Загальні положення
| Вид материала | Документы |
- І. Загальні положення, 60.53kb.
- Загальні положення, 157.52kb.
- Ббк 9(4укр)301я73 Г64 Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення, 2089.93kb.
- Положення про методичну раду освітньої установи Загальні положення, 138.49kb.
- И в срок Вступ 3 Розділ І загальні положення про право інтелектуальної власності, 107.82kb.
- І. Загальні положення, 36.77kb.
- 1. загальні положення, 89.5kb.
- Положення про загальні збори учасників публічного акціонерного товариства комерційного, 272.94kb.
- Закон україни, 706.59kb.
- Закон україни, 745.76kb.
1. Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. (Частина перша статті 332 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2875-IV від 08.09.2005р.)
2. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
4. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.
5. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. (Частина п'ята статті 332 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2875-IV від 08.09.2005 р.)
1. Суд касаційної інстанції у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без виклику осіб, які беруть участь у справі, протягом 5 днів після складення суддею-доповідачем доповіді по справі вирішує питання про передачу справи на розгляд складу судової палати, тобто про допуск справи до касаційного розгляду.
2. Суддя-доповідач на попередньому судовому засіданні доповідає колегії у складі трьох суддів про свої висновки у справі та вносить відповідні пропозиції.
Якщо суддя - доповідач виявив, що відсутні підстави для скасування рішення (тобто не встановлено незаконності оскаржуваного судового рішення) і судова колегія погодилась з цією думкою, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.
За наявності підстав, які тягнуть обов'язкове скасування судового рішення, суд скасовує рішення. Відповідно до ст. 338 ЦПК судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;
2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справу;
3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;
4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі;
5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.
3. За наслідками попереднього розгляду справи в касаційному провадженні може бути прийняте одне з таких рішень: 1) про відхилення касаційної скарги; 2) про скасування судового рішення; 3) про призначення справи до судового розгляду.
Справа призначається до судового розгляду, якщо наведені у касаційні скарзі доводи дають підстави вважати, що має місце порушення норм матеріального або процесуального права при вирішенні спору, але не має обставин, які є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Ця норма є винятком із загального правила, наведеного у ч.1 ст.19 ЦПК, за яким рішення (ухвала) суду постановляється більшістю голосів суддів.
Про допуск справи до касаційного розгляду або про відмову в допуску суд постановляє ухвалу, яка підписується всім складом суду і оскарженню не підлягає.
4. Справа, яка допущена до касаційного розгляду, передається судді-доповідачу, який провадить її підготовку до судового розгляду. До змісту підготовки входить виготовлення доповіді, в якій викладаються обставини, необхідні для постановлена рішення суду касаційної інстанції. Виготовлена доповідь передається визначеному складу суддів судової палати Верховного Суду України чи колегії суддів судової палати Верховного Суду України, які будуть розглядати справу у касаційному порядку у випадках, передбачених ЦПК (ч. 3 ст. 16 ЦПК), а справа призначається до розгляду, про день, час і місце якого повідомляються особи, які беруть участь у справі.
5. Суд касаційної інстанції приймає рішення про відмову у задоволенні касаційної скарги і залишення рішення без змін, або про скасування рішення суду без участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, позбавлені можливості доводити у касаційному суді переконливість своїх доказів, що гарантовано п. 4 ст. 129 Конституції України.
На практиці важко перевірити чи дійсно відбулося засідання колегії суддів у нарадчій кімнаті, чи це відбувалося так, що суддя-доповідач обійшов своїх колег-суддів і одержав їх підписи на підготовленому документі. Тому вимога про попереднє засідання, яка відбувається без сторін та інших осіб, які беруть участь у справі має формальний характер та суперечить, на нашу думку, конституційним гарантіям прав особи у сфері судочинства.
Стаття 333. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
1. У касаційному порядку справа розглядається колегією у складі п'яти суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У разі необхідності особи, які брали участь у справі, можуть бути викликані для надання пояснень у справі. (Частина перша статті 333 в редакції Закону № 2875-IV від 08.09.2005 р.)
2. Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на рішення, ухвалу якого суду розглядається.
3. Суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного рішення суду та доводи касаційної скарги.
4. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення, першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити тривалість пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.
5. У своїх поясненнях сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи.
6. Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати.
7. У разі потреби під час розгляду справи може бути оголошено перерву або розгляд її відкладено.
1. Розгляд справи відбувається в судовому засіданні, яке провадиться в приміщенні Верховного Суду України. В судове засідання ні скаржник, ні особи, які брали участь у справі, не викликаються. Ця норма суперечить п. 4 ст. 6 Закону “Про судоустрій” , відповідно до якого ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.
Фактично Верховний Суд України, який був ініціатором появи такої норми, істотно обмежив права осіб, які беруть участь у справі, передбачені іншим законодавством і на його думку касаційний розгляд справи краще проводити таємно, без участі зацікавлених осіб. На нашу думку, така позиція є неправильною і не сприяє досягненню завдань цивільного судочинства. Якщо в залі не має осіб, які беруть участь у справі, то судовий розгляд фактично зводиться до обговорення рішення суду між суддями, які входять до складу колегії.
Однак якщо скаржник бажає взяти участь у касаційному розгляді справи, він може клопотати про це перед Верховним Судом України, додатково покликаючись при цьому на згадану вище норму Закону “Про судоустрій”.
2. Склад суду, при розгляді справи в касаційному порядку регламентовано п. 4 ст. 19 ЦПК, передбачено, що розгляд здійснюється судовою колегією у складі 5 суддів.
3. У призначений час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на рішення якого суду розглядається. Після цього з'ясовує, хто з осіб, які брали участь у справі, з‘явився, перевіряє їх особу, а також повноваження представників, потім оголошує склад суду, а також прізвище перекладача і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи та інші процесуальні права і обов'язки.
У разі заявлення відводів, клопотань і заяв особами, які беруть участь у справі, з усіх питань, пов'язаних з розглядом справи в касаційній інстанції, вони вирішуються судом після заслуховування думки інших осіб, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому ЦПК.
Суддя-доповідач в необхідному обсязі доповідає зміст рішення суду, що оскаржується та доводи касаційної скарги, подання. Особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення. Суд може обмежити тривалість пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.
В своїх поясненнях сторони, прокурор, інші особи, які беруть участь у справі, вправі наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи.
Судових дебатів в касаційному провадженні не передбачено.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати.
У разі потреби, яка визначається на розсуд суду, під час розгляду справи може бути оголошено перерву або розгляд її відкладено
Стаття 334. Відмова позивача від позову та укладення
сторонами мирової угоди
1. Незалежно від того, за касаційною скаргою кого з осіб, які беруть участь у справі, було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.
1. Позивач і відповідач на даній стадії наділені правами як учасники процесуальних відносин внаслідок касаційного оскарження рішення суду, так і правами, які випливають з їхнього статусу як цивільного позивача та відповідача, тобто вони мають права двоякого характеру. Даними правами вони розпоряджаються на власний розсуд.
Дія принципу диспозитивності в цій стадії цивільного процесу проявляється також у праві позивача на відмову від позову, а сторін — у праві на укладення між собою мирової угоди і ці їх права не залежать від того, за касаційною скаргою кого з осіб було порушено касаційне провадження.
2. До прийняття відмови від позову або визнання мирової угоди суд роз'яснює позивачеві або сторонам наслідки їх процесуальних дій. Про відмову від позову та визнання мирової угоди суд постановляє ухвалу, якою скасовує ухвалені судом першої та апеляційної інстанції рішення і закриває провадження у справі.
