Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича факультет іноземних мов european Credit Transfer System

Вид материала

Документы

Содержание НЕ.2.5. Політичні ідеології 1.1. Мета викладання 1.2. Завданнями вивчення дисципліни 1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни НЕ 2.2. (Лекції) Література до дисципліни Релігія як соціокультурне явище. Етнічні та національні релігії Н.Е.1.3 Ранньоісторичні форми релігії Н.Е.2.2 Християнство Н.Е.2.3 Іслам Н.Е.2.4. Новітні релігійні течії та рухи Н.Е.2.5 Релігія й церква в сучасному світі, Україні, регіоні Н.Е.2.6 Вільнодумство як специфічна форма духовної культури людства Н.Е.2.7 Правові основи регулювання державно-церковних відносин ЗМ 1 Методичні інновації у контексті рекомендацій Ради Європи

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3131.05kb.
• Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 2382.22kb.
• Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 6718.7kb.
• Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3361.25kb.
• Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 8176.59kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет, 479.77kb.
• Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 5355.91kb.
• Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 3398.91kb.
• Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 5658.45kb.
• Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 4781.7kb.

НЕ.2.5. Політичні ідеології

Поняття ідеології та класичні уявлення про неї. Функції політичної ідеології. Державна ідеологія та політичний ідеал. Рівні політичної ідеології. Основні ідейно-політичні течії сучасності. Лібералізм та неолібералізм. Консерватизм та неоконсерватизм. Марксизм та соціал-демократизм. Фашизм та неофашизм. Християнсько-демократична ідеологія. Ідеологічні орієнтації українського суспільства. Національна ідея та ідеологія державотворення в Україні

НЕ.2.6. Політичні конфлікти

Поняття конфлікту як соціального явища. Західна конфліктологія: історичні та теоретичні аспекти. Співвідношення соціального та політичного конфліктів. Політичні інтереси та суперечності як об'єктивні та суб'єктивні передумови виникнення конфліктів. Форми, моделі, типи і функції політичного конфлікту. Джерела та чинники конфліктів. Учасники та сторони конфлікту. Способи врегулювання та управління політичними конфліктами.

НЕ.2.7. Вибори та виборчі системи

Поняття виборів. Класифікація та особливості виборів. Функції виборів у суспільстві. Принципи виборчого права та організація демократичних виборів. Типи виборчих систем. Умови ефективності виборів Проблеми формування виборчої системи України.


Основна література до курсу

1. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Конспект лекцій.-К., 1999.
   
2. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія.- Львів,2001.
   
3. Бебик В.М. Політологія: теорія, методологія, практика.- К., 1997.
   
4. Брегеда А.Ю. Основи політології.- К., 1997.
   
5. Вебер М. Избранные произведения.- М., 1990.
   
6. Гаєвський Б. Українська політологія.- К., 1995.
   
7. Гелей С., Рутар С. Основи політології.- Львів, 1996.
   
8. Гелей С., Рутар С. Політологія.- К., 1999.
   
9. Ерышев А.А. История политических и правовых учений.-К., 1998.
   
10. История политических и правовых учений/ Под ред. В.С.Нерсесянца.- М., 1995.
    
11. Кухта Б. З історії української політичної думки.- К., 1994.
    
12. Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології: Навч. посібник.- К., 1996.
    
13. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин: Навч. посібник.- К., 1997.
    
14. Політологія /За ред. О.Бабкіної, В.Горбатенка.- К., 1998.
    
15. Політологія. Кінець XIX – перша половина XX cт.: Хрестоматія /За ред. О.І. Семківа.- Львів, 1996.
    

Теорія перекладу

Шифр дисципліни – 6.020303/21/3.03; 54 год на сем; 1,5 кредит

Зростання вимог до підготовки і перепідготовки науково-педагогічних та наукових кадрів, перекладачів, а також до вищої професійної освіти вимагає якісно нового теоретичного і методичного навчання з дисципліни „Теорія перекладу”.

