Методичні рекомендації щодо здійснення професійними учасниками ринку цінних паперів внутрішнього фінансового моніторингу
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Методичні рекомендації щодо підготовки аудиторських висновків, 1209.85kb.
- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, 136.62kb.
- Методичні рекомендації суб’єктам первинного фінансового моніторингу небанківським установам, 592.7kb.
- Методичні рекомендації стосовно здійснення внутрішнього фінансового моніторингу суб'єктами, 160.96kb.
- Про затвердження Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних, 330.52kb.
- Закон україни про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні, 351.14kb.
- України "Про цінні папери та фондовий ринок", статей 3, 4, 7, 8 Закону України "Про, 707.3kb.
- Відомості про власника рахунку у цінних паперах, 33.93kb.
- Проблеми розвитку конкурентоспроможної інфраструктури ринку цінних паперів, 87.11kb.
- Назва реферату: Бухгалтерський облік цінних паперів Розділ, 255.17kb.
Затверджено
наказом Держфінмоніторингу України
від 24 листопада 2008 року № 237
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо здійснення професійними учасниками
ринку цінних паперів внутрішнього фінансового моніторингу
з використанням критеріїв ризику
І. Загальні положення.
1. Ці Методичні рекомендації розроблено відповідно до Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” (далі – Закон), наказу Державного департаменту фінансового моніторингу Міністерства фінансів України від 24.04.2003 № 40 „Про затвердження вимог до організації фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму”, з урахуванням Сорока та Дев’яти спеціальних рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), стандартів Базельського комітету банківського нагляду та Директиви 2005/60/ЄС Європейського парламенту та Ради Європи про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму.
Ці Методичні рекомендації розроблені з метою надання роз’яснень та допомоги суб’єктам первинного фінансового моніторингу – професійним учасникам ринку цінних паперів (далі – СПФМ) щодо здійснення внутрішнього фінансового моніторингу з використанням критеріїв ризику, що включає запровадження системи аналізу діяльності СПФМ для визначення ризиків відмивання коштів та фінансування тероризму в СПФМ та їх оцінювання.
2. У цих рекомендаціях терміни вживаються в такому значенні:
Категорія – група осіб, продуктів, країн, які мають певні спільні ознаки.
Критерій ризику – мірило оцінки ризику, яке базується на ознаках, покладених у класифікацію ризиків.
Ознака ризику – показники, за якими можна визначити ризик.
Оцінка ризику (ступінь ризику) - вимірює рівень вірогідності відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (дуже високий, високий, середній, низький).
Ризики – небезпека (загроза, уразливі місця) в діяльності суб’єктів первинного фінансового моніторингу бути використаними з метою відмивання злочинних доходів та фінансування тероризму.
Управління ризиками – цілеспрямований вплив СПФМ на ризики, який полягає у визначенні, оцінці та розробці і впровадженні заходів, направлених на їх зменшення.
3. Нормативно-правовими актами Держфінмоніторингу України визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу розробляє критерії оцінки ризику проведення клієнтом фінансових операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Якщо ймовірність проведення особою операцій, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, оцінюється суб'єктом (відокремленим підрозділом) як велика, то операціям такої особи приділяється підвищена увага. Для оцінки ймовірності того, що операція здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або пов'язана з фінансуванням тероризму, суб'єктом первинного фінансового моніторингу додатково можуть вивчатися інші фінансові операції осіб - учасників тієї операції, що оцінюється.
Порядок виявлення таких фінансових операцій повинен містити, зокрема, критерії класифікації осіб, опис типів осіб, які характеризуються підвищеним ступенем імовірності здійснення ними операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму (загальна характеристика, країна походження, характеристика ділової активності та репутації, наявність кримінального минулого тощо).
4. Внутрішній фінансовий моніторинг з використанням критеріїв ризику полягає у здійсненні СПФМ заходів, спрямованих на запобігання легалізації злочинних доходів та фінансування тероризму, а саме:
визначення та класифікація ризиків;
оцінка СПФМ ризику з урахуванням визначених категорій;
розробка заходів, спрямованих на зменшення ризиків та включення їх до правил здійснення СПФМ внутрішнього фінансового моніторингу для застосування в роботі;
перегляд ризиків та критеріїв їх оцінювання.
