Уманський державний аграрний університет
| Вид материала | Документы |
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 3279.57kb.
- Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 1931.11kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 30.09kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.
- Навчально-методичний комплекс дисципліни " аграрна політика" для підготовки фахівців, 1320.76kb.
- Міністерство аграрної політики України миколаївський державний аграрний університет, 1805.76kb.
- 08. 00. 08 – гроші, фінанси І кредит, 21.92kb.
- Міністерство аграрної політики України Львівський національний аграрний університет, 48.27kb.
- Міністерство аграрної політики України Вінницький державний аграрний університет, 635.52kb.
- Вінницький державний аграрний університет дипломна робота, 203.57kb.
*Розраховано за даними річних звітів сільськогосподарських підприємств.
Отже, протягом досліджуваного періоду кількість аналізованих об’єктів зменшилася майже на третину, і ця тенденція притаманна всім агрогрунтовим зонам. Протягом останніх трьох років спостерігається збільшення площі землекористування, особливо в господарствах з площею понад 2500 га (найбільш помітно це в господарствах Драбівської агрогрунтової зони). Різко зменшилась чисельність працівників: чим менші розміри господарства за земельною площею, тим більший відсоток скорочення працівників. Особливо це помітно в такій організаційно-правовій формі, як приватні господарства. Крім того, оскільки в Уманській та Корсунь-Шевченківській агрогрунтових зонах поголів’я тварин набагато менше, ніж у Драбівській (табл. 2.2) то й зменшення кількості трудових ресурсів у них набагато більше. Вартість фондів у сільськогосподарських підприємствах 1 групи (площа менше 1500 га) зменшується з року в рік, проте в 2, 3 і 4 групах зростає із збільшенням площі земельних угідь, проте в Драбівській зоні цей процес відбувається інтенсивніше, ніж в інших двох зонах. На нашу думку, це пов’язано з вищою ефективністю діяльності сільськогосподарських підпримств Драбівської зони, чому останнім часом значно сприяло підвищення цін на продукцію тваринництва, особливо молоко.
2.3. Залежність розвитку ресурсного забезпечення від розмірів підприємств
та ефективність його використання
Ефективність виробництва залежить від кількості, якості та використання головних його чинників – землі, праці, фондів.
У 1990 році на 1 га сільськогосподарських угідь в сільськогосподарських підприємствах України припадало 3351,3 ум. од. галузевих основних засобів, у 1996 році – 2193,7, в 2005 році – 527,8 ум. од., тобто фондозабезпеченість одиниці сільськогосподарських угідь за 15 років зменшилася у 6,3 раза. Найбільше зменшення відбулося в Івано-Франківській, Донецькій, Луганській, Тернопільській та Харківській областях – у 6,6-9,4 раза.
З даних таблиці 2.17 видно, що протягом досліджуваного періоду (1999-2006 рр.) показник фондозабезпеченості сільськогосподарських підприємств
Таблиця 2.17
Фондозабезпеченість в розрахунку на 1 га ріллі у сільськогосподарських підприємствах Черкаської області, тис. грн.