1.1. Мета викладання - ознайомлення студентів iз сучасним станом науки про переклад в нашій країні i за кордоном, створення теоретичної основи для засвоєння практичних вмінь i навичок в галузі перекладу, що є необхідною базою для самостійної науково-дослідної роботи студентів з їхнього основного фаху. Водночас метою курсу є виховання студентів у дусі загальнолюдських цінностей, розвиток у них почуття відповідальності за доручену справу, розширення політичного та загальнокультурного світогляду.

Основною формою вивчення курсу "Теорія перекладу" є лекції.

1.2. Завданнями вивчення дисципліни є:

Лекції з курсу спрямовані на закріплення та введення в практику теоретичних положень курсу, що здійснюється на практичних заняттях з різних аспектів перекладу, а також під час написання курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт.

Теорія перекладу вивчається після засвоєння студентами курсів "Вступ до перекладознавства", "Порівняльна граматика". "Порівняльна лексикологія" (з рідної та іноземної мови). "Основи теорії мовної комунікації та "Термінології" i спирається на отримані ними в цих курсах знання, а також на знання та навички, отримані студентами на практичних заняттях з іноземної мови.

Методи i форми поточного контролю:

• індивідуальне та фронтальне опитування;
  
• виконання різних видів перекладу;
  
• тести;
  
• доповіді за темами рефератів.
  

1.3. Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни: вміння та навички з вивчення основних моделей та закономірностей процесу перекладу i перекладацьких відповідностей, спocoбів перекладу, а також особливостей перекладу текстів різних жанрів i стилів.

Практичне значення курсу: на базі теоретичних знань розвинути навички практичної професійної діяльності, сформувати індивідуальний стиль перекладача у студентів 4 курсу.


2. Структура змістових модулів, навчальних елементів дисципліни

Теорія перекладу 4 КУРС (7 СЕМЕСТР)

НЕ 1.1. (Лекції) Основні категорії перекладознавства. Структура перекладацької компетенції. Перекладознавство як наука. Визначення та види перекладу. Фонові знания. Мовна картина світу i переклад. Прагматика перекладу.

НЕ 1.2. (Лекції) Основні типи перекладів. Типи перекладацьких відповідностей. Принципи класифікації. Адекватність та еквівалентність у перекладах.

НЕ 1.3. Модульний контроль.

НЕ 2.1. (Лекції) Способи перекладу. Лексичні проблеми перекладу. Поетичний переклад. Способи відгворення власних імен, реалій, неологізмів, інтернаціоналізмів, фразеологізмів. Переклад художніх та публіцистичних творів.

НЕ 2.2. (Лекції) Перекладацькі трансформації. Стилістичні аспекти перекладу.

Лексичні трансформації. Граматичні проблеми перекладу. Граматичні трансформації.

Переклад науково-технічної літератури. Передача стилінстично-маркованої лексики. Відтворення образних зaco6iв оригіналу.

НЕ 2.3. Модульний контроль


ЛІТЕРАТУРА ДО ДИСЦИПЛІНИ


Основна до ЗМ 1:


1. Коптілов В.В. Teopія i практика перекладу. -К.: Вища шк., 1982.

2. Ковганюк СП. Практика перекладу. - К.: Дніпро, 1968.

3. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. - М.: Международные отношения, 1980.

4. Mishchenko L.A., Tutchenko O.M. Theorie und Praxis des Übersetzens. Lehrbuch. – Winnyzja: NOWA KNIHA, 2003. – 176 c.

5. Wills W. Übersetzungswissenschaft. Probleme und Methoden. – Stutgart, 1977. – S. 72.


Основна до ЗМ 2:

1. Комиссаров В. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб.для ин-тов и

фак.иностр.яз. — М.: Высшая школа, 1990.

2. Mishchenko L.A., Tutchenko O.M. Theorie und Praxis des Übersetzens. Lehrbuch. – Winnyzja: NOWA KNIHA, 2003. – 176 c.

3. Wills W. Übersetzungswissenschaft. Probleme und Methoden. – Stutgart, 1977. – S. 72.


Додаткова до ЗМ 2:

1. Влахов С. Флорин С. Непереводимое в переводе. - М.: Международные отношения, 1980.

Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике: Сборник статей: Пер. с англ., нем.,

франц. - М.: Международные отношения, 1978.

2. Гайшчеру O.I. Поезія i мистецтво перекладу. - К., 1990.

3. Гачечиладзе Г. Введение в теорию художественного перевода. -Тбилиси, 1970.

4. Зеров М. У cnpaвi віршованого перекладу // Всесвіг. - 1988. - №8. - С.128-135.

5. Комиссаров В.Н. Слово о переводе. (Очерк лингвистического учения о переводе). - М.:

Международные отношения, 1973.

6. Марчук Ю.Н. Проблемы машинного перевода. - М.: Наука. 1983.

7. Новикова М.А. Прекрасен наш союз. Литература - переводчик - жизнь: Литературно-

критические очерки. - К.: Рад.письменник, 1986.

8. Попович А. Проблемы художественного перевода. - М: Высшая школа, 1980.

9. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. - М.: Международные отношения,

1974.


Додаткова до ЗМ 2:


1. Семенец О.Е., Панасьев А.Н. История перевода. - В 2-х книгах. - К., 1991.

Теорія i практика перекладу. - Київ: Вид-во при Київ. Ун-ri, 1973 - 1995. - Вип. 1-25.

2. Фёдоров А. Искусство перевода и жизнь литературы: Очерки. - Л.: Сов.писатель, 1983.

3. Фёдоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы). - М., 1983.

4. Фёдоров А.В. Очерки общей и сопоставительной стилистики. - М.: Высшая школа, 1971.

5. Чернов Г.В. Основы синхронного перевода. - М.: Высшая школа, 1987.

6. Чернов Г.В. Теория и практика синхронного перевода. - М.: Международные отношения,

1978.

7. Швейцер А.Д. Лингвистика и перевод: Эволюция взаимоотношений // Вопросы филологии.

- М. - 2000. - № 1 (4). - С.59 - 65.

8. Швейцер А.Д. К проблеме лингвистического изучения процесса перевода //

Вопр.языкознания. —1970. - №4. — С. 30-42.

9. Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика. - М.: Воениздат, 1973.


Релігієзнавство


Шифр дисципліни – 6.020303/00/1.04; 54 год на сем; 2 кредити

Мета курсу релігієзнавства – сформувати уявлення про феномен релігії як культурно-історичне явище та важливий чинник смисложиттєвих орієнтацій особи, її поведінкових нормативів, показати історичну роль релігії в житті людини та системі зв’язків з наукою, культурою, суспільними інституціями.

Завдання курсу – висвітлити поступальний розвиток освоєння людиною світу, становлення її як особистості, охарактеризувати різні релігійні напрямки, визначити їх історичну типологію та роль в контексті розвитку людського суспільства, навчити студентів поважати інші світоглядні культури, бути толерантними до представників різних конфесій і вірувань. За основу береться принцип світоглядного плюралізму – коли релігія і вільнодумство не протиставляються, а подаються як діалектично співіснуючі світоглядні культурні чинники людської цивілізації. Знання релігієзнавства необхідне спеціалістам з будь-якої галузі, кожній культурній, освіченій людині. Вивчення релігієзнавства допоможе зорієнтуватися у складному сучасному релігійному просторі, а історія релігій світу – це своєрідний компас для розуміння психології різних народів, менталітету нації тощо.

Змістовне наповнення.

Змістовий модуль 1. Релігія як соціокультурне явище. Етнічні та національні релігії

Н.Е.1.1 Релігієзнавство як галузь гуманітарного знання

Релігієзнавство як комплексна галузь наукового знання. Становлення релігієзнавства як галузі гуманітарного знання. Структура та методологія курсу. Категоріально-понятійний апарат релігієзнавства. Роль та місце релігієзнавства в духовному розвитку особистості. Предмет та об’єкт релігієзнавства. Структура релігієзнавства та його дисциплінарні розділи. Сутнісна характеристика релігієзнавчих категорій. Методи дослідження та методологічні принципи. Прикладний характер релігієзнавчих знань.