5. Здійснення внутрішнього фінансового моніторингу з використанням критеріїв ризику повинно стосуватись в цілому СПФМ, включаючи його представництва, філії та інші відокремлені підрозділи. Процедури вивчення клієнтів та їх операцій в СПФМ повинні бути уніфікованими, а його відокремлені структурні підрозділи повинні забезпечити постійну взаємодію у частині інформування один одного про виявлені та встановлені ознаки ризику та їх оцінку.
ІІ. Ідентифікація осіб.
6. Одним з ключових елементів здійснення СПФМ внутрішнього фінансового моніторингу з використанням критеріїв ризику є поглиблена ідентифікація клієнтів. Процедура ідентифікації передбачена, зокрема, Законами України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» і «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; Вимогами до організації фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, затвердженими наказом Держфінмоніторингу України від 24.04.2003 № 40; Положенням про здійснення фінансового моніторингу учасниками ринку цінних паперів, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.10.2005 № 538; Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою Національного банку України від 14.05.2003 № 189.
7. Для визначення ризиків предметом дослідження СПФМ є безпосередньо клієнт; особи, уповноважені діяти від його імені; його засновники та вигодоодержувачі, а також фінансові операції, що здійснює чи має намір здійснити клієнт. З метою визначення ризиків СПФМ здійснює наступні заходи:
- ідентифікацію вищезазначених осіб;
- з’ясування інформації про їх ділову репутацію, фінансовий стан, мету, обсяг та період здійснюваних ним фінансових операцій тощо.
8. Запровадження оцінки ризику базується на визначенні ознак розпізнавання ризику, яке тісно пов’язане з клієнтами та їх операціями. В рамках заходів внутрішнього фінансового моніторингу, СПФМ слід забезпечити проведення наступних процедур.
8.1. Ідентифікація кожного клієнта, а саме:
- особи, яка здійснює фінансову операцію, що згідно з Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» підлягає фінансовому моніторингу;
- особи, яка відкриває рахунок та/або укладають договори про надання фінансових послуг;
- особи, уповноваженої діяти від імені клієнта;
- особи, яка є вигодоодержувачем;
- особи, від імені якої здійснюється фінансова операція, у разі коли у СПФМ виникає сумнів стосовно того, що ця особа виступає не від власного імені.
СПФМ надає фінансові послуги лише після здійснення ідентифікації особи клієнта та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
У разі виникнення сумніву щодо достовірності відомостей або документів, наданих клієнтом СПФМ вживає заходів щодо перевірки наданих клієнтом відомостей і документів.
Для ідентифікації і вжиття заходів, передбачених законодавством для підтвердження особи клієнта - юридичної особи та для забезпечення спроможності фінансової установи виконувати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер, фінансова установа має право витребувати передбачену законодавством інформацію, яка стосується ідентифікації цієї особи та її керівників, у органів державної влади, які здійснюють нагляд та/або контроль за діяльністю цієї юридичної особи, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.
СПФМ ідентифікує юридичну особу на підставі оригіналів або належним чином завірених копій наступних документів:
для резидентів - найменування, юридична адреса, документи про підтвердження державної реєстрації (включаючи установчі документи, інформацію щодо посадових осіб та їх повноважень тощо), ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, в якому відкрито рахунок, та номер банківського рахунку.
для нерезидентів - повне найменування, місцезнаходження та реквізити банку, у якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку. Суб'єкту первинного фінансового моніторингу надається також копія легалізованого витягу торговельного, банківського чи судового реєстру або засвідчене нотаріально реєстраційне посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи.
Для ідентифікації клієнта - фізичної особи та вжиття заходів, передбачених законодавством для підтвердження його особи, фінансова установа має право витребувати інформацію про нього у органів державної влади, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати передбачені законодавством заходи щодо збору такої інформації про цю особу, яка є необхідною для виконання правил внутрішнього фінансового моніторингу та програм його здійснення, у тому числі щодо виявлення фінансових операцій, що мають сумнівний характер.
