Geum.ru

Сучасна фінансова криза в Україні та шляхи її локалізації

Вид материалаДокументы

Содержание


2.1. Фінансова криза та її вплив на безпеку держави
2.2. Аналіз кризових явищ в Україні
2.3. Вплив фінансової кризи на розвиток економіки України
Подобный материал:
1   2   3

РОЗДІЛ 2. Аналіз фінансової кризи в Україні


2.1. Фінансова криза та її вплив на безпеку держави

Фінансова криза - глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений економічними й політичними чинниками. До числа економічних, тих, що зумовлюють фінансову кризу, належать становище та рівень матеріального виробництва в державі. Висока вартість виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, яка зумовлена великою матеріало- і енергомісткістю виробництва, високими трудовими затратами, зменшує обсяги нагромаджень в економіці у формі прибутку, що призводить до скорочення фінансових можливостей самих підприємницьких структур, доходів держави й відповідно купівельної спроможності населення.
Фінансову кризу можуть зумовлювати також нераціональна структура виробництва, яка насамперед характеризується великою питомою вагою воєнно-промислового комплексу, залежність держави від поставок за коопераційними зв'язками енергоносіїв, сировини, матеріалів, палива. Кризові явища у сфері фінансів можуть бути викликані трансформаційними процесами в економіці, тобто зміною моделі економічного розвитку, втратою конкурентоспроможності економіки.

Усі згадані вище явища врешті-решт негативно позначаються на обсягах виробництва валового внутрішнього продукту в державі й відповідно призводять до зменшення фінансових ресурсів, що обслуговують увесь відтворювальний процес. Вони потребують проведення жорсткої політики в обмеженні споживання й витрат як на державному, так і на рівні підприємницьких структур і населення.

Фінансова криза може бути зумовлена також політичними явищами. Це насамперед непомірні воєнні витрати, нераціональне й неефективне витрачання коштів державного бюджету та інших ланок бюджетної системи, наявність значних сум державного боргу як внутрішнього, так і зовнішнього.
Фінансова криза може бути зумовлена зовнішніми причинами, насамперед тими процесами, які проходять на світових фінансових ринках. Рівень впливу зовнішніх факторів залежить від наявності й розмірів активів держави, розміщених на світових фінансових ринках. Все вищесказане становить сукупність глибинних факторів. На поверхні явищ фінансова криза в кожній державі - характеризується наявністю й величиною дефіциту бюджету та стабільністю національної грошової одиниці.

Дефіцит бюджету є причиною грошової емісії, яка викликає інфляційні процеси. Інфляція є причиною недовіри до національної валюти, бажання позбутися її шляхом обміну на стабільнішу іноземну валюту. За цих умов, якщо центральний банк держави не має достатньо резервів, аби задовольнити попит на іноземну валюту, відбувається знецінення національної грошової одиниці й відповідні втрати як на державному рівні, так і на рівні господарюючих суб'єктів і населення.

Рівень інфляції насамперед характеризує масштаби зниження платоспроможності населення та підприємницьких структур. Для покриття дефіциту бюджету урядові структури часто вдаються до введення нових податків, що теж зменшує платоспроможність населення й посилює кризові явища в економіці.

Про фінансові кризи у світовій економіці відомо упродовж трьох століть. Перші фінансові кризи, які дуже вплинули на розвиток світового господарства, було піддано науковому аналізу в середині XVIII століття. У цей час найзначнішою була викликана семилітньою війною (1756-1763 pp.) фінансова криза у Великобританії. У подальшому фінансові кризи охоплювали США під час Громадянської війни (1861 - 1865 pp.), Францію під час Великої французької революції (1789-1794 pp.), царську Росію під час Кримської війни (1853-1856 pp.).

Не можна не згадати про велику фінансову кризу 1929-1933 років, яка охопила всю систему світових фінансових зв'язків. Під час цієї кризи багато держав оголосили себе фінансовими банкрутами.

Значно вплинули на розвиток економіки розвинутих країн світу фінансові кризи в 1937 та в 1948-1949 роках. Фінансові кризи потрясала світову економіку в 50-60-х роках XX століття. Фінансові кризи трапляються й нині. Все це дає підстави дійти висновку, що фінансові кризи мають певну періодичність і характеризуються циклічністю.