Н.Е.1.2 Релігія як цілісний ціннісно-комунікативний феномен

Сутність і етимологія поняття „релігії”. Релігієзнавчі концепції природи, причин та часу виникнення релігій. Структура релігії та її соціальні функції. Релігія як суспільно-історичне явище. Типологічні класифікації релігії. Сутнісний характер основних визначень релігії. Основні складники релігійної системи. Соціальні функції релігії та їх еволюція. Історична типологія релігій.

Н.Е.1.3 Ранньоісторичні форми релігії

Основні стадії розвитку ранніх релігійних вірувань. Найдавніші форми релігії (анімізм, фетишизм, тотемізм, магія). Специфіка розвитку давньої форми вірувань (шаманізм і землеробський культ, культ предків, зооморфізм). Фактологічна основа виникнення та еволюції первісних форм релігійності. Наукове витлумачення походження та природи релігії. Первісна міфологія як підґрунтя релігійних вірувань. Еволюційні типи первісних релігійних уявлень. Джерельна база дослідження ранньоісторичних релігій. Елементи первісних культів, які збереглись у розвинутих релігіях

Н.Е. 1.4 Етнічні релігії

Поняття етнічних релігій та їх типологічні риси. Історичні умови виникнення та хронологічні рамки функціонування етнічних релігій. Типологія етнічних релігій: народні та національні. Специфіка віровчення та культу етнічних релігій. Закономірності еволюції та особливості розвитку етнічних релігій. Етнічні релігії та їх характерні риси. Народні релігії – історично перша форма етнічних релігій: а) давньоєгипетська; б) месопотамська; в) релігії античного світу. Національні релігії: особливості віровчення та специфіка культу: а) національні релігії Південної та Південно-Східної Азії; б) етнодержавні релігії. Особливості функціонування етнічних релігій в сучасних умовах.


Змістовий модуль 2. Світові релігії.

Сучасні суспільно-релігійні трансформації у світі та Україні.

Н.Е.2.1. Буддизм

Витоки та основні етапи становлення буддизму. Особливості віровчення та культу. Основні течії та школи. Буддизм у сучасному світі та Україні. Буддизм як специфічна система смисложиттєвих орієнтацій та способу життя. Світоглядні засади буддизму. Морально-етична доктрина вчення. Специфіка обрядово-культової практики буддизму. Трипітака – священна книга буддизму. Особливості формування канону. Сучасний стан та перспективи розвитку буддизму.

Н.Е.2.2 Християнство

Передумови виникнення та поширення християнства. Біблія – священна книга християн. Православ’я та католицизм: догматичні, канонічні й обрядові відмінності. Віроповчальна, інституційна та культова специфіка протестантизму. Християнство в Україні. Становлення християнства як світової релігії. Християнство в Україні. Основні етапи становлення організаційної структури християнської церкви. Специфіка українського православ’я. Українська Греко-католицька церква: історія та сучасний стан.

Протестантська мережа України.

Н.Е.2.3 Іслам

Виникнення, історичні віхи становлення та поширення ісламу. Коран і Суна – священні книги мусульман. Основні віросповідні положення та обрядово-культова практика ісламу. Зв’язок релігійно-культового та суспільно-політичного життя в ісламі. Іслам у сучасному світі. Сповідання шахади та дотримання обрядово-культової практики як невід’ємна компонента релігійності мусульманина. Еволюція ісламу: релігійно-політичні течії та рухи (спільне і відмінне). Джихад: захист віри чи політична форма претензій на освоєння світу? Іслам і християнство: проблеми співіснування.

Н.Е.2.4. Новітні релігійні течії та рухи

Поняття та сутнісні характеристики неорухів. Специфіка виникнення та розвитку. Віровчення та культова практика найбільш розповсюджених типів неорелігій. Форми діяльності нетрадиційних релігійних течій та рухів у світовому релігійному просторі. Неорелігії у контексті сучасних духовно-культурних трансформацій. Неорелігійний процес як відповідь на духовні пошуки людства. Специфічні риси неорелігій та форми роботи зі своїми послідовниками. Синкретичний характер віровчення нових релігійних течій і рухів та їх класифікація. Інноваційний характер функціонування релігій в Україні.

