Першочергові кроки розвитку до створення інформаційного суспільства на Україні
| Вид материала | Документы |
- Першочергові завдання для Стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства, 133.43kb.
- План заходів зреалізації завдань щодо формування І розвитку інформаційного суспільства, 205.58kb.
- 29 лютого 2012 року, 8.79kb.
- Слабке використання потенціалу інформаційних технологій щодо модернізації економіки, 227.09kb.
- План: С. Історико-біографічна довідка > Поняття "інформаційного суспільства" історичні, 255.87kb.
- План: С. Історико-біографічна довідка > Поняття "інформаційного суспільства" історичні, 322kb.
- Мета та першочергові завдання економічного І соціального розвитку міста Знам'янка, 41.83kb.
- Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до закон, 343.59kb.
- Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до закон, 283.85kb.
- Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до закон, 263.35kb.
12. Нові виклики або можливості для України
Наразі єдиного визначення поняття „інформаційного суспільства”, тим більше розвинутого, поки що не існує. Найбільш змістовними є формулювання японських фахівців, які визначають контури інформаційного суспільства як суспільства, у якому процес комп’ютеризації надає людям доступ до надійних джерел інформації, позбавляє їх від рутинної роботи, забезпечує високий рівень автоматизації виробництва.
При цьому, за їх визначенням, змінюється і саме виробництво – продукт його стає більш “інформаційно містким” , що означає збільшення у його вартості долі інновацій, дизайну і маркетингу. Американський соціолог Д. Белл характеризує інформаційне суспільство як постіндустріальне суспільство, де інформація використовується в якості стратегічного ресурсу. За визначенням французьких фахівців С. Нора і А. Мінка, інформаційне суспільство – це “удосконалене ринкове суспільство, в якому освіта і інформація змусять кожну людину усвідомлювати колективні обмеження, це суспільство удосконаленого планування, де центр отримує від кожної одиниці достовірні повідомлення про її цілі і переваги, і у відповідності з цим формує власну структуру і політику. Інформація і участь в управлінні розвиваються у єдиному процесі.”
Група експертів Комісії Європейських співтовариств, яка була створена у травні 1995 року, з метою аналізу соціальних аспектів інформаційного суспільства, дала йому таку характеристику: “інформаційне суспільство – це глобальне суспільство, в якому обмін інформацією не буде мати ні часових, ні просторових, ні політичних кордонів; яке, з однієї сторони, сприяє взаємопроникненню культур, а з іншої – відкриває кожному співтовариству нові можливості для самоідентифікації й розвитку власної унікальної культури. Окрім цього, це суспільство знання, у якому головною умовою благополуччя кожної людини і кожної держави стає знання, отримане шляхом безперешкодного доступу до інформації та уміння працювати з нею”.
Інформаційне суспільство – комплексне поняття, що складається з множини різноманітних аспектів політичної, соціальної, економічної та гуманітарної природи, якому властива висока динаміка розвитку. Суть концепції інформаційного суспільства полягає у тому, що першорядного значення у розвитку всіх суспільних сфер набувають знання, інформація та інтелектуальний потенціал людини. Основними характеристиками інформаційного суспільства є: збільшення ролі інформації і знань у політичному, економічному, соціальному та культурному житті суспільства; зростання обсягу інформаційно-комунікаційних продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті; створення глобального інформаційного простору, що забезпечує: (а) ефективну інформаційну взаємодію людей; (б) їхній доступ до світових інформаційних ресурсів; (в) задоволення їхніх потреб в інформаційних продуктах та послугах”. Метою інформаційного суспільства є комплексний та органічний розвиток людини, створення умов для її духовного та розумового збагачення, нарощування національного людського капіталу як основи розвитку політичної, соціальної, економічної, гуманітарної, культурної та інших сфер суспільного життя насамперед в інтересах підвищення добробуту громадян, ефективності економіки та зміцнення державності; ефективне інформаційне суспільство є результатом загальнонаціональних зусиль і забезпечує синергію загальнонаціональних зисків.
