European Credit Transfer System
| Вид материала | Документы |
- European credit transfer system, 1823.93kb.
- European credit transfer system, 1949.61kb.
- European credit transfer system, 1227.84kb.
- European credit transfer system, 1589.86kb.
- Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія, 8176.59kb.
- European credit transfer system, 2072.43kb.
- European credit transfer system, 2628.44kb.
- European credit transfer system, 4907.67kb.
- European credit transfer system, 3477.55kb.
- European credit transfer system, 1746.17kb.
Англійська мова
.Мета курсу: практичне володіння англійською мовою, реалізація на письмі комунікативних намірів (встановлення ділових контактів, вираження прохання, згоди / незгоди, відмови, вибачення, подяки); досягнення студентом такого рівня знань, який повинен забезпечити майбутньому спеціалісту можливість спілкуватись англійською мовою в обсязі тематики, передбаченої програмою, застосовуючи лексико-граматичний мінімум, проводити обговорення проблем загальнонаукового та професійно орієнтованого характеру. Основний принцип курсу – його комунікативне спрямування. Принцип комунікативності вимагає організації процесу навчання англійської мови як моделі процесу комунікації, створення на практичних заняттях атмосфери іншомовного спілкування: навчальна ситуація максимально наближена до умов реальної комунікації
Для засвоєння курсу пропонуються такі літературні джерела:
1. Венкель Т.В., Валь О.Д. "Вдосконалюйте вашу розмовну англійську". – Чернівці, 2003.
2. Шпак В.К. "Англійська мова для повсякденного спілкування", Київ, "Вища школа", 2000.
3. Верба Г.В. "Довідник з граматики англійської мови", Київ, "Освіта", 1994.
4. R. Murphy. "English Grammar in use". Cambridge university press, 1988.
5. English Learner’s Digest, Київ.
Методика викладання та методи навчання: практичні заняття, індивідуальні консультації, педагогічні ігри, тьюторські заняття, письмовий та усний аналіз художніх творів, статей, наукових робіт.
Оцінювання:
поточне: термінологічний диктант, граматичний диктант, самостійна робота, контрольна робота, експрес-опитування;
підсумкове: іспит.
Німецька мова для природничих факультетів
Шифр дисципліни – 6.060103/1.06
Курс – 1/2; семестр – з першого по четвертий; всього годин – 297; 3 год. щотижня в першому й третьому семестрах, 2 год. щотижня в другому та четвертому семестрах (практичні заняття); 8 кредитів.
Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Гідротехніка (водні ресурси)”
Мета курсу: студент повинен навчитися вільно читати фахові тексти; розуміти основний зміст прочитаного; формулювати запитання до змісту прочитаного; спілкуватися німецькою мовою, використовуючи вивчений граматичний та лексичний матеріал; робити повідомлення в межах тематики, передбаченої програмою; перекладати автентичні тексти зі словником; складати реферат, анотацію до прочитаного тексту зі спеціальності німецькою та українською мовами.
Для засвоєння курсу пропонуються такі літературні джерела:
- Бочко Г.П., Кудіна О.Ф. Українсько-німецький розмовник. – К.: Освіта, 1994. – 224 с.
- Завьялова В.М., Ильина Л.В. Практический курс немецкого языка. – М.: ЧеРо, 2004. – 336 с.
- Німецька мова: Підручник / М.Р. Корольова, Е.І. Лисенко, В.Ю. Залевська та ін. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк., 1992. – 303 с.
- Німецька мова: Підручник / Н.П. Щербань, Г.А. Лабовкіна, Я.В. Бачинський, В.І. Кушнерик. Частина перша. – Чернівці, 2003. – 270 с.
- Універсальна машина природи: Збірник текстів із завданнями для креативного читання німецькою мовою / Укл.: Кантемір С.О. – Чернівці: Рута, 2004. – 33 с.
Методика викладання та методи навчання: практичні заняття, мовні ігри, система навчальних вправ, консультації.
Оцінювання:
поточне: тестове опитування, усні відповіді;
підсумкове: усний іспит.
Французька мова для неспеціальних факультетів
Шифр дисцпліни – 6.060103/1.09
Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Гідротехніка (водні ресурси)”
Мета курсу: розвити у студентів біологічного факультету важливі навички і вміння у розумінні іноземної мови як такої, що має власні фонетичну, граматичну, лексико-семантичну системи; виробити навички у розмовній практиці і на письмі, надати базові знання, пояснити основні граматичні, фонетичні, синтаксичні особливості мови, надати і закріпити на практиці певний лексичний об’єм, а також розвинути вміння висловлювати професійну думку іноземною мовою з використанням базової лексики зі спеціальності; даний курс носить і виховний характер, адже розглядає мову як окрему чітку структуру і вимагає підвищеної уваги не лише до мови, яка вивчається, але і до рідної мови студента. Розвиваючий аспект включає в себе надання стислої інформації про країну, мова якої вивчається безпосередньо через навчальні тексти, а також певні інформативні включення. Студенти оволодівають системою діалогічних реплік, які дозволяють спілкуватися іноземною мовою, описуючи сферу повсякденного життя або професійних інтересів.
Студенти повинні зокрема навчитися: вільно читати спеціальні тексти; Розуміти основний зміст прочитаного; формулювати питання до змісту прочитаного; перекладати зі словником текст; реферувати зміст прочитаного як українською так і французькою мовами.
Для засвоєння курсу пропонуються такі літературні джерела:
- Бурбело В.Б., Андрашко К.М. Словник французько-український, українсько-французький.- К., 1996.
- Витрецко Н.Л. Учебник французского языка для неязыковых (гуманитарных) вузов.- М., 1997.
- Дроздов А.А. Граматика французької мови в аблицяхтасхемах.- К., 1997.
- Князєва Д.А., Шаповал Г.Я., Яценюк М.Г. Завдання для проведення заять з розмовної практики для студентів неспеціальних факультетів.- ернівці, 1992.
- Попова Г.Н., Казакоа М. Грамматика французского языка. Практический курс.- М., 1999.
- Escalier J. Biologie humaine: Science, Santé , Economie.- P., 1989
Методика викладання та методи навчання: практичні заняття, мовні ігри, система навчальних вправ, індивідуальні консультації.
Оцінювання: Поточне: термінологічний диктант, граматичний диктант, самостійна робота, контрольна робота, експрес-опитування;
Підсумкове: залік/іспит
ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ
Шифр дисципліни – 6.060103/1.07
Курс - 3; семестр - 5; всього годин - 108; 3 кредити.
Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Гідротехніка (водні ресурси)”
Мета вивчення курсу:
• формування у студентів стійкого уявлення про зародження і еволюцію економічної думки, її різноманітних напрямів і течій;
• оволодіння основними економічними категоріями, принципами і законами економічної науки.
• виховання ринкового економічного мислення;
• ознайомлення з принципами економічної політики держави.
