Київський Національний університет імені Тараса Шевченка Кохановська Олена Велеонінівна

Вид материала

Содержание

Розділ 4 „Теоретичні проблеми цивільно-правового захисту інформаційних прав та інформаційних відносин”
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди
Список праць, опублікованих за темою дисертації

Подобный материал:

1 2 3 4 5

У підрозділі 3.3. „Особливості реалізації інформаційних прав у сфері особистих немайнових правовідносин, правовідносин інтелектуальної власності та правовідносин власності” досліджуються найважливіші з точки зору дисертантки особливості реалізації інформаційних прав у сфері особистих немайнових правовідносин, правовідносин інтелектуальної власності та правовідносин власності.

При дослідженні в роботі особливостей реалізації інформаційних прав у сфері особистих немайнових правовідносин, дістало подальший розвиток доктринальне тлумачення терміну “повна інформація”, який використовується найчастіше у розрізі питання про право на інформацію про стан здоров'я фізичної особи. Дисертанткою удосконалено запропоновану в літературі спеціальну процедуру здійснення особистого немайнового права фізичної особи на медичну інформацію. Застереження щодо обсягів інформування, на думку дисертантки, необхідне, але реально навряд чи зніме проблему суб’єктивного підходу лікаря до самої оцінки – яку саме інформацію вважати повною, чи неповною у кожному конкретному випадку. Тут повинен застосовуватися принципи розумності і добросовісності, передбачені ЦК України. В роботі звертається увага на проблеми у сфері реалізації інформаційних прав, пов’язані з конфіденційністю медичної інформації.

В роботі доводиться, що юридична природа права на свободу ґрунтується на розумінні, що кожна людина народжується вільною і має право вільно обирати для себе характер і спосіб спілкування з зовнішнім світом, людьми, природою, за власним розумінням будувати світ, який її безпосередньо оточує, здійснювати на свій розсуд будь-які дії, в тому числі – дії, пов’язані із збиранням, зберіганням, поширенням інформації тощо, які не суперечать закону. В розрізі питання про право на ім'я фізичної особи, зазначається, що це, перш за все, інформація; на думку дисертантки, питання реалізації права на повагу честі гідності (ст.297 ЦК України) та на недоторканість ділової репутації (ст.299 ЦК України), також слід розглядати через поняття інформації; доводиться, що право на індивідуальний зовнішній вигляд складається із можливості фізичної особи самостійно, за допомогою отриманої інформації про оточуючий світ, визначати свій зовнішній вигляд з урахуванням суб’єктивних інтересів, смаків і використовувати його. Дисертантка послідовно доводить, що повноваження по використанню і розпорядженню особистими паперами (ст. 304 ЦК України) лише зовні нагадують повноваження власника по володінню, користуванню і розпоряджанню об’єктом власності, що вірно щодо матеріальної форми, в якій втілено інформаційну основу; проте в даному випадку необхідно враховувати, що особистий папір має принаймні дві характеристики – матеріальну та інформаційну (змістову). Саме інформаційна складова особистих паперів є найбільш важливою і цінною, на інформацію право власності не поширюється.

Досліджуючи особливості реалізації інформаційних прав у сфері правовідносин інтелектуальної власності, дисертантка звертає увагу на те, що термінологія, яка закріплена інститутом права інтелектуальної власності відображає специфічний характер прав інтелектуальної власності, які пов’язані з немайновим об’єктом цивільних прав. Отже, суб’єкт права на твір науки, літератури і мистецтва має право даний твір видавати, публікувати, оприлюднювати будь-яким способом, виголошувати тощо. Все це, підкреслює автор, – специфічні способи здійснення суб’єктивних прав інтелектуальної власності, відмінні від речових і доводить, що в своїй сутності всі вони можуть розглядатися також як інформаційні. В роботі досліджується і надаються пропозиції для вирішення однієї з найбільш складних і дискусійних, як в Україні, так і у всьому світі проблем - реалізації прав на доменні імена. Доведено, що доменні імена мають зайняти місце серед об’єктів інформаційних цивільних прав.

