Дурихіна Ольга Василівна 2012р. Зміст загальне поняття про інтерактивні технології. Інтерактивне навчання як сукупність технологій. Структура урок
| Вид материала | Урок |
- Зміст, 435.96kb.
- Навчання історії у профільних класах: теорія І практика, 136.83kb.
- Інтерактивні технології навчання у розвитку творчих здібностей учнів на уроках української, 19.18kb.
- Крамаренко Т. А. Технології в системі освіти, 138.07kb.
- Це програмно-апаратний комплекс, призначений для організації, збереження, доповнення,, 162.32kb.
- Урок засвоєння нових знань, 67.12kb.
- Удк 378. 147 Ольга Новак сутнісні характеристики авторських освітніх технологій, 120.71kb.
- Урок №2 Тема «Інформаційні процеси та інформаційні технології», 49.48kb.
- Особливості технології уроків української мови та літератури, 138.54kb.
- Зміст навчальної програми з вищої математики для студентів 1 курсу фармацевтичного, 32.69kb.
1 2
Кам'яноярузький навчально – виховний комплекс
Чугуївської районної ради
Інтерактивне навчання
на уроках природничого циклу
Підготувала:
вчитель фізики та математики
Дурихіна Ольга Василівна
2012р.
ЗМІСТ
- Загальне поняття про інтерактивні технології.
- Інтерактивне навчання як сукупність технологій.
- Структура уроку з інтерактивними методиками.
- Нетрадиційні уроки з використанням інтерактивних методик.
- Значення інтерактивного навчання.
- Література.
Вступ
Характерними тенденціями сучасного світу й України, зокрема, є глобалізація та інтеграція суспільного розвитку, що охоплює, економічні, політичні, соціальні і культурні сфери життєдіяльності людини; перехід від постіндустріального суспільства до інформаційного, а потім і до суспільства знань, визнання найвищою цінністю і метою будь-якого соціального розвитку Людину. Нові цивілізаційні виклики висувають підвищені вимоги до особистості.
Очевидним є те, що майбутнє залежить не тільки від того, чи зможе людина адаптуватися й жити в нових умовах, а й від того, чи зможе вона стати суб'єктом і творцем свого життя і суспільства.
Загальновизнаним є те, що освіта й загальноосвітня школа, зокрема, є не тільки джерелом знань, а й обов'язковим етапом розвитку особистості. Тому зміни, що відбуваються сьогодні в освіті, пов'язані з переусвідомленням мети, яка передусім скерована на формування і розвиток особистісних якостей учнів, вдосконалення особистості впродовж життя та результату освіти, який передбачає сформованість ключових компетентностей, що дозволяють легко адаптуватися до соціального середовища і гармонійно його розвивати.
Вимоги до особистості випускника середньої школи сприяли пошуку нових парадигм реформування освіти, її нових моделей і технологій, інноваційних підходів, форм і методів навчання та виховання.
Науковцями і практиками визнано, що набуття знань, формування вмінь і навичок, розвиток особистісних якостей, набуття певних компетентностей особистості учня є найбільш ефективними, якщо в навчально-виховному процесі використовуються інтерактивні форми і методи.
Теоретичні й методичні засади інтерактивної освіти, ефективність її впливу на формування особистості ґрунтовно досліджено у працях І.В. Авдєєвої,
О. Пометун, О. Пєхоти, Г. Селевка та інших.
Особливості застосування інтерактивних технологій, форм і методів у педагогічному процесі розкрили науковці та педагоги: Л.К. Асімова,
Н.Н. Богомолова, Л.А.Петровська та інші.
1. Загальне поняття про інтерактивні технології
Суть інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це спів-навчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці ), в якому і вчитель, і учні є суб'єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. ІТН найбільше відповідають особистісне зорієнтованому підходу до навчання. ІТН найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.
Інтерактивні технології дозволяють забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінку). При цьому відсоток учнів, які засвоїли знання, досить високий (50%).
Змінюється роль учнів. Вона активна: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання.
Змінюється основне джерело мотивації навчання. Воно стає внутрішнім, це інтерес самого учня.
Значно підвищується роль особистості педагога. Педагог більше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор.
Засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.
Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і навчання учнів процедури. Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані. Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для вчителя.
Практично відсутні методичні розробки та літератури з інтерактивних технологій.
Як правило, сучасна система навчання вимагає від учителя охоплення великого обсягу інформації, вона орієнтована на рівні "знання" й "розуміння". Це підштовхує педагога на використання в основному пасивних методів навчання. В середньовіччі використання пасивних методик було виправдане. Учитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учневі. У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати все, навіть у якійсь вузькій царині знання. До того ж, як відомо, численні факти добре запам'ятовують комп'ютери. Учні ж повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстоювати особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.
Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування.
Як педагогові, так і учням треба звикнути до них. Можна навіть створити цілий план поступового впровадження інтерактивних технологій.
