1. На Житомирщині службовці завдали збитки державі на понад 345 тис грн
Вид материала | Документы |
Содержание3. 10. Санітарна вирубка здорового лісу? 3. 11. Ой чий то бульдозер стоїть?.. Блог Олега Листопада, 29.11.2010 |
- І нформац І я про роботу дкп «Чернівціводоканал» щодо покращання фінансово-економічного, 82.8kb.
- План 399,2 тис грн., касові видатки 398,4 тис грн. Придбано обладнання та предметів, 35.76kb.
- Пояснювальна записка до районного бюджету на 2009 рік інформація про соціально-економічний, 222.07kb.
- Вознесенська міська рада миколаївської області виконавчий комітет, 166.57kb.
- Україна генічеська районна державна адміністрація херсонської області розпорядженн, 58.01kb.
- По державному миту план виконаний на 104,9 відсотка, або надійшло 45,4 тис грн по платі, 100.72kb.
- Інформація про виконання програми економічного та соціального розвитку на 2008 рік, 1191.85kb.
- Інформація про виконання програми економічного та соціального розвитку на 2010 рік, 1125.11kb.
- 1 в тому числі обсяг видатків загального фонду бюджету у сумі тис грн та видатків спеціального, 3152.82kb.
- Довідка про підсумки виконання місцевих бюджетів Кролевецького району за 2011 рік, 358.45kb.
3. 10. Санітарна вирубка здорового лісу?
12/04/2010 - 357 перегл.
ссылка скрыта
Навколо Калуша щороку вирубують сотні цінних дерев. Екологи стверджують, що робиться це незаконно. Адже працівники лісового господарства фактично самі собі видають дозволи на зрізку дерев, самі визначають їхню якість і — самі себе контролюють. Відтак, протистояти зловживанням — дуже складно. Лісничі, проте, категорично заперечують неправомірність своїх дій і готові наглядно демонструвати: зрізають тільки хворі дерева.
Виявляється, як мінімум, кількадесят гектарів лісу навколо Калуша нині — нічиї. Раніше вони належали промисловим гігантам міста, які згодом вирішили їх позбутися, щоб не платити зайвих податків. Відтак, на певний період ліс став міським. Однак, реального впливу на нього місцева влада мати не може, тому, керуючись законодавством, вирішила передати його державному лісовому господарству. Усі необхідні для передачі документи були підготовлені ще кілька років тому. Але Калуський держлісгосп приймати ліс не поспішає. Тим часом під бензопилу потрапляють усе нові площі дерев.
Відомий захисник довкілля нашого міста, депутат міської ради Михайло Довбенчук (БЮТ) уже неодноразово бив на сполох через масове вирубування лісів навколо Калуша. Однак, із кожним роком проблема лише загострюється: природоохоронні органи дивують упертим мовчанням, люди — збайдужінням, а ліси — зубожінням.
— Сьогодні навколо Калуша вирубують останні цінні дерева. У основному — дуб, — переконує Михайло Довбенчук. — Ці дерева непомітно знищують цілими плантаціями. І це — просто варварство. Адже навколо міста з такою важкою екологічною ситуацією та такою великою кількістю промислових об’єктів вирубку лісів узагалі слід заборонити. Для цього потрібні законодавчі нововведення. Передбачивши відповідним законом, що, скажімо, навколо міста з кількістю населення до 100 тисяч людей вирубка лісів заборонена у зоні 10 км, Верховна Рада бодай частково врегулювала б це питання. Адже міста зможуть створити свої лісництва і доглядати за ними. Будуть відповідальні — буде з кого питати. Сьогодні ж лісгоспи, які мали б опікуватися деревами, з газдів перетворилися на споживачів.
Загалом вирубка лісу є необхідністю у тому випадку, коли деревина відстає у рості, починає усихати, у ній розводяться шкідники тощо. Щоб запобігти цьому і зберегти сильніші насадження, і проводиться рубка. Однак, розмежувати, де це справді необхідно, а де під санітарним вирубуванням приховуються зловживання, — складно.
Пересвідчитися у цьому днями мали змогу і журналісти, які разом із Михайлом Довбенчуком побували на одній із найсвіжіших вирубок лісу поблизу хімзаводу. За попередньою інформацією, лісники вийшли за межі своєї території і ріжуть ліс, який досі не прийняли на свій баланс.
На місці інформація не підтвердилася. З’ясувалося, що дуби дійсно вирізують. Причому, всього за кілька кроків від дороги. Проте, у межах лісництва. До того ж, керуючись відповідними дозволами.