Становлення інформаційного суспільства, як вже зазначалося раніше, має комплексний характер: з одного боку – це розвиток комунікаційних мереж і систем, особливості нових технологій передачі, обробки й зберігання інформації, створення засобів мультимедійного зв’язку; з другого – це політичне значення глобальної комунікації, соціальні й культурні наслідки інформаційних технологій, збільшення обсягів виробництва в інформаційній індустрії, зміна соціального балансу у доступі до інформації, цифрова освіченість, міжнародної спільноти. Комплексний характер нових технологій визначається у сучасних міжнародних політичних документах, які підкреслюють еволюцію комунікаційних та інформаційних засобів зв’язку у світлі демократичних прав і свобод, політичних ініціатив та глобальної інтеграції. Важливими факторами становлення інформаційного суспільства стають вирішальна роль і політична воля держав, інтелектуальний потенціал націй, розвиток інфоінфраструктури, діяльність транснаціональних корпорацій, глобальність інформаційного бізнесу, співробітництво політичних та економічних еліт у досягненні соціальних здобутків цивілізації. Також, для країн, що розвиваються, та країн із перехідними економіками підґрунтям політики розвитку інформаційного суспільства повинне стати конструктивне використання досвіду розвинутих країн, які досягли світового лідерства у цьому напрямку.
Розвиток інформаційного суспільства можливий лише на основі комплексного підходу, який включає стратегічне бачення інформатизації суспільства, чіткі пріоритети цієї інформатизації, координується із наявними соціально-економічними, політичними та культурними умовами держави й міжнародною практикою та пов'язується із розвитком економіки й країни у цілому. Реалізація такого комплексного підходу можлива за умови інституційного забезпечення. Розробка такого підходу можлива лише за рівноправної участі трьох секторів (держави, приватного бізнесу та громадянського суспільства), а також – за наявності реалістичних цілей та політичної волі. Як правило, це бачення викладається в основоположних документах, що мають назву національних стратегій (політик) інформаційного розвитку, або ж Національних Стратегій Розвитку Інформаційного Суспільства. Особливу цікавість для України повинен представляти досвід іноземних держав, які зуміли за останні десятиліття здійснити “стрибок у розвитку”. Індія, Південна Корея, Малайзія, Тайвань, Ірландія, Сінгапур, Фінляндія, Ізраїль подолали межу “цифрового розриву” завдяки добре розробленим та реалістичним стратегіям розвитку інформаційного суспільства у цих державах. Становлення інформаційного суспільства і, відповідно, формування його основи – Національної Стратегії – не повинно розглядатися як прерогатива окремих корпоративних груп та засіб досягнення їхніх інтересів. Навпаки, приклад сучасних розвинених країн переконує, що розвиток інформаційного суспільства та ІКТ сприяють досягненню своїх цілей всіма групами, складовими суспільства, суб’єктами політики та економіки та кожною окремою людиною. Стратегічне бачення розвитку Інформаційного Суспільства повинне бути далекоглядним і масштабним, але досяжним. Це бачення повинне узгоджуватися із національними пріоритетами держави і визначати чіткий перелік цілей, яких держава зможе досягти у майбутньому. Відповідно, при розробці Стратегії слід:
— враховувати тільки реальні потреби, спрямовані на розвиток;
— орієнтуватись на наявні у державі умови (прийняті механізми реалізації політичних рішень, пріоритети суспільства, економічні реалії);
— враховувати нові міжнародні стандарти та норми, що стосуються тих чи інших напрямків Стратегії. Це також дуже важливо у плані визначення основних пріоритетів Стратегії та гармонізації національного інформаційного розвитку з світовими тенденціями.
Стратегія розвитку інформаційного суспільства не передбачає подвійних стандартів і чітко орієнтована на реалізацію обраного Україною шляху реформування ринкової економіки на базі розвитку інноваційних процесів та формування інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання. Головним стратегічним результатом її реалізації має стати зміна чинників економічного зростання та переорієнтація на ті з них, які базуються на розширенні внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, зміцненні конкурентоспроможності національної економіки, підвищенні ефективності національних економічних ресурсів. Розвиток ІКТ розглядається як інструмент реалізації потенційних конкурентних переваг України, які полягають у значному науково-технологічному потенціалі та розвиненому людському капіталі.
