Geum.ru

До рішення виконавчого комітету міської ради від 27. 05

Вид материалаДокументы

Содержание


Традиційними заходами свята є
Мета свята
Крім цього, на меті – популяризація автентичного українського народного пісенного та декоративно-ужиткового мистецтва, збереженн
Засновник та учасники свята
Джерела фінансування
Структура свята
Подобный материал:


Додаток 1

до рішення виконавчого комітету міської ради

від 27.05.09 №196


Концепція
Міжнародного свята літератури і мистецтв «Лесині джерела»


Посвята

Ле́ся Украї́нка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) (13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія) – велика українська письменниця, яка писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Працювала у фольклористиці (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі. Народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Мати, Олена Петрівна Драгоманова-Косач – письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка (її поезію та оповідання для дітей українською мовою добре знали в Україні), була активною учасницею жіночого руху. Батько – високоосвічена людина, дуже любив літературу і живопис. Дитячі роки пройшли на Волині: у Новограді-Волинському, Луцьку, Колодяжному. Дядько Лесі – Михайло Драгоманов, відомий український учений, громадський діяч, багато допомагав їй як літературний критик і фольклорист. Йому належить одна з провідних ролей у формуванні племінниці як особистості.

Писати поезії Леся Українка почала рано, активна ж її літературна діяльність розпочалася з середини 80-х pp. ХІХ ст., коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких увійшли до літературного гуртка «Плеяда». 1892 у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським). Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» видана у Львові (1893, друге видання в Києві (1904), там же вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899), третя «Відгуки» (1902) – у Чернівцях, після чого Леся Українка написала ще понад сотню віршів, з яких половина не була надрукована за її життя. У другій половині 90-х років ХІХ ст. Леся Українка звертається до драматургії, де, широко використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула новий жанр – драматичну поему. До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми «Камінний господар» і «Лісова пісня». Традиційна тема світової літератури знайшла в драматичній поемі «Камінний господар» (1912) цілком оригінальне трактування образу Дон Жуана. «Лісова пісня» (1911) – вершина творчості Лесі Українки, де показано конфлікт між високим ідеалом і прозаїчною дріб'язковою буденщиною. Головна героїня драми-феєрії Мавка — не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого.

До класики української літератури Леся Українка увійшла передусім як поет мужності й боротьби. Винятково велике значення творчості Лесі Українки в історії літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи декількома іноземними мовами, використовуючи складні віршувальні розміри, вдосконалила строфіку, ритміку й метрику української поезії. Використовуючи сюжети світової літератури і міфології, біблейські сюжети, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.

Із історії свята

У Новограді-Волинському Житомирської області зберігся будинок, де народилася велика українська поетеса, драматург і громадський діяч Леся Українка, у якому з 1963 року діяла бібліотека-музей на громадських засадах. З 1971 року (відзначення 100-річчя поетеси) музей набув статусу філії Житомирського обласного державного краєзнавчого музею, як літературно-меморіальний музей Лесі Українки.

У 1987 році, у рік 730-річчя від першої літописної згадки про Новоград-Волинський, на його центральній площі урочисто відкрито пам’ятник великій землячці – Лесі Українці, проведено літературні читання та народні гуляння. Це послугувало поштовхом до організації у подальшому свята літератури і мистецтва «Лесині джерела». Відомий український поет Іван Драч, що був присутній на відкритті пам’ятника сказав про свято: “…Воно вийшло з глибини поваги і любові, якими оточене ім’я Лесі Українки у її рідному краї. Звідси черпала вона життєдайну силу і снагу для своєї творчості…”.

У 1990 році свято набуло статусу Всеукраїнського, з 1994 до цього часу є Міжнародним святом літератури і мистецтва «Лесині джерела». Постійними учасниками свята є колективи, майстри, науковці з Грузії, Росії, Білорусі, Польщі. Частими гостями свята стали колективи Болгарії, Хорватії, Латвії. З 1995 року свято проходить за фінансової підтримки Міністерства культури та мистецтв (з 2005 – і туризму) України.

Свято із початку мало у своїй структурі два напрямки: літературно-мистецький та фольклорно-етнографічний. Розвиток першого забезпечувало проведення літературно-наукових конференцій, літературних зустрічей у літературно-меморіальному музеї Лесі Українки, театральних вистав та літературно-мистецьких заходів у Палаці культури ім. Щорса (з 1990 року – ім. Лесі Українки). Другий напрямок розвивався за рахунок запрошення на свято творчих аматорських колективів та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва з усіх регіонів України, згодом – ближнього та далекого зарубіжжя. Загалом, за роки існування свята його учасниками було близько 600 творчих аматорських колективів та більше 1000 майстрів.

Традиційними заходами свята є:

- літературознавчі та мистецтвознавчі заходи у літературно-меморіальному музеї Лесі Українки, у роботі яких у різні роки брали участь поети і письменники Іван Драч, Ліна Костенко, Олесь Гончар, Дмитро Павличко, Микола Сингаївський, Петро Гоць, науковці Микола Жулинський, Микола Суліма, Григорій Штонь;

- театральні вистави за творами Лесі Українки та літературно-мистецькі вечори, присвячені її творчості, відбуваються у Палаці культури ім. Лесі Українки;

- «Містечко майстрів» у парку культури і відпочинку – велика виставка власних творів майстрів декоративно-ужиткового мистецтва зі всіх регіонів України (щороку – біля 100 осіб);

- «Народна вертівка» на центральних вулицях і площах міста за участю творчих аматорських колективів (щороку більше 30 колективів з України, ближнього та далекого зарубіжжя);

- «Козацькі розваги» на фортеці, що готуються силами міських аматорів;

- вечірній концерт за участю майстрів української естради, святковий феєрверк.

