Головне упраління юстиції у рівненській області відділ правової роботи, правової освіти, реєстрації нормативно-правових актів та легалізації об’єднань громадян методичний посібник

Вид материала

Документы

Содержание Список використаних джерел Назви доплат і надбавок Нарахування оплати праці за час відпусток. Тривалість основних відпусток певних категорій працівників Тривалість додаткових відпусток певних категорій працівників Порядок розрахунку відпускних. М – сумарний заробіток працівника за останні 12 місяців або за фактично відпрацьований період (меншої тривалості); К С – кількість святкових і неробочих днів, передбачених законодавством; N Відрахування не провадиться Допомога з тимчасової втрати працездатності Розмір допомоги в залежності від загального трудового стажу працівника Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві Листок непрацездатності Д = (Зпл/К1) × % х К2 Нарахування матеріальної допомоги. Матеріальна допомога разового характеру Матеріальна допомога, що має систематичний характер Список використаних джерел

Подобный материал:

• Головне управління юстиції у рівненській області відділ правової роботи, правової освіти,, 87.48kb.
• Головне управління юстиції у рівненській області відділ правової роботи, правової освіти,, 133.46kb.
• Головне управління юстиції у рівненській області відділ правової роботи, правової освіти,, 181.85kb.
• Методичні рекомендації (узагальнення), 126.15kb.
• Головне управління юстиції у рівненській області відділ правової роботи, правової освіти,, 58.32kb.
• Методичні рекомендації: «Організація роботи юридичної служби на підприємстві, в установі,, 213.93kb.
• Полтава 2010 рік Особисті немайнові права автора та винахідника як об’єкт спадкування, 103.78kb.
• Головне управління юстиції у Черкаській області Черкаське міське управління юстиції, 749.11kb.
• Методичні рекомендації підготовлено відділом легалізації об'єднань громадян, систематизації, 940.86kb.
• Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Рівненській, 394.31kb.

ГОЛОВНЕ УПРАЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Відділ правової роботи, правової освіти,

реєстрації нормативно-правових актів та легалізації об’єднань громадян


МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

«ПОРЯДОК НАРАХУВАННЯ ВИПЛАТ ПРАЦІВНИКАМ ПІДПРИЄМСТВ»


Рівне-2010

ЗМІСТ

Порядок нарахування виплат працівникам підприємства……………...	3
Список використаних джерел ………………………………………………	24

Розроблено

провідним спеціалістом відділу

правової роботи, правової освіти,

реєстрації нормативно-правових актів

та легалізації об’єднань громадян А.С. Попович

Порядок нарахування виплат працівникам


Нарахування заробітної плати за прямої відрядної оплати праці здійснюється за схемою, наведеною на рис. 1.



Рис. 1. Нарахування заробітної плати за прямої відрядної

системи оплати праці


Нарахування заробітної плати за відпрацьований час здійснюється за схемою, наведеною на рис. 2.



Рис. 2. Нарахування заробітної плати за простої погодинної

системи оплати праці


Заробітну плату працівникам підприємств нараховують так: за повного робочого місяця проставляється присвоєний оклад згідно з наказом по підприємству й відповідно до посади, а за неповного робочого місяця – оклад ділиться на кількість робочих днів (або годин) у цьому робочому місяці, й отриману денну (годинну) заробітну плату множать на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) згідно з табелем.

Працівникам може встановлюватися штатним розписом, договором чи наказом керівника підприємства місячний оклад. Тоді заробіток визначається на підставі розміру окладу та фактично відпрацьованих днів.

Окрім заробітної плати, яку обчислюють за тарифними ставками, виробничими розцінками чи на підставі посадових окладів, працівникам можуть виплачувати:

• доплати;
  
• надбавки;
  
• гарантійні виплати;
  
• компенсаційні виплати.
  

Працівники мають право на отримання доплат у визначених законом порядку.

Надбавки належать до виплат стимулюючого характеру, якими заохочуються окремі категорії працівників за високоякісну і висококваліфіковану роботу (табл. 1).

