Geum.ru

Кримінальний процесуальний кодекс україни

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   28

2. Законні представники викликаються у судове засідання. Відсутність законних представників не зупиняє судового розгляду, крім випадків, коли суд визнає їх участь обов’язковою. Законні представники перебувають у залі судового засідання протягом усього судового розгляду, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.

3. У виняткових випадках, коли участь законного представника може заподіяти шкоду інтересам неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного, суд за його клопотанням, клопотанням державного обвинувача чи з власної ініціативи своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у вчиненні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника.

Стаття 515. Порядок виклику неповнолітнього підозрюваного

1. Неповнолітній підозрюваний, обвинувачуваний повідомляється або викликається слідчим, державним обвинувачем чи судом через його батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в разі, коли це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження.

Стаття 516. Опитування неповнолітнього підозрюваного

1. Опитування неповнолітнього підозрюваного здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом, у присутності захисника. Під час опитування може бути присутнім законний представник, якщо він або неповнолітній заявили про це клопотання.

2. Опитування неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому — понад чотири години на добу.

Стаття 517. Участь педагога, психолога або законного представника
в опитуванні неповнолітнього підозрюваного

1. У разі коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при його опитуванні за рішенням слідчого, державного обвинувача або за клопотанням захисника забезпечуються участь педагога, психолога або законного представника.

2. До початку опитування педагогові, психологу або законному представникові роз’яснюється їх право за дозволом ставити запитання неповнолітньому підозрюваному.

Стаття 518. Застосування до неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного запобіжного заходу

1. За наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного з урахуванням його віку і роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.

2. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного лише у виняткових випадках.

3. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього обов’язково сповіщаються його батьки чи особи, що їх замінюють.

Стаття 519. Передача неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного під нагляд

1. Передача неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або установи з профілактики правопорушень неповнолітніх полягає у взятті на себе однією із зазначених осіб або представником установи з профілактики правопорушень письмового зобов’язання забезпечити явку неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного до слідчого, державного обвинувача, суду, а також його належну поведінку.

2. Передача під нагляд батьків та інших осіб, передбачених у частині першій цієї статті, можлива лише за їх згодою та згодою неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного. Особа, яка взяла зобов’язання про нагляд, має право відмовитися від подальшого виконання такого зобов’язання, заздалегідь про це повідомивши.

3. До передачі неповнолітнього підозрюваного, обвинувачуваного під нагляд суд зобов’язаний зібрати відомості про особу батьків, опікунів або піклувальників, їх взаємні стосунки з неповнолітнім і впевнитися в тому, що вони можуть здійснювати належний нагляд за неповнолітнім.

4. При відібранні зобов’язання про взяття під нагляд батьків, опікунів, піклувальників адміністрацію дитячої установи попереджають про характер підозри, обвинувачення неповнолітнього, і про їх відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов’язання.

Стаття 520. Виділення справи в окреме провадження щодо кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітнім

1. Якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, під час досудового розслідування необхідно з’ясувати чи є можливість виділення справи в окреме кримінальне провадження щодо неповнолітнього.

Стаття 521. Закритий судовий розгляд за участю неповнолітніх обвинувачуваних

1. Судовий розгляд за участю неповнолітніх обвинувачуваних здійснюється в закритому судовому засіданні.

Стаття 522. Тимчасове видалення неповнолітнього обвинувачуваного
із залу судового засідання

1. Суд, вислухавши думку державного обвинувача, захисника і законного представника неповнолітнього обвинувачуваного, має право своєю ухвалою видалити його із залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього.

2. Після повернення неповнолітнього обвинувачуваного головуючий знайомить його з результатами дослідження обставин справи, проведеного за його відсутності, і надає йому можливість поставити запитання особам, які були допитані за його відсутності.

Стаття 523. Участь у судовому розгляді представників установи
з профілактики правопорушень неповнолітніх

1. Про час і місце судового розгляду за участю неповнолітнього обвинувачуваного суд повідомляє відповідну установу з профілактики правопорушень неповнолітніх. Суд має право також викликати в судове засідання представника цієї установи.

2. Представник установи з профілактики правопорушень неповнолітніх має право заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому обвинувачуваному, його законному представнику, потерпілому, свідкам, судовому експерту і спеціалісту, висловлювати думку з приводу застосування найбільш доцільних заходів щодо обвинувачуваного з метою його перевиховання.