Особливості реалізації інформаційних прав у сфері правовідносин власності викликані, на думку дисертантки, рядом доктринальних і законодавчих пропозицій, положень, закріплених у законодавстві. Автор доводить, що мова йде, по-суті, про один – єдиний випадок, коли в розрізі інформаційних прав доречно згадувати про право власності на інформаційний ресурс, документ тощо, тобто на матеріальну складову, яка містить у собі нематеріальну інформаційну наповнюючу. Йдеться про різного роду носії – не обов’язково паперові, які мають назву документа, щоденника, архіву, бібліотеки, інформаційного ресурсу – про їх тісний зв’язок з інформацією, яку вони містять. Обґрунтовується положення про те, що в теоретичних роботах не зустрічається переконливих доводів на користь пояснення реалізації інформаційних прав з точки зору права власності.

Проведене дослідження дає можливість дисертантці зробити висновок про те, що особливості реалізації інформаційних прав у сфері особистих немайнових правовідносин, правовідносин інтелектуальної власності і правовідносин власності вказують на тісний зв’язок усіх інформаційних прав, закріплених на сьогодні у ЦК України і надає додаткові аргументи на користь можливості появи нового інституту цивільного права – "Інформаційні права".

Розділ 4 „Теоретичні проблеми цивільно-правового захисту інформаційних прав та інформаційних відносин” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 4.1. „Методологічні засади та гарантії захисту інформаційних прав” дається загальна характеристика методологічних засад та гарантій захисту інформаційних прав.

В дисертації робиться наголос на тому, що залежно від суб’єктів здійснення дій щодо захисту інформаційних прав чи інтересів, які охороняються законом, останній можна поділяти традиційно на юрисдикційний та неюрисдикційній. Дисертантка доходить висновку, що за загальним правилом, захист інформаційних цивільних прав і охоронюваних законом інтересів здійснюється в судовому порядку. Доводиться також, що під час розгляду позову про захист інформаційного права в цивільному судочинстві потерпілий вправі використовувати практично всі основні способи захисту інформаційних цивільних прав, передбачені у ст.16 ЦК України.

Ефективним специфічним способом захисту, який застосовується останнім часом рядом провідних комп'ютерних компаній, названо в роботі створення системи резервного копіювання, а також засоби виявлення атак типу „відмова в обслуговуванні”, які порушують доступність систем. Дисертантка доводить, що в цілому, відбувається поступова зміна пріоритетів на користь електронної комерції, таким чином, тепер на перший план виходить управління ризиками, застосування систем аналізу захищеності тощо, в той час як раніше основна увага приділялась застосуванню технічних засобів захисту інформації.

Дисертантка аргументує висновок про те, що основним неюрисдикційним способом захисту інформаційних цивільних прав, можна визначити на сьогодні самозахист. Доводиться, що самозахист в разі порушення інформаційних прав, в ряді випадків, тісно пов’язаний з технічними способами захисту, які є на сьогодні найбільш ефективними у сфері Інтернет, інформаційних систем та мереж, а тому мають набути законодавче закріплення у ЦК України як один із ефективних специфічних способів захисту інформаційних цивільних прав.

Дисертанткою обґрунтовується висновок, що захист інформаційних прав має свою специфіку, обумовлену, перш за все, нематеріальною природою інформації.

У підрозділі 4.2. „Цивільно-правові способи захисту інформаційних прав. Особливості захисту майнових та особистих немайнових інформаційних прав у різних сферах інформаційної діяльності” досліджуються проблеми ефективності застосування цивільно-правових способів захисту інформаційних прав, а також особливості захисту майнових та особистих немайнових інформаційних прав у різних сферах інформаційної діяльності.

Дисертантка, послідовно досліджуючи закріплені у ст.16 ЦК України цивільно – правові способи захисту стосовно інформаційних прав, обґрунтовує висновок про те, що практично для всіх інформаційних прав одним із основних способів захисту слід назвати визнання права, для особи набагато важливіше отримати саму інформацію, визнати своє право на інформацію, ніж отримати фізичний контроль над об’єктом, який самий по собі може бути доступний багатьом особам. На думку дисертантки, нематеріальний характер об’єктів інформаційних прав визначає важливість такого способу захисту, як відновлення положення, яке існувало до порушення права, зокрема, відновлення змісту інформації чи первісного тексту твору, і припинення дій, які порушують інформаційне право чи створюють загрозу його порушення. Часто даний спосіб застосовується для усунення перепон для здійснення права, створених порушником. При цьому порушення права на отримання інформації, наприклад, через засоби масової інформації саме по собі не позбавляє особу права звертатися до інших джерел інформації, але може ускладнювати чи заважати нормально використовувати зазначене право.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди, названо в роботі найбільш ефективним способом захисту для застосування до порушених інформаційних прав, особливо – до особистих немайнових прав на інформацію, в разі поширення недостовірної інформації. Між тим, автор притримується позиції, висловленої неодноразово в літературі, про необхідність заміни даного терміну терміном "компенсація немайнової шкоди", як таким, що більш точно відображає його суть.