| Групи підприємств за площею сільськогосподарських угідь, га | 1990р. | 1999р. | 2000р. | 2002р. | 2004р. | 2005р. | 2006р. |
| Уманська зона | |||||||
| До 1500 | 2,173 | 5,249 | 5,032 | 3,076 | 2,187 | 1,865 | 1,987 |
| 1501 – 2000 | 2,015 | 4,597 | 4,003 | 2,721 | 2,667 | 2,478 | 2,884 |
| 2001 – 2500 | 2,212 | 4,541 | 4,116 | 3,104 | 2,912 | 2,723 | 3,636 |
| 2501 і більше | 2,031 | 4,285 | 3,799 | 2,820 | 1,860 | 2,515 | 2,895 |
| У середньому по зоні | 2,086 | 4,577 | 4,189 | 2,939 | 2,369 | 2,407 | 2,870 |
| Корсунь-Шевченківська зона | |||||||
| До 1500 | 3,627 | 4,464 | 4,551 | 2,039 | 2,729 | 2,461 | 3,390 |
| 1501 – 2000 | 2,298 | 5,498 | 4,574 | 2,780 | 1,874 | 2,365 | 1,919 |
| 2001 – 2500 | 2,460 | 5,815 | 4,685 | 2,295 | 3,114 | 2,276 | 2,385 |
| 2501 і більше | 2,338 | 4,919 | 3,782 | 1,932 | 1,485 | 2,460 | 2,186 |
| У середньому по зоні | 2,472 | 5,186 | 4,399 | 2,283 | 2,197 | 2,421 | 2,397 |
| Драбівська зона | |||||||
| До 1500 | 2,983 | 9,322 | 7,993 | 2,342 | 2,198 | 2,421 | 3,987 |
| 1501 – 2000 | 3,017 | 4,891 | 5,259 | 3,123 | 3,330 | 3,860 | 4,310 |
| 2001 – 2500 | 2,502 | 5,134 | 4,621 | 2,175 | 1,691 | 2,270 | 2,677 |
| 2501 і більше | 2,377 | 6,594 | 3,237 | 2,310 | 2,436 | 3,347 | 3,937 |
| У середньому по зоні | 2,473 | 6,305 | 4,241 | 2,465 | 2,489 | 3,172 | 3,798 |
| Черкаська область | |||||||
| До 1500 | 2,938 | 5,399 | 5,097 | 2,552 | 2,449 | 2,250 | 3,021 |
| 1501 – 2000 | 2,275 | 5,064 | 4,433 | 2,838 | 2,518 | 2,748 | 2,741 |
| 2001 – 2500 | 2,361 | 5,225 | 4,485 | 2,580 | 2,701 | 2,389 | 2,964 |
| 2501 і більше | 2,248 | 5,097 | 3,581 | 2,384 | 1,949 | 2,693 | 3,015 |
| У середньому по області | 2,328 | 5,161 | 4,284 | 2,575 | 2,334 | 2,613 | 2,899 |
*Розраховано за даними річних звітів сільськогосподарських підприємств.
по регіону зменшився. Розглядаючи його по сільськогосподарських підприємствах за площею, слід зазначити, що чим більшу площу має господарство, тим нижча фондозабезпеченість. Аналізуючи тенденції в агрогрунтових зонах, можна зробити висновок, що найкраще забезпечені основними фондами господарства Драбівської зони, де досліджуваний показник у 1999-2006 роках набагато вищий, ніж в інших зонах. Сільськогосподарські підприємства першої групи мали в своєму розпорядженні від 9,322 до 7,993 тис. грн. на 1 га. Найгірше в регіоні забезпечені фондами сільськогосподарські підприємства Корсунь-Шевченківської зони, які в кращому за показниками 1998 році в середньому на 1 га мали 5,347 тис. грн. В останні роки у господарствах Уманської зони був найнижчий рівень досліджуваного показника (2,369-2,407 тис. грн.). Це пояснюється тим, що протягом досліджуваного періоду сільськогосподарські підприємства даної зони більшою мірою були подрібнені, ніж в інших зонах. В розрізі організаційно-правових форм господарювання ситуація щодо фондозабезпеченості подана в додатку С. Найнижчий її рівень спостерігається у приватних господарствах, де засновником є один власник. У процесі організації підприємства він брав в оренду в основному земельні паї, оскільки майнові їх власники або не мали або використовували на свій розсуд (особливо техніку).
- Вырезано.
- Для заказа доставки полной версии работы
- воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.
- різко скоротилося поголів’я тварин, площі відведені під цукрові буряки, овочеві та кормові культури, замінені соняшником, ріпаком і зерновими, що пов’язано зі збитковістю даних галузей та переходом на приватно-орендні засади господарювання. Нині більшість підприємств області мають зерно-технічний та зерно-технічний з розвинутим скотарством виробничий напрям (близько 12% підприємств області, де в структурі товарної продукції переважає тваринницька).
Отже, при проектуванні подальшого розвитку сільськогосподарських підприємств Черкаської області та їх розміщенні, враховуючи природно-економічні, демографічні умови, попит населення на тваринницьку продукцію та наявний виробничий потенціал сільськогосподарських і переробних підприємств, слід розвивати такі виробничі напрями: зерно-буряковий з розвинутим скотарством та з виробництва продукції рослинництва. Достатні обсяги виробництва зерна сприятимуть розвитку свинарства.