Суд, вирішуючи дані питання має перевірити, чи дана відмова від позову або мирова угода не порушує законні права інших. Суд не вправі прийняти відмову від позову або не визнати мирову угоду сторін, коли встановить, що вони порушують чиї-небудь права або охоронювані законом інтереси. В такому разі суд постановляє відповідну мотивовану ухвалу і розглядає справу в касаційному порядку.
В разі відхилення відмови від позову або відхилення мирової угоди сторін, суд розглядає справу в касаційному порядку.
Стаття 335. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
1. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
2. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
3. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
1. Перевірку справи суд здійснює в межах доводів касаційної скарги. Межі перевірки справи касаційним судом обмежуються лише питаннями права, тобто суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права. Питання, що стосуються встановлення фактичних обставин справи, суд не може розглядати, не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Разом з тим, суд касаційної інстанції може і повинен перевіряти доводи касаційної скарги, що стосуються порушень норм процесуального права, що стосуються порядку виявлення, фіксації, дослідження та оцінки доказів. Суд перевіряє правильність застосування норм матеріального і процесуального права. І якщо при одержанні доказів, їх оцінці судом було допущено порушення норм процесуального або матеріального права, то суд касаційної інстанції має право дати цим порушенням відповідну оцінку відповідно до своїх повноважень, передбачених статтею 336 ЦПК.
2. Принцип обмеження суду позовними вимогами, який діє при розгляді справи в суді першої інстанції, діє і при розгляді справи в касаційному порядку, завдяки чому в повній мірі реалізується принцип змагальності.
3. Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Зазначена норма діє в сукупності із нормою ст. 338 ЦПК, яка перебачає підстави для обов‘язкового скасування рішення суду.
Стаття 336. Повноваження суду касаційної інстанції
1. За наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право:
1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін;
2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції;
3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом;
4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду;
5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
2. За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право:
1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;
2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції;
3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті;
4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом.
1. Коментована стаття визначає повноваження суду касаційної інстанції.
Відхилення касаційної скарги має місце тоді, коли суд касаційної інстанції визнає, що судові рішення відповідають принципу законності, постановлені з додержанням вимог матеріального і процесуального права, або з мотивів рішення вбачається, що мало місце порушення закону, але саме рішення є правильним за іншими підставами, що були чинними на час його постановлення, або допущені при постановленні рішення порушення закону носять формальний характер і не вплинули на правильність оскарженого судового рішення.
2. Повне або часткове скасування оскаржуваного рішення і направлення справи на новий розгляд в суд першої або апеляційної інстанції має місце, якщо його незаконність виявилася в порушенні або неправильному застосуванні норм цивільного процесуального права. Відповідно до ст. 338 ЦПК судове рішення підлягає скасуванню у всякому разі з направленням справи на новий розгляд за таких підстав: 1) справа розглянута неправомочним суддею або складом суду; 2) рішення постановлено чи підписано не тим суддею чи суддями, які розглянули справу; 3) справу розглянуто у відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не були притягнуті до участі в справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення;
Зазначені підстави співпадають з підставами для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд, визначеними ст. 311 ЦПК для суду апеляційної інстанції, і які розглянуті у коментарі до відповідної статті.
3. Скасування оскарженого рішення і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції має місце, коли касаційним судом буде встановлено, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, постановлене у відповідності з вимогами норм матеріального і процесуального права, правильно застосував належну норму матеріального права, яка регулює спірні правовідносини сторін, і розглянув справу відповідно до порядку, встановленого нормами Цивільного процесуального права. В таких випадках суд касаційної інстанції скасовує помилково постановлене рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.
4. Касаційна інстанція скасовує судове рішення і закриває провадження в справі з підстав, передбачених статтею 205 ЦПК або скасовує судове рішення і залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених ст. 207 ЦПК, які були розглянуті вище. Відповідно до п. 6 ст. 205 ЦПК суд закриває провадження в справі, якщо після смерті громадянина, який був однією з сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Але якщо судом першої або апеляційної інстанції постановлено законне, обґрунтоване і справедливе рішення, сама по собі смерть фізичної особи-сторони в спірних правовідносинах, після постановлення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для скасування такого рішення і закриття провадження в справі.