Краще старанно підготувати декілька занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені "ігри".
Можна провести з учнями особливе "організаційне заняття", створити разом з ними "правила роботи в класі". Необхідно налаштувати учнів на старанну підготовку до навчальних семінарів. Можна використовувати спочатку прості інтерактивні технології - робота в парах, малих групах, мозковий штурм тощо. Коли у вчителя і в учнів з'явиться досвід подібної роботи, такі заняття проходитимуть набагато легше, а підготовка не потребуватиме багато часу.
Використання інтерактивних технологій - не самоціль. Це лише засіб для досягнення такої атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.
Якщо застосування інтерактивних технологій у конкретному класі веде до протилежних результатів - треба переглянути стратегію й обережно підходити до використання подібних технологій. Можливо, варто обговорити цю ситуацію з учнями (чи правильно ви розумієте й використовуєте ІТН, чи готові ви й учні до їх використання?).
Деяким викладачам буває складно розкривати себе перед школярами, висловлювати своє особисте ставлення до матеріалу, показувати некомпетентність у деяких питаннях. Безумовно, не всі викладачі "створені" для інтерактивних технологій. Проте їх використання дає можливість для фахового зростання, для зміни себе, для навчання разом з учнями. Зробити перший крок допоможе сам новий підхід до навчання та його мети, за якого викладач відверто може визнати себе не спеціалістом отримати "право" не знати відповіді на ті або інші запитання (до того ж багато запитань з будь-якого предмета не мають однозначної або єдино правильної відповіді). З іншого боку, після декількох старанно підготовлених уроків викладач зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, а також сама атмосфера в класі - і це послужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними технологіями.
Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема, для того щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді "ігри заради самих ігор"), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:
- дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
- відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням "ключ" до освоєння теми;
- під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або "граючись" виконали його;
на одному занятті можна використовувати одну (максимум - дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп;
- дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми,
прямо не порушеному в інтерактивній вправі;.
- проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних
матеріалів теми, які не були пов'язані з інтерактивними завданнями.
Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання інтерактивних технологій викладач повинен добре підготуватися:
- глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатковий,
наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади ситуації, завдання
для груп тощо;
- старанно планувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі
учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінки
ефективності заняття ( докладно описуючи хід занять, автори намагались
максимально полегшити підготовку викладача до проведення заняття );
- мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш цікавих для учнів випадків, проблем; оголошувати очікуванні результати (мети) заняття й критерії оцінки роботи учнів;
- передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо. Передбачається, що оцінювання навчальних досягнень учнів за умов застосування інтерактивних технологій відбуватиметься у формі схвалювання будь-яких, навіть щонайменших успіхів та зусиль учнів. Коментарі щодо учнівських дій, навіть такі, що містять критику, мають починатися з позитивних зауважень. Коригування неточних, неправильних
відповідей та дій можливе лише у формі пропозицій діяти інакше: "Можлива інша відповідь"... , "Існує інша точка зору"..., "Можна сказати (написати, зробити) інакше".... Передусім необхідно дати право самому учневі переглянути свій початковий варіант дій.
Методика перевірки навчальних досягнень учнів має відповідати меті та методиці викладання предмета. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок потребує набагато більше часу, а переконатися у виховному ефекті навчання безпосередньо на уроці взагалі майже неможливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя - дати учням можливість висловлювати й захищати особисту думку в будь-яких навчальних ситуаціях у класі та поза школою.
Оцінюючи результати інтерактивного навчання, необхідно враховувати такі умови:
- тримати баланс перевірки знань, перевірки навичок, виявлення ставлення учнів;
- використовувати традиційні та інтерактивні технології оцінювання;
- застосувати групове, змагальне та індивідуальне оцінювання, самооцінку та взаємооцінку учнів;
- обов'язковим є обговорення критеріїв оцінювання з учнями;
« необхідно враховувати досягнення класу та індивідуальний прогрес учнів.
2. Інтерактивне навчання як сукупність технологій
Якщо спробувати дати визначення поняття інтерактивна технологія навчання, то - це така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть школяра у колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, яке він повинен публічно прозвітуватись, або від його діяльності залежить якісь виконання постановленого перед групою та перед усім класом завдання. Інтерактивні технології навчання включають в себе чітко спланований очікувальний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, та розумові і навчальні умови й процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів.
На відмінку від методик, інтерактивні навчальні технології не вибираються для виконання певних навчальних завдань, а самою своєю структурою визначають кінцевий результат.
Групова та кооперативна форми організації діяльності учнів на уроці
Групова (фронтальна) форма організації навчальної діяльності учнів передбачає навчання однією людиною (здебільшого вчителем) групи учнів чи цілого класу. За такої організації навчальної діяльності кількість слухачів завжди більша, ніж тих, хто говорить. Усі учні в кожен момент часу працюють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів.
