Кабінет міністрів україни національний університет біоресурсів І природокористування України
| Вид материала | Документы |
- Кабінет міністрів україни національний університет біоресурсів І природокористування, 1150.03kb.
- Кабінет міністрів україни національний університет біоресурсів І природокористування, 1061kb.
- Акмеологія як складова підвищення якості освіти та забезпечення професійного успіху, 52.99kb.
- Кабінет міністрів україни, 213.84kb.
- Робоча учбова програма по дисципліні: Фінансовий облік 1 для студентів 3 курс, 212.42kb.
- Національний університет біоресурсів І природокористування України, 1529.64kb.
- Кабінет міністрів україни постанова від 5 березня 2008, 192.93kb.
- Кабінет міністрів україни національний університет біоресурсів І природокористтування, 1223.94kb.
- Кабінет міністрів україни національний аграрний університет, 1071.48kb.
- Черногод Іван Олегович удк 635. 25: 631. 5 Формування господарсько-цінних показників, 605.35kb.
1.2. Коротка характеристика хвороб властивих дрібним домашнім тваринам
Інфекційні захворювання
Сказ – гостроплинне вірусне захворювання, що характеризується тяжкими ураженнями ЦНС.
Чума – висококонтагіозна, вірусна хвороба, що характеризується лихоманкою, ураженням нервової системи, запаленням слизових оболонок, органів травлення, шкіри. Часто це захворювання спричиняє важкі ускладнення, а часом і загибель тварини.
Інфекційний гепатит – гостра, контагіозна, вірусна хвороба, що протікає з явищами лихоманки, запальними процесами в дихальній і травній системах, ураженням печінки.
Парвовірусний ентерит – гостре запалення слизових оболонок кишечника, що супроводжується блювотою і проносом, – одне з найбільш частих захворювань у собак [19-23].
Внутрішні хвороби
Запалення анальних залоз у собак – часте захворювання. Анальні залози знаходяться по обидва боки заднього проходу і мають вивідні протоки в нижній його частині.
Копростаз (запор) – утруднення проходження або повна зупинка калових мас.
Стороннє тіло в ротовій порожнині, гортані, шлунку, кишечнику. Цуценята, а іноді й дорослі собаки, часто проковтують сторонні предмети: камені, тріски, швейні голки, рибальські гачки, великі кістки, монети, гудзики і т.п.
Гострі та хронічні отруєння, викликані недоброякісним кормом.
Рахіт – часте захворювання цуценят, через нестачу вітаміну D, переважно великих порід: догів, сенбернарів, ньюфаундлендів, вівчарок (особливо – коллі).
Стоматит – запалення слизової оболонки ротової порожнини, буває первинним або вторинним.
Епілепсія – хронічне захворювання, що характеризується судорожними припадками з раптовою втратою свідомості [24].
Хірургічні хвороби
Дисплазія тазостегнових суглобів – спадкове захворювання, що характеризується втратою конгруентності (відповідності) між суглобовими поверхнями і що призводить до виникнення вивихів або артрозу в суглобах.
Вивихи – зсув суглобних кінців кістки. Вони, як і розтягування, зазвичай виникають в результаті травм.
Перелом – часткове або повне порушення анатомічне цілісності кістки, що супроводжується пошкодженням м'яких тканин [25].
Таким чином, в результаті проведеного аналізу щодо ролі домашніх дрібних тварин (собак і кішок) в житті людини, як домашніх улюбленців (pets), яким необхідно надавати якісну ветеринарну допомогу в наслідок їх захворювання або пошкодження, встановлено, що в Україні не регламентується надання ветеринарної швидкої допомоги дрібним тваринам.
Перед нами було поставлено завдання вивчити вимоги законодавчих та нормативно-правових актів України щодо охорони здоров’я тварин, національної стандартизації щодо розроблення і оформлення НД, практику надання швидкої ветеринарної допомоги дрібним тваринам, розробити проект ДСТУ «Дрібні домашні тварини. Надання швидкої невідкладної ветеринарної допомоги».
2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Мета, об’єкт, предмет, матеріали, методи дослідження
Мета дослідження розроблення проекту стандарту на надання швидкої ветеринарної допомоги дрібним домашнім тваринам.
Об’єкт дослідження надання ветеринарної швидкої допомоги дрібним домашнім тваринам – собакам і кішкам.
Предмет дослідження – вивчення найпростіших лікарських маніпуляцій, вимог безпеки ветеринарних фахівців тощо при наданні швидкої допомоги.
Матеріали дослідження – законодавчі та нормативно-правові акти, нормативні документи, літературні джерела щодо охорони здоров’я дрібних домашніх тварин та розроблення стандарту.
Методи дослідження – при виконанні роботи застосовували загально прийняті методи – аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення.
2.2. Вимоги законодавчих та нормативно-правових актів України щодо охорони здоров’я тварин
В результаті проведеного нами аналізу встановлено, що на сьогодні чинними є цілий ряд законів, якими регламентовано забезпечення здоров’я тварин. Такими є Закони України «Про тваринний світ», «Про ветеринарну медицину», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Ветеринарне законодавство» та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері ставлення до тварин. В той же час ці закони не регламентують надання ветеринарної допомоги свійським непродуктивним дрібним тваринам, зокрема собакам і кішкам.
Закон України «Про тваринний світ» в статті 37 – Забезпечення охорони тваринного світу, регламентує тільки організацію наукових досліджень, спрямованих на обґрунтування заходів щодо охорони тваринного світу, а також надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій [1].
