Мовознавство

Вид материала

Документы

Содержание До визначення основного порядку слів Усталеність та окремооформленість Ключові слова Down the Cold War Drain” Mimi grew more and more into her melancholic fatalistic self-leaving them in the end at emotional loggerheads”

Подобный материал:

• Cекції за фаховим напрямом 21 «Літературознавство, мовознавство, мистецтвознавство,, 362.42kb.
• Антрушина Г. Б., Афанасьева О. В., Морозова Н. Н. Лексикология английского языка, 17.18kb.
• Українське мовознавство xi -xvii ст, 2178.82kb.
• Мовознавство, 185.41kb.
• Vііі. Літературознавство, мовознавство та фольклор Перлина конкурсу, 253.7kb.
• Гук города Москвы, 461.87kb.
• Розділ: Мовознавство Діалог, 99.47kb.
• Розділ: Мовознавство Мовний етикет українців, 137.66kb.
• Курс загальної лінгвістики. К., 1998. 34-36 Зв’язок мовознавства з різними науками, 56.81kb.
• Курс лекцій: "Загальне мовознавство" для студентів IV курсу Для спеціальності 030507, 1154.49kb.

ДО ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНОГО ПОРЯДКУ СЛІВ


Іренеуш Кіда


Шльонський університет, Польща


Розглянуто питання варіативності аргументної структури для типології порядку слів у різносистемних мовах та проблему оптимального числа класифікаційних критеріїв для синтаксичної типології різної кількості мов.


Ключові слова: порядок слів; типологія.


УСТАЛЕНІСТЬ ТА ОКРЕМООФОРМЛЕНІСТЬ

ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ


Ольга Матвієнків


Бурштинський енергетичний технікум


У статті йдеться про такі важливі питання теорії фразеології, як усталеність та окремо­оформленість фразеологічних одиниць (ФО). Усталеність становить собою бага­то­гранне явище, яке зводиться до інваріантності ФО на різних рівнях мовної структури. Причому можна виділити три пороги усталеності: нижній, середній та верхній. Розгляд­атимуться також критерії та ступені окремомооформленості ФО та роль у цих характеристиках ока­зіональності.


Ключові слова: сталі словесні комплекси; фразеологія.


Важливим питанням теорії фразеології є питання про усталеність. Н.Н. Амосова справедливо стверджує: “Повз аналітичне вирішення проблеми усталеності слово­спо­лучень не може пройти дослідник-фразеолог, бо без цього межі фразеології і саме по­няття фразеологічного взаємозв’язку слів залишаються невизначеними і невиправдано ши­рокими” 1, с. 55]. Переважна більшість дослідників дотримується думки, що уста­леність ФО проявляється у їх відтворюваності в готовому вигляді, причому подібне розуміння усталеності вважають аксіоматичним і застосовують до різних мов незалежно від їх специфіки.

Таке розуміння поняття усталеності бере початок у О. Єсперсена, який у своїх пра­цях підкреслював, що вільні висловлювання (free expressions) кожний раз створюються у мові за певним зразком (pattern), а усталені словосполучення на певному етапі розвитку мови не створюються знову, їх використовують у готовому вигляді 3, с. 17]. Трак­ту­вання усталеності, запропоноване О. Єсперсеном у 1924 р., було великим кроком вперед для свого часу і виявилось новим словом у теорії усталених словосполучень. Однак розуміння усталеності як “відтворюваності у готовому вигляді” відноситься не тільки до ФО, але й до слів будь-якої структури, а також до деяких типів утворень, проміжних між перемінними словосполученнями і ФО або складними словами. Подібне розуміння уста­леності є неповним, оскільки воно фіксує тільки той факт, що дана словесна група є одини­цею мови, тоді як для точнішого розуміння усталеності важливо також встановити, як подібне словосполучення функціонує у мовленні. Традиційне розуміння усталеності не відображає специфіки ФО у структурному чи семантичному планах і не дає мож­ливості встановити різні ступені усталеності словосполучень та виділити категорії, про­міжні між ФО і перемінними словосполученнями чи складними словами, що в свою чергу заважає встановленню меж фразеології у лексичному складі загалом.