Особливу увагу дисертантка звертає на те, що спеціальні способи захисту цивільних прав можуть застосовуватися сьогодні і для інформаційних цивільних правовідносин. Розглядаючи питання про способи захисту інформаційних прав, зокрема таких, які належать до особистих немайнових прав на інформацію, слід, на думку дисертантки, враховувати і такі, що не названі у ст. 16 ЦК України. Перш за все, це такий спосіб захисту, як спростування недостовірної інформації, передбачений у ст.277 ЦК України. В дисертації доводиться, що положення даної статті не пов’язані тепер тільки з питаннями захисту честі і гідності, ділової репутації і можуть слугувати підставою самостійного звернення до суду за захистом порушених прав.

Автор висуває ряд аргументів на користь висновку про те, що Інтернет не слід розглядати як засіб масової інформації. Доводиться, що Інтернет має залишатися вільним простором, не обтяженим занадто формалізованим врегулюванням. Виключення з цього правила, обмеження слід встановлювати, на думку автора роботи, тільки законом, кожного разу детально аналізуючи – чи не призведе таке обмеження чи заборона до більш серйозних негативних наслідків. Заборона інформаційних сайтів буде не тільки неефективною – автор неодноразово переконує у роботі, що інформацію не можна заборонити, закрити, знищити, це невірно і з точки зору прав кожної особи на свободу і індивідуальність.

У підрозділі 4.3. „Цивільно-правова відповідальність за порушення інформаційних прав” на підставі загальних положень і принципів цивільно-правової відповідальності, аналізуються проблеми і можливості застосування засобів цивільно-правової відповідальності за порушення інформаційних прав.

Розкриваючи поставлене питання, дисертантка звертає увагу на те, що юридична відповідальність за порушення законодавства, яке регулює відносини в інформаційній сфері, має ряд специфічних особливостей: правопорушення, які підпадають під застосування тих чи інших заходів впливу на суб’єкта, який їх здійснив, завжди пов’язані з інформацією; правопорушення найчастіше розглядаються в якості інформаційно-правових, якщо їх зв’язок з інформацією є не лише безпосереднім, але і опосередкований наявністю її матеріального носія.

Автором уточнюються в роботі принципи юридичної відповідальності, які повною мірою поширюються і на відповідальність в інформаційній сфері. Доводиться також необхідність додати до цього переліку і принципи цивільно-правової відповідальності (особливо принцип розумності). Підкреслюється, що протиправна поведінка в інформаційній сфері полягає, переважно, в активних діях, якими заподіяно шкоду: фізична особа може поширювати недостовірну інформацію, порушувати різного роду таємниці, поширювати шкідливі програми, здійснюючи при цьому активні дії. Бездіяльність буде протиправною, якщо особа повинна була вчинити певну дію, але не вчинила її: ненадання достовірної інформації про стан довкілля органами і посадовими особами, яких до цього зобов’язує закон на відповідні запити є протиправною бездіяльністю, яка тягне за собою відповідальність. Звернення до практики дозволило автору прийти до висновку, що у випадках, встановлених законом, допускається притягнення особи до цивільно-правової відповідальності незалежно від наявності вини правопорушника. Дисертанткою доводиться також необхідність встановити відповідальність батьків за шкоду, спричинену їхніми неповнолітніми дітьми в інформаційному середовищі.

У підрозділі 4.4. „Проблема інформаційної безпеки і перспективи захисту інформаційних прав та інформаційних відносин в сучасному інформаційному суспільстві” присвячений дослідженню однієї із найактуальніших проблем сьогодення - проблемі інформаційної безпеки і перспективам захисту інформаційних прав і інформаційних відносин в цілому в період прискореного розвитку інформаційного суспільства.

