Geum.ru

Кримінально-виконавчий кодекс україни

Вид материалаКодекс
РОБІТ Стаття 41.
Вирок суду приводиться до виконання не пізніше десятиден­ного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   42
Глава 9 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ВИПРАВНИХ

РОБІТ

Стаття 41. Порядок виконання покарання у виді виправних робіт
  1. Покарання у виді виправних робіт відбувається на підпри­ємстві, в установі, організації незалежно від форми власності за місцем роботи засудженого.
  2. Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контро­лю за їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу.
  3. Контроль за виконанням покарання у виді виправних робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання за­судженого — на органи внутрішніх справ.
  4. Вирок суду приводиться до виконання не пізніше десятиден­ного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання.
  5. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених; роз'яснює порядок та умови відбування покарання; здійснює контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого; бере участь у виховній роботі із засудженим; контролює поведінку за­суджених; вносить подання органу внутрішніх справ щодо здій­снення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом до кри­мінально-виконавчої інспекції без поважних причин; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідо­ме, та надсилає матеріали до органу внутрішніх справ для оголо­шення розшуку таких засуджених; застосовує заходи заохочення і стягнення; дає дозвіл на звільнення з роботи засуджених за влас­ним бажанням протягом строку відбування ними покарання.
  6. Засуджені зобов'язані: додержуватися встановлених поряд­ку та умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; по­відомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця


136

137
проживання; періодично з'являтися на реєстрацію до криміналь­но-виконавчої інспекції. Поважними причинами неявки засудже­ного до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші об­ставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.
  1. Виправні роботи у практиці застосування кримінальних по­карань мають важливе попереджувальне і виховне значення від­носно осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості і виправлення яких можливе без ізоляції від суспільства на основі участі засудже­них у суспільно корисній праці, в поєднанні з заходами громад­ського впливу з боку колективу, у якому вони працюють.
  2. Виправні роботи, маючи властивість кари, у той же час воло­діють більшими можливостями для ефективного досягнення мети виправлення без ізоляції засуджених від суспільства, здійснення карально-виховного впливу на засуджених, оскільки вони, зали­шаючись на свободі, у більшості випадків продовжують працюва­ти у тому ж колективі, в якому працювали до засудження. Це по­легшує контроль за поведінкою та роботою засуджених та допома­гає знайти найбільш ефективні засоби їх виправлення та ресоціалізації.
  3. Виправні роботи застосовуються лише як основна міра кри­мінального покарання у разі: а) коли така міра покарання перед­бачена санкцією статті кримінального закону; б) призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено законом (ст. 69 КК України); в) заміни невідбутої частини покарання у виді позбав­лення волі більш м'яким покаранням (ст. 82 КК України); г) коли виправними роботами замінюється штраф у випадках злісного ухилення від його сплати (ст. 53 КК України).

За роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України (Постано­ва від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кри­мінального покарання»), відповідно до ст. 57 КК України виправні роботи можуть бути призначені, як правило, особам, котрі вчини­ли менш небезпечні злочини і не потребують ізоляції від суспіль­ства. Виправні роботи призначаються тільки працюючим і відбу­ваються за місцем роботи засуджених. Суди не повинні признача­ти виправні роботи особам, які вчинили злочини, пов'язані з виконанням ними службових або професійних обов'язків, коли за­лишення винного на тій самій роботі може призвести до послаблен­ня виховного й запобіжного впливу покарання або до вчинення таких же злочинних діянь.

Цей вид покарання призначається тільки працездатним особам з урахуванням, по можливості, їх спеціальності. Тому вони не мо­жуть бути застосовані до вагітних жінок, і жінок, які перебувають

у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, осіб, які до-сягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівни­ків правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адво­катів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. Щодо неповнолітніх слід враховувати забезпе­чення належного нагляду за їх поведінкою і здобуттям ними ви­робничої кваліфікації, саме через це виправні роботи не призна­чаються неповнолітнім, які не досягли шістнадцятирічного віку.