Н.Е.2.5 Релігія й церква в сучасному світі, Україні, регіоні

Основні тенденції та фактори змін у світовому релігійному просторі. Релігійно-церковна мережа України. Сучасний стан і перспективи розвитку церковно-релігійного життя в регіоні. Основні тенденції змін у церковно-релігійній мережі України та Буковини. Фактори становлення церковного та релігійно-культурного життя в Україні. Проблеми й перспективи розвитку релігійного середовища України. Специфіка формування релігійної мережі Буковини.

Н.Е.2.6 Вільнодумство як специфічна форма духовної культури людства

Поняття та основні визначення вільнодумства. Причини та витоки вільнодумства. Історична періодизація та еволюційні форми вільнодумства. Атеїзм як специфічна форма вільнодумства. Секулярні процеси та майбутнє вільнодумства і атеїзму. Смисложиттєві концепції вільнодумства та перспективи секуляризаційних процесів. Вільнодумство як форма індивідуальної та суспільної свідомості. Вільнодумство як право на свободу думки та вільний розвиток особи. Секуляризація як процес „емансипації”людини і суспільства від впливу церкви. Перспективи розвитку вільнодумства в сучасному глобалізованому світі.

Н.Е.2.7 Правові основи регулювання державно-церковних відносин

Взаємовідносини права і релігії. Необхідність правового регулювання церковно-державних та міжконфесійних відносин. Поняття свободи совісті як конституційно-правові категорії, що гарантує право на світоглядну орієнтацію особи. Історичні етапи становлення свободи совісті. Міжнародні та національні правові акти, що гарантують свободу совісті. Роль законодавчих актів у встановленні міжрелігійної злагоди, толерантних взаємин між сакральними і секулярними видами духовної культури, паритетності між релігійними і вільнодумчими ідеями. Конституційні гарантії свободи совісті в Україні. Закон про свободу совісті та релігійні організації як механізм регуляції державно-церковних і міжконфесійних відносин. Демократична сутність принципу відокремлення церкви від держави та школи від церкви. Правове забезпечення духовної та світської освіти в Україні. Релігія і право: проблема взаємовідносин. Свобода совісті як конституційно-правова категорія. Історія становлення свободи совісті, релігії і переконань. Міжнародне та національне законодавство як гарант свободи й самовизначення особи. Законодавче забезпечення свободи совісті в Україні. Основні законодавчі акти, що гарантують свободу совісті, релігії і переконань в Україні. Конституційні гарантії світоглядної та конфесійної свободи українців. Закон „Про свободу совісті та релігійні організації” як гарант прав і свобод особи. Правові основи принципу відокремлення церкви від держави і школи від церкви. Правові колізії світської та духовної освіти в Україні.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:

1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук. ред. проф. А. Колодного. – К., 2000.
   
2. Докаш В.І., Коцур Г.Г., Лешан В.Ю., Марчишак А.Р., Шкрібляк М.В. Релігієзнавство: Навчальний посібник для студентів неспеціальних факультетів. – Чернівці: Рута, 2008.
   
3. Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: Навчальний посібник. – Чернівці, 2005.
   
4. Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство: Навч. посібник для студентів вузів. – К., 2004.
   
5. Козловский И. История религий. Уч. Пособие. – Донецк, 2004.
   
6. Колодний А.М. Основи релігієзнавства. Курс лекцій. – Дрогобич, 2006.
   
7. Лешан В.Ю. Основи релігієзнавства: Підручник. – Чернівці, 2006.
   
8. Лубський В.І., Лубська М.В. Історія релігій: Підручник. – К., 2004.
   
9. Мень А. История религии. В поисках пути, истины и жизни. – М., 1991. – Т.1-2.
   
10. Васильев Л.С. История религий Востока. – М., 1988.
    
11. Гусева Н.Р. Индуизм: История формирования. Культовая практика. – М., 1977.
    
12. Гильдебранд Дитрих фон. Сущность христианства / А.И. Смирнов (пер. с нем.). – СПб., 1998.
    
13. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К., 1998.
    
14. Бабій М. Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне і релігієзнавче осмислення. – К., 1994.
    
15. Угринович Д. М. Введение в религиеведине. – М., 1985.
    
16. Ходькова Л.П. Релігієзнавство: Навч. пос. – Львів, 2000.
    
17. Черній А.М. Релігієзнавство: Посібник. – К., 2003.
    
18. Элиаде М. История веры и религиозных идей. – К., 2001.
    
19. Яблоков И.Н. Религиоведение. – М., 2001.
    
20. Яроцький П.Л. Релігієзнавство: Навч. пос. – К., 2004.
    

Викладацький склад:

Возний Ігор Петрович, доктор історичних наук, професор кафедри релігієзнавства та теології

Лешан Володимир Юхимович, кандидат філософських наук, доцент кафедри релігієзнавства та теології

Мизак Нестор Степанович, кандидат історичних наук, доцент кафедри релігієзнавства та теології

Шкрібляк Микола Васильович, кандидат сторичних наук, доцент кафедри релігієзнавства та теології

Марчишак Арсен Романович, кандидат філософських наук, асистент кафедри релігієзнавств ата теології

Яремчук Андрій Васильович, кандидат історичних наук, асистент кафедри релігієзнавств та теології

Бучовський Віталій Рішардович, асистент кафедри релігієзнавства та теології

Стеблина Петро Юрійович, асистент кафедри релігієзнавства та теології

Якуб’як Ярослав Михайлович, асистент кафедри релігієзнавства та теології

Форма контролю: залік


Переклад ділового мовлення

Шифр дисципліни: 6.020303/21/3.01; 27 год на сем. 1 кред

Ділове мовлення — є необхідним складником вивчення іноземної мови, що вивчає ведення ділових усних та писемних переговорів англійською мовою, навчає написанню та перекладу ділової кореспонденції, ділових паперів.

Метою викладання курсу є формування необхідної комунікативної спроможності в сферах професійного та ситуативного спрямування в усній та письмовій формах

Специфіка курсу полягає в його орієнтованості на висвітлення питань, пов’язаних із діловим мовленням, що використовуються у процесі навчання професійної іноземної мови на сучасному етапі.

Завдання курсу полягають у тому, щоб ознайомити студентів з веденням сучасного ділового мовлення, ефективними методами ведення та прийомами, що використовуються у сфері ділових усних та писемних переговорів.

Лекції з курсу спрямовані на ознайомлення студентів з предметом ділового мовлення, характеристикою та проблематикою, з деякими новітніми концепціями у діловій кореспонденції та усних та писемних переговорах.

Семінарські заняття спрямовані на обговорення питань, пов’язаних із описом новітніх методів, що використовуються у процесі навчання ділового мовлення на сучасному етапі; на формування практичних навиків та вмінь з розробки прийомів/завдань/вправ, що застосовуються у контексті вивчення ділової іноземної мови.

Компетенції, яких має набути студент в результаті вивчення курсу: знати теоретичні засади навчання ділової англійської мови з використанням інноваційних методів та відповідних прийомів; володіти практичними навичками розробляти прийоми / вправи / завдання у відповідності до специфіки методу, що вивчається. Особлива увага приділяється формуванню вміння усвідомити практичну значущість інновацій у системі освіти та навичок самостійного аналітичного та критичного мислення.

Методи i форми поточного контролю: індивідуальне та фронтальне опитування; бесіда; дискусія; тестування.

Залік перевіряє набуті знання з дисципліни, вміння застосування та переклад паперів ділового спрямування та оволодіння ведення ділових переговорів виокремити їхні специфічні характеристики та особливості використання.

Практичне значення курсу: засвоєння теоретичних знань з дисципліни, набуття практичних навичок та умінь розробляти прийоми /вправи / завдання у відповідності до специфіки методу, що вивчається.

ЗМ 1 Методичні інновації у контексті рекомендацій Ради Європи

НЕ 1.1. (Лекція)

Поняття ділової комунікації, типи комунікації, цілі та напрямки.