Словник термінів із курсу " фінансовий ринок "
| Вид материала | Документы |
- Рефератів та критерії їх оцінювання Тема Фінансовий ринок: сутність, функції та роль, 102.49kb.
- Облік операцій з недержавними цінними, 1013.45kb.
- Облік операцій з недержавними цінними, 1094.5kb.
- 1 Цінні папери, їх місце І роль на фінансовому ринку., 1007.81kb.
- Словник термінів сучасних технологій виховання, 480.17kb.
- Грошово-кредитний ринок, 323.85kb.
- Грошово-кредитний ринок, 258.63kb.
- Грошово-кредитний ринок, 257.16kb.
- Грошово-кредитний ринок, 276.2kb.
- Тема. Автобіографія як документ ділового мовлення та літературний жанр, 92.51kb.
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
ІЗ КУРСУ "ФІНАНСОВИЙ РИНОК"
Аваль — вексельне зобов'язання, здійснюване особою (авалістом), що бере на себе відповідальність за виконання зобов'язань (цілком або у визначеній частині вексельної суми) будь-ким із зобов'язаних за векселем осіб: акцептанта, векселедавця, індосанта. Оформляється або гарантійним написом аваліста на векселі чи алонжі (додатковому листі для передатних написів), або видачею окремого документа.
Агент —4 юридична або фізична особа, що здійснює певні дії за дорученням іншої особи (принципала) від його імені і за його рахунок без права підпису документів за угодами.
Агентська угода — вид договору, як правило у письмовій формі із фізичною або юридичною особою (агентом). У цьому договорі звичайно вказуються повноваження, надані агенту: сфера, характер і порядок здійснення діяльності; умови і розмір винагороди агента; права й обов'язки сторін; термін дії; санкції проти сторони, що порушила умови і порядок урегулювання спірних питань, пов'язаних із виконанням договору.
Акредитив — 1) іменний цінний папір, що являє собою доручення однієї кредитної установи іншій виплатити визначену суму фізичній або юридичній особі при виконанні зазначених в акредитиві умов;
2) банківський рахунок, що дає право виставляти на банк тратти;
3) грошовий документ, у якому міститься розпорядження банку або іншої
установи іншому банку чи іншій кредитній установі на виплату фізичній
або юридичній особі певної суми на вказаних в акредитиві умовах.
Акредитив безвідзивний — 1) відкритий на певний термін акредитив, що не може бути анульований до кінця цього терміну; 2) акредитив, що не може бути змінений без згоди постачальника-одержу-вача коштів.
Акредитив відзивний — 1) акредитив, дія якого може бути припинена до настання зазначеного в ньому терміну; 2) акредитив, що може бути анульований банком-емітентом за дорученням платника.
Акредитив грошовий — іменний документ, що видається банком особі, яка внесла визначену суму і бажає одержати її цілком або частинами в іншому місці протягом певного часу.
Акредитив документарний — акредитив для розрахунків між продавцем і покупцем, за умовами якого банк зобов'язується виплатити, відповідно до інструкцій покупця, певну суму продавцю після пред'явлення товаророзпорядчих документів.
Акредитив покритий — акредитив, за яким банк передає власні кошти платника або наданий йому кредит у розпорядження банка-поста-чальника.
Акредитив поновлюваний — акредитив, який використовується при регулярних закупівлях товарів в одного постачальника або через узгоджені проміжки часу.
Акредитив револьверний — акредитив, що відкривається не на повну суму платежів, а на частину, і автоматично поновлюється в міру здійснення розрахунків за чергову партію товарів.
Акредитив торговий — акредитив, що виник на основі товарної угоди.
Актив — частина бухгалтерського балансу; характеризує склад, розміщення і використання коштів, згрупованих за їх економічними ознаками в процесі відтворення.
Акцепт — 1) згода на оплату або гарантування оплати грошових, розрахункових, товарних документів або товару; 2) прийняття платником за переказним векселем зобов'язання оплатити вексель при настанні зазначеного в ньому терміну.
Акцепт вексельний — згода на оплату векселя. Оформлюється у вигляді відповідного напису акцептанта на векселі.