Глибина кризи залежить від того, як швидко інтелектуальні сили суспільства можуть її передбачити та вжити відповідних заходів щодо її усунення. Досвід майже трьох століть підтверджує, що фінансові кризи погано піддаються прогнозуванню, однак суспільство навчилося досить ефективно їх локалізувати. Якщо держава зуміє своєчасно скоротити видатки бюджету й зупинити спад виробництва, фінансова криза не матиме серйозного руйнівного впливу. Практика свідчить, що не завжди вдається вжити антикризових заходів, якщо перетинаються й суперечать між собою інтереси різних суспільних і політичних сил. Тоді криза стає затяжною й увесь її тягар лягає на доходи населення.

Фінансова криза в Україні має не тільки глибоке історичне коріння, залишене суспільству у спадок від тоталітаризму, а й грубі прорахунки та помилки, припущені в ході трансформаційних процесів.


2.2. Аналіз кризових явищ в Україні

Мною розглянуто найважливіші, на мій погляд, внутрішні і зовнішні чинники, які спричинили кризу в Україні. Необхідно детально дослідити та проаналізувати фінансову кризу в Україні та розробити антикризові заходи.

Стан економіки України на початку 2009 року характеризується посиленням негативних тенденцій падіння обсягів виробництва та доходів населення, зростанням рівня інфляції та безробіття, скороченням заощаджень в банківській системі, що призвело до поглиблення макроекономічних структурних диспропорцій та подальшої ескалації нестабільності.

Подальше погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури, істотне зменшення внутрішнього попиту виступили основними чинниками негативних тенденцій розвитку української економіки.

Значне погіршення фінансових результатів підприємств, скорочення капітальних витрат в кінці минулого року і невпевненість в економічній політиці держави спричинили спад інвестиційної активності.

Скорочення фінансування майже по всіх джерелах (зниження бюджетної підтримки, обмеження кредитування, встановлення жорсткіших умов отримання кредитів, підвищення процентних ставок по кредитах в результаті погіршення ліквідності банківських установ) призвело до різкого звуження внутрішнього ринку, що негативно відобразилося на динаміці видів економічної діяльності, орієнтованих переважно на внутрішній ринок (будівництво, машинобудування, харчова промисловість) і, відповідно, зменшило попит суміжних галузей.

Істотна девальвація гривни призвела до зростання собівартості виробництва, яке використовує в проміжному споживанні матеріальні ресурси імпортного походження (питома вага імпортованої продукції в проміжному споживанні складає 26,5%).

До проблем кредитування і втрати зовнішніх ринків додалися проблеми з газопостачанням вітчизняних підприємств. Внаслідок цього, на початку 2009 року значна кількість хімічних і металургійних підприємств не працювали, або працювали з мінімальним навантаженням. Особливо постраждали підприємства – виробники добрив, які використовують газ як сировину.

Більш того, поглиблення кризових явищ у всіх сферах національної економіки спонукало Уряд вдатись до часткового приховування реальних тенденцій шляхом звуження переліку статистичних показників, що в багатьох країнах світу підлягають щомісячному моніторингу. Внаслідок чого перші офіційні дані по ВВП з початку 2008 року з'являться лише в кінці травня.

Антикризові заходи в Україні продовжують носити хаотичний характер, що певною мірою, пов’язано з вимогами МВФ щодо отримання Україною другого траншу кредиту «stand-by».

Виконання низки поставлених МВФ вимог, в деяких випадках призвело до повної зміни попередньої економічної політики та загострила сумніви у здатності подолати наслідки економічної кризи на внутрішньому ринку.

Девальвація гривні розбалансувала економіку і бюджетну систему. Слабка гривня недозволяє реалізувати потрібні соціальні програми, найбільш помітні - проблеми комунальної сфери. Попри покращення поточного рахунку платіжного балансу, залишились проблеми рахунку фінансового - при фактичному призупиненні кредитування на відкритих ринках, залишились зобов’язання за раніше отриманими кредитами.