- Аналіз еволюції розвитку аграрних формувань у ринкових умовах свідчить про зменшення, починаючи з 2000 року, кількості об’єктів дослідження, при одночасному збільшенні площі землекористування в розрахунку на 1 підприємство. Це явище пояснюється появою групи економічно сильних господарств, що поступово збільшуються за рахунок оренди земельних і майнових паїв громадян економічно слабких господарств. Останні не витримали конкурентної боротьби і втратили юридичну самостійність.
- Великотоварні господарства більшою мірою зберегли й оновлюють тракторний парк і технологічне обладнання, оскільки не були змушені ділити його під час реформування, коли на основі одного підприємства утворилося декілька. Збільшення площі та раціональне поєднання галузей рослинництва і тваринництва в господарствах 3 і 4 груп дало змогу ефективніше вести виробничу діяльність, збільшити виробництво продукції, прибутковість і на цій основі поліпшити фондозабезпеченість і фондоозброєність, застосовувати інтенсивні технології на інноваційній основі, підвищувати рівень показників фондовіддачі та працевіддачі, зменшувати витрати на 100 грн. валової продукції.
- Великі за розміром підприємства (понад 2500 га) мають можливість виплачувати більший розмір орендної плати. Протягом трьох останніх років спостерігається тенденція до підвищення рівня заробітної плати із збільшенням її мінімального рівня та площі оброблюваної землі, а відповідно збільшення зайнятості висококваліфікованих працівників (механізаторів) та зменшення кількості працівників ручної праці, причому з кожним роком ця різниця стає дедалі відчутнішою. Все це покращує соціальний розвиток колективу великих за розмірами господарств, що сприяє підвищенню ефективності господарювання.
- За допомогою кореляційно-регресійного аналізу встановлено, що на рівень виробництва валової продукції на 1 га ріллі впливає площа землекористування господарства, кількість працівників, вартість фондів і витрати на виробництво 1 грн. валової продукції. Зв’язок між вказаними факторами тісний (коефіцієнт кореляції 0,74). Крім того, встановлено, що із збільшенням земельної площі сільськогосподарських підприємств зростає виробництво валової продукції та прибутку в розрахунку на 1 га ріллі та 1 працівника. У 2006 році 51,4% валової продукції вироблялося в господарствах 4 групи, які становлять лише 23,3% від усіх досліджуваних господарств області. Це пояснюється наявністю галузі тваринництва, високим рівнем механізації технологічних процесів і науково обґрунтованої системи ведення господарства, концентрації виробництва, що позитивно впливає на ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств.
РОЗДІЛ 3
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
- 3.1. Проектування сільськогосподарських підприємств на основі раціональних розмірів
Проектування сільськогосподарських підприємств з різними виробничими напрямами за допомогою розрахунково-конструктивного методу
У другому розділі нами було встановлено, що найкраще себе зарекомендували господарства з площею сільськогосподарських угідь понад 2501 га. При розробці проекту за основу було взято підприємство з загальною площею 3000 га і більше (доведено, що при такій площі найбільш ефективно використовуються ресурси і зменшуються адміністративні та транспортні витрати). Оскільки нормативними документами передбачено, що сіножаті та пасовища передаються на баланс сільської ради, а багаторічні насадження у великих агроформуваннях майже зникли, нами прийнято, що вся вище вказана площа знаходитиметься під ріллею.
Перехід сільського господарства до ринкових відносин вимагає підпорядкування структури посівних площ господарств основному напряму виробничої діяльності, не порушуючи при цьому науково обґрунтованого чергування культур у сівозміні. Найефективнішими є плодозмінні сівозміни.
Розглянуто такі виробничі напрями: зерно–буряко–скотарський, виробництво продукції рослинництва, свинарський.
Підприємства із зерно–буряко – скотарським виробничим напрямом. Залежно від виробничих типів підприємств по зонах України (Лісостеп, Степ і Полісся) [175, с.31] є розроблені найбільш раціональні структури посівних площ. З урахуванням їх для лісостепової зони та заданого напряму спеціалізації господарства розглянемо розмір посівних площ кожної з культур.
При зерно-буряко-скотарському виробничому напряму зернова група в структурі посівних площ займає 55 %, технічні культури – 21 і кормові 24.