У Законі України «Про ветеринарну медицину» в розділі V – Захист здоров’я тварин, встановлено тільки загальні положення щодо надання ветеринарної допомоги взагалі всім тваринам та обов’язки осіб, що утримують тварин та беруть участь розробляють рекомендації, інструкції та стандарти, пов’язані із захистом здоров’я і життя людей та тварин від хвороб тварин [2].
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» в розділі VII – Стандартизація і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища, в статті 31. Завдання стандартизації і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища, вказано на екологічну стандартизацію і нормування, що проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки [4].
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» в роздiлі II – Правила утримання тварин, що виключають жорстокість, а в статті 10. Ветеринарне обслуговування тварин, встановлено, що особа, яка утримує тварину, зобов'язана забезпечити своєчасне надання їй ветеринарної допомоги [5].
Ветеринарне законодавство пише лише про продуктивних тварин [6].
Ось кільки в законах України не прописані чіткі вимоги щодо діагностики, лікування і профілактики захворювань дрібних тварин, клініки, які спеціалізуються в наданні ветеринарної допомоги, створили свої інструкції та нормативні документи, які регламентують діяльність ветеринарних спеціалістів в їхній практиці. Всі інструкції в ветеринарних установах створювались на основі власного розуміння щодо надання допомоги постраждалим тваринам, а також на практичному досвіді інших спеціалістів ветеринарної медицини.
2.3. Вивчення практики надання швидкої невідкладної допомоги дрібним тваринам
В Україні існує три види установ ветеринарної медицини, які мають право надавати профільну допомогу дрібним тваринам:
- Державні клініки ветеринарної медицини
- Комерційні (приватні) клініки ветеринарної медицини
- Муніципальні (комунальні) клініки ветеринарної медицини
Державне управління ветеринарної медицини міста Києва має у своєму складі, крім районних підприємств ветеринарної медицини, міську ветеринарну клініку дрібних тварин, а також міську швидку ветеринарну допомогу. Остання була створена вперше на терені Радянського Союзу в 1966-1967 рр. в м. Києві, а вже пізніше у м. Москва. Вона має у своєму розпорядженні легковий автомобіль марки «УАЗ».
Районні підприємства ветеринарної медицини через обмежений режим роботи та відсутність автотранспорту надають швидку ветеринарну допомогу постраждалим тваринам тільки коли їх доставляють безпосередньо у клініку.
Комунальні підприємства ветеринарної медицини також надають швидку ветеринарну допомогу постраждалим тваринам тільки коли їх доставляють у клініку.
Окремі приватні підприємства (клініки) ветеринарної медицини при цілодобовому режимі роботи надають швидку ветеринарну допомогу постраждалим тваринам не тільки в клініці, а й на виїзді. Вони мають у своєму розпорядженні легкові автомобілі різних марок і оснащення.
Крім цього, існують й приватні спеціалізовані підприємства швидкої ветеринарної допомоги (вони мають у своєму розпорядженні декілька легкових автомобілів і відповідно бригад лікарів), які цілодобово надають швидку ветеринарну допомогу постраждалим тваринам тільки на виїзді (вони у своєму складі не мають клініки).
У вказаних ветеринарних установах надають виключно професійну ветеринарну допомогу дрібним тваринам, але якщо розглянути конкретний випадок, то надання допомоги тваринам у них може дещо відрізнятися між собою. Наприклад, в порядку клінічного обстеження, лабораторних методах діагностики, використанні ветеринарних препаратів, в фінансовому сегменті тощо.
Кожна з вибраних нами установ мала свій професійний підхід в наданні ветеринарної допомоги тваринам.
Проаналізувавши інструкції з надання ветеринарної допомоги спеціалістами в державних, комерційних та муніципальних установах ветеринарної медицини, нами складено список випадків, які спеціалісти ветеринарної медицини часто зустрічають в своїй практиці. Потім вибрали три клініки ветеринарної медицини, які можна використати як базу для практичної роботи.
На початку будь-якого лікування дрібних тварин в клініках ветеринарної медицини проводять ряд клінічних та лабораторних досліджень для чіткої постановки діагнозу та надання відповідного лікування [26].
Перша допомога при порізах і кровотечах у тварин. Найбільш часті проблеми, з якими стикаються власники дрібних тварин (собак і кішок), це отримані порізи і садна. Тому, в кожній оселі має бути ветеринарна аптечка першої допомоги, призначена саме для домашньої тварини. У цій аптечці обов'язковими є перев'язувальні матеріали, засоби для очищення, дезінфекції і загоєння ран. З невеликими ранами кожен власник може впоратися самостійно, в серйозних випадках, пов'язаних з сильними кровотечами або з ранами, які погано гояться, краще звернутися до ветеринара.
У разі сильного порізу, коли кров дуже важко зупинити, необхідно накласти пов'язку, що давить на рану, використовуючи чисту марлю, бинт або ганчірку, якщо нічого цього немає під рукою, використовують свою хустку, в крайньому випадку, просто натискають своєю рукою на рану. Через кілька хвилин кровотеча повинна припинитися. Далі необхідно обробити рану. Для початку обмивають її в теплій воді з використанням антибактерицидного мила або спеціального розчину, який використовують хірурги для миття рук. Потім акуратно зрізують шерсть на рані і навколо неї, акуратно промокають чистою марлею, розглядають ступінь пошкодження, щоб переконатись чи глибока рана чи ні. Беруть перекис водню, і міцно тримаючи лапу тварини в руці, наливають його на рану. Рана повинна бути абсолютно чистою, без слідів бруду. Для швидкого загоєння і додаткової обробки від інфекції використовують відповідні мазі, наприклад мазь Вишневського, лінімент синтоміцину тощо. Якщо немає мазі, просто обробляють краї рани йодом. Кладуть на рану пов'язку з бинта, а потім надівають чистий носок, якщо лапа невелика, використовують дитячий носок. На наступний день досліджують пошкоджену ділянку, повторюють процедуру з промиванням та накладанням пов'язки, і так до повного загоєння.
