Грошово-кредитний ринок

Роль центрального банку в управлінні ризиками під час кризи*

Хосе Мануель Гонсалес-Парамо

член Виконавчої ради Європейського центрального банку

Кілька років тому було б незвичним для центрального банкіра виступати з доповіддю на конференції з ризиків. Сьогодні ми знаємо, що центральні банки та управління ризиками тісно взаємопов'язані. Перш за все, центральні банки відіграють головну роль в усьому світі, через свої операції на фінансових ринках, у пом'якшенні наслідків різкої активізації в банках ризику ліквідності, починаючи з літа 2007 року. Не буде перебільшенням сказати, що центральні банки стали кращими друзями для менеджерів, які керують ризиком ліквідності. По-друге, центральні банки дізналися, що їхня власна система управління фінансовими ризиками має вирішальне значення для підтримки ліквідності фінансових ринків та установ.

Незважаючи на те, що центральні банки, поза сумнівом, зробили багато, є значна нестача пропозицій щодо інших речей, які центральні банки повинні робити. Маючи можливість створювати необмежену купівельну спроможність в короткій термін, не обмежуючись міркуваннями щодо внутрішньої ліквідності, центральний банк часто розглядається як такий, що має необмежені повноваження для врегулювання економічної кризи. Разом з тим існують думки щодо обмеження можливостей втручання центральних банків, – і небезпека ігнорування таких обмежень не є новою. Одним з найвідоміших обговорень є звернення Мілтона Фрідмана як президента до Американської економічної асоціації в 1968 р. під назвою "Роль кредитно-грошової політики". Акцент зроблений на трьох основних питаннях: перше "Що грошово-кредитна політика не може робити", друге "Що грошово-кредитна політика може робити" і, нарешті, третє "Як слід проводити грошово-кредитну політику?" Хоча думки щодо грошово-кредитної політики істотно змінилися з 1968 року, я хотів би дотримуватися структури звернення Фрідмана – зосереджуючись, однак, на політиці центральних банків у сфері управління фінансовими кризами.

Що не можуть зробити центральні банки для стримування фінансової кризи

Центральні банки не мають порівняльних переваг в управлінні кредитними ризиками. Наведу лише один приклад: дослідження опубліковане Банком міжнародних розрахунків у 2008 році щодо управління валютними резервами вказує, що центральні банки традиційно мають низький рівень толерантності по відношенню до кредитного ризику і, отже, мають обмежений досвід в управлінні кредитними ризиками. Хоча це частково пояснюється необхідністю надавати високоліквідні валютні резерви для інтервенцій, але й також витратами на підтримку репутації, пов'язаними з кредитною подією. Навіть при оцінці кредитних ризиків фінансових установ у межах своєї юрисдикції, наприклад, своїх звичайних контрагентів в операціях на відкритому ринку, центральні банки не мають доступу до будь-якої конфіденційної інформації, доступної для банківських наглядових органів – або, якщо вони це роблять, то не мають можливості користуватися через існування “китайської стіни” (між наглядом та монетарною політикою). Таким чином, центральні банки не повинні брати на себе кредитний ризик, якщо тільки не існують вагомі причини для цього з точки зору надання необхідної ліквідності послуг, або це потрібно для того, щоб знову встановити ефективний трансмісійний механізм для грошово-кредитної політики…*

Монетарний огляд грошово-кредитного ринку*

Упродовж І кварталу 2009 р. на вітчизняному грошово-кредитному ринку спостерігалися процеси відпливу коштів із банків, які, втім, мали тенденцію до гальмування. Продовження відпливу коштів, зокрема, було зумовлене погіршенням економічної ситуації. За відсутності інших джерел доходів населення почало активно використовувати свої заощадження на поточне споживання та виконання раніше взятих зобов’язань (у тому числі за кредитами). Юридичні особи в умовах зменшення прибутковості та погіршення доступу до кредитів відчували нестачу оборотних коштів.

Відплив коштів з банківської системи позначився на динаміці приросту грошової маси, обсяг якої з початку року знизився на 10,1% – до 463,8 млрд. грн. Водночас, з огляду на позитивні тенденції щодо зниження темпів відпливу коштів з банківської системи та зменшення відпливу коштів на готівковий валютний ринок, темпи зниження грошової маси мали тенденцію до уповільнення. Так протягом березня її обсяг зменшився лише на 1,5%, тоді як протягом січня та лютого на 4,5% та 4,4% відповідно. У річному обчисленні (у розрахунку до відповідного місяця минулого року) темпи приросту грошової маси знизилися до 11,5% порівняно із 30,2% на початку року.