Здебільшого при визначенні структури посівних площ в сільськогосподарських підприємствах першочергово враховувалося забезпечення наявного поголів’я тварин кормами, що могло призвести, в одному випадку, до збільшення площ під кормовими культурами понад передбачену частку в структурі посівних площ, в іншому – до надмірного виробництва кормів.
При визначенні поголів’я тварин, яке можемо утримувати за умови повного забезпечення дешевшими кормами власного виробництва, необхідно врахувати, що приміщення для утримання великої рогатої худоби розраховані на 200 голів.
Розрахуємо потребу в кормах на 400, 600 і 800 голів основного стада великої рогатої худоби та відповідного шлейфу. Також планується, що підприємство для власних потреб буде утримувати 210 голів свиней. Нами передбачено середньодобовий приріст молодняку великої рогатої худоби 700 грамів, який вирощується на підприємстві до 450 кілограмів і реалізується (оскільки підприємств, які займаються відгодівлею великої рогатої худоби немає, матимемо замкнутий цикл по виробництву продукції скотарства) та свиней – 360 грамів. Маса приплоду великої рогатої худоби при народженні становить 40 кілограмів, свиней – 1 кг. Продуктивність корів – 5000 літрів.
Для розрахунку кількості голів шлейфу на основне стадо великої рогатої худоби від маси при реалізації 1 голови віднімаємо масу приплоду і ділимо на середньодобовий приріст. Таким чином, кількість днів утримання 1 голови в господарстві становить 586 днів = (450 – 40) / 0,7.
В результаті ділення цього показника на 365 (кількість календарних днів в році) одержуємо коефіцієнт співвідношення основного стада до відповідного поголів’я ( 586 / 365 = 1,6 ).
Отже, на 400 корів припадає 640 голів шлейфу ( 400 * 1,6 ), на 600 корів – 960 і на 800 – 1280 голів.
Розраховану продуктивність тварин можна одержати завдяки правильному підбору порід тварин, збалансованій годівлі й ефективній системі утримання худоби.
Щодо свиней, то планується 12 свиноматок, які щороку будуть давати приплід у розрахунку на 1 голову 16 голів, та 2 кнури. Виробництво свинини передбачається для задоволення потреб у м'ясі свинини на громадське харчування та продаж працівникам.
У господарстві планується штучне запліднення корів.
Породи тварин. У світі налічується понад 1,2 млрд. голів великої рогатої худоби різних типів, напрямів і порід. Поширення певної породи на окремій території здійснюється згідно з планом породного районування. В Україні розводять понад 10 порід великої рогатої худоби молочного, молочно-м’ясного та м’ясного напрямів. У Черкаській області районованими є симентальська, чорно-ряба та червоно-ряба породи.
Симентальська порода належить до порід комбінованого напряму продуктивності, добре акліматизується в різних кліматичних зонах та умовах годівлі. Корови даної породи мають масу 550-650 кг. Удій становить 4600-5500 кг. Жирність молока 3,7-3,9%. Середньодобовий приріст при нагулі й відгодівлі молодняку великої рогатої худоби досягає 800-1100 г.
Чорно-ряба порода належить до порід молочного напрямку продуктивності, є найпоширенішою у світі, що пояснюється високою молочністю, крупністю, м’ясністю, доброю оплатою корму молоком. Корови цієї породи мають масу 490-550 кг. Удій становить 4500-5500 кг, а в кращих господарствах – 6000-6500 кг.
Усі породи свиней, яких розводять в Україні, поділяють на дві групи. Перша група об’єднує найбільш поширені породи – велика біла, українська степова біла, ландрас, естонська беконна та полтавський заводський тип м’ясних свиней; друга – миргородська, українська степова ряба, північнокавказька, велика чорна та породи дюрок з чорно-рябою, чорною та червоною мастю. Залежно від напряму продуктивності породи поділяють на такі групи: універсальна (велика біла); м’ясна та м’ясо-сальна (українська степова біла); беконна (ландрас); переважно сальна (миргородська, українська степова ряба). Структура породного складу свиней: 78,4% – велика біла, 5,4% – українська степова біла, 4,3% – українська м’ясна, 3,8% – полтавська м’ясна, 3,3% – миргородська, 1,6% – ландрас, всі інші породи мають питому вагу менше 1%.
