М. Слов’янськ Затверджено рішенням педагогічної ради дошкільного навчального закладу №4 «Квітонька» від 22. 03. 2010 р протокол №12 (4)
| Вид материала | Документы |
- Звіт завідувачки дошкільного навчального закладу №69 про здійснення діяльності навчального, 61.33kb.
- План роботи харківського дошкільного навчального закладу №265, 1624.45kb.
- Інструкція з охорони праці № для вихователя дошкільного навчального закладу, 60kb.
- Оцінювання індивідуальних досягнень учнів початкової школи методом портфоліо, 66.31kb.
- План розвитку школи шлях розбудови навчального закладу як імперативу часу 2009-2011р, 643.49kb.
- Методичні рекомендації «Фізичний розвиток дітей в умовах дошкільного навчального закладу», 272.84kb.
- Знам’янська міська рада Кіровоградської області, 12.83kb.
- Програма підготовки дітей до школи (для підготовки до школи дітей старшого дошкільного, 491.94kb.
- Впровадження інтерактивних методів навчання на заняттях англійської мови (навчально, 3448.66kb.
- Рекомендації до технології підготовки та проведення педради, 69.13kb.
Відділ освіти Слов’янської міської ради
Міський навчально-методичний центр
Дошкільний навчальний заклад № 4 «Квітонька»
ФОРМУВАННЯ
ПОЧУТТЯ ГУМОРУ У ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
З досвіду роботи
вихователя
дошкільного навчального закладу
2010 р.
Укладач:
Кононенко О.О. вихователь ДНЗ № 4 «Квітонька»
м. Слов’янськ
Рецензенти:
Ракитянська О.Л. методист Слов’янського міського навчально-методичного центру
Пушкар Н.Ю. вихователь-методист ДНЗ № 4
м. Слов’янськ
Затверджено рішенням педагогічної ради дошкільного навчального закладу № 4 «Квітонька» від 22.03.2010 р. протокол № 12 (4).
До збірника увійшов матеріал з досвіду роботи вихователя дитячого навчального закладу по формуванню почуття гумору засобами художньої діяльності у дітей дошкільного віку. Матеріал представлено у вигляді добірки по віковим групам: молодшій, середній, старшій та сценарії театралізованих вистав.
Збірник призначений для вихователів дошкільних закладів, студентів.
ПЕРЕДМОВА
Гумор – це показник
морального здоров’я
колективу і особистості.
В. Сухомлинський
Демократизація й гуманізація сучасного суспільства та виховного процесу в дошкільних закладах зумовлюють актуальність проблеми залучення до арсеналу педагогічних засобів впливу на підростаючу особистість почуття гумору як природної основи позитивних емоцій і створення конструктивних міжособистісних взаємин. Актуальність формування почуття гумору у дошкільників зумовлена вимогами Базової програми «Я у Світі» та положеннями теорії особистісно-зорієнтованого виховання, які спрямовані на своєчасний інтелектуально-моральний розвиток дітей.
Почуття гумору – один з дивовижних проявів людської природи, який безумовно пов'язаний з душевним здоров'ям, здатністю протистояти труднощам i негараздам. Гумор дає змогу вихователю формувати ті навички та звички поведінки, початок таких особистих якостей, які визначають характер взаємовідносин дитини з іншими людьми, і тим самим створює передумови розвитку позитивних взаємовідносин.
Аналіз сучасних педагогічних і психологічних досліджень стверджує, що найбільш ефективним засобом розвитку взаємин між дітьми є сумісна діяльність. Один з видів сумісної діяльності, доступний дітям – це художня. Така діяльність безпосередньо пов’язана з різними видами мистецтва: театралізовані ігри, художньо-словесна творчість, зображувальна діяльність, музична. Їх синтез ще більше посилює урізноманітнює впливи на дитину, розкриває перед нею життя в його різноманітності і красі.
Художньо-образна форма казок, віршів, розповідей жартівливого змісту спонукає дитину до усвідомлення інтелектуального, логічного завдання через осмислення значення мовних образів. А поєднання їх з образотворчою діяльністю допомагає дитині «входити в образ», «проживати» його. У них формується своє емоційне ставлення до художнього образу.
Важливим засобом сприяння глибшого засвоєння художнього образу, що дає дитині змогу виразити свої емоції, є театралізована діяльність. Яка в свою чергу є одним з компонентів мовленнєвої діяльності, засобом розвитку образного, літературного мовлення. Діти отримують зразки правильного, гарного, емоційного забарвлення зв’язного мовлення, насиченого влучними образними виразами, прислів’ями, приказками, фразеологізмами.
