Хронический гастрит типа в как фактор, способствующий развитию вирусного гепатита а
| Вид материала | Диплом |
- Бесприборные ифа тест-системы для дифференциации гепатитов а, В, с дробченко С. Н.,, 46.32kb.
- Иммунологические особенности острого вирусного гепатита в в зависимости от исходов, 255.83kb.
- Граф логической структуры темы “Хронический гастрит у детей”, 54.15kb.
- «заболевания органов пищеварения», 625.96kb.
- Незаконная миграция, как фактор способствующий наркобизнесу и нелегальным оборотом, 33.26kb.
- Ьным распространением, часто тяжелым и длительным течением, неблагоприятными последствиями, 73.48kb.
- Рекомендации по применению препарата профеталь® в терапии хронического вирусного гепатита, 24.33kb.
- «Всё о вирусном гепатите», 196.8kb.
- Лечение грязью на яровом, 569.63kb.
- Методические рекомендации для студентов III курса стоматологического факультета для, 522.54kb.
ДЕЯКІ ТЕНДЕНЦІЇ СТАНУ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ В ЖИТЕЛІВ ЖИТОМИРСЬКОГО РЕГІОНУ. ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ НА ПЕРЕБІГ ЗАХВОРЮВАННЯ
Шатило В.Й., Бектеміров В.В., Мороз Л.В., Свиридюк В.З.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова (Укрїна)
Вступ. Незважаючи на те, що після аварії на Чорнобильській АЕС пройшло вже сімнадцять років, низка медико-біологічних проблем наслідків аварії потребують подальшого вивчення.
Актуальним, зокрема, є питання впливу на організм малих доз внутрішнього опромінення за рахунок накопичення радіонуклідів.
Оскільки основним шляхом поступлення радіонуклідів в організм є шлунково-кишковий тракт, а органом-мішенню, де накопичується цезій-137, є печінка, то метою дослідження стало вивчення особливостей перебігу хронічного гепатиту в населення , яке постраждало від наслідків аварії на ЧАЕС.
Матеріал та методи дослідження. Обстежено 340 пацієнтів, які знаходились на стаціонарному обстеженні та лікуванні в гастроентерологічному відділенні Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф.Гербачевського.
Вік пацієнтів коливався в межах від 15 до 82 років, середній вік становив 47,6 ± 0,94 роки.
Жінок було 178 ( 58,4 ± 2,71% ), чоловіків – 162 ( 47,6 ± 2,71% ). Різниця за статевою ознакою статистично невірогідна.
Дослідну групу склали 108 осіб (56 жінок та 52 чоловіки), які мешкали в забруднених радіонуклідами районах Житомирської області. Контрольна група – 232 пацієнти ( 120 жінок та 112 чоловіків), які проживали в екологічно безпечних районах Житомирщини.
Контрольна та дослідна групи не відрізнялись ні за віковою, ні за гендерною ознаками.
Діагноз веріфікували шляхом ретельного збору анамнезу, фізикального обстеження, визначення за допомогою уніфікованих методик лабораторних досліджень та біохімічного аналізатора “Specific Basic” фірми “Kone Instruments” загального білка та білкових фракцій крові, активності аланін-амінотрансферази (АЛТ), аспартат-амінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази (ЛФ), гамма- глютамілтранспептидази (гамма-ГТП), концентрації білірубіну, ліпідограми, маркерів гепатиту В і С, мікроскопічного та мікробіологічного дослідження жовчі та калу [1].
Ендоскопічне дослідження стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки виконували за допомогою апарату “Olympus CLE-10” з використанням при описуванні ендоскопічної картини мінімальної стандартної термінології Європейського товариства гастроінтестінальної ендоскопії ( ESCE ) [2].
Ехографічне дослідження органів черевної порожнини виконували за допомогою апарату “SC 240” фірми “Pie Medical” з використанням стандартизованого протоколу ехографічного дослідження, запропонованого проф. В.Е. Медведєвим зі співавторами [3].