Складніша справа з ранами, які утворюються всередині ротової порожнини, на язиці, яснах і щоках. Тварина може поранитися об гострі кісточки, іграшки, консервну банку, яку деякі господарі дають вилизати своєму улюбленцю, що категорично забороняється. При пораненні в ротовій порожнині промивають її сольовим розчином – чайна ложка солі на склянку теплої води. Промивати слід спринцівкою, але голова собаки повинна бути нахилена вниз над мискою, щоб після спринцювання вода стікала вниз, як можна менше потрапляючи в стравохід. Раціон на декілька днів змінюють, замінивши бульйоном і м'яким кормом. Щоб процес загоєння прискорився, заварюють аптечну ромашку – чайну ложку квіток на склянку води, теплим і процідженим розчином ополіскують рот за допомогою спринцівки або шприца. Повторюють процедуру 2-3 рази на день [24,25].
Перша ветеринарна допомога домашнім тваринам при травмах, бувають декількох видів – місцеві пошкодження, закриті та відкриті рани, пошкодження загального характеру (крововиливи, шок) [24,25].
Удари, розтягування, вивихи і закриті переломи – це все відноситься до закритих травм. Для них характерні такі ознаки – хворобливі відчуття, припухлість, підшкірні крововиливи, підвищена температура місця пошкодження. У цій ситуації в першу чергу необхідно покласти до ушкодженого місця холодний компрес (наприклад, пакет з замороженими овочами). Подряпини обробляються перекисом водню та антисептичною маззю. Пошкоджена ділянка забитого місця забарвлюється в червоний колір із-за розривів судин. Тварина звертає увагу на поранення, якщо пошкоджена лапа, собака намагається не наступати на неї. Більш небезпечними є забиття тулуба, тому що можливі пошкодження внутрішніх органів. Часто трапляються вивихи тазостегнового або колінного суглобів або нижньої щелепи. На лапі це помітно за різною довжиною кінцівок, одна коротша за іншу, або за деформацією суглоба, лапа знаходиться у неприродному положенні та має припухлість. Спроба власника тварини вправити вивих своїми силами може призвести до серйозних наслідків, таких як розрив зв'язок, а в кінцевому підсумку результат один – довічна кульгавість.
Якщо при промацуванні лапи, біль має локалізований характер, швидше за все це наслідок розтягування м'язів і сухожилків. Це трапляється під час бігу по нерівній місцевості і при значних стрибках. Під час руху тварина переживає хворобливі відчуття і кульгає. При розтягненнях зазвичай призначають процедури з холодним компресом, на наступний день – зігріваючі компреси і утримання лапи в теплі, через годину масаж. Для зовнішнього застосування часто використовують ветеринарні креми і гелі для зв'язок і суглобів, при використанні яких період реабілітації після травм скорочується.
Вивихи і розтягування доставляють немало клопоту господарям і дискомфорт вихованцям, однак більш тяжкими є випадки з переломами. Вони бувають закритими (без видимих ушкоджень) і відкритими (кістка виступає через шкіру назовні), можуть викликати травматичний шок в результаті сильного болю і втрати крові. При переломі тварина верещить, на травмованій області швидко виявляється набряк, при промацуванні відчувається хрускіт. Для доставки тварини в клініку необхідно зафіксувати травмовану область, наклавши шину, а при відкритому переломі, на кістку, що видніється, спочатку кладуть чисту тканину або бинт, складений у кілька разів. Шину можна роблять з підручних матеріалів – згорнуті газети, картон, рушники або подушки. Обертають їх навколо перелому, захоплюючи області вище і нижче його, закріплюють мотузкою або скотчем. Іноді можна прив'язати хвору лапу до здорової лапи, проте не сильно туго, так звана «альпіністська шина». Якщо є підозри на перелом хребта (параліч, біль при обмацуванні спини, яка має вигнуту форму), шину накладати не можна. Тварину кладуть на тверду рівну поверхню (дошку), фіксуючи пов'язками (крім шиї). При перевезенні необхідно бути гранично акуратними, як можна менше турбувати і ворушити вихованця. Зазвичай, перелом діагностують за допомогою рентгена. Лікування полягає в накладенні гіпсової пов'язки, або за допомогою металевих пластинок, спиць для скелетного витягування при більш серйозних переломах[12].
При падінні з висоти тварини можуть отримати різні ступені травм, наприклад, струс мозку. Ознаками його служить хитка і невпевнена хода, розширені зіниці, прискорений пульс, важке дихання, блювота і навіть параліч. Тварині слід негайно прикласти на голову холодний компрес. Зі струсом мозку тварині потрібен спокій.
