Психолого-педагогічні умови забезпечення гармонійного розвитку дітей з підвищеним рівнем пізнавальної активності

Вид материала

Содержание

Л.С.Виготський, В.В.Давидов
Є.В.Заіка, М.П.Назарова, І.О.Маренич

Подобный материал:

Психолого-педагогічні умови забезпечення гармонійного розвитку дітей з підвищеним рівнем пізнавальної активності.

Яценко Т.В.

Резюме.

В статті розкрито особливості екопсихологічного підхіду до розвитку інтелектуально обдарованих дошкільників.

Виділено психологічні особливості дошкільників з підвищеним рівнем пізнавальної активності та наголошено на дисинхронії їх психічного розвитку.

Наголошується на необхідності створення ряду умов для гармонізації розвитку особистості обдарованої дитини та забезпечення сформованості основного вікового новоутворення дошкільника – творчої уяви. Наведено приклади способів та прийомів розвитку фантазії та уяви в дошкільному віці.

В статье раскрыты особенности|особенность| экопсихологического| подхода| к|до| развитию интеллектуально одаренных дошкольников.

Выделены психологические особенности дошкольников с повышенным уровнем познавательной активности и отмечено наявность дисинхронії их психического развития.

Отмечается необходимость создания ряда условий для гармонизации развития личности одаренного ребенка и обеспечения сформированности основного возрастного новообразования дошкольника – творческого воображения. Приведены примеры способов и приемов развития фантазии и воображения в дошкольном возрасте.

The article is expose the features|feature| of the ecopsychological| sight| to|by| the development of the intellectually gifted preschoolers.

The psychological features of the preschoolers with the enhanceable level of cognitive activity are selected in it. The article is marked on the unevenness in their psychical development.

The authour of this article markes on the necessity of creation the terms for harmonization of development the personality of the gifted child and on the ensuring the formation of psychological newformation – creative imagination.

Проблема обдарованості в даний час стає все більш актуальною. Це перш за все пов'язано з потребою суспільства в неординарній творчій особистості. Невизначеність сучасного навколишнього середовища вимагає не тільки високої активності людини, але і її уміння, здібностей нестандартної поведінки.

Екопсихологічний підхід до розвитку обдарованості розробляється в рамках екопсихології розвитку людини. Обдарованість в цьому випадку розглядається як особлива форма прояву творчої природи психіки. Тому вона виступає як системна якість психіки, що виникає у взаємодії індивіда з освітнім середовищем і що знаходить форму високого розвитку психічних процесів і станів у свідомості дитини. Тому основне завдання сучасної освіти полягає в створенні освітнього середовища розвиваючого (творчого) типу, тобто середовища, що сприяє зняттю психологічних бар'єрів розвитку дитини і тим самим, — розкриттю творчого початку всіх сфер її психіки.

В.В.Антонов зазначає, що гармонія особистості передбачає не тільки рівномірний розвиток фізичної, інтелектуальної і емоційної сфер організму. Це поняття включає також і духовно-етичний потенціал людини, розвиток якого дозволяє їй гармонійно співіснувати з навколишніми людьми, дає можливість цінувати красу і досконалість світу природи та вміло взаємодіяти з ним.

Тому головні завдання при роботі здітьми він бачить в наступному:

а) зняття скутості і емоційної напруги;

б) вироблення навичок гармонійного спілкування, основою якого є доброзичливість;

в) формування екологічного мислення, зокрема, дбайливого відношення до природи;

г) розвиток здібності до концентрації уваги і уяви [1, с.93].

В програмі розвитку “Я у Світі” вміщено базовий зміст дошкільної освіти, який передбачає гармонійний та різнобічний розвиток дошкільника, формування його особистості, створення в умовах дошкільного навчального закладу розвивального життєвого простору. Базова програма апелює до педагога не лише як до наставника і вихователя, але i як до людини, що протягом певного часу проживає спільне з дитиною життя, здійснює догляд за душею, відповідає за екологію її особистості, забезпечує почуття рівноваги й безпеки, комфорту и затишку. Програма також проголошує важливість реалізації педагогом індивідуального підходу до розвитку, виховання і навчання дошкільника, створення відповідного розвиваючого середовища.