Колективна (кооперативна)форма навчальної діяльності учнів - це форма організації навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливість співпраці зі своїми ровесниками , дозволяє реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується з традиційними формами і методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.
Абрахам Маслоу твердить, що в людині переважають дві потреби - потреба до постійного росту й потреба бути в безпеці. Людина, яка повинна вибрати між цими двома потребами, обирає потребу в безпеці. Потребу бути в безпеці необхідно задовольняти скоріше, ніж потребу в особистісному зростанні, у відкритті нового. Згідно з Маслоу, зростання відбувається невеликими "кроками", і "кожен крок уперед можливий лише тоді, коли забезпечується почуття безпеки, коли рух у невідоме відбувається із безпечного домашнього порту".
Один із найважливіших способів досягнення безпеки це поєднатися з іншими людьми, залучитися до групи. Почуття групової належності дає учням змогу подолати труднощі, які постають на їхньому шляху. Коли діти навчаються разом з іншими, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає їм можливість вийти далеко за рамки їх нинішнього рівня знань і вмінь.
Загальнокласну роботу, яка поширена в сучасній українській школі, не можна назвати колективною перш за все тому, що при загально класній роботі учні не мають спільної мети. Адже вчитель ставить перед дітьми не спільну, а однакову для всіх мету. Внаслідок цього в учнів виробляється ставлення до навчальної діяльності не як до спільної і творчої праці, а як до чогось індивідуального й обов'язкового. Діяльність, спрямована на досягнення спільної мети, об'єднує, а однакової - викликає конкуренцію, змагання.
Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдання, поставлене вчителем, може виконати кожен учень самостійно, то така мета однакова для всіх. А якщо за певний, вказаний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями, то така мета є спільною. Одна людина досягти її не в змозі.
Навчальна мета може бути спільною в тому випадку, коли в ході навчання, окрім засвоєння нових знань, умінь і навичок, група учнів навчає кожного свого члена. Це передбачає систематичну участь кожного учня в навчанні всіх.
На традиційному уроці найчастіше використовують групову (фронтальну) форму організації навчальної діяльності учнів. Усі спроби осучаснити класно-урочну систему, позбавити її притаманних їй недоліків були пов'язані з використанням у рамках уроку ще й парної та колективної форми.
Співробітництво (кооперація) це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. У межах спільної діяльності індивідууми прагнуть одержать результати, що є вигідними для них самих і для всіх інших членів групи. Кооперативним навчанням називається такий варіант його організації, за якого учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів. Ідея проста. Одержавши інструкції від учителя, учні об'єднуються в невеликі групи. Потім вони виконують отримане завдання поти, поки всі члени групи не зрозуміють і не виконають його успішно. Спільні зусилля приводять до того, що всі члени групи прагнуть до взаємної вигоди.
У результаті виграють усі (« Твій успіх іде на користь мені , а мій - на користь тобі "), учні усвідомлюють , що всі члени групи приречені на загальну долю (" Або ми потонемо, або випливемо , але - разом ") . Успіхи кожного визначаються не тільки ним самим , а й зусиллями його товаришів (" Ми не можемо обійтися без тебе"). Усі члени групи пишаються успіхами один одного і разом святкують перемогу, коли один із членів групи удостоюється похвали за особливі досягнення. У ситуаціях кооперативного навчання існує позитивна взаємозалежність цілей, що досягаються учнями: вони розуміють, що можуть досягти свої особистих цілей тільки за умови, що їхні товариші по групі також досягнуть успіху.
Зарубіжні дослідження кооперативного, конкурентного й індивідуального навчання мають довгу історію і, безсумнівно, вказують на те, що співробітництво, порівняно з конкуренцією й індивідуальними зусиллями, приводить до:
а) більш високих досягнень і більшої продуктивності;
б) більш турботливих, чуйних і відданих взаємин;
в) більшого психологічного здоров'я дітей, соціальної компетентності і
самоповаги.
Позитивний ефект, що має співробітництво для досягнення багатьох важливих результатів, робити кооперативне навчання одним з найбільш цінних інструментів в арсеналі педагога.
Педагоги самі себе обманюють, якщо думають, що добрих намірів і відповідних вказівок, типу "працюйте разом", "співробітничайте" і "будьте єдиним колективом", буде досить, щоб члени групи дійсно почали працювати спільно. Об'єднавши учнів у групи і поставивши їм завдання працювати разом, не можна розраховувати, що це само собою приведе до спільної діяльності. Не всі групи є групами співробітництва. Об'єднання в групи цілком може закінчитися конкуренцією, причому в тісному просторі, або приведе до окремої,
індивідуальної діяльності, що перемежовується з розмовами. Організувати урок таким чином, щоб учні дійсно працювали в режимі співробітництва, можна лише розуміти, які компоненти запускають механізм співробітництва.