Враховуючи загальнотеоретичні підходи до розуміння сучасних інформаційних загроз, дисертантка пропонує вести мову не лише про захист інформаційних прав, але і про захист інформаційних відносин, оскільки захисту в інформаційній сфері підлягають не лише права, але і суб’єкти інформаційних відносин, самі об’єкти інформаційних відносин, найважливішим серед яких є інформація як немайнове благо, благо особливого роду. В дисертації доводиться, що цивільно-правові способи захисту інформаційних прав в цьому розумінні повинні узгоджуватися із загально-правовим розумінням інформаційної безпеки. Самий термін „інформаційна безпека” має бути включений у ЦК України як „право на безпеку інформаційного середовища,” або "право на безпечне інформаційне середовище" нарівні з поняттям безпеки оточуючого навколишнього середовища. Це дозволить також надати гарантії захисту інформаційних прав усіма суб’єктами інформаційних цивільних правовідносин, серед яких захисту прав фізичних осіб слід приділити найбільшу увагу.

На думку автора роботи, „безпека” є поняттям набагато ширшим, ніж „захист”, оскільки включає в себе, принаймні, додатково економічні, політичні та інші заходи. В той час як поняття „захист” застосовується у праві, навіть у цивільному, у достатньо чітких межах.

Дістало подальший розвиток в роботі визначення переліку основних принципів інформаційних відносин у встановленні співвідношення інтересів особи, суспільства і держави: пріоритет інтересів – паритет інтересів – баланс інтересів. Автор доводить, що перевагу слід надавати принципу балансу інтересів, як такому, що дозволяє найбільш повно врахувати інтереси кожного суб’єкта в конкретних історичних та інших умовах, між тим, механізм визначення, зміни і забезпечення такого балансу інтересів основних суб’єктів на сьогодні практично відсутній, окрім розробок у сфері цивільно-правового регулювання. В роботі доводиться необхідність законодавчого закріплення на рівні ЦК України визначення поняття особистої інформаційної безпеки, як стану захищеності фізичної особи в інформаційному середовищі. Доводиться також, що на сьогодні можна вести мову про необхідність побудови ефективної системи інформаційної безпеки, важливою складовою якої стануть цивільно-правові способи захисту інформаційних прав та інформаційних відносин.

ВИСНОВКИ

У висновках за результатами здійсненого дослідження викладені найбільш важливі наукові і практичні результати, отримані в дисертації, наводяться узагальнення і нові вирішення низки теоретичних цивільно-правових проблем інформаційних відносин, їх цивільно-правового регулювання, цивільно-правового захисту інформаційних прав, а також понад 30 пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення цивільного та інформаційного законодавства і практики його виконання, дотримання і застосування учасниками інформаційних цивільних правовідносин та судовими органами. Зокрема, це висновки щодо:

- необхідності закріплення нової редакції поняття інформації у ст.200 ЦК України, запропонованої автором, яке відображає специфіку цього об'єкту як немайнового блага у таких її проявах, як: особисте немайнове благо, не пов'язане з майновими; як результат творчої інтелектуальної діяльності; як інформаційний продукт, ресурс, документ, тобто як об'єкт, який може бути товаром, але не може ототожнюватися лише з матеріальним носієм інформації тощо;

- неможливості прирівнювати інформацію, як специфічний особливий об'єкт з речами і про неможливість застосування до інформації правомочностей права власності і термінології, притаманної праву власності;

- непослідовності законодавця при розробці ряду спеціальних законів у сфері інформаційних відносин: в ряді випадків перевага надається концепції нематеріальності інформації, в інших – концепції права власності на інформацію; між тим, механічне поширення режиму об'єктів права власності на інформацію, протирічить самій природи цього об'єкту;

- необхідності класифікувати інформацію за видами цивільно-правових відносин, до яких належить той чи інший вид інформації;

- особливостей інформації як об'єкта права, цивільного права зокрема і щодо її найважливіших ознак;

- необхідності засвідчення відповідності інформації (її нематеріального змісту) і майновим об'єктам, які виступають як форма її фіксації;

- необґрунтованості теорій про інформаційне право як окрему галузь права;

- розмежування понять "інформаційні правовідносини" і "правовідносини у сфері права на інформацію"; "інформаційні права" і "право на інформацію";

- приватноправової природи інформаційних правовідносин;

- інформаційних цивільних правовідносин як особистих немайнових та майнових інформаційних правовідносин;

- системи комплексного інформаційного законодавства як відкритої і такої, що формується за ознаками ієрархічності, починаючи з Конституції і ЦК України;

- особливостей реалізації інформаційних прав у сфері особистих немайнових правовідносин, правовідносин інтелектуальної власності і правовідносин власності і ефективності застосування цивільно-правових способів захисту інформаційних прав та інші.