Затвердження поняття “середовище” в психології відбулося завдяки ухваленню більшістю фахівців ідей екологічної психології. За жартівливим твердженням одного з родоначальників спеціальних досліджень у сфері екологічної психології дитинства, відомого американського психолога Урі Бронфенбреннера, дитяча психологія довго була “наукою про незвичайну поведінку дітей в незнайомих ситуаціях з незнайомими дорослими протягом найкоротших періодів часу”. Він наполягав на необхідності екологічного підходу до вивчення психіки дитини, що вимагає врахування всіх контекстів (фізичних, соціальних і ін.), в яких неминуче опиняються діти [6]. Едіт Гобб розглядає дитину вроджено поєднаною з природнім світом, і розкриває важливість дитячого глибинного досвіду в природі у її психологічному добробуті [8].

Виявлення, навчання, виховання та забезпечення гармонійного розвитку дітей з підвищеним рівнем пізнавальної активності – одна з найскладніших педагогічних проблем. Пошук шляхів навчання і виховання таких інтелектуально обдарованих дітей, створення умов для розвитку їх унікального потенціалу стає також одним з основних напрямів модернізації системи освіти в Україні. Проте недостатній психологічний рівень підготовки педагогів до роботи з дітьми, що проявляють нестандартність в поведінці і мисленні, приводить до неадекватної оцінки їх особистісних якостей і всієї їх діяльності.

Існує думка, що обдаровані діти не потребують допомоги дорослих, особливої уваги і керівництва. Проте дослідження і практика показують, що багато обдарованих дітей без відповідної освіти, без стимулювання їх розвитку не можуть досягти того високого рівня, на який вони потенційно здатні. Необхідні спеціальна допомога і підтримка педагогів і психологів в розвитку обдарованої особистості. Через свої особистісні якості такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки, їх мислення, вони сприйнятливіші до сенсорних стимулів і краще розуміють стосунки і зв'язки. Обдарована дитина схильна до критичного відношення не тільки до себе, але і до того, що її оточує. Тому педагоги, що працюють з дітьми, які мають підвищений рівень пізнавальної активності, повинні бути достатньо терпимі до критики продуктів діяльності таких дітей, а особливо до продуктів їх творчої уяви.

На сучасному етапі питання пошуку і відповідного навчально-виховного впливу на інтелектуально обдарованих дітей стали об'єктом уваги багатьох дослідників і в нашій країні. Останнім часом почали створюватися приватні школи і студії для обдарованих дітей, завданням яких є пошук, діагностика і розвиток розумово обдарованих дітей. Позитивним зрушенням у вітчизняній системі освіти є те, що в програмі розвитку “Я у Світі” для дітей дошкільного віку приділено належну увагу особливим дітям і визначено характеристику обдарованої дитини. Проте існує проблема комплексної діагностики розвитку обдарованості, створення умов для ефективного навчання і гармонійного розвитку обдарованих дітей.

Прийняте визначення інтелекту, як здібності вирішувати завдання, привело до того, що він опинився протиставленим природнім проявам інтелектуальної активності (буденному інтелекту), творчим інтелектуальним можливостям (креативності), індивідуально-своєрідним способам осмислення дійсності (когнітивним стилям), ефективності соціального пізнання (соціальному інтелекту) [7, с. 121 – 128.].

М.А.Холодна розглядає інтелектуальну обдарованість не як дар природи у вигляді виграшу в дезоксирибонуклеїновій лотереї і не наслідок втручання яких-небудь містичних сил у вигляді божественного промислу, не продукт соціалізації. Інтелектуальна обдарованість - результат тривалого, такого, що підкоряється певним закономірностям процесу, суть якого полягає у вибудовуванні і збагаченні індивідуального ментального досвіду. Отже, кожна дитина по-своєму унікальна. У кожної дитини є свої дарування, здібності і таланти. Але, природно, інтелектуальні здібності у всіх дітей різні.

Досліджуючи умови гармонійного розвитку обдарованих дітей, важливо визначити їх психологічні особливості. Багато дослідників дитячої обдарованості виділяють ці особливості і описують у своїх роботах: Ю.З.Гільбух, Д.Б.Богоявленська, А.И.Савенков, Н.В.Степанець, О.К.Ягловська, А.В.Родіонов.

