Редакція проекту Податкового кодексу України до третього читання

РОЗДІЛ V. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

Стаття 1. Визначення термінів

Терміни, що вживаються в цьому розділі, мають таке значення:

1.1. Особа - будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні:

суб'єкт господарювання, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

інша юридична особа, що не є суб'єктом господарювання;

фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або ввозить товари на митну територію України;

представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної (сумісної) діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Порядок податкового обліку та звітності результатів спільної (сумісної) діяльності встановлюється центральним податковим органом.

1.2. Податок, оподаткування, платник податку, оподатковувана операція (в усіх відмінках) – податок на додану вартість, оподаткування податком на додану вартість, платник податку на додану вартість, операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (у відповідних відмінках);

1.3. Бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Розділом.

1.4. Податковий вексель – це письмове безумовне грошове зобов’язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та терміни, визначені цим Розділом, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати податку, що справляється при ввезенні товарів на митну територію України.

1.5. Простий вексель, підтверджений банком шляхом авалю – це письмове безумовне грошове зобов’язання, що видається суб'єктом господарської діяльності як забезпечення сплати податкового зобов’язання, на яке надано повне умовне звільнення від оподаткування при розміщенні товарів у митному режимі переробки на митній території України. Вексель засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити до Державного бюджету відповідну суму коштів, і є податковим зобов'язанням, визначеним самостійно векселедавцем і узгодженим від дня взяття на облік векселя органом державної податкової служби України за місцезнаходженням векселедавця. Визначена у векселі сума податкового зобов'язання не може бути оскаржена векселедавцем та банком, що здійснює гарантійний напис (аваль) на векселі в адміністративному чи судовому порядку.

1.6. Супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або ввозяться на митну територію України. Місцем постачання супутніх послуг для товарів, що експортуються, є митна територія України.

1.7. Умовне звільнення від оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України – звільнення від сплати нарахованого податкового зобов’язання при розміщенні товарів у митні режими, що передбачають звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог митного режиму.

1.8. Термін „постачання товарів” у цьому розділі Кодексу передбачає будь-яку передачу права на розпорядження матеріальним майном в якості власника, в тому числі продаж, обмін чи дарування такого майна, а також у разі здійснення постачання товарів за рішенням суду або коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням. Для цілей визначення терміну „постачання товарів” електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, охолодження та кондиціювання повітря вважаються матеріальним майном.

1.8.1. З метою оподаткування постачанням товарів, також вважається:

фактична передача матеріального майна іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення майна згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, згідно з якою оплата відстрочена, але право власності на майно передається не пізніше дати останнього платежу;

передача права власності на матеріальне майно за рішенням органу державної влади або місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

будь-яка з наведених дій платника податку щодо матеріального майна, якщо платникові податку дозволявся податковий кредит при придбанні зазначеного майна чи його частини: безоплатна передача майна іншій особі; передача майна, у межах балансу платника, що використовується у господарській діяльності платника для його подальшого використання в особистих цілях такого платника податку чи його працівників; передача майна у межах балансу платника, що планувалося для використовування в оподатковуваних операцій для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування цим податком;

передача товарів (у тому числі основних фондів) платнику податку, уповноваженому договором вести облік результатів спільної (сумісної) діяльності без створення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної (сумісної діяльності).

умовне постачання товарів та основних фондів, при придбанні яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, та які в останньому звітному (податковому) періоді були у залишках платника, який подав заяву на скасування реєстрації платником податку чи перехід на іншу систему оподаткування, що передбачає сплату податку у порядку, відмінному від визначеного цим Розділом;

ліквідація платником податку за власним бажанням основних фондів, які перебувають у такого платника.

передання товарів відповідно до угоди, за якою сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

1.8.2. Термін „постачання послуг” у цьому розділі Кодексу передбачає будь-яку операцію, що не є постачанням товарів, чи іншу передачу права власності на об’єкти права інтелектуальної власності та інше нематеріальне майно чи надання права користування, володіння або розпорядження ними, а також послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення ними певної діяльності.

1.9. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є:

а) домовленість утримуватися від якоїсь дії або обіцянка не конкурувати з третьою особою, або дозвіл на будь-яку дію чи ситуацію;

б) постачання послуг за рішенням органу влади чи місцевого самоврядування або відповідно до законодавства;

в) тимчасове використання майна платником податку для будь-якої іншої цілі, ніж постачання товарів чи послуг у межах операцій, що оподатковуються, якщо платникові податку дозволявся податковий кредит щодо цього майна чи його частини;

г) безоплатне постачання послуг іншій особі,

д) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому договором вести облік результатів спільної (сумісної) діяльності без створення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної (сумісної діяльності).