Акція — цінний папір, що випускається акціонерним товариством (емітентом), свідчить про пайову участь у статутному фонді даного товариства і підтверджує право участі в управлінні ним. Власники акцій мають право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у поділі майна у разі ліквідації акціонерного товариства. Є предметом купівлі-продажу на фондовій біржі. Випускається без встановленого терміну обігу і може бути погашена тільки за рішенням законодавчо правочинного акціонерного товариства або за його банкрутства.
Акції засновницькі — акції, що розподіляються серед засновників акціонерного товариства і надають їм ряд переваг, у т. ч.: підвищені дивіденди, додаткову кількість голосів на загальних зборах акціонерів, першочергове право на одержання акцій у разі їхнього додаткового випуску. Продажу або обміну не підлягають.
Акції золоті — пакети акцій підприємств, що перебувають у власності держави.
Акції іменні — акції, на бланках яких вказуються імена їхніх власників. Можуть вільно продаватися і перепродаватися, але угоди купівлі-продажу повинні бути відповідним чином оформлені і зареєстровані. Обіг іменних акцій фіксується емітентом у книзі реєстрації акцій або реєстратором (депозитарієм) — у реєстрі власників іменних цінних паперів.
Акції конвертовані — привілейовані акції, що дають право власникам за певних умов обміняти їх на прості (звичайні) акції.
Акції кумулятивні — привілейовані акції з гарантованими дивідендами, що накопичуються. Якщо дивіденди за такими акціями не можуть бути виплачені за якийсь період, вони накопичуються доти, доки емітент не зможе їх виплатити.
Акції на пред'явника — цілком оплачені акції, на бланках яких не вказуються імена власників. Перехід права власності на такі акції від одного власника до іншого не потребує реєстрації і будь-яких записів на бланку. Дивіденди за акціями на пред'явника виплачуються особі, яка пред'явила належні йому акції (сертифікат акцій) або документ депозитарію про те, що даній особі належить певна кількість акцій.
Акції привілейовані — акції, що надають власникам право першочергового одержання дивідендів за фіксованим відсотком, а також перевагу перед тримачами простих (звичайних) акцій при розподілі дивідендів і майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права голосу і участі в управлінні акціонерним товариством.
Акції прості — акції, власникам яких надаються всі майнові й особисті права на одержання дивідендів залежно від обсягу прибутку товариства, на участь в управлінні акціонерним товариством шляхом голосування на зборах; на одержання частини майна у разі ліквідації товариства. Мають вільний обіг на відкритому ринку.
Акції трудового колективу — іменні акції, що випускаються підприємствами, організаціями, установами. Поширюються тільки серед власних працівників і не підлягають продажу громадянам, які не є членами трудового колективу. Не змінюють правового стану і форми власності підприємств та організацій, оскільки є тільки засобом мобілізації додаткових фінансових ресурсів. Власники не мають права на участь в управлінні підприємством. За своєю суттю аналогічні облігаціям.
Акції, допущені до обігу на біржі — акції, торгівля якими відбувається на фондовій біржі. Різні фондові біржі мають різні стандарти для внесення в списки акцій, що допускаються до обігу.
Акції, що котируються — акції, які мають вільний обіг на біржах, їхня ціна офіційно і регулярно фіксується на фондовому ринку.
Акціонер — власник акцій акціонерного товариства, компанії або підприємства, який одержує прибуток за акціями у вигляді дивідендів. За зобов'язаннями товариства відповідає тільки в межах належних йому акцій.
Акціонерне товариство — товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.
Андеррайтер — інвестиційний інститут або їхня група, що обслуговує і гарантує первинне розміщення цінних паперів, здійснює купівлю для наступного перепродажу приватним інвесторам. Бере на себе всі ризики, пов'язані з нерозміщенням цінних паперів.
Андеррайтинг, або передплата — первинне розміщення нових випусків цінних паперів на ринку шляхом купівлі для наступного поширення. Здійснюється звичайно групою інвестиційних дилерів (андеррайтерів).