Оволодіння суттєвими компонентами співробітництва дає можливість вчителям:
- застосувати кооперативне навчання за умов роботи за діючими
навчальними програмами в межах звичайних шкільних курсів;
- перебудовувати уроки, вже побудовані на принципах кооперативного
навчання, таким чином, щоб вони відповідали даній навчальній
ситуації і дозволяли корегувати недоліки навчальних програм та
недостатній пізнавальний рівень учнів;
- діагностувати проблеми, що можуть виникнути в деяких учнів при
кооперативному навчанні, і втручатися, щоб збільшити ефективність
навчання в групі.
Суттєвими компонентами співробітництва є: позитивна взаємозалежність; особисто взаємодіє, що стимулює діяльність; індивідуальна і групова підзвітність; навички між особистого спілкування і спілкування в невеликих групах; обробка даних про роботу групи. Структурне систематичне включення цих основних елементів у ситуацію навчання дозволяє сподіватися, що група буде застосовувати саме спільні зусилля і що удасться дисципліновано впровадити кооперативне навчання - успішно і надовго.
Перший і найважливіший елемент при структуруванні кооперативного навчання - позитивна взаємозалежність. Її можна вважати успішно сформованою, коли члени групи розуміють, що вони пов'язані один з одним такою мірою, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними усі. Отже, групові цілі і завдання варто розробляти і повідомляти учням так, щоб вони повірили, що вони або "потонуть", або "випливуть", але тільки разом. Коли позитивна взаємозалежність сформована міцно, для всіх стає абсолютно зрозумілим, що:
- зусилля кожного члена групи потрібні і незамінні для успіху всієї
групи;
- кожен член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля групи
завдяки його/її можливостям чи ролі й обов'язку при виконанні завдання.
Це породжує відданість і зацікавленість не тільки у власному успіху, а й в успіху інших членів групи, що і є суттю навчання у кооперації. Якщо немає позитивної взаємозалежності, немає і співробітництва.
Другий основний елемент спільного навчання - особистісна взаємодія, що стимулює діяльність, причому важливо, щоб учні фізично розташовувалися обличчям один до одного. Учні повинні спільно займатися реальною діяльністю, у якій кожний працює на успіх не тільки свій, а й товаришів, спільно використовуючи можливості, допомагаючи, один одному, підтримуючи, заохочуючи і радіючи досягненням товаришів. Існують важливі види пізнавальної діяльності і між особистісної динаміки, що можуть здійснитися тільки у випадку, коли учні сприяють навчанню один одного.
Сюди належить і усне пояснення того, як вирішувати проблеми, і передача друзям власних знань, і перевірка розуміння, і обговорення досліджуваних понять, і поєднання досліджуваного матеріалу з вивченим. Кожний із цих видів діяльності може бути структурно включений у загальне русло завдань, одержуваних групою, і в процесі їх виконання.
Завдяки цьому групи кооперативного навчання є одночасно системою академічної (кожен учень має когось, кому не байдужі його успіхи в навчанні, бере на себе зобов'язання з надання допомоги) й особистісної підтримки (кожен учень має когось, хто йому по-людськи відданий). Саме завдяки особистісній взаємній підтримці в процесі навчання члени групи беруть на себе зобов'язання один стосовно одного і виявляють відданість загальній справі і цілям.
Третій основний елемент спільного навчання - індивідуальна і групова підзвітність. Два рівні підзвітності повинні неодмінно бути структурно включені в уроки, засновані на кооперативному навчанні.
Група повинна нести відповідальність за досягнення своїх цілей, кожен член повинен відповідати за свою частину роботи. Індивідуальна підзвітність існує, коли оцінюється діяльність кожної особи, і результати надходять назад у групу, і самій особі - з метою встановити, хто більше потребує допомоги, підтримки і схвалення в ході навчання. Ціль кооперативного навчання в навчальних групах полягає в тому, щоб кожен член групи змінився , реалізувався як повноправна особистість. Учні навчаються спільно для того, щоб згодом змогли придбати велику індивідуальну компетентність.
Четвертим основним елементом спільного навчання є розвиток навичок між особистісного спілкування в невеликих групах. Спільне навчання є по своїй суті складнішим , ніж конкурентне чи індивідуальне навчання , оскільки учні повинні одночасно виконувати певне завдання (вивчення змісту навчального предмета) і робити групову роботу (ефективно функціонувати як єдина група).
Об'єднання в групи може здійснюватись вчителем (здебільшого на добровільній основі, за результатами жеребкування) або самими учнями за власним вибором. Існує багато ефективних способів об'єднання учнів у групи.
- Можна заздалегідь скласти список і вивісити його в класі ще до уроку. У
цьому випадку вчитель контролює склад групи.
- Можна попросити розрахуватися на "перший, другий...",об'єднати їх за
- порами року, квітками тощо(замість номерів можна використовувати різнобарвні картки, різноманітні предмети тощо).
- Треба тільки пам'ятати, що демократичність інтерактивного навчання, його особистісна орієнтованість потребують обов'язкового залучення учнів до організації їхньої діяльності, тобто обговорення з ними можливого складу груп, процедур групової діяльності, її очікуваних результатів і досягнення демократичної згоди між учнями і вчителем на всіх етапах навчальне - виховного процесу.
