Geum.ru

Уманський державний аграрний університет

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4   5
Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.

Недоліками сформованої на сучасний момент системи інформаційного обслуговування агропромислового виробництва І.В. Савченко вважає: „1) нестачу інформаційних ресурсів, передусім ринкової і науково-технічної інформації виробничого призначення; 2) домінуючі інформаційні потоки не спрямовані на обслуговування виробничих структур і населення; 3) функціонування системи базується переважно на застарілих паперових технологіях збору, систематизації, опрацювання й поширення інформації і не забезпечує необхідної оперативності; 4) не встановлені контакти і не забезпечений обмін інформацією з міжнародними і національними центрами наукової, інформаційної та ділової активності в тому обсязі, який вимагають реформаційні процеси” [194].

Інформаційні потоки, які представляють основу прийняття управлінських рішень в сільськогосподарських підприємствах, недостатньо пристосовані до ринкової ситуації та слабкої її прогнозованості. Тому необхідно розробити систему все стороннього інформаційного обслуговування господарської діяльності підприємств, впровадження якої дозволить приймати ефективні управлінські рішення щодо подальшого функціонування і розвитку сільськогосподарських підприємств.

Зважаючи на ці обставини, сприймаємо обґрунтованість положень сучасних досліджень [193] „про необхідність розробки багаторівневої системи інформаційно-консультаційного забезпечення агропромислового комплексу як цілісного утворення з функціональним характером зв'язків. Водночас упровадження такої системи є довгостроковим процесом, що потребує великих сум інвестицій і формування ефективного ринкового середовища, прозорого для всіх його учасників. Формування такої системи уявляється стратегічним напрямом розвитку системи інформаційного забезпечення підприємницької діяльності суб'єктів агропромислового ринку”.

Інформаційна система має забезпечити, щоб управлінські рішення приймалися, не з огляду на виробничі та економічні особливості поточного стану підприємства, а з урахуванням стану ринкового середовища. Адже інформаційна система створює надійну базу для обґрунтування нових маркетингових рішень, спрямованих на якісну зміну ринкового середовища в бажаному для підприємства напрямку [193].

Держава має взяти активну участь у підтримці сільськогосподарського виробництва, в тому числі й інформаційної складової. З цією метою було прийнято Закон України „Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” від 17 червня 2004 року [195], що визначає правові засади здійснення сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні, регулює відносини в цій сфері, положення якого спрямовані на поліпшення добробуту сільського населення й розвиток сільської місцевості.

Так, „дорадча діяльність регулюється Конституцією України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Основними завданнями дорадчої діяльності, що визначені законодавчо, є:
  • підвищення рівня знань і вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господарства суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільського населення в умовах ринкової економіки;
  • надання суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню дорадчих послуг з питань економіки, технологій, управління, маркетингу, обліку, податків, права, екології тощо;
  • надання дорадчих послуг органам виконавчої влади й органам місцевого самоврядування з питань підготовки та реалізації планів соціально-економічного розвитку, формування громадянського суспільства;
  • поширення та впровадження у виробництво сучасних технологій, новітніх досягнень науки і техніки.

Інформативним органом з боку держави мають були управління агропромислового розвитку при райдержадміністраціях, проте вони не виконують даної функції” [195].

На наш погляд, основним завданням маркетингу в аграрній сфері є інформаційне забезпечення діяльності підприємств, яке має здійснюватися в трьох напрямках (рис. 3.4):
  1. Вырезано.
  2. Для заказа доставки полной версии работы
  3. воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.

    2. Запропонована тристороння система маркетингового інформаційного забезпечення сільськогосподарських підприємств: державна консультаційна служба створена в складі управлінь агропромислового розвитку в регіонах; маркетинговий міжгосподарський кооператив; маркетинговий підрозділ в організаційній структурі підприємства. Такий підхід дозволить надавати всебічну інформаційну підтримку сільськогосподарським підприємствам у прийнятті ефективних управлінських рішень в процесі їхньої діяльності.
    3. З метою ефективного та прозорого збуту продукції господарства повинні використовувати такий канал реалізації як біржі. Нині на нього припадаї 0,1% обсягу проданої продукції. Це дасть змогу реалізувати продукцію за високими і стабільними цінами, ліквідувати посередницькі структури, які скуповують її за низькими цінами. Для забезпечення ефективної діяльності підприємств необхідно, щоб частка маркетингових витрат від їх загальної суми становила близько 10%, що доведено практикою роботи аграрних підприємств Європейського Союзу та США.
    4. У результаті проведених і запропонованих розрахунків загальна сума прибутку сільськогосподарських підприємств Черкаської області становитиме 1435408,6 тис. грн., або збільшиться проти 2000 прибуткового року на 1201098,6 тис. грн. Рівень рентабельності (49,2%) повністю забезпечуватиме самоокупність і самофінансування сільськогосподарських підприємств.