Стаття 524. Порядок застосування до неповнолітнього обвинувачуваного примусових заходів
виховного характеру

1. Якщо під час досудового розслідування державний обвинувач дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується вперше у вчиненні кримінального проступку або злочину невеликої тяжкості, без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинувачуваного примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду. Таке саме клопотання складається, якщо неповнолітній обвинувачуваний не повністю усвідомлював фактичні ознаки або суспільну небезпечність свого діяння через відставання в розумовому розвитку.

2. З підстав, передбачених частиною першою цієї статті, клопотання про застосування до неповнолітнього обвинувачуваного примусових заходів виховного характеру може бути складене і надіслане до суду за умови, що неповнолітній обвинувачуваний та його законний представник не заперечують проти цього.

3. Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинувачуваного одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

§ 2. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності

Стаття 525. Підстави для застосування примусових заходів
виховного характеру

1. Підставою для застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених кримінальним законом, до неповнолітнього, який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, є вчинення ним суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

2. Примусові заходи виховного характеру застосовуються до осіб, які на час вчинення суспільно небезпечного діяння досягли одинадцятирічного віку.

Стаття 526. Досудове розслідування у кримінальному провадженні
щодо застосування примусових заходів виховного характеру

1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру провадиться згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

2. Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з’ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповнолітнього.

3. За наявності підстав за клопотанням державного обвинувача суд має право постановити ухвалу про поміщення неповнолітнього до установи з профілактики правопорушень неповнолітніх на строк до тридцяти діб. Під час розгляду клопотання і постановлення ухвали слідчий суддя вивчає матеріали кримінального провадження, вислуховує думки сторін, опитує неповнолітнього, його захисника і законного представника.

4. Участь захисника у кримінальному провадженні є обов’язковою.

5. У разі відсутності підстав для закриття кримінального провадження державний обвинувач складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 527. Порядок судового розгляду

1. Судовий розгляд здійснюється у складі судді і двох народних засідателів у судовому засіданні за участю державного обвинувача, законного представника, захисника та представника установи з профілактики правопорушень неповнолітніх згідно із загальними правилами цього Кодексу.

2. Судовий розгляд закінчується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.

Стаття 528. Ухвали суду в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру

1. Під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;

2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення цього діяння;

3) чи слід застосовувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

2. Якщо під час судового розгляду не буде доведено одну з обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини першої цієї статті, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів виховного характеру і закрити кримінальне провадження.

3. При застосуванні до неповнолітнього примусового заходу у вигляді направлення до спеціальної навчально-виховної установи суд має право помістити його до установи з профілактики правопорушень неповнолітніх строком до тридцяти діб. У цьому випадку на установу з профілактики правопорушень покладається обов’язок доставити неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи.

4. Ухвала, постановлена за наслідками розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 529. Дострокове звільнення від примусового заходу
виховного характеру

1. Ухвалою суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває спеціальна навчально-виховна установа, неповнолітній може бути достроково звільнений від примусового заходу виховного характеру в порядку, передбаченому цим Кодексу.

2. Ухвала суду може бути постановлена за наслідками клопотання державного обвинувача, підтриманого радою спеціальної навчально-виховної установи, якщо поведінка неповнолітнього під час перебування у навчально-виховній установі свідчить про його перевиховання.

Глава 35. Кримінальне провадження за участю неосудних і обмежено осудних осіб та осіб, у яких психічний розлад виник після вчинення кримінального правопорушення

Стаття 530. Підстави для застосування примусових заходів
медичного характеру

1. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок:

1) вчинення особою у стані неосудності суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

2) вчинення особою у стані обмеженої осудності кримінального правопорушення;

3) вчинення кримінального правопорушення у стані осудності особою, у якої психічний розлад виник до ухвалення вироку або під час відбування покарання кримінального правопорушення.

2. Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння неосудної особи чи кримінального правопорушення обмежено осудної особи повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусового заходу медичного характеру.

3. Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.

Стаття 531. Порядок здійснення досудового розслідування
щодо суспільно небезпечних діянь неосудних осіб і
кримінальних правопорушень обмежено осудних осіб

1. Досудове розслідування щодо суспільно небезпечних діянь неосудних осіб, кримінальних правопорушень обмежено осудних осіб та осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до ухвалення вироку, провадиться слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.