- Отже, групи можуть бути гомогенними (однорідними), тобто об'єднувати учнів за певними ознаками, наприклад за рівнем знань та позаурочної інформації з предмета, або гетерогенними (різнорідними). Бажано об'єднувати в одну групу сильних, середніх і слабких учнів. У різнорідних групах стимулюється творче мислення й інтенсивний обмін ідеями.
- Таким чином, використання групових форм організації діяльності учнів у рамках класно - урочної системи навчання дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умов використання інтерактивних технологій навчання.
- Кожна з описаних у цьому розділі технологій у різних педагогічних текстах зустрічається під різними назвами, тому для уніфікації в кожному випадку наведено різні назви технологій, які трапляються в літературі.
- Враховуючи відсутність у науковій літературі будь - якої класифікації інтерактивних технологій навчання, ми визначаємо їх умовну робочу класифікацію за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології та розподіляємо їх на групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів.
Робота в малих групах
Робота в малих групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені в групі, допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлювання думок допомагає їм відчути особистості можливості та зміцнити їх.
Учитель об'єднує учнів у малі групи, розподіляє завдання між групами. Вони мають за короткий час (як правило, 3-Ю хвилин) виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи.
Більшість завдань слід опрацьовувати саме в малих групах або парах, тому що учням краще висловитися в невеличкій групі. Робота в малих групах дає змогу заощадити час уроку, бо зникає потреба вислуховувати кожну людину у великій групі.
1. Об'єднайте учнів у малі групи (4-6 осіб).
2.Ознайомте їх з ролями, які вони можуть виконувати.
Спікер (керівник групи):
- зачитує завдання групи;
- організовує порядок виконання;
- пропонує учасникам групи висловитися по черзі;
- заохочує групу до роботи;
- підбиває підсумки роботи;
- визначає доповідача.
Секретар;
- веде записи результатів роботи своєї групи;
- записи веде стисло й розбірливо;
- як член групи, має бути готовим висловлювати думку групи під час підбиття підсумків або допомогти доповідачеві.
Посередник:
- стежить за часом;
- заохочує групу до роботи.
Доповідач:
- чітко висловлює думку групи:
- доповідає про результати роботи групи.
З . Дайте кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи:
- можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі;
- необхідно дотримуватися одного з правил активного слухання, коли хтось говорить то усі слухають
- намагатися в групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.
4. Виділіть час на виконання групової роботи. Під час групової роботи надайте кожній групі потрібну допомогу.
5.3апропонуйте групам представити результати роботи.
6. Прокоментуйте роботу груп.
Робота в парах
Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах . Один із варіантів проведення :
- поставте учням питання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, дайте учням небагато часу для того, щоб продумати можливі відповіді або рішення самостійно ;
- об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з пари починатиме висловлюватись, і попросіть їх говорити свої ідеї одне з одним. Краще зразу визначити час на висловлювання кожного з учасників пари і спільне обговорювання. Це допоможе учням від початку звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.
Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.
"Мозковий штурм"
"Мозковий штурм "- це ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що широко використовується. Він спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом вираження думок усіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми.
Порядок проведення:
1. Запропонуйте учням сісти так , щоб вони почувалися зручно та невимушене.
2. Визначте основні правила (див. далі).
- Повідомте їм проблему, яку треба вирішити.
- Запропонуйте учасникам висловити свої ідеї.
- Запитуйте їх по черзі находження. Не вносьте в ідеї ніяких коректив.
- Спонукайте учасників до висування ідей, додаючи при цьому свої особливості.
- Намагайтеся не допустити глузування, коментарів або висміювання яких-небудь ідей.
- Продовжуйте доти, доки будуть надходити нові ідеї.
- На закінчення обговоріть та оцініть запропоновані ідеї.
Правила проведення "мозкового штурму", які можна запропонувати учням :
- Під час "висування ідей "не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї та оцінювати їх під час висловлювання, учасники зосередять більше уваги на захист своєї ідеї , ніж на спробах запропонувати нові та більш досконалі.
- Необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більше кількості ідей. Варто заохочувати навіть фантастичні ідеї (Якщо під час "мозкового штурму" не вдається отримати багато ідей , це можна пояснити тим , що учасники піддають свої ідеї самоцензурі - двічі подумають перед тим ,як висловити .)
3.Кількість ідей слід заохочувати. Врешті-решт, кількість породжує якість . В умовах висування великої кількості ідей учасники мають змогу дати політ уяву.
4. Спонукайте всіх учасників розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання або зміна раніше висунутих ідей часто спричинює висунення нових ,що перевершують попередні.
5. У класі можна повісити такий плакат:
Кажіть усе, що спаде вам на думку.
Не обговорюйте і не критикуйте висловлювані інших.