Невдоволення традиційним трактуванням усталеності примушує деяких фразеологів шукати нове вирішення даного питання. Так Н. Н. Амосова пропонує нове визначення усталеності: “Усталеністю словесної групи є її традиційна повторюваність без семан­тич­ного перетворення” 1, с. 55].

Замість того, щоб розглядати усталеність словесної групи на різних рівнях (семан­тичному, лексичному, граматичному, структурному), Н. Н. Амосова всю складну пробле­му усталеності зводить до “традиційного повторення без семантичного перетворення”. По­няття усталеності, однак, не вичерпується традиційним повторенням без семантичного перетворення. При подібному трактуванні усталеності відсутні формальні критерії, необ­хідні для виділення різних типів усталеності. Оскільки у ФО завжди є семантичне перет­ворення, запропоноване Н. Н. Амосовою визначення усталеності не відноситься до ФО. Незважаючи на те, що вирішення проблеми усталеності ФО є одним з головних завдань теорії фразеології, у працях Н. Н. Амосової усталеність ФО не вивчається і не фігурує як формальний критерій їх виділення. Це веде до помилкового твердження, що “ні морфо­логічний розклад, ні лексичне розщеплення, ні синтаксичне перетворення тих одиниць, які допускають ці формальні модифікації, не руйнує їх сутності як одиниць постійного контексту” 1, с. 185–186].

Подібне висловлювання рівносильне запереченню структурної і семантичної устале­ності ФО, що в структурному і семантичному відношенні стирає межу між ними і пере­мінними словосполученнями. Без урахування ступенів усталеності ФО на різних рівнях та встановлення межі їх варіювання, яке виражається у збереженні семантичного інва­ріанта не можливо об’єктивно виділити ФО та встановити тотожність у мові.

І. А. Мельничук запропонував наступне визначення усталеності: “Усталеність сполу­чен­ня відносно даного елемента вимірюється імовірністю, з якою даний елемент підказує спільну появу решти елементів сполучення (у певному порядку відносно прогнозуючого елемента) 5, с. 73]. Для І. А. Мельничука усталеність є чисто структурною категорією, оскільки це визначення спирається на розуміння автором усталених словосполучень як сполучень певних елементів, “в яких ці елементи зустрічаються значно частіше, ніж в інших словосполученнях”.

Наведене визначення містить у собі важливу думку, навіяну теорією залежностей Л. Єльмслева, про можливість передбачення завдяки одному елементу інших елементів. І. А. Мельничук прагне більшої точності у визначенні усталеності. Проте це визначення викликає серйозні заперечення. Так, аналізуючи словосполучення “бить баклуши”, І. А. Мельничук вказує, що слово “баклуши” не використовується поза цим словоспол­у­чен­ням і тому підказує його на 100 %. Виходячи з твердження І. А. Мельничука, що усталеність дорівнює 100 %, якщо прогнозуючий елемент не зустрічається поза даним словосполученням, ми водночас стикаємося із значними труднощами при визначенні уста­леності даного словосполучення, якщо другий його елемент, в даному випадку “бить”, зустрічається поза цим словосполученням, тобто не підказує його на 100 %. Скла­дається парадоксальне положення: словосполучення “бить баклуши” характери­зу­ється усталеністю, яка дорівнює 100 % відносно слова “баклуши”, і невстановленим сту­пенем усталеності відносно слова “бить”, яке може зустрічатися як в перемінних, так і в уста­лених словосполученнях. Принципова можливість існування різної ступені устале­ності словосполучення залежно від прогнозуючого елемента показує всю ненадій­ність запропонованого методу.