СПФМ ідентифікує фізичну особу на підставі оригіналів або належним чином завірених копій наступних документів:
для резидентів - прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, серія та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
для нерезидентів - прізвище, ім'я, по батькові (у разі його наявності), дата народження, серія та номер паспорта (або іншого документа, який посвідчує особу), дата видачі та орган, що його видав, громадянство, місце проживання або тимчасового перебування.
8.2. Ідентифікація та перевірка особи власника.
Для ідентифікації клієнта - юридичної особи фінансова установа має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають на неї прямий або опосередкований вплив та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі, якщо юридична особа є господарським товариством, фінансова установа має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі.
Під істотною участю розуміється пряме або опосередковане, самостійне або спільно з іншими особами, володіння певною частиною статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи. При цьому, рекомендуємо розмір істотної участі визначати у 10% і більше відсотків статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи.
Під час вивчення установчих документів та документів, що підтверджують державну реєстрацію юридичної особи, слід приділяти особливу увагу:
- правильності їх оформлення (враховуючи всі зареєстровані зміни);
- видам діяльності та операціям, які проводить клієнт;
- складу засновників юридичної особи та пов’язаних з нею осіб;
- структурі органів управління юридичної особи та їх повноваженням;
- розміру зареєстрованого та сплаченого статутного фонду.
8.3. Формування уявлення про діяльність клієнта та умови її здійснення.
Інформацією про діяльність клієнта можуть бути відомості щодо: ділової репутації; фінансового стану; періоду діяльності та обсягу ділової активності; регулярності здійснення операцій, їх природи та рівня; а також, чи вживає він заходів з метою запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Під діловою репутацією розуміється інформація про особу, яка дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності, порядність особи та відповідність її діяльності вимогам закону. Збір інформації про ділову репутацію особи включає в себе аналіз інформації з відкритих джерел (засоби масової інформації, Internet), інформації від ділових партнерів свого клієнта тощо.
Отримана інформація про клієнта має за мету сформувати в СПФМ переконання в тому, що він має достовірну інформацію про клієнта та про види операцій, які клієнт може здійснити.
Довідково. Збираючи інформацію про своїх клієнтів, СПФМ можуть використовувати різні відкриті джерела інформації. Наприклад, це може бути Веб-сайт - ссылка скрыта про реєстраційні дані політичних діячів. Дана інформаційна база: ідентифікує фізичних та юридичних осіб понад 230 країн та регіонів; створена на основі 140 000 відкритих джерел та оновлюється щоденно; відслідковує, напрями діяльності компаній та збирає інформацію про їх зв’язки з іншими організаціями та фізичними особами; містить посилання на публікації у ЗМІ стосовно осіб щодо яких проводиться пошук на сайті. Пошук проводиться або за назвою, або за номером паспорту. Використання інформаційної бази World Check та інших інформаційних джерел сприяє більш ефективному застосуванню принципу “знай свого клієнта” та належної перевірки клієнтів.
9. Для визначення критеріїв ризику професійні учасники ринку цінних паперів аналізують та використовують відомості про ідентифікацію клієнта, його власників, інформацію про діяльність клієнта та умови її здійснення.
Відповідно до видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, з метою визначення ризиків СПФМ, реалізуються наступні заходи.
9.1 . СПФМ, які здійснюють діяльність з управління активами, повинні проводити ідентифікацію та вивчення клієнтів (їх уповноважених осіб, засновників та вигодоодержувачів) компанії з управління активами, з якими укладаються угоди в процесі здійснення ними діяльності з управління активами.
9.2 . СПФМ, які здійснюють діяльність з торгівлі цінними паперами (брокерська та дилерська діяльність, діяльність з управління цінними паперами, андерайтинг), повинні проводити ідентифікацію та вивчення всіх юридичних осіб (їх уповноважених осіб, засновників, вигодоодержувачів) та фізичних осіб (їх уповноважених осіб та вигодоодержувачів), з якими торговець цінними паперами встановлює ділові стосунки.
