1. На Житомирщині службовці завдали збитки державі на понад 345 тис грн

Вид материалаДокументы

Содержание


1. 15. Скільки в Україні вирубують лісу?
Репресований ліс
Закордон нам допоможе?
По закону чи по пиці?
Блог Олега Листопада, 24.04.2010
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   118

1. 15. Скільки в Україні вирубують лісу?


26/04/2010 - 425 перегл.



ссылка скрыта

Коли лисіє людина, це звичайно, неприємно, але не смертельно: завжди можна надягти перуку. А коли «лисіють» Карпати (голою маківкою блимає нині ледь не кожна друга гора)? Полісся? Слобожанщина? На всю державу перуку не одягнеш. Хоча й виглядає вона, за бадьоренькими офіційними звітами справжнісіньким Тарзаном…

Репресований ліс

У Тячівському районі Закарпатської області для транспортування незаконно зрубаної деревини використовується кожен струмок, кожен потічок. Можна знайти подібні приклади й у інших областях регіону. Раз на рік урядова комісія навідується до того чи іншого району, хапається за голову, закриває всі (ну, принаймні, виявлені) незаконно працюючі пилорами, складає протоколи і від’їжджає до Києва. Рік тому, наприклад, комісія, яка працювала у Тячівському районі, виявила близько сотні незаконних пилорам (половину з них зразу ж закрили) та склала тисячу протоколів про порушення законності лісозаготівель. Нині ж, за інформацією голови цієї комісії, начальника управління контрольно-ревізійної роботи Держкомлісгоспу Віктора Парфенюка, всі закриті пилорами знову працюють. За тисячею складених протоколів порушено лише 415 справ (інші просто не прийняли до розгляду), з них розглянуто в суді з позитивним для відшкодування збитків результатом – менше сотні!

Яскравий приклад «суворості» закону: чолов’яга вирішив подарувати зятеві колод для будівництва родинного гніздечка. Подався до лісу і з верхнього (тимчасового) складу поцупив кілька смеречин, скориставшись зятевими ж фірою й кіньми. Свіжі сліди привели лісівників до чолов’яги у двір. Було порушено кримінальну справу. Суд її неквапно розглянув. Результат: фіру й коней реквізувати не стали, бо зять «нічого про заплановане будівництво не знав» і фіру «не давав». А тестя – амністували через пенсійний вік у повній відповідності до підписаного колишнім президентом Ющенком указу. Тепер лісгосп ламає голову: чи варто гнати цілу вантажівку за сорок кілометрів, щоб повернути кілька колод, котрі й нині лежить у дворі тестя, чи дешевше буде забути про них. І кого, питається, покарали?

Але що вже тут говорити про Карпати (їх із Києва не видно!), якщо навіть у кількох кілометрах від столиці чиняться цілком «законні» беззаконня. Наприклад, у селі Лісники, яке за п’ять кілометрів від столиці, сільська голова без жодних докорів сумління роздала під забудову 10 гектарів лісових угідь. Вона, правда, від своєї участі у цій оборудці відхрещується: нічого не знаю, нічого не чула. На думку голови Київської обласної громадської організації «Лісник» Сергія Василькова, робиться усе, щоб провернути аферу якнайскоріше, й – кінці у воду.

Як свідчать соціологічні дослідження, проведені експертом Світового банку Олександром Стегнієм, суспільство усвідомлює, що незаконні вирубки і нелегальний обіг лісопродукції загрожують збереженню українських лісів, шкодять економіці країни та погіршують її імідж. Але якихось системних зусиль, направлених на оцінку обсягів правопорушень і збитків, з’ясування їх причин, розробки узгодженого плану дій, направленого на покращення ситуації, до цього часу в державі не існує...

Закордон нам допоможе?

Звичайно, проблеми незаконної лісозаготівлі, тіньового обороту деревини і корупції в лісовому секторі не є суто вкраїнською «монополією», - вони характерні для багатьох країн світу. Кожна країна бореться з ними по-своєму, а коли не виходить – шукає однодумців. На початку третього тисячоліття було ініційовано рух FLEG (Forest Law Enforcement and Governance). Нашою мовою звучить доволі кострубато: «Правозастосування та управління у лісовому секторі». Але суть не у назві, а у меті – боротьбі з незаконними діями в лісовому секторі, координації зусиль усіх зацікавлених організацій та осіб у напрямку «прозорості» заготівлі та торгівлі лісом. До початку 2004 року FLEG включав кілька «гілок», які об’єднували країни Євросоюзу, Південно-Східної Азії, Африки тощо. Згодом докотилося і до нас. За ініціативою, правда, не наших чиновників, а російських, у 2005-у в Санкт-Петербурзі організували лісову конференцію на міністерському рівні. Безпосередню участь брала і делегація з України.