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено ефективність функціонування сільськогосподарських підприємств та сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо її підвищення. Висновки за результатами проведених досліджень зводяться до наступного.

1. На основі вивчення наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених щодо сутності економічної ефективності запропоновано класифікацію факторів впливу на неї, які розподілені на контрольовані та неконтрольовані з боку окремого підприємства (контрольовані в свою чергу поділяються на організаційні та економічні; неконтрольовані – на природні та загальнодержавні). Узагальнюючим показником економічної ефективності є норма прибутку, що використовується у всіх розвинутих країнах світу. В сучасних умовах України, за відсутності ринку землі, пропонується тимчасово використовувати індексовану грошову оцінку землі, а до оплати праці, як показника вартості робочої сили, сумувати витрати на підготовку працівників необхідної кваліфікації.

2. З урахуванням вітчизняного та іноземного досвіду, обґрунтовано необхідність спеціалізації та концентрації сільськогосподарського виробництва на основі раціональних розмірів підприємств як перспективного напряму розвитку аграрного сектору економіки. Єдиним засобом досягнення даної мети є об’єднання власників та оренда земельних і майнових паїв. Це дасть можливість за наявності ринкової конкуренції на землю та засоби виробництва запропонувати кращі умови орендодавцям, більш ефективно використовувати земельні та майнові паї і вести фінансово-господарську діяльність підприємств.

3. У процесі реформування сільськогосподарських підприємств виявлено негативний вплив таких чинників: розпорошення прийняття законодавчо-нормативних актів у часі, протиріччя в деяких нормативно-правових актах, відсутність дієвої концепції розвитку різних організаційно-правових форм і виробництва продукції в них. Крім того, недосконалість нормативної бази реформування призвела до подрібнення цілісних господарських комплексів, що негативно вплинуло на ефективність господарювання новостворених структур.

4. Не узаконено правовий статус орендодавців, який би захищав право власників земельних і майнових паїв та передбачав право на управління виробництвом через створення спілки власників як вищого органу управління та механізму найму виконавчого адміністративно-управлінського персоналу за договором. Це забезпечить розподіл прибутку серед власників земельних і майнових паїв, а не лише декількох засновників, які привласнюють всю його суму. Дослідженням встановлено необхідність посилення ролі держави в регулюванні орендних земельних відносин, звертаючи особливу увагу в договорах оренди майна та землі на обов’язковість ефективного розвитку галузей рослинництва і тваринництва, підвищення родючості ґрунтів, забезпечення науково обґрунтованих параметрів організації і ведення господарської діяльності, соціального розвитку колективу сільськогосподарського підприємства та сільської території в цілому.

5. До початку ринкових перетворень в аграрному секторі сільськогосподарські підприємства Черкаської області мали зерно-буряковий з розвинутим тваринництвом виробничий напрям, а також на території регіону функціонували спеціалізовані підприємства з відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, свиней та вирощування овочів. Проте наприкінці 2000 року, в період масового реформування сільськогосподарських підприємствах, різко скоротилися поголів’я тварин, площі під цукровими буряками, овочевими та кормовими культурами як збитковими. Дані види продукції замінені соняшником, ріпаком і зерновими, що пов’язано з прибутковістю останніх та переходом на приватно-орендні засади господарювання. Нині більшість підприємств області мають зерно-технічний та зерно-технічний з розвинутим скотарством виробничий напрям (у майже 12% підприємств області в структурі товарної продукції переважає тваринницька). Отже, при прогнозуванні подальшого розвитку сільськогосподарських підприємств Черкаської області та їх розміщення, враховуючи природно-економічні, демографічні умови, попит населення на тваринницьку продукцію та наявний виробничий потенціал сільськогосподарських і переробних підприємств, слід розвивати такі виробничі напрями: зерно-буряковий з розвинутим скотарством та з виробництва продукції рослинництва. Достатній обсяг виробництва зерна сприяє розвитку свинарства.

