Geum.ru

Кабінет міністрів україни національний університет біоресурсів І природокористування України

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

Нами поставлено завдання вивчити законодавчі та нормативно правові акти щодо охорони здоров’я дрібних тварин. В результаті проведеного аналізу встановлено, що на сьогодні чинними є цілий ряд законів, якими регламентовано забезпечення здоров’я тварин. Такими є закони України «Про тваринний світ», «Про ветеринарну медицину», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про захист тварин від жорстокого поводження» та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері ставлення до тварин. В той же час вони не регламентують надання ветеринарної допомоги свійським непродуктивним дрібним тваринам.

Закон України «Про тваринний світ » в статті 37 – Забезпечення охорони тваринного світу, регламентує тільки організацію наукових досліджень, спрямованих на обгрунтування заходів щодо охорони тваринного світу, а також надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій.

У Законі України «Про ветеринарну медицину» в розділі V – Захист здоров’я тварин, встановлено тільки загальні положення щодо надання ветеринарної допомоги взагалі всім тваринам та обов’язки осіб, що утримують тварин та беруть участь розробляють рекомендації, інструкції та стандарти, пов’язані із захистом здоров’я і життя людей та тварин від хвороб тварин.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» в розділі VII – Стандартизація і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища, в статті 31. Завдання стандартизації і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища, вказує на екологічну стандартизацію і нормування, що проводяться з метою встановлення комплексу обов’язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» в роздiлі II – Правила утримання тварин, що виключають жорстокість, в статті 10. Ветеринарне обслуговування тварин, тільки вказує, що особа, яка утримує тварину, зобов'язана забезпечити своєчасне надання їй ветеринарної допомоги.

На Україні існує безліч ветеринарних установ із надання професійної допомоги тваринам, в яких працюють спеціалісти високого рівня. Однак, розвиток приватної ветеринарної медицини, створення у містах клінік для свійських непродуктивних дрібних тварин та притулків для безпритульних тварин вимагають розроблення регламенту (стандарту) за надання їм адекватної допомоги у будь-якому населеному пункті, закріпленого на законодавчому рівні.

Ось кільки в законах України не прописані чіткі вимоги щодо надання регламентованої допомоги дрібним тваринам, ветеринарні установи, які спеціалізуються в наданні послуг їм, створили свої внутрішні положення та інструкції. Всі ці документи в ветеринарних установах створювались на основі літературних джерел, але в основному на теоретичних та практичних навичках своїх спеціалістів.

На Україні існує три види установ ветеринарної медицини, які мають право надавати профільну допомогу дрібним тваринам:
  1. Державні клініки ветеринарної медицини
  2. Комерційні (приватні) клініки ветеринарної медицини
  3. Муніципальні (комунальні) клініки ветеринарної медицини

В цих установах надають виключно професійну ветеринарну допомогу дрібним тваринам, але якщо розглянути конкретний випадок, то надання допомоги тваринам у них може дещо відрізнятися між собою. Наприклад, в порядку клінічного обстеження, лабораторних методах діагностики, використанні ветеринарних препаратів, в фінансовому сегменті тощо.

Кожна з вибраних нами установ мала свій професійний підхід в наданні ветеринарної допомоги тваринам.

Проаналізувавши інструкції з надання ветеринарної допомоги спеціалістами в державних, комерційних та муніципальних установах ветеринарної медицини, ми склали список випадків, які спеціалісти ветеринарної медицини часто зустрічають в своїй практиці. Потім вибрали три клініки ветеринарної медицини, які можна використати як базу для практичної роботи.

В першу чергу, надання регламентованої допомоги потребують безпритульні дрібні тварини вилучені з вулиць населених пунктів та поміщені у притулки. Ці тварини в багатьох випадках є резервуаром зооантропонозів, особливо небезпечних хвороб – інфекційних ( зокрема сказу, лептоспірозу, хламідіозу тощо) та інвазійних (токсоплазмозу, демодекозу, дірофіляріозу тощо). Крім цього, вони хворіють і внутрішніми захворюваннями, які мають у них хронічний перебіг.

На нашу думку, єдиною системою з надання регламентованої допомоги цим тваринам може бути система диспансеризації розроблена для собак і котів, зокрема тварин які знаходяться у притулках, з конкретною схемою диспансерного обстеження для даних видів тварин.

Ця система повинна базуватися на виділенні тварин певних груп ризику, особливо тварин носіїв зооантропонозів, які повинні знаходитись під постійним, періодичним наглядом лікаря в клініках ветеринарної медицини і отримувати регламентовану лікувально-профілактичну допомогу, а їх власники чіткі рекомендації з утримання, догляду і поводження з ними.