Левенець І. В. Судова психіатрія: Навчальний посібник
| Вид материала | Документы |
- Програма курсу "Судова медицина" Перелік основних судово-медичних термінів Список літератури, 1182.44kb.
- Робоча навчальна програма на 2010-2011 навчальний рік Судова медицина І психіатрія, 230.34kb.
- Судова психіатрія, 12295.65kb.
- Практикум з педагогіки вищої школи: Навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою, 411.72kb.
- Дмитриченко М. Ф., Навчальний посібник, 2529.95kb.
- Дмитриченко М. Ф., Навчальний посібник, 2842.03kb.
- Мусієнко М. М., Панюта О. О. Біотехнологія рослин. Навчальний посібник, 5445.72kb.
- Навчальна програма дисципліни "судова психіатрія" (для спеціалістів) Київ 2009, 227.24kb.
- Наталя Чабан навчальний посібник з історії української культури мвс україни, 9171.9kb.
- Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів архітектурних, 1979.84kb.
Гіпальгезія (гр.) – зниження больової чутливості.
Гіперакузія (гр.) – підвищена чутливість до звукових подразнень.
Гіперальгезія (гр.) – підвищення больової чутливості.
Гіперастенія (гр.) – вищий ступінь безсилля.
Гіперестезія (гр.) – підвищення шкірної чутливості.
Гіперкінези (гр.) – надмірні рухи (тремтіння, мимовільні скорочення м’язів пальців рук і ніг) при розгальмуванні чи подразненні підкорки.
Гіперлогія (гр.) – багатомовність.
Гіпермнезія (гр.) – підвищена здатність до запам’ятовування (при маніакальних станах).
Гіперрефлексія (гр.) – підвищення сухожилкових рефлексів.
Гіперсомнія (гр.) – сонливість.
Гіпертимія (гр.) – підвищений настрій.
Гіпестезія (гр.) – пониження чутливості.
Гіпнобат (гр.) – лунатик.
Гіпноїдні (гіпнотичні) фази (І. П. Павлов) – перехідні стани від нормального збудження коркових клітин до гальмування. Як правило, ефект збудження сильніший, якщо сильніше їх роздратування. У клітинах, які переходять у стан гальмування, це відношення змінюється. При цьому можуть бути такі фази: 1)
зрівняльна – сильні, і слабкі умовні подразнення дають умовний рефлекс однакової величини; 2) парадоксальна – умовні рефлекси на сильні подразнення зникають, а на слабкі зберігаються; 3) ультрапарадоксальна – на всі позитивні подразнення умовні рефлекси зникають, а при дії гальмівних умовних подразнень спостерігається позитивний ефект; 4) наркотична – падає величина всіх умовних рефлексів (на слабкі подразнення вони зникають, а на сильні зменшуються).
Гіппнолепсія (гр.) – сонливість, яка настає епізодично.
Гіпнопомпічні галюцинації (гр.-лат.) – галюцинації, що виникають при пробудженні.
Гіпокінезія (гр.) – бідність рухів, недостатність моторної ініціативи.
Гіпоманіакальний – слабо виражений ступінь маніакального стану.
Гіпомімія (гр.) – зменшення кількості мімічних рухів.
Гіпоноя (гр.) – “психоз недовір’я”.
Гіпопатія (гр.) – розлад відчуття; неправильне сприймання кислого, гіркого, солоного, коли, наприклад, усе здається солодким.
Гіффедонія (гр.) – неможливість переживати приємне.
Глосолалія (гр.) – вимова хворим безглуздих сполук звуків.
Говерса симптом – розширення зіниць при освітленні (при сифілісі мозку).
Голотимічний тип маячення – маячення, що визначається почуттям хворого; наприклад, при депресії у хворого бувають ідеї самообвинувачення, гріховності.
Гоміцидальна тенденція – тенденція до вбивства людей.
Гоміцидіум каузале (лат.) – ненавмисне вбивство.
Гоміцидіум кольпосум або волюнтаріум (лат.) – зловмисне вбивство.
Гоміцидіум нецессаріум (лат.) – вимушене вбивство.
Гомосексуалізм (гр.) – статевий потяг до осіб своєї статі.
Граофілія (гр.) – гомосексуальний потяг жінок до старших віком.