Можна повторювати ідей, запропоновані кимсь іншим.
Розширення запропонованої ідеї заохочується.
Розв'язання проблем
Більшість дилем (тобто суперечливих питань) можна вирішувати, застосовуючи метод розв'язання проблем, що складається з кількох етапів:
Аналіз проблеми. Що трапилося? Чому? Хто в ній задіяний? Хто може бути зацікавлений у її розв'язанні? Якої інформації мені бракує й де її можна отримати?
Пошук розв'язання проблеми.
Які способи її розв'язання? У чому їх переваги недоліки?Які шанси і загрози вони несуть?
ПРЕС-МЕТОД
ПРЕС-метод слід використовувати тоді, коли виникають суперечливі питання та під час проведення вправ, у яких треба зайняти визначену позицію з обговорюваної проблеми.
Мета: цей метод дає учням змогу під час уроків вибирати аргументи або висловлювати свою думку з дискусійного питання. Метод допомагає учням пояснити свої думки та сформулювати їх у виразній та стислій формі.
Порядок проведення:
Роздайте мате ріали, в яких зазначено чотири етапи ПРЕС-методу:
ПОЗИЦІЯ
Я вважаю, що
(висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору)
ОБГРУНТУВАННЯ
Я вважаю, що
тому, що
(наведіть причину появи цієї думки, на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції)
ПРИКЛАД
наприклад
(наведіть факти ,які демонструють ваші докази, вони зміцнять вашу позицію)
ВИСНОВКИ
тому
(узагальніть свою думку, з робіть висновок про те ,що необхідно робити; тобто, це заклик прийняти вашу позицію).
Поясніть механізм етапів ПРЕС-методу і дайте відповіді на можливі запитання учнів. Наведіть приклад до кожного з етапів.
Запропонуйте бажаючим спробувати цей метод до будь-якої проблеми на вибір.
Етапи можна адаптувати, пропонуючи учням наводити декілька варіантів своїх думок або прикладів.
Коли формулу зрозуміють усі учні, починайте вправу.
Симуляційні ігри (симуляції)
Це створення вчителем ситуацій, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процеси, які відбуваються в справжньому суспільному, економічному та політичному житті. Отже, симуляції є "мініатюрною" версією реальності. Цей метод наближений до рольової ігри, але він істотно відрізняється від неї, бо його мета - не представлення поведінки конкретних особистостей, а ілюстрування певних явищ і механізмів (наприклад, дії закону попиту і пропозиції, процедури хваління рішень в органах місцевого самоврядування чи механізм господарського росту). Отже, в симуляції не йдеться про демонстрування акторських здібностей, а про вміле і за можливості безособове відтворення даного процесу. Звичайно, треба пам'ятати, що кожна симуляція спрощує дійсність, бо інакше неможливо було б провести її на уроці.
Займи особисту позицію.
Цей метод корисний під час проведення в класі дискусії на суперечливу тему. Як проблеми слід використовувати дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.
Мета:це корисна вступна вправа для демонстрації різних думок із досліджувальної теми; дає учням можливість висловлювати свою точку зору і наприкінці уроку оцінити засвоєння цієї теми.
Порядок проведення:
- Розмістіть плакати в протилежних кінцях кабінету, на одному з них написано "згоден", на іншому - "не згоден". (Варіанти: на плакатах можуть бути викладені полярні позиції щодо проблеми: наприклад, "пробувати наркотики заборонено" і "пробувати наркотики дозволено всім").
- Вивісьте правила проведення вправи й обговоріть їх (викладені нижче).
- Попросіть учасників стати біля відповідного плаката залежно від їхньої думки щодо обговорю вальної проблеми.
- Довільно виберіть кілька учасників і попросіть їх обґрунтувати свою позицію.
- Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї точки зору і чи не хоче перейти до іншого плаката. Вони мають обґрунтувати причини свого переходу.
- Запропонуйте учасникам назвати найбільш переконливу причину протилежної сторони.
Правила проведення вправи:
- Говоріть по черзі. Не перебивайте один одного.
- Не сперечайтесь один з одними. Наводьте нові причини або ідеї.
- Перейти від нового плаката до іншого можна в будь який час. Будьте готові висловити причини зміни своєї позиції.
- Вислухайте причини та ідеї інших. Якщо вас запитують, будьте готові відповісти, які інші причини або ідеї вам найбільше сподобалися.
Розігрування ситуації за рол ями (програвання сценки)
Мета: розігрування ситуації за ролями - визначити ставлення до конкретної ситуації або проблеми, набути досвіду шляхом гри.
Рольова гра імітує реальність призначення ролей, які вам дісталися, та дає змогу діяти " як насправді ".
У ході рольової гри учасники " розігрують у ролях " певну проблему або ситуацію.