Відомо, що прояви розумової обдарованості у дитини пов'язані з надзвичайними можливостями дитячих років життя, тому в ранні дошкільні роки стрімкий розумовий розвиток відбувається у всіх дітей, надаючи вирішальний внесок дитячих років у становлення інтелекту.

О.Бєлова зазначає, що обдарованість в інтелектуальній сфері виявляється в тому, що дошкільник читає вивіски, заголовки, книги, вирішує математичні завдання, проводить зв'язки між явищами, подіями, добре запам'ятовує факти і події, цікавиться соціальними і моральними проблемами, довго зберігає увагу, ставить запитання [2, с. 69–75].

Виділяючи особливості дошкільників з підвищеним рівнем пізнаівальної активності, ми згодні з думкою ряду психологів, що такими віднностями будуть:

гостре відчуття того, що відбувається у навколишньому світі і надзвичайний інтерес відносно того, як влаштований той або інший предмет;
володіння здатністю сприймати зв'язки між явищами і предметами, робити відповідні висновки;

відмінна пам'ять у поєднанні з раннім мовним розвитком і здібністю до класифікації;
володіння великим словниковим запасом, що дозволяє вільно і чітко висловлюватися;
задоволення від розв’язання складних завдань;
володіння підвищеними математичними здібностями в плані обчислень і логіки, що може вплинути на їх прогрес в читанні.
тривалість періоду концентрації уваги і велика завзятість в рішенні тієї або іншої задачі.

Положення про гармонійний психічний розвиток обдарованих дітей неодноразово піддавалося перегляду впродовж всієї історії психолого-педагогічного вивчення феномену дитячої обдарованості.

Сучасні дослідження показують, що гармонійність в розвитку різних сторін психіки обдарованої людини є відносною рідкістю. Частіше можна зіткнутися з нерівномірністю, однобічністю розвитку, яка часто не тільки зберігається впродовж всього життя обдарованої людини, але і заглиблюється, породжує у неї ряд психологічних проблем.

Для Ж.Ш.Терасье дисинхронія психічного розвитку - явище цілісне. При цьому він пропонує диференціювати два основних пов'язаних з дисинхронією аспекти: 1) інтернальний, тобто пов'язаний з гетерогенністю темпів розвитку різних психічних процесів (інтелектуально-психомоторна або інтелектуально-афектна диссинхронія), 2) экстернальний - що відображає особливості взаємодії обдарованої дитини з її соціальним оточенням. Передбачається, що дисинхронія може виступати як причина неадаптивної поведінки обдарованої дитини в її взаєминах з середовищем.

Поряд з тим, що обдаровані діти мають ряд безумовних переваг перед своїми однолітками, їм приходиться стикатися і зі специфічними труднощами. Батькам і педагогам дуже важко зрозуміти, що більшість обдарованих дітей мають негативну Я-концепцию, яка у якійсь мірі є наслідком перфекціонізму, характерного для багатьох обдарованих дітей.

А.Міллер у своїй книзі “Драма обдарованої дитини та пошук особистого Я” зазначає, що “…усі діти без виключення обдаровані від народження безліччю талантів і здібностей, і головними з них є здібності жити, переживати своє життя і діяти в своєму житті. Драма обдарованої цими талантами дитини полягає в тому, що її поведінка, її переживання і саме її життя можуть опинитися (і, як правило, реально виявляються) всього лише засобами, що обслуговують ті або інші потреби її батьків” [5, с. 2].

Ми приєднуємося до думок більшості науковців, і вважаємо, що для дитини з підвищеним рівнем пізнавальної активності уява виступає основною характерною якістю. Такій дитині необхідна постійна активність фантазії. Нетривіальні підходи до вирішення завдань, оригінальні асоціації, незвичайні ракурси розгляду проблеми – все це характерно для обдарованої дитини і є результатом уяви.

Інтелектуальні обдарування дітей являються нестабільними і часто можуть зникати з ряду причин. В спеціальній психолого-педагогической літературі все різноманіття форм зникнення дитячої обдарованості можна звести, в основному, до наступних типів: кризи креативності, кризи інтелектуальності, криза мотиву досягнень. Тому, щоб запобігти негативним наслідкам, потрібно здійснювати психолого-педагогічну підтримку обдарованих дітей. Саме про таку необхідність педагогічної підтримки говорить Карабаєва І.І. у своїй статті “Підтримка обдарованих дошкільників – стратегія розвитку творчого потенціалу дітей”.

