Державна програма економічного І соціального розвитку україни на 2012 рік

Вид материалаДокументы

Содержание


2.5. Реалізація політики у сфері енергозбереження
2.6. Будівництво та житлова політика
3. Підвищення соціальних стандартів
3.2. Державна політика у сфері освіти
3.3. Забезпечення зростання купівельної спроможності населення
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   49

2.5. Реалізація політики у сфері енергозбереження

Проблема високої енергоємності ВВП має загальнодержавний характер, оскільки впливає на рівень собівартості продукції та її конкурентоспроможність. Енергоємність ВВП в Україні вдвічі перевищує відповідний показник провідних країн світу і становить 0,4 кілограма нафтового еквівалента на 1 долар США з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності, що у 2,1 раза перевищує середнє значення енергоємності ВВП розвинених держав світу.

Основною причиною є відсутність стимулів раціонального ведення господарства – економії матеріальних і фінансових ресурсів; ослаблена мотивація енергозбереження, упровадження нових технологій та інвестицій у модернізацію виробництва.

На сьогодні в загальному обсязі споживання енергоносіїв в Україні частка енергоносіїв, вироблених з відновлюваних джерел енергії, становить близько 1 відсотка, у той час як у розвинених країнах Європи такі показники становлять
10-15 відсотків.

Основними завданнями державної політики у сфері енергозбереження стане впровадження енергоефективних технологій і матеріалів у реальному секторі економіки та домогосподарствах шляхом виконання заходів Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010–2015 роки.

Кількісні та якісні критерії ефективності політики

Виконання комплексу заходів у сфері енергозбереження дасть можливість знизити енергоємність ВВП на 3,3 відсотка.


2.6. Будівництво та житлова політика

Упродовж останніх двох років у будівельному комплексі країни спостерігається поступова стабілізація ситуації. Водночас, існує обмеженість ресурсів інститутів житлового кредитування та інфраструктури ринку житла, високий рівень ризиків і витрат на цьому ринку. Крім того, доступність житла широким верствам населення обмежують ціни на житло, які постійно зростають, що пов’язано з високим ступенем монополізації житлового будівництва і є наслідком непрозорої системи надання земельних ділянок та високих адміністративних бар’єрів щодо отримання дозволів на будівництво житла.

Головним завданням у сфері формування ринку доступного житла є створення ефективного житлового сектору, що діє на ринкових принципах і задовольняє житлові потреби основної частини населення на рівні, що відповідає їх платоспроможному попиту, а також механізмів участі держави у підтримці розвитку і функціонування цього ринку в цілому.

Для вирішення завдань щодо забезпечення громадян доступним житлом передбачена реалізація заходів будівництва та придбання доступного житла, зокрема передбачено забезпечення житлом інвалідів І групи Великої Вітчизняної війни та будівництво малосімейних будинків для дітей-сиріт.

У рамках стабілізації політики у сфері будівництва будуть виконані такі завдання:

формування сучасного будівельного комплексу, спроможного забезпечувати інвестиційні наміри суб’єктів інвестиційної діяльності шляхом упровадження інструментів стимулювання підвищення якості та конкурентоспроможності трудового потенціалу в будівництві та розвитку виробництва новітніх вітчизняних будівельних матеріалів;

створення національної нормативної бази, інтегрованої у міжнародний нормативно-правовий простір технічного регулювання будівництва, шляхом розвитку системи оцінки відповідності продукції будівельного призначення у законодавчо регульованій сфері, прийняття будівельних норм та стандартів, спрямованих на підвищення рівня функціональних властивостей будівель та споруд, гармонізації національних стандартів на продукцію будівельного призначення з відповідними міжнародними та регіональними стандартами.

Кількісні та якісні критерії ефективності політики

Реалізація поставлених завдань дасть можливість збільшити темпи виконання будівельно-монтажних робіт на 6 відсотків, обсяги надходження капітальних інвестицій у будівельну галузь – не менше ніж на 30 відсотків, обсяги виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції – 15 відсотків. Також буде надано державну підтримку для будівництва (придбання) доступного житла
2380 громадянам, забезпечено доступним житлом 10412 сімей, забезпечено житлом: 102 інвалідів І групи Великої Вітчизняної війни та 800 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.


3. ПІДВИЩЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ

3.1. Демографічна, сімейна, молодіжна та міграційна політика

Демографічні процеси є одними з ключових факторів сталого розвитку країни. Триває багаторічна тенденція скорочення чисельності населення України за рахунок усіх складових демографічного розвитку: народжуваності, смертності та міграції, що набирає ознак депопуляції і ставить під загрозу національну безпеку країни.