6. Аналіз еволюції розвитку аграрних формувань у ринкових умовах свідчить про зменшення, починаючи з 2000 року, кількості об’єктів дослідження, при одночасному збільшенні площі землекористування в розрахунку на 1 підприємство. Це явище пояснюється появою групи економічно сильних господарств, що поступово збільшуються за рахунок оренди земельних і майнових паїв громадян економічно слабких господарств. Останні не витримали конкурентної боротьби і втратили юридичну самостійність.

7. У результаті ринкових перетворень великотоварні сільськогосподарські підприємства переважно зберегли тракторний парк і технологічне обладнання, оскільки не були змушені ділити його під час реформування, коли на базі одного підприємства утворювалось декілька. Збільшення площі понад 2000 га та раціональне поєднання галузей рослинництва і тваринництва в цих підприємствах дало можливість нарощувати більш високими темпами виробництво продукції, рівень заробітної й орендної плати за земельні та майнові паї, прибутковість. На цій основі поліпшується фондозабезпеченість і фондоозброєність за рахунок придбання продуктивнішої техніки, застосовуються інтенсивні технології на інноваційній основі, зменшуються витрати на 100 грн. валової продукції, підвищується рівень рентабельності виробництва. Це підтверджує кореляційно-регресійний аналіз, де коефіцієнт кореляції між вище вказаними факторами дорівнює 0,74.

8. Для ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств Черкаської області в ринкових умовах доцільно використовувати науково обґрунтовану спеціалізацію і концентрацію виробництва, враховуючи наявність трудових ресурсів, пунктів переробки та збуту продукції й регіональні потреби населення в продуктах харчування станом на 2010 рік. Орієнтовна кількість підприємств оптимальних розмірів на території Черкаської області становитиме 317, з них зерно-буряко-скотарського виробничого напряму – 108, з виробництва продукції рослинництва – 169, з виробництва м'яса свиней – 40. Загальна чисельність працівників, зайнятих у вищезгаданих підприємствах, становитиме 32605 осіб, або повністю забезпечуватиметься їх наявністю в господарствах. Обсяг продукції, що вироблятиметься даними підприємствами, збільшиться проти 2000 року: зерна – удвічі (14863560 ц), цукрових буряків (у перерахунку на цукор) – у 8,4 раза (9243520 ц), молока – 3240000 ц (на 27,3% більше ніж у 2000 році), м’яса великої рогатої худоби (у живій вазі) – на 17,4% (264902 ц), м’яса свиней (в живій вазі) – на 230,8% (508598 ц). Кожне з підприємств зерно-буряко-скотарського виробничого напряму зможе отримувати в межах 4109 тис. грн. прибутку при рівні рентабельності 41,5%; підприємства, що займатимуться виробничою діяльністю лише в галузі рослинництва, відповідно – 4688 тис. грн. і 58,6%; господарства, що займатимуться виробництвом продукції свинарства, відповідно – 5010,1 тис. грн. і 40,4%. У середньому по сільськогосподарських підприємствах області дані показники в розрахунку на 1 господарство становитимуть 4528,1 тис. грн. прибутку і 49,2% рентабельності, що повністю забезпечуватиме самоокупність і самофінансування підприємств.

9. Невід’ємною складовою ефективної діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринкової економіки України є маркетинг, особливо в контексті інформаційного забезпечення. З метою його якісного поліпшення підприємствам необхідно застосовувати тристоронню систему маркетингового інформаційного забезпечення: державна консультаційна служба, створена у складі управлінь агропромислового розвитку в регіонах; маркетинговий міжгосподарський кооператив; маркетинговий підрозділ в організаційній структурі підприємства. Такий підхід дозволить надавати всебічну інформаційну підтримку сільськогосподарським підприємствам у прийнятті ефективних управлінських рішень в процесі їхньої діяльності.