Стаття 532. Обставини, що підлягають встановленню під час
досудового розслідування

1. Під час досудового розслідування щодо суспільно небезпечних діянь неосудних осіб, кримінальних правопорушень обмежено осудних осіб та осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до ухвалення вироку, встановлюються:

1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення;

2) вчинення цього суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення цією особою;

3) наявність у цієї особи психічного розладу в минулому, ступінь і характер психічного розладу на час вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення або на час досудового розслідування;

4) поведінка особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, як до його вчинення, так і після нього;

5) небезпечність особи внаслідок психічного розладу для самої себе та інших осіб, а також можливість заподіяння іншої істотної шкоди такою особою;

6) характер і розмір шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням, кримінальним правопорушенням.

Стаття 533. Права особи, яка бере участь у кримінальному
провадженні щодо застосування примусового
заходу медичного характеру

1. Неосудна та обмежено осудна особа користується правами підозрюваного, обвинувачуваного в обсязі, який визначається характером психічного розладу відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника.

2. Якщо характер психічного розладу особи перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участю або її участі у судовому засіданні, державний обвинувач, суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі такої особи.

Стаття 534. Участь захисника

1. У кримінальному провадженні щодо застосування примусового заходу медичного характеру участь захисника є обов’язковою.

Стаття 535. Запобіжні заходи

1. До обмежено осудних та неосудних осіб можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:

1) передача на піклування родичам чи опікунам при обов’язковому лікарському нагляді;

2) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають їх небезпечну поведінку.

2. Передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту психічного розладу.

3. Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими законом.

Стаття 536. Психіатрична експертиза

1. У кримінальному провадженні щодо застосування примусового заходу медичного характеру проведення психіатричної експертизи є обов’язковим.

2. Підставами для проведення психіатричної експертизи можуть бути:

1) медична довідка про наявність в особи психічного розладу;

2) відомості про неадекватність поведінки особи при вчиненні суспільно небезпечного діяння або після нього (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті тощо).

3. У разі потреби може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза. З цією метою особа може направлятися до відповідного медичного закладу на строк не більше ніж два місяці.

Стаття 537. Об’єднання і виділення кримінальних проваджень

1. Кримінальне провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, і кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можуть бути об’єднані в одне або виділені в окремі кримінальні провадження за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 538. Закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.

2. Закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можливе, якщо за висновком судово-психіатричної експертизи з урахуванням характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння та психічного стану особа, яка вчинила це діяння, не є небезпечною для суспільства, або з інших підстав, передбачених цим Кодексом.

3. Про закриття кримінального провадження державний обвинувач приймає постанову, яка може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Постанова про закриття кримінального провадження надсилається до місцевих органів охорони здоров’я.

4. У клопотанні державного обвинувача про застосування до особи примусових заходів медичного характеру повинні зазначатися:

1) прізвище, ім’я, по батькові державного обвинувача;

2) прізвище, ім’я, по батькові та інші відомості про особу;

3) обставини вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення;

4) відомості, які підтверджують вчинення суспільно небезпечного діяння, кримінального правопорушення цією особою та необхідність застосування примусових заходів медичного характеру;

5) позиція щодо можливості забезпечення участі особи під час судового розгляду за станом здоров’я.

5. До моменту надіслання до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відкриття матеріалів досудового провадження здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 539. Судовий розгляд

1. Судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю державного обвинувача, законного представника, захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу.

2. Судовий розгляд закінчується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

3. У разі об’єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинувачуваного та постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру.

4. При судовому розгляді в кримінальному провадженні, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, суд має право постановити ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру щодо особи, визнаної судом неосудною у зв’язку з виникненням під час судового розгляду психічного розладу, і прийняти таке рішення щодо особи, визнаної ним обмежено осудною.

Стаття 540. Ухвала суду в кримінальному провадженні щодо застосування примусового заходу медичного характеру

1. Під час постановлення ухвали про застосування примусового заходу медичного характеру суд з’ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності чи обмеженої осудності;

4) чи не виник у неї після вчинення кримінального правопорушення психічний розлад;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусовий захід медичного характеру і якщо слід, то який саме.

2. Після визнання доведеним факту, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані обмеженої осудності, неосудності або після вчинення кримінального правопорушення у неї виник психічний розлад, який виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусового заходу медичного характеру.

3. У разі коли встановлено, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або було вчинено іншою особою, а також коли не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусового заходу медичного характеру.