Уява – центральне психологічне "завоювання" дошкільного дитинства ( Л.С.Виготський, В.В.Давидов). Тому її формування в різних видах дитячої діяльності забезпечує становлення психіки дитини в цілому. Як показують дослідження В.Т.Кудрявцева і його наукового колективу, наслідки розвитку уяви у дошкільників вельми різноманітні. Це не тільки високі творчі досягнення в образотворчій або музично-виконавській діяльності, але і повноцінна готовність до шкільного навчання. І обдаровіні діти в цьому не виключення.

Дитина з розвиненою фантазією легко подолає егоцентризм, вузькість світосприймання, сором'язливість, закомплексованість, неадекватну самооцінку. Вона зуміє включитися в учбову ситуацію, побачити збоку, що і як треба робити, ніколи не загрузне у власних страхах при освоєнні нових дій. Така дитина життєрадісна і відкрита до світу, але разом з тим дуже перебірлива і критична. Перш за все – до самої себе.

Загальновідомий факт, що уява дитини тісно пов'язана з дійсністю, і перша форма такого зв’язку полягає в тому, що матеріалом дитячої фантазії є знання і представлення малюка про оточуючий світ. Тому для забезпечення повноцінного розвитку уяви обдарованої дитини потрібно сприяти розвитку пізнавальних інтересів дошкільників. Перша лінія такого розвитку — поступове збагачення досвіду дитини, насичення цього досвіду новими знаннями і відомостями про оточуючий світ, що і викликає пізнавальну активність дошкільника. Чим більше перед дитиною відкривається сторін оточуючої дійсності, тим ширше її можливості для виникнення і закріплення стійких пізнавальних інтересів. Другу лінію розвитку пізнавальних інтересів складає поступове розширення і поглиблення пізнавальних інтересів усередині однієї і тієї ж сфери дійсності [4, с.87]. Таким чином, розвиток уяви здійснюється паралельно із збагаченням досвіду дитини, ускладненням діяльності, із зростанням потреб і формуванням самостійності.

Для виникнення стійких інтересів недостатньо познайомити дитину з новою сферою дійсності. У неї повинно виникнути позитивне емоційне відношення до нового. Але в усіх цих ситуаціях слід будити особисту творчу активність дитини, тільки тоді можна досягти бажаного результату в розвитку її пізнавальних інтересів, в засвоєнні нових знань. Наприклад, О.М.Дьяченко говорить про те, що можна запитати малюка: «Хто взимку на вікнах малює візерунки?», «Чому вода стала твердою?», «Що краще стрибатиме: м'ячик або дерев'яна кулька?». Головне — розбудити інтерес дитини, викликати її активне відношення до нового, бажання самій думати і відкривати це нове. Розвиток емоційно-потребової сфери є одним з пріоритетних завдань програми розвитку дітей дошкільного віку “Я у Світі”. А Міллер відмічає, що “…чим вільніше ми виражаємо свої почуття, тим сильніша і целосніша наша особистість” [5, с.11].

Граючи з дитиною, потрібно пам'ятати, що головне — це розвиток загальних особливостей уяви, про які говорить О.М.Дьяченко: уміння планувати свою діяльність у поєднанні з творчими, нестандартними рішеннями.

І ще один шлях для розвитку уяви — це спеціальні ігри. Наприклад, гра у функції предметів. У цій грі потрібно назвати якомога більше варіантів використання одного і того ж предмету [4].

О.М.Дьяченко в статті «Шляхи активізації уяви дошкільників» описує приклади відпрацювання дій опредмечування, з деталізацією самого уявного предмету та формування уміння розігрувати дії із заступниками. На заняттях в основному дітям пропонувалося придумати і розіграти нескладні дії із заступниками предметів. Кожній дитині давали спочатку по 2, а потім по 3—4 заступники: кружечки різних кольорів або різної величини, смужки різної довжини. Кожен повинен був придумати і назвати заступники (на одних заняттях всі діти отримували однакові заступники, на інших — різні), описати їх і розіграти, що з ними трапилося. Потім декілька дітей по черзі розповідали і показували решті дітей історію із заступниками. Для подолання схильності давати однозначні схемні відповіді, тільки називаючи придумані предмети і персонажі, без вказівки їх ознак, кожній дитині задавали ряд запитань про вигаданий ним персонаж або предмет. Дитина повинна була описати його (назвати ім'я персонажа, вказати зріст або величину, колір очей і волосся, в що одягнений, що несе з собою). Після відповідей на ці запитання діти стали самі давати детальні описи уявних предметів і персонажів. Так у дітей формувалася дія опредмечивания з деталізацією, а також уміння розігрувати дії із заступниками.