Зменшення обсягу депозитів не призводило до зростання готівки поза банками, обсяг якої у січні – березні зменшився на 4,9% – до 147,1 млрд. грн. Така ситуація може пояснюватися тим, що в умовах зниження економічної активності частина коштів, які знімалися з депозитних рахунків, спрямовувалася на виконання зобов’язань за кредитами, а частина – на купівлю готівкової іноземної валюти (у січні – березні банки продали готівкової іноземної валюти майже на 2,6 млрд. дол. США (в еквіваленті) більше, ніж купили). Водночас запровадження Національним банком України практики проведення цільових валютних аукціонів для задоволення потреб клієнтів банків – фізичних осіб, що обумовлені необхідністю погашення заборгованості за кредитами, отриманими в іноземній валюті, сприяло зниженню попиту на готівкову іноземну валюту. Відповідно до цього відбувалося й уповільнення темпів зменшення обсягу готівки поза банками.

Базові гроші та ліквідність банків

На динаміці ліквідності банківської системи протягом І кварталу 2009 р. позначилися процеси відпливу коштів із банків. Унаслідок цього в січні та лютому (коли обсяги відпливу коштів усе ще були значними) на фоні зростання попиту на іноземну валюту ліквідність мала тенденцію до зниження – обсяг коррахунків банків у цей період зменшився на 19,2%. У березні, коли обсяги відпливу коштів суттєво зменшилися, обсяг коррахунків банків порівняно з лютим збільшився на 11,5%, хоча кумулятивно з початку року приріст цього показника все ще залишався від’ємним (зниження на 9,9% – до 16,8 млрд. грн.).

Нормалізації ситуації з ліквідністю банків сприяли й дії Національного банку України з її підтримки через механізми рефінансування. Слід зазначити, що до 30 січня операції з підтримки ліквідності банків практично не проводилися через неузгодження з Урядом порядку здійснення рефінансування банків, що було передбачено чинною на той момент статтею 86 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”. Упродовж цього періоду перерахування банкам коштів за кредитами рефінансування здійснювалося за результатами рішень, ухвалених ще в 2008 році…*

Фондовий ринок

Аналітичний огляд фондового ринку*

Загальну ситуацію на вітчизняному фондовому ринку упродовж перших чотирьох місяців поточного року можна у цілому охарактеризувати як кризову. На ринку спостерігався подальший спад торговельної активності та зниження цін на фінансові інструменти.

За результатами січня – березня 2009 р. індекс ПФТС, що відображає коливання цін на акції найбільш привабливих підприємств, зменшився порівняно з початком року на 24,6% – до 227,34 пункта. Зниження індексу ПФТС пов’язане з кризовими явищами на світових фінансових ринках, що, крім іншого, призвело до зменшення зацікавленості інвесторів в інвестуванні коштів у цінні папери країн з перехідною економікою, у тому числі України.

Загальний обсяг торгів у січні – березні 2009 р. на фондовій біржі ПФТС зменшився порівняно з аналогічним періодом минулого року в 4 рази – до 2,47 млрд. грн. Зменшення відбулося за рахунок суттєвого зниження обсягів торгів як акціями, так і корпоративними та муніципальними облігаціями.

Протягом січня – березня 2009 р. Міністерство фінансів України за рахунок розміщення облігацій внутрішніх державних позик (далі – ОВДП) залучило до Державного бюджету України коштів у сумі 3 083,17 млн. грн. Крім того, для збільшення формування статутного капіталу банків у січні 2009 р. було випущено ОВДП на загальну суму 3,7 млрд. грн.

Середньозважена дохідність за ОВДП під час первинного розміщення протягом І кварталу 2009 р. становила 12,33%. У січні її рівень становив 9,88%, а в лютому-березні – 15,6%.

В умовах зменшення лімітів на інвестування у фінансові інструменти країн з перехідною економікою продовжилася тенденція до зменшення обсягів участі на ринку іноземних інвесторів. Обсяг ОВДП у власності нерезидентів протягом січня – березня 2009 р. зменшився на 292,4 млн. грн. – до 174,8 млн. грн., що становило 0,5% від загальної суми ОВДП, які перебувають в обігу.