Лісничий Довговойнилівського лісництва Микола Томещук, який також приїхав на проблемну ділянку, одразу ж повідомив: поблизу хімзаводу здійснюється санітарна вирубка лісу.
— Ми перебуваємо у 31-му кварталі Довговойнилівського лісництва, — пояснив Микола Томещук. — Ці масиви, площею 33 гектари, ще у 1996 році були передані Калуському держлісгоспу. На сьомій ділянці цього кварталу сьогодні продовжується розпочата ще торік санітарна вирубка дерев. Вона передбачена планом санітарно-оздоровчих заходів і затверджена обласним управління на цей рік. Ми не рубаємо здорових дерев, а забираємо тільки сухостійні та ті, що вражені певними захворюваннями. Санітарне оздоровлення лісу ми періодично проводимо по всіх лісових масивах. Тут — уперше за останні 10 років.
На підтвердження правомірності дій своїх колег лісничий запропонував оглянути зрізані дерева та пні. Однак, зважаючи на те, що серед присутніх не було жодного фахівця, який міг би поставити “діагноз” вже зрубаним дубам, огляд закінчився фактично нічим.
Загалом на сьогодні найбільша проблема у тому, що, за українським законодавством, контролюють правомірність рубок і видають на них дозволи самі працівники лісового господарства. Відтак, стверджують захисники природи, вирубку лісів в Україні поставили на потік і перетворили у масштабний бізнес, який ведуть за напрацьованою схемою: призначають санітарну рубку для очищення від хворих, згорілих та сухих дерев, а під бензопилу потрапляють насправді здорові дерева. Їх списують як дрова і перепродають. Довести неправомірність таких дій — практично неможливо. Між тим, за підрахунками науковців, за останніх п’ять років обсяги так званих санітарних вирубок зросли у сім разів. А це, звісно ж, призводить до зменшення лісових масивів.
Автор: -
Источник: ссылка скрыта
3. 11. Ой чий то бульдозер стоїть?..
29/11/2010 - 245 перегл.
ссылка скрыта
Нещодавно неурядові організації заблокували роботу незаконних кар'єрів у Жихарі (селища на околиці Харкова). Через 40 хвилин після виклику на місце приїхав наряд міліції, який склав протокол про незаконну розробку піску й опечатав заблокований активістами навантажувач. Але активісти розуміють, що це – ще не перемога, бо справу можуть, як це бувало, «спустити на гальмах».Активісти попередили міліцію, щоб вона не передавала, як торік, порушникам техніку на відповідальне зберігання (це все одно, що просто віддати її порушникам), і висловили готовність виходити на такі акції хоч щодня. Усі в'їзди в кар'єри було «запечатано» табличками з написом «Кар'єр закритий назавжди!».
Наступний етап кампанії проти кар’єрів, цілком можливо, відбудеться під стінами прокуратури, міліції або СБУ. Оскільки громадськість і так зробила більше, ніж могла. Тепер – слово за правоохоронцями. Їхнє мовчання означатиме згоду з незаконною розробкою піску.
Саме через пасивність (якщо не «кришування») міліції і стало можливим таке беззаконня – вважають учасники акції. Вони ще влітку звернулися до міністра внутрішніх справ України зі скаргою на бездіяльність посадових осіб ГУ МВС в Харківській області:
«22-23 липня 2010 року на території Жовтневого району міста Харкова невідомі особи добували та вивозили пісок з кар’єру, зробленого посеред лісу. Торішньої осені в цьому місці було припинено незаконне добування піску, але цього року воно почалося знову».
22 липня 2010 року після дзвінків громадян Россохи, Вяткіна та інших на номер "102" міліція приїхала на місце через півтори години. Після приїзду міліції самовільне добування піску на місці припинилося не одразу, а люди, які видобували пісок, водії вантажівок "КамАЗ" та екскаваторів безперешкодно залишили кар’єр.
Навіть більше, особа, яка відрекомендувалася заступником начальника Жовтневого райвідділу МВС, підполковник міліції, який прибув на місце після виклику "102", не тільки не склав протоколу про порушення, не взяв показання свідків (навіть не спитав у них якісь контактні дані), не затримував порушників (як тих, хто був у кар`єрі, так і тих, хто вивозив пісок та приїжджав по нього), а й спілкувався запанібрата з людьми, які (за їхніми ж словами) підтримували незаконний видобуток піску. Не дивно, що після такого «переляку» вже наступного дня, 23 липня 2010 року, у кар’єрі знову видобували пісок.