Використання на заняттях та в повсякденному житті жартівливих віршів, казок, розповідей, прислів’їв та приказок, пропонування комічної тематики для зображувальної діяльності та музичних ігор - є чудовим доповненням до будь-яких занять, вони вносять пожвавлення у побутові моменти, роблять привабливими дитячі розваги, благотворно впливають на емоційну сферу дитини, сприяють вихованню добрих почуттів, запобігають виникненню негативних звичок.
МОЛОДШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК
Інтегроване заняття
для дітей молодшого віку
«Ліки для ведмедика»
Сфери життєдіяльності: «Я Сам», «Люди», «Культура».
Мета за лініями розвитку:
- пізнавальний розвиток: сприяти розвитку пізнавальної активності дітей; спонукати до запам’ятовування невеличких художніх творів гумористичного характеру, відтворювати їх; помічати і розуміти кумедність ситуації; розвивати уяву, образне мислення;
- емоційно-ціннісний розвиток: викликати у дітей позитивні емоції від художніх творів гумористичного характеру; викликати у дітей бажання усміхатися й жартувати; викликати у дітей позитивне враження від візиту лікаря;
- соціально-моральний розвиток: формувати уявлення про чуйність, уважність; викликати бажання допомогти герою;
- мовленнєвий розвиток: формувати вміння володіти лексикою на позначення фізичних характеристик стану організму: здоровий, хворий, болить, лікувати; розвивати діалогову мову; вчити висловлювати власну думку, припущення, переживання;
- фізичний розвиток: формувати уявлення про ознаки здоров'я: гарний настрій, хороший апетит, активність; наголосити на значенні для здоров'я позитивних емоцій;
- художньо-естетичний розвиток: створювати сприятливі умови для розуміння вірша гумористичного змісту, розумінню невідповідностей у ньому; викликати бажання відтворювати помічені невідповідності у своїх малюнках;
- креативний розвиток: надавати дітям можливість вигадувати, експериментувати.
Обладнання: вірші Г. Машкової «Черевички», «Весела каша», іграшковий ведмедик, іграшкове ліжко, папір, фарби, пензлики.
Попередня робота: вивчення вірша Г. Машкової «Черевички».
Хід заняття
Вихователь. – Діти, ви звернули увагу, що наш ведмедик Мишко з ранку лежить у ліжку і не грає з вами. Давайте запитаємо його, що ж сталося. Може він захворів?
(Діти звертаються до ведмедика з запитаннями.)
Ведмедик. – (слабким голосом) Так, я мабуть захворів. У мене немає апетиту, а ще мені дуже сумно.
Вихователь. – А що ж робити, коли хтось захворів?
(Відповіді дітей. Підвести дітей до відповіді, що необхідно викликати лікаря, подзвонити у лікарню.)
Вихователь. – Так, правильно, дзвоніть.
(Діти дзвонять, викликають лікаря, називаючи номери та назви дитячого садка та групи. Заходе лікар.)
Лікар. – Хто тут у нас хворий? Мабуть це ти?.. Та ні, то тобі, мабуть, треба краще їсти. Може це ти? Щось вигляд у тебе хворобливий!.. А-а-а, то ти, мабуть, зарядку лінуєшся робити. Може ти хворий?..
(Лікар жартує з дітьми. Просить показати свої животики, м’язи, носики, вушка,… Робить висновки, що усі діти здорові.)
Вихователь. – Так, звичайно здорові, бо всі веселі, посміхаються, жартують з тобою.
(Вихователь і діти звертають увагу, що хворий ведмедик Мишко, це йому викликали лікаря.)
Лікар. – Давайте поглянемо на нього: поміряємо температуру, послухаємо легені, подивимося на горло, на ніс.
(Виконує відповідні дії.)
Лікар. – Та ваш ведмедик Мишко здоровий. Але він чомусь дуже сумує, тому й апетиту у нього немає і гратися з вами не хоче.
Ведмедик. – А що ж нам робити?
Лікар. – Треба вам його розвеселити, а то, якщо сумувати й нічого не їсти, то й справді можна захворіти.
Ведмедик. – Діти, а чим же нам ведмедика Мишка можна розвеселити?
(Відповіді дітей.)
Вихователь. - Давайте йому веселий віршик почитаємо. Дітки, хто пам’ятає вірш про черевички? Розкажіть його ведмедику.