Упродовж січня-квітня поточного року обсяг випуску акцій, зареєстрованих центральним апаратом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі Комісії), становив 24,94 млрд. грн…*

Облігації для фінансування будівництва інфраструктурних об’єктів

А. Батуєва

У світовій практиці фінансування будівництва об’єктів комунальної та іншої суспільно-значимої інфраструктури здійснюється шляхом випуску облігацій поряд із кредитом і державним субсидуванням. Такі облігації діляться на проектні облігації (project bonds), облігації, забезпечені надходженнями (revenue bonds), та облігації із загальним зобов'язанням (general oblіgatіons bonds). Такий поділ облігацій залежить головним чином від того, хто є емітентом (приватна компанія або публічна організація), а також від забезпечення по облігаціях та їх особливостей. Ці види облігацій в економічній літературі часто поєднують загальною назвою "інфраструктурні облігації" (іnfrastructure bonds).

Проектні облігації

Загальна характеристика

Проектні облігації – цінні папери, що випускаються приватною проектною компанією, якій належить об'єкт інфраструктури (споруджуваний або вже побудований), і виплати по яких здійснюються за рахунок надходжень від експлуатації об'єкта інфраструктури, і чиї емісійні документи містять ковенанти, що дозволяють власникам облігацій (і їхнім представникам) моніторити обставини, які істотно впливають на грошовий потік фінансованого інфраструктурного проекту.

Проектна компанія контролюється спонсором – особою, що ініціює будівництво й експлуатацію об'єкта інфраструктури. Проектній компанії належать права вимоги за договорами про експлуатацію належного їй об'єкта інфраструктури, які нею надаються в якості одного із забезпечення зобов'язань за залученою позикою, у тому числі по випущених проектних облігаціях. Проектна компанія контролює хід робіт з будівництва підрядником об'єкта інфраструктури й після впровадження об'єкта в експлуатацію управляє ним.

Збір платежів за експлуатацію (за рахунок яких відбувається виконання зобов'язань за проектними облігаціями) з кінцевих користувачів об'єкта інфраструктури здійснюють оператори об'єкта, які призначаються проектною компанією.

Власники проектних облігацій мають можливість контролювати діяльність проектної компанії шляхом надання представникові власників облігацій права на одержання від проектної компанії й операторів будь-якої інформації відносно експлуатації об'єкта інфраструктури. Крім того, представник власників облігацій може бути обраний як член ради директорів проектної компанії для того, щоб мати можливість контролювати обрання одноособового виконавчого органа проектної компанії…*

Страховий ринок та небанківські фінансові установи

Розвиток страхового ринку України у 2005-2009 роках*

Валові страхові премії/виплати
2005-2008рр., 1кв.2007-2009рр.

Перестрахування 2005-2008рр.,
1кв.2007-2009рр.

…*

* Матеріали Держфінпослуг.

Новації державного регулювання страхової діяльності*

Заходи Держфінпослуг у 2009 році

удосконалення механізмів тимчасової адміністрації в небанківських фінансових установах та затвердження планів відновлення їх фінансової стабільності;

удосконалення порядку здійснення перевірок фінансових установ;

забезпечення можливості здійснювати оперативне (невідкладне) регулювання діяльності фінансових установ;
нагляд за виконанням небанківськими фінансовими установами зобов'язань перед споживачами їхніх послуг – основного критерію оцінки діяльності фінансових установ в умовах кризи;
впровадження пруденційного нагляду за небанківськими фінансовими установами та поступовий перехід до здійснення нагляду за ними на основі оцінки ризиків.
забезпечення доступу небанківських фінансових установ до резервів, розміщених у вигляді депозитів в установах банківської системи;
зняття вимоги щодо рівня рейтингу інструментів, у які можуть розміщуватися активи страховиків та пенсійних фондів, з делегуванням повноважень регуляторам фінансових ринків визнавати рейтингові оцінки, надані суб'єктами господарювання, для цілей державного регулювання;
прийняття Положення про обов'язкові критерії та нормативи достатності капіталу, диверсифікованості та якості активів страховика;

затвердження концепції і плану переходу небанківських фінансових установ на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку;

розробка Концепції закону про створення Фонду гарантування страхових виплат за договорами страхування життя.

Нове в законодавстві (проекти)

створення Державного агентства страхування експортних контрактів (проект закону);
створення Державної перестрахувальної компанії (на обговоренні);
прийняття змін до постанови Кабінету Міністрів України №124 щодо вимог до перестраховиків;
концепція і план переходу небанківських фінансових установ на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (розробляється Держфінпослуг).

Мінфін планує у 2010 році здійснити перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності.

внесення змін до Закону України “Про рекламу” (розроблено Держфінпослуг).

