проведеною перекласифікацією вищеназваних статей балансу внесені зміни до статей балансу та даних приміток №4, №6, №11, №27, №28 за попередній рік .

Внесені зміни до Звіту про рух грошових коштів (Додаток № 7) за попередній рік в зв’язку з пре класифікацією статей балансу та виключенню з грошових коштів та еквівалентів залишків обов’язкових резервів банку ( рядок 3 колонки 4 Примітки 4 « Грошові кошти та еквіваленти».

Примітка 2. Економічне середовище, в умовах якого банк здійснює свою діяльність

У 2010 році економічне зростання України відновилось, чому сприяв підвищений зовнішній попит на вітчизняну продукцію. Рушієм зростання виступала промисловість, де було досягнуто позитивних результатів у всіх підвидах діяльності. Зростання реальної заробітної плати населення стимулювало внутрішній споживчий попит, що сприяло нарощенню обсягів роздр ібного обороту. Протягом року уповільнився спад в інвестиційній сфері та будівництві, також було досягнуто позитивної динаміки фінансового стану підприємств.

Протягом 2010 року динаміка індексу виробництва базових галузей, за оцінками Національного банку України, була позитивною і у січні – грудні залишилась на високому рівні (7.4%) у річному обчисленні у грудні було досягнуто приросту 11.1% порівняно з 6.9% у листопаді. Визначальними чинниками відновлення економічного зростання виступали сприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура та зростання внутрішнього споживчого попиту. Крім того на зростання показників реального сектору економіки впливав статистичний ефект низької бази порівняння. Покращенню показників розвитку реального сектору сприяло нарощення обсягів промислового виробництва протягом ІІ – ІV кварталів 2010 року (приріст становив 6.2%, та 7.7% відповідно порівняно з попереднім кварталом). Зростання виробництва (до 11.0% у 2010 році порівняно зі скороченням у 2009 році на 21.9%) підтримувалось зростанням обсягів виробництва у експортоорієнтованих галузях – металургії, машинобудуванні, хімічній та нафтохімічній промисловості. На фоні відновлення світової економіки спостерігалось зростання виробництва металопродукції українських підприємств за всім технологічним циклом від чавуну до готових виробів. Високий зовнішній попит на продукцію українських виробників та зростання цін на основні види металопродукції (на сталь у середньому за рік на 22.4%) позитивно впливали на зростання виробництва продукції металургійної промисловості (до 12.3% за рік). Водночас на рівень виробництва до кризового періоду галузь не вийшла. Обсяг виробництва сталі з напівфабрикатами, отриманими безперервним литтям і чавуну у 2010 році був меншим, ніж у 2008 році відповідно на 12.4 та 11.7%, та меншим, ніж у 2007 році – на 23.1 та 23.8% (у натуральних одиницях виміру).

Найбільший приріст промислового виробництва як протягом року, так і у грудні, мало машинобудування. Обсяги виробництва машинобудування у 2010 році зросли на 34.5% порівняно з 2009 роком (у грудні 2010 року – на 38.9% у річному обчисленні). Розвитку галузі сприяв високий зовнішній інвестиційний попит (обсяг експорту продукції машинобудування збільшився на 33.6%3 за 2010 рік, що було забезпечено насамперед збільшенням поставок залізничних локомотивів у 3.1 рази). У 2010 році значно зросли обсяги виробництва хімічної та нафтохімічної промисловості (на 21.5%) внаслідок поліпшення зовнішньої кон’юнктури ринку. Відповідно зріс експорт продукції хімічної промисловості (на 32.8%1). Особливе прискорення зростання виробництва відбулось наприкінці року (у грудні – на 32.9% річному обчисленні) через високий попит на добрива напередодні посівних робіт в умовах зростання світових цін на основні сільськогосподарські культури.

Галузі, орієнтовані на внутрішній ринок, зростали протягом 2010 року повільнішими темпами (целюлозо-паперова промисловість – на 2.5%, харчова –2.7%, легка – 7.8%), що свідчило про недостатнє відновлення внутрішнього ринку України.

