Дидактичні матеріали для формування компетентності учнів з курсу «Фізична географія України»
| Вид материала | Документы |
- Фізична географія україни, 123.95kb.
- Програма спецкурсу рельєф україни 070501 географія Упорядник: проф. О. О. Комлєв Затверджено, 193.25kb.
- Програма навчальної дисципліни фізична географія материків І океанів (шифр І назва, 325.62kb.
- Формування мовленнєвої компетентності учнів засобами інтерактивних методів навчання, 21.43kb.
- Йбутнє, на розв’язання проблем нового століття, розвиток ключових компетенцій учнів,, 332.19kb.
- Навчальна програма для учнів 10-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів, 506.5kb.
- Методичні рекомендації вчителям фізичної культури Рекомендуємо викладачам предмета, 11.71kb.
- Програма навчального курсу, 767.18kb.
- Формування громадянської компетентності старшокласників засобами різних предметів, 275.84kb.
- Робоча програма з навчальної дисципліни Фізична географія материків та океанів Освітньо-кваліфікаційний, 1104.07kb.
Урок №4 (комбінований урок)
Пригадайте назви методів збору первинної географічної інформації.
Назвіть методи обробки первинної географічної інформації для отримання нових знань.
─ Учитель відсилає учнів до робочого зошита, в якому виконана таблиця характеристики методів географічних досліджень (§1, завдання 7).
Після перевірки домашнього завдання (самостійно вирішених задач на визначення різниці у місцевому й поясному часі пунктів), учитель переходить до організації вивчення нового матеріалу із застосуванням пояснювально-ілюстративного методу. Учні самостійно знайомляться з відповідним пунктом параграфа, а вчитель ілюструє цю інформацію (показуючи книги, фотоальбоми, атласи тощо). Увага акцентується на методах дослідження природи рідного краю та джерелах краєзнавчої фізико-географічної інформації (завдання 3 і 4 в кінці параграфа діти виконують самостійно – у вигляді невеликих повідомлень чи оповідань).
У робочий зошит учні занотовують коротку інформацію про фільми й передачі фізико-географічного змісту, з якими вони ознайомилися впродовж навчального року.
Учитель рекомендує також каталоги географічної інформації в Інтернет:
o.com/Scince/Geography/;
web.ru;
d.ru;
ortal.narod.ru;
nal-geographic-news.info
ссылка скрыта
§5. ГЕОГРАФІЧНІ КАРТИ. КАРТОГРАФІЧНІ ПРОЕКЦІЇ
(Урок №5 — розширення та поглиблення знань)
Назвіть сучасні моделі земної поверхні — джерела географічних знань.
─ Землю або її окремі ділянки відображають моделі земної поверхні: глобуси, космічні знімки, аерофотознімки, плани місцевості, географічні карти. Особливості зображення земної поверхні на них указані в таблиці:
| Модель земної поверхні | Особливості зображення земної поверхні | Охоплення території |
| Глобус | Найбільш точно показує форму Землі, але зображення її поверхні дуже зменшені | Уся планета Земля |
| Космічний знімок | Зменшене зображення, отримане за допомогою обладнання, установленого на космічних апаратах | Може охопити від половини площі Землі — до невеликої ділянки її поверхні |
| Аерофото-знімок | Зменшене фотографічне зображення, отримане за допомогою фотокамери, установленої на літаку | Невелика ділянка земної поверхні |
| План місцевості | Креслення за допомогою умовних знаків з невеликим зменшенням зображення поверхні | Невелика ділянка земної поверхні |
| Географічна карта | Креслення за допомогою умовних знаків зі зменшенням зображення поверхні, створене на певній математичній основі. Якщо модель великої ділянки земної поверхні створюють не на певній математичній основі, то це буде схематичне зображення – картосхема. | Може охоплювати різні території: від усієї Землі — до її відносно невеликої ділянки |
Поясніть, що таке масштаб? Які є види масштабів?
─ Масштаб – це відношення довжини лінії на моделі земної поверхні до довжини відповідної лінії на місцевості. Однаковий масштаб можна записати у різному вигляді: числовому, іменованому або лінійному. (При актуалізації знань вчителеві доцільно використовувати карти географічних атласів).
Запропонуйте свій спосіб, щоб якнайточніше змоделювати опуклу земну поверхню на плоскому аркуші паперу й отримати карту.
