Geum.ru

Головне управління юстиції у рівненській області відділ правової роботи, правової освіти, реєстрації нормативно-правових актів та легалізації об’єднань громадян

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ


Відділ правової роботи, правової освіти, реєстрації

нормативно-правових актів та легалізації об’єднань громадян


«ГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОДНІЄЮ ОСОБОЮ: ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ»


РІВНЕ – 2009




На сьогодні відносини, які виникають у сфері створення та діяльності господарських товариств, регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), Господарським кодексом України (далі – ГК України), Законами України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства» тощо.


Згідно ЦК України господарське товариство - це юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Товариства поділяють на дві групи: об’єднання капіталів та об’єднання осіб. До першої групи належать такі товариства, які при їх створенні передбачають об’єднання майна засновників та учасників і необов’язкову особисту участь. До другої групи належать товариства, в яких їх засновники беруть участь не тільки майновими внесками, а й безпосередньо особисто.

Як об’єднання капіталів розглядають такі товариства: товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство. До об’єднань осіб відносять повні та командитні товариства.


На сьогодні законодавство України не встановлює обмежень щодо мінімальної кількості учасників господарського товариства. Навпаки, ЦК України передбачив, що господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.


Таким чином, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство можуть бути створені однією особою, як фізичною, так і юридичною.


Обмеження щодо повного і командитного товариств обумовлені різними чинниками, які випливають вже із самих визначень. Отже, повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить (ст. 119 ЦК України). Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства (ст. 133 ЦК України).

По-перше, зазначені товариства створюються і діють на підставі засновницького договору, який укладається і реалізується кількома особами. По-друге, однією із характерних ознак повного товариства є солідарна відповідальність учасників за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. У зв’язку з чим, законодавець встановив для даного виду товариств ще одне обмеження, яке полягає в тому, що особа має бути учасником лише одного повного товариства. По-третє, особливість командитного товариства полягає у наявності у складі його засновників тих, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть необмежену відповідальність за зобов’язаннями товариства, а також тих, що відповідають по боргах товариства тільки в межах внесених ними вкладів.

Крім чинного ЦК України прийнятий 17 вересня 2008 року Верховною Радою України Закон України «Про акціонерні товариства» (який набрав чинності наприкінці квітня 2009 року, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону) також передбачає можливість створення акціонерного товариства однією особою.


Прийняття нового Закону України «Про акціонерні товариства» стало наступним кроком на шляху правового регулювання статусу господарських товариств з однією особою, навіть якщо лише одного їх виду. Адже акціонерні товариства з одним учасником є дуже поширеним явищем в Україні і особливо у державному секторі економіки, оскільки створення на базі державних унітарних підприємств акціонерних товариств (корпоратизація) є одним із етапів реформування відносин власності в Україні.


Cтворені державою акціонерні товариства та холдингові компанії (що згідно з Законом України «Про холдингові компанії» також утворюються у формі відкритих акціонерних товариств) є одними із найбільших суб’єктів управління об’єктами державної власності.


Необхідно зазначити, що існують й такі випадки, коли товариство з одним учасником може виникнути не при його створенні, а й згодом, тобто у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства; відступлення частки на користь іншого учасника; вихід учасника з товариства; смерть (ліквідація) учасника; виключення учасника.


Законодавче закріплення існування товариств з одним учасником є позитивним явищем, оскільки передбачає незалежність існування господарського товариства від зміни його учасників. Так, смерть чи припинення діяльності учасника не тягне за собою припинення діяльності самого товариства; акціонер може вільно розпоряджатися своїми корпоративними правами (наприклад, акціонер може безперешкодно продати свої акції).


Ще одним позитивним моментом товариства з одним учасником є розмежування відповідальності учасника і господарського товариства. Історично інститут «юридичної особи» виник як юридичний механізм централізації капіталу. Проте на сьогодні все більшого значення набули інші функції юридичної особи, а саме – функція обмеження підприємницького ризику розмірами майна, вкладеного у юридичну особу. Таким чином, таке товариство є самостійним по відношенню до засновника. Незважаючи на те, що засновник одноособово формує органи управління такого товариства, воля товариства реалізується не засновником, а через ці органи. А отже, господарське товариство з одним учасником і його засновник є самостійними суб’єктами правовідносин.


Незважаючи на позитивні сторони існування товариств з одним учасником, є проблеми, які виникають на практиці і полягають у законодавчій неврегульованості відносин, які пов’язані із діяльністю таких товариств.

Зокрема, за загальним правилом, вищим органом господарського товариства є загальні збори учасників (акціонерів) товариства. Саме поняття «збори» передбачає колегіальність зазначеного органу управління і зрозуміло, що один учасник не в змозі скликати такі збори, і в цьому немає потреби. Якщо в товаристві є лише один учасник, то і всі питання, які належать до компетенції зборів, він вирішує самостійно. Таким чином, встановлений на сьогодні порядок скликання і проведення загальних зборів учасників (акціонерів) не може застосовуватися до товариства з одним учасником.

Необхідно зазначити, що Закон України « Про акціонерні товариства» вже визначає особливості щодо товариств з однією особою. Так, передбачається, що у разі якщо акціонерне товариство складається з однієї особи, до такого товариства не застосовуються положення щодо порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерного товариства.


Повноваження загальних зборів товариства, передбачені статтею 33 Закону України «Про акціонерні товариства», а також внутрішніми документами товариства, здійснюються акціонером одноосібно. Рішення акціонера з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформляється ним письмово (у формі наказу) та засвідчується печаткою товариства або нотаріально.


Також необхідно зазначити, що Урядом до Верховної Ради України внесено законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про господарські товариства , яким передбачається , зокрема, внести відповідні зміни до Цивільного кодексу та Закону України «Про господарські товариства» в частині надання права товариствам з єдиним учасником/акціонером приймати рішення з питань, що відносяться до компетенції загальних зборів, одноосібно без скликання загальних зборів.


Отже, можливість створення товариства з одним учасником передбачена чинним законодавством. Далі є необхідним врегулювання механізму створення та діяльності з врахуванням всіх особливостей правового статусу таких товариств.