(Діти розповідають вірш, який вивчали раніше.)
Черевички
Черевички доглядаю,
Щіткою їх натираю.
- Лоскітно! – вони гукають
І від мене утікають.
Г. Машкова
Ведмедик. – Оце так, чого ж вони тікають, коли їх щіткою натирають? То черевички ж будуть красивими.
(Відповіді дітей.)
Ведмедик. – А ви, дітки, доглядаєте за своїми черевичками? Чи за ними доглядають мами, бабусі? А ваші черевички тікають? А покажіть, як вони тікають?
(Відповіді дітей та відповідні рухи.)
Ведмедик. – Мені подобається, я ще б щось веселеньке послухав.
Вихователь. - Якщо тобі від цих віршів стає краще, то слухай.
Весела каша
Каша мовила Марині:
- Вже їси мене годину!
Я оце мовчу-мовчу,
А візьму – і утечу!
Г. Машкова
Ведмедик. – Ох і насмішили! То у вас черевички тікали, а тепер каша тікає, та ще й розмовляє. Як це вона тікати буде? Хіба ж у неї є ноги? А чому це каша вирішила тікати?
(Відповіді дітей.)
Ведмедик. – Я бачу від вас каша вже тікала? Ви знаєте, мені вже не так сумно. Розкажіть мені ще раз віршик про кашу.
(Повторюють вірш за проханням ведмедика разом, а потім по черзі.)
Ведмедик. – Я все не можу заспокоїтися: каша з ногами! Ну як таке може бути?
Вихователь. – А давайте ми намалюємо, щоб ведмедику було зрозуміло.
Ведмедик. – Ви знаєте, у мене настрій вже значно поліпшився.
Вихователь. – Ну тоді вилазь з ліжка та подивися, як дітки будуть малювати кашу з ногами.
Ведмедик. – Із задоволенням. Тільки я от думаю. Якщо каша тікає, то у неї є … (ноги), якщо каша розмовляє, то у неї є … (ротик, язичок). Тоді й інші частини тіла повинні бути? Які?
(Відповіді дітей.)
Вихователь. – Ну зовсім, як у нас з вами. То можна підглядати. А допоможе вам …
Веселий пензлик-пустунець
Стриба з водички в фарбу.
Веселий пензлик-пустунець
Біжить на допомогу!
(Вихователь нагадує правила користування пензликом.)
Вихователь. – Хто вам допоможе?
Діти. – Веселий пензлик.
(Діти малюють. Показують ведмедику малюнки і ще раз повторюють вірш. Ведмедик жартує з дітьми.)
Ведмедик. – Дякую вам діти, що ви для мене такі гарні ліки знайшли.
Вихователь. – Ці ліки називаються «усмішка». Чим більше ви посміхаєтеся, тим здоровіші будете. Тож, усміхайтеся!
Інтегроване заняття
для дітей молодшого віку
«Переплутані сліди»
Сфери життєдіяльності: «Я Сам», «Люди», «Культура».
Мета за лініями розвитку:
- пізнавальний розвиток: сприяти розвитку пізнавальної активності дітей; розвивати розумову діяльність, увагу, мислення; помічати й розуміти кумедність причинно-наслідкових дій персонажу; спонукати дітей самостійно знаходити вихід з ситуацій;
- соціально-моральний розвиток: формувати у дітей гуманні почуття; викликати бажання допомогти герою;
- емоційно-ціннісний розвиток: викликати у дітей позитивні емоції від художніх творів гумористичного характеру, кумедних дій героя; спонукати до приємної взаємодії з однолітками;
- мовленнєвий розвиток: формувати культуру мовлення, розвивати вміння уважно слухати й розуміти художні твори; формувати вміння вживати в спілкування слова, якими позначають переживання з інших, здатність поводитись морально (я допомагаю, мені шкода); розвивати діалогову мову;
- фізичний розвиток: виховувати бажання уважно і правильно виконувати рухові дії; спонукати брати участь у створювальній праці;
- художньо-естетичний розвиток: створювати сприятливі умови для розуміння гумористичного змісту вірша; заохочувати до створення простих образів фарбами; формувати стійкий інтерес до малювання; розвивати практичну умілість, вправність;
- креативний розвиток: формування почуття гумору.
Обладнання: загадки, вірш В. Камінчука «Зайчикові вуха», хатинка, іграшковий зайчик, іграшковий посуд, рукавички, декорація лісу – ялинки, великий аркуш ватману, фарби, серветки, торбинка з морквою.
