Бухгалтерський облік

Вид материала

Документы

Содержание Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Розділ 4. Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті.

Подобный материал:

• Курс ІІІ кепіт спеціальність "Бухгалтерський облік" дисципліна "Бухгалтерський облік, 667.78kb.
• Формат опису модуля, 20.04kb.
• Валерія Василівна "Бухгалтерський облік", 175.47kb.
• РОбоча навчальна програма з дисципліни: «Бухгалтерський облік» для підготовки фахівців, 343.59kb.
• Бухгалтерський облік Бухгалтерський облік у галузях економіки, 40.57kb.
• Положение (стандарт) бухгалтерского учета 4 "Отчет о движении денежных средств", утвержденное, 41.04kb.
• За переліком дисциплін програми підготовки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 116.73kb.
• Програма вступних випробувань з предметА „ бухгалтерський облік абітурієнтів за галуззю, 176.06kb.
• Робота містить методичні рекомендації для виконання І захисту курсових робіт з дисципліни, 252.72kb.
• Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування Облік зобов’язань, 712kb.

Задача 1

Первісна вартість обладнання – 17000 грн., ліквідаційна вартість – 5000 грн., строк корисного використання об’єкта – 7 років, фактичний обсяг виробництва :Q₁ =1350 Q₂ =600 Q₃ =1000 Q₄ =1600 одиниць. Обсяг продукції, який очікується отримати при використанні об’єкта основних засобів – Q =4550 грн. Основний засіб відноситься до 2-ої групи основних засобів. Розрахувати амортизаційний знос об’єкта з методом прискореного зменшення залишкової вартості.

Розв’язання.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об’єкта і подвоюється.



;

Звідси розрахунок:

Рік	Cперв	На	АВ річ.	АВ нак.	Cзал.
	17000	-	-	-	17000
1	17000	0,29	4857	4857,14	12142,86
2	17000	0,29	3469,39	8326,53	8673,47
3	17000	0,29	2478,13	10804,66	6195,34
4	17000	0,29	1195,34	12000,00	5000,00

Графік залежності амортизаційних відрахувань від строку служби



При використанні цього методу норма амортизації завжди застосовується до залишкової вартості попереднього року. Сума амортизації найбільша в перший рік і з року в рік зменшується. Сума амортизації в останній рік обмежена сумою необхідною для зменшення залишкової вартості до ліквідаційної.


Розділ 4. Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті.

Для розрахунків за операціями в безготівковій і готівковій іноземній валюті, згідно із законодавством України, підприємства, організації, установи, фізичні особи відкривають поточні банківські рахунки в інозем­ній валюті.

Порядок, відкриття рахунків у іноземній валюті регу­лює Інструкція «Про відкриття банками рахунків у на­ціональній та іноземній валюті», затверджена постано­вою Правління НБУ від 18. 12. 1998 р. № 527.

Для відкриття рахунків у іноземній валюті юридичні особи-резиденти і фізичні особи подають уповноваженому банку ті самі документи, що й для відкриття поточних рахунків у національній валюті. Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривають у тому самому банку, де відкрито поточний рахунок в національній валюті, по­дання пакета документів не є обов'язковим.

Формування інформації про операції в іноземній ва­люті в бухгалтерському обліку здійснюють згідно з вимо­гами П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Операція в іноземній валюті — господарська операція, вартість якої визначено в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Облік операцій в іноземній валюті здійснюють згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкці­єю з його застосування, затвердженими наказом Мініс­терства фінансів України від ЗО. 11. 1999 р. № 291.

Для обліку операцій за рахунками в іноземній валю­ті підприємства використовують субрахунки активного рахунка 31 «Рахунки в банках»:

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

Рахунки в іноземній валюті в Україні та за кордоном за субрахунками не розмежовані, але підприємства мають право вести облік операцій за цими рахунками окремо.

Субрахунки 312 «Поточні рахунки в іноземній валю­ті» і 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів у іноземній валюті.

Згідно з постановою Правління НБУ від 04. 09. 1998 р. № 349 «Про запровадження обов'язкового продажу над­ходжень в іноземній валюті на користь резидентів — юри­дичних осіб» запроваджено обов'язковий продаж експор­тних валютних надходжень. Постановою НБУ від 14. 09. 1998 р. № 365 «Про внесення змін у постанову Правління НБУ від 04. 09. 1998 р. № 349» ставку обов'язкового продажу експортних надходжень було виз­начено в розмірі 50%.