Ігнорування значення приводить І. А. Мельничука до суттєвих неточностей в аналізі конкретного мовного матеріалу. Аналізуючи словосполучення “выносить сор из избы”, він вказує, що в цьому словосполученні ні один з елементів не підказує інші з достатнім ступенем імовірності. Але два елементи разом (“выносить сор”) вже підка­зують інші. Якби І. А. Мельничук не розглядав це словосполучення як голу структуру, а враховував, що воно означає “розголошувати сімейні та внутрішні незгоди”, то він би прийшов до іншого висновку, а саме, що слова “изба” і “сор” на 100 % підказують словосполучення саме в даному значенні. По суті, І. А. Мельничук точно встановлює 100 %-у усталеність словосполучень лише з компонентом, який поза ними не викорис­товується, тобто уста­нов­люється те, що є очевидним.

Цікаве визначення усталеності запропонував В. Л. Архангельський: “Усталеність фра­зеологічної одиниці базується на обмеженнях у виборі перемінних порівняно із сво­бо­дою вибору перемінних у теоретично можливому еквіваленті фразеологічної одиниці” 2, с. 92]. В. Л. Архангельський виходить із розуміння усталеності як “обме­ження різно­манітності”. Він підкреслює, що поняття усталеності нерозривно зв’язане з поняттям ва­ріантності та інваріантності і з уявленням про межу варіювання одної і тої ж ФО.

В. Л. Архангельський виділяє фразеологічний рівень мови і відзначає, що місце фра­зеологічного рівня в ієрархії рівнів російської мовної структури визначається тим, що членами ФО є одиниці чотирьох взаємозв’язаних рівнів: лексичного, морфологічного (формотвірного), синтаксичного і семантичного. Попри новаторський характер праці В. Л. Архангельського, його трактування усталеності ФО вимагає, однак, певних уточнень.

Запровадження В. Л. Архангельським поняття “теоретично можливий еквівалент фра­зео­ло­гічної одиниці” є мало конструктивним. У частини ФО є співпадаючі з ними за фор­мою перемінні словосполучення, наприклад, to pull somebody’s leg – фразеологічна одини­ця, яка означає “обдурювати кого-небудь, морочити кому-небудь голову” і to pull somebody’s leg – перемінне словосполучення, яке означає “тягнути кого-небудь за ногу”. Перемінне словосполучення за всіма своїми головними характеристиками настільки від­різняється від омонімічної з ним ФО, що не може розглядатися як її еквівалент.

Велика кількість ФО утворена, обминувши стадію перемінного словосполучення. У них неможливо визначити усталеність “порівняно з теоретично можливим еквівалент­том”, якщо такий еквівалент в мові майже не існує. Це справедливо, зокрема, щодо біль­шості компаративних одиниць, наприклад, as swift as lightning; as dead as a door-nail та ін.; більшості прислів’їв, наприклад, faint heart never won fair lady; many words hurt more than swords; speech is silver but silence is gold. Це спостереження торкається також фразеологізмів інших структурних типів.

Усталеність таких ФО можливо встановити хіба що з огляду на використання їх ком­понентів у перемінних словосполученнях, а не тільки в “теоретично можливих екві­ва­лентах” даних фразеологізмів. Крім того, треба мати на увазі, що компоненти багатьох ФО не використовуються у перемінних словосполученнях, наприклад, tit for tat; by dint of something та ін.

Недоліком теорії усталеності, запропонованої В. Л. Архангельським, є також те, що в ній не враховано структурно-семантичну немодельованість ФО і переосмисленого зна­чен­ня їх компонентів, що не дає змоги належно відділити усталеність на фразеологіч­ному та нефразеологічному рівнях.

Для правильного розуміння усталеності важ­ливе значення має висловлювання У. Росс Ембі, який стверджував, що всі значення слова “усталеність” пов’язані з голов­ною ідеєю інваріантності, яка полягає в тому, що попри послідовну зміну системи зага­лом, деякі її властивості – інваріанти зберігаються незмінними 9, с. 109].