- внесено нову статтю «Реклама у сфері фінансових послуг», якою визначається:

поняття реклами та рекламодавців реклами у сфері фінансових послуг та вимоги до рекламної інформації;

2) заборона розповсюдження недобросовісної реклами внесення змін до рекламних матеріалів, які не відповідають дійсності або вимогам закону;

3) НБУ та Держфінпослуг здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу у межах своїх повноважень;

4) передбачено штраф – 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян…*

Стандарти діяльності та управління

Регулювання ринку цінних паперів у Європейському Союзі

А. Меньшикова

Говорячи про європейське регулювання ринку цінних паперів, необхідно розуміти, що більшість найрозвинутіших країн Європи об'єднані сьогодні в загальний економіко-політичний простір – Європейський союз. Така інтеграція у тому чи іншому вигляді існує з 1957 р. і в різних галузях досягла значних висот. На сьогоднішній день однією з цілей даного інтеграційного об'єднання є поступовий перехід до єдиного фінансового ринку, що відображається в закріпленні значної кількості відповідних норм у законодавстві наднаціонального характеру.

У цілому регулювання ринку цінних паперів у ЄС підрозділяється на 3 основних рівні:

первинного законодавства ЄС, тобто Установчих договорів ЄС, норми яких мають пряму дію на території всіх держав – членів ЄС;
вторинного права ЄС – акти, насамперед директиви і регламенти, прийняті інститутами ЄС (Радою ЄС, Комісією ЄС і Судом ЄС) у розвиток положень Установчих договорів ЄС;
національного законодавства держав – членів ЄС.

Європейським законодавством прийнято вважати саме інтеграційне законодавство, тобто акти первинного і вторинного рівнів. Якщо окремі питання не урегульовані інтеграційним законодавством (актами первинного і вторинного рівня), то вони регулюються безпосередньо державами – членами ЄС (наприклад, максимальні розміри компенсацій громадянам по ризиках фінансової системи, порядок діяльності національних регуляторів ринку цінних паперів).

У той же час первинне законодавство ЄС (Договір про створення Європейського економічного співтовариства 1957 р. з наступними доповненнями і змінами, включаючи Лісабонський договір 2007 р.) не містить прямих положень про ринок цінних паперів – увесь пласт відповідного інтеграційного регулювання віднесений на рівень актів інститутів ЄС (у першу чергу директив).

У даному огляді пропонується зупинитися на окремих аспектах регулювання ринку цінних паперів ЄС, що становлять інтерес не тільки з теоретичної, але і з практичної точки зору – як база для подальшого удосконалювання законодавства по ринку цінних паперів. Розглянемо загальну систему регулювання ринку цінних паперів ЄС, розкриття інформації і вимоги до емітентів цінних паперів, порядок оподаткування на ринку цінних паперів і законодавче регулювання категорії «професійний клієнт».

Загальна система регулювання ринку цінних паперів ЄС

До кінця 2007 р. основним документом, що визначає загальні принципи функціонування ринку цінних паперів ЄС, була Директива Ради ЄС від 10 травня 1993 р. № 93/22/ЕЕС «Про надання послуг на ринку цінних паперів» (Investment Services Directive, ISD)^a.

Регулювання, установлюване ISD, мало комплексний характер і включало положення про ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів, про контроль такої діяльності та захисту прав інвесторів. У ISD містилися поняття, що використовувалися у сфері ринку цінних паперів і навколишні потреби інтеграції.

З моменту свого прийняття ISD повинна була, по суті, об'єднати 12 регулятивних підходів різних правових культур держав – членів ЄС у цілісну систему регулювання ринку фінансових послуг. Необхідно нагадати, що в це число входили як держави, фінансовий ринок яких будувався на системі універсальних банків (представницею є Німеччина), так і країни, що традиційно розділяють банківський сектор, а з ним і ринок фінансових послуг, на сектор, займаний комерційними банками, і сектор, що складається з інвестиційних банків та інших інвестиційних посередників (Велика Британія)…*

Принципи належної практики та нагляду стрес-тестування в умовах

фінансової кризи*

Глибина і тривалість фінансової кризи поставила перед багатьма банками та органами нагляду питання, чи була практика стрес-тестування достатньою до кризи і чи вона була адекватною для врахування обставин, що швидко змінюються. Зокрема, не тільки тому, що криза була більш серйозною у багатьох аспектах, ніж вказувалося у результатах стрес-тестування банків, але вона була можливо примножена вадами і недоліками у практиці стрес-тестування в реагуванні на події, що відбуваються. Незважаючи на те, що криза все ще не закінчилася, вже існують уроки для банків та органів нагляду, що виникають з цієї ситуації.