Протягом останніх років відбувається зменшення природного приросту населення як через зниження народжуваності, так і через збільшення смертності. Важливе значення в стані демографічного розвитку має нестримне старіння, що призводить до зростання демографічного навантаження на частину населення, яка працює.

Необхідність розроблення сучасної імміграційної політики диктується не тільки вимогою вирішити накопичені проблеми, пов'язані з міграційними процесами в минулому, але і цілим рядом внутрішніх і міжнародних чинників, що визначають майбутнє країни.

З метою покращення ситуації в демографічній, сімейній, молодіжній та міграційній політиці Кабінету Міністрів України необхідно буде здійснити такі заходи:

формування позитивного іміджу сім’ї, підвищення її престижу, формування відповідального батьківства та материнства, збільшення кількості сімей, у яких виховується двоє та більше дітей, шляхом підвищення ролі сім’ї в суспільстві та утвердження сімейних традицій; формування відповідального батьківства, реалізації права дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, у сімейному оточенні;

якісне проведення оздоровлення та відпочинку дітей, підвищення якості надання оздоровчих та відпочинкових послуг, гарантування безпеки перебування дітей у закладах оздоровлення та відпочинку шляхом підвищення якості надання таких послуг та безпеки дітей під час перебування у дитячих закладах;

підвищення ефективності державного управління міграційними процесами, використання потенціалу міграційних процесів, забезпечення ефективної роботи з нелегальними мігрантами.

Кількісні та якісні критерії ефективності політики

Реалізація поставлених завдань сприятиме поліпшенню якісних характеристик рівня життя населення та гармонізації процесів його відтворення на основі відродження духовності української нації та національних традицій, відновленню сімейних цінностей, забезпеченню морального здоров’я сім’ї, вихованню свідомого батьківства та запобіганню соціальному сирітству.

Показники

2010 факт

2011

очікуване

2012

прогноз

Середня чисельність наявного населення, млн. осіб

45,87

45,69

45,51

Кількість дітей шкільного віку, охоплених організованими формами оздоровлення та відпочинку, відсотків

47

54,5

55

Притулки для неповнолітніх та центри соціально-психологічної реабілітації дітей, одиниць

120

120

120

Кількість дітей у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях, одиниць

9 024

10 100

13 500

Центри соціальних служб для молоді, в тому числі сільські та селищні, одиниць

742

735

735

Співвідношення середнього рівня заробітної плати жінок до середнього рівня заробітної плати чоловіків

77,8

80,0

81,5



3.2. Державна політика у сфері освіти

Пріоритетними напрямами діяльності у сфері освіти є законодавче забезпечення модернізації вітчизняної системи освіти, приведення змісту та структури професійної підготовки кадрів у відповідність із сучасними потребами ринку праці, підвищення доступності якісних освітніх послуг.

Необхідно реформувати всю систему освіти, починаючи з дошкільної та закінчуючи вищою і післядипломною освітою, шляхом удосконалення освітніх програм і стандартів, більшої орієнтації на потреби ринку праці, чіткого визначення зобов’язань держави в галузі освіти на різних рівнях.

Слід провести оптимізацію мережі освітніх закладів, упорядкувати систему бюджетного і позабюджетного фінансування за рахунок переходу на єдиний стандарт вартості навчання одного учня/студента, надання освітніх кредитів, створити незалежні системи контролю якості освіти.

Завдання щодо забезпечення якості, доступності та ефективності освіти можуть бути виконані шляхом здійснення таких заходів:

широкомасштабне упровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освіту шляхом оснащення навчальних закладів засобами інформаційно-комунікаційних технологій та створення відкритої мережі освітніх ресурсів;

розвиток мережі дошкільних навчальних закладів шляхом їх будівництва за новими типовими проектами, вивільнення орендованих приміщень, відкриття таких закладів у пристосованих приміщеннях;

підвищення якості загальної середньої освіти шляхом модернізації матеріально-технічної та методичної бази загальноосвітніх навчальних закладів, підготовки та підвищення рівня професійної компетентності вчителя;

створення умов для подальшого розвитку позашкільної освіти шляхом упорядкування та розвитку мережі позашкільних навчальних закладів, проведення модернізації навчальної, матеріально-технічної бази позашкільних навчальних закладів, оснащення їх сучасним обладнанням;