Завдання курсу:
• у результаті вивчення фундаментальної дисципліни „Економічна теорія” студент повинен знати зміст модульної програми у відповідності з цілями навчання та змістом матеріалу в модулях та вміти:
• застосовувати отримані на заняттях знання під час усіх видів практичних занять, що проводяться з викладачем;
• організовувати свою самостійну пізнавальну діяльність, самоконтроль і самоаналіз;
• самостійно здобувати нові знання.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:
1. Економічна теорія. Курс лекцій для студентів неекономічних спеціальностей / За ред.
І.Комарницького. – Чернівці: Рута.1999.
2. Економічна теорія. Практикум / За ред. І.Комарницького. – Чернівці: Рута, 2002.
3. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект / За ред. Г.Климко. – Київ, 2003.
4. Макконнел К., Брю С. Экономикс. – М.: Республика 1992.
5. Економічна енциклопедія: У 3 т. – К.: Видавничий центр «Академія».
Методика викладання та методи навчання. Навчальний курс складається із чотирьох кредитів По кожному з кредитів викладач читає 4-годинну установчу лекцію, у якій висвітлює основні теоретичні проблеми модуля, дає індивідуальні і групові завдання для самостійної роботи над модулем. Крім
лекційних занять передбачаються по кожному із трьох модулів по 6 годин семінарських і практичних занять та по 2 години для індивідуальних консультацій.
Оцінювання.
Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських, практичних та індивідуальних занять, самостійної роботи. Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на завершальному етапі.
ПРАВОЗНАВСТВО
Шифр дисципліни - 6.060103/00/1.09
Курс – 3; семестр – 2; всього годин – 81; 2,5 кредита.
Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Гідротехніка (водні ресурси)”
Оцінювання: залік
Мета курсу: дати студентам знання про природу і сутність державно-правових відносин та категорій; сформувати належний якісний рівень правосвідомості та правової культури. Для її досягнення вивчаються загальні положення теорії держави і права, а також галузевих юридичних наук; основні правові поняття і категорії, та науковий аналіз їх законодавчого закріплення.
На основі отриманих теоретичних знань виробити уміння здійснювати аналіз змісту нормативних актів, застосовувати норми права у самостійній практичній діяльності.
Для засвоєння курсу пропонуються такі літературні джерела:
- Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник. – К.: Атака. – 2001. – 176 с.
- Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – 528 с.
- Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
- Правоведение: Учебное пособие для высших учебных заведений. – Ростов н/Д: «Феникс», 2001. – 480 с.
- Румынина В.В. Основы права: Учебник для студентов учреждений сред. Проф. Образования. – М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2003. – 256 с.
Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари, індивідуальні консультації, дискусії.
Оцінювання: поточне: усні відповіді, реферати, контрольні роботи.
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Шифр дисципліни 6.060103/1.11
Курс – 1; семестр – 2; всього годин – 108; 3 кредити.
Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Гідротехніка (водні ресурси)”
Мета курсу: ознайомити студентів з найголовнішими подіями вітчизняної історії, з героїчними сторінками боротьби українського народу проти поневолення, за свою свободу, незалежність, державність; домагатися усвідомленого, міцного засвоєння ними програмного матеріалу, розуміння
історичного процесу як закономірного і безперервного розвитку людської цивілізації; навчити студентів самостійно встановлювати причинно-наслідкові зв’язки при аналізі історичних подій, фактів виробляти у них уміння використовувати історичний досвід для вирішення сучасних завдань.
Для її досягнення вивчаються історичні джерела і монографічна література, що сприяють розумінню та аналізу подій і явищ історії України; передбаченню висвітлення раніше вилучених з історичної пам’яті народу періодів українського суспільного життя, так званих „білих плям”: при викладенні матеріалу враховується фахова специфіка студентів факультету.
На основі неупередженого, об’єктивного викладу багатого фактичного матеріалу по кожній темі послідовно, у демократичному дусі здійснюється національно-патріотичне виховання студентів, вміло прищеплюється їм любов і повага до рідної Вітчизни – суверенної держави України. Виходячи з
принципу історизму (строге трактування кожної події, факту у межах відповідної історичної епохи) та з врахуванням досягнень сучасної історіографії студенти виробляють правильне розуміння закономірностей історичного процесу, загальнолюдської моралі та історичні цінності.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:
1. Алєксєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох. – К., 2000.
2. Бойко О.Д.Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.,2002.
3. Борисенко В.Й.Курс української історії. З найдавніших часів до ХХ ст. – 2-е вид. – К.,1998.
4. Буковина: історичний нарис / Відп. ред. В.М.Ботушанський. – Чернівці,1998.
5. Грицак Я.Й. Нарис історії України: Формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – К.,1996.
6. Лановик Б., Лазарович М. Історія України: Короткий курс лекцій. – Тернопіль, 2000.
Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари, індивідуальні консультації,
дискусії.
Оцінювання: іспит усний.
РЕЛІГІЄЗНАВСТВО
Шифр дисципліни – 6.060103/00/1.7
Курс - 3; семестр - 6; всього годин – 54; 1,5 кредиту.
Обов’язкова
Мета курсу: надати студентам знання про предмет та об’єкти вивчення релігієзнавства, основні розділи його дослідження, місце серед інших дисциплін. Студенти знайомляться з різними світоглядними культурами (релігія, вільнодумство), формами їх функціонування та роллю в суспільстві.
Для досягнення мети студентами вивчається історія виникнення та еволюції релігії і вільнодумства, форми їх функціонування на різних історичних етапах, трансформації та сучасний стан. Досліджується динаміка змін релігійної карти світу та мережі України і регіону. Студенти знайомляться з міжнародним та національним законодавством, що гарантує свободу совісті.
На основі отриманих теоретичних знань у студентів формується світоглядна культура, терпимість та толерантність до представників різних як світоглядних, так і конфесійних культур, що дозволяє попереджати конфлікти на цій основі. Вони розуміють витоки тих чи інших традицій специфіку менталітету певних народів.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:
1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук. ред. А.Колодного. – К., 2000.
2. Історія релігії в Україні: Навч. посібник / А.М.Колодний, П.Л. Яроцький, Б.О.Лобовик. – К.,
1997-1998.
3. Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: навчальний посібник. – Чернівці, 2004.
4. Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство: Підручник. – К., 2002.
5. Черній А.М. Релігієзнавство: Посібник. – К., 2003.
Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні, дискусії, індивідуальні завдання, підготовка рефератів, круглі столи, прес-конференції, зустрічі з церковним активом та відвідування церковних управлінських структур, аналіз релігієзнавчої та богословської літератури і періодики.
Оцінювання:
Поточне: контрольні роботи, усні відповіді.
Підсумкове: екзамен (письмовий, усний).
ПОЛІТОЛОГІЯ
Шифр дисципліни 6.060103/00/1.08
Курс – 4; семестри – 8; всього годин – 81; 2,5 кредита.
Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Гідротехніка (водні ресурси)”
Оцінювання: залік
Мета викладання дисципліни: оволодіння студентами знаннями і уміннями орієнтуватися в основних світових і вітчизняних політологічних школах і напрямках, вирізняти теоретичні, духовні, прикладні, інструментальні компоненти політичного життя, уявлення про політичні явища та процеси у світі, геополітику, геополітичний статус України, сформувати у студентства навички політичного аналізу, вміння застосовувати політичні знання у своїй професійній, громадській та політичній діяльності.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент має набути таких компетенцій: знати основні політологічні напрямки, школи та концепції; основні методи політологічних досліджень в їх порівняльній характеристиці із тими методами, що мають оволодіти майбутні спеціалісти з огляду на їхні медичні фахові кваліфікації; типологію політичної влади, політичні режими та стилі політичного управління в їх тісному взаємозв'язку із характером сучасних політичних процесів: джерела політичної влади та способи її реалізації; основні форми співвідношення суб'єктів і об'єктів політики в різноманітних політичних системах; походження та сутність держави, типологію сучасних держав, проблеми державотворення в сучасній Україні; роль та значення політичних партій в демократичному правовому суспільстві, спектр політичних рухів, партій та об'єднань в політичному житті України; типи виборчих систем, технологію проведення виборчих кампаній; міжнародні політичні організації, характер їхньої діяльності та вплив на політичні процеси в Україні; типи політичних культур та шляхи формування в українському суспільстві культури демократичного типу, взаємозв’язок політичної культури українців з їхнім національним характером.
На основі отриманих теоретичних знань студенти повинні вміти: орієнтуватись в розмаїтті політичних поглядів на сутність політичної системи та сучасної держави в тісному взаємозв'язку з практикою державотворення в сучасній Україні; науково осмислювати сутність сучасної політичної боротьби різноманітного спектру партій, рухів та об'єднань та вміти свідомо визначити своє місце в суспільстві; усвідомити місце політики як специфічного явища суспільного життя в контексті інших соціальних явищ та процесів, економіки, релігії, науки, культури, освіти, медицини; зрозуміти сутність політичного лідерства, основні вимоги до лідера та здійснюваної ним влади; пояснити характер сучасних політичних систем, закономірності переходу від тоталітарної до демократичної політичної системи, до громадянського суспільства та правової держави; пояснити особливості політичної психології та роль психологів у виборчих кампаніях.
Змістовний модуль 1
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПОЛІТОЛОГІЇ.
БАЗОВІ ІНСТИТУТИ ТА ПРОЦЕСИ ПОЛІТИЧНОЇ СФЕРИ
НЕ.1.1. Політологія як наука
Поняття “політика” і “політологія”. Предмет науки про політику. Методи політичної науки: історичний, порівняльний, системний, структурно-функціональний, емпіричний, соціологічний, біхейвіористський, загальнологічні методи дослідження. Функції науки про політику: методологічна, науково-теоретична, світоглядна, регулятивна, прогностична, аксеологічна. Структура та система політології. Основні закономірності та парадигми політичної науки. Поняття та категорії політології. Місце та роль політології серед інших соціально-економічних та гуманітарних наук. Виникнення політичної науки як самостійної галузі знання та її боротьба за самостійне існування.
НЕ.1.2. Основні етапи розвитку світової політичної думки
Загальна еволюція концепції політики як соціального. Політичні концепції в країнах Стародавнього Сходу. Політичні ідеї Стародавньої Греції (Сократ, Платон, Аристотель). Політична думка Стародавнього Риму. Цицерон. Середньовічна політична концепція. «Володар» Н. Макіавеллі. Макіавелізм. Т. Гоббс та Дж. Локк про державу та політику. Раціоналістичне трактування політики в працях французьких просвітників. Політична доктрина марксизму. Раціональна ідеологія М. Вебера. Політичні концепції ХХ ст.
НЕ.1.3 Політика як соціальне явище
Історія визначення поняття та категорії “політика”, її сутнісних ознак. Економічні, соціальні, духовні детермінанти політики. Поняття соціального інтересу. Визначення і здійснення всезагальних інтересів як важлива передумова збереження цілісності диференційованого суспільства, порядку, взаємодії індивідів і спільнот між собою. Суб’єкти і об’єкти політики. Основні функції політики: визначення цілей суспільного розвитку, збереження стабільності соціуму, розподіл ресурсів, управління і регулювання суспільних процесів, соціалізація особи. Політика насильства і примусу. Правова і соціально-спрямована політика. Ознаки і принципи сучасного цивілізованого політичного процесу. Політика як мистецтво можливого суб'єктивно бажаного і здійснення об’єктивно необхідного. Проблема типологізації політики.
НЕ.1.4. Політична влада
Влада як явище суспільного життя. Концептуальні підходи до проблеми політичної влади. Сутність політичної влади та її головні властивості. Функції влади. Співвідношення державної та політичної влади. Ресурси та джерела влади. Структура владних, відносин та механізм здійснення політичної влади. Носії влади. Основні способи існування влади. Напрямки та способи функціонування влади. Методи здійснення влади. Типи та види влади. Традиційні форми політичної влади. Концепція поділу влади. Централізація та децентралізація влади
НЕ.1.5. Політична система суспільства
Місце і роль політичної системи в життєдіяльності суспільства. Сутність і типи сучасних політичних систем. Класичні уявлення про політичні системи. Політична влада як основа політичної системи. Структура політичної системи суспільства. Політичний режим. Типологія і динаміка політичних режимів. Основні риси політичного режиму в Україні на сучасному етапі.
НЕ.1.6. Держава в політичній системі суспільства
Поняття держави, її визначальні ознаки і типи. Виникнення та еволюція держави. Різновиди і типи держави. Форми правління держави. Форми державного устрою. Функції держави. Держава і право. Апарат державного управління. Система центральних, регіональних і місцевих органів державного управління.
НЕ.1.7. Політичні партії та партійні системи
Партія як політичний інститут. Виникнення та еволюція політичних партій. Класичні теорії політичних партій і партійних систем. Основні ознаки партії. Багатоманітність підходів до класифікації політичних партій. Внутрішні та зовнішні функції політичних партій в суспільстві. Поняття і типи партійних систем. Типологія партійних систем.
Змістовний модуль 2.
Форми РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ПРОЯВИ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ.
ПРИКЛАДНА ПОЛІТОЛОГІЯ
НЕ.2.1. Демократія як форма організації суспільно-політичного життя
Сутність поняття «демократія». Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства. Демократія та її роль в політичному процесі. Основні критерії, принципи та ознаки демократичної організації суспільства. Проблеми становлення демократії в Україні.
НЕ.2.2. Громадські організації та групи тиску
Поняття громадських організацій та рухів. їх місце і роль у політичній системі суспільства. Об'єктивні та суб'єктивні передумови та причини їх виникнення. Мета, завдання та організаційно-структурне забезпечення громадських організацій. Підходи до типології громадсько-політичних організацій та рухів. Функції громадсько-політичних організацій та рухів. Групи тиску, поняття, суспільні функції та технологія діяльності. Характер та можливості впливу груп тиску на політичну владу. Лобізм як політична практика. Типи лобіювання. Форми політичного лобі.