Імітація: учні реагують на конкретну проблему в рамках заданої програми. Хоча ці два підходи мають різноманітні характеристики, вони доповнюють один одного і мають на меті: подальший розвиток уяві і навиків критичного мислення; сприяння висловленню суджень та думок; виховання в учнів спроможності знаходити і розглядати альтернативні можливості дій; виховання співчуття до інших людей.
Порядок проведення:
1. Якщо рольову гру використовують у навчальному процесі, то така драматична вправа потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням.
2. Не чекайте відшліфованої гри з самого початку. Дайте учням можливість провести рольову гру та імітувати історичні й сучасні ситуації. Змінюйте види діяльності.
3. У цих стратегічних діях є чотири основні елементи:
а) попереднє планування й підготовки вчителя ;
б) підготовка і тренінг учнів;
в) активна участь класу в проведенні вправи;
г) ретельне обговорення й міркування з приводу вправи.
- Такі вправи слід проводити в атмосфері довіри, щоб учні не почувалися ніяково. Учні мають розуміти, що реагувати можна по-різному. Практика допоможе їм більш упевнено почуватися під час проведення таких вправ.
- Після закінчення вправи учасники проводять ретельний поглиблений аналіз. Не слід забувати, що, входячи в роль, ми приводьмо в рух емоції, спогади, гальмування. Тому необхідно після проведення гри вивести дітей з ролей. Для цього проводять детальне обговорення ситуації. Необхідно пам'ятати про те, щоб кожен відповів на запитання:
- Як ви почувалися в тій чи іншій ролі?
- Що подобалося під час гри, а що - ні?
- Як цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?
Аналіз ситуації.
Однією з форм роботи на уроках є аналіз ситуації, випадку з життя. Для розгляду певної ситуації вам необхідно звернути увагу на основні моменти:
- Факти: Що відбулося? Хто є сучасниками справи? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які є другорядними?
- Проблеми: Які закони, норми регулюють ситуацію? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію?
3. Аргументи: Які аргументи можуть бути наведені (обов'язково з використанням доказів на захист кожної зі сторін справи)?
4.Рішення : Яким буде вирішення ситуації? Чому саме такий? Якими можуть бути наслідки такого рішення?
Дискусія.
Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Для того щоб дискусія була відвертою, необхідно створити атмосферу довіри та взаємоповаги. Тому в класі бажано виробити правила культури ведення дискусії.
Орієнтовні правила:
- Говорити по черзі, а не всім одночасно.
- Не перебивати того, хто говорить.
- Критикувати ідей, а не особу що їх висловила.
- Поважити всі висловлені думки.
- Не сміятися, коли хтось говорить, за винятком жартів.
6.Не змінювати тему дискусії.
7.Намагатися заохочувати до учасників в дискусії інших. У своєму класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися дискусії.
"Коло ідей"
Мета: цей метод залучає всіх учнів до дискусії. Він добре спрацьовує, коли ставлять запитання або виступають доповідачі від малих груп.
Порядок проведення:
- Коли малі групи завершили своє завдання й готові представити свою інформацію, попросіть кожну групу по черзі представити лише один аспект, який вони обговорювали. Продовжуючи за колом, запитуйте кожну групу по черзі, поки не вичерпають всі відповіді.
- Це дає змогу кожній групі обмінятися всіма результатами своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.
- Цей метод добре спрацьовує і для створення списку ідей. Попросіть кожного подавати по одній ідей по черзі.
- Цей метод ефективний для різних видів діяльності у вирішенні гострих проблем. Попросіть учнів написати свою думку або ідею на картці-індексів без імені. Вчитель збирає усі картки і складає список зазначених у них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацію з карток.
"Акваріум"
Учитель розподіляє учнів на чотири групи і пропонує їм прочитати текст підручника. Він пояснює, що норми будуть потрібні під час виконання наступного завдання.
Потім одна з груп сідає в центрі класу. Це необхідно, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню. Ця група отримує лист із ситуацією і таке завдання:
. прочитайте вголос ситуацію;
. обговоріть її в групі, використовуючи метод дискусії;
. дійдіть спільного рішення за 3-4 хв.
Поки група займає місце, вчитель ознайомлює клас із цим завданням і нагадує правила дискусії малих групах. Групі пропонують уголос прочитати ситуацію та обговорити її розв'язання. Всі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорювання. На цю роботу групі дають 3- 5 хв. Після закінчення група займає свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:
- Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?
- Чи була ця думка досить аргументованою, доведеною?
- Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим? На таку бесіду
відводять 2-3 хв. Після цього місця в "Акваріумі" займає інша група 5 обговорює
наступну ситуацію.
Усі групи по черзі мають побувати в "Акваріумі", і діяльність кожної з них мусить бути обговорено класом.
Наприкінці вчитель повинен прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії в малих групах різних груп та учнів і звернути увагу на необхідність та напрямки подальшого вдосконалення таких навиків (2-3 хв.). у межах "акваріуму" можна підійти підсумки уроку або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожної групи.