Графоманія (гр.) – патологічне прагнення до писання.
Гумор патологічний – схильність до жартів, часто цинічного змісту (в хронічних алкоголіків, рідше – у хворих із пухлинами головного мозку).
Дебільність (лат.) – нерізко виражена розумова відсталість.
Деградація (лат.) – зниження.
Дежа вуке (фр.) – “уже пережите”; хворому здається, що те, що він переживає зараз, переживав уже раніше.
Дежа вю (фр.) – “уже бачене”; в хворого, який уперше бачить місцевість чи ситуацію, виникає відчуття, що все це колись він уже бачив.
Дежа реконте (фр.) – “уже сказане”; хворому здається, що те, що він хоче сказати, вже колись говорив.
Дезінтоксикаційна терапія – лікування, спрямоване на виділення з організму отруйних продуктів обміну (лікування гіпосульфітом, сульфозином, фізіологічним розчином, розчином глюкози й ін.).
Дезорієнтація (фр.) – нездатність хворого розібратися в місці, обставинах, часі;
нездатність сказати, хто він сам.
Дейтеропатія (гр.) – друга хвороба, що настає безпосередньо після першої.
Делікт (лат.) – будь-яке правопорушення, злочин; у вузькому розумінні – цивільне правопорушення, що не становить кримінально караної дії.
Делірій (лат.) – синдром масових, яскравих галюцинацій з дезорієнтацією в оточенні та збудженням.
Деменція (лат.) – недоумство (набуте внаслідок якоїсь хвороби).
Деперсоналізація (лат.) – розлад відчуття власного “Я”; власні думки і дії здаються чужими.
Депресія (лат.) – пригнічений настрій.
Дереалізація (лат.) – втрата сприймання реальності навколишнього світу.
Дермографізм (лат.) – реакція судин при подразненні шкіри.
Дефект (лат.) – стійке випадіння, зниження рівня.
Дизартрія (гр.) – утруднена, неясна мова, спотикання на складах.
Дизмнезія (гр.) – розлад пам’яті, коли події минулого відносяться до інших періодів життя.
Дизморфопсія (гр.) – розлад сприймання, коли предмети здаються хворому деформованими.
Диплопія (гр.) – розлад зору, коли предмети здаються подвоєними.
Дипсоманія (гр.) – запій, найчастіше нападами.
Дисимуляція (лат.) – свідоме прагнення приховувати і заперечувати хворобливі явища.
Дисмегалопсія (гр.) – розлад сприймання, коли хворий бачить предмети в перекрученому вигляді.
Дистимія (гр.) – пригнічений настрій.
Дисфорія (гр.) – складний симптом, при якому спостерігається нудьга, злість і страх (при епілепсії).
Домінанта (О. О. Ухтомський) – вогнище збудження, що панує в певний момент у центральній нервовій системі, має підвищену чутливість до подразнень і гальмує роботу інших нервових центрів.
Дромоманія або поріоманія (гр.) – настирливе прагнення до мандрівок.
Ейдетизм (гр.) – явище, що полягає в збереженні яскравого, наочного образу предмета тривалий час після зникнення його з поля зору.
Ейфорія (гр.) – підвищений настрій, почуття блаженства, задоволення, щастя.
Еквівалент епілептичний (лат.) – затемнення свідомості, аналогічне припадку, але без судом.
Екзальтація (лат.) – надто підвищений настрій, бадьоре збудження.
Екзогенний (гр.) – обумовлений зовнішніми причинами.
Екзофталм (гр.) – витрішкуватість.
Екмнезія (гр.) – розлад пам’яті, коли минулі події відносяться до сучасності.
Економохвороба – епідемічний енцефаліт.
Ексгібіціонізм (лат.) – статеве збочення, коли хворий оголює свої статеві органи в присутності інших, у громадських місцях.
Експансивність (лат.-гр.) – насиченість почуттями позитивного тону, підвищення настрою.
Експлозивний (фр.) – запальний, вибуховий.
Екстракампінні галюцинації (лат.) – галюцинації поза полем зору.
Екфорія (гр.) – відновлення в пам’яті слідів пригадування.
Емболія мозку – закупорка мозкових судин частками тромбу (згустком крові), пухлиною та ін.
Емоція (лат.) – душевне переживання, хвилювання.