Перша допомога при зупинці серця і дихання, які можуть статися раптово із самих різних причин (травми, захворювання серця, ураження дихальних шляхів та ін.) Ознаками її є відсутність рухів грудної клітки, синюшність слизових оболонок, відсутність биття серця, пульсу, розширення зіниць. Ця ситуація вимагає негайного втручання. По можливості швидко оцінюють прохідність дихальних шляхів – відсутність блювотних мас, згустків крові, сторонніх предметів. Якщо такі є – перевертають тварину догори ногами або укладають на стегно своєї ноги і різкими поштовхоподібними рухами здавлюють бічні поверхні грудної клітки. Очищають ротову порожнину. Штучне дихання проводять – рот у рот або рот в ніс через ганчірку. Тільки при вдуванні повітря через рот – прикривають бічні поверхні пащі долонями, а через ніс – пащу прикривають, зафіксувавши язик. Вентилюють легені з частотою 12-20 вдихів за хвилину. Для стимуляції дихання періодично плавним рухом максимально витягують язик тварини.
Паралельно проводиться непрямий масаж серця. Для дрібних тварин (менше 7 кг) оптимальним положенням вважається положення на правому боці, для великих тварин – положення на спині. Утримувати тварину в положенні на спині можна, затиснувши її між ногами, або підклавши що-небудь з боків. Проводять сильні ритмічні стискування грудної клітини з частотою від 80 до 120 разів на хвилину. Якщо допомогу надає одна людина, то робиться 15 стиснень грудної клітки, потім 2 глибокі вдихи. Якщо є дві людини, то по можливості вдувають повітря після кожного стиснення грудної клітини. За відсутності ефекту від застосованих дій – змінюють положення тіла тварини, силу та частоту стискування грудної клітини. Поява пульсу, дихальних рухів, поява реакції зіниці свідчить про ефективність проведених заходів [12-27].
2.4. Вибір найбільш ефективних елементів надання ветеринарної допомоги тваринам
Первинне обстеження травмованої тварини має бути методичним і при цьому необхідно слідувати усталеної практики для того, щоб нічого не було пропущено. Інформація цього обстеження надзвичайно важлива, з її допомогою уточнюється стан тварини і визначається необхідне лікування. Цілком може статися, що не буде можливості виправити те, що було зроблено на ранніх етапах лікування пацієнта, тому є дуже важливим, щоб не були пропущені або неправильно інтерпретовані життєво важливі симптоми. Повинна бути забезпечена відповідна діяльність органів дихання і серцево-судинної системи, а температура тіла і біохімічний статус організму повинні знаходитися в межах нормальних фізіологічних меж [12].
Потрібно з'ясувати анамнез, однак при цьому, у разі необхідності, він може бути отриманий в процесі первинного обстеження. Питання повинні бути короткими, але одночасно не повинні бути виражені таким чином, щоб на них була отримана неточна і упереджена відповідь. Необхідно записати час останнього прийому кору або рідини, будь-якого недавнього лікувального препарату, а також наявність іншого захворювання або розладу.
У разі сильного поранення тварини, первинне обстеження слід виконати при одночасному проведенні заходів по збереженню його життя, проте всякий раз, наскільки це можливо, стан тварини повинен бути ретельно обстежений до того, як буде здійснено будь-яке лікування.
Киснева недостатність і кровотеча є основними причинами настання ранньої смерті при отриманні травм, саме тому вони вимагають негайного здійснення лікування. Киснева недостатність може бути результатом одного і більше з наведених нижче синдромів:
– обструкція дихальних шляхів;
– порушення дихання (центрального походження, або внаслідок травми грудної клітки);
– недостатність або відсутність кровообігу.
Інші синдроми, що мають місце після травмування, які вимагають негайного надання допомоги, включають в себе:
– глибокий шок (який може статися в результаті кровотечі);
– коматозний стан (внаслідок ураження ЦНС).
Порядок виконання первинного обстеження – це особиста справа кожного лікаря, однак при цьому основний пріоритет повинен бути відданий обстеженню серцево-судинної системи та органів дихання, а також виявлення та усунення кровотеч [26].
Загальне обстеження: вимірювання ректальної температури, дослідження кольору слизової оболонки, визначення часу зникнення білої плями (після натискання на шкіру), оцінювання частоти, обсягу і якості пульсу, перевірка на наявність зовнішньої кровотечі, блювоти та інших виділень, оцінювання тонусу і цілісністі шкірного покриву, визначення стану свідомості.
Грудна клітка: підрахунок частоти дихання. оцінювання характеру дихання, огляд і промацування грудної клітки на предмет визначення проникаючих ран і переломів ребер, рівного руху обох сторін грудної клітки, положення верхівкового серцевого поштовху, здійснювання перкусії для визначення зон підвищеної тупості перкуторного звуку, проведення аускультації (визначення частоти серцевих скорочень, шумів, аритмії, шумів при диханні).
Голова і шия. Обстеження на наявність ран, особливо черепа, очей, рота, носа. Перевірка діапазону руху голови, наявності болю.
Черевна порожнина. Обстеження на наявність проникаючих ран, проведення пальпації (визначення ознак болю, рідини, ідентифікації окремих органів), здійснення перкусії для визначення присутності рідини, повітря, проведення ректального дослідження [12].
Хребет і кінцівки. Обстеження на наявність ушкоджень і очевидних деформацій, визначення температури кінцівок, можливих переломів і зсувів.
Нервова система. Оцінювання краніальних і периферичних рефлексів, положення кінцівок і можливого паралічу, слабкості / ригідності м'язів, здатність стояти / ходити [26].
Оцінка стану тварини в екстреній ситуації. Картина загального стану тварини в екстреній ситуації складається, з оцінки трьох життєво важливих функцій організму: свідомість, кровообіг і дихання. Стан тварини повинно бути визначено в найбільш короткий термін, щоб негайно приступити до реанімаційних заходів.