Стрес-тестування є важливим інструментом управління ризиками, що використовується банками як складова їхньої внутрішньої системи управління ризиками та через механізм адекватності капіталу за Базелем ІІ воно підтримується органами нагляду. Стрес-тестування звертає увагу керівництва банку на негативні неочікувані результати, що пов’язані з різними ризиками та надає сигнал з того, скільки капіталу може бути необхідно для покриття збитків, якщо виникнуть великі потрясіння. Хоча стрес-тести вказують на необхідний рівень капіталу для подолання погіршення економічних умов, банк альтернативно може застосувати інші заходи, щоб сприяти зменшенню зростаючого ризику.

Стрес-тестування є інструментом, що доповнює інші підходи в управлінні ризиками та відіграє особливо важливу роль в:

• забезпеченні оцінки ризику на перспективу;

• подоланні обмежень моделей та історичних даних;

• підтримці внутрішніх та зовнішніх комунікацій;

• забезпеченні вхідних даних для планування капіталу та ліквідності;

• наданні даних для встановлення припустимого рівня ризику в банку (толерантності до ризиків);

• забезпеченні розробки планів з пом’якшення ризику або планів на випадок надзвичайних обставин в розрізі різних стресових умов.

Стрес-тестування є особливо важливим після тривалих періодів сприятливого стану економіки та фінансів, коли забування негативних умов може призвести до заспокоєння та недооцінювання ризику. Воно також є ключовим інструментом управління ризиками під час періодів розширення, коли інновації призводять до появи нових продуктів, які зростають швидко і щодо яких існує обмежена або взагалі відсутня інформація про збитки.

Мінімальні вимоги Базеля ІІ до рівня капіталу вимагають від банків використовувати підхід внутрішніх моделей для визначення капіталу для ринкового ризику що передбачає існування в банку надійної програми стрес-тестів. Схожим чином й від банків, що використовують підходи просунутого вимірювання та підходи на основі внутрішнього рейтингу для кредитного ризику вимагається проводити стрес-тести для кредитного ризику, щоб оцінити надійність їхніх внутрішніх оцінок капіталу та буфер капіталу понад регулятивний мінімум. Базель ІІ також вимагає, щоб як мінімум, банки проводили стрес-тести своїх кредитних портфелів у банківській книзі. Нещодавній аналіз дозволив прийти до висновку, що стрес-тести банків не генерують великі збитки по відношенню до їхніх буферів капіталу, вступаючи в кризу або їхні фактичні історичні збитки. Більше того, стрес-тести на рівні всього банку повинні включати більш серйозні сценарії, ніж ті, що вони використовували, щоб отримати більше результатів у порівнянні з фактичними стресами, які спостерігалися…*

Міжнародний огляд та зарубіжний досвід

Кастодіальне обслуговування операцій з іноземними цінними паперами в Російській Федерації

О. Яровикова

Упродовж тривалого часу в Росії не існувало чіткого правового поля для здійснення операцій з іноземними фінансовими інструментами, однак і заборони на проведення таких операцій не було. В умовах інтеграції Росії у світове економічне співтовариство питання кастодіального обслуговування операцій з іноземними цінними паперами набувають особливої актуальності.

Нормативно-правові акти, що регламентують проведення депозитарних операцій з іноземними цінними паперами

При здійсненні депозитарної діяльності професійний учасник ринку цінних паперів керується вимогами Федерального закону від 22 квітня 1996 р. № 39-ФЗ «Про ринок цінних паперів», Положенням про депозитарну діяльність у РФ (затверджено Постановою ФКЦП Росії від 16 жовтня 1997 р. № 36), Правилами ведення обліку депозитарних операцій кредитних організацій у РФ (Наказ ЦБ РФ від 25 липня 1996 р. № 02-259). Так, Положення про депозитарну діяльність у РФ визначає, що об'єктом депозитарної діяльності є цінні папери, випущені резидентами РФ. Відповідно до вимог федеральних законів та інших нормативно-правових актів, об'єктом депозитарної діяльності можуть також бути цінні папери, випущені нерезидентами відповідно до законодавства держави, у юрисдикції якої вони знаходяться, якщо це не суперечить вимогам федеральних законів та інших нормативно-правових актів. Таким чином, при прийнятті депозитарієм рішення про можливість проведення операцій з іноземними цінними паперами основним є перевірка на відповідність порядку емісії та обігу даних цінних паперів вимогам діючого законодавства РФ.