У висновках дається послідовне теоретичне обґрунтування положення про поступове формування нового комплексного інституту цивільного права, який названо автором "Інформаційні права" і пропонується його структура.

ДОДАТОК

У додатку до дисертаційного дослідження пропонується авторський проект глави ЦК України "Інформаційні права".

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, підручники, коментарі (загальним обсягом 57, 25д.а.):

Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2006. – 463 с. (21, 95 д.а.).;
Кохановська О.В. Правове регулювання інформаційних відносин в Україні: Монографія. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 212с. ( 18,0 д.а.);
Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Кн.1 / О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 720с. – (у співавторстві; особовий внесок – у Гл. 16., 17 - С.219 – 266 ; 266 – 275; тема: Поняття особистих немайнових відносин та особистих немайнових прав фізичної особи; (3,8 д.а.);
Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн.. Кн.1/ О.В.Дзера (кер, авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 736 с. – (у співавторстві; особистий внесок - Гл. 16., 17 - С.235 – 282; 282 – 291; тема: Поняття особистих немайнових відносин та особистих немайнових прав фізичної особи; ( 3,8 д.а.);
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар/ За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – Київ: Істина, 2004. – 928с. – (у співавторстві; особовий внесок – у Главі 15., 20 - С.142 – 151; 219 – 232; тема: Нематеріальні блага; загальні положення про особисті немайнові права фізичних осіб; у Главі 21, 22 - С.232 – 243; 243 – 251; тема: Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи; особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. (3,0 д.а.);
Комментарий к Гражданскому кодексу Украины. Том ІІ / Под ред. разработчиков проекта ГК А. Довгерта, Н.Кузнецовой, А.Подопригоры и др. – Х.: ООО "Одиссей", 2005. – 1040с. – (у співавторстві; особистий внесок - у Главі 15, 20, 21, 22. - С.166 – 177; 256 – 271; 271 – 285; 285 – 295; тема: Нематериальные блага; общие положения о личных неимущественных правах физического лица; личные неимущественные права физического лица, которые обеспечивают его физическое существование; личные неимущественные права, которые обеспечивают социальное бытие физического лица) (3,4 д.а.);
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т./ За відп. Ред. О.В.Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т.І. (у співавторстві; особистий внесок – у Главі 20, 21. – С.444 – 462; 462 – 492; тема: Загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи; особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи // (3,3 д.а.).

За результатами наукового дослідження опубліковано 32 наукових статті у виданнях, визначених ВАК України фаховими.

Статті у наукових фахових виданнях (загальним обсягом 19, 27 д.а.):