Попередня робота: вивчення вірша до фізхвилинки «Зайчата».
Хід заняття
Вихователь. – Дітки, сьогодні до нас прийшов незвичайний гість – лісовий мешканець. Але, зараз, він у нашій хатинці, я його пригостила гарячим чаєм, бо він дуже змерз. Відгадайте, але не підглядайте, хто там? Я вам дам невелику підказку про нього.
Він маленький і вухатий,
Невеликий сам на зріст.
І стрибає, і тікає,
Дуже куций хвостик має.
Дітки, а про якого лісового мешканця згадується у цьому веселому віршику-загадці?
(Відповіді дітей. Вихователь виносить зайчика до дітей, на вуха у нього вдягнені рукавички. Зайчик вітається з дітьми. Діти помічають рукавички у зайчика на вухах, сміються.)
Вихователь. – Дітки, а чому це у зайчика рукавички на вухах?
(Відповіді дітей.)
Вихователь. – Я думаю це йому синички порадили, щоб вуха не мерзли.
Зайчикові вуха
Сіє, сіє, завива
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач,
Змерзли дуже вуха.
- І чого ти зажурився? –
Цокотять синички, -
Ти б собі вдягнув на вуха
Теплі рукавички!
В. Камінчук
Вихователь. – От молодці синички, так гарно придумали. Зайчику, якщо вушка твої вже нагрілися можеш зняти рукавички. Діти, а може у когось з вас змерзли вушка? Хочете погріти, як зайчик? Попросіть у зайчика приміряти рукавички.
(Бажаючи діти пробують вдягнути рукавички на вуха.)
Вихователь. – Що? Не виходить? А чому ж?
(Відповіді дітей.)
Вихователь. – А які у зайчика вуха? А у вас? А який у зайчика хвостик? А у вас? А покажіть, який зайчик на зріст? А ви? А як зайчик стрибає? А ви? А як зайчик тікає? А ви? А від кого зайчик тікає ви дізнаєтеся, якщо відгадаєте загадки?
Пишним хвостом славиться,
Хитрункою називається.
(Лисиця)
Сірий, зубастий,
По лісу блукає,
Зайчика шукає.
(Вовк)
Вихователь. – А чому ж він їх боїться? Який вовк? Яка лисичка? А зайчик який?
(Відповіді дітей. Хтось стукає у двері. Зайчик ховається.)
Вихователь. – Зайчик, а чому ти ховаєшся?
(Зайчик нібито шепоче на вухо вихователю.)
Вихователь. – Зайчик розповів мені, що:
Він страшенний боягуз,
Каже: «Я усіх боюсь».
В полі, в лісі навкруги,
Скрізь у нього вороги.
(Вихователь нібито виглядає, дивиться хто прийшов.)
Вихователь. – Дітки, до нас ще гості. Це лисичка та вовк. Зайчику, не бійся, ми з дітьми не дамо тебе образити. Так? Ми щось придумаємо. Як же зайчику допомогти?
(Відповіді дітей.)
Вихователь. – Може, якщо зайчик вдягне знову рукавички на вуха, то вовк та лисичка не помітять його вуха і не впізнають? Як ви думаєте? Тоді допоможіть.
(Діти погоджуються. Вдягають зайчику рукавички на вуха. Вихователь заносить лисицю й вовка.)
Вихователь. – Лисичка і вовчик питають, чи не пробігав тут зайчик? Який? Допоможіть, діти.
Дидактична гра «Так – ні»
Пара довгих вушок? (Так)
Пухова руденька шуба? (Ні)
Влітку – сірий, взимку – білий? (Так)
Довгий хвіст пухнастий має? (Ні)
Любить рибу на обід? (Ні)
В курник лазить по курчат? (Ні)
Капустинку він гризе? (Так)
Уміє плавати й пірнати? (Ні)
А зимою спать лягає? (Ні)
Швидкий побігайчик? (Так)
Ні, не пробігав.
(Вовк та лисичка шукають зайчика, не знаходять та йдуть.)
Вихователь. – Не впізнали зайчика лисичка та вовк? Чому?
(Відповіді дітей.)
Вихователь. – Зайчик дуже дякує вам, дітки, і хоче з вами пограти.
Фізхвилинка «Зайчатка»
Ось зайчатка
Вийшли з дому,
Спершу стали по одному,
Потім – в пари, топчуть сніг,
Хто без пари – геть побіг.