Емоційна нестриманість – слабодухість, сльози при незначному засмученні.
Ендогенний (гр.) – конституційно-спадковий.
Енурез (лат.) – нетримання сечі.
Енцефаліт (гр.) – запалення головного мозку.
Енцефалопатія (гр.) – ураження мозку (травматичне, токсичне), не зв’язане із запальним процесом.
Еретичний (лат.) – збудливий.
Еритрофобія (гр.) – боязнь почервоніти.
Еротизм (гр.) – патологічне посилення статевого потягу.
Ефебофілія (гр.) – сексуальний потяг чоловіків до хлопчиків.
Ехо-думки – стан, коли хворому здається, нібито його думки відомі іншим, хтось їх вимовляє.
Ехолалія (гр.) – повторення хворим слів, звуків, які він чує (при шизофренії).
Ехомімія (гр.) – відображення хворим міміки співрозмовника.
Ехопраксія (гр.) – повторення хворим бачених рухів (при шизофренії).
Жаргонізація (фр.) – набір слів, який може справити на слухача враження, що хворий говорить на якомусь жаргоні.
Жемуа в’ю (фр.) –“ніколи не бачене”; підвид симптому дереалізації, коли знайома хворому місцевість здається йому зовсім чужою.
Затримка мови – раптова зупинка мови внаслідок обриву думок у шизофреніків.
Зона істерогенна – ділянка тіла, натиск на яку може спричинити істеричний припадок (ділянка яєчників у жінок та ін.).
Ідеї автохтонні (гр.) – ідеї, які виникають самостійно, без бажання хворого.
Ідеї маячно-подібні – маячні ідеї, психологічно зрозумілі, що випливають із почуттів і прагнень хворого.
Ідеї надцінні – афективно насичені ідеї, що домінують у свідомості хворого і мають для нього особливу цінність.
Ідіосинкразія (гр.) – надмірна реакція організму на байдужий для інших суб'єктів подразник.
Ідіотія (гр.) – найважчий ступінь вродженого слабоумства.
Ілюзія (лат.) – збочення сприймання реальних об’єктів; наприклад, кущ
сприймається як людина.
Імбецильність (лат.) – середній ступінь вродженого слабоумства.
Імперативні галюцинації (лат.) – слухові галюцинації, коли голоси наказують хворому щось зробити: не їсти, вбити когось тощо.
Імпотенція (лат.) – статеве безсилля.
Імпульсивність лат.) – схильність до раптових, необміркованих дій.
Інволюційний (лат.) – такий, що розвивається в період старечого одряхління людини.
Індуковане божевілля або психічне зараження (лат.) – захворювання, що виникає в навколишніх осіб під впливом переживань чи висловлювань психічно хворого.
Інкогеренція (лат.) – незв’язність мислення.
Інтоксикаційні психози (лат.-гр.) – психози, спричинені отруєнням.
Інфантилізм (лат.) – фізичний недорозвиток.
Інфантилізм психічний – дитяча поведінка в дорослої людини; невідповідність психічного розвитку вікові при збереженні інтелекту.
Іпохондрія (гр.) – пригнічений стан, хворобливе зосередження уваги на неприємних відчуттях в організмі, побоювання за своє здоров’я, життя; хворий скаржиться на неіснуючі у нього чи перебільшені хворобливі явища.
Какоситія (гр.) – огида до їжі.
Карцинофобія (гр.) – боязнь захворіти на рак.
Каталепсія (гр.) – остовпіння; тривале збереження хворим наданої йому незручної пози.
Катамнез (гр.) – відомості про хворого після виписки з лікарні.
Катаплексія (гр.) – раптове різке падіння тонусу м’язів; хворий падає як підкошений, не втрачаючи свідомості.
Кататимічне маячення (гр.) – маячення, що розвивається в напрямку якого-небудь домінуючого переживання.
Кататонічний синдром (гр.) – сукупність таких явищ, як мутизм, негативізм, вербігерація, манерність, стереотипія, гримасування, чудернацькі пози, автоматичне підкорення, імпульсивні дії, ступор.
Кататонія люцидна – кататонія, що перебігає при ясній свідомості: хворий сприймає навколишній світ з усіма подробицями, все запам’ятовує. Бувають галюцинації, псевдогалюцинації і маячення; може спостерігаися збудження (імпульсивність) і ступор із негативізмом.
