Geum.ru

Навчально-методичний комплекс дисципліни " політична економія" для підготовки фахівців напряму 030508 "Фінанси І кредит" окр «Бакалавр»

Вид материалаДокументы

Содержание


Тема 1. Предмет і методи політичної економії
Тема 2. Економічна діяльність та її результати
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Тема 1. Предмет і методи політичної економії


Кожна наука має своє призначення і об’єкт дослідження, тобто предмет. В системі економічних дисциплін провідне місце належить теорії, оскільки вона є базовою, фундаментальною основою для конкретних наук про господарство. Політична економія вивчає суспільне виробництво в цілому, економічну систему країни, акумулює знання про працю, обґрунтовує найбільш характерні закономірності соціально-економічного розвитку. Політична економія також вивчає виробничі відносини у зв’язку з продуктивними силами та надбудовою, економічні категорії та економічні закони різних способів виробництва, національне багатство та шляхи його зростання, місце людини у суспільному виробництві, відношення працівника до природи, рідкісні або обмежені ресурси, економічну систему в цілому.

В політичній економії важлива роль належить науковим методам пізнання економічних процесів і явищ. Науковий метод являє собою сукупність шляхів, засобів, знарядь входження в дану дисципліну. Основними методами дослідження економічної системи є матеріалістична діалектика, метод системного аналізу, метод наукової абстракції, індукції та дедукції, аналізу і синтезу, поєднання логічного і історичного, математичні методи, метод економічного експерименту, середніх величин, динамічних рядів, екстраполяції тощо.

В даній темі також розкриваються основні функції політичної економії. Функції політичної економії вказують, для чого і кому служить (належить) економічна теорія. Важливішими функціями політичної економії є пізнавальна, методологічна, виховна, соціальна, функція пошуку помилок і вузьких місць в економіці, виведення основних принципів господарювання, розробка урядових програм, розкриття основних закономірностей функціонування економічної системи, функція виразу економічних інтересів громадянського суспільства.

Важливе місце в економічній теорії належить етапам її розвитку. Перший етап економічної теорії ввійшов в історію під назвою “Економіка” і пов’язаний із зародженням (3-4 століття до нашої ери) та розвитком, формуванням економічної теорії як науки (до початку XVII століття). Другий етап економічної теорії характеризує її як період формування, самостійної наукової дисципліни, проявляючись в функціонуванні різних економічних шкіл: меркантилізм, фізіократів, класична буржуазна економічна теорія, марксизм-ленінізм під загальною назвою “Політична економія” (початок XVII століття, в роки XX століття). Сучасний етап розвитку економічної теорії носить назву “Економікс” і характеризує змішані економічні системи, коли політична економія поєднується з практикою господарювання на основі використання принципів неокласичного синтезу в економічних концепціях.


Тема 2. Економічна діяльність та її результати

Економічна діяльність – це всякий вид людської діяльності, що спрямований на отримання кінцевого результату у формі продукту, товару, послуги, прибутку. Економічна діяльність - не просто корисна людська діяльність, а діяльність, що передбачає вступ людей між собою в економічні стосунки. Різновидів людської діяльності стільки, скільки різновидів суспільного поділу праці. Суспільний поділ праці – це співіснуюча праця, або сукупність різних видів праці, їх спеціалізація. Основними видами поділу праці є: загальний поділ праці, що передбачає поділ суспільного виробництва на його великі роди, якими є промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво, торгівля тощо; частковий поділ праці – поділ праці в середині великих родів на підвиди: наприклад, в сільському господарстві, це поділ на рослинництво і тваринництво, вівчарство, конярство, свинарство, птахівництво, бджільництво, овочівництво, картоплярство, зернове господарство, буряківництво, баштанництво, виноградництво, кролівництво тощо; одиничний поділ праці – це поділ праці всередині підприємства між цехами, дільницями, ланками, робочими місцями, за професіями.

На основі суспільного поділу праці формується структура суспільного виробництва. Суспільне виробництво складається з матеріального і нематеріального (духовного) виробництво. Їм відповідає виробнича і невиробнича інфраструктура. Виробнича інфраструктура являє собою комплекс галузей, підприємств, організацій, що забезпечують нормальну роботу сфери матеріального виробництва. Сюди відносяться: лінії електропередач, елеватори, залізничні станції, порти, вантажний транспорт, складські приміщення, бази зберігання засобів виробництва, гаражі, цехи в їдальнях по розробці м’яса. Невиробнича інфраструктура – це сукупність галузей, підприємств, організацій, що забезпечують нормальну роботу соціальної сфери. Сюди відносяться театри, кінотеатри, спортивні споруди, фармацевтичні підприємства, місця відпочинку людей, пасажирський транспорт, підприємства і місця задоволення потреб людини. Сьогодні в цивілізованих країнах теоретично і практично поділу суспільного виробництва на виробничу і невиробничу сфери не існує, тому що вони функціонують в основному на засадах наукомістського виробництва. Наукомістське виробництво одночасно є матеріальним і соціальним, воно виготовляє як продукт, так і працює на задоволення потреб людини, на формування всебічно розвиненої особи.

Суспільне виробництво працює на результат. Результатом його функціонування є продукт (що задовольняє виробничі і особисті потреби людини), товар і послуги виробничого і невиробничого характеру. Товар має дві властивості – споживну вартість і вартість. Споживна вартість – це здатність товару задовольняти певні потреби виробництва і людини. Вартість – це втілена людська праця в товарі. На рівні суспільства основними показниками результативності економічної діяльності є сукупний продукт, валовий внутрішній продукт, національне багатство. Сукупний продукт – це сума матеріальних благ і послуг, вироблених у суспільстві за рік. Валовий внутрішній продукт – це сума доданих вартостей всіх галузей народного господарства (ПН+ПД), мінус критичний (від’ємний) імпорт. Національне багатство узагальнює економічну діяльність усіх поколінь країни. Воно включає основний і оборотний капітал, доходи населення, житловий фонд, землю та її надра, морський та річний шельф, геологічні карти, наукові відкриття.

Матеріальною і економічною основою економічної діяльності є фактори виробництва. Основними факторами виробництва є праця, земля, капітал, підприємливість. Праця означає процес споживання робочої сили. В умовах товарного виробництва робоча сила виступає товаром і проходить чотири фази суспільного виробництва: виробництво (формування) робочої сили, розподіл робочої сили, обмін – продаж та купівлю робочої сили, споживання (використання) робочої сили. Земля як фактор виробництва виступає засобом виробництва, місцем виробництва, геологічним тілом, в поняттях землі входять її надра, флора і фауна, ліси, ріки, озера, моря, морський і річний шельф. Капіталом є економічний ресурс. Економічним ресурсом є виготовлені людиною засоби виробництва. Гроші не виступають капіталом, бо не є економічним ресурсом. Капітал поділяється на основний і оборотний. Підприємливість означає з’єднання капіталу і здібностей підприємця до роботи. Підприємливість є найбільш ефективним фактором виробництва, бо найбільш повно задовольняє соціальні потреби людини – створює їй робоче місце і гарантує доход.