Таблиця 1

Перелік видів та мінімальних розмірів доплат і надбавок до тарифних ставок, окладів працівників підприємств для встановлення у галузевих, регіональних угодах та колективних договорах

Назви доплат і надбавок	Розміри доплат і надбавок
1	2
Надбавки
За високу професійну майстерність	Диференційовані надбавки до тарифних ставок (окладів) робітників ІІІ розряду – 12%; IV розряду – 16%; V розряду – 20%; VI і вищих розрядів – 24% тарифної ставки (окладу).
За класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів, машиністам локомотивів та моторвагонного рухомого складу	Водіям (машиністам) 2-го класу – 10%, 1-го класу – 25 % встановленої тарифної ставки за відпрацьований водієм (машиністом) час.
За високі досягнення у праці	До 50% посадового окладу
За виконання особливо важливої роботи на певний термін	До 50% посадового окладу
Доплати
За роботу у вечірній час – з 18 до 22 годин (за багатозмінного і режиму роботи)	20% годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час
Продовження табл. 1
1	2
За роботу в нічний час	35% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час

До заохочувальних виплат, які входять до додаткового фонду оплати праці, належать також премії. Премії – це грошові виплати працівникам, які виплачуються понад суму основної зарплати за успішну трудову діяльність.

Законодавством України передбачено такі основні компенсаційні виплати працівникам:

а ) оплата за час виконання державних і суспільних обов'язків. За час виконання державних і суспільних обов'язків оплата здійснюється на підставі із середнього заробітку за два попередні місяці;

б) компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість. Працівникам у разі переведення їх на іншу роботу, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість, оплачуються:

1) вартість проїзду працівника і членів його сім'ї у порядку і у розмірах, встановлених законодавством для відряджень;

2) витрати на перевезення майна;

3) добові за час перебування в дорозі – у розмірі, встановленому для відрядження;

4) одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає. Сума, допомоги дорівнює розміру посадового окладу на новому місці роботи – для самого працівника та 25% від окладу на кожного члена сім'ї;

5) заробітна плата за дні збирання в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі нараховується на підставі посадового окладу на новому місці;

в) компенсації при службових відрядженнях. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.

г) компенсації для працівників, що їх скеровують для підвищення кваліфікації. У разі скерування працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і здійснюються такі виплати:

• середня заробітна плата за основним місцем роботи за час навчання;
  
• оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад;
  
• виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень;
  
• відшкодування витрат, пов'язаних з найманням житлового приміщення у разі відсутності гуртожитку, у порядку, встановленому законодавством для службових відряджень;
  

д) гаранти для донорів. За працівниками-донорами зберігається середній заробіток за дні обстеження у закладах охорони здоров'я і здавання крові для переливання. Цим працівникам безпосередньо після кожного дня здавання крові для переливання надається день відпочинку із збереженням середнього заробітку. За бажанням працівника цей день приєднується до щорічної відпустки.

Працівники підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати н а тому самому або іншому підприємстві, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час. Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Обмеження такого поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом керівникам державних підприємств, установ та організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів та їхнім заступникам (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

В оплаті праці жінок існують деякі особливості. Вони пов'язані насамперед із наданням пільг, які повинні забезпечувати виконання жінками своїх материнських обов'язків.

Згідно зі статтею 178 Кодексу законів про працю вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи потрібно переводити на легшу роботу. Повинен зберігатися середній заробіток за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років. Якщо ж заробіток на легшій роботі є вищим, ніж попередній, то виплачується фактичний заробіток.

На підставі медичного висновку підприємство зобов'язане надавати жінкам оплачувану відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів – 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За заявою жінки власник зобов'язаний приєднати до відпустки, пов'язаної з вагітністю та пологами, основну і додаткову відпустки, незалежно від тривалості її роботи на цьому підприємстві, організації в поточному робочому році.

За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги за державного соціального страхування у розмірі, який встановлює правління фонду соціального захисту відповідно до законодавства.

У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку,

Підприємства та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Нарахування оплати праці за час відпусток. Згідно зі ст. 74 КЗпП України кожен працівник, який перебуває у трудових відносинах з підприємством, має право на оплачувану відпустку із збереженням за її період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Державні гарантії права на відпустки, визначення умов, тривалості і порядку надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює Закон України «Про відпустки № 504/96-ВР від 15 листопада 1996 року.

Відпустки поділяються на:

• щорічні (основна, додаткова за шкідливі та важкі умови праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки);
  
• додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;
  
• творчі відпустки;
  
• соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей);
  
• відпустки без збереження заробітної плати.
  

Законодавством, колективним договором, та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Основна відпустка гарантована працівнику незалежно від того, де він працює і яку роботу виконує.

Додаткова відпустка надається у разі особливих умов і характеру роботи, тобто визначальними стають особливі обставини, передбачені законодавством або колективним договором.