28 липня 2010 року близько 8:30 активісти неурядових організацій та місцеві жителі вкотре стали свідками самовільного видобування піску. Вони вчергове зателефонували за номером "102" і повідомили про побачене. У відповідь – жодної реакції працівників міліції.
30 липня 2010 року близько 10 години свідки самовільного видобування піску в тому ж кар`єрі знову телефонують за номером "102". І знову – тиша… І ще, і ще, і ще…
Видобування піску в самовільних кар’єрах впродовж цілого літа тривало щодня. Вантажівки з піском виїжджали з кар’єрів кожні 7–10 хвилин.
Крадуть (а як це ще назвати?) пісок і нищать ліс (кар’єри влаштовуються на землях лісового фонду!) в районі Жихаря вже не перший рік. При цьому правоохоронці Харківщини, схоже, не в змозі (чи не хочуть?!) зупинити цей злочин. І це при тому, що самовільні кар’єри менш ніж за рік тільки в Харківській області стали причиною смерті чотирьох осіб!
Тому небайдужі громадяни попросили міністра:
1. Вжити дієвих заходів для припинення незаконного видобування піску й забезпечення безпеки громадян від самовільних кар’єрів.
2. Провести службову перевірку причин неефективної діяльності співробітників ГУ МВС в Харківській області щодо припинення незаконного видобутку піску.
3. Розглянути питання щодо відповідності поведінки заступника начальника Жовтневого райвідділу міліції вимогам діючого законодавства та наявності в його діях ознак корупції або іншого правопорушення.
Ось враження активіста громадської організації «Печеніги» Олега Перегона, який торік був тут не раз: «За час роботи нелегального видобувного підприємства величезний кар'єр розрісся в кілька разів; на його дні може розміститися невелике село. Два екскаватори саме насипали в черговий КамАЗ пісок. Але наша поява на місці незаконного видобутку стала несподіванкою для порушників: побачивши людей і телекамеру, вони з великою (як для екскаватора) швидкістю "втекли"; їхали прямо по молодих сосонках.
ссылка скрытаМіліція вкотре пообіцяла навести лад, але "Печеніги" продовжують спостерігати за ситуацією – надіслано письмові звернення до тієї ж міліції, в екологічну інспекцію та міськраду. Хочеться вірити, що наші державні установи вміють тримати своє слово, і назавжди зупинять незаконні дії, що заважають нормальному життю селища Жихар».
Для місцевих жителів видобуток піску — справжній жах. По-перше, за найменшого вітру на їхніх вулицях починаються піщані бурі. По-друге, місця, де наче за помахом чарівної палички виникають за кілька днів гігантські ями, не обгороджені й не позначені покажчиками. Грибник, що забрів у ліс, або дитина, що просто гуляє, може зненацька впасти з висоти 15–20 метрів. Не менш небезпечно й перебувати всередині кар'єрів: їх схили не укріплені, техніки безпеки ніхто не дотримується, не дай Боже хтось із дітей вибере для гри таку "пісочницю" – зсув може статися в будь-який момент. А те, що "кар'єристи" зробили з лісом, інакше, як злочином не назвеш – усюди на місці їхньої "роботи" бачиш повалені або розчавлені гігантськими машинами молоді дерева, повсюдно піщана виїмка дісталася до коріння сосен. Залишається лише здогадуватися, куди поділися дерева, які недавно росли на території, захопленій ділками.
Близько двох з половиною років жителі селища Жихар намагаються закрити кар'єри. Пишуть листи, скаржаться чиновникам, намагаються присоромити піщаних нелегалів. Від чиновників (зокрема й правоохоронних) у відповідь – тиша, від "кар'єристів" – погрози фізичної розправи. Найпоширеніша – "закопаємо в кар'єрі". Чомусь ділки нелегального бізнесу впевнені, що в їхніх самовільних копанках людей "не знайдуть і не шукатимуть". Незважаючи на погрози, чимало громадян боротьбу не припинили. Тільки користі від цієї боротьби виявилося небагато – хіба що кілька кар'єрів, занадто вже наближених до міського крематорію, припинили розробляти. Натомість перейшли углиб лісового масиву. Чим же займається харківська влада – нова і попередня?
На фото: видобуток піску в незаконному кар’єрі
«Селянська правда», №131, 9 листопада 2010
Автор: Олег ЛИСТОПАД
Источник: ссылка скрыта