─ Без розривів опуклу поверхню зобразити на плоскому аркушеві паперу неможливо. Чим більша випуклість – тим сильніші розриви.
При формуванні поняття про картографічні проекції учитель націлює учнів на виявлення їх особливостей, порівнюючи моделі (рис. 5.1 підручника), та складаючи таблицю:
| Проекція | Допоміжна поверхня | Вигляд градусної сітки | Місця найменшого спотворення | Використання карт |
| Азимутальна | Плоска поверхня | Прямі лінії по центру карти, дуги − з віддаленням від центру карти | У точці дотику глобуса до площини | Карти півкуль, полярних територій, Африки |
| Циліндрична | Циліндр | Прямі лінії | По лінії дотику глобуса з площиною | Для створення карт територій, прилеглих до екватора; оглядових карт |
| Конічна, поліконічна | Один чи кілька вкладених конусів | Меридіани – прямі лінії-промені, що відходять від єдиного центру; паралелі – дуги | Уздовж однієї чи двох паралелей у середній частині карти | Конічні – для територій в середніх широтах; поліконічні - карт світу |
Для довідки: Відмінності картографічних проекцій
Азимутальна проекція. Якщо уявна горизонтальна площина дотична до полюса, то цю проекцію називають нормальною, якщо до екватора – то поперечною; для інших територій – косою. Нормальна азимутальна проекція застосовується для картування приполярних територій, а поперечна – територій, розташованих поблизу екватора. У нормальній азимутальній проекції меридіани мають вигляд прямих ліній, що виходять від полюса, а паралелі – концентричних кіл.
Циліндрична проекція. Якщо вісь циліндра співпадає з віссю Землі, то така проекція називається нормальною, а якщо перпендикулярна до неї – поперечною, якщо інша – то косою.
Характерною рисою циліндричної нормальної проекції є те, що і паралелі, і меридіани є прямими лініями. Цю проекцію використовують для створення карт територій, прилеглих до екватора. Поперечні циліндричні проекції для створення оглядових карт не застосовуються.
Які недоліки має зображення земної поверхні в циліндричній проекції?
─ Карта на рис. 5.2 виконана в нормальній рівнокутній циліндричній проекції. Найменше спотворення довжин спостерігається на екваторі (по лінії дотику глобуса з площиною); чим ближче до полюсів – тим спотворення довжин більше.
Конічна та поліконічна проекції. Якщо точки земної поверхні переносять на уявний конус, то така картографічна проекція називається конічною; а якщо одночасно на декілька конусів різного розміру — то поліконічною. При цьому вісь конусу співпадає із віссю Землі.
Для довідки: Класифікація — це метод групування об’єктів або явищ за певними ознаками.
У підручнику далі розглядається класифікація географічних карт за такими ознаками: охопленням території; змістом; призначенням тощо.
2. Складіть таблиці або схеми класифікації географічних карт за певними ознаками: а) за масштабом; б) за змістом; в) за призначенням.
| Класифікації географічних карт | ||
| а) за масштабом | б) за змістом | в) за призначенням |
| – великомасштабні (понад 1:200 000); – середньомасштабні (від 1:200 000) до 1:1 000 000 включно); – дрібномасштабні (дрібніше 1:1 000 000) | – загально-географічні; – тематичні (кліматичні, геоморфологічні, розміщення населення, економіко-географічні). | – туристичні, – науково-довідкові, – навчальні, – автомобільних шляхів, – військові тощо |
5. Перелічіть спільні й відмінні риси географічної карти та плану місцевості.
| Спільні риси | Відмінності | |
| Креслення за допомогою умовних знаків зі зменшенням зображення поверхні | План | Карта |
| модель невеликої ділянки земної поверхні | може охоплювати різні території: від усієї Землі — до її відносно невеликої ділянки | |
| з невеликим зменшенням зображення поверхні (майже без спотворень) | з більшим зменшенням зображення поверхні (чим менший масштаб – тим більші спотворення) | |
| Без використання проекцій | Модель створена на певній математичній основі (з використанням певної проекції) | |
7. Самостійно складіть кілька тестів, які характеризують відмінність картографічних проекцій за зображенням градусної сітки та особливостями спотворень.