Згідно зі ст. 75 (КЗпП) щорічна основна відпустка надається працівникам підприємств тривалістю 24 календарні дні. Не має значення, є робота основною чи роботою за сумісництвом, зайнятий працівник повний робочий день чи ні.

Тривалість щорічних основної та додаткової відпусток деяких категорій працівників підприємств, установлену Законом про відпустки, подано в табл. 2 і 3.

Таблиця 2

Тривалість основних відпусток певних категорій працівників

Категорії працівників	Тривалість щорічної основної відпустки
1	2
Промислово-виробничий персонал вугільної, металургійної, електроенерге­тичної промисловості, а також зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин	24 календарні дні (із збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не більше ніж 28 календарних днів)
Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та у кар'єрах і рудниках завглибшки 150 метрів і нижче	28 календарних днів незалежно від стажу роботи
Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та у розрізах, кар'єрах і рудниках завглибшки до 150 метрів	24 календарні дні із збільшенням на 4 календарні дні при стажі роботи на цьому підприємстві 2 роки і більше
Працівники лісової промисловості та лісового господарства	28 календарних днів за Списком робіт, : професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України
Інваліди І і II груп	30 календарних днів
Інваліди Ш групи	26 календарних днів
Продовження табл. 2
1	2
Особи віком до вісімнадцята років	31 календарний день

Таблиця 3

Тривалість додаткових відпусток певних категорій працівників

Категорії працівників	Тривалість щорічної додаткової відпустки
1	2
Працівники, зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці., згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Постановою КМУ від 17.11.97 р. №1290.	До 35 календарних днів
Окремі категорії працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290.	До 35 календарних днів
Працівники з ненормованим робочим днем згідно із списками посад, робіт та професій, визначеними колективним договором, угодою.	До 7 календарних днів

Під час визначення тривалості щорічних відпусток, що надаються працівнику, не враховують святкові та неробочі дні. Це означає, що якщо на той період, на який надається відпустка, припадають святкові та неробочі дні, її тривалість збільшується на кількість таких днів. Наприклад, якщо працівнику надається відпустка тривалістю 24 календарні дні з 10 червня, то тривалість такої відпустки збільшується на 1 день, оскільки 28 червня є святковим днем.

Згідно із ст. 73 КЗпП України встановлено такі святкові дні:

• 1 січня – Новий рік;
  
• 7 січня – Різдво Христове;
  
• 8 березня – Міжнародний жіночий день;
  
• 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;
  
• 9 травня – День Перемоги;
  
• 28 червня – День Конституції України;
  
• 24 серпня – День незалежності України.
  

Робота також не провадиться у дні релігійних свят:

• 7 січня – Різдво Христове;
  
• один день (неділя) – Пасха (Великдень);
  
• один день (неділя) – Трійця.
  

Працівникам, які успішно навчаються без підриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки.

Правове регулювання надання соціальних відпусток здійснюється передусім нормами Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, що містяться в розділі IV «Соціальні відпустки».

Залежно від конкретних підстав надання та цільового призначення соціальні відпустки поділяють на кілька різновидів, а саме:

1) відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;

2) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

3) додаткова відпустка працівникам, які мають дітей.

Тривалість соціальних відпусток передбачено Законом України «Про відпустки».

Крім оплачуваної відпустки, працівникам, за їхнім бажанням, може надаватися відпустка без збереження заробітної плати. Але тривалість такої відпустки за основним місцем праці не може перевищувати 15 робочих днів протягом календарного року.

Порядок розрахунку відпускних. Відпускні на підприємстві нараховуються на підставі наказу про надання відпустки, в якому вказують вид відпустки. Підставою для видання наказу є заява працівника або ж графік відпусток. Згідно зі ст. 21 Закону України «Про відпустки» належну працівнику суму відпускних має бути виплачено не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Сума відпускних визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 08,02.95 р. № 100. Відповідно до цього Порядку суми виплат, належних працівнику за час надання йому щорічних, основної та додаткової відпусток, тривалість яких визначається в календарних днях, розраховуються діленням сумарного заробітку за останні 12 місяців перед наданням відпустки на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих днів) і множення отриманого результату (середньоденного заробітку) на кількість календарних днів наданої оплачуваної відпустки.