Позитивний розвиток у промисловості супроводжувався зростанням обсягів виробництва у суміжних видах економічної діяльності. Підвищення економічної активності у світі та в Україні пожвавило експортно-імпортні операції, що сприяло позитивній динаміці у оптовій торгівлі (на 0.4% за 2010 рік) та зростанню вантажообігу підприємств транспорту (на 6.4%). Зростання реальної заробітної плати (на 10.2% у 2010 році) та скорочення заборгованості із виплати заробітної плати (на 17.3%) стимулювало пожвавлення внутрішнього споживчого попиту, що мало позитивний вплив на зростання обороту роздрібної торгівлі (на 7.6%), обсягу реалізованих послуг (на 2.9%), активізувало пасажирооборот (падіння уповільнилось до «мінус» 0.2%). Стримуючий характер на зростання виробництва базових галузей мала динаміка будівництва. Третій рік поспіль обсяги виконаних будівельних робіт скорочувались, водночас з початку 2010 року падіння уповільнювалось (з «мінус» 24.1 у січні до «мінус» 5.4% за підсумками року). В поліпшенні показників будівельної галузі провідну роль відігравало зростання державного фінансування, водночас продовжували негативно впливати дефіцит оборотних коштів будівельних компаній та низький платоспроможний інвестиційний попит. За 12 місяців 2010 року виробництво продукції сільського господарства скоротилось на 1.0% порівняно з 2009 роком за рахунок зниження обсягів виробництва у рослинництві на 4.6%, в першу чергу, через більш низький урожай зернових культур. Загальний валовий збір зерна зменшився на 14.8%, що зумовлено як скороченням площі збирання (на 5.8%), так і зниженням урожайності зернових культур з 1 га (на 9.7%). Ситуація у тваринництві була стабільною (обсяг виробництва продукції тваринництва зріс на 4.5%). Поступове відновлення економіки України впливало і на стан ринку праці. Протягом року зросла чисельність штатних працівників (на 2.0%), а рівень працевлаштування залишився на рівні попереднього року (5.3% на кінець року). Це обумовило незначне зростання рівня зареєстрованого безробіття (на 0.1 процентного пункту за рік), який на 1 січня 2011 року становив 2.0% чисельності населення працездатного віку. Чисельність незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості зросла (на 3.9% порівняно з 2009 роком), тоді як потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад скоротилась (на 2.9%), відповідно зросло навантаження на 10 робочих місць до 88 осіб на кінець року порівняно з 82 особи у 2009 році.

Інфляційні процеси.

У 2010 році уповільнилося зростання споживчих цін унаслідок низького використання виробничого потенціалу, слабкого внутрішнього попиту та стабільності валютного курсу. Індекс споживчих цін становив 109.1% у 2010 році порівняно зі 112.3% у 2009 році (див. таблицю 3 та графіки 9, 10). Протягом першого півріччя спостерігалося продовження минулорічної тенденції до зниження індексу споживчих цін у річному обчисленні з 112.3% на початок 2009 року до 106.8% у липні 2010 року (через місячну дефляцію у квітні-липні). Період дефляції був обумовлений сезонним падінням цін на продукти харчування, яке частково компенсувалось підвищенням тарифів на опалення. Зростання споживчих цін у серпні-жовтні було обумовлено негативними очікуваннями населення щодо низького врожаю, підвищення цін на газ і вартості житлово-комунальних послуг, а також запозиченням коштів на внутрішньому ринку в результаті розміщення ОВДП, внаслідок чого обсяг коштів на ринку істотно збільшився. Внесок субіндексу продуктів харчування та безалкогольних напоїв у зростання індексу споживчих цін у 2010 році становив 5.7 процентного пункту, підакцизних товарів - 1.2 процентного пункту. Протягом 2010 року продукти харчування та безалкогольні напої подорожчали на 10.6%, внаслідок підвищення ціни та сир і м'який сир (творог) – на 25.8%, овочі – на 20.9%, цукор – на 20.3%, молоко – на 20.0%, хліб і хлібопродукти – на 16.5% та олію – на 15.5%.