створення системи забезпечення якості професійно-технічної освіти шляхом розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти нового покоління, оснащення державних професійно-технічних навчальних закладів сучасним обладнанням та технікою, упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виробничий процес, проведення капітального ремонту будівель, споруд, комунікацій та обладнання державних професійно-технічних навчальних закладів;

удосконалення системи управління професійно-технічною освітою та її фінансового забезпечення шляхом передачі окремих функцій управління державними професійно-технічними навчальними закладами, оптимізації мережі професійно-технічних навчальних закладів з урахуванням розвитку економіки країни та регіональних ринків праці;

забезпечення якості вищої освіти відповідно до потреб економіки шляхом оптимізації функціонування підрозділів вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації щодо сприяння працевлаштуванню студентів та випускників: створення бази даних про студентів і випускників, накопичення банку потенційних роботодавців;

удосконалення управління вищою освітою шляхом унесення змін до порядку формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців за відповідними напрямами (спеціальностями) з урахуванням потреб ринку праці, удосконалення методики прогнозування розвитку системи освіти і ринку праці в Україні, оптимізації мережі вищих навчальних закладів з урахуванням розвитку економіки країни та регіональних ринків праці.

Кількісні та якісні критерії ефективності політики

Показники

2010 факт

2011

очікуване

2012

прогноз

Чистий показник охоплення освітою дітей у віці 3–6 років в дошкільних навчальних закладах,

у тому числі міські поселення, відсотків

61,3

72,0

63,0

74,0

65,0

75,0

та сільська місцевість

39,9

41,0

43,0

Чистий показник охоплення дітей повною загальною середньою освітою, відсотків

97,3

99,8

99,9

Оснащення комп’ютерами загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі міські поселення та сільська місцевість, відсотків

86,7

90

100

Підключення загальноосвітніх навчальних закладів до широкосмугового Інтернету, відсотків

10

15

25

Розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти нового покоління, одиниць

19

35

85

Утворення центрів з впровадження інноваційних технологій на базі державних професійно-технічних навчальних закладів, одиниць

5

10

16



3.3. Забезпечення зростання купівельної спроможності населення

Забезпечення зростання доходів населення, зменшення їх диференціації та ліквідація заборгованості з виплати заробітної плати є одним із основних завдань державної соціальної політики. Незважаючи на тенденцію збільшення темпів зростання базових соціальних стандартів (мінімальна заробітна плата, мінімальна пенсія, прожитковий мінімум тощо) протягом останніх років, продовжує залишатися значною кількість сімей, які мають рівень споживання, що не набагато перевищує прожитковий мінімум.

Відповідно до офіційних даних частка бідного населення за національним критерієм у 2010 році становила 24,1 відсотка. Не втратила гостроти проблема бідності серед населення, що працює. Кожна четверта сім’я з дітьми, у якій усі дорослі працюють, належить до категорії бідних. Залишається високим рівень бідності в сільській місцевості – 32,3 відсотка, який значно перевищує рівень бідності в містах – 20,2 відсотка.

У рамках вирішення зазначених проблем буде забезпечено підвищення мінімального розміру оплати праці та рівня оплати праці працівників бюджетних установ. Крім того, з метою підвищення купівельної спроможності населення Кабінету Міністрів України необхідно виконати такі завдання:

створення законодавчих умов для детінізації заробітної плати шляхом створення відповідних законодавчих умов, легалізації незареєстрованих виплат заробітної плати; легалізації зайнятості;

ліквідація заборгованості з виплати заробітної плати за рахунок нормативного регулювання погашення заборгованості та посилення роботи тимчасових комісій з питань погашення заборгованості з виплати заробітної плати (грошового забезпечення), пенсій, стипендій та інших соціальних виплат.

Кількісні та якісні критерії ефективності політики

Показники

2010 факт

2011

очікуване

2012

прогноз

Частка бідного населення за національним критерієм, відсотків

24,1

26,5

26,2

Темпи зростання середньомісячної номінальної заробітної плати, відсотків до попереднього року

120,0

120,4

116,0

Номінальна середньомісячна заробітна плата, скоригована на індекс споживчих цін, відсотків до попереднього року

109,7

110,1

106,6

Частка працівників, яким заробітна плата за грудень нараховується в межах, або нижче прожиткового мінімуму для працездатної особи, відсотків

7,2

6,9

6,5

Середній розмір пенсії за віком, гривень

1 156,04

1 283,20

1 405,1

Мінімальний розмір пенсії за віком, середній за рік, гривень

709,17

766,80

842,00