13. Місце України в світі та результати, яких варто чекати
Україна належить до числа країн з високим науково-технічним потенціалом. Наукові школи України відомі унікальними досягненнями у сферах розробки нових матеріалів, дослідженнями у галузі фізики низьких температур, електрозварювання, інформатики і багатьох інших. Проте маючи один із найвищих у світі індексів освіченості (98%) і значний потенціал, Україна залишається країною із низькотехнологічною промисловістю та слаборозвиненою інформаційною інфраструктурою.
Використання інформаційно-комунікаційних технологій задля сталого гармонічного розвитку суспільства і держави є одним з найважливіших факторів економічного зростання кожної світової спільноти. Тому характеристики стану та динаміки інформаційно-комунікаційної сфери виступають сьогодні у якості центральних показників конкурентоспроможності та розвитку кожної країни. Лише фактор технологічних змін забезпечує сталий розвиток для кожної держави, незалежно від її місця у світовому рейтингу розвитку. В Україні існує нагальна потреба переходу до економічного зростання інноваційного типу, доказом чого є перевищення у три рази темпів приросту інвестицій в основний капітал (28%) над приростом ВВП (9,4%). Про це свідчать позитивні зрушення, що відбулися в інноваційній сфері. Так, у промисловій галузі зросла кількість (на 30-40%) запровадження нових технологій, процесів і видів техніки, завдяки чому укріплюється позиція України як експортера на зовнішніх ринках. Приріст експорту перевищив позначку 29%, а у його структурі зросла частка продукції, орієнтована на кінцеве споживання. Починаючи з 2001 року організація Світовий Економічний Форум публікує щорічні звіти щодо електронної готовності країн світу. Індекс електронної готовності є моделлю, котра визначає ступінь готовності країни до участі та використанні переваг розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, а також демонструє слабкі та сильні сторони країни в інформаційно-технологічному відношенні. Загалом, показники індексу свідчать про низький рівень електронної готовності нашої держави та її громадян до життєдіяльності в умовах інформаційного устрою. Україна займає одне із останніх місць у Європі. Місце України у світі згідно рейтингів конкурентоспроможності, які підраховує міжнародна організація Світовий Економічний Форум”, знаходиться у восьмій десятці: у 2002 році за загальним індексом конкурентоспроможності Україна посідала 77 місце, за індексом технологій – 72, за субіндексом розвитку інформаційно-комунікаційних технологій – 67.
Наведені дані свідчать про те, що пріоритетом для діяльності органів державної влади сьогодні має стати створення умов, що забезпечують не тільки збільшення цього потенціалу, а насамперед його максимальну реалізацію в інтересах суспільства. Для цього держава зобов'язана стати безпосереднім провідником інноваційного розвитку, замовником і організатором досліджень і розробок на найсучасніших напрямках науково-технічного розвитку. Цього на жаль не розуміли представники колишньої влади. Сьогодні мова має йти насамперед про невідкладну реіндустріалізацію виробничого потенціалу, перед здійсненням якої зупинилася радянська економіка. Цей етап перескочити неможливо. Йдеться про індустріальну модернізацію, яка має поєднати в собі запровадження сучасних інтенсивних енерго- та ресурсозберігаючих технологій, забезпечити подальше відчутне зростання продуктивності праці і водночас стати основою нарощування потенціалу економічного зростання. Для цього у нас є всі необхідні передумови. Той факт, що зростання продукції машинобудування більш як у два рази забезпечувалося насамперед за рахунок нарощування випуску наукоємних галузей, є переконливим доказом того, що науково-технічний комплекс нашої держави є не лише дієздатним, а й достатньою мірою конкурентоспроможним. Йдеться про потенціал не лише внутрішнього оновлення діючих виробничих потужностей (а їх зношеність перевищує 60 відсотків), а й, що особливо важливо, – про задоволення відповідних потреб зовнішнього ринку. Постіндустріальні країни такого сегменту економіки не мають. Вони його значною мірою ліквідували. Їхня спеціалізація – постіндустріальна продукція. Однак країнам периферійної зони (а це - понад чотири п'ятих всього населення земної кулі), у тому числі й країнам СНД, потрібна передусім продукція індустріального модернізму. Наш машинобудівний комплекс здатний працювати на те, щоб максимально заповнити відповідну нішу. Увага, яку вже тепер виявляють до індустріального і високотехнологічного потенціалу нашої держави інші країни, зокрема Китай, Індія, країни Близького Сходу та Латинської Америки, є беззаперечним доказом правильності такого висновку. Лише минулого року український експорт продукції машинобудування виріс на 38,3 відсотка.