НЕ.2.3. Політичні еліти та лідерство
Сутність політичного елітизму та генеза цього поняття. Класичні теорії еліт. Сучасні концепції еліт. Чинники елітарності суспільства. Політична еліта в структурі влади. Системи рекрутування еліт. Політична еліта та демократія. Природа і соціальна сутність лідерства. Генеза класичних поглядів на політичне лідерство. Типологія політичного лідерства. Класифікація М. Вебера. Соціальна роль та функції політичного лідера. Політичний імідж. Проблеми формування політичних лідерів у сучасній Україні НЕ.2.4 Політична свідомість та політична культура
Політична свідомість як форма відображення політичного буття. Політична свідомість суспільства, соціальної групи та особи. Структура та підструктура політичної свідомості. Політична субкультура. Типи політичної свідомості. Сутність, структура, типи політичної культури. Функції політичної культури. Історичні особливості формування політичної культури в Україні, її стан в сучасних умовах.
НЕ.2.5. Політичні ідеології
Поняття ідеології та класичні уявлення про неї. Функції політичної ідеології. Державна ідеологія та політичний ідеал. Рівні політичної ідеології. Основні ідейно-політичні течії сучасності. Лібералізм та неолібералізм. Консерватизм та неоконсерватизм. Марксизм та соціал-демократизм. Фашизм та неофашизм. Християнсько-демократична ідеологія. Ідеологічні орієнтації українського суспільства. Національна ідея та ідеологія державотворення в Україні
НЕ.2.6. Політичні конфлікти
Поняття конфлікту як соціального явища. Західна конфліктологія: історичні та теоретичні аспекти. Співвідношення соціального та політичного конфліктів. Політичні інтереси та суперечності як об'єктивні та суб'єктивні передумови виникнення конфліктів. Форми, моделі, типи і функції політичного конфлікту. Джерела та чинники конфліктів. Учасники та сторони конфлікту. Способи врегулювання та управління політичними конфліктами.
НЕ.2.7. Вибори та виборчі системи
Поняття виборів. Класифікація та особливості виборів. Функції виборів у суспільстві. Принципи виборчого права та організація демократичних виборів. Типи виборчих систем. Умови ефективності виборів Проблеми формування виборчої системи України.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:
- Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Конспект лекцій.-К., 1999.
- Піча В.М., Хома Н.М. Політологія.- Львів,2001.
- Бебик В.М. Політологія: теорія, методологія, практика.- К., 1997.
- Брегеда А.Ю. Основи політології.- К., 1997.
- Вебер М. Избранные произведения.- М., 1990.
- Гаєвський Б. Українська політологія.- К., 1995.
- Гелей С., Рутар С. Основи політології.- Львів, 1996.
- Гелей С., Рутар С. Політологія.- К., 1999.
- Ерышев А.А. История политических и правовых учений.-К., 1998.
- История политических и правовых учений/ Под ред. В.С.Нерсесянца.- М., 1995.
- Кухта Б. З історії української політичної думки.- К., 1994.
- Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології: Навч. посібник.- К., 1996.
- Мадіссон В.В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин: Навч. посібник.- К., 1997.
- Політологія /За ред. О.Бабкіної, В.Горбатенка.- К., 1998.
- Політологія. Кінець XIX – перша половина XX cт.: Хрестоматія /За ред. О.І. Семківа.- Львів, 1996.
СОЦІОЛОГІЯ
Шифр дисципліни – 6.092601/00/1.10
Курс – 4; семестри – 7; всього годин – 81; 2,5 кредита.
Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Гідротехніка (водні ресурси)”
Мета даного курсу: сформувати соціологічне мислення у студентів, підготувати їх до сприйняття і розуміння складних соціальних процесів, що відбуваються в Україні і світі на початку ХХІ століття, привити основні навички вивчення соціальних процесів та явищ на емпіричному рівні.
Головні завдання курсу полягають в ознайомленні з загальнотеоретичними аспектами соціальної науки, її основними законами і категоріями; вивченні напрямів галузевої соціології; формуванні основних навичок соціологічного дослідження.
Змістовний модуль 1.
Методологічні засади соціологічного знання
НЕ 1.1. Соціологія як наука про суспільство. Поняття об’єкта та предмета наукового дослідження. Суспільні відносини як об’єкт соціологічної та інших суспільних наук. Основні підходи до визначення соціології. Специфіка законів і категорій соціології. Структура соціологічного знання. Функції соціології. Місце соціології в системі суспільних наук. Сучасні глобалізаційні процеси і утворення нових спільнот, самовизначень, роль соціології в сучасному суспільстві. Зміна сучасних світоглядних орієнтирів і самоідентифікацій молоді і зміна місця соціології в системі наук. Урізноманітнення політичного життя в Україні і зміна статусу соціології в українському суспільстві.
НЕ 1.2. Виникнення, основні етапи та напрямки соціології. Об’єктивні передумови і фактори виникнення соціології як самостійної науки. Протосоціологічні ідеї. Роль О.Конта у становленні соціології. Основні етапи розвитку соціології. Соціологічний позитивізм О. Конта. Соціологічні вчення Г.Спенсера, К. Маркса, Г.Зіммеля, Е. Дюркгейма, М. Вебера., Ф. Тьоніса. Відкриття матеріалістичного розуміння історії як загальнометодологічної основи вивчення суспільства та історії. Основні напрямки класичної соціології (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.). Причини появи у ХХ ст. різних соціологічних учень. Основні школи та концептуальні напрямки сучасної західної соціології Основні етапи розвитку соціології в Україні. Соціологічні ідеї представників української соціології другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Особливості розвитку вітчизняної соціології у ХХ ст. Розвиток української соціології в еміграції. Українська соціологія сьогодні: стан, перспективи.
НЕ 1.3. Суспільство як соціальна система. Поняття суспільства та його типологія, теорії походження. Характерні особливості сучасного суспільства. Соціальні групи як основні елементи соціальної структури. Класифікація соціальних груп. Соціальні інститути та організації: класифікація, функції.
НЕ 1.4. Соціальна структура та соціальна стратифікація суспільства. Соціальна стуктура суспільства та її основні елементи, характеристика системи зв’язків між основними елементами соціальної структури суспільства. Соціальні статуси та статусні групи в соціальній структурі. Роль символів соціальних статусів в соціальній мобільності сучасного суспільства. Сутність та характеристика соціальної стратифікації. Історичні типи та види соціальної стратифікації сучасного суспільства. Критерії та показники соціальної стратифікації. Діалектика соціальної інтеграції та соціальної диференціації українського суспільства. Поняття соціальної мобільності, її типи та фактори. Соціальна структура сучасного українського суспільства: стан проблеми. Трансформація соціальної структури українського суспільства. Проблеми соціальної мобільності в українському суспільстві. Соціальна політика як фактор стабілізації суспільного життя: мета, напрямки, пріоритети соціальної політики української держави на сучасному етапі соціальної трансформації українського суспільства.
Змістовний модуль 2.
Соціологічні теорії середнього рівня
НЕ 2.1. Особистість у системі соціальних зв’язків. Особистість як предмет соціологічного аналізу, основні напрями дослідження особистості в соціології. Особистість як суб’єкт і об’єкт соціальних відносин суспільства. Соціальний процес становлення та розвитку особистості. Соціологічні теорії особистості. Соціологічна структура особистості. Система потреб, інтересів, мотивів, стимулів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, соціальних позицій в процесі самореалізації особистості. Соціологічна типологія особистості. Шляхи взаємодії особистості і сучасного українського суспільства. Проблеми ефективності соціальної активності особистості в українському суспільстві. Соціалізація особистості в українському суспільстві: сутність, фактори, механізми.