4. Виправні роботи призначаються строком від шести місяців
до двох років, з відрахуванням із заробітку засуджених від 10 до
20% в доход держави протягом строку відбування покарання. Ви­
бір конкретних розмірів відрахувань із заробітку залежить від об­
ставин конкретної справи: тяжкості вчиненого злочину, його ха­
рактеру, особи винного, його матеріального, майнового, сімейного
становища і вимог закону про індивідуалізацію покарання. Міні­
мальний відсоток відрахувань на практиці застосовується також і
до неповнолітніх. Призначаючи покарання у виді виправних ро­
біт, суд зобов'язаний визначити розмір відрахувань із заробітку
або грошового забезпечення засудженого. Відсутність вказівки на
цей розмір є підставою для скасування вироку.

За роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України (Постано­ва від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кри­мінального покарання»), при призначенні у виді виправних робіт за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України) допускаються погли­нення, часткове або повне складання як строків виправних робіт, так і розмірів відрахувань у доход держави, а за кількома вирока­ми (ст. 71 КК України) — лише складання строків цих покарань.

5. Слід звернути увагу на певні особливості призначення та ви­
конання виправних робіт при заміні невідбутої частини покарання
у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням (ст. 82 КК Укра­
їни).

Згідно з рішенням Апеляційної комісії з питань розподілу, на­правлення та переведення для відбування покарання осіб, засу­джених до позбавлення волі Державного департаменту України з питань виконання покарань № 1 від грудня 2003 р., установи ви­конання покарань зобов'язані з метою якісного розгляду судами питання відповідно до ст. 82 КК України (в тому числі і щодо за­міни невідбутої частини покарання у виді обмеження волі виправ­ними роботами), матеріали з цього питання подавати до суду тіль­ки у разі наявності довідки з організації, підприємства або устано­ви, де особу передбачається працевлаштувати, та про надання засудженому житлової площі на період виконання цього виду по­карання (іншими словами — розраховувати на подібну зміну не­відбутої частини покарання виправними роботами можуть тільки особи, що документально підтвердили своє майбутнє працевла­штування та забезпечення житлом).

138

139
Крім того, за роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України (Постанова від 26.04.2002 р. № 2 «Про умовно-дострокове звіль­нення від відбування покарання і заміну невідбутої частини пока­рання більш м'яким»), при цьому більш м'яке покарання призна­чається в межах строків, установлених у Загальній частині КК України для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутий строк покарання, призначеного вироком. До неповно­літніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким взагалі не застосовується (ч. 4 ст. 107 КК).

Виходячи з цього, в разі заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі виправними роботами, їх строк не може бути меншим за 6 місяців та не може бути більшим за 2 роки. Тобто, до осіб, у яких невідбута частина покарання на момент відбуття час­тини строку покарання, встановленої у ст. 82 КК України, менша за 6 місяців або є більшою за два роки, подібна заміна взагалі не може бути застосована. Це також стосується всіх тих категорій осіб, яким виправні роботи не можуть бути призначені відповідно до ст. 57 КК України (наприклад, жінки, що мають дітей віком до 14 років).

У разі прийняття судом на підставі подання адміністрації уста­нови виконання покарань рішення про застосування ст. 82 КК України щодо вищевказаних засуджених, кримінально-виконав­ча інспекція повинна звертатись до прокуратури для внесення ка­саційного подання на нього.
  1. Виконання покарання у виді виправних робіт покладається на кримінально-виконавчу інспекцію та включає в себе: облік за­суджених осіб; роз'яснення порядку та умов відбування покаран­ня; контроль за додержанням порядку та умов відбування пока­рання засудженими особами і власником підприємства за місцем роботи засуджених осіб; проведення виховної роботи із засуджени­ми особами; контроль за поведінкою засуджених осіб; винесення подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засу­джених, які не з'явились за викликом до інспекції без поважних причин; проведення початкових розшукових заходів засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, та передача матеріалів до органу внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засудже­них; надання дозволу на звільнення з роботи засуджених осіб за власним бажанням протягом строку відбування покарання; прове­дення інших заходів, передбачених законом.
  2. Адміністративне стягнення у виді виправних робіт, хоча це і не передбачено КВК України, також покладається на криміналь­но-виконавчу інспекцію. Так, відповідно до Інструкції про поря­док виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, стягнення у виді виправних робіт виконується на підставі постано­ви суду з урахуванням особливостей, передбачених законодав-

ством України про адміністративні правопорушення, за місцем роботи засуджених осіб відповідно до ст. 322 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

8. Покарання у виді виправних робіт відбувається на підприєм­
стві незалежно від форми власності за місцем роботи засудженої
особи (ч. 1 ст. 41 КВК України). Особи, засуджені до виправних
робіт, не тільки залишаються працювати на тому підприємстві, на
якому вони працювали до засудження, а й на тій же самій посаді
чи роботі. Переведення вказаних осіб на іншу посаду чи роботу
здійснюється на підставах, передбачених законодавством про пра­
цю, за винятком обмежень, установлених вироком суду та кримі­
нально-виконавчим законодавством.