9.3. СПФМ, які здійснюють депозитарну діяльність, зокрема, депозитарні установи, повинні здійснювати наступні заходи:
а) ідентифікацію та вивчення емітентів (їх уповноважених осіб, засновників, вигодоодержувачів):
зберігання цінних паперів яких здійснюється депозитарною установою;
обіг цінних паперів яких здійснюється депозитарною установою;
обслуговування операцій яких щодо випущенних цінних паперів здійснюється депозитарною установою.
б) ідентифікацію та вивчення юридичних осіб (їх уповноважених осіб, засновників, вигодоодержувачів) та фізичних осіб (їх уповноважених осіб та вигодоодержувачів) при здійсненні адміністративної операції з відкриття рахунку;
в) ідентифікацію (для депозитарія) депозитарних установ інших країн при встановленні кореспондентських відносин.
Довідково. При встановленні кореспондентських відносин з депозитарними установами інших країн, депозитарії вживають наступні заходи:
збір загальнодоступної інформації про установу-кореспондента для повного розуміння характеру її діяльності і визначення її репутації, у тому числі про наявність застосованих до установи санкцій та інших заходів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;
оцінка заходів, які вживаються установою-кореспондентом для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;
одержання дозволу керівника депозитарію на встановлення кореспондентських відносин з депозитарними установами інших країн.
9.4. СПФМ, які здійснюють депозитарну діяльність, а саме діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, повинні здійснювати наступні заходи:
а) ідентифікацію та вивчення емітентів (їх уповноважених осіб, засновників, вигодоодержувачів), ведення реєстру цінних паперів яких вони здійснюють;
б) ідентифікацію та вивчення юридичних осіб (їх уповноважених осіб, засновників, вигодоодержувачів) та фізичних осіб (їх уповноважених осіб та вигодоодержувачів) при здійсненні адміністративної операції з відкриття рахунку.
9.5. СПФМ, які здійснюють діяльність з організації торгівлі цінними паперами, повинні здійснювати наступні заходи:
а) ідентифікацію та вивчення членів фондової біржі (їх уповноважених осіб, засновників, вигодоодержувачів);
б) ідентифікацію та вивчення клієнтів членів фондової біржі;
в) ідентифікацію та вивчення емітентів угоди щодо цінних паперів яких укладаються на фондовій біржі.
ІІ. Класифікації ознак ризиків за категоріями.
10. Оцінювання ризику повинно здійснюватись СПФМ до та під час встановлення ділових відносин з клієнтом. Водночас, для деяких категорій клієнтів ризик може бути оцінений лише після здійснення клієнтом операції, або під час відслідковування операцій клієнта за певний проміжок часу.
11. Категорія ризику визначається групуванням певних ознак ризику, які можливо класифікувати наступним чином:
- загроза країн;
- тип клієнта;
- вид продуктів (фінансові операції та фінансові інструменти).
Ризики можуть бути оцінені за допомогою різних критеріїв. Основні ознаки таких категорій ризику, як „загроза країн”, „тип клієнта” і „вид продуктів (товарів, фінансових інструментів та послуг)”, можуть бути основою для формування критеріїв ризику. При цьому до критеріїв ризику може бути віднесена, як одна окрема ознака, так і сукупність декількох ознак ризику із різних категорій ризику. Враховуючи специфіку та особливості професійної діяльності на ринку цінних паперів, під категорією „вид продуктів” розуміється тип фінансової операції та/або вид цінних паперів, або інших активів, які є предметом фінансової операції.
11.1. Загроза країн.
Загального визначення, які саме країни світу можуть становити підвищений ризик, на даний час не існує. Проте, знання країни походження клієнта, або країни, в якій клієнт має намір здійснювати свою діяльність, з урахуванням інших ознак ризику, може бути корисним при визначенні рівня ризику клієнтів та фінансових операцій.