─ В якій із проекцій градусна сітка має вигляд прямокутників:
а) конічній; б) циліндричній; в) азимутальній; г) на топографічних планах
─ В яких проекціях сильно спотворюються площі, але майже без спотворень відображаються кути між двома точками:
а) довільних; б) рівнокутних; в) рівновеликих; г) рівновідстаневих
─ У рівновеликих проекціях карт:
а) дуже спотворюються площі; б) абсолютно не спотворюється зображення площ;
в) спотворення площ незначне; г) у різних частинах карт спотворення площ різне.
8. Чи є спотворення кутів на фізичній карті географічного атласу?
Для довідки: частини картографічного зображення потрібно розтягувати або стискати, що призводить до спотворень на картах. Розрізняють чотири види картографічних спотворень: довжин ліній, кутів, форм і площ.
З’ясувати наявність спотворень можна за допомогою ліній градусної сітки:
- якщо відрізки меридіанів між сусідніми паралелями однакові, спотворень довжин по меридіанах немає;
- якщо відрізок паралелі 60° у два рази менший за відрізок екватора між сусідніми меридіанами, то спотворень довжин по паралелях немає;
- однакова форма клітин градусної сітки між одними й тими паралелями показує відсутність спотворень форм;
- перетин меридіанів і паралелей під прямим кутом показує, що спотворення кутів відсутні.
─ Оскільки на фізичній карті України перетин меридіанів і паралелей має кут близько 90°, то спотворення кутів на ній невелике.
§6. СПОСОБИ ЗОБРАЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ І ЯВИЩ
НА ОГЛЯДОВИХ І ТЕМАТИЧНИХ КАРТАХ
(Урок №6 — розширення та поглиблення знань)
На які дві групи поділяють географічні карти за змістом?
(Загальногеографічні і тематичні – див. с. 26).
Які карти називають загальногеографічними? (С. 26 – на яких відображена різнобічна географічна інформація про територію).
На які три групи поділяють загальногеографічні карти за масштабом? (С. 26). Дивіться також таблицю – відповідь на завдання 2 попереднього параграфа.
Які карти називають оглядовими загальногеографічними?
(Дрібномасштабні карти – у масштабі 1:1 000 000 і менше).
При вивченні пунктів 2-3 параграфа учитель організує самостійне вивчення матеріалу за текстом, ілюстраціями до нього, а також залучаючи учнів до пошуків аналогів відповідних умовних знаків у шкільному навчальному атласі:
7. Відстань від Києва до Харкова по прямій становить 409 км. Визначте, яка відстань буде між цими містами на картах масштабів: 1:3 500 000; 1:8 000 000? У якому масштабі виконана карта, якщо відстань між Києвом і Харковом на ній становить приблизно 82 мм?
─ Визначаємо відстань між Києвом і Харковом на карті масштабу
1:3 500 000 (в 1 см 35 км):
Складаємо пропорцію: 1 см : 35 км = Χ см : 409 км; Χ ≈ 11,7 см.
─ Визначаємо відстань між Києвом і Харковом на карті масштабу
1:8 000 000 (в 1 см 80 км):
Складаємо пропорцію: 1 см : 80 км = Χ см : 409 км; Χ ≈ 5,1 см.
─ Визначаємо масштаб карти, якщо відстань між Києвом і Харковом на ній становить 82 мм:
Складаємо пропорцію: 1 см : Х км = 8,2 см : 409 км;
Χ ≈ 50 км (в 1 см 50 км) = 1:5 000 000.
8. Назвіть орієнтовний масштаб, у якому доцільно подавати в географічному атласі карти: півкуль; Євразії; Європи; України; своєї області; своєї місцевості.
─ Карти півкуль у форматі шкільного атласу здебільшого подають у масштабі 1:90 000 000; фізичну карту Європи в масштабі 1:20 000 000; України в масштабі 1:3 500 000; свої області – приблизно в масштабі 1:1 500 000. Усі ці карти належать до дрібномасштабних.
У форматі атласу топографічна карта місцевості (населеного пункту та його околиць) могла бути розміщеною в найкрупнішому масштабі − 1:10 000.
§7. ТОПОГРАФІЧНІ КАРТИ ТА ЇХ ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ
(Урок №7 — розширення та поглиблення знань)
- Чим відрізняються топографічні карти від інших?
─ По-перше, топографічні карти мають великий масштаб (від 1:200 000 до 1:10 000); по-друге − це різновид загальногеографічних карт із відносно невеликою ступінню генералізації зображення.