Ануїтет — 1) рівномірні платежі або постачання коштів через однакові інтервали часу за однаковою ставкою відсотка; 2) один із видів термінової державної позики, за яким щорічно виплачуються відсотки та погашається частина суми.
Арбітраж — одночасна купівля та продаж однакових або подібних цінних паперів на різних ринках за сприятливої різниці цін.
Аудитор — незалежна організація, яка підтверджує акціонерам достовірність звітності їхнього акціонерного товариства.
Аукціон — спосіб продажу товарів із публічного торгу в попередньо обумовлений час і в певному місці.
Аутсайдер — брокер, який не є членом біржі. Може одержати тимчасовий цільовий дозвіл на роботу в торговому залі, взявши на себе зобов'язання дотримуватися правил роботи на біржі.
Банк — фінансово-кредитна установа, створена для залучення коштів і подальшого розміщення їх на умовах поверненості, платності і терміновості. Випускає, купує, продає і зберігає цінні папери, управляє ними за дорученням клієнта (довірчі операції); надає консультаційні послуги, здійснює розрахунки за дорученням клієнтів, а також інші операції з цінними паперами. Виступає і як емітент, і як інвестор.
Банк депозитний — банк, що приймає вклади від населення. Спеціалізується на залученні тимчасово вільних коштів приватних осіб і підприємств, наданні за рахунок цих коштів на нетривали час (найчастіше на 3—6 місяців) кредитів і здійсненні облікових операцій з короткостроковими комерційними векселями. Може виконувати різноманітні довірчі операції.
Банк інвестиційний — спеціальний інститут, який мобілізує довгостроковий позиковий капітал і надає його позичальникам (компаніям і державі) шляхом випуску і розміщення облігацій або інших видів позикових коштів. Функції інвестиційного банку: з'ясування характеру і обсягів фінансових потреб позичальників, узгодження умов банку, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їхнього випуску з урахуванням стану ринку; емісія цінних паперів і подальше розміщення серед інвесторів, за необхідності — організація гарантійних банківських синдикатів, забезпечення вторинного ринку для раніше випущених цінних паперів.
Банк інноваційний — комерційний банк, що інвестує кошти в довгострокові програми. Створюється для кредитування новітніх науково-технічних досліджень і розробок. Кредит може видаватися під заставу акцій компанії, зайнятої реалізацією науково-технічної ідеї.
Банк іпотечний — спеціалізований банк, який видає довгострокові позики під заставу нерухомості. Ставки за позиками залежать від фінансового стану позичальника, для якого несплата заборгованості в термін спричиняє втрату нерухомості. Іпотечний банк випускає заставні, забезпечувані заставленою нерухомістю.
Банк кліринговий — комерційний банк, із яким локальний депозитарій уклав договір, узгоджений із Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, про організацію розрахунків за угодами з цінними паперами.
Банк комерційний — банк, незалежний від виконавчих органів державної влади. Спеціалізується на залученні депозитів, короткостроковому кредитуванні і розрахунковому обслуговуванні клієнтів. Веде також посередницьку діяльність.
Банк консорціумний — спеціалізований банк, акціонерами якого є в рівних частках декілька інших банків. Створюється, як правило, для проведення великомасштабних фінансових операцій, наприклад, на євроринках.
Банк спеціалізований — банк, що здійснює певний вид операцій або обслуговує певні категорії клієнтів.
Банк універсальний — банк, який здійснює всі основні види операцій: депозитні, кредитні, фондові, розрахункові, довірчі й інші, за винятком емісії банкнот. Працює із широким колом осіб.
Банк Центральний — як правило, державний банк, наділений правом випуску банкнот, регулювання грошового обігу, кредиту і валютного курсу, зберігання офіційного золотого резерву країни.
Банківський кредит — основна форма кредиту, при якій кошти надаються банкам у тимчасове користування. Банківський кредит виступає як надання банками грошей у позику юридичним та фізичним особам і державі.
Банківський прибуток — результат діяльності, який полягає в перевищенні доходів над витратами. Розрізняють валовий і чистий прибутки.
Банківські операції — операції банків із залучення коштів та їх вкладання в позики, цінні папери і послуги, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, здійснення розрахунків, фінансування та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету та інші.