1. Свідомість:
а) збережена, не збережена;
б) звужені або розширені зіниці;
в) реагують або не реагують на світло зіниці.
2. Кровообіг:
а) забарвлення ясен: рожева, бліда, синюшна;
б) швидкість наповнення капілярів (РНК): натискання пальцем на рожеву ділянку ясен викликає її збліднення; в нормі, при відібранні пальця, збліднення зникає не більше ніж через 2 секунди;
в) частота серцебиття (НС): не повинна перевищувати 160 ударів на хвилину і бути не нижче 60. НС визначають за поштовху серця на грудній стінці двома пальцями руки або за пульсом;
г) пульс: гарного наповнення, або малого. Визначають двома пальцями руки на внутрішній поверхні стегна;
д) тиск крові:
50 мм ртутного стовпа – не відчувається биття пульсу;
70 мм – ледь відчутний пульс;
100 мм – повний сильний пульс;
120 мм – норма.
Критична межа тиску крові – 60 мм рт. ст.
е) сечовиділення: є / немає;
ж) температура тіла: не нижче 35 0С. Визначають введенням термометра у задній прохід тварини на глибину 3-4 см (за станом носа температуру тіла у тварини визначати не можна) [26].
3. Дихання:
а) є/немає, агональне (одиночні, рідкісні "заковтування" повітря);
б) частота дихання (ЧД): в нормі 12-20 дихальних рухів за хвилину. Визначають за коливанням руки, поклавши її на груди тварині чи приставивши до носа волосок вовни;
в) характер: глибоке / поверхневе, рівне / прискорене.
Про тяжкість стану судять по тому, наскільки порушені перераховані вище функції у порівнянні зі здоровим тваринам, маючи на увазі, що чим більше відмінності, тим важче стан. При хвилюванні, поспіху, інколи, не вдасться зібрати всі параметри, але навіть груба оцінка свідомості, кровообігу і дихання потерпілої тварини підказує з чого починати допомогу[12].
Основні прийоми реанімації. При виявлені відсутності свідомості, або дихання, або зупинки серця потрібно провести реанімацію.
Підтримка життя мозку – лікувальний прийом, який виконують при сонячному і тепловому ударах, електрошку, тобто тоді, коли настало короткочасне порушення кровопостачання мозку, припинення дихання і кровообігу. Тварину піднімають вниз головою за тазові кінцівки. Приплив крові до голови на якийсь час забезпечує живлення мозку киснем. Великих собак можна покласти головою вниз, піднявши задні кінцівки. Маленьких собак можна розкручувати за задні кінцівки так, щоб на кров додатково діяла відцентрова сила. Цю процедуру виконують протягом кількох секунд до появи у тварини самостійного дихання і активних рухів. Критерієм ефективності дій служить збереження вузького просвіту зіниці [12,27].
Порушення дихання відбувається при короткочасній зупинці його в умовах, збереженого кровообігу, що нерідко буває при введенні наркотичних речовин, таких як каліпсол, ромпун, гексенал, тіопентал натрію, морфін. Дихання збуджують трьома різкими ударами долонею плазом по грудній клітці. Струс тканин приводить в дію діафрагму і міжреберні м'язи. При необхідності стимулювання повторюють. Критерієм ефективності дії служить відновлення самостійного дихання, збереження рожевого забарвлення ясен.
Непрямий масаж серця, штучну вентиляцію легень застосовують у тварин з порушеними кровообігом і диханням у перші 1-3 хвилини після їх припинення. Тварину кладуть на рівну жорстку поверхню столу або підлоги на правий бік. Хусткою очищають їй зів глотки від слизу і, можливо, кормових мас, витягають з рота язик, щоб відкрилося дихальне горло, і приступають до непрямого масажу серця. Його виконують натисканням підстави долоні на грудну клітку тварини в області серця (IV-VI ребро на рівні реберних зчленувань) в ритмі 60 разів на хвилину. Разом з цим відбувається штучна вентиляція легень, оскільки здавлюються і вони, розправляючись потім разом з грудною клітиною в момент припинення тиску. Показниками ефективності непрямого масажу серця та вентиляції легень є поява пульсу в стегновій артерії при кожному натисканні руки і руху повітря в такт масажу, які визначаються за допомогою волосини (нитки) [24,27].
Непрямий масаж серця протягом 10 хвилин відновлює, в більшості випадків, нормальну роботу серця (Крафт, Дюрр), причому масаж не можна переривати більш ніж на 5 секунд. Ознаками повернення життя в ці хвилини будуть: звуження зіниці, поява реакції зіниці на світло, відновлення рожевого забарвлення ясен, РНК, самостійна пульсація судин і появу дихання. Реанімаційні заходи припиняють, якщо протягом 10 хвилин безперервного масажу звуження зіниці не відбулося, що свідчить про біологічну смерть тварини.
Травматичні шок, переломи. У сучасних містах при великій концентрації населення, скупченні автомобілів, розгалуженні доріг, високих будівель травматизм тварин – поширене явище. Види травматизму домашніх тварин обумовлюються особливостями їх змісту. Так, у собак найбільш частий вид пошкодження – автомобільна травма при переході через дорогу; у домашніх кішок – це падіння з великої висоти житлових будинків; у хом'яків та інших гризунів – падіння зі столу, стільця, дивана. У птахів травми виникають при невмілому поводженні з ними, а також при перельотах по квартирі (ударах об скло) [24].