Виправні роботи у відповідності до ст. 31 Кодексу України про адміністративні правопорушення також відбуваються за місцем постійної роботи правопорушника (ч. 2 ст. 322 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

9. Ефективність виправних робіт (як і інших видів покарань)
залежить не тільки від правильного призначення даного покаран­
ня судом, а й від суворого дотримання законності при його вико­
нанні, від своєчасного виконання вироку. Несвоєчасне, із запіз­
ненням, виконання вироку значно знижує його ефективність.
Тому судові органи й кримінально-виконавчі інспекції, на яких
покладено функцію виконання покарання у виді виправних робіт,
зобов'язані вживати всі необхідні заходи до своєчасного виконан­
ня покарання та вироку, що, перш за все, і обумовило визначення
в законі строку, протягом якого вирок повинен бути приведений
до виконання.

Про підстави законодавчого закріплення двох моментів, від яких відраховується строк звернення вироку до виконання, ди­вись коментар до ст. 36 КВК України.

10. Якщо з'ясується, що на час звернення вироку до виконання
засуджений не працює, він надає працівникам кримінально-вико­
навчої інспекції письмове пояснення, у якому вказує причину
звільнення з роботи. Після цього йому видається направлення до
відповідного центру зайнятості населення і встановлюється строк
для працевлаштування — 15 днів та роз'яснюється, що він не має
права відмовитися від запропонованої роботи чи перекваліфікації.

Однак слід зауважити, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про зайнятість населення», особі повинна надаватися в центрах зайня­тості лише підходяща робота. Для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий доход), підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівни­ка і надається в тій же місцевості, де він проживає. Поряд з цим заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за по­передньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць. При пропонуванні

140

141
підходящої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття. Тобто, вирішити проблему працевлаштування засудженого до виправних робіт, який не має роботи, достатньо складно.

Якщо засуджений без поважної причини не працевлаштувався в установлений термін і не став на облік у центрі зайнятості насе­лення, він викликається до інспекції і надає письмове пояснення про причини ухилення від відбування покарання. Офіційно йому виноситься застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності. У разі подальшого ухилення від відбування покарання від засудженого береться пись­мове пояснення, виноситься письмове застереження у виді попе­редження та надається ще 10 днів для працевлаштування.

Якщо ж засуджений знову без поважної причини не працевлаш­тувався у встановлений термін і не став на облік у центрі зайнятос­ті населення, працівник інспекції, узявши довідку про це з відпо­відного центру зайнятості, надсилає подання, копію вироку та ма­теріали, які свідчать про ухилення від відбування покарання, прокуророві для вирішення питання про притягнення засуджено­го до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України.

11. Під час виконання покарання у виді виправних робіт, пра­цівники інспекції здійснюють такі функції: 1) ведуть облік засу­джених осіб; 2) роз'яснюють порядок та умови відбування пока­рання; 3) здійснюють контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами і власником підпри­ємства за місцем роботи засуджених осіб; 4) беруть участь у вихов­ній роботі із засудженими особами, проводять індивідуальні бесіди з ними, вживають заходів щодо організації індивідуального шеф­ства над неповнолітніми (якщо з даного питання є рішення суду), проводять роз'яснювальну роботу з батьками засуджених неповно­літніх; 5) вносять подання до відповідних органів внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до інспекції без поважних причин; 6) організовують початкові розшукові заходи засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, та надсилають матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених осіб (про поря­док здійснення розшуку дивись коментар до ст. 35 КВК України); 7) застосовують до засуджених осіб установлені законодавством заходи заохочення і стягнення; 8) перевіряють обґрунтованість за­яви засудженої особи про звільнення з роботи за власним бажан­ням та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість її працевлаштування, виносять постанови про дозвіл або відмову у звільненні; 8) дають дозвіл на звільнення з роботи засуджених осіб за власним бажанням протягом строку відбування ними покаран-