Зростає його частка і у торгівлі з країнами СНД. Україна поступово перетворюється на центр машинобудування на теренах відповідного простору. Цю тенденцію потрібно стимулювати відповідною державною політикою. Вступ нашої держави до СОТ може збільшити такі можливості. Вищезазначене абсолютно не виключає послаблення уваги до високотехнологічних галузей, які мають достатньо вагомий потенціал. Навпаки, активне використання наявних можливостей із поєднанням активного запровадження інформаційно-комунікаційних технологій для розвитку інформаційного суспільства, надасть Україні реальні можливості створення стратегічного курсу на 10-15 років вперед, що забезпечить конкурентну економіку, сталий розвиток, соціальну сферу та сприятиме збереженню тієї незалежності, що так довго виборювала наша країна. Ми маємо у розпорядженні потужну фундаментальну науку, визнані у світі наукові школи провідних напрямів сучасного науково-технічного прогресу. Звідси очевидне: наша економічна політика має будуватися на подвійній основі – підтримка індустріальної модернізації плюс активне державне стимулювання високотехнологічного потенціалу.
14. Цілі тисячоліття та Всесвітній Самміт з питань Інформаційного Суспільства
Події, що відбулися в Україні, справили вплив на багато країн світу. Це стосується і подій, які відбувалися після „помаранчевої революції” та пов’язані з політичною ситуацією в інших країнах, а також із прогнозами щодо розвитку України. Звичайно, вплив, який здійснила Україна у світі, буде продовжуватися, і деякі наслідки, можливо, ще важко навіть спрогнозувати. Але беззаперечним є той факт, що дві події, які відбудуться у 2005 році у світі, безсумнівно матимуть велике значення для всього світу та визначатимуть шлях розвитку багатьох країн, враховуючи їх місце на міжнародній політичній та економічний арені сучасного світового суспільства. Звичайно, Україна, до якої прикута пильна увага всього світу, не має права залишитися осторонь цих світових процесів.
Мова йде про 60-те святкове засідання ООН, на якому будуть обговорюватися питання реалізації Декларації тисячоліття ООН та про другу фазу Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного Суспільства, яка відбудеться з 16 по 18 листопада 2005 року у Тунісі (Перша фаза Самміту відбувалася у грудні 2003 року у Женеві, Швейцарія).
Декларація тисячоліття, яка була прийнята у 2000 році та документи Самміту („Декларація принципів” та „План дій”), визнані Україною. Це означає, що Україна, як і інші країни світу, взявши активну участь у підготовці документів, має виконати певні зобов’язання. Та завдання, що їх має виконати Україна – це лише верхня частина проблеми. Аналіз вищезгаданих документів, піднімає одну із найголовніших (найгостріших) проблем для всього людства яка стоїть на часі – питання глобалізації: „...глобалізація стала позитивним фактором для всіх народів світу. Це пов'язано із тим, що, хоча глобалізація відкриває широкі можливості, її благами зараз користуються досить нерівномірно й нерівномірно розподіляються її витрати. Ми усвідомлюємо, що країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою стикаються з особливими труднощами у плані вживання заходів у зв'язку із вирішенням цього головного завдання. Саме тому глобалізація може мати повністю всеохоплюючий і справедливий характер лише за посередництва широкомасштабних і наполегливих зусиль по формуванню спільного майбутнього, що базується на нашій загальній приналежності до роду людського у всьому його різноманітті”.
Україна до цього часу не визначила модель постіндустріального розвитку – інформаційне суспільство, у якості пріоритету, не зважаючи на те, що світ іде цим шляхом уже понад 20 років. Не визначивши розвиток інформаційного суспільства пріоритетом, Україна не матиме шансів відіграти активну роль у політичному та економічному житті світу.
