Досвід впровадження реформи монетизації соціальної грошової допомоги в Росії Підготовано для проекту: Підготовка стратегії монетизації соціальної грошової допомоги в Україні

Вид материала

Документы

Содержание Основні надбання та невдачі

Подобный материал:

• Реферат на тему: Грошові реформи, їхня суть та спрямування. Методи проведення грошової, 15.94kb.
• Відділ соціальної допомоги управління праці та соціального захисту населення Черкаської, 33.01kb.
• Програма комплексного вступного іспиту на окр «Магістр», 127.98kb.
• Концепція національної стратегії соціальної відповідальності бізнесу в україні, 214.62kb.
• Концепція Національної стратегії соціальної відповідальності бізнесу в Україні, 216.92kb.
• Концепція Національної стратегії соціальної відповідальності бізнесу в Україні, 213.74kb.
• Проект україна дружківська міська рада виконавчий комітет рішення, 11.24kb.
• Указ президента україни про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи, 832.46kb.
• Чи є об’єктом оподаткування сума соціальної допомоги по вагітності та пологах з 01., 11.85kb.
• Соціальна діагностика та соціологічні дослідження – їх значення та практичне використання, 142.49kb.

Основні надбання та невдачі

6.1.

Як зрозуміло з вищесказаного, цілі, встановлені законом ФЗ-122, були у цілому досягнуті. Головні надбання реформи можна описати наступним чином:

• декілька нефінансованих мандатів були анульовані;
  
• були розмежовані обов’язки між федеральними і регіональними зонами бюджету;
  
• зона федеральної відповідальності щодо соціальних витрат була істотно зменшена і збалансована з доступними фінансовими і економічними ресурсами;
  
• головна частина не фінансованих або неадекватно фінансованих мандатів була переміщений в сферу відповідальності регіональних і місцевих органів влади;
  
• регіональні і місцеві органи влади стали відповідальними за балансування доступності прибутків за новими мандатами витрат;
  
• фінансове становище постачальників послуг загалом поліпшилося;
  
• платежі компенсацій (ЩГО) були введені для «федеральних» одержувачів допомоги, і фінансова ситуація більшості з них поліпшилася;
  
• здійснювалася особиста реєстрація «федеральних» одержувачів допомоги;
  
• розділення привілейованих категорій на дві групи створило позитивні стимули для встановлення прозорого бухгалтерського обліку й інформаційних систем.
  

Таким чином, головні надбання були, перш за все, пов’язані із створенням бюджетних і організаційних передумов для всебічної реформи системи пільг.

6.2

Серйозна і певною мірою несподівана невдача реформи полягала в її високій вартості, яка призводила до повільного і неоднозначного виконання. Що, у свою чергу, було результатом численних недоліків у ході підготовки реформи і оцінювання результатів, які від неї очікувались (наприклад, на початковій стадії впровадження було терміново потрібне додаткове фінансування для заспокоєння маніфестацій соціальної незадоволеності), з одного боку, і ендогенних протиріч розуміння реформи (наприклад, головного принципу монетизації, або умов закону ФЗ-122 про «не-погіршення» матеріальних умов), з іншого боку. Монетизація допомоги і готівкові платежі допомоги (відповідно до середньої ринкової вартості послуг) всім одержувачам допомоги в специфічній категорії вимагали значного збільшення бюджетних витрат. В результаті в ході розділення повноважень щодо витрат між федеральними і регіональними бюджетами і повторним розміщенням джерел конкретних доходів між ними, розмір мандатів витрат і потреб у фінансових ресурсах з регіональних і місцевих бюджетів був недооцінений.⁵⁹

6.3

Монетизація призвела до сильного негативного впливу на схеми індексації пенсій. Процес почався з термінової реакції центральних властей на масові соціальні протести проти монетизації пільг; вони виразилися в індексації основної частини пенсій набагато вище за попередньо заплановану програму.⁶⁰ Крім того, що це викликало небезпечний прецедент, порушення пенсійного законодавства, економічні наслідки цих дій призвели до зростання дефіциту пенсійної системи. До того ж, швидке збільшення основної частини пенсії підірвало баланс між страховими і основними частинами пенсії, і тому зашкодило впровадженню страхових принципів в загальну пенсійну схему.⁶¹

6.4

Пріоритетна мета реформи – радикально зменшити кількість видів пільг, раціоналізувати її структуру і зробити її прозорішою – не була досягнута. Головною причиною був вибір категоричного методу монетизації. Абсолютна більшість видів пільг була збережена і її структура була додатково ускладнена розділенням одержувачів допомоги за джерелами фінансування на «федеральну» і «регіональну» підгрупи.


6.5

Інша важлива мета реформи – збалансувати кількість державних соціальних зобов’язань з доступними фінансовими і економічними ресурсами, - була досягнута тільки частково – на федеральному рівні. Регіональні бюджети все ще страждають від незбалансованості, що призводить до вповільнення розвитку монетизації на регіональному рівні і широкого використання квазі-монетизованих форм допомоги в натуральній формі. Регіони також страждають від відсутності інструментів впровадження для поліпшення монетизації.