О. В. Кунін розглядав усталеність ФО як поняття комплексне, як інваріантність ФО на різних рівнях мовної структури. “Обмеження різноманітності” розглядається ним у рамках інваріантності з урахуванням як функціонування компонентів ФО в перемінних словосполученнях, так і неможливості подібного функціонування. О. В. Кунін пропонує наступне визначення усталеності ФО: “Устале­ність фразеологічної одиниці – це її інва­ріантність (або сукупність її константних скла­дових) на різних рівнях мовної структури” 4, с. 1247].

Існують такі види усталеності ФО:

1. Усталеність використання. ФО є одиницею мови, а не індивідуальним утворенням. Оскільки авторські звороти не входять до фразеологічної системи мови, на них не поши­рю­ється нормативне використання, характерне для ФО. Використання оказіональних зво­ротів обмежується лише правилами граматики і творчим задумом автора. Отже, вико­ристання оказіональних зворотів не носить системного характеру, який спостерігається у ФО. Відсутність нормативності в авторському використанні і те, що вони не є одиницями мови, виключає їх усталеність. Коли ці авторські звороти входять до фразеологічного складу мови, їх використання зумовлене обов’язковою інваріантністю на різних рівнях мовної структури.

2. Усталеність на структурно-семантичному рівні: ФО властиве стабільне типове значення. Структурно-сематична немодельованість є обмеженням різноманітності порів­няно зі структурно-семантичною немодельованістю перемінних словосполучень. Це обме­ження різноманітності здійснюється у рамках інваріантності. Зі змінами ФО її то­тож­ність зберігається лише при за умови одиничності, тобто структурно-семантичної немодельованості.

3. Усталеність на семантичному рівні, тобто інваріантність значення. Інваріант­ність повністю або частково переосмисленого буквального значення компонентів базу­ється на:

а) стабільності лексичного складу фразеологізму;

б) наявності тотожного інваріантного значення у фразеологічних варіантах;

в) наявності семантичного варіанта, тобто загального значення при всіх можливих відмінностях у структурних синонімах;

г) наявності семантичного інваріанта у зворотах з константною варіантно-пере­мін­ною залежністю компонентів і у ФО, які допускають оказіональні зміни. До значення цих фразеологізмів, при лексичних або граматичних змінах, можуть вноситися тільки певні уточнення. Воно може також підсилюватися або послаблюватися, не переростаючи в інше значення.

4. Усталеність на лексичному рівні, тобто можливість заміни компонентів тільки в рамках фразеологічної варіантності або структурної синонімії при умові збереження се­ман­тичного інваріанта. Одним із виявів усталеності на лексичному рівні є той факт, що до складу ФО можуть входити компоненти, які не використовуються в перемінних сло­во­сполученнях.

5. Усталеність на морфологічному рівні. Усталеність ФО на морфологічному рівні створюється завдяки наявності:

1. компонента (або компонентів) з нульовою парадигмою. У багатьох ФО компонент (або компоненти) мають нульову парадигму, тобто є словом із значущою відсутністю пара­диг­ми. Нульова парадигма є одним з показників усталеності.

В англійських ФО нульова парадигма – дуже поширене явище. Вона спостерігається у них тоді, коли компонент (або компоненти) звороту є певною словоформою, а це слово має парадигму в складі перемінних словосполучень, наприклад, how do you do? при недопустимості how did he do? або how does he do?

У ФО сучасної англійської мови нерідко зустрічається усталеність у використанні словоформи однини або множини, хоча в перемінних словосполученнях даний іменник має форму як однини, так і множини. У багатьох ФО фіксованими є ступені порівняння. У наведених нижче прикладах словоформи слів фіксовані: to cook one’s own goose; like a shot; my aunt!; to sit on the fence; to be on pins and needles; my stars!; to put up the shutters; one’s better half; the last great change; to put one’s best foot forward та ін. Зміна слово­форми перетворює подібні ФО в перемінні словосполучення, наприклад, my aunt! “ось так так!” – ФО; my aunts “мої тітки” – перемінне словосполучення;

1. компонентів з неповною парадигмою. У сучасній англійській мові в складі бага­тьох ФО є компоненти з обмеженою парадигмою у порівнянні з тими самим словами у перемінних словосполученнях. Так зворот it (або that) goes without saying допускає єдину зміну дієслова it (або that) went without saying; as the day is (або was) long та ін.