Не дарма, ці значимі світові події мають відбутися у один рік. Світ визначив шлях свого розвитку. Країни, що визначили, якою має стати модель сталого розвитку та подолали перешкоди на шляху її реалізації, посіли головні міста у глобальному світі. Інші, поки що не здолавши перешкод, зуміли зайняти певні ніші, що дозволять їм у найближчому майбутньому якщо не стати врівень з першими, то не допустити перерозподілу власних досягнень та подолати Рубікон неповернення до тих, хто безсумнівно відстав. Тепер світ визначатиме роль та місце кожної країни у глобальному світі на найближчі десятиліття. І від того, який шлях обере Україна зараз, а головне – від того наскільки швидко (мова йде всього про півроку), і які результати вона зуміє отримати, залежить її позиція на світовій арені. Курс, обраний Україною на посилення індустріальної країни, не дає їй шансів на зайняття будь-яких важливих позицій у світовому співтоваристві. Вічна українська тема про „хату” і тій чи іншій мірі сприяє небажанню втручатися у будь-які світові процеси. Але сьогодні настав час для вирішення протиріч не лише у своїй країні. Це час активних дій і на світовій арені. Доля кожної країни визначатиметься у визначальний рік для України – 2005 рік. І ми не маємо права залишитися осторонь цих світових процесів. Україна не тільки має продемонструвати власне бажання (бажаючих надто багато), а й показати готовність до реальних дій. І тільки за виконання цих умов Україна може сподіватися на реалізацію своїх задумів. Це стосується і ЄС, й СОТ, і конкурентноздатної економіки, і сильної соціальної політики, а головне – незалежності та свободи вибору.
Україні вже зараз необхідно почати спільну підготовку з Європейським Союзом до другої фази всесвітнього Самміту з питань Інформаційного Суспільства, яка відбуватиметься у листопаді 2005 року у Тунісі.
Україна вже має певний досвід у створенні стратегії розвитку інформаційного суспільства - під час проведення першої фази Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного Суспільства громадська робоча група представила проект „Національна стратегія розвитку інформаційного суспільства України”, яка була прийнята світовою громадськістю. Із урахуванням доповнень міжнародних експертів Стратегію було доопрацьовано та презентовано на міжнародній конференції у квітні 2004 року „Інформаційне суспільство: від стратегії до дій” (Київ, Україна). Кабінетом Міністрів України було прийнято рішення щодо створення подібної концепції із залученням представників громадськості на наукових кіл. Та далі рішення справа не пішла. Сьогодні вже занадто пізно, з огляду на проведення Самміту у Тунісі, казати про створення Стратегії. Україна має презентувати реальні дії. Тому доцільним мало би стати створення „Плану дій” із залученням широкого кола громадськості, бізнесу та наукових кіл. Міжнародні організації вже неодноразово висловлювали підтримку третьому сектору України щодо реалізації політики розвитку інформаційного суспільства. Настав час для об’єднання зусиль усіх заради розвитку України.
Також необхідно додати, що із урахуванням висловлених останнім часом пропозицій щодо вступу України до ЄС, треба враховувати, що останні 5 років, ЄС має прийняту стратегію розвитку – інформаційного суспільства – „E-Europe” та окремим рядком у бюджеті фінансування на розвиток інформаційного суспільства, який зростає щорічно на 18%. У 2004 році ця сума складала 5 млрд. €.
Кінець 2005 року має стати вирішальним для визначення стратегії світу щодо країн та регіонів, поділивши їх на інформаційно розвинуті, стратегічно перспективні та країни третього порядку. І визначатиметься це під час вищезгаданих світових подій.
15. Результати, яких варто чекати
Узагальнені результати
— Стратегія спрямована на реалізацію обраного Україною шляху реформування ринкової економіки на базі розвитку інноваційних процесів та формування інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання. Головним стратегічним результатом її реалізації має стати зміна чинників економічного зростання та переорієнтація на ті з них, які базуються на розширенні внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, зміцненні конкурентоспроможності національної економіки, підвищенні ефективності національних економічних ресурсів. Розвиток ІКТ розглядається як інструмент реалізації потенційних конкурентних переваг України, які полягають у значному науково-технологічному потенціалі та розвиненому людському капіталі.