У грудні 2010 року індекс споживчих цін (ІСЦ) становив 100.8%, що було найнижчим показником грудневої інфляції з 1991 року. У грудні 2010 року субіндекс цін на продукти харчування та безалкогольні напої становив 101.0%. Найбільше подорожчали яйця – на 4.3%, овочі – на 3.8%, олія – на 3.1%, цукор – на 2.9%. Також зросли ціни на молоко, фрукти, хліб (на 1.8, 1.2 та 0.9% відповідно). Субіндекс цін (тарифів) на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива становив 100.3%. У зв'язку з підвищенням цін на паливо та мастила на 3.6%, ціни на транспорт підвищились на 1.6%. Базовий індекс споживчих цін (широка базова інфляція) у грудні 2010 року становив 100.6%, що було обумовлено послабленням наприкінці III кварталу 2010 року вторинних ефектів на продовольчих ринках. У річному обчисленні широка базова інфляція залишилась на рівні попереднього місяця.

Вузька базова інфляція, що відображає зміну цін на непродовольчі товари за винятком палива, як у місячному, так і у річному вимірі, продовжувала знижуватись на 0.2% та 2.3% відповідно. Це було обумовлено укріпленням з початку року номінального ефективного обмінного курсу (НЕОК) гривні на фоні укріплення курсу євро до долара США на світових ринках. Індекс цін виробників (ІЦВ) промислової продукції в 2010 році становив 118.7% (торік – 114.3%), що було зумовлено пожвавленням кон'юнктури

світових товарних ринків. Динаміка індексу цін виробників (ІЦВ) промислової продукції в 2010 році суттєво зростала у першій половині року (з 114.3 на початок року до 127.9% у

травні у річному обчисленні) та повільним скороченням у другій половині року. Зниження цін виробників у середині року відбулося, головним чином, за рахунок зменшення цін на сталь на світових ринках у червні-серпні (до попереднього місяця). У 2010 році найбільше зростання цін було зафіксовано у добувній (на 144.4%), переробній промисловості (на 117.1%), виробництві та розподілі електроенергії, газу та води (на 112.5%). Паливо подорожчало на 13.9%. Основним чинником, що визначав зростання ціни на паливо, було зростання вартості нафти на світових ринках. У грудні 2010 року індекс цін виробників становив 100.9%.

Державні фінанси.

У 2010 збільшення доходів Зведеного бюджету України відбувалось швидшими темпами, ніж зростання економіки, і забезпечувалось посиленням податкового тиску на суб’єктів економічної діяльності. Зростання видатків було помірним і не здійснювало значного тиску на інфляцію. Майже впродовж усього року втримувався дефіцит Зведеного бюджету України, що фінансувався за рахунок внутрішніх та зовнішніх запозичень, що призвело до зростання державного та гарантованого державою боргу. У 2010 році доходи Зведеного бюджету України зросли на 21.2%. Видатки Зведеного бюджету України (включаючи кредитування за вирахуванням погашення) збільшились порівняно з 2009 роком на 22.2%. Найбільше зросли видатки на обслуговування державного боргу – на 67.6%, у тому числі внутрішнього – в 2.3 рази. Поточні трансферти населенню зросли на 32.0% через підвищення вартості комунальних послуг і збільшення виплат пенсій і допомог. Також унаслідок неодноразового підвищення впродовж року мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму відбулося зростання видатків на оплату праці з нарахуваннями – на 16.7% (у грудні – на 14.2%). Капітальні видатки у 2010 році збільшились на 52.9%, що призвело до зростання їх частки у загальній структурі видатків до 8.1% порівняно з 6.5% у 2009 році.

У звітному році Зведений бюджет України було виконано з дефіцитом у сумі 48.4 млрд. грн., що на 29.9% перевищило показник попереднього року. Його фінансування відбувалося за рахунок внутрішніх (70.6 млрд. грн.) і зовнішніх (53.4 млрд. грн.) залучень. Залучення в обсягах, що перевищують погашення та обслуговування державного боргу, призвело до збільшення державного та гарантованого державою боргу до 432.2 млрд. грн. (зростання за рік на 115.4 млрд. грн., або на 36.4%). У грудні 2010 року дефіцит Зведеного бюджету України становив 18.2 млрд. грн., що на 43.8% більше, ніж у відповідному місяці попереднього року.

Зовнішній сектор.