5. Суд касаційної інстанції має право змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд за умов, визначених ст. 341 ЦПК, зокрема якщо обставини справи встановлено повно і правильно, але порушено або неправильно застосовано матеріальний закон.
Повне і правильне встановлення судом обставин справи має місце тоді, коли повністю з'ясовані судом обставини, що мають значення для справи; доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; висновки суду, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи.
Порушення або неправильне застосування закону має місце тоді, коли суд неправильно застосував закон, який підлягав застосуванню до даних спірних правовідносин; не застосував закон, який підлягав застосуванню або неправильно витлумачив закон, неправильно застосував аналогію закону чи аналогію права.
Повноваження суду касаційної інстанції реалізуються у рішеннях і ухвалах, постановлених ним відповідно до ст. 19 ЦПК.
6. Частиною 2 коментованої статті встановлено повноваження суду касаційної інстанції щодо ухвал. Суд може: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін (якщо доводи скарги є необгрунтованими, а судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону); 2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції (якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення); 3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті (якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування); 4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом.
Стаття 337. Підстави для відхилення касаційної скарги
і залишення рішення без змін
1. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
2. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
1. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо підстав для її задоволення не має, тобто якщо він визнає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
2. Формальні міркування – це порушення, які стосуються форми, тобто процедури (процесу) розгляду справи. Формальними міркуваннями можуть бути покликання скаржника на порушення судом порядку ведення процесу, неетичність судді, неврахування думки осіб, які беруть участь у справі, відхилення клопотань, порушення строків розгляду справи, інших строків тощо.
В коментованій статті вживається термін “справедливе рішення”. Справедливим є рішення суду, яким спір вирішено у відповідності із законом та на підставі досліджених у справі доказів. Справедливість рішення оцінюється, в першу чергу, з огляду на норми моралі, а не права. Тому справедливість в цивільному процесі не завжди тотожна законності і обгрунтованості.
3. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 8 від 11.10.1985р. “Про практику розгляду судами України цивільних справ в касаційному порядку” вказує, що суди при розгляді цивільних справ у касаційному порядку, повинні неухильно виконувати передбачений обов'язок касаційної інстанції всебічно і повно, в межах оскарження, перевіряти за наявними у справі матеріалами законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не допускаючи при цьому як залишення без змін помилкових рішень, що підлягають відповідно до статей 338-341 ЦПК скасуванню, так і випадків безпідставного скасування правильних по суті рішень.
Стаття 338. Підстави для скасування рішення і передачі справи
на новий розгляд
1. Судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;
2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справу;
3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;
4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі;
5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.
2. Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише за умови, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
3. Якщо порушення закону, зазначені в частині першій цієї статті, було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом або одночасно допущено апеляційним судом після скасування судових рішень, справа передається на новий розгляд суду першої інстанції. У разі допущення цих порушень лише апеляційним судом справа передається на новий апеляційний розгляд.
4. Висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.
1. Коментована стаття містить підстави для обов‘язкового скасування рішення і передачі справи на новий розгляд. Ці підстави пов‘язані із такими порушеннями норм процесуального права, які апріорі вважаються такими, що істотно вплинули на вирішення спору.
Підставами для скасування рішення та передачі на новий судовий розгляд є наступні порушення:
1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;
Склад суду, який розглядає цивільну справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, зокрема розгляд цивільних справ по першій інстанції провадиться судом у складі суддів, обраних у встановленому законом порядку (ст.18 ЦПК), а також коли відсутні обставини, що унеможливоюють участь судді у справі, зокрема суддя не вправі повторно брати участь у розгляді цивільної справи судом першої інстанції, коли рішення, постановлене судом за його участю, скасоване (ст. 21 ЦПК); суддя не може брати участь у розгляді справи у випадках, передбачених ст. 20 ЦПК.