Інтенсивність внутрішнього гамма-випромінювання (накопичення цезію-137) визначали за допомогою програмно-апаратного комплексу спектрометрії внутрішнього випромінювання людини СВИЧ-МЗ «Скриннер».
Результати дослідження та їх обговорення. На сьогодні негативний вплив радіонуклідного забруднення навколишнього середовища реалізується через внутрішнє опромінення малими дозами за рахунок накопичення довго живучих ізотопів, зокрема цезію-137.
Частина дослідників схильна до так званої лінійної концепції, згідно з якою будь-яке, навіть незначне, підвищення радіоактивного фону навколишнього середовища негативно впливає на стан здоров’я людини. Збільшення радіоактивного опромінення призводить до зростання кількості генетичних мутацій. Чим більша доза, тим більше мутацій, тим більша імовірність виникнення злоякісних новоутворень.
Однак не всі дослідники поділяють цю думку. Частина з них впевнена, що в організмі людини існує потужний механізм захисту від іонізуючого випромінювання – антиоксидантна система. Вона знешкоджує мільйони вільних радикалів, які утворюються під дією іонізуючого випромінювання.
Один з фундаментальних біологічних законів полягає в тому, що коли в організмі існує якийсь орган чи система органів, то вони повинні працювати. Добре, коли в оптимальному режимі, гірше – з перевантаженням, тоді підключаються резерви, стає в пригоді запас міцності. Однак найгірше, коли орган не працює. Тоді він перероджується. Раз в організмі є антиоксидантна система, значить вона повинна працювати.
Ще одним вагомим аргументом на користь противників лінійної концепції є існування природних радіоактивних ізотопів, зокрема калію-40. Інтенсивність внутрішнього опромінення від калію-40 в 2-3 рази перевищує існуючий на сьогодні рівень внутрішнього опромінення від цезію-137 населення, яке проживає на забрудненій радіонуклідами території Житомирської області.
В процесі еволюції організм людини адаптувався до внутрішнього опромінення за рахунок природних ізотопів і виробив певний запас міцності. Тому повинен існувати безпечний діапазон малих доз опромінення, нешкідливий для людського організму. Деякі дослідники взагалі стверджують, що переселення із зон радіонуклідного забруднення було помилкою. Там було можна жити після аварії і можна жити зараз [4].
Щоб переконатися, чи дійсно внутрішнє опромінення малими дозами негативно впливає на здоров’я населення, ми зіставити показники смертності на протязі 16 років, починаючи з 1985-го, по Україні, по Житомирській області та по одному із самих забруднених районів Житомирщини – Народницькому. Таблиця 1.
Рівень смертності в Народницькому районі найвищий. Дещо нижчий він по Житомирській області в цілому, і на протязі всіх 16-ти років залишається стабільно вищим, ніж по Україні.
Однак звертає на себе увагу те, що і до аварії на ЧАЕС, тобто в 1985-му році, ці показники були схожими.
Було обраховано коефіцієнт кореляції між рівнем радіоактивного забруднення 10 забруднених районів Житомирщини та показниками смертності в цих районах на протязі 16 років. Він склав +0,56 ± 0,53, що свідчить про середню ступінь прямої кореляційної залежності смертності населення забруднених районів від рівня забрудненості радіонуклідами. Тому є підстави вважати, що радіоактивне забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, навіть за умови малих доз внутрішнього опромінення, спричинило суттєву негативну тенденцію смертності.
З цією ж метою було обраховано також за 16 років в 10 забруднених районах коефіцієнт кореляції між показниками смертності від хвороб органів травлення та рівнем радіоактивного забруднення. Він становить +0,42 ± 0,60, що свідчить про середню ступінь прямої кореляційної залежності.
Оскільки смертність від цирозу печінки в певній мірі характеризує особливості перебігу хронічного гепатиту, було обраховано за 16 років коефіцієнт кореляції між показниками смертності від цирозу печінки та рівнем радіоактивного забруднення в 10 контрольованих районах. Коефіцієнт кореляції дорівнює +0,48 ± 0,056, що свідчить також про середню ступінь прямої кореляційної залежності.