Кредитна політика, направлена на стимулювання споживчого імпорту за відсутності структурних реформ в економіці і інфляційному тиску, привела до істотного погіршення зовнішньоторговельного балансу.

Придушення інфляції у І півріччі 2008 року монетарними методами призвело до скорочення вільних залишків коштів на рахунках банків. Падіння долара ударило по громадянах і суб'єктах господарювання, які одержували доходи і зберігали заощадження в долларах США. В результаті зміцнення національної валюти серйозних втрат зазнали національні експортери, які за продані за кордон товари отримували менше коштів в гривневому еквіваленті. Проблеми експортерів позначилися на вартості їх продукції і платежах до бюджету. Проте, зниження внутрішніх цін не відбулося.

Подальше знецінення курсу національної валюти у IV кварталі 2008 року стало не тільки найбільшими серед країн, що розвиваються, але призвело до величезних втрат, як для населення, так і для економіки України. В результаті цього відбувався масовий відтік грошей з банківського сектора та новее дихання одержав тіньовий ринок «валютних мінял», який процвітав в 90-х роках.

Посилення спекулятивних валютних операцій комерційних банків і ажіотажного попиту на наявну валюту, прискорило падіння реального сектору економіки, девальвацію гривни, скорочення рівня добробуту населення і зниження його довіри до влади і банківської системи.

Знецінення національної валюти також призвело до зростання кредитного навантаження на юридичних і фізичних осіб виданих в іноземній валюті.

Наслідком непрофесійних дій Уряду та НБУ також стало призупинення видачі депозитів вкладникам, скорочення експорту та промислового виробництва, обмеження обігових коштів підприємств та інші кризові явища в економіці. Відсутність відповідних регулятивних механізмів зовнішніх запозичень та власних стратегій у банків на зовнішніх ринках призвела до неможливості банків у повному обсязі виконувати свої зобов'язання.

Суттєво посилились інфляційні процеси: рівень споживчих цін за підсумками січня-березня 2009 р. становив 120,4% у річному обчисленні. У січні-березні – до грудня споживча інфляція досягла 5,9%. За три місяці поточного року вже досягнуто майже 2/3 річного прогнозного рівня інфляції (9,5%) закладеного до бюджету 2009 року.

Як і в попередніх періодах, на рівень життя громадян найістотніше вплинуло здорожчання продуктів харчування, які в споживчій корзині наших громадян складаютьбільше 50%.

Високі темпи зростання споживчих цін знецінюють зарплати і трудові заощадження громадян, і як наслідок, знижують їх рівень життя. В той час як нинішні показники мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму і визначених на їх основі соціальних виплат вже давно не відповідають реальній ситуації. Вони істотно занижені.

Рівень виконання дохідної частини загального фонду державного бюджету за підсумками січня-лютого 2009 року становив 95%. Недовиконання плану склало 1 млрд. 147 млн.грн. За перші два місяці 2009 роки до загального фонду держбюджету надійшло на 3 млрд. 794 млн.грн. менше, ніж за аналогічний період минулого року. При цьому податкові надходження впали на 8% відносно аналогічного періоду минулого року, в т.ч. податку на прибуток – на 13%, ПДВ – на 6%). Разом з тим відмічається неприпустиме посилення податкового тиску на реальний сектор економіки, унаслідок накопичення переплат, відмови від оформлення податкових векселів і накопичення невідшкодованих сум ПДВ, а також адміністративного регулювання цін з боку виконавчої влади, що в ситуації фінансово-економічної кризи призведе до ще більшого поглиблення проблем в економіці. Крім того, Уряд намагається профінансувати дефіцит бюджету за рахунок емісійних джерел. Так, ще в грудні 2008 року Національний банк України перерахував 3,5 млрд.грн. понад заплановані суми як перевищення доходів над витратами, в січні 2009 року було перераховано ще 1 млрд.грн.

Уряд також продовжує використовувати ОВДП, як інструмент покриття провальної фінансово-економічної і бюджетної політики. Нацбанк здійснює неконтрольоване фінансування дефіциту держбюджету через покупку цінних паперів, емітованих Урядом. Зокрема в березні 2009 року Мінфін розмістив ОВГЗ на суму 1,5 млрд.грн., які в повному обсязі були викуплені НБУ. Більш того Нацбанк опосередковано через викуп облігацій, які знаходилися у власності банків (переважно державних) додатково профінансував дефіцит на 5,6 млрд.грн.