Банківські ресурси — сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Банківські ресурси поділяються на власні та залучені.
Банк-кореспондент — банк, що виконує фінансові операції за до-говором-дорученням іншого банку. Платежі і розрахунки здійснюються через спеціально відкриті рахунки (кореспонденту з рахунком) або через рахунки в третьому банку (кореспонденту без рахунка).
Бенефіціар — особа, на користь якої відбуваються платежі, виставляється акредитив, перераховуються кошти за страховим полісом.
"Бик" — біржовий маклер або спекулянт, що грає на підвищенні курсів цінних паперів і валют на ринку. Купує цінні папери за курсом, зафіксованим при укладанні угоди, розраховуючи на підвищення курсу до моменту виконання угоди з метою одержання прибутку від курсової різниці.
Біржа валютна — біржа, яка здійснює угоди з іноземною валютою, що укладаються за ринковим курсом.
Біржа фондова — біржа, що спеціалізується на купівлі-продажу цінних паперів — акцій приватних компаній, облігацій, що випускаються урядом, місцевими органами влади і приватними компаніями. Основні функції: мобілізація тимчасово вільних коштів шляхом продажу цінних паперів; встановлення їхньої ринкової вартості; перерозподіл капіталу між галузями, компаніями і сферами економіки. Обслуговує в основному вторинний ринок цінних паперів.
Біржове котирування — визначення ринкової вартості цінних паперів протягом біржових торгів.
Біржовий індекс — середні або середньозважені показники курсів цінних паперів, як правило, акцій.
Бонди — облігації, забезпечені активами юридичної або фізичної особи, яка їх випустила. Засвідчують право власника на одержання фіксованого прибутку з поступовим погашенням вартості облігацій організацією, що їх реалізувала. Права власності на відповідну частку капіталу не дають.
Бони — 1) боргові зобов'язання, що випускаються державним казначейством, окремими підприємствами, установами; 2) короткострокові боргові зобов'язання, що дають їхньому власнику право на одержання у певний термін від певної особи або установи певних матеріальних цінностей або послуг позикових коштів. Функції інвестиційного банку: з'ясування характеру і обсягів фінансових потреб позичальників, узгодження умов банку, вибір виду цінних паперів, визначення термінів їхнього випуску з урахуванням стану ринку; емісія цінних паперів і подальше розміщення серед інвесторів, за необхідності — організація гарантійних банківських синдикатів, забезпечення вторинного ринку для раніше випущених цінних паперів.
Банк інноваційний — комерційний банк, що інвестує кошти в довгострокові програми. Створюється для кредитування новітніх науково-технічних досліджень і розробок. Кредит може видаватися під заставу акцій компанії, зайнятої реалізацією науково-технічної ідеї.
Банк іпотечний — спеціалізований банк, який видає довгострокові позики під заставу нерухомості. Ставки за позиками залежать від фінансового стану позичальника, для якого несплата заборгованості в термін спричиняє втрату нерухомості. Іпотечний банк випускає заставні, забезпечувані заставленою нерухомістю.
Банк кліринговий — комерційний банк, із яким локальний депозитарій уклав договір, узгоджений із Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, про організацію розрахунків за угодами з цінними паперами.
Банк комерційний — банк, незалежний від виконавчих органів державної влади. Спеціалізується на залученні депозитів, короткостроковому кредитуванні і розрахунковому обслуговуванні клієнтів. Веде також посередницьку діяльність.
Банк консорціумний — спеціалізований банк, акціонерами якого є в рівних частках декілька інших банків. Створюється, як правило, для проведення великомасштабних фінансових операцій, наприклад, на євроринках.
Банк спеціалізований — банк, що здійснює певний вид операцій або обслуговує певні категорії клієнтів.
Банк універсальний — банк, який здійснює всі основні види операцій: депозитні, кредитні, фондові, розрахункові, довірчі й інші, за винятком емісії банкнот. Працює із широким колом осіб.
Банк Центральний — як правило, державний банк, наділений правом випуску банкнот, регулювання грошового обігу, кредиту і валютного курсу, зберігання офіційного золотого резерву країни.