У 2008 році у зв'язку з вступом у силу Положення про кваліфікацію іноземних фінансових інструментів у якості цінних паперів (Наказ ФСФР Росії від 23 жовтня 2007 р. № 07-105/пз-н) (далі - Положення про кваліфікацію) ситуація на ринку депозитарних послуг змінюється. З'являються перші чіткі законодавчі обмеження на здійснення операцій з цінними паперами іноземних емітентів. Однозначно охарактеризувати вплив Положення про кваліфікацію на діяльність професійних учасників ринку цінних паперів складно. З одного боку, регулятор визначив порядок кваліфікації іноземних фінансових інструментів у якості цінних паперів, що виключило можливість ухвалення невірного рішення у відношенні тих інструментів, інформація про які була доступна професійному учаснику не в повному обсязі або викликала сумніви. З іншого боку, налагоджений механізм роботи з певними цінними паперами виявився раптом поза законом, створюючи всі умови для дестабілізації ведення бізнесу, незважаючи на те, що інформація про фінансові інструменти була надана емітентом у повному обсязі, а порядок емісії та обігу відповідав порядку емісії та обігу аналогічних російських цінних паперів.

За даними, опублікованими Національним номерувальним агентством Росії – Національним депозитарним центром (далі – НДЦ), за станом на 30 вересня 2008 р. з такою проблемою зіткнулася велика кількість учасників російського фондового ринку. Так, НДЦ отримав близько 18000 запитів на одержання інформації про ISIN- і CFI-коди іноземних фінансових інструментів. У результаті обробки запитів було виявлено, що учасники ринку запросили інформацію про 8291 інструмент. З них 986 інструментів не мають CFI-коду, включаючи 218 інструментів, що не мають ISIN-коду. Для 248 інструментів, 11 з яких - депозитарні розписки, CFI-код не потрапляє в кваліфікацію відповідно до вимог міжнародного стандарту і Положення про кваліфікацію. Для 7057 інструментів CFI-код потрапляє в кваліфікацію відповідно до вищевказаних вимог.

Дані цифри дозволяють говорити про велику кількість іноземних фінансових інструментів, що знаходяться в обігу на російському ринку цінних паперів.

Отже, звернемося до практики роботи російських депозитаріїв з іноземними цінними паперами…*

Нові стратегії та інструменти для довгострокового інвестування

М. Морозов

На тлі стагнації світової економіки, збільшених ринкових і кредитних ризиків інституціональні інвестори змушені шукати альтернативні можливості. Далекоглядні гравці вже зараз придивляються до товарних ринків (нафта, золото та ін.), гібридних стратегій та нових інструментів. Особлива увага приділяється стратегіям з консервативним профілем ризику, серед яких особливе місце посідають ETF і сертифікати. Вони дозволяють, з одного боку, одержати більш зручні умови інвестування, з іншого – створювати прийнятний профіль ринкових ризиків і вибрати спосіб заробітку.

ETF

Абревіатура ETF означає Exchange-Traded Funds і дослівно перекладається як «фонди, що торгуються на біржі». Але її можна трактувати і як акронім основних переваг цих фондів, що пасивно управляються та публічно торгуються: easy of use (простота використання), transparency (прозорість) і flexibility (гнучкість).

ETF можуть торгуватись у системі «Євроклір» так само легко, як акції або єврооблігації. Їх можна купувати і продавати будь-коли під час торгової сесії біржі, на якій здійснено лістинг ETF. Іншою головною перевагою фондів, що торгуються є їхня прозорість. Традиційні активно керовані фонди звичайно інформують своїх інвесторів про структуру портфеля 1 раз на місяць, квартал або у півроку. Точний же склад ETF може бути отриманий у будь-який момент торгового дня біржі. Більше того, iNAV (indicative net asset value) для ETF розраховується в режимі реального часу в процесі торгівлі. Усе це робить ETF одним з найбільш прозорих інвестиційних інструментів.

Ліквідність ETF підтримується одним чи декількома маркетмейкерами, що постійно котирують ціни купівлі та продажу на біржі. Серед піонерів цього ринку був HypoVereinsbank/ UniCredit Group, що у червні 2000 р. почав виконувати роль маркетмейкера ETF. На сучасний момент команда UniCredit представлена 12 маркетмейкерами і 5 ETF-консультантами в Лондоні, Мюнхені та Мілані. ETF активно торгуються на основних європейських біржах. Існує кілька способів створення (реплікації) ETF. Основними можна назвати повну реплікацію (full replication) і синтетичну реплікацію (synthetic replication or swap-based replication).

