Стандарт лікування віл-позитивних людей, які є споживачами ін’єкційних наркотиків

Вид материалаДокументы

Содержание


Інфекційний ендокардит
Таблиця 12. Етіологія інфекційного ендокардиту
Таблиця 13. Емпірична антибактеріальна терапія інфекційного ендокардиту
Підгострий інфекційний ендокардит
Гострий інфекційний ендокардит
Подобный материал:
1   ...   20   21   22   23   24   25   26   27   ...   41

Інфекційний ендокардит


У зв’язку з частим введенням наркотичних препаратів у магістральні вени, в тому числі яремні, для СІН характерний високий ризик розвитку інфекційного ендокардиту. Залежно від характеру перебігу захворювання, виділяють гострий і підгострий ендокардит. Слід визначати бактеріальну етіологію ендокардиту, оскільки це є вирішальним для вибору антибіотиків та встановлення тривалості терапії. Інфекційний ендокардит може бути зумовлений найрізноманітнішими мікроорганізмами, однак найбільш частими збудниками є стрептококи та стафілококи (80-90%).

Таблиця 12. Етіологія інфекційного ендокардиту

Збудник

Частота виявлення, %

Стрептококи

Альфа-стрептококи

Інші стрептококи

55-62

30-40

16-25

Ентерококи

5-18

Стафілококи

S. aureus

20-35

10-27

Грибки

2-4

Мікроорганізми інших груп

менше 5

Змішана інфекція

1-2

Збудник не виявлено

5-24

Гострий інфекційний ендокардит потребує негайного призначення антибіотикотерапії, в той час як лікування підгострого ендокардиту може бути відстрочено до завершення діагностичного обстеження. Необхідність негайного початку лікування гострого ендокардиту зумовлена етіологією. Найчастішим збудником є S.aureus, який може викликати токсичний шок, септичні метастази та швидке руйнування серцевих клапанів.

Підгострий інфекційний ендокардит викликається мікроорганізмами, які відрізняються низькою вірулентністю, і досить рідко супроводжується септицемією або шоком. Відстрочення початку лікування на 1-2 доби дає змогу отримати попередні дані мікробіологічного дослідження крові і призначити цілеспрямовану етіотропну терапію. Проте, небажано відкладати початок антибактеріальної терапії більше, ніж на 48 годин, тому застосовується метод де-ескалаційної антибактеріальної терапії і лікування проводиться за принципами ведення сепсису. Для завершення лікування інфекційного ендокардиту необхідно досягти ерадикації мікроорганізмів із вегетацій, що можливо тільки при дотриманні наступних умов:
  • використовувати антибіотики активні як до потенційних, так і встановлених збудників;
  • застосовувати бактерицидні антибіотики, через присутність у вегетаціях мікроорганізмів у стані низької метаболічної активності;
  • використовувати комбінацію антибіотиків, які мають сінергізм;
  • вводити антибіотики парентерально для досягнення вищих концентрацій в плазмі;
  • безперевна антимікробна терапія повинна тривати не менше 30-45 діб для забезпечення стерилізації клапанів.



Таблиця 13. Емпірична антибактеріальна терапія інфекційного ендокардиту

Режим дозування

Курс

Особливості
Підгострий інфекційний ендокардит

Бензилпеніцилін 12-24 млн ОД/добу в/в в рівних дозах кожні 4 год або

Ампіцилін 175 мг/кг/добу в/в в рівних дозах кожні 4 годин

+

Амікацин 1г 1р на добу

4 тиж


4 тиж


2 тиж




Цефазолін 2 г в/в або в/м 2 рази в сутки

2 тиж




Цефтріаксон 2 г в/в або в/м 2 рази в сутки

+

Нетилміцин 4 мг/кг в/в 1 раз в сутки або

Тейкопланін 400мг в/в або в/м або

Ванкоміцин 15мг /кг в/в кожні 12годин

2 тиж


2 тиж


4-6тиж



При алергії на β-лактами
Гострий інфекційний ендокардит

Оксацилін 2г в/в кожні 4години або

Цефазолін 2г в/в кожні 12 годин

Цефтріаксон 2г в/в кожні 12 годин

Цефепім 2г в/в кожні 12 годин

4-6тиж

4-6тиж

Застосування цефазоліну можливо у пацієнтів без IgE-алергії на пеніциліни (макулопапульозна екзантема)

Ванкоміцин 15мг /кг в/в кожні 12годин

Тейкопланін 400мг 1р в/м, в/в

Амікацин 1г 1р в сутки

2-3тиж

10-14днів

При алергії на β-лактами та MSRA