е) послуги типу „product placement”. Під послугами типу „product placement” слід розуміти послуги з розміщення відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі. „Product placement” може бути візуальним, коли глядачі тільки бачать продукт або бренд, або коли продукт чи бренд згадується у розмові персонажу, або коли товар, послуга чи бренд органічно вплітаються в сюжет і являються неподільною його частиною.

Стаття 2. Визначення платників податку

2.1. Для цілей оподаткування платником податку є:

а) будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

в) будь яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків при переміщенні товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог;

особа, на яку покладається виконання умов, за яких надається звільнення в оподаткуванні при ввезенні товарів на митну територію України (щодо цільового використання товарів), у разі порушення таких умов;

особа, яка купує або придбаває у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження автомобіль, що був ввезений на митну територію України із звільненням від оподаткування відповідно до пункту 19.2 у разі, якщо такі особи не мають право на звільнення в оподаткуванні.

2.2. Особою, відповідальною за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, є особа, яка веде облік результатів такої діяльності відповідно до законодавства України.

2.3. Особою, відповідальною за утримання та внесення податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг знаходиться на митній території України, є одержувач послуг.

2.4. Особи, зазначені у пунктах 2.2 та 2.3 цієї статті, мають права, виконують обов'язки та несуть відповідальність, передбачену законодавством України для платників податку.

Стаття 3. Вимоги до осіб щодо їх реєстрації як платників податку

3.1. Будь-яка особа, зазначена у пункті 2.1 статті 2 цього Розділу, у якої загальна вартість оподатковуваних за встановленими ставками податку (без урахування податку) та звільнених від оподаткування операцій з постачання товарів та послуг протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тисяч гривень, зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням або місцем проживання з додержанням вимог, передбачених статтею 5 цього Розділу, крім особи, яка є платником єдиного податку або стає суб'єктом інших систем оподаткування, визначених главою 1 Розділу XVIII Кодексу, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку.

3.2. У випадках коли особа, не зареєстрована як платник податку згідно з пунктом 3.1 цієї статті, укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), у результаті виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме суму, визначену пунктом 3.1 цієї статті, протягом дванадцятимісячного періоду, така особа зобов’язана подати реєстраційну заяву до кінця податкового періоду, за наслідками якого були б збільшені податкові зобов’язання внаслідок такої операції згідно з нормами цього розділу, як для зареєстрованого платника податку. Особа, що не здійснює таку реєстрацію, несе відповідальність за такою операцією на рівні відповідальності зареєстрованого платника податку за такою ж операцією.

3.3. Особи, що не зареєстровані платниками цього податку, які ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, сплачують податок при митному оформленні товарів без реєстрації платниками цього податку.

Стаття 4. Добровільна реєстрація платників податку

4.1. Якщо особа здійснює оподатковувані операції та не підпадає під визначення пункту 3.1 статті 3 як платник податку у зв’язку з обсягами оподатковуваних операцій, що є меншими визначеної зазначеною статтею суми, вважає за доцільне самостійно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Стаття 5. Порядок реєстрації платників податку

5.1. Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням реєстраційну заяву.

5.2. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби України не пізніше 10 числа календарного місяця після закінчення місяця, в якому вперше досягнуто обсяг оподатковуваних операцій, визначений у статті 3 цього Розділу.

5.3. У разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

5.4. Особи, які переходять на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені статтею 16 цього Кодексу, подають реєстраційну заяву одночасно з поданням заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування.

5.5. Особи, визначені в абзаці “б” пункту 2.1 статті 2, пункту 3.2 статті 3, та особи, які реєструються платниками податку добровільно, повинні вказати у заяві ефективний день реєстрації платником податку, що відповідає даті початку здійснення операцій чи даті початку податкового періоду (кварталу), з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на виписку податкових накладних.

Ефективним днем реєстрації платником податку вважається день, на який припадає дата реєстрації особи платником податку, з якої така особа вважатиметься платником цього податку та матиме право на виписку податкових накладних.

5.6. У разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

5.7. Заява про реєстрацію вручається представником такої особи службовій особі органу державної податкової служби. У заяві мають бути вказані підстави для реєстрації платником податку. Положення про реєстрацію затверджується центральним органом державним податкової служби.

5.8. На вимогу органу державної податкової служби при розгляді питання щодо реєстрації особи платником податку така особа зобов’язана надати документи, що підтверджують наявність підстав для реєстрації її платником податку. Ненадання особою таких документів або надання недостовірних даних чи документів є підставою для відмови в реєстрації платником податку.