З 1992 року у заходах свята брали участь народні артисти України Ніна Матвієнко, Ада Роговцева, Дмитро Гнатюк, Раїса Недашківська, Тарас Петриненко, Василь Зінкевич, Валентина Степова, Марія Стеф’юк, Михайло Дідик та багато інших оперних та естрадних артистів України. Неодноразово виступали Волинський народний хор, державний естрадно-симфонічний оркестр, академічний народний хор ім. Г.Верьовки, тріо «Золоті ключі», квартет «Явір». Ніна Матвієнко висловилася про свято: «… тут гарно, як у вулику, і людей багато, як отих золотих бджілок. Я прийшла до Лесі як до матері, сестри, подруги. Хочеться доторкнутися до неї, ніжно погладити…»

У 1996 році у рамках свята започаткований конкурс автентичного солоспіву Житомирського Полісся, який згодом переріс у Всеукраїнський, і нині є одним з найяскравіших епізодів фольклорно-етнографічного напрямку свята. У 2006 році вперше проведений Всеукраїнський конкурс виконавців художнього слова ім. Лесі Українки, що збирає як любителів так і професійних артистів, читців, акторів. Конкурс додав нових яскравих інтонацій літературно-мистецькому напрямку свята. Обидва заходи відбуваються у Музеї родини Косачів, що з 1999 року функціонує на місці будинку, в якому родина Косачів прожила 6 років.

Офіційними гостями свята були Міністри культури і мистецтв України Іван Драч, Дмитро Остапенко, Міністр закордонних справ України Борис Тарасюк, Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, заступник Міністра культури і туризму Ольга Бенч. У 1995 році вітання до свята надіслав Президент України Л. Кучма. У ньому, зокрема, сказано: “Хай же ніколи не замуляться ці святі “Лесині джерела”, … хай буде благословенним край, який дав Україні таку геніальну доньку, що нею пишається світ…” . Постійними гостями свята є представники адміністрації міста Сурамі (Грузія), консул Польщі, член парламенту Хорватії.

Популярність свята підтверджується постійною увагою до нього локальних та загальноукраїнських засобів масової інформації. Події свята висвітлювалися газетами «Культура і життя», «Урядовий кур’єр», «Голос України», «День», «Експрес» тощо. Репортажі, нариси та телефільми про свято знімали та демонстрували всеукраїнські телевізійні канали: 1-й Національний, «Інтер», «1+1», «Новий канал». У 2008 році всесвітня служба УТР представила світовому глядачеві 3 тематичні програми щодо творчості Лесі Українки, міста Новограда-Волинського та Міжнародного свята літератури і мистецтва «Лесині джерела».

Мета свята

Насамперед, організатори свята ставлять собі за мету пропагування серед різних верств населення творчості Лесі Українки, дослідження її літературної спадщини та творчості найближчого оточення – Олени Пчілки, Михайла Драгоманова, Михайла Косача (Обачного), Ольги Косач-Кривинюк (Олесі Зірки) на загальнонаціональному та міжнародному рівнях.

Крім цього, на меті – популяризація автентичного українського народного пісенного та декоративно-ужиткового мистецтва, збереження і розвиток національних традицій.

Місце і час проведення свята

Міжнародне свято літератури і мистецтва «Лесині джерела» проходить щороку у місті Новограді-Волинському Житомирської області. Заходи відбуваються у літературно-меморіальному музеї Лесі Українки, Музеї родини Косачів, Палаці культури ім. Лесі Українки, на території Звягельського замку, у міському парку культури і відпочинку, на вулиці Шевченка, площах Лесі Українки та центральній. У 2009 році воно відбуватиметься 22-24 серпня.

Засновник та учасники свята

Засновник свята – Новоград-Волинська міська рада.

У заходах свята беруть участь українські та зарубіжні поети, письменники, науковці, майстри ужитково-декоративного мистецтва, виконавці автентичного солоспіву, читці художнього слова, майстри мистецтв, аматорські творчі колективи: вокальні, інструментальні, танцювальні, вокально-інструментальні дуети, тріо, ансамблі, гурти фольклорного спрямування кількістю до 20 осіб.

Джерела фінансування

Фінансування свята здійснюється за рахунок:

- Міністерства культури і туризму України, управління культури і туризму Житомирської обласної державної адміністрації і місцевих органів виконавчої влади в межах асигнувань, передбачених у державному, обласному та міському бюджеті на відповідний рік;

- залучення інших джерел та надходжень, незаборонених чинним законодавством України

Структура свята

Літературно-мистецький напрямок:

- Всеукраїнський поетичний вернісаж;

- Всеукраїнський конкурс виконавців художнього слова імені Лесі Українки;

- вистава театру за твором Лесі Українки;

- урочиста хода жителів міста та гостей свята вулицями міста від літературно-меморіального музею Лесі Українки до пам’ятника Лесі Українки, урочисте покладання квітів;

- мистецько-розважальна програма «Арт-майданчик». (Виставки робіт учнів та викладачів міської художньої школи, бліц-конкурси серед дітей та дорослих, вікторини з образотворчого мистецтва);
- Свято книги (книжкова виставка-ярмарок української книги, книжкова вікторина, виставка дитячих ілюстрацій, парад літературних героїв, книжкове лото, бенефіс кращих читачів).

Фольклорно-етнографічний напрямок:

- Всеукраїнський конкурс автентичного солоспіву;

- «Містечко майстрів». Виставка-продаж виробів майстрів декоративно-ужиткового мистецтва України;

- «Народна вертівка» за участю кращих художніх колективів України на 6 сценічних майданчиках;

- «Звягельські розваги». Ігрова концертно-розважальна програма за поліськими іграми та забавлянками;

- Творча акція «Поліська вишиванка»;

- Свято національних культур.