ня; 9) контролюють поведінку осіб, засуджених до виправних ро­біт, з цією метою один раз на три місяці направляють до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися засуджені осо­би до адміністративної відповідальності; 10) один раз на шість мі­сяців направляють вимоги до підрозділів інформаційних техноло­гій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті з метою з'ясування випадків учинення засудженими особами нових злочинів; 11) на­правляють через відповідні центри зайнятості населення на роботу осіб, засуджених до виправних робіт, які на час виконання вироку не працюють або були звільнені з роботи у відповідності до законо­давства про працю; 12) здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених осіб і перераху­ванням відрахованих сум у дохід держави; 13) здійснюють, у разі потреби, контрольні перевірки за місцем роботи засуджених осіб не менше ніж два рази протягом строку відбування покарання. За результатами перевірки складають акт у двох примірниках, один з яких залишається на підприємстві, а другий з відміткою про озна­йомлення власника підприємства зберігається в особовій справі засудженої особи та використовується для контролю за усуненням виявлених недоліків; 14) у разі систематичного неправильного або несвоєчасного відрахування сум із заробітку засудженої особи, а також невиконання інших вимог КВК України надсилають мате­ріали прокуророві для вирішення питання про притягнення вин­них осіб до відповідальності згідно із законом (ч. 2 ст. 44 КВК України). Копії цих матеріалів долучаються до особової справи за­судженої особи; 15) підтримують постійні контакти з власниками підприємств та трудовими колективами з метою своєчасного отри­мання інформації про застосування до засуджених осіб заходів за­охочення, стягнення, звільнення з роботи; 16) постійно підтриму­ють контакти з кримінальною міліцією у справах неповнолітніх та службою у справах неповнолітніх при міських та районних держ­адміністраціях; 17) проводять аналіз роботи щодо виконання пока­рання у виді виправних робіт та в необхідних випадках уносять пропозиції керівництву інспекції з метою її удосконалення; 18) від­повідно до ст. 84 КК України надсилають до суду подання про звіль­нення від покарання осіб, які під час його відбування згідно з медич­ним висновком захворіли на психічну чи іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню призначеного судом покарання; 19) над­силають до суду подання щодо осіб, які під час відбування пока­рання стали непрацездатними, про заміну покарання у виді ви­правних робіт штрафом (ч. 5 ст. КВК України); 20) надсилають до СУДУ подання про звільнення від відбування покарання стосовно осіб, які після постановлення вироку суду досягли пенсійного віку, а також жінок, які стали вагітними (ч. 6 ст. 42 КВК Украї-

142

143
ни); 21) відповідно до ч. 5 ст. 46 КВК України у разі ухилення за­суджених осіб від відбування покарання у виді виправних робіт надсилають прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності відпо­відно до ч. 2 ст. 389 КК України; 22) за зразкову поведінку і сум­лінне ставлення до праці засудженим особам зараховують час що­річної відпустки у строк відбування покарання (ч. 2 ст. 46 КВК України); 23) за зразкову поведінку і сумлінне ставлення до праці надсилають до суду матеріали на засуджену особу щодо умовно-до­строкового звільнення її від покарання або заміни невідбутої час­тини покарання штрафом; 24) у разі потреби дають дозвіл засудже­ній особі на виїзд за межі України; 25) установлюють періодичність та дні проведення реєстрації засуджених осіб та проводять реєстра­цію таких засуджених осіб (про порядок встановлення та здійснен­ня реєстрації дивись коментар до ст. 37 КВК України).

12. Про поняття індивідуально-профілактичної роботи дивись коментар до ст. ЗО КВК України.

При проведенні індивідуально-профілактичної роботи з особа­ми, засудженими до покарання у виді виправних робіт, органи внутрішніх справ:

а) виконують: 1) постанови суду та подання інспекції про розшук
засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме (ч. 5 ст. 41 КВК);
2) подання про привід засуджених осіб, які не з'явилися за викли­
ком до інспекції без поважних причин (ч. 5 ст. 41 КВК); 3) постано­
ви судів про привід засуджених осіб, які ухиляються від явки до
них у зв'язку з розглядом кримінальних справ за ухилення від від­
бування покарання у виді виправних робіт;

б) здійснюють: 1) затримання і конвоювання у порядку, перед­
баченому кримінально-процесуальним законодавством, осіб, які
притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від від­
бування покарання у виді виправних робіт; 2) затримання і конво­
ювання в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним
законодавством, осіб, засуджених до покарання у виді виправних
робіт, розшук яких оголошено у зв'язку з ухиленням від відбуван­
ня покарання (ч. 7 ст. 46 КВК);

в) підрозділи інформаційних технологій головних управлінь
МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київ­
ській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастопо­
лі та на транспорті за запитами працівників інспекції безоплатно
надають інформацію щодо розшуку, притягнення до кримінальної
або адміністративної відповідальності засуджених осіб, які пере­
бувають на обліку в інспекції.