Кохановська О.В. Інформація як об'єкт цивільних правовідносин та право на інформацію за чинним законодавством і за проектом Цивільного кодексу України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2003. – Вип.52 – 55. (Випуск 54). – С.125 – 128. (0,4 д.а.);
Кохановська О.В. Інтернет – економіка України і роль права в процесі розвитку електронної торгівлі // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2003. – Вип.52 – 55. – (Випуск 55). – С.163 – 165. (0,2 д.а.);
Кохановська О.В. Теоретичні проблеми цивільно-правового регулювання інформаційних відносин в Україні // Право України. – 2004. - №2. – С.104 – 107. ( 0,62 д.а.);
Кохановська О.В. Доктринальні підходи до визначення місця інформаційних відносин у праві // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2004. – Вип.56 – 59. – С.109 – 112. ( 0,5 д.а.);
Кохановська О.В. Теоретичні проблеми захисту інформаційних правовідносин цивільним правом // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №7. – С.3 – 7. ( 0,4 д.а.);
Кохановська О.В. Актуальні теоретичні проблеми співвідношення інформаційних прав і прав інтелектуальної власності // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №8. – С.99 – 105. ( 0,6 д.а.);
Кохановська О.В. Галузеві розробки проблем інформації як передумова правового регулювання інформаційних відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №12. – С.144 – 148. ( 0,6 д.а.);
Кохановська О.В. Доктринальні підходи до вирішення проблеми співвідношення інформації з матерією, енергією, мовою як основа фундаментальних досліджень сутності інформації у праві // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №2. – С.3 – 6. ( 0,5 д.а.);
Кохановська О.В. Теоретичні проблеми захисту інформації у цивільному праві України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. - №6. – С.304 – 312. (0,8 д.а.);
Кохановська О.В. Теоретичні проблеми реалізації інформаційних прав у цивільному праві України // Вісник Академії правових наук України. – 2005. - №4 (39). – С.78 – 97. (1,5 д.а.);
Кохановська О.В. Класифікація та види інформації у доктрині права і законодавстві України // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №3. – С.78 – 81.(0,6 д.а.) ;
Кохановська О.В. Концепція інформаційних правовідносин у сучасній правовій доктрині // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – Науковий часопис. – Хмельницький. – 2004. - №4 (12). – С.19 – 25. ( 0,7 д.а.);
Кохановська О.В. Актуальні питання співвідношення прав інтелектуальної власності та особистих немайнових, не пов'язаних з майновими, прав юридичної особи // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. - №3 (41). – С.35 – 43. (0,7 д.а.);
Кохановська О.В. Цивільно-правові аспекти реалізації інформаційних прав та виконання інформаційних обов'язків // Право України. – 2005. - №4. – С.88 – 91. (0,6 д.а.);
Кохановська О.В. Теоретичні підходи до визначення основних ознак та юридичних властивостей інформації // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №5. – С.116 – 119.(0,6 д.а.);
Кохановська О.В. Цивільно-правове регулювання інформаційних відносин як важливий напрямок формування системи інформаційного законодавства в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. – К.: Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України. – 2005. – Т.І. – С.423 – 430.(0,6 д.а.);
Кохановська О.В. Інформаційне законодавство України: структура, конституційні основи та дискусійні положення Закону України "Про інформацію" // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. - №5(43). – С.72 – 83. (0,8 д.а.);
Кохановська О.В. Розвиток теорії інформаційного права // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип.63 – 64. – (Випуск 63). – С.22 – 26. (0,5 д.а.);
Кохановська О.В. Інформація як об'єкт правовідносин // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип.63 – 64. – (Випуск 64). – С.73 – 77. (0,5 д.а.);
Кохановська О.В. Проблеми захисту честі, гідності й ділової репутації особи в Цивільному кодексі України // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - №6 (58). – С.30 – 36. (0,7 д.а.);
Кохановська О.В. Формування теорії інформаційних цивільних правовідносин: окремі проблеми // Право України. – 2005. - №8. – С.19 – 22. (0,52 д.а.);
Кохановська О.В. Актуальні питання розвитку теорії інформаційного законодавства в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2005. - №3. – С.27 – 35. (0,75 д.а.);
Кохановська О.В. Теоретико – правовий аналіз законодавчих визначень інформації та понять, суміжних з інформацією // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип.65 – 66. – (Випуск 65). – С.13 – 16. (0,5 д.а.);
Кохановська О.В. Інформація як нематеріальне благо та захист інформаційних прав згідно з Цивільним кодексом України // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - №11 (63). – С.37 – 44. (0,7 д.а.);
Кохановська О.В. Джерела регулювання інформаційних відносин в Україні (теоретико-правовий аспект) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип.67 – 69. – (Випуск 67). – С.15 – 19 (0,5 д.а.)
Кохановська О.В. Суб'єкти та об'єкти інформаційних правовідносин у сучасній правовій доктрині // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип.67 – 69. – (Випуск 68). – С.51 – 54. (0,5 д.а.);
Кохановська О.В. Дослідження змісту інформаційних правовідносин у сучасній правовій доктрині // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип.67 – 69. – (Випуск 69). – С.109 – 112. (0,5 д.а.);
Кохановська О.В. Проблеми застосування цивільно-правових способів захисту інформаційних прав // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №3. – С.72 – 76. (0,5 д.а.);
Кохановська О.В. Форми захисту інформаційних прав у доктрині і законодавстві України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - №3 (53). – С.70 – 78. (0,7 д.а.).
Кохановська О.В. Спеціальні цивільно-правові способи захисту інформаційних прав: теоретичні та практичні аспекти // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №4. – С. 7 - 10 (0,5 д.а.);
Кохановська О.В. Цивільно-правовий захист інформаційних прав та інтересів: теоретичні аспекти // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - №6 (56). – С.52 – 59. (0,68 д.а.);
Кохановська О.В. Проблемні питання застосування спеціальних цивільно –правових способів захисту інформаційних прав у діяльності органів засобів масової інформації // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №5 (125). – С. 75 - 78 (0,5 д.а.).

Blog

Київський Національний університет імені Тараса Шевченка Кохановська Олена Велеонінівна

Содержание