Оскільки виробництво свинини в господарстві здійснюється лише для забезпечення власних потреб, доцільно використати породу універсального напряму – велику білу (свиноматки дають за один опорос 10-12 повноцінних поросят, маси 100 кг досягають у віці 183-195 днів при приростах понад 700 г і витратах кормів на 1 кг приросту живої маси 3,6-4,6 корм.од., забійний вихід у дорослих свиней 80-82%) [176].
Вырезано.
Для заказа доставки полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.
Під час розробки перспективних планів застосовують графічний (оснований на використанні технологічних карт) та проектно-розрахунковий методи визначення потреби в техніці. В даному випадку використаємо останній метод. Розрахунок потреби проводиться окремо по орних і просапних тракторах. Потреба в орних тракторах визначається залежно від обсягу робіт (в еталонних гектарах), що виконуються в напружений період осінньої оранки. В цей період проводяться орні роботи – оранка під озимі, зяблева, а також стягування соломи (50%), лущення стерні (80%), культивація площ під посів озимих (80%), збирання кукурудзи на силос, трамбування силосу.
Найбільш напруженим періодом використання просапних тракторів є червень, коли проводять великий обсяг робіт по догляду за посівами просапних культур, вивезенню гною (близько 50% річного надходження) та сінозбиральних робіт.
Обсяг робіт для виконання різними видами тракторів визначається на основі структури посівів. Усі роботи переводяться в еталонні гектари за відповідними коефіцієнтами. Відповідний розрахунок наведено в додат. АБ. 9 і 10.
Після визначення обсягу робіт окремо по орних і просапних тракторах розраховується потреба в них. Розрахунок здійснюється за формулою [179, с. 74]:
Т =
, (3.3)де Т – потреба в орних та просапних тракторах в еталонному обчисленні;
О – обсяг робіт в умовних еталонних гектарах, що виконується в напружений період;
Д – оптимальний термін виконання робіт у робочих днях (для робіт осіннього напруженого періоду дорівнює 40, а літнього – 24 дням);
Н – змінна норма виробітку еталонного трактора в га еталонної оранки (7 ум. ет. га);
К – коефіцієнт змінності (для орних – 2, для просапних – 1,43);
0,9 – коефіцієнт технічної готовності тракторного парку.
Потреба в орних тракторах:
Т =
ет. тракторів.Потреба в просапних тракторах:
Т =
ет. тракторів.Вибір певних марок тракторів залежить від можливостей сільськогосподарських підприємств. Вітчизняна промисловість випускає трактори таких марок: К-701, Т-150К, ХТЗ, ПМЗ, ЮМЗ, ХТЗ 1631 буряківничий, ХТЗ-2511, крім того, на ринку сільськогосподарської техніки пропонують трактори іноземних фірм К-701, Джон-Дір, Кейс, Магнум.
Потреба в комбайнах і сільськогосподарських машинах визначається залежно від структури посівних площ господарства. Доцільно купувати агрегати, які дають змогу за один прохід виконувати кілька технологічних операцій, що позитивно позначиться на собівартість одиниці одержаної продукції. При плануванні потреби в комбайнах і сільськогосподарських машинах можна застосовувати нормативний метод потреби техніки на 10000 га ріллі або площі посіву під культурою.
Наступним фактором досягнення запланованої урожайності сільськогосподарських культур є забезпечення високоякісним насінням як власного виробництва, так і купованим. Планується придбати насіння кукурудзи, цукрових буряків, а також купувати щороку 10% від потреби інших культур з метою оновлення насіннєвого фонду господарства, все інше – власного виробництва. Потреба в насінні відповідно до наведеної структури посівних площ (додаток Ю. 5) розрахована в додатку АБ. 11. Крім того, із зерна ярих зернових культур буде створено страховий фонд насіння на випадок вимерзання посівів озимих культур, який становить 290 ц і ним можна засіяти 20% загиблих площ. Потреба в насінні для культур зеленого конвеєра відображена в додатку АБ. 4.
В додатку АБ. 2, було визначено загальну потребу в концентратах. Проте худобу годують не концентратами взагалі, а конкретними видами фуражного зерна (ячменю, вівса, гороху, вики, кукурудзи на зерно, пшениці).