г) після порушення кримінальної справи стосовно особи, яка
відбуває покарання у виді виправних робіт, слідчий або орган ді­
знання протягом 10 днів після встановлення факту засудження на­
правляють до підрозділу інспекції, у якому засуджена особа пере-

буває на обліку, копію постанови про порушення кримінальної справи та інформацію про обрання запобіжного заходу стосовно такої особи.

13. Працівники служби дільничних інспекторів міліції та кри­
мінальної міліції у справах неповнолітніх міських та районних ор­
ганів внутрішніх справ:

1) ведуть облік осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт; 2) проводять із засудженими особами індивідуально-профі­лактичну роботу, спрямовану на їх виправлення, попередження порушення громадського порядку та інших прав громадян, а та­кож учинення ними нових злочинів; 3) щомісяця здійснюють пе­ревірки за місцем проживання засуджених осіб, про результати яких у кінці кожного кварталу письмовою довідкою, окремо щодо кожної засудженої особи, інформують інспекцію і обов'язково до­дають до неї матеріали перевірки (пояснення засудженої особи, ра­порти та ін.), які долучаються до особової справи засудженої осо­би; 5) у разі встановлення факту притягнення до адміністративної відповідальності засудженої особи письмово повідомляють про це інспекцію та вносять відповідні записи до алфавітних карток об­ліку осіб, стосовно яких здійснюється профілактична робота.

Про вимоги до оформлення результатів перевірок дивись ко­ментар до ст. 30 КВК України.

14. Інструкція про порядок виконання покарань, не пов'язаних
з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засудже­
них до таких покарань, встановлює наступний порядок виконання
покарання у виді виправних робіт:

Після оформлення у встановленому порядку документів стосов­но осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт, праців­ник інспекції не пізніше десятиденного терміну з дня реєстрації копії вироку (постанови, ухвали) суду, заздалегідь уточнивши міс­це роботи засудженої особи, направляє на підприємство копію ви­року та повідомлення про щомісячне відрахування визначеної су­дом частини заробітної плати і перерахування утриманої суми в Дохід держави.

Кожну засуджену особу після взяття на облік негайно виклика­ють до інспекції на співбесіду (неповнолітні — з батьками або осо­бою, яка їх заміняє), під час якої їй роз'яснюються порядок та умо­ви відбування виправних робіт, заходи заохочення та стягнення, які можуть бути до неї застосовані, відповідальність за ухилення від відбування покарання, про що у засудженої особи відбирається під­писка, у якій вона власноручно зазначає про ознайомлення з вимо­гами щодо осіб, засуджених до виправних робіт. Крім цього, засуд­жена особа заповнює анкету, в якій зазначаються установчі дані, відомості про родичів, знайомих, освіту, місце роботи (навчання) тощо.

144

145
15. Засуджені особи, які відбувають покарання у виді виправ­них робіт, зобов'язані: додержуватися встановлених порядку та умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; з'явля­тися за викликом до інспекції; повідомляти інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися на реєстрацію до ін­спекції у встановлені постановою дні; відмічатися в листку реє­страції; не виїжджати без дозволу інспекції за межі України; не звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу інспекції; не порушувати порядок і умови відбування покарання; виконува­ти встановлені обов'язки; не вчиняти проступки, за яких їх може бути притягнуто до адміністративної відповідальності; не допуска­ти прогулів, а також порушень трудової дисципліни; не з'являти­ся на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсич­ного сп'яніння.

У разі неявки за викликом до інспекції без поважних причин засуджені особи за поданням інспекції можуть бути піддані при­воду через відповідні органи внутрішніх справ. Поважними при­чинами неявки засудженої особи до інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші об­ставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно при­бути за викликом і які документально підтверджені.