НЕ 2.2. Соціологія сім’ї та гендерні дослідження. Сім’я як об’єкт соціологічного аналізу. Предмет соціології сім’ї як спеціальної соціологічної теорії. Соціальні особливості становлення, функціонування та розвитку сім’ї в системі соціальних відносин. Аналіз основних аспектів функціонування інституту сім’ї в конкретно-історичному типі суспільства: умови та спосіб життя сім’ї, етапи життєвого циклу сім’ї. Основні функції та форми сучасної сім’ї. Стан і тенденції розвитку сучасних шлюбно-сімейних відносин в Україні. Основні причини розлучень в Україні. Соціально-психологічні фактори виявлення та усунення внутрісімейних конфліктів. Соціокультурні фактори стабілізації та гармонізації шлюбно-сімейних відносин в українському суспільстві. Соціальні проблеми функціонування молодої сім’ї. Демографічна ситуація в Україні, її ускладнення і загострення на сучасному етапі.
НЕ 2.3. Соціологія культури і науки. Культура як предмет наукового та філософського пізнання. Культура в системі соціологічного знання, емпіричний рівень дослідження культури в соціології. Соціологічний зріз структури культури. Елітарна й масова культури, роль масової культури в трансформації духовного обличчя сучасної молодої людини. Соціокультурні аспекти глобалізації. Проблеми збереження національної ідентичності української культури в епоху глобалізації. Процеси трансформації української культури в умовах ринкових перетворень і необхідність збереження її гуманістичного потенціалу. Історія виникнення і розвитку науки. Соціальні функції науки. Проблеми розвитку вітчизняної науки.
НЕ 2.4. Організація та проведення соціологічного дослідження. Соціологічне дослідження як спосіб поєднання теоретичного та емпіричного рівнів соціально-наукового знання. Проблема, об’єкт і предмет дослідження. Мета, завдання, цілі, гіпотези соціологічного дослідження. Інтерпретація й операціоналізація основних понять соціалогічного дослідження. Програма дослідження як його організаційне підгрунтя. Поняття генеральної та вибіркової сукупності. Одиниці добору й одиниці спостереження. Репрезентативність і принципи формування вибіркової сукупності. Типи, механізми й обсяги вибірки. Метод як система формалізованих правил збору первинної соціологічної інформації. Класифікація методів проведення соціологічного дослідження. Якісні і кількісні методи збирання інформації. Особливості, пізнавальні можливості, недоліки методів соціологічного дослідження: опитування, аналіз документів, спостереження, соціальний експеримент, експертні оцінки, соціометрія, соціальний моніторинг. Обробка соціологічної інформації. Соціальна інженерія. Підготовка польових працівників (анкетерів, інтерв’юерів) і контроль якості їх роботи. Практичне значення конкретних соціологічних досліджень.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:
1. Дворецька Г.В. Соціологія: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1999. – 340с.
2. Дворецька Г.В. Соціологія Навч. посіб. – 2-е вид. – К.: КНЕУ, 2002. – 472с.
3. Зарубежная социология ХХ ст. Хрестоматия. Тексты / Под ред. В.Г. Городяненко. – Днепропетровск: ДНУ, 2001. – 336с.
4. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку 20 ст.), - К.: Либідь, 1993. – 336с.
5. Некрасов А.И. Основы социологии: конспект лекций. – Харьков, ООО «Одисей», 2002. – 256с.
6. Соціологія. Навч. пос. – К.: НАУ, 2003. – 204с.
7. Піча В.М. Соціологія. Навч. пос. – К.: Каравела, 1999. – 248с.
8. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: курс лекций. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Центр, 2003. – 224с.
9. Система социологического знания: Учеб. пособие / Сост. Г.В. Щекин. – 4-е изд. – К.: МАУП, 2001. – 179с.
10. Соціологія: Курс лекцій / За ред. М. Пічі. – 2-е вид. – Львів: „Новий світ - 2000”, 2002. – 248с.
11. Соціологія: Підр. / За ред. В.Г. Городяненка. – 2-е вид. – К.: Академія, 2002. – 560с.
12. Соціологія: Навч. посіб. / За ред. С.О.Макєєва. – 2-е вид., випр. і доп. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2003. – 455с
13. Социология: Учеб. для вузов / Под. ред. проф. В.Н. Лавриненко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2003. – 407с.
Оцінювання: залік
Фундаментальні та професійно-орієнтовані дисципліни
ГІДРАВЛІЧНІ І АЕРОДИНАМІЧНІ МАШИНИ
Шифр дисципліни – 6.092601/00/2.13
Курс – 4; семестри – 8; всього годин – 81; 2,5 кредита.
Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Гідротехніка (водні ресурси)”
Оцінювання: залік
Мета вивчення дисципліни - Основною метою викладання дисципліни підготувати майбутнього фахівця спеціальності 0926 "Водні ресурси" .Перелік основних знань, умінь і навичок, що будуть сформовані у процесі вивчення курсу проводити вишукувальні роботи, користуватись обчислювальною технікою та діючими методиками і нормативними документами, виконувати інженерні розрахунки елементів споруд водопостачання та водовідведення; дисципліна "Гідравлічні та аеродинамічні машини" надає студентам необхідні знання про теоретичні основи, види гідравлічних і аеродинамічних машин для систем водопостачання та водовідведення, характеристики машин, підбір машин та аналіз їх функціонування в системах, сумісну роботу машин, регулювання машин та експлуатацію гідравлічних і аеродинамічних машин. Формує у студентів фундамент теоретичних знань для подальшого вивчення основних профілюючих дисциплін спеціальності.
Вивчення курсу здійснюється за двома змістовними модулями за семестр:
Змістовний модуль 1
НЕ 1.1 Основні властивості механіки рідин і газу. Фізичні властивості рідин і газів. Основні параметри фізичного стану рідини. Основні положення термодинаміки. Основи молекулярно-кінетичної теорії газів.
НЕ 1.2 Основи технічної механіки рідини та газу.
Сполучені посудини. Закон Паскаля. Геометрична, енергетична і механічна суть рівняння Бернуллі. Рівняння Бернуллі для потоку реальної рідини. Гідравлічний удар в трубах.
НЕ 1.3 Основи роботи насосів.
Класифікація нагнітачів. Основні технічні параметри насосів. Висота всмоктування насоса і поняття про явище кавітації. Основні положення роботи лопатевих насосів.
НЕ 1.4 Конструкції та коротка характеристика основних лопатевих насосів .
Відцентрові горизонтальні насоси двопоточного входу. Багатоступінчасті горизонтальні насоси. Осьові насоси.
НЕ 1.5 Характеристика відцентрових насосів.
Теоретичні характеристики відцентрового нагнітача. Робочі характеристики насоса. Обточування робочого колеса відцентрового насоса.