Для формування уміння застосовувати спосіб включення при створенні образу-ідеї свого твору, а також уміння слідувати розгорненому плану-задуму по втіленню ідеї в цілісний твір, діти знайомилися з побудовою планів казок, представлених у вигляді наочних моделей. Спільно з дорослими вони будували такі плани-моделі (моделі складалися з декількох рамочок, в кожній з яких розташовувалися заступники персонажів казки). Кожен блок-рамочка відповідав одному з основних епізодів казки. Після побудови наочного плану діти, спираючись на нього, переказували казку.

Група авторів ( Є.В.Заіка, М.П.Назарова, І.О.Маренич) у своїх розробках пропонують ряд способів розвитку фантазії та уяви школярів, але адаптуючи і спрощуючи, їх можна використати і в роботі з дошкільниками.

Способи розвитку уяви.

Сформувати мотивацію.
Переконати, що фантазувати не соромно, а дуже престижно і корисно особисто дитині.
Фантазувати повинно бути цікаво. Тоді, отримуючи задоволення, дитина швидше оволодіє умінням фантазувати, а потім умінням уявляти, а потім і раціонально мислити. У дошкільників інтерес не до міркувань, а до подій.
Закохувати дітей в себе. На цій "хвилі любові" вони більше довіряють і більш охоче слухаються.
Власним прикладом.
Читати, обговорювати і аналізувати літературу з фантастичними сюжетами: в дошкільному віці – це казки, фантастичні розповіді;
Стимулювати фантазію запитаннями. Наприклад: "А що відбудеться, якщо у тебе виростуть крила. Куди б ти полетів?"
Ставити дітей в проблемні ситуації. Нехай самі думають і знаходять вихід.
Навчити прийомам розвитку уяви.

Прийоми розвитку уяви.

1. Додавання одного або декількох фантастичних властивостей людині.

2. Перетворення людини на будь-який об'єкт.

3. Додавання об'єктам неживої природи здібностей і якостей живих істот.

4. Додавання об'єктам неживої природи надзвичайних властивостей.

5. Придумування нової назви картині.

6. Вільне фантазування.

7. Придумування нового транспорту.

8. Придумування нового свято або конкурсу.

Важливим фактом, який потрібно враховувати, є навчання творчості в спільній діяльності дорослого і дитини, де кожен з учасників – повноправний член. Дорослий при цьому показує різноманітні творчі способи діяльності, організовує життя і діяльність дитини так, щоб умови і обставини вимагали від неї творчих рішень. Виходячи з даної точки зору, можна зробити висновок, що основна роль в плані здійснення розвитку творчих здібностей обдарованої дитини належить, насамперед, її батькам, які не повинні упускати часу і займатися з дитиною постійно. Учбові заклади також відіграють найважливішу роль в розвитку уяви обдарованої дитини. Від того, наскільки професійно педагоги відносяться до своєї справи, наскільки правильно і цікаво для дитини розроблена програма навчання, залежить рівень розвитку конкретної дитини і, зрештою, весь людський потенціал держави.

Л.С.Виготський висунув принципи розвитку творчої уяви старшого дошкільника:

1. Перш ніж приступити до розвитку у дітей уяви і творчості, слід сформувати у них необхідні для цього мовні і розумові навички.

2. Нові поняття повинні вводитися тільки в знайомому змісті.

3. Зміст розвиваючої техніки повинен орієнтуватися на особистість дитини і її взємодію з іншими дітьми.

4. В центрі уваги повинно бути оволодіння сенсом поняття, а не правилами граматики.

5. Вчити дитину шукати рішення, враховуючи перш за все можливі наслідки, а не абсолютні достоїнства.

6. Стимулювати дітей до вислову власних ідей з приводу вирішуваної проблеми.