6. Усталеність на синтаксичному рівні, тобто стабільність порядку слів ФО, зміна якого можлива лише в рамках варіантності, структурної синонімії або при оказіональній деформації.

Показники усталеності ФО або константні складові діляться на дві групи:


1) обов’язкові універсальні показники мінімальної усталеності;

2) обов’язкові спеціалізовані показники максимальної усталеності.

До обов’язкових універсальних показників мінімальної усталеності, які скла­дають мінімум усталеності на фразеологічному рівні, відносяться:

1) усталеність використання;

2) усталеність значення;

3) структурно-семантична усталеність;

4) усталеність лексичного складу;

5) синтаксична усталеність.

Ці показники усталеності взаємозв’язані.

Тільки в результаті наявності подібних показників інваріантності ФО відтворюється у готовому вигляді, а не створюється кожен раз заново відповідно до вимог ситуації.

Показники мінімальної усталеності складають коефіцієнт мінімальної усталеності на фразеологічному рівні. Усталені словосполучення, коефіцієнт усталеності яких нижчий від мінімального, не є ФО.

1. До обов’язкових спеціалізованих показників максимальної усталеності ФО від­но­сяться незмінність структури, незмінність на лексичному і морфологічному рівнях при наявності окремооформленості, відсутність як варіантів, так і структурних синонімів. Усі ФО з максимальною усталеністю є зворотами з константною залежністю компо­нентів.

Ступінь змінності компонентів ФО дозволяє виділити три пороги усталеності:

1. ФО з нижнім порогом усталеності, тобто ФО, які допускають найбільшу зміну. До таких ФО належать звороти з константно-перемінною і константною варіантно-перемін­ною залежностями компонентів: to close або to shut the books; to make up one’s mind; one’s flesh and blood; to lay або to put somebody on the shelf та ін.

2. ФО із середнім порогом усталеності. До таких ФО відносяться звороти з конс­тантною залежністю компонентів, які допускають ті чи інші зміни: to break the ice; cut ice; to bury the hatchet; to drink like a fish; the black Maria тощо.

3. ФО з верхнім порогом усталеності. До таких ФО відносяться звороти з констант­тною залежністю компонентів, які не допускають жодних змін, але мають ознаки окре­мо­оформленості, або допускають лише оказіональні зміни: babes in the wood; all in all; like a shot, leather and prunella; hue and cry; to be at loggerheads with somebody та ін.

Компоненти багатьох ФО з верхнім порогом усталеності не використовуються у пе­ремінних словосполученнях, наприклад, hue і loggerheads у наведених вище фра­зео­ло­гізмах.

У межах трьох порогів усталеності можливі різні градації ступеня усталеності за­лежно від змінності ФО. Усталеність ФО у живій мові не є незмінною. Може зміню­ва­тись як поріг усталеності тої чи іншої ФО, так і градація усталеності ФО з таким самим порогом усталеності.

У зміні усталеності ФО спостерігаються суперечливі тенденції. З одного боку, сту­пінь усталеності ФО може підвищуватися, а з другого – знижуватися. У результаті такої боротьби протилежних тенденцій може змінитися і природа словесного утвору. Так, наприклад, якщо усталеність словесної групи не досягає величини коефіцієнта мінімаль­ної усталеності на фразеологічному рівні, то дана словесна група виходить з числа ФО і перетворюється у мовне утворення, яке займає проміжне місце між ФО і перемінним сло­восполученням. Це відбувається при втраті одного з показників міні­мальної уста­леності, наприклад, при виникненні структурно-семантичної моделі.

Оскільки ФО не утворюється за структурно-семантичною моделлю, виникнення навіть обмеженої структурно-семантичної моделі веде до розпаду ФО, наприклад, дефра­зеологізація звороту at first hand зв’язана з утворенням аналогічних зворотів at second hand і at third hand.