У випадку повної реплікації фонд володіє всіма компонентами, що складають актив (наприклад, індекс), відповідно до їхньої ваги (Рис. 1). У випадку зміни цієї ваги змінюється і структура ETF. Даний тип реплікації потребує портфельного управління, але не активної торгівлі. Такі емітенти, як iShares, ETFLab і UBS, створюють свої ETF шляхом повної реплікації…*

Порадник для інвесторів та споживачів фін. послуг

Як організувати власні фінанси під час кризи*

Даний матеріал може допомогти літнім інвесторам визначитися з тим, що ж робити після того, як багато хто з них втратив свої заощадження в результаті економічної кризи. Спад економіки сповільнюється, торгівля акціями пожвавлюється, а банківська система достатньо спроможна, щоб витримати майбутні економічні негаразди (з огляду на додаткові гроші платників податків). Крім того, багато економічних звітів показують ознаки підйому. Фахівці закликають інвесторів вивчити збиток, і продовжувати нормальне життя. У фінансовому плані збирання уламків не може бути приємним, особливо для тих людей, які наближаються до пенсійного віку (або до того моменту, коли вони сподівалися вийти на заслужений відпочинок). Але цим варто зайнятися і зробити для цього 6 необхідних кроків:

1. Усвідомте Вашу нову реальність

У майбутньому буде не так, як у минулому. У кращому випадку, і багато експертів так вважають, процес відновлення ринку триватиме не менше двох років. Він може тривати й десятиліття, якщо відновлення відбуватиметься повільно. Більшість учасників пенсійних програм не є інвесторами – вони звичайні вкладники, тобто не можуть активно управляти своїми заощадженнями. Навпаки, впродовж певного часу вони спостерігають за своїми вкладами, які мають у майбутньому забезпечити належний рівень пенсії. Навіть під час найгірших ринкових потрясінь пенсійні фонди рекомендують учасникам тримати свої кошти у колишньому місці та продовжувати робити внески. Зараз прийшов час реально подивитися на речі та прийняти відповідні рішення щодо нових планів з приводу пенсійних накопичень. Експерти радять користуватися калькуляторами, що містяться на багатьох банківських сайтах, та розробити новий найбільш прийнятний прогноз.

2. Розробіть новий фінансовий план

Під час розробки нового фінансового плану необхідно використати раніше зроблений прогноз. За допомогою можна звернутися до консультанта, але знову ж таки, спочатку необхідно ретельно зібрати інформацію в Інтернеті. А потім чесно відповісти на питання: Скільки у вас боргів? Наскільки точно є вивіреним ваш пенсійний план? Скільки ви сплачуєте за страхування автомобіля, будинку, життя, здоров'я? Скільки років залишилося платити за іпотекою?

3. Перевірте свої ризики

Пенсіонери і люди передпенсійного віку знайомі з небезпекою, яка пов’язана з володінням цінними паперами. Перш за все, це ризик їх значного знецінення. Тому не слід надто сподіватися на великий потенціал інвестицій. При цьому необхідно розуміти ризик таких капіталовкладень…*

Інвестування коштів у антикварні книги*

Уведення в дію мораторію на банківські депозити й зниження цін на нерухомість змусили інвесторів звернути увагу на нетрадиційні види капіталовкладень. Одним з об'єктів пильної уваги стали антикварні книги, які не тільки не дешевшають, але з кожним роком зростають у ціні.

Бібліофільство – любов до книг – дуже давнє захоплення людства. Стародавні монархи славилися своїми бібліотеками, у яких зберігалися дуже дорогі фоліанти, написані від руки. Незабаром друкований верстат зробив книгу доступною для всіх смертних, а для "сильних миру цього" колекціонування стародавніх рукописів перетворилося в хоббі.

До XVІІІ ст. поняття антикваріату поширилося й на першодруковані видання, із середини XІ ст. до антикварних зарахували книги початку XVІІІ ст., на початку XX ст. старовинними визнавалися книги, створені до 1830 року.

З виникненням Радянського Союзу асортименти антикварної книги надзвичайно скоротилися, адже нова влада була неприхильною до різних колекціонерів, вважаючи подібне заняття буржуазним. У цей час низка досить цікавих видань – в основному, рукописні й друковані документи, стародавні книги й періодичні видання – були під забороною.

У наш час, коли всі заборони й обмеження скасовані, бібліофільство отримало новий подих. На сьогоднішній день офіційно антикварними вважаються книги, створені до 1950 року, однак на практиці кожен самостійно вирішує питання про стародавність і раритетність того або іншого видання.

В українському сегменті Всесвітньої мережі є кілька місць, де можна доторкнутися до книжкової вічності. Розглянемо найбільш популярні ресурси, де можна придбати стародавню книгу.

Gob-Art – це галерея стародавніх книг. Тут можна знайти книги, видані з 1746 по 1970 р. на різні теми: історія, релігія, військова справа й, звичайно ж, художня література. Вартість видань, представлених у магазині, коливається від 75 доларів за збірник "Обрані статті Дзержинського 1947 року" до 2700 доларів за альбом "Дерев'яне зодчество. Малі архітектурні форми" німецького архітектора Антона Хубера.