Внаслідок випереджаючого зростання імпорту у другому півріччі 2010 року сформувалася стійка тенденція до формування від’ємного сальдо поточного рахунку. Значний приплив боргового капіталу та прямих іноземних інвестицій обумовили формування профіциту за фінансовим рахунком упродовж останніх десяти місяців року. Результатом таких різноспрямованих тенденцій стало зведення платіжного балансу України за результатами року з додатним сальдо, що дозволило наростити міжнародні резерви. За попередніми даними у 2010 році дефіцит поточного рахунку зріс до 2.6 млрд. дол. США (1.9% від ВВП) порівняно з 1.7 млрд. дол. США у 2009 році (1.5% від ВВП). Упродовж першого півріччя динаміка сальдо поточного рахунку була різноспрямованою, проте у другому сформувалася стійка тенденція до розширення від’ємного сальдо. Таке нарощення дефіциту поточного рахунку стало результатом зростання імпорту випереджаючими темпами над експортом.

У цілому за рік імпортні поставки зросли на 35.4%, експортні – на 29.0%. У грудні дефіцит поточного рахунку зріс до 815 млн. дол. США порівняно з 559 млн. дол. США у листопаді. Відновлення світової економіки обумовило висхідну динаміку експортних операцій з України. Загальний обсяг товарного експорту у 2010 році збільшився на 29.0% до 52.1 млрд. дол. США. Більшість зростання відбулася за рахунок цінового чинника. Найбільший внесок у зростання експорту був забезпечений продукцією чорної металургії, вартісні поставки якої зросли на 42.7% також переважно за рахунок цінового чинника. У грудні експорт товарів становив 5.3 млрд. дол. США, що на 26.2% більше, ніж в аналогічному періоді попереднього року. З урахуванням сезонного чинника експорт зріс на 3.4% порівняно з листопадом. Пожвавлення внутрішнього попиту, як інвестиційного, так і споживчого, позначилося на збільшенні імпорту товарів у 2010 році на 35.4% до 60.5 млрд. дол. США. Суттєво зросли поставки енергетичного імпорту (на 39.4% до 19.6 млрд. дол. США). Вагомою причиною такого зростання стало зростання цін: за рік ціна газу збільшилася на 22%, нафти – на 29%. Неенергетичний імпорт за цей період збільшився на 33.6%. Позитивною характеристикою нарощення імпорту стало зростання поставок інвестиційних товарів, а саме продукції машинобудівної промисловості (на 39.9% за рік). У грудні імпорт товарів становив 6.5 млрд. дол. США, що на 30.7% більше, ніж в аналогічному місяці попереднього року. З урахуванням сезонного чинника імпорт зріс на 2.6% порівняно з попереднім місяцем. Стримувало формування від’ємного сальдо за рахунком поточних операцій збільшення додатного сальдо торгівлі послугами. Порівняно з 2009 роком цей показник зріс майже удвічі з 2.4 до 4.7 млрд. дол. США. Визначальним чинником такого збільшення стало підвищення тарифів за транспортування газу. Відновлення позитивної динаміки економічного зростання у поєднанні з низькими процентними ставками у розвинутих країнах сприяли припливу іноземного капіталу в Україну. У цілому за рік рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій зведено з профіцитом у розмірі 7.7 млрд. дол. США. У попередньому році рахунок було зведено з дефіцитом у 12 млрд. дол. США. Додатне сальдо фінансового рахунку було забезпечено досить високими обсягами чистого приросту прямих іноземних інвестицій (5.7 млрд. дол. США) та борговими залученнями державного (5.1 млрд. дол. США) і реального (3.4 млрд. дол. США) секторів. У грудні профіцит рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій знизився до 134 з 414 млн. дол. США у попередньому місяці. Чистий приплив прямих іноземних інвестицій у 2010 році становив 5.7 млрд. дол. США і майже на 22.1% перевищував рівень попереднього року. Інвестиції у реальний сектор економіки збільшилися за цей період у 1.5 рази. Банківський сектор отримав інвестицій близько 2 млрд. дол. США, що відповідало рівню попереднього року. Суттєво зросли обсяги кредитів прямих інвесторів: чистий приплив за такими операціями збільшився у 2.6 рази порівняно з 2009 роком і становив 943 млн. дол. США.