Травми можуть супроводжуватися зупинкою дихання і серця, що буває при пошкодженні грудної клітини. Одним з найбільш грізних супутників травми є травматичний шок. При шоку тварина пригноблена, ясна бліді, очі вирячені, зіниці розширені, пульс частий. Травми голови можуть супроводжувати втрата свідомості, кровотеча з вуха або носа. Паралічі кінцівок свідчать про пошкодження хребта або великих нервових стовбурів. Якщо після травми роздувається живіт, бліднуть ясна, пульс частий, ниткоподібний, це говорить про пошкодження органів черевної порожнини.
Груба деформація кінцівки в поєднанні з її ненормальною надлишковою рухливістю, зазвичай, буває при закритих переломах кісток. Наявність рани, з якої стирчать уламки кісток, свідчить про відкритий перелом.
Навпаки, вкорочення ноги в поєднанні з її пружною фіксацією, коли при спробі зміни положення кінцівки відчувається опір, говорить про вивих кісток у суглобах.
Надання першої допомоги відразу після травми. Травматичний шок, часто супутній травмі, можна спостерігати у собак і кішок. У гризунів і птахів в силу низької організації їх ЦНС травматичний шок не розвивається. При шоку необхідно спробувати усунути біль, для чого внутрішньом'язово вводять анальгін (1-2 ампули) і реланіум (1-3 ампули) в одному шприці. Якщо шок розвинувся у зв'язку з переломом кістки і знеболювання анальгіном недостатньо, то більш радикально ввести 20 мл 2% розчину новокаїну в гематому між кістковими уламками. Болючим буде тільки перший момент проколу шкіри голкою, але часто у тварин при шоку реакція на ін'єкції знижена. Далі внутрішньом'язово слід ввести преднізолон (1-3 ампули) як антистресовий гормон і підшкірно 100-400 мл 0,9% фізіологічного розчину з 10-40 мл 0,5% розчину новокаїну. Після цього тварина, зазвичай, заспокоюється, ясна рожевіють і її можна безбоязно, спокійно транспортувати в клініку[24,25].
Особливості транспортування при пошкодженнях голови, хребта і кінцівок у собак і кішок. При травмах голови і хребта забрати тварину з місця події можна, лише акуратно (щоб не викликати зміщення хребців) перемістивши його на твердий щит, і транспортувати на щиті в положенні на боці. На додаток до протишокової терапії слід внутрішньом'язово ввести, лазікс (1-3 ампули) для зменшення набряку мозку. У клініку тварину треба постаратися доставити не пізніше 24 годин з моменту травми, тому що після тривалого часу не можна розраховувати на сприятливий функціональний результат операції.
При переломах і вивихах кінцівок терміни транспортування не повинні перевищувати 5 днів. Транспортна іммобілізуюча пов'язка доцільна у собак і птахів; у кішок і гризунів її не роблять. Крила птахів прикріплюють лейкопластиром до тіла, ногу охоплюють зовнішньою муфтєвидною пов'язкою.
У собак для цих цілей краще використовувати шину Томаса, яку неважко зробити в домашніх умовах з легкої товстого дроту. При відкритому переломі кінцівки рану попередньо промивають перекисом водню, а потім роблять стерильну пов'язку. Вивихнуту кінцівку у собак в деяких випадках краще іммобілізувати, але ногу слід прикріпити до тулуба тварини за допомогою лейкопластиру[12].
Інша тактика потрібна при підозрі на ушкодження органів черевної порожнини. Постраждалу тварину не можна ні напувати, ні годувати. До живота на 2 години необхідно прикласти грілку з льодом, а потім живіт туго перев'язати. При відкритій рані черевної стінки з випаданням петель кишечнику шкіру живота навколо рани обробляють 5% спиртовою настойкою йоду, петлю кишки, що випала слід акуратно обернути стерильною серветкою, рясно змоченою теплим фізіологічним розчином. Зовні кладуть щільну пов'язку. Вправляти випалі нутрощі не можна. Оптимальні терміни звернення до клініки – перші 24 години [24].
Пошкодження м’яких тканин. Зустрічаються в основному у собак, але нерідко спостерігаються і в інших тварин. З'являються в результаті укусів або порізів частин тіла під час вигулу тварини рано вранці або пізно ввечері, коли важко розраховувати на сторонню допомогу.
Рани від укусів можуть бути на голові, шиї і тулубі тварин. При укусах кішок можливі одна або дві колоті рани, залишені гострими іклами. При укусах собак утворюються множинні колоті рани, які зазвичай не кровоточать (за рідкісним винятком ран шиї з пошкодженням великих судин). У дрібних тварин укушена рана іноді супроводжується одночасним ушкодженням кісток.
Такі рани завжди забруднені мікрофлорою з зубів тварини і тому погано гояться; за власними спостереженнями, нерідко за відсутності лікування ушкодження ускладнюються розвитком сепсису (зараження крові). Власник постраждалої тварини повинен відразу надати першу допомогу. Дати всередину антибіотик – еритроміцин (1-5 таблеток 3 рази на день протягом 10 днів), рану добре промити 3% розчином перекису водню і щодня робити перев'язки. Такі рани не зашивають, тому якщо загоєння рани не ускладнюється нагноєнням, то до лікаря можна не звертатися за умови виконання 10-денного домашнього курсу лікування [12].