Створення фуражного фонду в господарстві тільки за рахунок однієї з перелічених культур без урахування певних пропорцій не забезпечує повноцінної годівлі тварин, веде до перевитрат кормів і збільшення собівартості продукції. Тому рекомендується оптимальний варіант співвідношення компонентів зернофуражного фонду: ячмінь – 25%, кукурудза – 20, вика і овес – по 10, пшениця – 18, горох – 17%. Крім того, плануємо використати макуху, одержану від переробки насіння соняшнику (681 ц*0,3= 204,6 ц) та трав’яне борошно. Розрахунок фуражного фонду відображено в додатку АБ. 12.
При такому співвідношенні культур фуражного фонду в 1 кг концентратів міститься 1,12 кг корм. од., а на 1 корм. од. припадає 110 г перетравного протеїну.
Розрахунок виробництва продукції рослинництва в господарстві, з урахуванням рівня запланованої урожайності та визначеної структури посівних площ, наведено в додатку АБ. 13. Також показано фонд розподілу виробленої продукції за такими каналами: продаж за договорами, на корм худобі, продаж працівникам господарства, громадське харчування, на формування насіннєвого фонду, передача на переробку. Орендну плату планується виплачувати грошима.
Баланс кормів розраховано в додатку АБ. 14. Згідно з його даними господарство повністю забезпечене всіма видами кормів, що виробляються в ньому. Потребу в молочних відвійках буде забезпечено за рахунок купівлі їх у молокозаводів. В наявності є надлишок соковитих кормів і соломи, які реалізуватимуться населенню.
В додатку АБ. 15 розраховано обсяг виробництва валової продукції тваринництва відповідно до середньорічного поголів’я і продуктивності худоби. До складу валової продукції тваринництва включається молоко, приплід, прирости і гній. Вихід гною розраховується на основі нормативів і кількості середньорічного поголів’я тварин у господарстві. Загальна вартість валової продукції тваринництва в порівнянних цінах 2000 року становить 4053,52 тис. грн.
Вартість валової продукції рослинницьких галузей визначено в додатку АБ. 16 – 7300,112 тис. грн.
Отже, загальна вартість валової продукції сільського господарства становить 11353,63 тис. грн.
Виробництво олії дорівнюватиме: 681,0*0,4=272,8 ц
Далі визначаємо собівартість продукції на основі даного показника провідних господарств області. На наш погляд, такими в Уманській агрогрунтовій зоні є ТОВ „Кищенці” Маньківського району та СВК „Козацький” Звенигородського району; Корсунь-Шевченківській – СПП „РВД-Агро” та ТОВ „Зоря” Черкаського району; Драбівській – ПСП „Плешкані” та СТОВ „Агрофірма Маяк” Золотоніського району (додаток АБ. 17). Запланований рівень собівартості дещо вищий середнього за вказаними господарствами, оскільки нами було враховано підвищення рівня мінімальної заробітної плати, збільшення вартості пально-мастильних матеріалів, добрив і засобів захисту рослин тощо.
Ціни реалізації продукції закладалися на рівні рекомендованих заставних державних цін (додаток АБ. 18). Даний рівень цін буде використовуватися при реалізації продукції по договорам, при збуті працівникам господарства та виділенні продукції на харчування працівників підприємства – ціни будуть дещо вищими за собівартість, щоб забезпечити мінімальний рівень рентабельності.
Збут продукції в розрізі каналів реалізації зображено в додатку АБ. 19.
Загальна сума виручки по господарству становить 14001,32 тис. грн., повна собівартість – 9902,35 тис. грн., рівень рентабельності по господарству – 41,4% (додаток АБ. 20). Основна сума виручки припадає на зернові культури, цукрові буряки та молоко.
Підприємства, що спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва. За даними досліджень, близько 50% господарств Черкаської області займаються виробництвом продукції рослинництва. В основному це підприємства, що втратили тваринницькі приміщення, на відновлення яких потрібні великі суми коштів. Оскільки Черкаська область має родючі ґрунти і сприятливі кліматичні умови для вирощування основних сільськогосподарських культур (озима пшениця, ячмінь, цукрові буряки, ріпак, кукурудза на зерно), нами було поставлено завдання спроектувати аграрне підприємство, що вироблятиме якомога більший обсяг товарної продукції галузі рослинництва.