ДОДАТКИ

Додаток А Вырезано.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  1. Андрійчук В. Г. Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз / Андрійчук В. Г. – Вид. 2-ге без змін. – К. : КНЕУ, 2006. – 292 с.
  2. Асханов С. А. Эффективность общественного производства. Три уровня анализа: народнохозяйственный, региональный, хозрасчетный / Асханов С. А. – М. : Мысль, 1987. – 165 с.
  3. Бугуцкий А. А. Эффективность использования ресурсов сельскохозяйственного производства / А. А. Бугуцкий, Е. И. Якуба. – М. : Колос, 1984. – 360 с.
  4. Кісіль М. І. Критерії і показники економічної ефективності малого і середнього бізнесу на селі / М. І. Кисіль // Економіка АПК. – 2001. – №8. – С. 59–64.
  5. Економіка підприємства : підруч. / за ред. С. Ф. Покропивного. – К. : Хвиля-Прес, 1995. – 399 с.
  6. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств / Андрійчук В. Г. – К.: ІЗМН, 1996. – 512 с.
  7. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1 / Редкол.: ....... С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К. : Вид. центр „Академія”, 2000 – 864 с.
  8. Бойчик І. М. Економіка підприємства: навч. посіб. / Бойчук І. М. – К. : Атіка, 2002. – 480 с.
  9. Коваленко Н. Я. Экономика сельского хозяйства с основами аграрных рынков / Коваленко Н. Я., Бойчик І. М. – М.: Тандем, 1998. – 448 с.
  10. Лопатинський Ю. М. Системний підхід до розвитку аграрного сектора в умовах трансформації / Ю. М. Лопатинський, Т. Л. Шкабара // Економіка АПК. – 2004. – № 4. – С. 78–83.
  11. Коваленко Н. Я. Экономика сельского хозяйства с основами аграрных рынков : курс лекций / Коваленко Н. Я. – М. : ЭКМОС, 1999. – 448 с.
  12. Мацибора В. І. Економіка сільського господарства / Мацибора В. І. – К. : Вища шк., 1994. – 415 с.
  13. Лобас М. Г. Організація фермерських господарств, кооперативів, орендних підрозділів, акціонерних товариств і фірм у сільському господарстві в умовах переходу до ринкової економіки / Лобас М. Г. – К. : Урожай, 1991. – 224 с.
  14. Оболенский К. П. Экономическая эффективность сельскохозяйственного производства / Оболенский К. П. – М. : Экономика. – 1974. – 159 с.
  15. Догиль Л.Ф. Предпринимательство и малый бизнес : учеб. пособ. / Л. Ф. Догиль, Б. Д. Семенов. – Мн. : Высш. шк., 1997. – 266 с.
  16. Плаксієнко В. Я. Економічна система суспільства / Плаксієнко В. Я., Мельник Л. Ю., Сірко Ю. І. – Дніпропетровськ : Січ, 2001.
  17. Константинов С. А. Новый подход к определению критерия эффективности сельскохозяйственного производства / С. А. Константинов // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2000. – №3. – С. 23–24.
  18. Аграрна економіка : підручник / [Д. К. Семенда, О. І. Здоровцов, П. С. Котик та ін.] ; за ред. Д. К. Семенди та О. І. Здоровцова. – Умань, 2005. – 318 с.
  19. Економіка сільського господарства: підручник / [О. І. Здоровцов, Л. І. Касьянов, В. І. Мацибора, В. Й. Шиян]; за ред. О. І. Здоровцова, В. І. Маци бори. – К. : Вид-во УСГА, 1993. – 320 с.
  20. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств : підруч. – 2-ге вид., доп. і перероб. / В. Г. Андрійчук. – К. : КНЕУ, 2004. – 624 с.
  21. Дієсперов В. С. Ефективність виробництва у сільськогосподарському підприємстві : монографія / В. С. Дієсперов. – К. : ННЦ ІАЕ, 2008. – 340 с.
  22. Кріп Г. М. Вплив концентрації сільськогосподарського виробництва на його ефективність / Г. М. Кріп // Економіка АПК. – 2005. – № 2. – С. 46–50.
  23. Мельник Л. Ю. Концентрація виробництва в сільському господарстві: тенденції і перспективи/ Л. Ю. Мельник, П. М. Макаренко // Економіка АПК. – 2002. – № 2. – С. 11–17.