Цей розрахунок можна показати у вигляді формули (1):


B = M (K-C) × N (1)


де В – сума відпускних;

М – сумарний заробіток працівника за останні 12 місяців або за фактично відпрацьований період (меншої тривалості);

К – кількість календарних днів розрахункового періоду (для працівника, який відпрацював на підприємстві понад один рік, – 12 календарних місяців, тобто 365 календарних днів (у високосному році – 366 календарних днів), а для працівника, який відпрацював менше від одного року, – кількість календарних днів фактично відпрацьованого періоду, що передували місяцю надання відпустки);

С – кількість святкових і неробочих днів, передбачених законодавством;

N – тривалість відпустки в календарних днях.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше від року, середня заробітна плата обчислюється на підставі виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Всі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без вирахування сум податків та інших утримань. Оплата щорічних відпусток входить до фонду додаткової заробітної плати. Порядок оподаткування сум відпускних такий самий, як і основної заробітної плати.

Під час обчислення середньої заробітної плати за останні 12 місяців для нарахування відпускних враховуються:

• основна заробітна плата;
  
• доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-погодинниками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші);
  
• виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії;
  
• винагорода за підсумками річної роботи та за вислугу років тощо.
  

Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і триваліший проміжок часу, під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. Якщо кількість робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьована не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно до часу, відпрацьованого в розрахунковому періоді.

Одноразову винагороду за підсумками роботи за рік і за вислугу років включають до середнього заробітку додаванням до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Обчислюючи середню заробітну плату для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Обчислюючи середню заробітну плату за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховують виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

В інших випадках, коли нарахування здійснюється на підставі середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки виконують на підставі установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Витрати, пов'язані з оплатою відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених, на оплату праці.

Фінансування допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, а також по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється з коштів державного соціального страхування.

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для відшкодування його заборгованості здійснюють відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Відрахування не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:

• призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, скеруванням на альтернативну (невійськову) службу;
  
• переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
  
• відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;
  
• виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню цієї роботи;
  
• нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено триваліший термін збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання;
  
• поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
  
• скеруванням на навчання;
  
• виходом на пенсію.
  

Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Працівники, які працюють за сумісництвом, крім щорічної відпустки за основним місцем роботи, мають право і на щорічну відпустку за сумісництвом. Відпустку на підприємстві, де працівник працює за сумісництвом, має бути надано одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплаті підлягає як щорічна відпустка за основним місцем роботи, так і щорічна відпустка, що надається за сумісництвом.

У разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, у колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригується на коефіцієнт їхнього підвищення. На підставі відкоригованої у такий спосіб заробітної плати у розрахунковому періоді за загальним порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток.

Додаткова оплачувана відпустка у зв'язку з навчанням надається працівнику на весь період сесії та не залежить від терміну його безперервної роботи в перший рік роботи на цьому підприємстві. Крім того, згідно з п. 4 ст. 11 Закону про відпустки, якщо щорічна відпустка збігається з відпусткою у зв'язку з навчанням, таку щорічну відпустку може бути перенесено на інший період або за бажанням працівника продовжено.

Розрахунок середньої заробітної плати для оплати за час додаткової відпустки у зв'язку з навчанням провадиться в тому самому порядку, що й для оплати за час щорічної відпустки та регулюється Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.1995 №100 із змінами та доповненнями.

Порядок розрахунку допомоги з тимчасової втрати працездатності. У разі тимчасової непрацездатності працівника йому надається допомога з тимчасової непрацездатності, яка може бути таких видів:

• допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;
  
• допомога у зв'язку з вагітністю і пологами;
  
• допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
  

Перші два види допомоги надаються за основним місцем праці, третій – за місцем праці, де стався нещасний випадок.

Право на забезпечення допомогою та санаторно-курортним лікуванням мають лише застраховані особи, тобто особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. До них належать: особи, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах незалежно від форм власності та господарювання.

Особи, які працюють за цивільно-правовими договорами, не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, однак такі особи можуть брати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах.

Допомога з тимчасової втрати працездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві надається працівнику в разі:

1) його захворювання чи травми (крім травми внаслідок нещасного випадку на виробництві). Така допомога надається за весь період непрацездатності до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Якщо на момент захворювання працівник перебуває у відпустці, то відпустка переноситься на пізніший термін або продовжується. Перші п'ять календарних днів допомоги оплачує підприємство, а решта – за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Розмір допомоги залежить від загального трудового стажу працівника і надається у розмірах, які наведені в табл. 4. Тривалість загального трудового стажу визначається згідно із записами у трудовій книжці.

Порядок оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів підприємства, визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, організації від 6 травня 2001 року № 439.