Топографічні карти території України виконані у поперечній циліндричній рівнокутній проекції (Гауса-Крюгера).
- Чи будуть відрізнятися умовні знаки на топографічних і оглядових картах? Чим саме?
─ Так, будуть. Оскільки топографічні карти належать до великомасштабних і детальніше відображають особливості земної поверхні, то не важко передбачити, що й кількість умовних знаків для них більша за кількістю і різноманітністю. Тому умовні знаки топографічних карт за набором близькі до умовних знаків планів місцевості, з якими учні ознайомлювалися при вивченні курсу «Загальна географія» в 6 класі.
Як і в попередньому параграфі, учитель організовує діяльність учнів працюючи з текстом підручника, ілюстраціями до нього, а також використовуючи топографічну карту навчального атласу або навчальні топографічні карти із комплекту роздаткових матеріалів, до якого додаються завдання.*
*Комплект навчальних топографічних карт. — ДНВП Картографія, 2004.
Навчальний посібник з топографії. 8 клас. Методичні рекомендації по виконанню завдань з топографії з правильними відповідями на запитання. – Вінниця: ДНВП Картографія, 2004. – 20 карт.
Знайдіть на топографічній карті приклади умовних знаків, що нагадують форму певних предметів на місцевості.
─ До таких знаків можна віднести зображення пам’ятників та монументів, які мають значення орієнтирів; церков і каплиць; джерел, поодиноких дерев і переважаючих порід дерев у лісах; зарості очерету тощо.
При вивченні пункту параграфа « Вимірювання напрямків по топографічній карті» слід дати завдання такого типу:
─ Покладіть перед собою топографічну карту. За її допомогою здійсніть уявний похід (і далі назвати 3-4 пункти-орієнтири, по яких послідовно слід виконати кільцевий маршрут). Таким чином учні готуються до самостійного виконання практичної роботи на наступному занятті. Зокрема, актуалізуються знання, отримані ними під час вивчення розділу «Земля на плані та карті» в 6 класі*.
* Детальніше алгоритм вирішення завдань дивіться у підручнику для учнів 6 класу з грифом МОН: Л.М.Булава, О.М.Мащенко. Загальна географія. – Полтава, 2006. – С. 32-61.
Пригадайте, що таке географічний (дійсний) меридіан.
─ Географічний (дійсний) меридіан – це уявна лінія, що з’єднує північний і південний географічні полюси.
Географічний меридіан, який проходить через певну точку, має певну географічну довготу (виражену в градусах, мінутах і секундах). За рис. 7.3 підручника учні визначають, який меридіан є правою боковою рамкою фрагменту топографічної карти (34° 00 сх. д. ).
Для довідки: Як відомо, рамки топографічних карт – це трапеції, обмежені згори і знизу лініями певних паралелей, а з боків – лініями певних меридіанів (наприклад, аркуш карти масштабу 1:100 000 обмежений рамками з паралелей, проведених через 20 і меридіанів, проведених через 30).
Г
еографічні координати на топографічній карті визначають за підписами в кутах рамки певного аркуша та відрізками і точками безпосередньо на рамці. Географічні координати паралелей і меридіанів, що обмежують рамки аркуша топокарти, підписані у кутах рамки. Саму рамку аркуша топокарти поділено на відрізки, позначені почергово чорним і білим кольором. Кожен із відрізків відповідає 1 на рамках карт масштабу від 1:10 000 до 1:200 000, або 5 на рамках карт масштабом 1:500 000 та 1: 1 000 000. Точками на рамках великомасштабних топокарт поданий поділ мінутних відрізків на секундні (наприклад, на карті масштабу 1:100 000 точки означають поділ на 10).─ За фрагментом рамки топокарти на рис. 7.3 підручника учні можуть визначити географічні координати закінчення ґрунтової дороги в с. Гута (масштаб карти 1:200 000; поділки позначені через 1). Географічні координати названої точки становлять 50°0120 пн. ш., 33°5910 сх. д.
Учитель може назвати точні географічні координати школи, центру населеного пункту (ним є головне відділення зв’язку, наприклад Головпоштамт у великому місті). Так, за рис. 3.4 підручника учні можуть визначити, що центр Києва має географічні координати 50°2701 пн. ш.; 30°3130 сх. д. – тобто розташований неподалік серединного меридіану ІІ-го годинного поясу.