Усталеність ФО не забезпечується у результаті їх відтворювання у готовому вигляді, а навпаки, відтворювання ФО у готовому вигляді зумовлене властивою їм усталеністю.

Таке розуміння усталеності ФО у сучасній англійській мові побудовано на динаміці їх розвитку, виділенні не усталеності взагалі, а усталеності на фразеологічному рівні. Це дає можливість відмежувати ФО від перемінних словосполучень та виділити групу пере­мінно-усталених словосполучень.

Найважливішим показником ФО є окремо­оформленість. Розрізняють три ступені окремооформленості. У перемінних словоспо­лученнях вона максимальна. Повнозначні сло­ва у складі подібних утворень можуть самостійно вступати в синтаксичні відносини з іншими словами. Морфологічні зміни – це зміни певного слова, а не словосполучення загалом, оскільки у сфері функціонування граматики знаходяться не лише словоспо­лучення, але й окремі слова. Всі ці зміни відбуваються у рамках структурно-семантичної моделі.

Окремооформленість ФО є окремооформленістю другого ступеня. Окремооформ­леність другого ступеня значно вужча від окремооформленості першого ступеня. Окре­мо­оформленості ФО властиві різні обмеження, які визначають їх специфіку.

Формотворення першої основи складного слова, яке надає їй вигляду слова, є окремо­оформленістю третього ступеня. Цей вид окремооформленості є максимально вузьким.

Зміна форми першої основи складного слова стосується не лише цього компонента, а й даного складного слова загалом. Адже частини складного слова не можуть самостійно вступати в синтаксичні відносини з іншими словами.

Незважаючи на можливість зовнішньої окремооформленості, тобто окремооформ­леності в чисто технічному плані, формотворення першого компонента складного слова завжди відіграє підпорядковану роль. Для складного слова характерна перевага елемен­тів ціліснооформленості. Ця риса для нього є визначальною.

З цього погляду зовнішня окремооформленість складного слова, пов’язана з мож­ливі­стю зміни його першої основи, яка, по суті, позбавлена граматичного оформлення, є одним з показників ціліснооформленості всього утворення, наприклад, higher-paid, sons-in-law та ін.

Важливим критерієм окремооформленості є також структурно-семантична окремо­оформленість, властива предикативним фразеологізмам, які є комунікативними одини­цями мови.

Складні слова, так як і прості, є комунікативними одиницями мови. Їм не властиві предикативні, тобто підметово-присудкові відношення компонентів і взагалі синтаксичні відношення. Адже вони складаються не з слів, а з основ слів. Внаслідок своєї структур­но-семантичної окремооформленості комунікативні ФО, за винятком їх оказіонального використання як означення, не переходять у складні слова.

Складні слова зі структурою речення зустрічаються дуже рідко. Наприклад, forget-me-not “незабудка”, pick-me-up “збуджуючий засіб”, go-as-you-please “вільний від пра­вил” (про перегони) та деякі інші. В основі цих складних слів лежать перемінні спо­ну­кальні речення, які, перейшовши в складні слова, повністю втратили свою предика­тив­ність. При виділенні структурно-семантичної окремооформленості О.В. Кунін виходив з думки О. І. Смирницького про те, що моделювання даного явища має значення як крите­рій окремооформленості 7, с. 202].

Комунікативні ФО не єдиний тип фразеологізмів, яким властива структурно-семан­тична окремооформленість. До них, наприклад, відносяться також словоспо­лучення за значенням та речення за формою, тобто предикативно-номінативні ФО на кшталт as the crow flies, to fiddle while Rome is burning та багато інших фразеологізмів, які не утворені за моделлю складних слів.

Для деяких ФО характерні дуже слабкі ознаки окремооформленості, наприклад, once upon a time. Н. Н. Амосова вважає, що в подібних зворотах показниками окремо­оформ­леності буде наявність прийменника, сполучника або артикля у середині слова 1, с. 23].