  24. Котов Г. Г. Принципы и методы определения оптимальных размеров колхозов / Г. Г. Котов // АПК: экономика, управление. – 2001. – № 10-11. – С. 83–86.
  25. Мельник Л. Ю. Колективні форми сільськогосподарського виробництва: економічний потенціал і проблеми економічного функціонування / Л. Ю. Мельник, П. М. Макаренко // Економіка АПК. – 2003. – № 7. – С. 23–28.
  26. Макаренко П. М. Моделі аграрної економіки / Макаренко П. М. – К. : ННЦ ІАЕ, 2005. – 682 с.
  27. Горлов С. Аграрная сфера США: состояние и перспективы развития / С. Горлов // АПК: экономика, управление. – 1999. – № 9. – С. 86–93.
  28. Нагаев В. М. Совершенствование организационно-правового механизма крупных аграрных формирований : зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. – Луганськ : Вид-во ЛНАУ, 2004. – Вип. 34(46). – С. 257–263.
  29. Степаненко И. Ф. Из опыта фермерского хозяйства Польши / И. Ф. Степаненко // Економіка АПК. – 1998. – № 4. – С. 16–17.
  30. Гусаков В. Г. Состояние и перспективы реформирования и рыночного развития сельскохозяйственного производства Беларуси / В. Г. Гусаков // Економіка АПК. – 2003. – № 9. – С. 124–127.
  31. Милосердов В. Многоукладная экономика АПК: состояние и перспективы / В. Милосердов // АПК: экономика, управление. – 2002. – № 2. – С. 10–20.
  32. Милосердов В. Крупное агропроизводство – локомотив развития сельской экономики / В. Милосердов // АПК: экономика, управление. – 2005. – № 2. – С. 3–10.
  33. Соколов Н. Крупные агропредприятия и их структура / Н. Соколов // АПК: экономика, управление. – 2004. – № 12. – С. 62–66.
  34. Батов Г. Крупное производство в современном сельском хозяйстве / Г. Батов // АПК: экономика, управление. – 2004. – № 10. – С. 46–49.
  35. Исмуратова Г. Эффективность крупных фермерских хозяйств северного Казахстана / Г. Исмуратова // Международный сельскохозяйственный журнал. – 2004. – № 1. – С. 13–17.
  36. Эпштейн Д. Потери, приобретения и перспективы крупных сельскохозяйственных предприятий / Д. Эпштейн // АПК: экономика, управление. – 2002. – № 6-7 – С. 46–53.
  37. Эпштейн Д. Адаптация к рыночным условиям и эффективность крупных сельхозпредприятий (по данным Ленинградской области) / Д. Эпштейн // Международный сельскохозяйственный журнал. – 2004. – № 2. – С. 8–13.
  38. Эпштейн Д. Адаптация к рыночным условиям и эффективность крупных сельхозпредприятий (по данным Ленинградской области) / Д. Эпштейн// Международный сельскохозяйственный журнал. – 2004. – № 3. – С. 41–45.
  39. Эпштейн Д. Адаптация к рыночным условиям и эффективность крупных сельхозпредприятий (по данным Ленинградской области) / Д. Эпштейн // Международный сельскохозяйственный журнал. – 2004. – № 4. – С. 22–27.
  40. Бурик А. Ф. Ефективність концентрації виробництва молока в господарствах Черкаської області : зб. наук. праць Уманського державного аграрного університету. – Умань, 2007.– Вип. 64. – Ч. 2.– С. 101–113.
  41. Ткач В. Г. Співвідношення дрібного та великого сільськогосподарського виробництва / В. Г. Ткач // Економіка АПК. – 2003. – № 9. – С. 124–127.
  42. Кіценко П. Ф. З досвіду реформування сільгосппідприємств / П. Ф. Кіценко, С. В. Тивончук // Економіка АПК. – 2004. – № 11. – С. 63–70.
  43. Попов Н. А. Организация сельскохозяйственного производства / Попов Н. А. – М., 2000. – 338 с.
  44. Фирсов Е. А. Методологические аспекты определения оптимальных размеров сельхозпредприятий в условиях рыночных отношений : зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. – Луганськ : Вид-во ЛНАУ, 2004. – Вип. 34(46). – С. 92–97.
  45. Економічний довідник аграрника / [Дробот В.І., Зуб Г.І., Кононенко М.П. та ін. ] ; за ред. Ю. Я. Лузана, П. Т. Саблука. – К. : „Преса України”, 2003. – 800 с.