Крім цього, заявлений судді або суддям відвід повинен бути вирішений у встановленому законом порядку (ст. 24 ЦПК). Порушення цих вимог закону означає, що склад суду неповноважний розглядати справу.
2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справу;
Постановлене судом першої та апеляційної інстанції рішення підписує повний склад суду, який бере участь у його постановленні (ст. 209 ЦПК). Відсутність на тексті рішення підпису хоч би одного з суддів, які розглядали справу, є підставою для визнання його незаконним. Тому воно обов'язково повинно бути скасоване касаційною інстанцією.
Це процесуальне порушення може мати місце в апеляційному суді, коли справу починає слухати один склад суду, а після відкладення судового розгляду колегія змінюється, але розгляд справи заново не починається.
3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;
Важливими процесуальними гарантіями здійснення особами, які беруть участь у справі, захисту їх прав і охоронюваних законом інтересів є обов'язок суду своєчасно повідомляти цим особам про час і місце розгляду справи, а також обов'язок відкласти розгляд справи в разі неявки будь-якого з учасників процесу, коли немає відомостей, що їм вручені повістки. Виявивши, що справа заслухана судом з порушенням зазначених процесуальних гарантій, касаційна інстанція повинна скасувати рішення суду.
4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі;
Суд зобов'язаний притягти до участі в справі всіх осіб, права та інтереси яких зачіпає спір. Тому постановлення судом рішення щодо особи, яка не була притягнута до участі в справі і не мала можливості скористатися наданими їй процесуальними гарантіями і правами, як істотне порушення закону є безумовною підставою скасування судового рішення в касаційному порядку. Наприклад, не можна визнати законним рішення суду по справі за позовом батька до одного з своїх синів про стягнення аліментів на своє утримання, коли суд стягне кошти не лише з відповідача, а й з інших дітей позивача, які не були притягнуті до участі в справі як співвідповідачі.
5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення.
Це порушення має місце тоді, коли суд розглянув лише частину вимог, а щодо іншої частини вимог доказів не досліджував. В такому випадку суд не може ухвалити додаткове рішення, і справа повертається на новий розгляд.
Зазначена підстава для скасування рішення застосовується й тоді, коли додаткове рішення могло бути постановлене судом першої інстанції, але не було постановлене у зв‘язку із відсутністю звернень зацікавлених осіб.
2. Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути визнані судом підставою для скасування рішення суду лише за умови, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи. В кожному окремому випадку суд визначає як конкретні порушення вплинули на вирішення спору і чи тягнуть вони передачу справи на новий розгляд.
3. Якщо порушення закону було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом або одночасно допущено апеляційним судом після скасування судових рішень, справа передається на новий розгляд суду першої інстанції. Справа направляється на новий розгляд до того суду, який постановив рішення, але в іншому складі суддів, або до іншого суду.
У разі допущення цих порушень лише апеляційним судом справа передається на новий апеляційний розгляд.
4. При новому розгляді справи суд першої інстанції та апеляційний суд обов’язково повинен враховувати висновки і мотиви скасування рішення, передбачені у відповідній ухвалі суду касаційної інстанції. Суд першої інстанції або (та) апеляційної інстанції зобов‘язаний врахувати мотиви ухвали суду касаційної інстанції і тоді, коли він із мотивацією та висновками не згідний.
На нашу думку, суд першої інстанції зв‘язаний висновками та мотивами суду касаційної інстанції, якщо повторний розгляд справи відбувається з тих самих підстав, які досліджувалися судом касацйної інстанції. Якщо під час повторного розгляду позивач змінив підстави або предмет позову, суд першої інстанції не може бути зв‘язаний висновками касаційного суду, який розглядав справу, так би мовити, в іншому “форматі”. Тому одним із тактичних прийомів обходу несприятливих висновків та мотивів касаційного суду є зміна підстав або премету позову, який розглядається повторно.