У грудні чистий приплив за прямими іноземними інвестиціями був найбільшим за 2010 рік – 905 млн. дол. США (за період з січня по листопад середній чистий приплив прямих іноземних інвестицій був на рівні 434 млн. дол. США). Сальдо за кредитами та облігаціями у 2010 році сформувалося додатним на рівні 6.7 млрд. дол. США. Чистий приплив боргового капіталу до інших секторів становив 3.4 млрд. дол. США. На відміну від інших секторів банківська система упродовж року активно скорочувала зовнішню заборгованість: чисте погашення становило 1.7 млрд. дол. США. Активно здійснював запозичення на міжнародних ринках у 2010 році Уряд України, внаслідок чого чисті залучення державного сектору склали 5.1 млрд. дол. США (у 2009 році чисті погашення склали 1.1 млрд. дол. США).У грудні 2010 року додатне сальдо за кредитами та облігаціями дорівнювало 1.2 млрд. дол. США і було майже втричі більшим, ніж у аналогічному періоді 2009 року (0.4 млрд. дол. США). Найвищими були обсяги чистого залучення до реального сектору – 594 млн. дол. США. Чисті залучення банківського сектору становили 413 млн. дол. США, державного сектору – 208 млн. дол. США.

Формування значного за обсягом додатного сальдо за рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій дозволило звести платіжний баланс України з профіцитом у розмірі 5.1 млрд. дол. США (у 2009 році дефіцит 13.7 млрд. дол. США). Таке додатне сальдо у поєднанні з кредитом, отриманим від МВФ двома траншами, на загальну суму 3.4 млрд. дол. США дозволили наростити резервні активи до рівня у 34.6 млрд. дол. США (на кінець року), що забезпечувало фінансування імпорту товарів та послуг протягом місяців майбутнього періоду.

Примітка 3. Перехід на нові та переглянуті стандарти та тлумачення, що забезпечують контекст, у якому слід читати стандарти.

Фінансова звітність вважається складеною відповідно до вимог МСФЗ, якщо вона відповідає усім вимогам діючих МСФЗ, що є обов`язковими на дату складання фінансової звітності. У разі введення нових стандартів, вони використовуються під час складання фінансової звітності відповідно до настанов застосування, зазначених в МСФЗ.

Законодавче регулювання порядку застосування міжнародних стандартів визначено Законом України «Про банки і банківську діяльність». Крім того, відповідно до Стратегії застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 911-р, визначено що з 2010 року банки обов`язково складатимуть фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за МСФЗ. Тобто, звітність АТ «БАНК «ТАВРИКА» за 2010 рік складена на основі облікових даних в цілому, відповідно до МСФЗ, з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку України.

Протягом звітного періоду Банк застосовував повністю або частково наступні МСФЗ, МСБО :

МСФЗ 16 «Основні Засоби»
МЗФЗ 38 «Нематеріальні активи»
МЗФЗ 2 «Запаси»
МЗФЗ 12 «Податок на прибуток»
МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»
МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу та припинена діяльність»
МСФЗ 17 «Оренда»
МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов`язання та непередбачені активи»
МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів»
МСФЗ 7 «Фінансові інструменти – розкриття»
МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових політиках та помилки»
МСБО 7 «Звіт про рух грошових коштів»

Для річних періодів, що починаються з 01.01.2010 року, або після цієї дати стали обов`язковими до застосування наступні МСФЗ та інтерпретації.

КТМЗ 17 «Розподіл негрошових активів власникам». Це тлумачення надає роз`яснення, коли і яким чином має відображатися розподіл негрошових активіву вигляді дивідендів власникам. Зазначених операцій Банк не проводив.

КТМЗ 18 «Передавання активів від клієнтів». Це тлумачення роз`ясніє обставини, за якими виконується визначення активу; визнання активу, оцінка його вартості під час первісного визнання, ідентифікація послуг що окремо ідентифікуються; визнання виручки, а також облік передавання грошових коштів від клієнтів. Зазначених операцій Банк не проводив.