Надзвичайно низький рівень наповнення місцевих бюджетів. Згідно з даними Державного казначейства на 1 березня 2009 року до загального фонду місцевих бюджетів (без міжбюджетних трансфертів) надійшло лише на 6,3% більше (+500млн.грн.), ніж в січні-лютому 2008 року. При тому, що річна інфляція складає більше 22,3%. Це стало причиною накопичення боргів із заробітної плати. На 1 березня 2009 року видатки 1 загального фонду держбюджету склали 23,6 млрд.грн., що на 1,7 млрд.грн. менше, ніж у січні-лютому 2008 року (25,3 млрд.грн.). Планові показники видатків бюджету на січень-лютий 2009 р. виконані на 91% (-2,3 млрд.грн.), а річний план, затверджений Законом України «Про Державний бюджетУкраїни на 2009 рік» - на 12,2%.

Також незадовільна ситуація в місцевих бюджетах з надходженням дотації вирівнювання, яка фінансується за рахунок щоденних відрахувань від надходжень загальнодержавних платежів, що входять в дотаційну корзину. Оскільки рівень фактичного виконання по цих платежах істотно відстає від запланованих на січень-лютий 4,8 млрд.грн., по щоденних нормативах на територіях зараховано тільки 2,2 млрд.грн., або 46%.

За даними Державного казначейства гривневі кошти на Єдиному казначейському рахунку зменшилися з 7,7 млрд.грн. – на початок 2009 рокудо 6 млрд.грн. – на 1 березня 2009 року. У попередні роки на цю дату у розпорядженні було близько 14 млрд.грн. За оперативними даними залишки загального фонду держбюджету склали «-470 млн.грн.».

Фактично це означає, що для фінансування програм загального фонду держбюджету використані кошти, які мають інше призначення і інших розпорядників (кошти спецфонду держбюджету, місцевих бюджетів, позабюджетних фондів і т.п.).

Невирішені в минулому році проблеми у фінансово-економічному секторі, продовжили негативний вплив. Серед них: звуження депозитної бази, скорочення кредитування економіки, зниження довіри до гривні і відновлення спекулятивних валютних операцій.

Надзвичайно високий рівень недовіри до банків та девальваційні очікування населення та бізнесу знаходить свій прояв у продовженні відтоку вкладів з банківської системи та періодичних ажіотажних хвилях на валютному ринку. У поточному році продовжився відтік депозитних внесків юридичних і фізичних осіб, які довгий час служили основою для кредитування. За січень-березень вони зменшилися на 12,3%, або на 43,8 млрд. грн., з них 24,2 млрд.грн. – депозити громадян.

Зменшення обсягів депозитів, пов’язано вже не тільки із зниженням довіри до банків, а й зі зменшенням доходів населення. За таких умов населення значну частку заощаджень починає витрачати на поточне споживання, а також на виконання взятих раніше зобов’язань (у т.ч. за кредитами).

Спроби банків стимулювати повернення вкладів у банківську систему через збільшення процентних ставок за депозитами та проведення різноманітних акцій поки що не приносять очікуваних результатів, оскільки причиною такої ситуації є як власне кризові явища, так і політичний тиск, що зменшує довіру до банківської системи. Ситуація підігрівається і власне банками, які, перестраховуючись від можливих проблем, припиняють повертати вкладникам кошти. Це тільки збільшує ажіотаж та провокує соціальну напругу.

Вилучені з банківської системи кошти направляються або на споживання, або на валютний ринок, що тільки розкручує інфляційні тенденції.

У березні 2009 року, через вплив кризових явищ, відбулось зниження доходів населення, що в результаті призвело до того, що ажіотажний попит на іноземну валюту знизився в 2,6 рази, до 567 млн.дол., а обсяг продажу валюти НБУ з резервів скоротився більш ніж на третину. Проте стабілізація ситуації може бути тимчасовою через необхідність банків повертати зовнішні борги. Це може повернути на ринок панічні настрої.