НЕ 1.6 Робота відцентрового насоса в системі трубопроводів.
Характеристика трубопроводу і робочий режим насоса. Регулювання робочих параметрів відцентрових насосів. Паралельна робота насосів у системі трубопроводів. Послідовна робота відцентрових насосів.
Змістовний модуль 2
НЕ2.1 Особливості будови сумісних характеристик насосів, які встановлені у водяних свердловинах.
Аналіз робота насоса окремої свердловини та трубопроводу. Сумісна робота декількох свердловинних насосів і збірного водоводу. Сумісна робота паралельно включених насосів.
НЕ2.2 Водопіднімальне обладнання свердловин.
Відцентрові свердловинні електронасосні агрегати. Свердловинні насоси з трансмісійним валом. Повітряні водо піднімачі.
НЕ2.3 Струминні насосні установки для водяних свердловин і штангові насоси.
Принцип роботи гідроструминного насоса та приклади його застосування.
Штангові насоси.
НЕ2.4 Об'ємні насоси.
Класифікація і принцип роботи поршневих насосів. Насоси, що використовуються при будівельних роботах. Діафрагмові насоси.
НЕ2.5 Роторні насоси.
Шестеренні насоси. Гвинтові насоси. Шлангові насоси.
НЕ2.6 Насоси, робота яких базується на використанні сил тертя.
Вихрові, відцентрово-вихрові і вільно вихрові насоси. Дискові і шнекові насоси.
НЕ2.7 Аеродинамічні машини.
Загальні положення роботи компресорних машин. Турбінні повітродувки.
НЕ2.8 Компресори.
Ротаційні компресори. Поршневі компресори. Аналіз теоретичного робочого процесу поршневого і компресора.
НЕ2.9 Електропровід насосних і компресорних установок.
Загальні положення електропостачання. Регулювання частоти обертання електродвигунів. Апаратура управління та захисту.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:
- Артоболевский И.И. Механизмы в современной технике. В 7-й т. Т. VI.
- Слектрические механизмы. Т. VII. Гидравлические й пневматические механизмы. Справочное пособие для инженеров, конструкторов й изобретателей. - Изд. 2-е. -М.: Наука, 1981.
- Дробник В.Ф. Гидравлика и гидравлические машины / Под ред. Суллы М.Б.
- Учебн. пособие для студ. - М: Просвещение, 1987.
- Костишин В.С. Моделювання режимів роботи відцентрових насосів на основі електрогідравлічної аналогії. - Ів.-Франківськ, 2000.
- Латвийская сельськохозяйственная академия. Труды ЛСХА. Вьш. 216.
- Надежность й ремонт гидропровода / [Ред. кол. вьш. В. Фрейманис (отв. науч. ред.) й др.] - Смава, 1984.
- Писаренко Г.С., Каминер А. А. Аэродинамическое демпфирование
колебаний лопаток турбомашин / АН УССР, Ин-т пробл. прочности. К.:
Наукова думка, 1991.
- Юращик И.Л. й др. Утилизация теплоты приводных газотурбинных установок. - К.: Техника, 1991.
- Срібнюк С.М. Гідравлічні та аеродинамічні машини. Основи теорії і застосування: Навчальний посібник. -К.: Центр-навчальної літератури. 2004.
ОХОРОНА ПРАЦІ
Шифр дисципліни – 6.092601/00/2.11
Курс – 4; семестри – 7; всього годин – 54; 1,5 кредита.
Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Гідротехніка (водні ресурси)”
Мета курсу: надати студентам теоретичні знання та практичні навики, пов’язані зі створенням безпечної техніки і забезпеченням безпечних та нешкідливих умов праці на підприємствах водопостачання та водовідведення.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:
1. Закон України “Про охорону праці”.
2. Закон України “Про пожежну безпеку”.
3. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.:
Преса України, 1997. – С. 80.
4. Законодавство України про охорону праці. Том 1-4. Держнаглядохоронпраці. – К.: Основа,
1995. – С. 1866.
5. Правила пожежної безпеки в Україні. – К.: Укрархбудінформ, 1995. – С. 195.
6. Державні стандарти України (ДСТУ) з питань охорони праці.
Методика викладання та методи навчання: лекції.
Вибіркові навчальні дисципліни.
Професійно орієнтовані дисципліни
ТЕХНОЛОГІЇ ОЧИЩЕННЯ ВОД.
Шифр дисципліни – 6.060103/00/4.03
Курс – 3;4 семестри – 6,7; всього годин – 108; 3 кредита.
Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Гідротехніка (водні ресурси)”
Завдання дисципліни:
- Ознайомлення з хімічними і фізико – хімічними властивостями води, як багатокомпонентного розчину;
- Ознайомлення з методами класифікації домішок у складі природних і стічних вод, обгрнунтуванням і методами підготовки води;
- Вивчення теоретичних основ підготовки питної води з підземних джерел водопостачання;
- ознайомлення з хімічними основами процесів прояснення води та їх технологією;
- Вивчення теоретичних основ процесів коагуляції і флокуляції, технологій очистки води флокулянтами;
- Вивчення теоретичних основ дегазації води;
- Ознайомлення з теоретичними основами процесів хімічного, електрохімічного та адсорбційного очищення природних і стічних вод;
- Вивчення теоретичних основ технологічних процесів дезодорації і знезараження води;
- Ознайомлення з спеціальними методами підготовки води (йонообміннні, мембранні, електрохімічні процеси);
- Ознайомлення з основами технологічних процесів з опріснення, знесолення та кондиціонування води;
- Вивчення теоретичних основ біохімічної очистки води;
Вивчення курсу здійснюється за двома змістовними модулями:
Змістовний модуль 1
НЕ1.1 . (Лекція) Хімічні і фізико-хімічні властивості води
Фізичні властивості води. діаграма стану води. хімічні властивсті води. біологічні властивості води.
НЕ1.2 (Лекція) Обгрунтування технології підготовки води
Характеристика та класифікація процесів підготовки води. Характеристика основних технологічних схем підготовки води. Основні крітерії для вибору технологічних схем. Сучасні технологічні схеми для підготовки питної води.
НЕ1.3(Лекція) Технологія підготовки води з підземних джерел
Децентралізоване водопостачання. Гігієнічні вимоги до якості питної води з підземних джерел. Технологічні процеси підготовки питної води з підземних джерел . Водозабірні споруди підземних вод.
НЕ1.4(Лекція) Прояснення природних і стічних вод від грубодисперсних завислих речовин
Суспензії і емульсії. Теоретичні основи процесу прояснення води. Прояснення природних і стічних вод відстоюванням та фільтруванням.
НЕ1.5 (Лекція) Коагуляційне очищення природних і стічних вод
Фільтрація домішок. Теоретичні основи коагуляції.Механізм очищення води коагулянтами Очищення води флокулянтами. Контактна коагуляція, електрохімічне коагулювання
Змістовний модуль 2
НЕ 2.1 (Лекція) Хімічне і електрохімічне очищення природних і стічних вод.
Суть способу і сфери його застосування. Розчинність речовин описно-відновні процеси. Хімічне осадження домішок. Електрохімічне виділення металів.