Банківський кредит — основна форма кредиту, при якій кошти надаються банкам у тимчасове користування. Банківський кредит виступає як надання банками грошей у позику юридичним та фізичним особам і державі.
Банківський прибуток — результат діяльності, який полягає в перевищенні доходів над витратами. Розрізняють валовий і чистий прибутки.
Банківські операції — операції банків із залучення коштів та їх вкладання в позики, цінні папери і послуги, випуску в обіг і вилучення з нього грошей, здійснення розрахунків, фінансування та кредитування капітальних вкладень, касового виконання державного бюджету та інші.
Банківські ресурси — сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Банківські ресурси поділяються на власні та залучені.
Банк-кореспондент — банк, що виконує фінансові операції за до-говором-дорученням іншого банку. Платежі і розрахунки здійснюються через спеціально відкриті рахунки (кореспонденту з рахунком) або через рахунки в третьому банку (кореспонденту без рахунка).
Бенефіціар — особа, на користь якої відбуваються платежі, виставляється акредитив, перераховуються кошти за страховим полісом.
"Бик" — біржовий маклер або спекулянт, що грає на підвищенні курсів цінних паперів і валют на ринку. Купує цінні папери за курсом, зафіксованим при укладанні угоди, розраховуючи на підвищення курсу до моменту виконання угоди з метою одержання прибутку від курсової різниці.
Біржа валютна — біржа, яка здійснює угоди з іноземною валютою, що укладаються за ринковим курсом.
Біржа фондова — біржа, що спеціалізується на купівлі-продажу цінних паперів — акцій приватних компаній, облігацій, що випускаються урядом, місцевими органами влади і приватними компаніями. Основні функції: мобілізація тимчасово вільних коштів шляхом продажу цінних паперів; встановлення їхньої ринкової вартості; перерозподіл капіталу між галузями, компаніями і сферами економіки. Обслуговує в основному вторинний ринок цінних паперів.
Біржове котирування — визначення ринкової вартості цінних паперів протягом біржових торгів.
Біржовий індекс — середні або середньозважені показники курсів цінних паперів, як правило, акцій.
Бонди — облігації, забезпечені активами юридичної або фізичної особи, яка їх випустила. Засвідчують право власника на одержання фіксованого прибутку з поступовим погашенням вартості облігацій організацією, що їх реалізувала. Права власності на відповідну частку капіталу не дають.
Бони — 1) боргові зобов'язання, що випускаються державним казначейством, окремими підприємствами, установами; 2) короткострокові боргові зобов'язання, що дають їхньому власнику право на одержання у певний термін від певної особи або установи певних матеріальних цінностей або послуг.
Бони казначейські — ринкові цінні папери, що випускаються казначейством у вигляді середньо- і довгострокових державних зобов'язань терміном від 5 до 25 років на пред'явника.
Брокер — посередник між продавцями і покупцями при укладанні угод із цінними паперами як на біржовому, так і позабіржовому ринках. Зводячи продавців і покупців, діє як агент своїх клієнтів (тобто як виразник їхньої волі й інтересів), реалізує замовлення, не стаючи власником предмета угод. За посередництво одержує певну плату або комісійні (за згодою сторін або відповідно до встановленої біржовим комітетом такси). Найчастіше спеціалізується на окремих видах цінних паперів. Клієнтами брокера є інвестори і дилери.
Бюджетний дефіцит — перевищення видатків бюджету над його надходженнями.
Валюта — грошова одиниця, яка використовується для вимірювання вартості товарів і послуг. У широкому розумінні означає грошову одиницю будь-якої країни.
Валютна система — сукупність форм організації грошово-кредитних відносин, закріплена у міжнародних договірних і державно-правових нормах. Існують національна, регіональна та світова валютні системи.
Валютний кошик — метод визначення середньозваженого курсу однієї валюти щодо певного набору інших валют.
Валютний курс — співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.
Валютний паритет — співвідношення між валютами різних країн.
Валютний ризик — небезпека валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу іноземної валюти відносно національної, при здійсненні зовнішньоторговельних, кредитних, валютних операцій, операцій на фондових і торговельних біржах.