Різані рани з'являються в результаті порізів від осколків битого скла або інших гострих предметів, що лежать на землі. Вони мають рівні краї, глибоко проникають і супроводжуються рясною кровотечею. Такі рани чисті і, якщо зашиті в першу добу, заживають швидко. Перша допомога тварині при таких ушкодженнях полягає у видаленні з рани згортків крові і накладення на травмоване місце гнітючої кровоспинної пов'язки. Звернення до лікаря в цьому випадку обов'язкове, оскільки потрібна перев'язка кровоточивих судин, зшивання перерізаних сухожилків, м'язів і країв рани, накладення на ногу на 3 тижні іммобілізуючої пов'язки.
Кровотечі і способи їх зупинки у тварин. Кровотечі підрозділяють на артеріальні, венозні та капілярні. При артеріальній кровотечі кров витікає сильно пульсуючим струменем, колір її яскраво-червоний (червоний). При венозні кровотечі кров витікає струменем, але не пульсує, колір темніший. При капілярній кровотечі кров темна, виділяється зі всієї поверхні рани краплями або млявою цівкою.
Для зупинки кровотечі застосовують: а) притискання; б) припікання; в) притискання судини пальцями; г) перев'язку кінця розірваної судини, що стирчить[24].
Накладення давлючої пов'язки. Давлючу пов'язку застосовують при капілярних і невеликих венозних кровотечах. На рану накладають складену в кілька разів стерильну марлю (можна використовувати відрізок стерильного бинта), змочену перекисом водню (який не тільки розчиняє бруд, але служить також прекрасним дезинфікуючим і кровоспинним засобом), на неї зверху кладуть шар вати, і все це туго прибинтовують. На кінцівках пов'язку накладають, бинтуючи знизу вгору так, щоб кожний наступний виток бинта на одну третину заходив на попередній виток. Давлючу пов'язку можна не знімати до 1,5-2 діб. Поверх пов'язки можна прикласти міхур з льодом (або пакет з замороженими овочами), для зменшення кровообігу в області поранення тварини.
Джгут накладають при сильних венозних та артеріальних кровотечах на кінцівках і хвості тварини. В якості джгута використовують відтинок тонкого гумового шланга, гумовий або звичайний бинт, тасьму, носовичок і т.п. Джут завжди накладають вище місця кровотечі. Сила натягу джгута повинна бути достатньою, щоб зупинити кровотечу, але не надмірно велика, щоб не викликати біль. Після накладення джгута на рану накладають давлючу пов'язку. У теплу пору року джгут залишають на 1,5 години, а взимку не більше ніж на 1 годину, щоб не викликати змертвіння тканин. Якщо є потреба тримати джгут довше зазначеного часу, то його через кожні 40 хвилин послаблюють на 3-4 хвилини, попередньо притиснувши пальцями судину, що кровоточить.
При пошкодженні великих судин, наприклад стегнової артерії, до накладення джгута і пов'язки судини слід міцніше притиснути пальцями до підлягаючої кістки. Після накладення джгута і пов'язки тварину слід напоїти теплою, злегка підсоленою водою, солодким чаєм або кавою.
Слід пам'ятати, що джгути небезпечні: іноді вони можуть принести більше шкоди, ніж користі. При неправильному накладенні джгута можливо стискування нервових стовбурів, яке може привести до омертвіння тканин і паралічу кінцівок. Але, з іншого боку, тварина може загинути від втрати крові з розірваної судини. При невеликих венозних та капілярних кровотечах утворюється кров'яний згусток і рана закупорюється. У таких випадках, для зупинення кровотечі замість джгута бажано використовувати натискання. Застосовують джгут лише в тому випадку, якщо кровотеча дуже сильна, і неможливо зупинити її іншими засобами. Як правило, це артеріальна кровотеча.
Щоб правильно накласти джгут, необхідно обернути шматок гуми чи іншого підручного матеріалу вище рани і міцно зав'язати на вузол, після чого просунути під вузол кулькову ручку, олівець чи інший відповідний предмет і закручувати туго до зупинки кровотечі.
Кишкова кровотеча у тварин. Заковтування гострих сторонніх предметів, а також деякі захворювання кишечнику можуть супроводжуватися кишковою кровотечею. Про невеликі кровотечі можна судити за забарвленням фекалій. При рясній кровотечі кішка або собака випорожнюється часто, кал при цьому темного кольору. У таких випадках тварину необхідно утримувати в спокої [25].
Не можна годувати і напувати тварину, ставити клізму і давати проносне. На живіт і в область крижів накладають холодний компрес, наприклад, пакет з замороженими овочами, а потім ретельно обстежують тварину.
Легенева кровотеча у тварин. При ударі по дотичній рухомим засобом (автомобіль, мотоцикл, велосипед), падіння з великої висоти, а також при деяких хронічних захворюваннях у кішок і собак може спостерігатися кровотеча з рота і носа, іноді разом з кривавим кашлем. Тварину необхідно утримувати в спокої, дати ліки, що припиняють кашель (наприклад, бромгексин або лібексин), після чого терміново доставити в клініку ветеринарної медицини. Напувати тварину можна тільки холодною водою [24].
Накладання шини або лубка тварині. Шину накладають зазвичай при переломі кінцівок. Неспокійній тварині вдало накласти шину практично неможливо. Тварина смикається, намагаючись скинути предмет, що заважає, а це може призвести до подальшої травматизації зламаною кінцівкою. Щоб обмежити рухливість кішки або собаки, натягують на них фіксуюче "трико", в якості якого можна використовувати старі колготки, обертають ними весь тулуб, а також місце ушкодження. З цією метою, у колготок відрізають нижню частину, після чого їх легко натягнути на тулуб тварини. У разі перелому передніх або задніх кінцівок слід накладають шини.