2) необхідності догляду за хворою дитиною до 14 років; за хворим членом сім'ї; за здоровою дитиною до 3 років або дитиною-інвалідом (у разі хвороби особи, яка доглядає дитину). Термін надання такої допомоги встановлю законодавство про соціальне страхування і вона не надається в разі, якщо працівник перебуває у відпустці, Оплачується допомога за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за весь період непрацездатності. Розмір допомоги становить 100 % середньої заробітної плати незалежно від стажу.

Таблиця 4.

Розмір допомоги в залежності від загального трудового стажу працівника

№ з/п	Одержувачі допомоги	Страховий стаж	Розмір допомоги, % середньої заробітної плати (доходу)
1	2	3	4
1	Застраховані особи	до 5 років	60%
2	Застраховані особи	від 5 до 8 років	80%
3	Застраховані особи	понад 8 років	100%
4	Застраховані особи:	Незалежно від страхового стажу середньої заробітної плати (доходу)
	зарахованим до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
	одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи
	ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу»
	під час отримання допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами

Оплачується така допомога в зв'язку з вагітністю і пологами за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за весь період відпустки в зв'язку з вагітністю і пологами. Розмір допомоги – 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві надається тоді, коли непрацездатність працівника виникла внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що спричинили професійно-зумовлену фізичну або психічну травму; перші п'ять днів такої допомоги надаються за рахунок роботодавця, а решта – за рахунок коштів. Фонду соціального страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Розмір допомоги – 100 % середньої заробітної плати незалежно від стажу.

Підставою для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності є листок непрацездатності, виданий лікувальним закладом.

Листок непрацездатності – це документ, що виправдовує відсутність на роботі в період хвороби (відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами) і на підставі якого виплачують відповідну допомогу. Тому його необхідно подавати за місцем роботи в перший день виходу на роботу після закінчення періоду тимчасової непрацездатності або початку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Порядок заповнення листка непрацездатності визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 р. № 532/274/136-ос/406.

Окремо комісія з соціального страхування складає протокол, в якому відмічаються листки непрацездатності, відповідно до яких потрібно надати працівникам допомогу з тимчасової непрацездатності. Бухгалтерія підприємства робить розрахунок середньої заробітної плати і суми допомоги.

Сума допомоги за один день непрацездатності визначається як добуток середньоденного заробітку та відсотка, який залежить від загального трудового стажу.

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється на підставі нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (зокрема у натуральній формі), які визначаються згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» № 1266 від 26 вересня 2001 року, та підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується), з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб) є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому стався страховий випадок.

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески (або за неї сплачувалися страхові внески) менш ніж шість календарних місяців, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески.

У разі, коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески (або за неї сплачувались страхові внески) менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку. Під час розрахунку суми допомоги не враховується ні сума відпускних, ні дні відпустки, оскільки протягом цього періоду працівник не працював.

Розрахунок ведеться за формулою (2):

Д = (Зпл/К1) × % х К2, (2)

де Д – допомога у разі тимчасової непрацездатності;

Зпл – сума заробітної плати за останні шість місяців;

К1 – кількість відпрацьованих робочих днів за останні шість місяців;

% – відсоток, який залежить від трудового стажу;

К2 – кількість днів тимчасової непрацездатності.

Виплата допомоги у разі тимчасової непрацездатності здійснюється в терміни, встановлені для виплати зарплати.

Допомоги з соціального страхування, що виплачуються працівникам, не входять до фонду оплати праці.

Нарахування матеріальної допомоги. Фінансовий успіх підприємства багато в чому залежить від стану здоров'я та матеріального забезпечення його працівників. Керівництво досліджуваного підприємства для вирішення соціальних потреб своїх працівників надає їм матеріальну допомогу.

На відміну від інших платежів, що входять до фонду оплати праці, матеріальна допомога має пільги щодо оподаткування. Основним документом, який регламентує порядок оподаткування матеріальної допомоги, є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV.

Підставою для виплати матеріальної допомоги можуть бути:

• колективний (індивідуальний трудовий) договір;
  
• наказ керівника підприємства;
  
• заява працівника, завізована керівником підприємства.
  

Для того, щоб особі, яка перебуває у трудових відносинах із підприємством, була виплачена матеріальна допомога, їй потрібно написати заяву на ім'я керівника. Наказ керівника є необхідною підставою для нарахування матеріальної допомоги бухгалтерією підприємства. Заяви на ім'я керівника про матеріальну допомогу не потрібно, коли у відповідно зареєстрованому колективному договорі зафіксовані випадки, у разі настання яких виплачується матеріальна допомога.

Матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам, не належить до фонду оплати праці і відповідно страхові внески на ці суми не нараховують.

Матеріальна допомога, що має систематичний характер, яка надана всім або більшості працівників, належить до додаткової заробітної плати, а отже, є об'єктом для нарахування страхових внесків.

До матеріальної допомоги систематичного характеру належать виплати, що здійснюються регулярно (у разі настання певного випадку) всім чи більшості працівників підприємства. Наприклад, допомога на оздоровлення під час виходу у відпустку, виплати працівникам із нагоди свят, одноразові заохочення окремим працівникам до ювілейних і пам'ятних дат тощо.

Матеріальна допомога систематичного характеру, що надається всім чи більшості працівників, входить до складу заробітної плати. Сума такої допомоги:

• обкладається податком з доходів;
  
• ураховується під час обчислення розміру заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу;
  
• обкладається внесками до фондів соціального страхування.
  

Згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 3 липня 1991 року, роботодавці повинні здійснювати індексацію заробітної плати працівників.

Індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Із виплат, які здійснює підприємство, індексації підлягає заробітна плата за окладами і тарифами, включаючи доплати і надбавки, передбачені законодавством.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Здійснюється індексація в разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, який встановлено у розмірі 101%. Індекс споживчих цін обчислює Держкомстат і не пізніше ніж 10 числа місяця, що настає за звітним, публікує в офіційних періодичних виданнях. Підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Порядком індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, а також зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для індексації доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для подальшої індексації.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок тих джерел фінансування, з яких виплачуються доходи громадян, що підлягають індексації. Якщо дохід, який виплачує підприємство, формується з різних джерел і не встановлена черговість індексації, то сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно до його частки у загальному доході.

Індексація заробітної плати працівників здійснюється за основним місцем праці. Доходи від роботи за сумісництвом індексуються в розмірі, що з урахуванням заробітної плати за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму.

У місяці, в якому підвищується заробітна плата працівників підприємства або збільшується розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, індексація не здійснюється. Цей місяць вважають базовим для нарахування індексації надалі, якщо в наступних місяцях індекс споживчих цін перевищить поріг індексації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України: Верховна рада України, Кодекс України, Кодекс, Закон від 16.01.2003 № 436-IV/ Відомості ВРУ від 02.05.2003 – 2003р., № 18, ст. 144.
   
2. Кодекс законів про працю України N 322-VIII від 10.12.71. В редакції Закону N 1096-IV від 10.07.03, ВВР, 04, N 6, ст.38.
   
3. Сімейний кодекс України: станом на 04.06.2009/ Верховна рада України, Кодекс України, Кодекс, Закон від 10.01.2002 № 2947-ІІІ/ Відомості ВРУ від 31.05.2002 – 2002р., № 21, ст. 135.
   
4. Про аудиторську діяльність станом на 14.09.2006/Верховна Рада України; Закон від 22.04.1993 N 125-XII/ Відомості ВРУ від 08.06.1993 – 1993р., № 23, ст. 243.
   
5. Про оплату праці: станом на 25.06.2009/Верховна Рада України; Закон від 24.03.95 №108/95-ВР/ Відомості ВРУ від 25.04.1995 – 1995р., № 17, ст. 121.
   
6. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 23.05.03
   
7. Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.08 N 835-VI.
   
8. Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року N 504/96-ВР. В редакції Закону N 1114-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 7, ст.55.
   
9. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. N 996-XIV від 16.07.99.
   
10. Закон України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" № 1646-VI від 20.10.2009 р. (ст.2).
    
11.  Закон України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" № 835-VI від 26.12.2008 р. (ст. 55)
    
12. Закон України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" № 1646-VI від 20.10.2009 р. (ст.2) 
    
13. Закон України «Про колективні договори та угоди» № 3356-ХІІ від 01.07.93.
    
14. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходів) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджено постановою КМУ від 08.12.09 №1332.
    
15. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5.
    
16. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку бібліотечних фондів (із змінами та доповненнями, внесеними Міністерством культури і туризму України від 02.02.09 № 39/01/16-09) - // Журнал «Бухгалтерія», 2009., № 25, с.27.
    
17. Праця і закон № 07 (79)”2006, с.50.
    
18. Український бухгалтерський журнал «Баланс» доступність професійного росту/ оплата лікарняних листків № 60 (706) від 25.10.07. – с.15.
    
19. ссылка скрыта