Національний банк України з метою підтримки ліквідності банків у січні-березні провів операції з рефінансування банків на загальну суму 34,4млрд.грн. В січні 2009 року інструмент рефінансування майже не застосовувався через затримку погодження між Урядом та НБУ відповідного положення. У лютому Нацбанк здійснив рефінансування банків на загальну суму 15,2 млрд. грн. У березні – на 14,5 млрд. грн. Тривала відсутність рефінансування вплинула на значне зростання ставок на міжбанківському кредитному ринку протягом січня-березня до 70%. Разом з тим, вільні власні кошти, кошти клієнтів та навіть ресурси отримані від рефінансування в основному направлялися банками на валютні операції.

Відсутність необхідних пасивів (депозитів) і достатнього обсягу ліквідності призвела до скорочення кредитів в економіку у І кварталі 2009 року на 2,4% або 17,3 млрд.грн. Крім того, суттєво зросла вартість кредитів (середньозважена ставка кредитування у національній валюті за І квартал 2009 року зросла з 21,6% до 26,7%).

Відсутність кредитування реального сектора економіки відчутно впливає на обсяги виробництва, що тільки посилює кризові явища в економіці. При цьому високі показники інфляції вимивають обігові кошти підприємств, а обсяг наданих кредитів не покриває інфляцію.

Міжнародні резерви НБУ за І квартал 2009 року скоротились на 19,5% (на 6,2млрд.дол.США), і на 1 квітня складали 25 млрд. 392,2 млн. дол. США.

Через падіння платоспроможності підприємств та населення, зростання безробіття та курсову нестабільність прискорюються темпи зростання проблемних активів у банках. Наростання нестабільності в банківській системі призвела до зростання кількості банківських установ, які ввели тимчасові адміністрації, затримки у здійсненні платежів, що стимулює підприємства використовувати бартерні схеми. Банки в свою чергу скорегували власні бізнес-моделі та бізнес-стратегії у напрямі відмови від малоприбуткових кредитних продуктів і обмеження кредитування фізичних осіб, скоротили програми кредитування найбільш ризикових категорій позичальників та автокредитування, переглянули кредитну політику в корпоративному сегменті стосовно позичальників з таких галузей як металургія, будівництво, хімічна промисловість, сільське господарство, комерційна та житлова нерухомість.


2.3. Вплив фінансової кризи на розвиток економіки України

Світова фінансова криза, що розпочалась у 2007 році зачепила в тій чи іншій мірі економіки більшості країн світу. В тому числі наслідки кризи були відчутні і в Україні.

Світовій фінансовій кризі присвячені статті багатьох економістів та фінансистів України. Це статті В.Пинзеника, С.Тигіпка, П.Гайдуцького. Проте кожен з них розглядає лише вплив кризи на окремий сектор економіки України. Загального ж аналізу впливу кризи на всю економіки ще здійснено не було.

Термін «світова фінансова система» досить легко ввійшов у науковий обіг, однак юридично поняття «світова фінансова система» у широкому розумінні ніколи, ніким і ніде не було визначено. У зв'язку з цим доцільно згадати справедливе заува­ження професора В.Андрущенка, що «якщо фінансова практика має справу з фактами, тобто платежами, фондами, грошовими операціями, зумовленими існуванням і діяльністю держави, то фінансова думка віддзеркалює певний тип ментальності та оперує науково-теоретичними уявленнями про фінанси».

В українській економіці фінансова криза мала кілька проявів.

По-перше, світова фінансова криза призвела до кризи ліквідності у банківському секторі. Останні кілька років банки активно розвивали кредитування населення (іпотечні, авто, споживчі кредити) за рахунок залучених з-за кордону коштів.

З 2006 року значними темпами почала збільшуватися частка кредитів фізичним особам у загальному кредитному портфелі банкам. Так у 2008 році іпотечні кредити складали значну частку в кредитуванні індивідуальних клієнтів ( їхня частка склала 36,1%).До початку фінансової кризи українські банки могли вільно залучати за кордону фінансові ресурси під 4-5% річних, і продавати їх в Україні за 10-11% річних. Проблема була лише в тому, що кредити залучалися на терміни 3-5 років, а видавалися - на 10-20 років. Українські банки вирішували такі проблеми за рахунок рефінансування отриманих кредитів новими з такими ж, а інколи і нижчими ставками.