Ознаки, які свідчать про те, що загрози країни становлять підвищений рівень ризику (дуже високий, високий), включають країни (території), про які відомо, що вони:
- не дотримуються загальноприйнятих стандартів у боротьбі з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом;
- не виконують рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);
- є офшорними зонами;
- не беруть участь в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;
- мають значний рівень корупції та злочинності (за встановленими рейтингами);
- мають законодавство, яке не передбачає розкриття або надання інформації щодо фінансових операцій, у тому числі, компетентним органам;
- є країнами, у яких відбуваються військові дії;
- є виробниками та/або постачальниками наркотичних речовин;
- є постачальниками зброї та/або є виробниками, дилерами або посередниками у торгівлі зброєю;
- є країнами, до яких ООН застосовуються санкції чи накладаються ембарго;
- на державному рівні підтримують терористичні (екстремістські) рухи.
11.2. Тип клієнта.
В основу класифікації осіб, які характеризуються підвищеним ступенем ризику, можуть бути покладені їх типи. До клієнтів, чия діяльність може становити підвищений рівень ризику, повинні включатись, зокрема, наступні типи осіб, які:
- є (були) політичними діячами, або пов’язаними з ними особами;
Політичні діячі – вищі посадові особи держав, які забезпечують формування та реалізацію державної політики, зокрема глави держав та урядів, керівники центральних органів державної влади, особи які є керівниками політичних партій, керівники державних підприємств (організацій), що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Пов’язаними з політичними діячами особами є члени сім’ї та інші близькі родичі політичних діячів (чоловік або дружина; діти або їхні чоловіки чи дружини; батьки; брати та сестри; бабусі та дідусі; онуки) та найближчі партнери.
- є клієнтами - нерезиденти;
- є клієнтами, які працюють тільки через представників;
- є новими клієнтами, період діяльності яких не перевищує трьох місяців з дня їх державної реєстрації;
- є неприбутковим організаціями (крім організацій, що діють під егідою відомих міжнародних організацій);
- не є фінансовими установами, але займаються грошовими переказами, операціями з оплати чеків готівкою тощо;
- є гральними закладами (казино, тоталізатори та інші);
- є юридичні особи, що проводять будь-які лотереї;
- є особами, які не мають великого обороту коштів, але оперують значною кількістю готівки;
- є особами, які здійснюють посередницьку та представницьку діяльність діючи від імені своїх клієнтів;
- є особами, які мають організацію або відносини, структура та природа яких ускладнює процес ідентифікації справжнього власника чи вигодоодержувача;
- є акціонерними товариствми, які здійснили випуск цінних паперів на пред’явника;
- є виробниками та/або продавцями зброї;
- є особами, які включені до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності, що формується та затверджується Держфінмоніторингом України;
- є фізичними особами, вік та/або фізичний стан яких може свідчити про неможливість активної підприємницької діяльності. Наприклад, це особи, молодші 22 років та старші 75 років;
- є клієнтами, щодо яких існують сумніви у достовірності поданих ними документів, або раніше поданих ідентифікаційних даних;
- є контрагентами клієнтів, які є резидентами країн, що становлять підвищений ступінь ризику (високий або дуже високий);
- є контрагентами клієнтів, які є туроператорами та/або надають готельні послуги;
- є емітентами цінних паперів, які мають високу оцінку ризику (класу) емітента (Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами, затверджене Правлінням Національного банку України від 02.02.2007 № 31).
11.3. Вид продуктів (фінансові операції та/або фінансові інструменти).
Загальна оцінка ризиків повинна включати, зокрема, ризики, які становлять товари чи послуги, що пропонує професійний учасник ринку цінних паперів, та форми оплати за них.
Процес визначення ризику, пов’язаного з продуктами, може включати такі ознаки:
- складні, незвично великі операції;
- фінансові операції, які не відповідають діяльності юридичної особи, що встановлена статутними документами цієї особи;
- фінансові операції з незвичними схемами здійснення;
- операції, що не мають очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети;
- операції, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов’язкового фінансового моніторингу або ідентифікації, передбачених Законом;
- фінансові операції з цінними паперами на пред’явника, не розміщеними в депозитарії;
- набуття права власності на пакет цінних паперів, сумарна номінальна вартість яких перевищує 80 000 гривень, за договорами дарування або міни;
- операції з векселями, у тому числі з індосаментом на пред’явника або бланковим індосаментом;