Як це часто буває, рішення ухвалили хороші, а от виконання їх – шкутильгає. Бо з одного боку активізовано роботи зі сертифікації лісів, котрі знаходяться в постійному користуванні державних лісовиробництв, підготовлено і частково ухвалено необхідні законодавчі зміни, які потрапили до Лісового Кодексу, Адміністративного Кодексу, Кримінального Кодексу тощо. Але й досі немає Національного плану дій, де було б чітко прописано хто, що, коли і на які кошти робить для наведення ідеального порядку у наших лісах. Досі законодавчо не визначені навіть такі поняття, як «незаконні рубки» та «незаконно заготовлена сировина». І ще, і ще, і ще…

Втім, серед пострадянських країн ми не одні такі. Тому Євросоюз у співпраці з такими потужними міжнародними організаціями як Всесвітній банк, Міжнародний союз охорони природи і Всесвітній фонд дикої природи започаткував спеціальну програму для семи країн колишнього СРСР, зокрема, й України. За основу узяли усе той же процес FLEG, тільки додали ще абревіатуру, яка визначає регіон.

По закону чи по пиці?

Програма FLEG в Україні нарощує оберти і шукає точки (якщо так можна висловитися) опору, щоб «перевернути» ставлення влади і суспільства до існуючих (кричущих!) проблем у лісовому секторі. Як це зробити краще? – над цим добряче попріли учасники круглого столу, котрий відбувся нещодавно у представництві Світового банку у Києві.

На круглий стіл були запрошені експерти FLEG і громадські активісти-екологи. Обговорення часто виходило за рамки міжнародного «політесу»: деякі активісти з регіонів, які щоденно стикаються з незаконними вирубками та корупцією в лісовій сфері були налаштовані категорично. Мовляв, українське законодавство, котре вступало в дію після перегляду старого, завжди виявлялося гіршим за попереднє, тому треба не на поліпшенні законів зосереджуватись, а бити пики порушникам! На що експерти програми відповіли, що всьому свій час: і з правопорушниками боротися (а як треба – то й по пиках!), і закони покращувати, і доносити проблеми до органів влади, і разом з громадськими організаціями «тиснути», щоб про ці проблеми не «забули»…

Чимало говорилося про ухвалені у 2006 році зміни до Лісового Кодексу, які, зокрема, дозволили передачу лісу в користування юридичним і фізичним особам на термін до 50 років. Закон, звичайно, не забороняє іншим людям ходити в ліс – відпочивати чи гриби збирати. А от «орендатори» часто-густо вважають інакше – досить згадати як діяв у «своєму» лісі колишній нардеп Лозинський. На Харківщині в селі Борщова, наприклад, орендатори перегородили ліс забором, і, якби у сільради не вистачило мужності розірвати цей договір, то до сусіднього села довелося б і нині добиратися з багатокілометровим «гаком»… Тому, на думку юристів, треба переписувати Лісовий кодекс, і в першу чергу статті, котрі дозволяють так легко змінювати цільове призначення найцінніших лісних угідь. До речі, нещодавно активісти-екологи підписали звернення, в якому вимагають відмінити всі рішення органів місцевого самоврядування, які стосуються передачі лісових ділянок у довгострокове користування.

Старший координатор проектів Світового банку Олексій Слензак сказав, що якщо й треба створювати новий Лісовий Кодекс, то, на жаль, в рамках лише програми FLEG це нездійсненно – ресурсів просто не вистачить. Але якщо та ж Європейська комісія вирішить виділити розробку нового Лісового кодексу в окремий проект…

Хоча за великим рахунком це – робота і завдання не закордонних донорів, а самої держави Україна. Втім, за нинішньої економічної ситуації усе ж, мабуть, швидше гроші дочекатися від закордону.

На завершення поділюся ще одним сумним спостереженням. Навіть за сприяння міжнародних програм і проектів налагодження діалогу громадськості й лісівників, тобто тих, хто мав би пліч-о-пліч співпрацювати на збереження наших лісів і наведення у них ладу, йде дуже важко. «Лісник» в устах одних і «неурядова організація» у вимові інших звучить мало не як лайка. Але іншого шляху крім як співпраця тут не існує. Бо ще трохи – й не буде навколо чого сперечатися.

Гей, закляті друзі! До роботи!

Персонал Плюс №14 (367)

6-12 квітня 2010 року

Автор: Світлана ГАЛАТА
Источник: ссылка скрыта