Дореєстраційний візит проводиться посадовими особами органу державної податкової служби за місцезнаходженням особи чи за місцем знаходження її підрозділів з метою анкетування, визначення фактичних обсягів поставки товарів (послуг), перевірки та уточнення інформації, наданої особою, яка реєструється платником податку, та інформування такої особи з питань оподаткування.

5.9. Податковий орган відмовляє в реєстрації платником податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або наданих документів встановлено, що особа не здійснює поставки товарів (послуг) або не задовольняє підставам, визначеним статтею 2 та пунктом 3.2 статті 3 цього Розділу, або за наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації згідно з статтею 6 цього Розділу.

5.10. Податковий орган має право відмовити особі в реєстрації платником податку та вимагати договір податкової поруки від такої особи, якщо за результатами проведення дореєстраційних візитів або за даними “податкової історії” такої особи встановлена хоча б одна з таких обставин:

5.10.1. відсутність особи за її зареєстрованим місцезнаходженням (місцем проживання);

5.10.2. відсутність у особи активів, на які може бути звернене стягнення у разі неналежного виконання податкових зобов’язань платником податку;

5.10.3. відсутність у особи ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону;

5.10.4. наявність у особи непогашених податкових зобов’язань або податкового боргу з інших видів податків;

5.10.5. наявність в “податковій історії” особи – заявника як платника податків випадків неналежного або несвоєчасного виконання податкових зобов’язань, ухилення від оподаткування чи виконання зобов’язань перед іншими кредиторами таким платником податків чи пов’язаними із ним особами, вчинення економічних злочинів посадовими особами платника податків чи пов’язаними із ними особами, банкрутства підприємств, де посадовими особами були пов’язані особи такого платника податків.

5.11 Особа, якій відмовлено в реєстрації платником податку та до якої податковим органом висунута вимога щодо договору податкової поруки, може бути зареєстрована платником податку за умови реєстрації у податковому органі податкової поруки. Якщо для такої особи реєстрація платником податку є обов’язковою, то до реєстрації такого договору така особа несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

5.12. За відсутності підстав для відмови у реєстрації платником податку на додану вартість, орган державної податкової служби зобов’язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після ефективного дня реєстрації платником податку, вказаного у заяві платника податку, або протягом десяти робочих днів від дня отримання реєстраційної заяви, якщо ефективний день реєстрації у заяві не вказаний чи є меншим від дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку податковим органом.

5.13. Орган державної податкової служби зобов’язаний протягом 10 робочих днів після отримання реєстраційної заяви надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) свідоцтво про його реєстрацію як платника податку.

5.14. Будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, але вчасно не подала реєстраційну заяву, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсяг оподатковуваних операцій, визначений у статті 3 цього Розділу без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

5.15. Оригінал свідоцтва про реєстрацію платника податку повинен належним чином зберігатися платником, а копії свідоцтва, дійсність яких засвідчена органом державної податкової служби, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та в усіх його філіях (відділеннях), представництвах.

5.16. Центральний орган державної податкової служби України веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація щодо осіб, зареєстрованих як платники податку.

5.17. Для інформування платників податку Центральний орган державної податкової служби України щомісяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України:

5.17.1. дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його видачі;

5.17.2. інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

5.18. Форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання реєстрації, свідоцтва про реєстрацію, порядок проведення дореєстраційних візитів та формування “податкової історії” особи, а також Положення про реєстрацію платників податку встановлюються центральним органом державної податкової служби України.

5.19. У разі зміни платником податку місцезнаходження або переведення його на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України.

5.20. У разі змін у даних, що вказуються у свідоцтві про реєстрацію платника податку, платник податків зобов’язаний провести заміну такого свідоцтва та подати до податкового органу заяву про перереєстрацію протягом двадцяти календарних днів після виникнення таких змін. Неподання такої заяви є підставою для анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу.

5.21. Якщо відповідно до законодавства визначений строк, на який створено особу чи строк, після якого змінюються дані у свідоцтві про реєстрацію платника податку, свідоцтво про реєстрацію такого платника податку видається тільки на такий строк.

5.22. Особа, утворена в результаті реорганізації платника податку, реєструється платником податку як інша новостворена особа в порядку, визначеному цим Кодексом, в тому числі у випадку, коли до такої особи перейшли обов’язки з податку на додану вартість у зв’язку з розподілом податкових зобов’язань чи податкового боргу.

Blog

Редакція проекту Податкового кодексу України до третього читання

Содержание

Редакція проекту Податкового кодексу України до третього читання

Терміни, що вживаються в цьому розділі, мають таке значення: