Geum.ru

Навчально-виховний процес в університеті "україна"

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС В УНІВЕРСИТЕТІ "УКРАЇНА"


Із перших днів існування університету домінуюча увага була приділена організації навчально-виховного процесу як обов’язковій і безперечній складовій існування сучасного вищого навчального закладу ІУ рівня акредитації. Діяльність керівництва університету, професорсько-викладацького складу була спрямована на використання найновіших методів і засобів організації навчально-виховного процесу, яка б забезпечила студентам, з одного боку, вільний доступ до отримання знань, а з іншого, мотивувала б їх на отримання цих знань, на підготовку та адаптацію до подальшої діяльності у соціумі українського суспільства.

В цьому безперечна заслуга Президента університету академіка Академії педагогічних наук України, професора Петра Таланчука. Завдяки наполегливій, цілеспрямованій координації діяльності колективу, постійному контролю прийнятих рішень та курсу, спрямованому на використання новітніх технологій, методів та засобів навчання Університет "Україна" спромігся досягти певних успіхів в організації навчального процесу на рівні сучасних досягнень у галузі вищої освіти в Україні.

Вся діяльність в університеті у напрямі організації навчально-виховного процесу завжди здійснювалась у межах чіткого виконання законодавчих та нормативних документів і спрямовувалась на підвищення якості підготовки фахівців для суспільства та господарства України. В університеті створені умови для отримання широкого наукового світогляду, для опанування сучасними технологіями, для отримання вмінь та навичок постійного удосконалення знань упродовж післяуніверситетської фахової діяльності, узятий курс на європейську інтеграцію нашої країни зі збереженням національної унікальності.

Завдяки неспокійному характеру, відданості справі, особистим титанічним зусиллям Петра Таланчука та підтримці однодумців завершується будівництво третьої черги університетського містечка.

Ці прекрасні корпуси, обладнані згідно найсучасніших технічних вимог, забезпечують рівний безбар’єрний, у широкому сенсі цього слова, доступ до освітніх послуг усім категоріям студентів, незалежно від фізичних, майнових, соціальних і будь-яких інших обмежень.

Сьогодні діяльність по організації навчально-виховного процесу координує Заслужений працівник народної освіти України, перший проректор, доктор економічних наук, професор Л.Ф. Романенко.

Здійснюючи за дорученням Президента університету сконцентровану та злагоджену координацію діяльності факультетів та кафедр із формування спектру актуальних спеціальностей в університеті та завдяки особистій участі Л.Ф. Романенко, Університет "Україна" досяг значних успіхів у ліцензуванні та акредитації. В університеті за 24 напрямами готують фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр", за 29 спеціальностями готують фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст", а за 30 здійснюється підготовка магістрів. Треба відзначити, що більше третини обраних Університетом "Україна" спеціальностей – технічні, спрямовані на розвиток господарства нашої країни. Навряд чи знайдеться інший недержавний навчальний заклад, який у такий спосіб дбає про інтереси держави.


Нормативно-правове забезпечення навчально-виховного процесу

Історично склалося так, що професорсько-викладацький склад "молодого" університету формувався, насамперед, за рахунок викладачів, які прийшли з провідних (нині національних) вищих навчальних закладів. Це обумовило міцні стосунки з цими ВНЗ, які не тільки не втратилися з часом, а навпаки розвинулись і набули вищого організаційного рівня – рівня органів управління закладом. Серед партнерів університету хочеться назвати в першу чергу Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Національний технічний університет України "КПІ", Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, Київський національний торгово-економічний університет, Національний педагогічний університет ім. Драгоманова, Національний авіаційний університет, "Києво-Могилянську Академію", Львівський національний університет ім. І.Франка, Національний університет "Львівську політехніку" та ін.

Це дозволило проводити розробку нормативних документів на високому науково-методичному рівні. Результати цієї співпраці відображені у нормативних документах, таких як освітньо-кваліфікаційні характеристики та освітньо-професійні програми і похідні документи, структурно-логічні схеми та навчальні плани.

Ці документи увібрали в себе всі найсучасніші досягнення науки, спрямовані на вирішення актуальних проблем соціуму української держави, розвитку її господарства, підприємств та окремих роботодавців.

Вагомий внесок у розбудову університету, створення нормативних документів – освітньо-кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм, навчальних планів зробили провідні вчені вище названих закладів: В.М.Гондюл, Ю.Ф.Зіньковський, В.П.Тарасенко, В.Б.Євтух, Б.В.Новіков, А.Ф.Павленко, Т.Е.Оболенська, А.А.Мазаракі, Н.М.Ушакова, О.А.Павлов.

Велика увага в нормативних документах приділена формуванню варіативної складової, яка не тільки відповідає сучасним науковим здобуткам, а й адаптується до виробничих потреб конкретних замовників фахівців.

Такий науково-методичний підхід поширюється і на навчальні та робочі програми, де знайшла відображення сучасна парадигма вищої освіти. Замість заучування, копіювання знань навчально-виховний процес спрямовується на забезпечення студентів сучасними інформаційними ресурсами, на надання навичок самостійно і регулярно опановувати знання, на мотивацію до навчання упродовж всієї фахової діяльності, упродовж усього життя.


Форми організації навчально-виховного процесу

Діяльність університету спрямована на кінцевий результат – не просто надати майбутньому фахівцю необхідний перелік "класичних" знань, а підготувати фахівця для роботи у суспільному виробництві, зняти перепони для вільної адаптації у суспільне виробництво. В університеті не забороняється, а навпаки культивується принцип допомоги студентам у працевлаштуванні під час навчання. Це спонукає відповідні структури університету шукати нові форми організації навчального процесу.

В університеті запроваджено три основні форми навчання: денну, заочну та очно-заочну (дистанційну). Потреби споживачів освітніх послуг рівня вищої освіти обумовлюють пошук і розвиток таких форм навчання, які б забезпечували високу якість освіти і задовольняли широкий спектр потреб споживачів та разом із тим дозволяли б навчатися у зручний час, у зручному місці з максимально можливим інформаційно-методичним забезпеченням.

Зрозуміло, що це може бути досягнуто тільки комбінуванням та органічним поєднанням відомих та нових форм і методів організації навчального процесу. Ідучи назустріч потребам українських споживачів, Університет "Україна" активно впроваджує змішані (комбіновані) форми навчання, які можуть забезпечити доступ до якісних знань і тим студентам, які навчаються з відривом від виробництва, і тим, які, внаслідок матеріальних, часових, фізичних або інших обмежень, віддають перевагу навчатися, поєднуючи фахову діяльність із навчанням, тобто без відриву від виробництва, але при постійному контролі та керівництві викладача.

Останнє спонукало університет, з благословення МОН України, розпочати у 2003 році масштабний педагогічний експеримент із дистанційної форми навчання у 15 регіонах України. За шість років більше 16 тисяч громадян України скористалися можливістю отримати вищу освіту за цією формою навчання, майже 9 тисяч вже отримали диплом молодшого спеціаліста і 850 - бакалавра.

З метою забезпечення відкритості освітніх послуг для громадян України, які мають обмежені можливості для навчання в інтегрованих центрах вищої освіти, в університеті ведеться постійна робота щодо впровадження сучасних інформаційних і комунікаційних технологій в навчально-виховний процес, і зокрема дистанційної форми навчання.

Наприкінці ХХ - на початку ХХІ сторіч освіта в Україні характеризується значними змінами в організаційному та методологічному напрямках. Важливу роль у цих суспільних змінах відіграли процеси відкритості суспільства і соціально-політичного устрою української держави.

Необхідність взаємообміну, інтеграції та наявні задачі науково-технічного прогресу є основним чинником, який спонукав до реформування всіх галузей господарства і, як наслідок, викликав необхідність реформування політичної системи та управління господарством і державою.

На перший план у процесі світової демократизації та розвитку суспільства вийшли такі загальнолюдські цінності, як наука, культура, передові технології, права та обов'язки і соціальна захищеність особистості. Ці складові, в першу чергу, визначають рівень цивілізації суспільства, місце і можливості кожної окремої особистості зайняти своє місце у суспільстві, в його розвитку. Такі формації можуть бути досягнуті тільки за наявності для кожної людини вільного доступу до отримання знань, освіти, можливості їх підвищення, самовдосконалення особистості у процесі створення продуктів виробництва суспільства.

Починаючи з 80-х років минулого сторіччя, науково-технічна революція в передових країнах характеризується різким зростанням використання комп'ютерної техніки, телекомунікаційних технологій тощо. Це дозволило якісно змінити підходи до системи освіти, розширити доступ суб'єктів навчання до сучасного світового рівня знань і обумовило реформування самої системи навчання. На перший план виходить необхідність якісної фундаментальної, загально-фахової та загальної соціально-економічної підготовки. Головним завданням вищої школи стала необхідність навчити студента навчатися самостійно, вільно орієнтуватися у сучасному інформаційному просторі.

Ідея вільного доступу до освіти, до наукової та технічної інформації всіх категорій громадян України, включаючи тих, які внаслідок тих чи інших чинників обмежені в можливості пересування до інтегрованих центрів навчання та науки, стає актуальною як для розвитку освіти в Україні, так і для розвитку українського суспільства в цілому.

Це дійсно складна проблема, існування якої обумовлено і таким фактором, як недосконалість, а точніше сказати регіональна неоднорідність мережі навчальних закладів, яка залишилась в Україні як спадщина Радянського Союзу. Вищі навчальні заклади сконцентровані у великих промислових центрах, таких як місто Київ (65), Харківська область (37), Донецька область (27)... Разом із тим у Волинській та Чернівецькій областях всього по 4 ВНЗ.

З метою надання можливості здобути конкурентоспроможну спеціальність, професію, вищу освіту всім бажаючим громадянам, включаючи осіб із медичними та іншими обмеженнями щодо навчання у стаціонарних умовах, у розвинутих країнах світу створені і набули широкого застосування системи відкритого і дистанційного навчання, що використовують як традиційні педагогічні методики (технології) навчання, так і нові інформаційні (комп'ютерні) та телекомунікаційні (телебачення, Інтернет) технології. Наприклад, за програмами дистанційного навчання в США сьогодні навчається більше мільйона студентів, у Швеції - 70% від загальної кількості студентства, у Британському Відкритому університеті - більше 210 тисяч, у Сучасному гуманітарному університеті (СГУ) (Росія) - близько 120 тисяч студентів. Це стало можливим тому, що система дистанційного навчання дозволяє забезпечити надання освітніх послуг кожному, хто прагне навчатися, безпосередньо за місцем його проживання.

В організаційному плані необхідно ширше застосовувати різні форми навчання. І найбільш перспективною на сьогоднішній день видається система дистанційного навчання як найбільш гнучка, яка може враховувати будь-які вимоги окремої особистості.

Система дистанційного навчання повинна поєднувати в собі такі форми навчання, як курсове навчання, навчання за окремими курсами (дисциплінами), “літні університети”, курси підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня, перекваліфікацію (перенавчання).

В методологічному плані це може бути забезпечено перенесенням акцентів на самостійну роботу студентів на основі якісного навчально-методичного забезпечення з обов'язковим використанням ними можливостей сучасного інформаційного простору. Це дозволить не тільки відійти від “зубріжки”, але і внесе елементи наукового пошуку та аналізу інформації і, безперечно, сприятиме науковому збагаченню всіх суб'єктів навчання – і викладачів, і студентів.

Особливу увагу треба приділити навчально-методичному (дидактичному) забезпеченню, імітаційним та моделюючим засобам, формам і методам самостійного контролю студентами своїх знань та рівня підготовки.

Воно обов'язково повинно бути тільки високоякісним і спонукати студента на творчість, на розробку та вирішення реальних практичних завдань, як того вимагають процеси європейської інтеграції і Болонської хартії, зокрема.

Щоб забезпечити доступність і відкритість вищої освіти для всіх громадян нашої країни, доцільно рухатись паралельно у двох основних напрямках:

•  по-перше, необхідно розвивати регіональну структуру регіональних ВНЗ, або регіональних філій провідних ВНЗ;

•  по-друге, обирати та впроваджувати новітні технології навчання, зокрема інформаційні та комунікаційні.

Дистанційне навчання - соціально орієнтована технологія навчання, практично це - єдина можлива й ефективна система навчання громадян, які мають майнові, медичні або інші обмеження для отримання регулярної освіти у стаціонарних умовах.

Система дистанційного навчання може бути ефективною тільки за наявності розгалуженої мережі осередків (центрів) навчання у всіх адміністративно-територіальних одиницях нашої країни, дієвої підтримки центральної та місцевої влади, концентрації зусиль ВНЗ.

Основу освітнього процесу при дистанційному навчанні складає цілеспрямована і контрольована інтенсивна самостійна робота студента, який може навчатися у зручному для себе місці, за індивідуальним розкладом, маючи при собі комплект спеціальних засобів навчання та узгоджену з викладачами можливість контакту по телефону, за допомогою мережі Інтернет, електронної та звичайної пошти, а також очно.

На жаль, треба відзначити, що, незважаючи на актуальність цієї форми навчання, численні намагання вищих навчальних закладів просунути її впровадження, постанови директивних органів, які підтверджують необхідність її впровадження в Україні, законодавчі та нормативні документи або відсутні або зовсім не стимулюють її впровадження.

Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" – вищий навчальний заклад ІІІ-ІY рівня акредитації, створений у 1998 році за підтримки Київської міської державної адміністрації, ряду обласних та міських Рад регіонів України. Основною метою Університету "Україна" є забезпечення рівного доступу до якісної освіти всім членам суспільства шляхом реалізації політики рівних можливостей.

У 2003 році Університет "Україна" за спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук розпочав педагогічний експеримент із дистанційної форми навчання в регіонах нашої країни. Структурно в кожному обласному центрі створений регіональний центр дистанційного навчання, а в кожному районному центрі – локальний центр дистанційного навчання, де і відбувається навчально-виховний процес. Така структура відповідає нормативним документам Кабінету Міністрів та МОН України.

Цей експеримент проводиться у співпраці з Центральним Інститутом післядипломної педагогічної освіти.

Процес навчання – це поєднання різних форм: подання навчального матеріалу лектором, самостійне опанування навчального матеріалу, проробка навчального матеріалу під час практичних, лабораторних занять, консультацій тощо. Достеменно відомо лише одне, найбільш ефективне - самостійне опанування навчального матеріалу, і дистанційне навчання дозволяє при достатній організації створити умови для навчання у зручний час у зручному місці для будь-якого виду навчання.

Велику допомогу університету надала Асоціація міст України і громад, члени якої зрозуміли переваги дистанційної форми навчання для громад, районних та селищних рад, для всієї системи місцевого самоврядування. З 2005 року Університет "Україна" є асоційованим членом цієї громадської організації органів місцевого самоврядування.


Регулярне анкетування студентів і викладачів дає можливість зробити деякі висновки стосовно впровадження дистанційної технології навчання:

•  більше половини контингенту студентів дистанційної форми навчання в Університеті "Україна" – це молодь у віці до 30 років;

•  жінок навчається майже 2/3 студентського контингенту.

Досвід провідних закордонних навчальних закладів, які займаються дистанційним навчанням, свідчить, що якісну освіту за такою формою можна надати, тільки використовуючи комбіновані технології. Пройшовши етап комплексного переходу на електронні носії та телекомунікаційні технології, вони повернулися до кейсових технологій, тобто до 60-70% навчальних матеріалів надаються студентам як на паперових, так і на електронних носія. Цим же шляхом ідемо і ми.

До речі, за результатами проведених нами маркетингових досліджень, 56,3% респондентів надають перевагу організації дистанційного навчання на паперових носіях, 21% – комбінованій, Інтернет-технології лише – 13,5%.

Використання телекомунікаційних технологій дозволяє суттєво розширити коло споживачів освітніх послуг і, як наслідок, їх кількість, та в подальшому повинно підвищити освітній рівень нашої держави і прискорити її входження у світову інтеграцію.

Зрозуміло, що перехід на комбіновану систему навчання обов’язково потребує ретельної підготовчої роботи всіх учасників навчально-виховного процесу. З боку викладацького складу це – розробка методологічних засад організації навчального процесу, включаючи сучасні методи поточного контролю знань, створення спеціалізованого методичного забезпечення, його чітка структуризація, широке застосування сучасних телекомунікаційних засобів навчання, формування методології самостійної роботи студентів, яка б мотивувала студентів на активізацію цієї роботи тощо. Від студентів такий підхід потребує ретельного планування та раціонального використання навчального часу, активізації мислення і, в кінцевому результаті надає вміння та навички щодо подальшого самостійного навчання та удосконалення набутих знань.


Організаційно-методична діяльність в університеті

Науково-методична діяльність в університеті проходить під уважною координацією та принциповою позицією Методичної ради університету (керівник – перший проректор Л.Ф. Романенко), вчених рад інститутів, факультетів, філій тощо.

Методична робота університету сформувалася як цілеспрямована діяльність з метою забезпечення належної якості всіх складових навчально-виховного процесу, психолого-педагогічної та методичної підготовки викладачів для підвищення ефективності їх діяльності. Методична рада визначає стратегічні (перспективні) засади та тактичні завдання науково-методичної роботи закладу в цілому. Вона розглядає стан і результативність методичної роботи підрозділів університету, обговорює та затверджує навчальні програми, рецензує навчально-методичну літературу, підготовлену викладачами кафедр, та дає пропозиції щодо присудження їй відповідних грифів, проводить експертизу навчально-методичних комплексів дисциплін та їх складових, організовує навчання та підвищення кваліфікації викладачів, проводить спеціалізовані методичні семінари та наради для викладачів.


Європейська інтеграція. Впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу

Ректорат університету, професорсько-викладацький склад, співробітники займають активну позицію у процесах євроінтеграції, вбачаючи в цьому не стільки перехід на організацію навчального процесу за європейськими стандартами, а маючи на меті надати студентам можливості щодо отримання якісної освіти європейського ґатунку, яка дозволить майбутнім фахівцям успішну та вільну мобільність на європейському ринку праці.

Проблеми та завдання, пов’язані зі впровадженням кредитно-модульної системи, інтеграцією університету до європейського освітнього простору, забезпечення відповідності його освітньої діяльності вимогам Болонського процесу постійно у центрі уваги на засіданнях Методичної ради університету. Всім студентам обов’язково викладається навчальна дисципліна "Вища освіта України та Болонський процес". На допомогу викладачам підготовлено методичні розробки: "Модульно-рейтингова система організації навчального процесу", "Технологічні основи модульно-рейтингової системи", "Кредитно-модульна система організації навчального процесу".

Впровадження кредитно-модульної організації навчально-виховного процесу здійснюється у таких напрямах:
  • розробка навчально-методичного забезпечення за кредитно-модульною системою організації навчання;
  • експериментальна перевірка технології застосування елементів європейської кредитно-модульної та акумулюючої системи;
  • науково-методичне дослідження форм і методів самостійної роботи студентів;
  • забезпечення гнучкості програм навчання та можливості навчання студентів за індивідуальними навчальними планами;
  • удосконалення форм і методів контролю та оцінювання навчальних досягнень студентів;
  • створення належних умов для раціонального працевлаштування випускників.

З 2006 року в університеті проводиться експеримент із реалізації кредитно-модульної технології організації навчання. Результати перших етапів експерименту на підтверджують ефективність цієї технології. У студентів, залучених до її реалізації, помітно зросла мотивація навчання, покращилася академічна успішність, суттєво зменшилися пропуски занять без поважних причин. Набутий досвід свідчить, що кредитно-модульна система стимулює системність, послідовність та неперервність навчально-пізнавальної діяльності, допомагає студентам позбутися екзаменаційного стресу, робить контроль пересічним, а оцінювання знань більш прозорішим та об’єктивним.


Розвиток педагогічної майстерності та наукового рівня викладачів

Науково-методична робота сприяє особистісному розвитку викладачів, підвищенню їхнього фахового рівня, взаємному збагаченню членів педагогічного колективу передовим педагогічним досвідом, дає змогу молодим науково-педагогічним працівникам вчитися педагогічної майстерності у досвідчених колег, забезпечує впровадження педагогічних інновацій, підтримання у педагогічному колективі духу творчості. Стало хорошим правилом викладання за допомогою технічних засобів навчання. Всі навчальні підрозділи університету оснащені мультимедійними дошками, аудіо- та відеотехнікою на базі сучасних персональних комп’ютерів.

Така атмосфера, закладена в методологію організації навчального процесу, спонукає викладачів постійно шукати і застосовувати нетрадиційні (у хорошому сенсі цього слова) форми проведення всіх видів занять (лекцій, практичних, семінарських, лабораторних тощо).

Велике значення для організації науково-методичної роботи в університеті має проведення науково-методичних семінарів із запрошенням провідних науковців та практиків. Плідними є семінари в інститутах права та суспільних відносин, інженерно-технологічному, соціальних технологій, комп’ютерних технологій, філології та масових комунікацій. На ці семінари запрошуються провідні вчені, науковці з академічних інститутів, викладачі та студенти-науковці старших курсів.

Викладачі кафедр, відповідно до свого фахового спрямування, проходять підвищення кваліфікації як у провідних навчальних закладах, так і в наукових установах, зокрема: ІПК при Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка та на його кафедрах; Національному технічному університеті України "КПІ"; в Інституті кібернетики ім. В.М. Глушкова, Інституті загальної та неорганічної хімії, Інституті біохімії НАН України; Київському державному педагогічному інституті іноземних мов; Інституті підготовки кадрів Державної служби зайнятості; Київському національному економічному університеті ім. В. Гетьмана, Київському національному торговельно-економічному університеті.

Окремо треба зупинитися на підготовці викладачів до роботи зі студентами з особливими потребами в інтегрованих групах. Організовано і постійно діє науково-методичний семінар "Особливості роботи викладачів в інтегрованих групах". До його проведення залучаються іноземні фахівці в галузі інтегрованого навчання людей із інвалідністю. Так, упродовж лютого – червня 2005 року професором Ш. Гравер-Лампман (США, програма Фулбрайта) в університеті було проведено цикл семінарів для викладачів і студентів із інвалідністю щодо впровадження в навчальний процес нових сучасних підходів до організації навчання студентів в інтегрованому освітньому середовищі. Підготовлено відповідне методичне забезпечення, зокрема методичний посібник "Забезпечення рівних можливостей для навчання студентів із інвалідністю", спеціалізований довідник для студентів.


Методологія проведення навчальних занять

Викладачі університету широко застосовують нетрадиційні методи викладання матеріалу. Так, на кафедрі технології харчування (завідувач кафедри професор М. М. Калакура) для стимулювання пізнавальної діяльності, активізації процесу мислення у студентів, формування практичних умінь і навичок проводяться виїзні практичні та лекційні заняття в умовах, наближених до реальних. На діючих підприємствах харчування студентам доручають виконувати функціональні обов’язки (або їх елементи) начальника цеху, завідувача виробництва, тобто вчитися застосовувати теоретичні знання при вирішенні виробничих питань.

Викладачі університету широко використовують різноманітні методики проведення занять, зокрема проводять колоквіуми, навчальні екскурсії та семінари-дискусії, семінари – зустрічі з видатними людьми, у навчальному процесі застосовують методи "мозкового штурму", "кейсів", навчального тренінгу, навчальної дискусії та рольової дидактичної гри, метод проектів тощо. У цих питаннях відзначаються викладачі інститутів соціальних технологій, економіки та менеджменту.


Використання комп’ютерної техніки

та спеціалізованого програмного забезпечення

Модернізація вітчизняної вищої освіти у відповідності з вимогами сучасної організації господарства України, потребами роботодавців до випускників вищих навчальних закладів, вимогами європейських стандартів до випускників обумовлює необхідність навчання студентів сучасним методам і засобам застосування комп’ютерної техніки та відповідного програмного забезпечення. Ця ідеологія є одним із основоположних принципів в організації навчального процесу з моменту заснування університету.

Всі навчальні підрозділи університету оснащені в достатній кількості комп’ютерними класами та необхідними периферійними пристроями, мають необхідну офісну та множильну техніку.

Комп’ютерні класи та окремі комп’ютери об’єднані в мережі, які у свою чергу мають безперешкодний доступ до Інтернету.

На кафедрах розроблені і впроваджені у навчальний процес інформаційно-комунікативні технології навчання, віртуальне моделювання виробничих ситуацій і процесів, комп’ютерні (тестові) методи контролю знань, самоконтролю. Це сприяє підвищенню рівня викладання навчальних дисциплін, кращому засвоєнню знань студентами, формуванню у них практичних умінь і навичок. Широко практикується використання спеціалізованих комп’ютерних програм, накопичення навчального інформаційного та методичного матеріалу. Роздатковий матеріал, як правило, розповсюджується на електронних носіях. Так, наприклад, на базі комп’ютерного класу Інституту економіки та менеджменту створено локальний інформаційно-діагностичний центр із «фінансів підприємства», використовуються програмні продукти компанії «Прайд» (зокрема, інтегрована система «Регістри»). Це сприяє засвоєнню інформаційних технологій у фінансовій діяльності, зокрема, автоматизації процесу бухгалтерського обліку і його трансформації у створення фінансової звітності.

Комп’ютерні навчальні програми з іноземної мови, документознавства, інформатики, особливо спеціальностей «Програмне забезпечення автоматизованих систем», «Комп’ютерні системи та мережі», «Електронна побутова апаратура» широко застосовуються в навчальному процесі Житомирського, Мелітопольського, Білоцерківського, Вінницького, Полтавського та Карпатського (м. Хуст) інститутів.

На кафедрах побутової електронної апаратури (М.Ф. Жовнір), інформаційних технологій (С.С. Забара), комп’ютерної інженерії (А.Г. Тимошенко), соціальної роботи (Л.Т. Тюптя), дизайну (А.Г. Ломовський), а також у Білоцерківському інституті економіки та управління (П.В. Шишковський), Вінницькому соціально-економічному інституті (І.С. Гамрецький), Житомирському економіко-гуманітарному інституті (О.М. Дікова-Фаворська), Карпатському інституті підприємництва (В.М. Козак) та інших створені банки даних інформаційного та методичного матеріалу на електронних носіях, що скорочує час на пояснення, дозволяє студентам повторити отримані знання, що безперечно сприяє якісному та поглибленому засвоєнню навчального матеріалу. Окремо треба відзначити Кіровоградський інститут розвитку людини (О.М. Барно), де використання навчальних матеріалів на електронних носіях стало обов’язковою умовою допуску викладача до проведення навчальних занять.

Завдяки цьому університету вдається наблизитись до найкращого вітчизняного та зарубіжного досвіду розробки та впровадження сучасних навчальних технологій і програм фундаментальної та фахової підготовки високоякісних спеціалістів різних галузей підготовки.


Оцінювання знань

Із перших днів заснування університет орієнтується на тестування як на основну форму проведення майже всіх видів контролю знань. Прикладом такого підходу є робота Приймальної комісії, де як у базовій структурі, так і у територіально відокремлених структурних підрозділах для контролю знань вступників використовуються виключно тестові програми.

В Університеті "Україна" накопичено певний досвід в організації контролю знань за такою методологією, створена необхідна регламентуюча документація, методичні аспекти регулярно обговорюються на засіданнях кафедр, радах факультетів, Методичній раді університету.

Тестування схвально прийняте як студентами, так і викладачами, які визначають таку методику як більш організовану, спокійнішу, мобільну, що надає студенту можливість показати знання у більш комфортній у психологічному плані обстановці. Викладачі, відзначаючи безперечну доречність тестування, вважають, що при подальшому удосконаленні цієї методики можна досягти більш високої ефективності в оцінюванні результатів засвоєння знань студентами.

Дуже цікавий досвід запровадження комплексної системи тестування накопичено у Хмельницькому інституті соціальних технологій (М.Є. Чайковський), де багато робиться не тільки для впровадження цієї системи, а і для доведення її до рівня, який зміг би повністю "витиснути" традиційні методи контролю знань.


Практична підготовка

Кінцевий результат своєї діяльності Університет “Україна” вбачає у підготовці фахівця вищого ґатунку, який міг би без перешкод влитися у виробничо-господарський соціум українського суспільства.

При розробці концепції практичної підготовки в університеті закладено принцип її безперервності, створюються умови для того, щоб практична підготовка була логічним продовженням набутих знань, і за її результатами випускник університету міг легко адаптуватися до майбутньої фахової діяльності. До керівництва широко залучаються провідні фахівці тих установ (підприємств), де студенти проходять практику. Завдяки добре організованому обліку, науково-методичному забезпеченню та контролю як з боку університету, так і з боку керівників практики цей вид начально-виховного процесу стає важливою принадою для студентів. Доброю стала традиція, коли студент-практикант, набувши певних знань в університеті на І-ІІІ курсах і пройшовши відповідну підготовку у сфері діяльності, починає з ІV курсу працювати у тій установі (на підприємстві), де проходив практичну підготовку. Університет “Україна” вважає такий шлях правильним і робить все, щоб допомогти таким студентам, організуючі відповідним чином навчально-виховний процес на старших курсах. Такий підхід найбільш притаманний Кіровоградському інституту розвитку людини (О.М. Барно), Новокаховському гуманітарному інституту (Г.І. Севрюков) та іншим.


Інформаційне забезпечення

Якість навчально-виховного процесу значною мірою визначається навчально-методичним забезпеченням для студентів.

Президентом університету Петром Таланчуком поставлено ясне та однозначне завдання – кожному студенту повинен бути наданий підручник із кожної навчальної дисципліни. В розвиток цього завдання Методичною радою, інститутами, факультетами, філіями, кафедрами тощо ведеться планомірна робота по створенню власних видань і придбанню новітніх книжок.