  46. Бондар О. С. Економіко–математичні розрахунки раціональних параметрів селянських (фермерських) господарств : зб. наук, праць Луганського національного аграрного університету. – Луганськ : Вид-во ЛНАУ, 2004. – Вип. 37(49). – С. 173–177.
  47. Котов Г. Г. Принципы и методы определения оптимальных размеров колхозов / Г. Г. Котов // АПК: экономика, управление. – 2001. – № 12. – С.73–79.
  48. Киш Л. М. Спеціалізація як фактор підвищення ефективності зерновиробництва / Л. М. Киш // Економіка АПК. – 1996. – № 7. – С. 42–43.
  49. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3 / Редкол.: ....... С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К. : Вид. центр „Академія”, 2000 – 952 с.
  50. Генеза ринкової економіки (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, економічний аналіз, економіка підприємства, менеджмент, маркетинг, фінанси, банки, інвестиції, біржова діяльність): терміни, поняття, персоналії / [уклад. Іфтемічук В. С. та ін.]. – К. : „Магнолія плюс”, 2004. – 688 с.
  51. Васильев Н. В. Специализация и размещение сельскохозяйственного производства в СССР / Васильев Н. В. – М. : Мысль, 1965. – 263 с.
  52. Канінський П. К. Спеціалізація сільськогосподарських підприємств: Монографія / Канінський П. К. – К. : ННЦ ІАЕ, 2005. – 348 с.
  53. Сагайдак А. Опыт государственного регулирования в сельском хозяйстве США / А. Сагайдак // АПК: экономика, управление. – 2002. – № 8. – С. 22–29.
  54. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах : підруч. / С. П. Азізов, П. К. Канівський, В. М. Скупий; за ред. проф. С. П. Азізова. – К. : ІАЕ, 2001. – 834 с.
  55. Радченко В. В. Неоправданное забвение кооперирования и спецыализации / В. В. Радченко, В. Н. Бойко // Економіка АПК. – 1996. – № 10-11. – С. 8–11.
  56. Канінський П. К. Особливості розвитку спеціалізації аграрного виробництва в умовах ринкових відносин / П. К. Канінський // Економіка АПК. – 2006. – № 10. – С. 43–47.
  57. Саблук П. Т. Аграрна реформа: стан і напрямки розвитку / П. Т. Саблук // Економіка АПК. – 2000. – № 4. – С. 3.
  58. Про земельну реформу : Постанова Верховна Рада Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 10. – Ст. 100.
  59. Про селянське (фермерське) господарство : Закон України // Голос України. – 1992.– 14 лют.
  60. Про форми власності на землю : Закон України // Голос України. – 1992.– 15 лют.
  61. Про підприємництво : Закон України // Правда України. – 1991. – 5 берез.
  62. Про власність : Закон України // Нове законодавство України. Випу. 2. –К. : Україна. – 1992. – С. 133-153.
  63. Про підприємства в Україні : Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 24. – Ст. 272.
  64. Про господарські товариства : Закон України // Голос України. – 1991.– 11 жовт.
  65. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 20. – Ст. 272.
  66. Малік М. Й. Економічні засади аграрних перетворень / М. Й. Малік, П. М. Федієнко // Економіка АПК. – 1999. – № 8. – С. 20–25.
  67. Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі : Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 25. – Ст. 355.
  68. Про приватизацію земельних ділянок : Декрет Кабінету Міністрів України // Голос України. – 1993.– 15 січ.
  69. Агропромислове виробництво України: стан і тенденції (1990-1997). – К. : ІАЕ УААН, 1997. – 436 с.
  70. Аграрна реформа в Україні / [Гайдуцький П. І., Саблук П. Т., Луценко Ю. О. та ін.]; за ред. П. І. Гайдуцького. – К. : ННЦ ІАЕ, 2005. – 424 с.
  71. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва: Указ Президента України