Gob-Art – один з небагатьох магазинів, які пропонують допомогу в пошуку рідкісних книг і створенні приватної або корпоративної бібліотеки. Постійним клієнтам магазин пропонує гнучку систему знижок.

Більш докладну інформацію про магазин Gob-Art, що знаходиться за адресою: вул. Московська, 5/2 Б, можна одержати по телефону 280-12-77 або на сайті Gob-Art.

Alіb.com.ua – незвичайний букіністичний інтернет-магазин. Книги на продаж тут виставляють їхні безпосередні власники, що дозволяє уникнути величезної накрутки, яку зазвичай роблять магазини.

Тут можна знайти що завгодно: від Атласу СРСР 1939 року до Історії короля Генріха Великого французькою мовою 1776 року. Особливо цей портал втішить аматорів військового мистецтва, історії й художньої літератури.…*

Порочні інвестиції Америки

С. Моісєєв

У 2002 році вперше у світі відкрився фонд взаємних вкладень на фондовому ринку, що спеціалізується на «порочних» інвестиціях. Він так і називається – Фонд пороку (Vice Fund, від лат. vitium – порок). Творцем Фонду стало американське сімейство фондів взаємних інвестицій під управлінням MUTUALS.com, Inc. (ls.com/). До пріоритетних галузей, куди спрямовані кошти, залучені Фондом, відносяться виробництво алкоголю, зброї, тютюнових виробів, а також ігровий бізнес. Девізом Фонду стало «When іt's good, іt's very, very good... and when іt's bad, іt's better», що перекладається просто: «ці вкладення гарні в усі часи».

Перший _{порочно-ваучерний}

Засновники Фонду кидають виклик загальноприйнятій концепції «соціально відповідальних інвестицій» (socially responsible investments). У Сполучених Штатах сьогодні нараховується понад 11 тисяч фондів взаємних інвестицій, і тільки близько 150 з них заявляють про підтримку інвестицій, що працюють на благо суспільства. Існують навіть такі фонди, як The Delaware Social Awareness Fund, що принципово не включає у свій портфель папери, обрані Фондом пороку, і фонд переконаних католиків Aquinas Fund (Фонд св. Хоми Аквінського). Порочні фонди виглядають ложкою дьогтю в діжці меду фінансових вкладень.

Тривалий час ідея настільки специфічних інвестицій нікому не спадала на думку. На презентації Фонду пороку під час зустрічі менеджерів американських фондів взаємних інвестицій, його співуправляючий Ден Аренс (Dan Ahrens) заявив: «Наш фонд викликав найбільший інтерес інвесторів зі США і Європи, і я здивований, що такий фонд дотепер ще не знайшов наслідувачів». Фонду забезпечена пильна увага американського суспільства хоча б тому, що він у своєму роді унікальний.

Жоден з найбільших взаємних фондів не ризикує заявляти, що їхній фондовий портфель нерідко включає папери з «порочного» списку. «Я переконаний, що багато інвестиційних фондів думали про них, але соромилися ними відверто займатися, – коментує Д. Аренс.

Керівництво Фонду пороку не відчуває ніякого почуття провини за свою стратегію вкладень. «Якщо комусь, аби спокійно спати, потрібно інвестувати в соціально-відповідальні фонди, то для них це правильні інвестиції. Але я не думаю, що люди інвестують заради того, щоб робити політичні заяви».

Портфель Фонду пороку, відповідно до його інвестиційного меморандуму, поділений нарівно між чотирма секторами: алкогольна, тютюнова, воєнна промисловість, а також індустрія розваг.

Гуру портфельних інвестицій Уоррен Баффет радив вкладати гроші тільки в ті компанії, чий бізнес легко зрозумілий і добре відомий. Керівництво Фонду пороку чітко дотримується його рекомендацій. Містер Аренс добре знайомий з об'єктами своїх інвестицій: він курить сигари, п'є червоне вино і грає в «блек-джек» (про інші пристрасті менеджер скромно промовчав). Звернемо більш пильну увагу на сектори, обрані для Фонду пороку його управляючими.…*

Blog

Грошово-кредитний ринок

Содержание

Грошово-кредитний ринок

Роль центрального банку в управлінні ризиками під час кризи*

Фондовий ринок

Страховий ринок та небанківські фінансові установи

Стандарти діяльності та управління

Міжнародний огляд та зарубіжний досвід

Порадник для інвесторів та споживачів фін. послуг

Інвестування коштів у антикварні книги*