Принагідно слід зазначити, що за різницею в географічній довготі можна приблизно визначити відстань між пунктами, розташованими по лінії північ ↔ південь (знаючи, що в межах України 1° дуги меридіана ≈111,2-111,3 км; 1 ≈ 1,65 км; 1 ≈ 30,8 м).
Відстань за різницею в географічній широті (між пунктами, розташованими по лінії захід ↔ схід) точно встановити неможливо, оскільки протяжність 1° дуги паралелі на різній широті буде різною. Але дітям буде цікаво знати: якою є довжина дуги паралелі на широті їхньої місцевості? Для довідки зазначимо, що довжина 1° дуги паралелі на широті 50° пн. ш. приблизно становить 71,7 км.
Далі поглиблюється поняття про азимути і формується вміння їх визначення.
Пригадайте, яким сторонам горизонту відповідають азимути 90°; 180°; якому азимутові відповідає напрям на захід?
─
Сторонам горизонту відповідають певні числові значення азимута. Наприклад, напрямку на північ відповідає азимут 0°, на схід – 90°, на південь – 180°, на захід – 270°, на північний захід – 315° тощо.З
а рис. 7.4 діти можуть поновити вміння визначати магнітний азимут. А за допомогою моделі на рис. 7.5 учитель навчає дітей виявляти відмінності в поняттях «географічний меридіан» і «магнітний меридіан»; формує поняття про дійсний і магнітний азимути та магнітне схилення. Для формування поняття про магнітне схилення у підручникові наведена задачі і подається хід її вирішення. Для закріплення цього вміння учитель пропонує учням самостійно визначити магнітне схилення на топокарті атласу або роздаткових матеріалів.Пункт 4 параграфа складається із серії задач і завдань. У цьому пункті наведена задача для поновлення вміння учнів визначати відстані на місцевості. У відповіді на завдання, на жаль, вкралася помилка (виміряна відстань становить не 760 м, а 1350 м). Доцільно, щоб учитель запропонував учням самостійно знайти і виправити помилку у відповіді на задачу.
Учитель відзначає, що квадрати всередині топографічної карти утворюють не пересічення паралелей і меридіанів, як на дрібномасштабних картах, а лінії кілометрової (прямокутної) сітки. Зокрема, за горизонтальними лініями можна визначити відстань до екватора. Так, на фрагменті топокарти на рис. 7.3 можна визначити, що відстань від екватора до с. Гута становить приблизно 5542 км.
Звертаємо увагу вчителів, що новою програмою не передбачене вивчення поняття про систему розграфлення аркушів топографічних карт, прямокутні координати і дирекційні кути. Уміння їх визначати учитель може формувати під час індивідуальних занять з учнями, які готуються до районних та інших олімпіад.
Можливо, учителеві достатньо повідомити, що дирекційний кут – це кут між північним напрямком вертикальної лінії кілометрової сітки і напрямом на певну точку. Його також вимірюють транспортиром за ходом часової стрілки (від 0° до 360°).
Яку висоту називають абсолютною, а яку — відносною?
Учні пригадують, що абсолютна висота – це перевищення певної точки земної поверхні по прямовисній лінії над рівнем моря. Відносна висота показує, на скільки одна точка земної поверхні вища від висоти другої точки.
І далі виконується завдання, викладене в останньому абзаці параграфа.
8. Напишіть товаришеві зашифрований лист, у якому за допомогою умовних знаків, що застосовуються на топографічних картах, опишіть маршрут свого походу рідним краєм. У листі вказуйте також азимути й відстані. Що потрібно спочатку зробити товаришеві, щоб за листом накреслити картосхему описаного вами маршруту.
Накресліть картосхему маршруту по місцевості за таким листом:
«На поїзді доїдеш до полустанку Головач (азимут залізниці 177°). Далі йди ґрунтовою дорогою за азимутом 89°. Зліва від цієї дороги розкинулися луки, справа − молодий фруктовий сад. Пройди по цій дорозі 530 м і вийдеш до струмка Змієвець, що тече за азимутом 10°. Уздовж струмка ростуть луки з чагарниками. Перейди через міст і йди від нього стежкою далі за азимутом 21° до узлісся березового гаю (ще 270 м). Справа від стежки будуть заболочені луки. Коли вийдеш до узлісся, візьми азимут 29° і йди вздовж краю цього гаю 160 м. Потім вийдеш до великого валуна, а від нього через 380 м за азимутом 357° − до водонапірної башти. Далі візьми азимут 9°. До села залишиться пройти по стежці 340 м. Через 50 м від башти, зліва від стежки, росте молодий сосновий ліс (середня висота дерев 3 м), а справа – пшеничне поле. Зліва зразу за лісом розташований великий ставок, а стежка входить до села».