( Зайчик знову нібито шепоче щось на вухо вихователю.)
Вихователь. – Діти, зайчик боїться, що коли він побіжить у ліс, лисиця та вовк знайдуть його по сліду. Як же зайчику допомогти?
(Відповіді дітей.)
Вихователь. – Діти, давайте допоможемо зайчику заплутати його сліди. Лисичка і вовк нічого не зрозуміють і не знайдуть зайчика. Так! (Звертається до зайчика) Не бійся, зайчику, біжи до лісу. Ми тобі допоможемо. Так?
(Відповіді дітей. Вихователь звертає увагу на малюнок, які сліди залишив зайчик на снігу. Між ялинками на підлозі знаходиться заздалегідь приготовлений ватман з намальованими слідами зайчика.)
Вихователь. – Зайчик залишив на снігу одну доріжку, а ми намалюємо багато-багато, щоб лисичка та вовк не знали, куди побіг зайчик. Давайте спробуємо. Ми будемо малювати примакуванням: мокаємо пальчик у фарбу і прикладаємо до підлоги.
(Вихователь показує.)
Вихователь. – Ну а тепер ви. Мерщій плутати сліди.
(Діти малюють сліди. Після закінчення роботи витирають пальчики серветками.)
Вихователь. – Я дуже рада, що ви врятували зайчика від лисички та вовка, так старанно заплутали сліди. Зайчик вже далеко втік і йому нічого не загрожує. Я думаю, що він вам вдячний.
(Вихователь звертає увагу дітей на торбинку під ялинкою.)
Вихователь. – Погляньте, що це за торбинка? Що в ній?
(Заглядають у торбинку. Там морква.)
Вихователь. – Дітки, це вам зайчик дякує за допомогу.
(Вихователь пригощає дітей морквою.)
СЕРЕДНІЙ ДОШКІЛЬНИЙ ВІК
Інтегроване заняття
для середнього дошкільного віку
«Заздрісне Курча»
Сфери життєдіяльності: «Я Сам», «Люди», «Природа», «Культура».
Мета за лініями розвитку:
- пізнавальний розвиток: сприяти розвитку пізнавальної активності; розширювати уявлення про людей, самого себе; розширювати знання про будову тіла тварин; формувати уявлення про способи створення цілого з частин; вчити помічати і розуміти кумедність ситуації; розвивати пам'ять, уяву, мислення;
- емоційно-ціннісний розвиток: викликати у дітей позитивні емоції від власного продукту гумористичного характеру; викликати у дітей бажання усміхатися й жартувати; виразно виражати своє позитивне ставлення до когось;
- соціально-моральний розвиток: формувати у дітей моральну свідомість; розвивати уявлення про вади характеру;
- мовленнєвий розвиток: розширювати запас слів, що характеризують риси характеру, поведінку людей; формувати вміння граматично правильно будувати речення зі сполучниками: тому, що, щоб; заохочувати підтримувати діалог;
- фізичний розвиток: викликати бажання брати участь у стврювальній діяльності, підпорядковувати свої дії меті;
- художньо-естетичний розвиток: заохочувати до художніх створення образів; вдосконалювати вміння складати, розміщувати, наклеювати готові форми; розвивати практичну умілість, вправність;
- креативний розвиток: розвивати почуття гумору; надавати дітям можливість вигадувати, експериментувати.
Обладнання: байка Федра «Відповідь», м’яч, заготовки для аплікації (тулуб курча, вуха зайця, хвіст собаки, дзьоб чаплі), папір, серветки, клей.
Хід заняття
Вихователь. - Діти, як ви думаєте, яке слово ми вживаємо найчастіше?
(Відповіді дітей.)
Вихователь. – Звичайно, ви назвали різні слова. Але серед усього сказаного частіше за інші звучить слово «хочу». У когось це слово не дуже велике і крикливе, воно здатне потерпіти зачекати. А в декого … «хочу» таке величезне, голосливе, вередливе, що про нього знають, чують усі люди на вулиці, в крамниці, в будинку. Покажіть, яке у вас розміром ваше «хочу».
(Діти показують, обмінюються враженнями. Вихователь жартівливо коментує.)
Вихователь. – Я пропоную вам пограти в гру, у якій ви розкажете, чого ж ви хочете.
Гра «Я хочу (для себе)»
Діти сідають колом на килимі. Вихователь котить м’яч до когось з дітей, діти повертають зі словами: «Я хочу, щоб у мене було (бажання).»