Стаття 339. Підстави для скасування судових рішень
і залишення в силі судового рішення, скасованого помилково
1. Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
1. Підставою для скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, скасованого помилково апеляційним судом, є виявлена судом касаційної інстанції помилка, внаслідок якої апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції.
В таких випадках суд касаційної інстанції скасовує помилково постановлене рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.
Стаття 340. Підстави для скасування рішення із закриттям
провадження в справі або залишенням заяви без розгляду
1. Судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
2. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.
1. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду визначені ст.ст. 205 і 207 ЦПК. Докладніше див. коментар до ст. 205 і 207 ЦПК.
2. Скасовуючи рішення і закриваючи провадження в справі або залишаючи позов без розгляду, суд касаційної інстанції зобов'язаний додержувати вимог закону щодо порядку виконання таких дій і вирішення питань, які виникають в процесі їх здійснення. Зокрема, в разі закриття провадження в справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін суд другої інстанції повинен додержувати вимог ст. ст. 174 і 175 ЦПК, при укладенні сторонами договору про передачу спору на розгляд третейського суду — перевірити, чи можна даний спір розв'язувати в третейському суді та ін. Закриваючи провадження в справі або залишаючи позов без розгляду, суд повинен вирішити питання про поворот виконання рішення, коли воно було повністю або частково виконане (ст. 380 ЦПК).
Стаття 341. Підстави для скасування судових рішень
і ухвалення нового рішення або зміни рішення
1. Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
1. Суд касаційної інстанції має право змінити рішення по суті справи, ухвалити нове рішення, не передаючи її на новий розгляд за наявності двох умов одночасно: 1) якщо обставини справи встановлено повно і правильно; 2) якщо порушено або неправильно застосовано закон.
Повне і правильне встановлення судом обставин справи має місце тоді, коли у справі з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи; доведені усі обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; висновки суду, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи.
Порушення і неправильне застосування закону має місце тоді, коли суд застосував закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосував закон, який підлягає застосуванню.
2. Зміна рішення може полягати в доповнені або зміні окремих частин рішення: мотивувальної або резолютивної.
Стаття 342. Підстави для відхилення касаційної скарги
на ухвалу суду або її зміни чи скасування
1. Розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції:
1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону;
2) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення;
3) змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
1. Коментована стаття визначає повноваження касаційного суду щодо скарг на ухвали судів першої та апеляційної інстанції.
Слід враховувати те, що окремо оскаржуються ухвали, постановлені окремими процесуальними документами, а ті, що заносяться до протоколу судового засідання оскаржуються разом з рішенням.
За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу, суд касаційної інстанції може:
1) відхилити скаргу і залишити ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону;
2) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення;
3) змінити або скасувати ухвалу і постановити ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Стаття 343. Порядок ухвалення рішення та постановлення ухвал
судом касаційної інстанції
1. Суд касаційної інстанції ухвалює рішення та постановляє ухвалу відповідно до правил, встановлених статтею 19 та главою 7 розділу III цього Кодексу з винятками і доповненнями, зазначеними в статтях 344-346 цього Кодексу.
2. Жоден із суддів не має права утримуватися від висловлення думки з питань, які обговорюються, та щодо правильності судового рішення, що оскаржене.
3. Рішення або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду, який розглядав справу.
4. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.
1. Судовий розгляд в суді касаційної інстанції закінчується ухваленням рішення суду або постановленням ухвали. Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Жоден із суддів не має права утримуватися від висловлення думки з питань, які обговорюються, та щодо правильності судового рішення, що оскаржене. Це означає, що кожен суддя в нарадчій кімнаті повинен висловити свою думку щодо оскаржуваного рішення і не має права покладатися лише на думку своїх колег-суддів.
Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду - суддями, які розглядали справу. Текст рішення і ухвали касаційного суду вготовляється суддею-доповідачем і підписується всім складом суду.
Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті. Інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановлення.
Виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.