Виховання і підтримка такого творчого світосприймання і світовідношення повинно стати принципом всієї освіти. На цьому будується розроблена В.Т.Кудрявцевим концепція і програма розвиваючої дошкільної освіти “РЕКОРД-СТАРТ”. На принципи комплексного гуманітарного підходу спирається особливий міждисциплінарний науково-практичний напрям (проект) – розвиваюча педагогіка оздоровлення (РПО) (автор і керівник проекту – В.Т.Кудрявцев). Цей напрям сьогодні поступово складається на «стику» вікової фізіології, педіатрії, педагогіки, дитячої психології. У його фундаменті – ідеї представників різних дисциплін: фізіологів А.А.Ухтомського і Н.А.Бернштейна, психологів А.В.Запорожца, Д.Б.Ельконіна, В.В.Давидова, В.П.Зінченко, філософа Е.В.Ільенкова, педіатра і педагога Ю.Ф.Змановського і ін.

Перший принцип оздоровчо-розвиваючої роботи з дітьми за РПО – це розвиток творчої уяви – головного психологічного завоювання дошкільного віку. Розвиток уяви стає необхідною внутрішньою умовою при побудові і проведенні оздоровчої роботи з дошкільниками.

Дослідження, які були проведені колективом дослідників, переконливо показують, що завдяки включенню засобів розвитку уяви в структуру оздоровчої роботи її ефективність зростає у декілька разів в порівнянні з традиційною практикою.

Таким чином, ми з'ясували, що ключовою фігурою в створенні освітнього середовища, що сприяє розвитку творчої природи обдарованої дитини, є педагог. У свою чергу, це пред'являє особливі вимоги до його професійної і особистісної підготовки. Тут вже недостатньо високої предметної підготовки, тому що навчання починає набувати розвиваючого характеру. Отже, на зміну традиційним освітнім технологіям, орієнтованим на передачу дитині знань-умінь-навичок, приходять розвиваючі технології, орієнтовані на розвиток здібності дітей бути суб'єктом освітньої діяльності як процесу свого розвитку в цілому: тілесного, емоційного, інтелектуального, особистісного, і духовно-етичного. Тому В.І.Панов вважає, що крім предметної, підготовка педагога включає:

уявлення про те, що таке обдарованість і особливості розвитку обдарованих дітей;
розуміння того, що є розвиваючою освітою, в чому її відмінність від традиційних форм навчання і виховання.
знання психологічних закономірностей і особливостей вікового і особистісного розвитку дітей в умовах різних освітніх середовищ;
знання про те, що таке освітнє середовище, його різновиди;
знання методів психологічного і дидактичного проектування учбового процесу;
уміння реалізовувати різні способи педагогічної взаємодії між різними суб'єктами освітнього середовища.

Одним з основних є принцип "прийняття іншого". Педагог повинен спочатку приймати дитину як індивідуальність, що має право бути особистістю зі своїми особливостями, що вже склалися. Це означає, що відношення "дитина – педагог" вже не може будуватися за логікою “об’єкт-суб’єктної” взаємодії, тому що дитина і вихователь виступають по відношенню один до одного в ролі рівноправних партнерів, товаришів (тобто суб'єктів) по спільній діяльності в освітньому, учбово-виховному процесі.

Отже, в даний час необхідна побудова нової системи освіти відповідної запитам сьогодення і переходу до нової епохи. Тільки якнайповніший розвиток окремих осібистостей – джерело перетворення умов їх життя, економічного і соціального розвитку суспільства.

Використана література.

Антонов В.В. Духовная работа с детьми. – New Atlanteans, 2007.
Белова Е. Одаренные дети. // Дошкольное воспитание. – 1991, № 4.
Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1991. – 93с.
Дьяченко О.М. Воображение дошкольника. – М.: Знание, 1986 – 96 с.
Миллер А. Драма одаренного ребенка и поиск собственного Я. / Пер. с нем.— М.: Академический Проект, 2001.- 144 с.
Савенков О.Образовательная среда. // Школьный психолог – 2008, №19.
Холодная М. А. Существует ли интеллект как психическая реальность. // Вопросы психологии. 1990, № 5.
Cobb, Edith. The Ecology of Imagination in Childhood. Spring Publications, 1993. – 139p.

Blog

Психолого-педагогічні умови забезпечення гармонійного розвитку дітей з підвищеним рівнем пізнавальної активності

Содержание