НЕ 2.2 (Лекція) Процеси дегазації води
Суть способу дегазації і галузі його застосування. Розчинність газів у воді
Фізичні способи дегазації води. Хімічні способи дегазації води
НЕ 2.3(Лекція) Адсорбційне очищення природних і стічних вод
Характеристика адсорбентів, рівновага під час адсорбації. Визначення основних технологічних параметрів адсорбційного очищення вод. Регенерація адсорбентів. Апаратурне оформлення адсорбційного очищення води.
НЕ 2.4(Лекція) Теоретичні основи і технологічні процеси дезодорації і знезараження води
Суть методів і сфера їх застосування. Дезодорація води окисниками, активованим вугіллям таокисно-сорбційна дезодорація. Знезараження води. Знезараження води хлором, озоном, випромінюванням та іншими методами.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:
1. Доливно-Добровольский Л.Б. Химия и микробиология воды. К., Вища школа, 1971, 306 ст.
2. Запольський А.К. Фізико-хімічні основи технології очищення стічних вод.- К.: Лібра, 2000.- 551с.
3. Карюхина Т.А., Чурбанова И.Н. Химия воды и микробиология. М., Стройиздат, 1983, 169ст.
4. Таубе П.Р., Баранова А.Г. Химия и микробиология воды. М., Высшая школа, 1983, 280ст.
5. Кульский Л.А. Основы химии и технологии воды. К., Наукова думка, 1991, 564ст.
6. Кульский Л.А. Справочник по свойствам , методам анализа и очистке воды. К., Наукова думка, 1980, 681ст.
7. Фрог Б.Н. Водоподготовка.- М.: 2001.- 677с.
8. Кульский Л.А., Накорчевская В.Ф. Химия воды. К., Вища школа, 1983, 239ст.
9. Лурье Ю.Ю. Унифицированные методы анализа вод. М., Химия, 1973, 376ст.
10. Рубина А.Л. Химия промышленных сточных вод. М. Химия, 1983, 359ст.
11. Запольский А.К., Баран А.А. Коагулянты и флокулянты в процессах очистки воды. Л., Химия, 1987, 208ст.
12. Сенявин М.М., Мясоедов Б.Ф. Определение нормируемых компонентов в природных и сточных водах. М., Наука, 1987, 624ст.
13. Резников А.А. Методы анализа природных вод. М., Госгеолтехиздат, 1963.
14. Кульский Л.А. Вода знакомая и загадочная. К., Радянська школа, 1982, 120 ст.
Оцінювання: залік в 6 семестрі.
ВОДНОТЕХНІЧНІ ВИШУКУВАННЯ
Шифр дисципліни – 6.092601/00/4.05
Курс – 4; семестри – 7, 8; всього годин – 162; 6,5 кредита.
Статус курсу вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Гідротехніка (водні ресурси)”
Оцінювання: залік в 7 семестрі, екзамен у 8 семестрі
Дисципліна “Водно-технічні вишукування” передбачає вивчення сучасних методів вишукувань і досліджень водних об’єктів, а також деяких гідрологічних явищ, які чинять негативний вплив на господарські об’єкти і споруди. Зміст курсу передбачає послідовне ознайомлення з організацією і забезпеченням вишукувань, змістом необхідних підготовчих робіт, змістом і проведенням натурних (стаціонарних і експедиційних) гідрологічних досліджень, а також використанням таких сучасних прийомів і методів, як аерокосмічна інформація.
Метою курсу є: формування теоретичних уявлень, знань та деяких практичних навичок майбутніх фахівців з водопостачання та водовідведення у галузі виконання водно-технічних вишукувань.
Завдання курсу:
- Ознайомлення студентів з нормативними документами, організацією і забезпеченням вишукувань, етапами проведення робіт і звітною документацією;
- Вивчення методів і способів проведення гідрологічних, метеорологічних , топографо-геодезичних робіт, а також інженерно-геологічних, геоморфологічних, грунтово-ботанічних вишукувань, які виконуються разом з водно-технічними і можуть слугувати джерелом інформації про водні об’єкти і гідрологічні явища.
- Вивчення способів проведення вишукувань для водопостачання і водовідведення (при проектуванні водозаборів, випусків стічних вод, прокладанні трубопроводів та їх переходів через водні перешкоди).
- Вивчення правил техніки безпеки при проведенні водно-технічних вишукувань.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:
- Аэрокосмические методы географических исследований / В.М.Сердюков, Г.А.Патыченко, Д.А.Синельников. - К.: Вища шк., 1987. – 223 с.
- Брюханов А.В., Господинов Г.В., Книжников Ю.Ф. Аэрокосмические методы в географических исследованиях. – М.: Изд.-во Моск. ун-та, 1982. – 233с.
- Быков В.Д., Васильев А.В. Гидрометрия. – Л.: Гидрометеоиздат, 1972. – 448с.
- Васильев В.В., Шмидт С.В. Водно-технические изыскания. – Л.: Гидрометеоиздат, 1987. – 357с.
- Водогрецкий В.Е., Крестовский О.Н., Соколов Б.Л. Экспедиционные гидрологические исследования. – Л.: Гидрометеоиздат, 1985. – 233с.
- Гришанин К.В., Сорокин И.Ю. Гидрология и водные изыскания / Под ред. К.В.Гришанина. – М.: Транспорт, 1982. – 212с.
- Доманевский Н.А. Речные и озерные изыскания и исследования. – М.: Водный транспорт, 1973. – 363с.
- Руководство по топографической съемке. Высотные сети М.: Недра, 1976. – 208с.
- Серебряков В.В., Лопатин Н.Г. Водные изыскания. – М.: Траспорт, 1983. – 240с.
- Шумков И.Г. Речная аэрогидрометрия. – Л.: Гидрометеоиздат, 1982. – 208с.
МІСЬКІ ІНЖЕНЕРНІ МЕРЕЖІ
Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр
Шифр дисципліни – 6.092601/00/4.06
Назва напряму –Водні ресурси
Курс – 4; семестри – 7, ; всього годин – 108; 3,5 кредита.
Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Гідротехніка (водні ресурси)”
Мета вивчення дисципліни – формування у майбутніх фахівців знань про споживачів, схеми та устаткування сучасних інженерних мереж у населених пунктах та умінь з сучасних методів їх проектування та технічної експлуатації. Формує у студентів фундамент теоретичних знань для подальшого вивчення основних профілюючих дисциплін спеціальності.
Основними завданнями , що моють бути вирішені в процесі викладання дисципліни, є теоретична та практична підготовка студентів з питань:
- проектування сучасних інженерних мереж;
- експлуатації інженерних мереж;
- підвищення благоустрою населених пунктів.
Змістовий модуль 1
«Проектування інженерних мереж»
НЕ 1.1. Загальні відомості про інженерні мережі
Історія розвитку інженерних мереж. Характеристика інженерних мереж. Способи прокладання мереж.
НЕ 1.2 Водопровід
Загальні відомості. Особливості прокладання водопровідних мереж. Основні вимоги до випробовування систем водопостачання.