Крім узуальних показників окремооформленості ФО в сучасній англійській мові є три головних типи оказіональної окремооформленості (оновлення) ФО:

1) Уклинювання в їх склад слів, словосполучень і речень без будь-яких інших змін лексичного складу фразеологізмів і без порушення їх цілісності, оскільки значення ФО суттєво не змінюється, а лише уточнюється, підсилюється або послаблюється.

Уточнене значення

“At any rate he would not rise to any conversational bait that the doctor could devise” (H. Wells, “The Secret Places of the Heart”, ch. V, § 3).

“ Down the Cold War Drain” (“Daily Worker”, July 29, 1961).

Підсилене значення

“My friend”, said Gretchen… “is probably in very hot water now because of you” (I. Shaw, “The Young Lions “, ch. VII).

“They sat at a clothed table, served by Errofa, a bag of vigorous bones … (J. Aldridge, “I Wish He Would Not Die”, part I, ch. 4).

Послаблене значення

“It goes almost without saying the old Jeanne d’Arc melodramas… not only miss the point entirely, but falsify the characters…” B. Shaw, “Preface of Saint Joan”).

“… the Air Force and Army boys couldn’t help talking a bit of shop” (J. Priestly, “Blackout in Gretley”, ch. 9).

2) Додавання перемінних компонентів до початку або кінця ФО без будь яких інших змін лексичного складу фразеологізмів.

“The idle and dissipated like birds of a feather flock together” (R. Southey, “The Doctor”, ch . LXI).

“She looked as pretty as a picture out of an illustrated magazine” (K. Prichard, “The Roaring Nineties”, ch. VIII).

3) Деформація різних типів зі зміною лексичного складу або структури ФО. Типи деформації ФО дуже різноманітні.

An Englishman’s house is his castle “дім англійця – його фортеця” (символ недо­тор­канності житла).

У наведеному нижче прикладі змінюються два перших слова.

“I slammed the door and shouted a man’s bathroom is his castle” (J. Steinbeck, “The Winter of Our Discontent”, ch. XVIII).

To make a silk purse out of a sow’s ear “зробити людину з кого-небудь, переви­хо­вати кого-небудь”.

“I had to expand a great deal of nervous energy in preventing them from turning my silk purse into a sow’s ear (R. Aldington, “Life for Life’s Sake”, ch. 5).

Крім вказаних основних типів оказіональної окремооформленості, зустрічаються різні їх комбінації, у зв’язку з чим доцільно виділити такі проміжні типи: ускладнене вклинювання, ускладнене додавання і ускладнену деформацію.

Ускладнене вклинювання і додавання

“It was rather a difficult job scrambling back to life, and sometimes I am inclined to think it was a great deal of cry for very little wool” (E. Voynich, “The Gadfly”, part II, ch. 8).

Так виглядає фразеологічна одиниця much cry and little wool “багато галасу даремно;  діла на копійку, а балачок на карбованець”.

Ускладнена деформація

There is no smoke without fire “диму без вогню не буває”.

“There is something suspicious about it – where there is so much smoke, surely there must have been at least one tiny spark of fire!” (U. Sinclair, “The Brass Check”, ch. XV).

A skeleton in the cupboard “сімейна таємниця; неприємність, яку приховують від чужих”. Ідена. “Sir Anthony in the Tory Cupboard” (“Labour Monday”, March, 1960) заголовок стат­ті про мемуари.

Досить поширені оказіональні зміни аж ніяк не суперечать системності англійської фразеології, а є результатом властивої ФО окремооформленості. Оказіона­льні зміни ФО, які розпадаються на певні класи, зареєстровано у лексикографії. Вив­чення оказіональних змін важливе для характеристики фразеології. Воно забезпечує до­дат­кові дані, дуже важливі для виявлення окремооформленості утворень, для встанов­лення тотожності ФО або її розпаду. Доволі поширене в сучасній англійській мові онов­лення ФО показує, що вони не функціонують у мові “як одне ціле слово”.