Зображення слід подавати за допомогою умовних знаків (див. легенду топокарти в атласі), а масштаб вибирати так, щоб картосхема помістилася на одному аркуші в зошиті. Під картосхемою зобразіть її масштаб (у даному випадкові 1:10 000). Залізницю зобразіть у лівій частині аркуша, а початок маршруту – у південній частині її зображеного відрізку.
Практична робота №2
ОПИС МІСЦЕВОСТІ ТА РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ ЗА НАВЧАЛЬНИМИ ТОПОГРАФІЧНИМИ КАРТАМИ
(Урок №8 − застосування знань, умінь і навичок)
У підручнику подається інструкція до виконання цієї практичної роботи. Реалізація її завдань залежить від того, яку конкретно топографічну карту використовують учні (у різних атласах і роздаткових матеріалах вони різняться).
Нагадаємо також, що при визначенні відстаней за числовим масштабом слід:
1) виміряти за допомогою лінійки або циркуля-вимірювача відстань на топографічній карті;
2) помножити одержане значення на знаменник числового масштабу і визначити таким чином відстань на місцевості у сантиметрах;
3) перевести цю відстань у метри чи кілометри.
Приклад: Визначимо відстань від будиночка лісника до мосту в північно-західній частині карти масштабу 1:25 000, що подається в географічному атласі:
1) Виміряна на карті відстань становить 1,8 см;
2) 1,8 см 25 000 = 48 000 см;
3) 48 000 см = 480 м.
Довжину відрізків кривих ліній на картах (річок, доріг тощо) визначають за допомогою приладу курвіметра (це слово можна перекласти як «кривомір»). Якщо курвіметри наявні в кабінеті географії, то учитель може організувати вимірювання відстаней за їх допомогою.
«Читання» особливостей рельєфу на топографічній карті. Необхідно, щоб учні пригадали, що абсолютні висоти позначають за допомогою горизонталей (ізогіпсів) – ліній, що з’єднують точки з однаковою абсолютною висотою, та висотних відміток.
Горизонталі проводять через визначену кількість метрів. На картах масштабу 1:25 000 – через 5 метрів; масштабу 1:50 000 – через 10 метрів, 1:100 000 – через 20 метрів. Інформація про це дається у нижній частині карти під масштабом. Абсолютні висоти окремих горизонталей підписують у спеціальних розривах їх ліній.
Висотні відмітки – це підписи абсолютних висот (у метрах) вершин горбів чи гір, западин, перехресть доріг, окремих будівель тощо. Абсолютна висота поверхні води в річці чи озері називають урізом води.
Пагорби на планах і топокартах зображують низкою замкнених горизонталей округлої форми. Напрямок зниження поверхні показують бергштрихи – короткі рисочки біля горизонталей. Їх вільні кінці завжди спрямовані вниз по схилу (від вершини). Замкнені западини (улоговини) зображують горизонталями подібно до пагорбів. Відмінність полягає у тому, що бергштрихи спрямовані до середини западини.
Щоб визначити крутість схилів, слід користуватися графіком закладення, який зображують під південною лінією рамки карти. На горизонтальній осі графіка позначені значення кутів похилу. Щоб визначити крутість схилу, циркулем вимірюють відстань між двома сусідніми горизонталями на карті, а потім переносять дану відстань на графік закладення і на горизонтальній осі зчитують крутість схилу в градусах.
Опишіть рельєф у північній частині топографічної карти в географічному атласі:
а) рельєф місцевості гірський чи рівнинний;
б) яка найвища точка місцевості, де вона розташована;
в) яка найменша висота місцевості;
г) визначте, у якому напрямку відбувається загальне зниження земної поверхні;
д) чи є пагорби, яка їх абсолютна та відносна висота;
е) чи є западини, річкові долини, яри;
ж) які штучні форми рельєфу є в цій місцевості.