МСФЗ 3 «Об`єднання бізнесу» (переглянутий в 2008 році), дозволяє вибирати за власним бажанням метод оцінки неконтрольованої частки: метод пропорційної частки компанії-покупця в чистих ідентифікованих активах придбаної компанії, або метод оцінки за справедливою вартістю.Переглянутий МСФЗ 3 містить більш докладне керівництво щодо застосування методу придбання до об`єднань бізнесу. Зазначених операцій Банк не проводив.

Удосконалення МСФЗ та зміни до МСФЗ 2, МСБО 38, КТМФЗ 9 і КТМФЗ 16, зміни до МСФЗ 5, МСФЗ 8, МСБО 1, МСБО 17, МСБО 39.

Для річних звітів, що починаються 1 січня 2011 року будуть обов`язковими наступні нові стандарти та тлумачення.

Зміна до МСФЗ 32 «Класифікація випуску прав на придбання акцій», звільняють деякі пропозиції з випуску нових акцій, номінованих в іноземній валюті від їх класифікації, як фінансові похідні інструменти.

Зміни до МСФЗ 24 «Розкриття інформації щодо пов`язаних сторін», спрощено визначення пов`язаної сторони та уточнено його значення.

КТМФЗ 19 «Погашення фінансових зобов`язань пойовими інструментами», роз`ясніє метод обліку для випадків, коли компанія проводить перегляд умов боргових зобов`язань, в результаті чого зобов`язання погашаються за рахунок випуску дебітором власних пайових інструментів на користь кредитора. Прибуток або збиток відображається в прибутку або збитку і є різницею між справедливою вартістю пайових інструментів та балансовою вартістю боргу.

Обмежені виключення щодо подання порівняльної інформації відповідно до МСФЗ 7 для компаній, що вперше використовують МСФЗ.

МСФЗ 9 «Фінансові інструменти. Частина 1 : Класифікація та оцінка», замінює розділ МСБО 39, що відноситься до класифікації та оцінки фінансових активів та зобов`язань. Основні відмінності стандарту наступні:

Фінансові активи повинні класифікуватися за двома категоріями оцінки : оцінювані в подальшому за справедливою вартістю та оцінювані в подальшому за амортизованою вартістю. Рішення про класифікацію має ухвалюватися під час первісного визнання.
Інструмент в подальшому оцінюється за амортизованою вартістю тільки в тому випадку коли він є борговим інструментом і бізнес-модель компанії орієнтована на утримання даного активу для цілей отримання контрактних грошових потоків та одночасно контрактні грошові потоки за цим активом є тільки платежами за основною сумою та процентами. Вся решта боргових інструментів повинна оцінюватися за справедливою вартістю через рахунки прибутків і збитків.
Всі пайові інструменти повинні в подальшому оцінюватися за справедливою вартістю.

Зміни до МСФЗ 7 «Розкриття –Передавання фінансових активів», вимагають додаткового розкриття розміру ризику , що виникає під час передавання фінансових активів. Зміни включають вимоги до розкриття інформації за класами фінансових активів, що передані контрагенту, але обліковуються на балансі компанії, а саме: характер, вартість, опис ризиків та вигод, пов`язаних з активом. Також необхідно визначити розмір пов`язаного з активом фінансового зобов`язання та їх зв`язок. Якщо визнання активу припинено, але є ще певні ризики, пов`язані з переданим активом або певні вигоди, потрібне додаткове розкриття такої інформації. Банк не проводив операцій з передавання фінансових активів.

В травні 2010 року випущено удосконалення Міжнародних стандартів фінансової звітності, що набуває чинності з 1 січня 2011 року. Удосконалення є поєднання суттєвих змін та роз`ясень таких стандартів : МСФЗ 1, МСФЗ 3, МСФЗ 7, МСБО 27, МСБО 34, тлумачення КТММФЗ 13.

У фінансовій звітності Банку за 2010 рік не здійснювався розрахунок впливу запроваджених нових обо переглянутих стандартів та тлумачень на фінансовий стан Банку на 31 грудня 2010 року та на 31 грудня 2009 року та на результати його діяльності за 2010 фінансовий рік та 2009 фінансовий рік.

Виконавець :

Котишевська І.Б. 205-59-93

Blog

Річний звіт 2010р. Ат «банк «таврика»