— Впровадження ІКТ в українському суспільстві, галузях національної економіки та сфері управління сприятиме інтеграції України до міжнародних організацій (зокрема, СОТ) та Європейського Союзу. Це поширення також складатиме додатковий стимул для залучення в Україну прямих іноземних інвестицій та сприятиме розвитку контактів українських суб’єктів господарювання із зарубіжними партнерами.
— Результативність здійснення цієї стратегії в Україні необхідно оцінювати за показниками та критеріями, за якими здійснюється моніторинг виконання європейської програми “е-Європа” та відповідної програми для країн-кандидатів до Європейського Союзу “е-Європа+”.
— Широкий розвиток застосування ІКТ та збільшення на цій основі доходів суб’єктів господарювання стане підставою для збільшення інвестиційного попиту та попиту на інформаційні продукти і послуги з боку цих суб’єктів. Як наслідок, слід очікувати формування економічної системи, яка самостійно генерує стимули для прискореного розвитку сфери ІКТ.
— Ефективне впровадження сучасних технологічних рішень у підприємницькому секторі, розбудова сфери інформаційних послуг стане стимулом для створення високооплачуваних робочих місць для вітчизняних спеціалістів, зменшить відтік професійних кадрів за кордон, насамперед – представників молодого покоління, збільшить рівень доходів населення та його купівельну спроможність.
— Зростання податкової бази забезпечить збільшення доходної частини бюджетів усіх рівнів, зменшить потреби у видатках на соціальний захист непрацюючого населення та осіб із низьким рівнем доходів.
— Формування в Україні економічних та інституційних умов розвитку ефективного інформаційного суспільства означатиме фактичну готовність нашої держави до рівноправного входження до міжнародних організацій та впливового включення української спільноти у світовий цивілізаційний процес.
— Забезпечення виконання Цілей Розвитку Тисячоліття ООН (1990 – 2015) за рахунок ефективної імплементації стратегії.
Конкретизовані результати:
За умови належної підтримки зі сторони держави, суб’єкти господарювання разом із громадськістю у найближчий час спроможні досягти наступних результатів:
Великі соціально-економічні здобутки завдяки використанню державою нових технологій щодо забезпечення відкритості та підзвітності держави суспільству, покращення взаємозв’язку влади та народу, зміна ролі держави в бізнес-середовищі, що стане можливим за умови:
А) здійснення державою своїх повноважень через всесвітню мережу Інтернет (ліцензування, патентування, дозвільна система тощо);
Б) обізнаності громадян щодо своїх прав та обов’язків та відповідальності у разі її порушення завдяки безперешкодному доступу шляхом застосування інформаційно-комунікативних технологій;
В) постійний нагляд та контроль за якістю наданих державою послуг зі сторони громадян та першочергове реагування держави у разі їх неналежного надання.
Завдяки розвитку інформаційного суспільства в Україні можливим буде:
А) покращення державного управління, прозорості процесів прийняття управлінських рішень через широке залучення громадськості;
Б) здешевлення вартості діяльності органів державної влади;
В) скорочення управлінського апарату.
1) Економічні здобутки в країні будуть можливими завдяки:
А) зниженню витрат на зв’язок;
Б) підвищенню вимог стандартів до діяльності державних органів;
В) підвищення конкуренції при здійсненні державних закупівель;
Д) забезпечення участі громадськості в управлінні справами держави;
Е) збільшення показника ВВП та частки приватного сектору у ньому;
Д) підвищення рівня конкурентоспроможності держави (на сьогодні Україна знаходиться на 84 місці у світі (останнє місце у Європі) із розрахунку рівня макроекономічних показників, діяльності органів судової, виконавчої влади та органів правосуддя та технологічного розвитку (останній вважається ключовим та системоутворюючим та є невід’ємним інструментом становлення та розбудови інформаційного суспільства ).
Є) покращення управління корпоративними об’єднаннями капіталів (зниження строків прийняття рішень, спрощення процедури керівництва акціонерними товариствами, відсутність потреби у діяльності наглядових та спостережних рад).