Звертає на себе увагу той факт, що в останньому випадку коефіцієнт кореляції виявився більшим, ніж при хворобах травлення в цілому. На нашу думку це пов’язано з тим, що серед причин смерті від хвороб органів травлення значну питому вагу мають ускладнення виразкової хвороби та гострий панкреатит. Можливо, що накопичення саме в печінці цезію-137 за умови багаторічного перебігу хронічного гепатиту сприяє більш помітному прояву його негативного впливу.
Захворюваність на хронічний гепатит та смертність від цирозу печінки вищі серед потерпілого населення, ніж в жителів екологічно безпечних районів Житомирської області,
P<0,05.
Давність захворювання в пацієнтів дослідної групи виявилась дещо коротшою, ніж в пацієнтів контрольної групи, однак різниця статистично невірогідна. Обрахування коефіцієнта кореляції між рівнем накопичення цезію-137 та давністю захворювання показало відсутність чіткої залежності між рівнем накопичення радіонуклідів та швидкістю трансформації гепатиту в цироз.
Не вдалося виявити кореляції також між накопиченням цезію-137 та біохімічними показниками цитолізу (АЛТ, АСТ), лужною фосфатазою, гамма-ГТП, білірубіном маркерами реплікації вірусів В і С.
В жителів забруднених районів, як у чоловіків, так і в жінок, частіше, P <0,05, спостерігалися дуоденогастральний рефлюкс, який виявлявся при ендоскопічному дослідженні, явища підвищення ехогенності паренхіми печінки і “застою жовчі” у вигляді дифузного світіння за звичай темного вмісту жовчного міхура. Виявлено статистично вірогідну, P<0,01, гепатомегалію, більш виражену в жителів забруднених територій, ніж в мешканців екологічно безпечних регіонів Житомирщини.
Гепатомегалія ( 17,4 + 0,07 см в дослідній групі, проти 15,2 + 0,04 см в контрольній групі ) за рахунок накопичення в гепатоцитах дрібнозернистих гіперехогенних ліпідних гранул корелює із накопиченням в організмі цезію-137. Цьому сприяє окрім забруднення ксенобіотиками, яке в рівній мірі характерне для всієї України, ще й накопичення в печінці радіонуклідів, внаслідок аварії на ЧАЕС.
Висновки. Проживання на території радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і до сьогоднішнього дня негативно впливає на стан здоров’я населення.
Ні один із біохімічних показників, які досліджувалися, не корелює зі ступенем накопичення цезію-137 в організмі хворих на хронічний гепатит.
Однак все ж існують особливості хронічного гепатиту, пов’язані із забрудненням навколишнього середовища радіонуклідами. Вони полягають в накопиченні в печінці поряд з цезієм-137 ліпідів, що призводить до підвищення ехогенності паренхіми печінки та “світіння” вмісту жовчного міхура при ультразвуковому дослідженні, а також в статистично вірогідному збільшенні частоти дуоденогастрального рефлюксу.
Одною із статистично вірогідних ознак хронічного гепатиту в осіб, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях, являється гепатомегалія, більш виражена, ніж в пацієнтів контрольної групи.
Література
-
Унификация лабораторных методов исследования. Под ред. Проф. В.В.Меньшикова. Москва, 1978.
M. Delvaux, L.Y.Korman. Digestive Endoscopy. Minimal standard terminology. France, ASCE Editor, 1998.
В.Е.Медведев, О.Б. Дынник, В.И. Яцык, Н.К. Волык, М.Н. Новикова, В.Н. Матвейчук. Стандартизованный протокол ультразвукового исследования органов брюшной полости и забрюшинного пространства. Новые медицинские технологии. 2002, 2, 45.
З. Яворивский. Жертвы Чернобыля: реалистическая оценка медицинских последствий Чернобыльской аварии. Медицинская радиология и радиационная безопасность. 1999, 1, 19-30.