Випадки оказіональної ціліснооформленості є показником того, що дане утворення сприймається як складне слово. Так, утворення happy go lucky “безтурботний”, rough and tumble “бійка, колотнеча” не мають ніяких ознак окремооформленості, крім роздільного написання. Але і воно не є надійним критерієм, можливе написання цих утворень через дефіс happy-go-lucky і rough-and-tumble. Слабкою ознакою окремооформленості утворен­ня rough and tumble є наявність внутрішнього сполучника.

Оскільки компоненти таких утворень не змінюються, неможливо визначити, чи є вони словами, чи основами. Дані утворення не мають варіантів. На допомогу приходить оказіональна словотвірна ціліснооформленість. За даними “Великого Оксфордського слов­ника”, від happy-go-lucky утворюється складне слово happy-go-luckyism (vol.V, p. 80), а від rough-and-tumble утворюється складне слово rough-and-tumbling (vol.VIII, p. 816). Утворення подібного типу, навіть оказіональні, неможливі від фразеологізмів.

Г. Пауль першим відзначив, що утворення подібних слів від перемінних словос­по­лучень є показником того, що ці словосполучення пройшли певний шлях до перетво­рення їх у складні слова 6, с. 392]. Можливість утворення похідних від ФО Н. М. Елья­нова називає словотвірною ціліснооформленістю 8, с. 102]. Використовуючи цю методи­ку, можна визначити природу, наприклад, утворення at loggerheads “не в ладах”. Крім оказіональних змін немає ніяких інших показників окремооформленості даної словесної групи, не враховуючи, звичайно, написання слів окремо. В сучасній мові ця група допус­кає уклинювання слова emotional:

“ Mimi grew more and more into her melancholic fatalistic self-leaving them in the end at emotional loggerheads” (A. Sillitoe, “Key to the Door”, ch. 25).

“What if hundreds of thousands of children… have been thrashed by mothers at emotional loggerheads with husband or manfriend?” (Contemporary Review “, Febr., 1962).

Наведемо ще один приклад, що ілюструє вклинювання слова в словесну групу at a loss “не знати, що сказати або зробити”, єдиним показником окремооформленості якої є внутрішній артикль :

“Elena. It wasn’t my fault – he died a natural death – several years ago – in Geneva.

Kerry (at a slight loss). Geneva? “(N. Coward, “Pacific 1860”, act I).

Варіантна окремооформленість дає можливість встановити належність утворення at last go до ФО (пор.: at long last). Цей висновок підтверджується також наявністю оказіональної окремооформленості даного звороту, що видно з наступного прикладу :

“… the rest of the party was making its way back, a little wearily, to the Rolls. They reached it at what seemed long last” (C. Mackensie, “Hunting the Fairies”, ch. 12).

Отже, за допомогою критеріїв окремооформленості та ціліснооформленості вдається розмежувати багато складних слів та ФО.


1. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Ленинград : Изд-во Ленинградского университета, 1963. 2. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского университета, 1964. 3. Есперсен О. Филосо­фия грамматики. Москва: Изд-во иностр. лит-ры, 1958. 4. Кунин А. . Основные поня­тия анг­ийской фразеологии как лингвистической дисциплины//Кунин А. Англо-рус­ский фразеологический словарь. В 2-х кн. Москва: “Советская Энциклопедия”, 1967. 5. Мельничук И. . О терминах “устойчи­вость” “идиоматичность”//Вопросы языко­зна­ния. 1960. № 4. 6. Пауль Г. Принципы истории языка. Москва: Изд-во иностр. лит-ры, 1960. 7. Смирницкий А. . К вопросу о слове (проблема тождества слова)// Вопросы тео­ии и истории языка. Москва: Изд-во АН СССР, 1952. 8. Эльянова Н. М. О неко­торых особенностях парных фразеологических единиц современного английского языка и их дифференциации//Уч. зап. Ленинградс­кого университета, № 153. Серия филол. наук. Вып. 45. Вопросы лексикологии, сти­листики и сопоставительного изучения языков, Ленинград, 1959. 9. Эмби У. Росс. Введение в кибернетику. Перевод с английского. Москва : Изд-во иностр. лит-ры, 1959.