2) Державний бюджет України отримає додаткові надходження за рахунок:
А) розвитку електронної комерції;
Б) зниження видатків на утримання державного апарату (завдяки запровадженню електронного урядування), встановлення сприятливіших цін на послуги та товари, що надаються контрагентами за державним замовленням;
В) зниження витрат на послуги посередників завдяки розвитку позабіржової торгівлі (продаж безпосередньо від продавця до покупця);
Г) збільшення обсягу операцій через систему Інтернет;
Д) збільшення обсягу інвестицій в економіку держави;
Е) розвиток експортноорієнтованих наукомістких виробництв.
3) Здобутки в соціальній сфері пов’язуються із:
А) запровадженням додаткової можливості отримання освіти та знань;
Б) підвищенням попиту у суспільстві на кваліфіковані трудові ресурси, як наслідок зменшення рівня безробіття, збільшення рівня соціальних виплат;
В) зростання ваги громадських організацій, покращення їх взаємодії із державою;
Г) можливість удосконалення механізму адресної допомоги, впровадження загальних та спеціальних банків даних щодо різних категорій громадян.
Наступним кроком у напрямку імплементації Стратегії має стати консолідована розробка “Плану Дій” на умовах рівноправної та активної співпраці між представниками держави, приватного сектору та громадськості. У рамках проведення II етапу Світового Саміту з питань розвитку Інформаційного Суспільства (Туніс, 2005 рік) Стратегія та перші проекти реалізації мають бути представлені для ознайомлення світовій спільноті з метою удосконалення, обміну досвідом, а також отримання рекомендацій щодо її подальшого узгодження з „Декларацією Принципів” та „Планом Дій”.
16. Програма дій та проектна діяльність
Програма Дій представляє собою фактичну реалізацію прийнятої політичної стратегії розвитку країни. Програма Дій складається із низки програм та проектів, які мають бути вироблені та реалізовані спільно: держава, бізнес та громадський сектор. Ці програми та проекти вироблені за ініціативи та участі громадського сектору, національними та транснаціональними компаніями та провідними міжнародними організаціями. За своєю суттю вони є національними, а тому, зрозуміло, вимагають активної участі держави. Саме участі, а не бюджетних коштів. Принцип реалізації національних програм має бути змінений: не державних програм із державного бюджету, а національних програм за участю та при використанні ресурсів усіх сторін: держави, громадян, бізнесу. Держава не може ефективно реалізовувати програми без участі своїх громадян. Партнерський принцип може та стане ефективним інструментом у реалізації національних програм.
Електрона Україна
Національна програма, яка складається з низки проектів, які спрямовані на розвиток інформаційного суспільства. Програма „Електрона Україна” є подібною до програми „Електрона Європа” та підтримує цілі та завдання вищезгаданої „ЕЄ”.
Технологічний кластер
Масштабний проект, який повністю забезпечує виконання процесу інноваційного розвитку ”від ідеї до ринку”. Цей проект є подібним до відомої „Силіконової долини” у США. Цей проект передбачає створення наукоміст на території України із повноцінним окремим забезпеченням усієї розгалуженої інфраструктури.
Міста майбутнього
Проект передбачає реалізацію пілотних проектів із розвитку інформаційного суспільства (інфраструктурних телекомунікаційних проектів) на базі малих міст, метою яких є забезпечення доступу до інформації всіх верств населення. Реалізація таких проектів матиме суттєвий вплив на соціально-економічний розвиток міст та самоврядування.
Проект „Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства”
Венчурні Фонди
Створення системи венчурної індустрії, яка сьогодні не існує в Україні. Створення венчурних фондів із метою реалізації інтелектуального та науково-технічного потенціалу України із подальшою інтеграцією у світовий ринок, а також вирішення питань подальшої комерціалізації науки, інтелектуальної власності, розвитку освіти, запобігання „відтоку” мізків.
Проект регіональної ініціативи розвитку інформаційного суспільства у країнах Східної Європи та Центральної Азії
Аналіз, моніторинг і оцінка готовності країн регіону Східної Європи й Центральної Азії до інформаційного суспільства, експертиза створення й реалізації стратегій і програм розвитку інформаційного суспільства, обмін досвідом виконання пілотних проектів, подання досягнень країн регіону на другому етапі Всесвітнього Самміту з питань Інформаційного Суспільства у Тунісі в 2005 році