Накладення шини на передню кінцівку тварини. Обв'язавши кінці "трико" на тулубі тварини, вирізують у потрібному місці отвір і обережно просовують в нього пошкоджену кінцівку. В якості шини можна використовувати пряму палицю, лінійку або хоча б олівець, які потрібно обмотати бинтом, щоб не пошкодити м'які тканини. Шину міцно прибинтовують підручним матеріалом: краваткою, хусткою, поясом, мотузкою. Краще всього використовувати для цієї мети еластичний бинт.
Надавши першу допомогу, доставляють кішку або собаку у ветлікарню [25].
Накладення шини на задню кінцівку тварини. Пошкодження задньої кінцівки діагностується легко – вона "висить". Можливо утворення гематоми. Задню кінцівку мобілізують абсолютно аналогічним чином, як і передню. Необхідно пам'ятати, що при переломах стегнової кістки, одну шину слід накласти з внутрішньої, а другу – з зовнішньої поверхні задньої кінцівки.
Надавши першу допомогу, доставляють тварину у ветлікарню.
Якщо перелом відкритий і видно кістку, спочатку накладають на рану стерильну серветку, а вже потім накладають шину. Не можна користуватися ніякими мазями та кремами при накладенні пов'язки. Необхідно пам'ятати, що наслідком будь-якої травми може стати шок, який дуже небезпечний для життя. Для знеболення та зняття травматичного шоку вводять кішці або собаці препарати траумель або баралгін.
Гострі отруєння у тварин відбуваються при поїданні гниючих залишків корму, отруєних кормів, отрутохімікатів, які використовують в оселях для боротьби з комахами, гризунами, передозуванні лікарських препаратів. Симптоми захворювання обумовлюються видом отрути, що викликала отруєння. Раптово наростають гноблення загального стану, слабкість, тварина відмовляється від води і їжі, пізніше можуть виникнути блювота і пронос. При отруєнні фосфорорганічними сполуками розвиваються тонічні судоми кінцівок, снодійними таблетками – несвідомий стан, гемолітичною отрутою – недокрів'я, слабкість, блідість, задишка. Нерідко про можливе отруєння собаки власники кажуть "бачили, як собака щось з'їла", "труїли в будинку тарганів", "виявили розірвану пачку таблеток" і т.п.
Екстрена допомога в даному випадку складається з трьох необхідних заходів: 1) видалення отрути, яка не всмокталася; 2) видалення отрути, що всмокталася; 3) підтримка основних функцій організму. Власник тварини повинен у будь-яких умовах і як можна раніше видалити отруту, яка ще не всмокталася. Решту заходів проводять в умовах клініки [12,25].
Для видалення отрути, що не всмокталася у тварини потрібно викликати блювоту і промити їй кишечник. Перші порції вмісту шлунка починають надходити в кишечник вже через 3-10 хвилин, повністю шлунок спорожняється від них протягом 2 годин, а в кінцевий відділ кишкової трубки ці маси надходять через 6-8 годин. Тому, якщо отруєння сталося більше 2 годин назад, то блювоту викликати не потрібно, необхідно промити кишечник. Навпаки, якщо тварина тільки що щось проковтнула, краще викликати блювоту. Для цього тварині насильно вливають в рот насичений розчин кухонної солі (4 чайні ложки на склянку теплої води). Нижче наведено необхідну кількість розчину кухонної солі для цієї процедури у собак з різною масою тіла. (таблиця 2.1.).
Таблиця 2.1. Розрахунок кількості кухонної солі для дрібних тварин
| Маса тіла, кг | Кількість розчину солі: |
| 0,5 -10 | 4 - 6 (1 десертна ложка) |
| 10 - 30 | 10 (1 столова ложка) |
| понад 30 | 20 (2 столові ложки) |
Розчин кухонної солі швидко викликає блювоту, а також виникає подразнення слизової оболонки шлунка, що призводить до закриття його пілорусу та перешкоджає надходженню отрути в кишечник і зменшує всмоктування [12].
Кишечник промивають за допомогою очисної та сифонної клізми прохолодною водою. Утримуючи однією рукою хвіст тварини догори, іншою вводять спринцівку глибоко в просвіт прямої кишки, видавлюючи воду із спринцівки. Так повторюють кілька разів до відходження чистої води. Вода розріджує фекальні маси, а холод викликає скорочення мускулатури кишечника, звуження судин.
Після цих процедур слід дати всередину суміш подрібненого активованого вугілля (5-20 таблеток) і вазелінового масла. При різних отруєннях потрібні неоднакові кількості активованого вугілля, але краще вводити його в надлишку навіть маленьким тваринам. Утворену суміш вугілля в маслі тварині насильно заливають у рот з розрахунку 3 мл на 1 кг маси тіла. Вугілля адсорбує отруту, а вазелінове масло як проносне буде сприяти виведенню отрути з фекаліями.
Потім вводять антидот, ставлять крапельницю з препаратами для підтримки функцій організму собаки чи кішки (наприклад, 5-20% розчин глюкози з кофеїном).
Отже, коротко сформулюємо рекомендації долікарської допомоги при гострих отруєннях:
– викликати блювоту;
– зробити очисну клізму;
– дати всередину активоване вугілля з вазеліновим маслом.
Узагальнюючи вище наведене можна вибрати найбільш поширені випадки, коли необхідно надавати тварині швидку ветеринарну допомогу. Вони будуть покладені в основу розробленого проекту стандарту.