Проте, в умовах коли закордонні банки згорнули свої кредитні програми (а це були змушені зробити більшість банків, що постраждали від іпотечної кризи в США), українські банки опинилися перед загрозою кризи ліквідності. По-перше, для повернення закордонних кредитів банки змушені були перекредитовуватися за значно вищими ставками, а по-друге, нові залучені з-за кордону кошти теж стали значно дорожчими. В результаті, ставки на іпотечні кредити зросли на 5-7%, крім того були значно посилені вимоги до фінансового стану позичальників. Національний банк для запобігання можливій фінансовій кризі в Україні значно посилив вимоги до резервування за кредитними операціями, що теж призвело до подорожчання кредитів.

Отже, наслідки фінансової кризи могли бути ще більш серйозними, якби більшість великих українських банків не були у власності закордонних банків. Це дало їм змогу продовжувати залучати грошові ресурси із закордону, а також пропонувати кращі умови в порівнянні з іншими. Це підтверджує статистика виданих кредитів, згідно якої серед 5 лідерів ринку іпотечного кредитування в Україні, перші 4 є дочірніми компаніями закордонних фінансових груп, і мають загальну долю ринку в 56,6%.

Крім банківського сектору, світова фінансова криза вплинула і на будівельну галузь України. В першу чергу, через значні зміни в умовах іпотечного кредитування (підвищення ставок та посилення вимог) багато потенційних покупців не змогли отримати іпотечний кредит. Також значна їх частина зайняла вичікувальну позицію, очікуючи іпотечну кризу в Україні і відповідне зниження цін на житло. Це є наслідком інформаційної війни, яка фактично розгорілась між ріелторами і будівельниками з однієї сторони, і експертами та потенційними покупцями з іншої, і яка ще більш негативно впливає на даний ринок. Ключовим фактором, що впливає на скорочення обсягів ринку житлової нерухомості, є штучне зменшення попиту шляхом згортання іпотечних програм і збільшення процентних ставок по кредитах під впливом наростаючих інфляційних процесів. У той же час сам попит не зменшується, оскільки в Україні і зокрема в Києві, усе ще будують дуже мало і рівень забезпеченості нерухомістю мешканців України залишається в порівнянні з європейськими державами вкрай низьким.

Світова фінансова криза розпочалась у 2007 році з обвалу ринку іпотечних кредитів у США. Обвал ринку нерухомості, стрімке зростання кількості неповернених кредитів, банкрутство кредитних фондів, списання світовими банками сотень мільярдів доларів збитків, обвал фондових ринків, ріст цін на енергоносії, прискорення темпів світової інфляції та зниження темпів росту світової економіки - всі ці події є взаємопов'язані і відбулися за період менше 1 року. Фактично, надзвичайно тісна взаємопов'язаність та переплетеність фінансових систем призвела до того, що криза на американському ринку переросла у кризу світової економіки.

Відповідно, криза такого масштабу не могла не зачепити економіку України, яка інтегрована у світову економіку. Незважаючи на заяви багатьох експертів, що світова фінансова криза не вплинула на економіку нашої держави, насправді криза призвела до відчутних наслідків. По-перше, українські банки зіштовхнулися із кризою ліквідності через обмеження доступу до закордонних кредитів, які кілька останніх років були основним джерелом збільшення обсягів кредитування. По-друге, криза в житловому будівництві, викликана значним скороченням іпотечного кредитування банками та побоюванням щодо повторення американської іпотечної кризи в Україні. По-третє, ріст цін на енергоносії надзвичайно серйозно впливає на всю економіку України, оскільки автоматично призводить до зростання цін на більшість товарів та послуг, вироблених в Україні. І по-четверте, через досить значний рівень інтегрованості економіки України в загальносвітову економіку, зростання рівня світової інфляції суттєво вплинули на ріст інфляції в Україні.