16. Для того, щоб уникнути певних труднощів при виконанні по­карання у виді виправних робіт щодо осіб, яким це покарання було призначено відповідно до ст. 82 КК України, встановлено окремий порядок заміни невідбутої частини покарання більш м'яким пока­ранням. Так, відповідно до п. 4 вказівки Державного департаменту України з питань виконання покарань від 05.01.2005 р. № 5/3-2, питання працевлаштування засуджених при заміні невідбутої час­тини покарання більш м'яким покаранням у виді виправних чи громадських робіт у порядку, передбаченому ст. 82 КК України, повинно погоджуватись через відділи кримінально-виконавчої ін­спекції територіальних управлінь Департаменту за місцем, де має наміри проживати засуджений після звільнення. Тобто, перед тим, як направляти матеріали до суду, адміністрація колонії через регіо­нальне управління повинна погодити це питання. Таким чином, співробітники кримінально-виконавчої інспекції отримують реаль­ну можливість перевірити серйозність намірів тієї чи іншої органі­зації та установи, що пообіцяли працевлаштувати засудженого в разі заміни покарання виправними чи громадськими роботами.

У тому разі, коли під час виконання цього покарання виникне питання щодо відмови у працевлаштуванні засудженого відповід­но до поданої ним довідки, працівники кримінально-виконавчої інспекції повинні перевірити підстави такої відмови. Якщо відмо­ва викликана тим, що видана довідка носила характер неправди­вого документа, працівники інспекції повинні звертатися до про­куратури для вирішення питання про притягнення відповідних

посадових осіб даного підприємства, установи та організації за ви­дачу завідомо неправдивих документів за ст. 366 КК України.
  1. Контроль за додержанням законодавства України про зайня­тість населення здійснюється місцевими державними адміністра­ціями, виконавчими органами відповідних рад, відповідними дер­жавними органами, інспекціями служби зайнятості та профспіл­ковими об'єднаннями. Тобто, в разі якихось перепон, які виникають при вирішенні питання працевлаштування засудженого, що не має роботи, можливо звертатися за допомогою й до цих органів.
  2. Виконання покарання у виді виправних робіт припиняєть­ся, і засуджені знімаються з обліку у зв'язку з: відбуттям призна­ченого вироком суду покарання — за наявності розрахункових відомостей про час, який було включено в строк відбування пока­рання, заробіток та проведені з нього відрахування. При цьому за­тримка перерахування утриманих сум не є перешкодою для знят­тя засудженого з обліку; засудженням за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт — за наявності копії вироку, що набрав законної сили; амністією — за наявності постанови суду про застосування амністії; помилуванням — за наявності розпорядження Служби з питань помилування Кабінету Прези­дента України про виконання Указу Президента України про по­милування; скасуванням вироку — за наявності відповідної по­станови суду; винесенням судом постанови про умовно-дострокове звільнення — за наявності такої постанови; заміною виправних робіт штрафом — за наявності відповідної постанови суду; звіль­ненням від відбування покарання — за наявності відповідної по­станови суду.

З обліку також знімаються: померлі — за наявності відповідної довідки з органу реєстрації актів громадянського стану; особи, за­суджені за вчинення нового злочину — за наявності копії вироку, що набрав законної сили; засуджені особи, які вибули з території обслуговування у зв'язку зі зміною місця роботи — за наявності підтвердження про отримання справи інспекцією за новим місцем роботи.

18. Після повного відбуття засудженим покарання у день закін­
чення його строку (тобто в день отримання останніх розрахунко­
вих відомостей з підприємства), а при звільненні за іншими під­
ставами — не пізніше наступного робочого дня після одержання
відповідних документів, інспекція надсилає повідомлення влас­
нику підприємства, на якому працює засуджений, про припинен­
ня відрахувань з його заробітку і знімає засуджену особу з обліку
(ч. 6 ст. 153 КВК України). Зняття засудженої особи з обліку за ін­
шими підставами здійснюється в день надходження відповідних
Документів до інспекції. Відносно особи, знятої з обліку, яка під­
лягає призову на строкову військову службу, в десятиденний тер­
мін направляється повідомлення у відповідний військкомат. В та-

146

147
кий самий термін про зняття з обліку засудженої особи направля­ється повідомлення до відділу у справах громадянства, імміграції, та реєстрації фізичних осіб.

19. Особі, яка відбула призначений судом строк виправних ро­біт, за її вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.