Стратегії для заохочення (без похвали і нагороди)
Більшість людей любить похвалу і нагороди. В помірних дозах похвала та нагорода можуть заохочувати нас робити все як найкраще і допомагають нам стати певними в собі людьми. Хоча можуть спричинити й небажані наслідки:
- звикання;
- несправедливість;
- маніпулювання;
- перебільшення.
Застосовуючи наступні стратегії (запропоновані Меррілом Гарміном у книзі "Навчання активних методів. Посібник для вчителів"), ви можете підтримувати й заохочувати учнів без згаданих наслідків.
Стратегія 1.
Вислів "Мені подобається".
Опис: вислів, що передає щире захоплення учнем.
Мета: нагадати учням, що принаймні, одна доросла людина цінує їх.
Уявіть собі учня, що дуже добре відповідає на запитання. Якщо ви хочете його похвалити, то можете сказати: "Чудово, Сергію. Ти добре відповів". Це є "ти"- вислів, у якому сказано "Ти добре відповів", тобто ця фраза дає оцінку однієї людини іншою. Ще ви могли б сказати: "Молодець, я ставлю тобі 12 балів". Тут наголос зроблено не на якості відповіді, а на нагороді.
В іншому разі ви могли б вжити "я-вислів". Ви б могли б сказати: "Мені подобається, як гарно ти сформулював відповідь". Тут ваш намір - висловити щире особисте захоплення, а не банальну чи завищену похвалу.
Як можна висловити щире захоплення? Ось декілька прикладів, які було зібрано серед різних учителів:
- дякую;
- дуже добре;
- мені подобається, як ти це висловив;
- добре, що ти ризикнув;
- дякую, що ти спробував.
Щире захоплення рідко має негативні наслідки, якщо вчитель висловлює його кожному учневі. Адже завжди можна знайти щось варте захоплення в кожній людині, хоча іноді треба краще придивитися.
Стратегія 2.
Вислів "Я також ..."
Опис: вислів, що виражає співчуття й розуміння з боку вчителя до учня.
Мета: допомогти учням зрозуміти, що вони не одні.
Вислів"Я теж..." говорить учневі:"Ти не сам. Я з тобою".
Ось декілька прикладів;
я б зміг зробити таку ж помилку;
багато людей відчувають те саме;
я розумію, що ти хвилюєшся через цей реферат;
я розумію ,чому ти так зробив;
я думаю, що розумію, що ти відчуваєш;
я б теж пишався на твоєму місці;
я розумію, чому ти сумуєш;
здається, в тебе сьогодні вдалий день.
Стратегія 3.
Увага без похвали.
Опис: приділити учневі увагу, вислухавши його, без похвали.
Мета: підтримувати й заохочувати учнів, не роблячи їх надто залежними від славлення інших.
Щоб показати учням, що ви не байдужі, помічайте кожного з них:
що кожен учень є важливим-без вживанням банальних висловів на зразок"Молодець" чи "Добра робота".
Залежить від особливості учня і вашого особистого стилю викладання, ви можете вживати:
фізичний дотик;
погляд у вічі;
стимулюючі запитання;
час для учня; привітання після відсутності;
вияви турботи.
Стратегія 4.
Вис лі в" Правильна".
Опис: повідомити учневі що його відповідь правильна, і перейти до наступного виду роботи.
Мета: підтвердити правильність відповіді, не відвертаючи при цьому уваги учня від роботи.
Перебільшену похвалу мають замінити прості підтвердження правильності відповіді.
Це можуть бути такі фрази:
так, це правильно;
добре;
так, саме це я хотів почути;
саме так;
правильно;
так, добре;
Коли вчитель просто підтверджує правильність відповіді, він ставиться до учня як до розумної, гідної людини, яка віддає перевагу щиро схваленню, а не перебільшеній похвалі.
Стратегія 5.
Вислів" Неправильно"
Опис: повідомити учневі, що його відповідь неправильна ,і перейти до наступного виду роботи.
Мета: підтвердити хибність відповіді, не відвертаючи при цьому уваги учня від роботи:
ні, правильна відповідь ...
ні, я не це хотів почути. Будь ласка, напиши подібні прикметники на дошці;
ім'я ти написав правильно. Правильна відповідь - Богдан Хмельницький.
Стратегія 6.
Похвала і нагорода для всіх.
Опис: похвала і нагороди для цілої групи.
Мета: заохочувати цілу групу, не нехтуючи при цьому жодним учнем, і розвивати почуття єдності.
- Ваша група робить успіхи! Мені приємно працювати з вами.
- Поаплодуйте собі за те, як ми провели сьогоднішній урок.
- Ми всі так гарно разом працюємо!
- Ми якраз усе встигли! Ви молодці!
- Який ви гарний клас. Хоч матеріал був складним, ви намагалися його
освоїти.
- Я пишаюся тим, що Юрко, один з ваших однокласників, виграв першу премію. І я пишаюся тим, як ви всі його підтримували.