Кататонія онейроїдна – кататонія зі сновидним затьмаренням свідомості, фантастичними образами, зміненим сприйманням оточуючого. Бувають галюцинації, псевдогалюцинації і маячення; спостерігається розгублено-патетичне збудження, субступорні стани і ступор із восковидною гнучкістю.
Катестезичне маячення (гр.) – маячення, пов’язане зі зміною відчуттів тіла (при шизофренії).
Кверулянт (лат.) – сутяга; той, що несправедливо скаржиться.
Квінке ознака – тремтіння пальців, непомітне для ока; виявляється при опорі пальців хворого в долоню лікаря (при алкоголізмі).
Кенофобія (гр.) – боязнь порожніх приміщень.
Кінофобія (гр.) – боязнь собак.
Клаустрофобія (лат.-гр.) – боязнь закритих приміщень. крадіжки.
Клептофобія (гр.) – боязнь бути обкраденим.
Клонус (гр.) – ритмічне скорочення м’язів, спричинене розтягненням їх сухожилків при значному підвищенні сухожилкових рефлексів.
Кома (гр.) – непритомний стан; тяжкий розлад свідомості, коли найсильніші подразники не приводять до ясної свідомості.
Комоція (лат.) – струс мозку.
Конвергенція (лат.) – зведення обох очей, коли зорові лінії перехрещуються в точці фіксації.
Конвульсії (лат.) – судороги.
Контузія (лат.) – травма з безпосереднім ударом (забоєм).
Конфабуляція (лат.) – розповідання хворим вигаданих ним історій.
Копракразія (гр.) – нетримання калу.
Копралагнія (гр.) – статеве збудження при лизанні калу.
Копролалія (гр.) – прагнення вимовляти лайливі слова.
Копрофагія (гр.) – поїдання калу (при шизофренії).
Корофілія (гр.) – статевий потяг дорослих жінок до дівчат.
Корсаковська хвороба – алкогольний поліневритичний психоз (множинне запалення нервів) із розладами пам’яті, конфабуляціями та неправдивими пригадуваннями.
Котара синдром – маячення заперечення власного існування.
Кретинізм (фр.) – затримка росту і недорозвиток інтелекту внаслідок порушення функції щитовидної залози.
Криптомнезія (гр.) – помилки пам’яті; пригадування дійсних фактів, але настільки забутих, що вони здаються цілком новими.
Кунктація (лат.) – нерішучість.
Лабільність, функціональна рухливість (М. Є. Введенський) – швидкість протікання елементарних циклів збудження в нервовій і м’язовій тканинах організму.
Лаксизм (лат.) – занепад моральності.
Ламентація (лат.) – голосіння, плач.
Лапсус меморі (лат.) – помилка в пам’яті, забутливість.
Легіслативний (лат.) – законодавчий.
Лептоменінгіт (гр.) – запалення м’якої мозкової оболонки.
Лесбійське кохання – статевий (гомосексуальний) зв’язок у жінок.
Летаргія (гр.) – тривала глибока сплячка.
Лібертиціум (лат.) – знищення цивільної свободи.
Лібідо (лат.) – статевий потяг.
Лігмус (гр.) – судорожний, неприродний плач.
Лікорексія (гр.) – вовчий голод.
Лімоктонія (гр.) – самогубство голодом.
Ліпмана феномен – поява зорових галюцинацій, коли натискати на очні яблука (при білій гарячці в алкоголіків).
Літофаг (гр.) – пожирач каміння.
Логоклонія (гр.) – багаторазове повторення одного і того ж слова, складу, найчастіше кінцевого в слові (при прогресивному паралічі, атеросклерозі).
Логорея (гр.) – прискорена мова, балакучість (при маніакальних станах).
Лунатизм – див. сомнамбулізм.
Мазохізм – сексуальне збочення; хворий одержує сексуальне задоволення, коли з ним жорстоко поводиться кохана особа.
Макрологія (гр.) – багатослівність.
Макропсія (гр.) – стан, коли хворий бачить предмети у дуже збільшених розмірах.
Манерність (фр.) – навмисне неприродна поведінка, жестикуляція та міміка (при шизофренії).