Підготовка навчально-методичної літератури ведеться за узгодженими та скоординованими планами. Прообразом цих книжок, як правило, є опорні конспекти лекцій, які створені практично за всіма дисциплінами навчальних планів. Тільки упродовж 2005-2007 років викладачами та співробітниками базової структури і відокремлених структурних підрозділів було видруковано 462 навчальних посібники, із них 231 з грифом МОН України, 58 підручників, 147 методичні розробки. Треба відзначити превалюючу роль у цьому процесі базової структури у м. Києві.

З 2006 року в університеті працює власний видавничо-друкарський комплекс, який обладнаний сучасними поліграфічними машинами. Комплекс уже надрукував для власних потреб близько мільйона книжок 281 найменування, серед яких 6 монографій, 227 підручників та навчальних посібників, близько 200 - методичних розробок.

Яскравим прикладом підготовки навчально-методичної літератури в університеті став згадуваний експеримент з дистанційної форми навчання, для якого надруковано близько 800 тисяч підручників та навчальних посібників 106 найменувань. До створення кожної книжки обов’язково залучалися не просто доктори наук, професори, а визнані найкращими фахівці відповідних галузей.

Первинний фонд бібліотеки базової структури і територіально відокремлених структурних підрозділів формувався в основному за рахунок подарунків викладачів, адміністративно-управлінського персоналу, організацій та окремих осіб, які підтримували створення Університету "Україна". Треба відзначити формування таким чином загальних фондів базової структури у м. Києві, у структурних підрозділах у м. Нова Каховка, Кіровоград та інших. До речі така традиція збереглась і донині. До цієї традиції залучились і студенти. Стало традиційним зазначати на цих книжках особисті дані тих, хто їх подарував.

При заснуванні університету подарували бібліотеці базової структури: Президент університету П.М. Таланчук (1800 прим.), Національна Парламентська бібліотека (1000 прим.), Інститут філософії (2000 прим.), Тернопільський державний університет ім. В. Гнатюка (700 прим.), Національна бібліотека України ім. Вернадського (77 прим.) та інші організації і фізичні особи.

У базовій структурі з 2002-2003 рр. для зручності обслуговування читачів (розташування факультетів на різних майданчиках) було розгалужено центральну бібліотеку та 9 філій бібліотеки з відокремленими книжковими фондами, абонементами, читальними залами. Очолює центральну бібліотеку базової структури університету Діденко Т.О. – фахівець із 30-річним стажем у бібліотечній сфері.

Основні статистичні дані на 01.01.2009 р.: загальний фонд бібліотеки Університету “Україна” становить: 237 231 примірник, у тому числі: навчальної літератури фахової підготовки - 140 250 книжок; навчально-методичної – 23 044 примірники; наукової – 9 065 примірників; допоміжної – 1 414 примірників. У центральній бібліотеці сконцентровано 272 найменування періодичних видань.

Діяльність бібліотеки університету спрямована на формування обґрунтованого єдиного фонду, що потребує комплексного системного підходу до всіх процесів, його складових – комплектування, аналізу використання, звільнення від застарілої та непрофільної літератури. До цього процесу залучені випускові кафедри як визначальна ланка навчального процесу, відділ навчально-методичного забезпечення та видавництво університету. Ця співпраця носить постійний характер.

З 2002 року в університеті впроваджена комп’ютерна програма “УФД / Бібліотека” з метою удосконалення бібліотечно-інформаційних послуг і впровадження нових бібліотечних форм і методів роботи, створення систематичного каталогу, картотеки газетно-журнальних статей, організовано опрацювання літератури.

З 2007 році розпочалося формування електронної бібліотеки, яка на сьогодні нараховує майже 1000 найменувань.

Бібліотека університету плідно співпрацює з Національною бібліотекою ім. В.І. Вернадського, Освітянською та Парламентською бібліотеками, з бібліотекою Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, з бібліотеками провідних вищих навчальних закладів лінгвістичного, педагогічного, технічного та інших профілів.

Бібліотекою здійснюється і просвітницька діяльність: виставки-перегляди нової літератури за галузями знань, бібліографічні огляди навчальної літератури на сторінках газети “Університет “Україна” та в читальних залах бібліотек, регулярно виходить “Бюлетень нових надходжень”.