Geum.ru

1. На Житомирщині службовці завдали збитки державі на понад 345 тис грн

Вид материалаДокументы

Содержание


10. 7. Ґвалт! депутати підняли руку на заповідники!
Подобный материал:
1   ...   107   108   109   110   111   112   113   114   ...   118

10. 7. ҐВАЛТ! ДЕПУТАТИ ПІДНЯЛИ РУКУ НА ЗАПОВІДНИКИ!


08/11/2010 - 218 перегл.



ссылка скрыта

Скіжімо "НІ" полюванням на природоохоронних територіях! Джерело ілюстрації: yhunt.ru

На тлі підготовки і проведення жовтневого всенародного волевиявлення із поля зору громадськості випав неприпустимий для цивілізованої країни проект №7288 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про природно-заповідний фонд України”. Двійко депутатів Верховної Ради України від фракції Партії Реґіонів Володимир Макеєнко і Леонід Клімов запропонували нечуване: дозволити на території біосферних заповідників та заказників полювання!!! Цим самим вони практично знівелювали поняття “заповідника”, як недоторканої природної території і порушили конституційне право громадян України на чисте довкілля та якісне життя…

Скажімо "НІ" полюванням у заповідниках і заказниках! Джерело ілюстрації: ссылка скрыта

Сумно говорити про нечуване і небачене невігластво про-владних депутатів… Вони зазіхнули на останній оплот дикої природи в Україні, – де ж, як не у заповіднику, повинні жити дикі звірі? Не варто прикидатися чи вдавати, що нічого не відбувається, адже у наскрізь корумпованій владі нашої багатостраждальної країни звичною практикою є царські полювання у давно збанкрутілих держлісгоспах… А браконьєрство? Земля повна чуток – між контролерами та браконьєрами уже усе давним-давно поділено і усі куплені… Зустріти звірину у наших лісах – це завдання не з легких, а причиною на те є надмірне полювання. Та й чого гріха таїти, браконьєри промишляють і у заповідниках, і у національних парках, тільки от їх там час-до-часу ганяють та ловлять. А запропоновані зміни до закону взагалі змішують з болотом саму сутність заповідників. Давайте позаповідаємо кар’єри і терикони й будемо тішити себе ілюзією високого відсотку заповідності території України… Якщо ж про наболіле, то складається враження, що український народ імітує відчуття, що влада керує ним, влада імітує, що вона щось робить для народу, а усі разом імітують існування країни – самообман доходить до абсурду – усі імітують імітування…

Законопроект №7288 передбачає внесення всього кількох змін у формулюваннях Закону України “Про природно-заповідний фонд України”. Він складається лише із трьох пунктів і займає обсяг не більше четвертини аркуша А4. Пропоную читачам ознайомитися із його змістом:

Верховна Рада України постановляє:
І. Внести до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” такі зміни (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 34, ст.502):
1. У статті 18:
з четвертого абзацу щодо зони антропогенних ландшафтів слова “в ній забороняється мисливство” вилучити;
частину п’яту доповнити словами “після погодження з органами місцевого самоврядування, на території яких розташований біосферний заповідник”
2. У частині першій статті 26:
- після слова “забороняється” вилучити слово “мисливство та”
3. У частині другій статті 40:
- у частині другій після слова “мисливство” додати в дужках “за винятком зон антропогенних ландшафтів”.
II. Прикінцеві положення
Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Голова Верховної Ради України В. Литвин

От і увесь закон… Тобто всюди, де було “забороняється мисливство”, тепер воно “не забороняється”, а що не заборонено законом, – значить дозволено. Логіка до краю проста…

У чому криється небезпека такого закону? Певна річ, ніхто полювати на білок не буде, тож їхній популяції мисливство не загрожує. Полюють на великих ссавців (говоритимемо лише про них): ратичних та хижих. Ці групи є найбільш уразливими до всіляких зовнішніх чинників, у тому числі й мисливства, оскільки потребують великих територій для свого проживання, здійснення міґрацій та розмноження. Навіть якщо полювання буде дозволеним лише у антропоґенних ландшафтах заповідників і заказників: території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності, то тварини, котрі заходять сюди із територій суворої заповідності, падуть жертвами достойних мисливців. Зауважте, цілком законно!

Скажімо "НІ" царським полюванням! Джерело ілюстрації: ссылка скрыта

Чи здають собі справу народні депутати Макеєнко і Клімов, як такий закон скоротить, і без того малочисельні, популяції великих ссавців? Напевно, що ні… І це випливає із пояснювальної записки, яка додана до проекту №7288 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про природно-заповідний фонд України”. Ця записка займає місця у 4,9 разів більше, ніж сам закон – 4287 друкованих знаків (без пробілів) проти 867-ми, я уже не кажу про граматичні та синтаксичні помилки… Обґрунтування необхідності прийняття закону, яке наведене у записці, є абсолютно не переконливим, хоча і посилається на низку законодавчих актів. Наведу кілька цитат…

Перше речення першого абзацу пояснювальної записки депутатів Макеєнка і Клімова: “Останнім часом, після заборони мисливської діяльності у зонах антропогенних ландшафтів, виник ряд проблем, які зумовлені об’єктивною специфічністю даної території.” Ніде у тексті записки чи пропонованого проекту закону немає жодного роз’яснення що власне являє собою отой: “ряд проблем“… Здавалось би, законопроект спрямований на вирішення проблем, одначе самих проблем не вказано, і, можливо, їх не існує взагалі. Та й зрештою, які такі глобальні проблеми можуть існувати, якщо в Україні всього чотири (!) біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Дунайський та Чорноморський, сумарна площа яких становить 2083,619 км2 – це 0,35% площі України!

Ви можете собі уявити полювання на зебр у Асканії-Новій?… Я – ні! А депутати очевидно, що так, бо далі написали таке: “Заходи по природокористуванні включають конституційне право Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони (ст.13 КУ), а звідси – право власності на мисливські тварини та користування ними…” – текст без правок (хто помітив депутатські помилки пишіть у коментарях). Однак, прикриваючись конституційними правами народу України, депутати забувають, що ресурси природно-заповідного фонду (ПЗФ) також є власністю народу України, тобто нас з Вами. І власністю, яка не призначена для “дерибану” чи то пак “раціонального використання” у чиїхось приватних інтересах, а для збереження екосистем, від котрих залежить стабільність цілих реґіонів, оскільки вони забезпечують населення такими елементарними речами як вода, чисте повітря, відпочинок… Це лише три утилітарні функції природних екосистем, а скільки їх екосферних функцій – відомо лише вченим-екологам та біологам. Депутати, незнаючи фундаментального закону екології – чим складніша екосистема, тим вища її стабільність, – ледь не призвели до збіднення та дестабілізації останніх.

Я написав “ледь”, бо маю втішну новину – під натиском громадськості та ЗМІ, 4-го листопада 2010 року проект №7288 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” був відкликаний. І це перемога здорового глузду. А усім побажаю натхнення і пильності, бо нас всіляко дурять і обкрадають.

Автор: Андрій М. ЗАМОРОКА
Источник: Станіславівський натураліст, 6.11.2010