2. Міркування суддів, висловлені в нарадчій кімнаті, складають зміст таємниці нарадчої кімати і розголошенню не підлягають. Судді, які були в нарадчій кімнаті, не мають права повідомляти кого-небуть про хід обговорення рішення, міркування інших суддів.
Під час постановлення судового рішення ніхто не вправі бути присутнім у цій кімнаті, крім складу суду в даній справі.
Член судової колегії, який не погоджується з рішенням більшості, може письмово викласти свою окрему думку.
Стаття 344. Ухвала та рішення суду касаційної інстанції
1. Розглянувши справу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу у разі:
1) відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін;
2) скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд;
3) скасування судових рішень із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;
4) скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасоване апеляційним судом;
5) відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін;
6) зміни ухвали або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішенням питання по суті.
2. Суд касаційної інстанції ухвалює рішення у разі скасування судових рішень і ухвалення нового або зміни рішення.
1. За наслідками касаційного розгляду суд постановляє або ухвалу, або рішення. Коментована стаття чітко визначає підстави прийняття відповідної ухвали або рішення.
2. Суд касаційної інстанції ухвалює рішення лише у випадку скасування судових рішень і ухвалення нового, тобто свого рішення або зміни вже існуючого рішення. В усіх інших випадках постановляється ухвала.
Стаття 345. Зміст ухвали суду касаційної інстанції
1. В ухвалі суду касаційної інстанції зазначаються:
1) час і місце її постановлення;
2) найменування суду, прізвища та ініціали головуючого та суддів;
3) найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;
4) короткий зміст заявлених вимог;
5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанцій;
6) узагальнені доводи касаційної скарги;
7) мотиви суду з посиланням на закон, яким він керувався;
8) наслідки розгляду касаційної скарги, які формулюються у резолютивній частині із зазначенням висновку суду касаційної інстанції, розподілу судових витрат, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження. (Частина перша статті 345 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2875-IV від 08.09.2005р.; в редакції Закону № 3570-IV від 16.03.2006р.)
2. У разі відхилення касаційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення.
3. У разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд в ухвалі повинно бути зазначено, які порушення права було допущено судом першої або апеляційної інстанції.
1. Коментована стаття визначає вимоги до змісту ухвали суду касаційної інстанції. Ухвала складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.
Ухвала суду касаційної інстанції виготовляється в письмовій формі, за змістом повинна відповідати таким вимогам:
- у вступній частині вказують час і місце постановлення ухвали; найменування суду, прізвищ та ініціалів всього складу суду, прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; найменування справи та імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;
- в описовій частині зазначається короткий зміст вимог касаційної скарги і оскаржених судових рішень. Далі зазначаються доводи особи, яка подала касаційну скаргу, виклад доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі. Вказуються встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини;
- у мотивувальній частині зазначаються мотиви, з яких виходив суд касаційної інстанції при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався. Тобто мотивувальна частина повинна містити обґрунтування, на підставі якого суд касаційної інстанції дійшов до певних висновків, вказуючи норму матеріального закону, за яким вирішено спірні відносини і норму якого суд застосував. Резолютивна частина рішення повинна містити висновок суду касаційної інстанції, розподіл судових витрат з врахуванням тих витрат які понесли сторони у зв‘язку з веденням справи в суді касаційної інстанції;
- у резолютивній частині рішення вказують строк і порядок набрання ухвалою законної сили ухвали та її оскарження.
На жаль, доводиться констатувати, що ухвали Верховного Суду України часто не містять мотивувальної частини. Часом вона зводиться до слів на кшалт “доводи касаційної скарги висновків місцевого та апеляційного суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення”.
Мотиви відхилення скарги повинні стосуватися усіх і кожного з доводів касаційної скарги. Щодо кожного порушення, на яке покликається скаржник, суд касаційної інстанції, відхиляючи скаргу, зобов‘язаний навести мотиви, якими він керувавався.