НЕ 1.3 Каналізація
Загальні відомості. Прокладання мереж. Каналізування окремих будинків та споруд.
Змістовий модуль 2
«Організація міських інженерних мереж»
НЕ 2.1 Газопостачання
Схеми міських систем газопостачання. Влаштування зовнішніх газопроводів. Споживання газу. Ефективне використання газового палива.
НЕ 2.2. Мережі теплопостачання.
Загальна характеритика теплових мереж. Системи та схеми гарячого водопостачання. Зниження металоємності та втрат тепла.
НЕ 2.3. Кабельні лінії
Типи кабелів та умови їх прокладання. Схеми та системи електричних мереж. Комплексна механізація прокладання кабельних мереж.
НЕ 2.4. Будівельні конструкції підземних мереж
Загальні відомості. Матеріали інженерних мереж. Основи під трубопроводи та колектори. Конструкції камер та колодязі.
НЕ 2.5 Технічні умови прокладання мереж
Комплексне проектування міських інженерних мереж. Глибина закладання мереж. Перетини підземних мереж
НЕ 2.6 Сумісне прокладання інженерних мереж
Прокладання в траншеї. Прокладання в технічних підпіллях будівель. Прокладання в прохідних і непрохідних каналах. Приклади розміщення мереж.
В результаті засвоєння курсу студенти повинні визначати за допомогою відповідних методик визначати на основі даних про планування населених пунктів можливості прокладання інженерних мереж, вибирати необхідні способи прокладки мереж з техніко-економічним порівнянням, використовуючи дані про їх продуктивність, складати проектну документацію і звітність, первинну виконавчу документацію і звітність керуючись нормативними документами, знати Державні будівельні норми, основи прокладання та проектування сучасних міських інженерних мереж та їх елементів.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:
- Водопровідна мережа міста. Методичні вказівки. Укл. Шевчук П.І. – Чернівці: Рута, 2007. – 136 с;
- ГОСТ 21.604-82. Водоснабжение и канализация. Наружные сети. Рабочие чертежы. – 6 с;
- ДБН 360-92**.Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. – К.: Держбуд України, 2002. – 108 с;
- ДСТУ Б А.2.4-4-95. Основні вимоги до робочої документації. – К.: Держбуд України, 1997. – 53 с;
- ДСТУ Б А.2.4-8-95. Умовні позначення елементів санітарно-технічних систем. – К.: Держбуд України, 1996. – 14 с;
- Монтаж систем внешнего водоснабжения и канализации: Справочник. – М.: Стройиздат, 1998. – 654 с;
- Татура О. Є. Сівак В. М. Зниження металомісткості підземних комунікацій – К.: Будівельник, 1991. – 144 с.;
- Ширакс З.Э. Совмещенная прокладка инженерных сетей. – М.: Стройиздат, 1991. – 240 с.;
- Кравченко В. С. Водопостачання та каналізація – К.: Кондор, 2003. – 286 с
- Орлов В.О. Сільськогосподарське водопостачання: Підручник. – К.: Вища школа, 1998. – 182 с;
- СНиП 2.04.032-84. Водоснабжение. Наружные сети и сооружения. – М.: Стройиздат, 1985. – 131 с;
- СНиП 2.04.02-85. Канализация. Наружные сети и сооружения. – М.: Стройиздат, 1986. – 72 с;
- Справочник проектировщика. Водоснабжение населенных мест и промышленных предприятий. – М.: Стройиздат, 1977. – 288 с;
- Справочник проектировщика. Канализация населенных мест и промышленных предприятий. – М.: Стройиздат, 1981. – 631 с;
- Блок В. М. Электрические сети и системы. М.: ВШ, 1986. – 430с.;
- ДБН В.2.5-2001. Газопостачання. – К.: Держбуд України, - 2001;
- ДНАОП 0.00-1.20-98. Правила безпеки систем газопостачання України;
- Кязимов К. Г. Эксплуатация и ремонт оборудования систем газоснабжения – К.: Основа, 2000. – 288 с.;
- СНиП 2.04.07-86 Тепловые сети/ Госстрой СССР, 1989.
Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).
Оцінювання.
В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю і підсумкового контролю, а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену
Дисципліни самостійного вибору ВНЗ
ВОДОВІДВЕДЕННЯ. Курсовий проект
Шифр дисципліни – 6.060103/00/4.02
Курс – 3; семестри – 5, 6; всього годин – 216; 7,5 кредита.
Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Гідротехніка (водні ресурси)”
Оцінювання:залік в 5 семестрі, екзамен в усній формі в 6 семестрі.
Мета вивчення дисципліни - Основною метою викладання дисципліни підготувати майбутнього фахівця спеціальності 0926 "Водні ресурси" .
Перелік основних знань, умінь і навичок, що будуть сформовані у процесі вивчення курсу проводити вишукувальні роботи, користуватись обчислювальною технікою та діючими методиками і нормативними документами, виконувати інженерні розрахунки елементів мереж І споруд водовідведення; забезпечувати в процесі проектування відповідність конструкцій, що розробляються, до технічних рішень, стандартів, норм охорони праці і навколишнього природного середовища, техніки безпеки, вимог прогресивної технології будівництва, а також застосування в проектах стандартизованих та уніфікованих складальних одиниць; враховуючи особливості природнокліматичних і господарсько-економічних умов об'єкту водовідведення та вимоги до нього, використовуючи типові рішення і проекти, діючі нормативні і методичні документи здійснювати вибір технологічних схем та визначити параметри і режими роботи елементів мереж і споруд водовідведення.
Вивчення курсу здійснюється за двома змістовними модулями за кожний семестр:
5 семестр
Змістовний модуль 1
НЕ 1.1 (Лекція) Загальні відомості про водовідведення
Призначення водовідведення; зв'язок з водопостачанням. Системи водовідведення міст і промислових підприєств. Схеми водовідвідних сіток. Умови вибору системи Призначення водовідведення; зв'язок з водопостачанням. Системи водовідведення міст і промислових підприєств. Схеми водовідвідних сіток. Умови вибору системи і схеми водовідведення.
НЕ 1.2 (Лекція) Системи та схеми водовідведення
Види стічних вод. Системи водовідведення. Вибір систем водовідведення. Водовідведення житлової забудови та промислових підприємств
НЕ 1.3 (Лекція) Проектування систем водовідведення
Проект планування міста та підприємства. Границі водовідведення. Розрахункове населення. Норми водовідведення. Визначення розрахункових витрат стічних вод.
НЕ 1.4 (Лекція) Форми і матеріали труб і каналів водовідвідної сітки
Труби бетонні безнапірні. Труби залізобетонні безнапірні. Труби чавунні. Труби азбестоцементні. Сучасні типи труб.
НЕ 1.5 (Лекція) Матеріали і арматура для облаштування мереж водовідведення
Труби сталеві. Труби керамічні. Труби поліетиленові і вініпластові. Фасонні частини. Прокладки і прокладочні матеріали. Кріплення деталей. Засувки і затвори. Клапани. Фланці арматури, фасонних частин і фланцеві заглушки.
Змістовний модуль 2