6.6

Діюча реформа монетизації в Росії не забезпечила (і не змогла б через свою концепцію) поштовху до життєво необхідної реформи системи соціального захисту. Дійсно, недостатньо було зроблено, щоб регулювати заміну діючої допомоги в натуральній формі оплатами готівкою до потреб радикальної реформи дуже дорогої і застарілої системи пільг і її спрямування на задоволення потреб груп населення, що терплять нужду, і мають низький прибуток. Ці проблеми не було включено до порядку денного в період обговорення до виконання реформи, вони не були відбиті в положеннях закону. Російська реформа наслідувала категоричний принцип, і це був найлегший курс дій для керівників на всіх рівнях, і тому тільки обмежене цільове спрямування через категорії було можливе. Таким чином, реформа була не в змозі забезпечити значний вплив і стати важливою подією в соціальному і економічному житті країни. Дещо поліпшився бухгалтерський облік, скромні результати при переході до готівкової допомоги і нульовий прогрес у введенні цільового спрямування не варті труднощів виконань і політичної ціни, заплаченої за заспокоєння відкритих протестів населення.

6.7

Протиріччя всередині самої реформи фактично перешкоджали їй вирівняти існуючі невідповідності прибутків між одержувачами допомоги з різних категорій. Фактично, згідно декільком оцінкам експертів⁶², певний прогрес в перерозподілі доступних прибутків мав місце і нерівність була трохи зменшена. Це сталося завдяки тому, що більшість тих, що «втрачають» були не бідними, тоді як найбідніші сім’ї (за винятком одиноких пенсіонерів) схиляються до отримання користі від монетизації. Однак, цей позитивний наслідок, ймовірно, випарується, як тільки житлові привілеї буде монетизовано, і це серйозно вплине на бідні сім’ї. Той факт, що приблизно 22 відсотки сімей, здебільшого міські і похилого віку, втратять змусить уряд розмістити великі субсидії, щоб пом’якшити потенційні негативні наслідки.

6.8

Реформа монетизації конфліктувала з оголошеною національним пріоритетом метою зменшення бідності. За оцінками, існуюча система пільг виключає майже 80 відсотків сімей з одним з батьків і більш ніж 60 відсотків багатодітних сімей, у яких максимальні ризики бідності⁶³. Згідно вказаним пріоритетам соціальної політики, ці сім’ї мають стати ключовою групою для програм соціального захисту. Сьогодні річ у тому, що жоден регіональний уряд не ввів цільового спрямування соціальної допомоги за категоріями людям з низькими прибутками або сім’ям, принаймні в межах певних категорій. Владні структури у сфері соціального захисту визнають, що нечіткі правила примушують їх уникати цільового спрямування, щоб згодом уникнути звинувачень Генеральної Прокуратури у погіршенні стану небідних, які втратять в результаті цільового спрямування на бідноту. Це видима аномалія правил реформ, яка зменшує її потенційну цінність.


Оцінки експертів соціального захисту свідчать, що для одночасного здійснення двох соціальних програм: участі в гонці за скороченням бідності, розширюючи відповідні соціальні програми, з одного боку, і збереженням майже незмінною систему пільг, з іншого, – це одне неподільне завдання. Звичайно, його рішення вимагатиме доповнення програми монетизації додатковими складними і дорогими адміністративними рішеннями, які повинні виключити небідні групи населення з соціальних програм.⁶⁴

6.9

На регіональному рівні реформа монетизації спричинила серйозні негативні наслідки⁶⁵:

• монетизація стимулювала зростання міжобласного диференціювання в матеріальному статусі «федеральних» одержувачів допомоги, тому що компенсації з федерального бюджету (виплачені 40 відсоткам загального числа одержувачів допомоги) не приймають до уваги відмінності у вартості життя в регіонах, тоді як компенсації на душу населення, виплачені «регіональним» одержувачам допомоги, значною мірою відрізняються в регіонах;
  
• монетизація сприяла зростанню диференціювання прибутків між населенням «багатих» і «бідних» регіонів, тому що в більшості регіонів з вищим бюджетним достатком розмір компенсацій на душу населення є більшим;
  
• матеріальний добробут одержувачів допомоги в Північних і Східних регіонах країни, де вартість життя вище, погіршилися, тому що розмір компенсацій погано пристосований до збільшеної вартості життя;
  
• нерівність спроможності регіонів для впровадження соціальної програми зросла, оскільки «бідні» регіони були вимушені прийняти соціальні обов’язки, які перевищували їхні можливості;
  
• замість об’єднання систем соціального захисту і фінансування соціальної пільг, порядки в різних регіонах підлягали фрагментації зі змінами і наданими змішаними списками готівкової допомоги;
  
• Вектор реформи монетизації пільг має протилежний напрям відносно проголошеної політики бюджетного регулювання.
  

В цілому, реформа привілеїв в натуральній формі в Росії може бути оцінена як така, що робить дуже обмежений прогрес, порівняно з тим, чого можна досягти, і що змогли зробити інші країни СНД. Росія представляє, можливо, найочевидніший випадок практики соціальної політики, яку мають уникати країни, що будують ефективну мережу соціального забезпечення, яка може надійно функціонувати в умовах ринкової економіки.⁶⁶