Маніакальний стан (гр.) – різко виражене мовне і моторне збудження, веселий настрій і переоцінка власної особи.
Мастурбація або мануступрація (лат.) – онанізм.
Матеософія (гр.) – пуста балаканина.
Маячення – думки та переконання хворого, що виникли на хворобливому ґрунті і не відповідають дійсності.
Маячення ініціальне – маячення, що виникає перед інфекційним захворюванням і в зв’язку з ним (до підвищення температури).
Маячення інфекційне – маячення, спричинене інфекційним захворюванням; супроводжується розладами свідомості, галюцинаціями, плутаністю думок, збудженням.
Маячення колапсу – маячення на фоні виснаження після важкого інфекційного захворювання.
Маячення резидуальне – залишки маячення в період одужання після зникнення галюцинацій.
Медикоманія (лат.) – пристрасть до лікування.
Меланхолія (гр.) – стан туги, самообвинувачення, самоприниження, розумової загальмованості, моторних актів.
Менінгізм (гр.) – подразнення мозкових оболонок.
Менінгіт (гр.) – запалення мозкових оболонок.
Ментизм (лат.) – наплив думок без бажання суб’єкта, часто безцільних, непотрібних.
Метагогія (гр.) – повторення слів.
Метаморфопсія (гр.) – розлад сприймання, при якому предмети сприймаються в перекрученій формі.
Метахронізм (гр.) – помилка в часі.
Метенцефалічні психози – психози, що розвиваються через деякий час після перенесеного епідемічного енцефаліту.
Мієліт (гр.) – гостре запалення спинного мозку.
Мізандрія (гр.) – ненависть до людей.
Мізогінія (гр.) – огида до жінок.
Мізопедія (гр.) – ненависть до дітей.
Мізопсихія (гр.) – огида до життя.
Мікрогірія (гр.) – зменшення величини звивин мозку.
Мікропсихія (гр.) – малодушність, боягузтво.
Мікропсія (гр.) – сприймання зорових об’єктів у зменшеному вигляді.
Мікроцефалія (гр.) – малоголовість.
Міксоскопія (гр.) – статеве збудження при спостеріганні чужих статевих зносин.
Міоз (гр.) – звуження зіниці ока.
Міозит (гр.) – запалення м’язів.
Міоклонія (гр.) – раптове скорочення сіпання окремих м’язів.
Мірмідон – нікчемна, але гордовита людина (від імені Мірмідона – сина Зевса).
Міфоманія (гр.) – хвороблива схильність до вигадок, міфів.
Модераціо пене (лат.) – зменшення кари.
Монахоманія (гр.) – пристрасне прагнення до cамітнього життя.
Моноплегія (гр.) – параліч однієї кінцівки.
Монофобія (гр.) – боязнь самітності.
Морія (гр.) – невмотивована веселість із придуркуватістю, пустотливістю.
Морософія (гр.) – дурість, тупоумство.
Морс цивіліс (лат.) – цивільна смерть.
Морфінізм (гр.) – хвороблива пристрасть до морфію.
Мудрування марне – порушення мислення, коли хворий зайнятий розв’язуванням непотрібних питань.
Мусируючий або муситуючий (бурмотливий) делерій (фр.) – стан, який характеризується відсутністю реакції на зовнішні подразнення та збудженням; хворий щось хапає в повітрі, безтямно стягає з себе простирадло, ковдру, перебирає їх руками, начебто знімає з тіла нитки; мова тиха, бурмотлива. Стан може перейти в сопор і кому.
Мутизм (лат.) – повне мовчання; хворий розуміє питання, але не може відповісти при збереженні мовного апарату.
Нарколепсія (гр.) – приступи сплячки або сонливості, які виникають раптово, часто після сміху, плачу.
Наркоманія (гр.) – патологічне прагнення до вживання наркотиків.
Нарцисизм (гр.) – самолюбство.
Насильний сміх, плач – мімічні рухи без відповідних емоцій, що виникають мимовільно.
Настирливі (нав’язливі) або невідступні стани (ідеї, дії, фобії, обсесії) – хворобливі явища, що оволодівають думками та діями хворого при критичному ставленні до них.
Настрій – сукупність почуттів, які людина переживає в певний час.
Неадекватна міміка – міміка, що не відповідає переживанням хворого.