Обов'язковому продажу, згідно з цією постановою, не підлягають кошти, які:

• надходять у вигляді кредитів, позик, фінансової допомоги від уповноважених банків і кредитно-фінансових установ;
  
• перераховуються на територію України з метою здійснення інвестицій;
  
• придбані на Міжбанківській валютній біржі (МВБ) України для розрахунків з нерезидентами;
  
• надійшли на користь резидентів-посередників за договорами комісії, доручення і підлягають перерахуван­ню резидентам та нерезидентам;
  
• належать уповноваженим банкам і уповноваженим кредитно-фінансовим установам;
  
• розміщені резидентами як депозити в уповноважених банках;
  
• надходять транспортним організаціям від експор­ту власних послуг і спрямовуються на експлуатаційні витрати.
  

Кошти в іноземній валюті, що підлягають обов'язково­му продажу, зараховують в повному обсязі на розподіль­чий рахунок. Перерозподіл здійснюють таким чином:

• 50% для обов'язкового продажу;
  
• 50% на поточний рахунок власника.
  

Ці кошти підлягають 100% продажу в таких випадках:

1. якщо валюта, придбана для виконання зобов'язань перед нерезидентами, протягом п'яти банківських днів не перерахована за призначенням;
   
2. якщо кошти в іноземній валюті, придбані на МВБ України і перераховані на користь нерезидента, повернулися через невиконання зобов'язань.
   

Господарські операції за валютними рахунками пря­мо чи опосередковано пов'язані з зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД), експортом або імпортом товарів (робіт, послуг). Розрахунки між підприємствами на внутрішньо­му ринку допускаються лише в національній валюті (гривнях).

Усі операції за поточним рахунком в іноземній валю­ті реєструються на підставі банківських виписок і дода­них до них підтверджувальних документів. У банків­ській виписці обов'язково вказуються валютні суми (вхідне сальдо на початок дня, суми за операціями, ви­хідне сальдо на кінець дня).

Згідно з П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» операції в іноземній валюті відображають в національній валюті України під час їх первісного визнання перера­хуванням суми в іноземній валюті за курсом НБУ на да­ту здійснення операції.

Суми авансів (попередньої оплати), видані іншим осо­бам в рахунок платежів для придбання немонетарних ак­тивів (запасів, основних засобів) і одержання робіт, пос­луг, включають до вартості цих активів (робіт, послуг) перерахуванням у національну валюту за курсом НБУ на дату виплати авансу.

Суми авансів (попередньої оплати), одержані від ін­ших осіб в рахунок платежів для поставки готової продук­ції, інших активів, виконання робіт (послуг), включають до доходу звітного періоду перерахуванням в національну валюту за курсом НБУ на дату одержання авансу.

Під час складання звітності, тобто на кожну дату балансу:

• монетарні статті (статті грошових коштів) відобра­жають за курсом НБУ на дату балансу;
  
• немонетарні статті, що відображені за історичною собівартістю і зарахування яких на баланс пов'язане з операцією в іноземній валюті, відображають за валютним курсом на дату здійснення операції;
  
• немонетарні статті, що відображені за справедливою вартістю в іноземній валюті, відображаються за ва­лютним курсом на дату визначення цієї справедливої вартості.
  

Курсові різниці за монетарними статтями визначають на дату здійснення розрахунків і на дату балансу. Згідно з П(С)БО 21 курсові різниці, що виникають від перера­хунку активів і зобов'язань, відображають у доходах або витратах за видами діяльності.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей з операцій­ної діяльності відображають в інших операційних дохо­дах або витратах.

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей інвестиційної та фінансової діяльності відображають в ін­ших витратах або доходах.

Операції в іноземній валюті обліковують на таких субрахунках:

711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» — відоб­ражають доходи від реалізації іноземної валюти.

714 «Дохід від операційної курсової різниці» — відоб­ражають доходи від курсових різниць за активами і зо­бов'язаннями підприємства, пов'язані з операційною ді­яльністю.

744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» — ві­дображають додатні курсові різниці (доходи) за активами і зобов'язаннями в іноземній валюті, пов'язані з фінансо­вою та інвестиційною діяльністю підприємства.

942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» — відображають собівартість іноземної валюти на дату її реалізації.

945 «Втрати від операційної курсової різниці» — ві­дображають втрати з активів і зобов'язань операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні щодо іно­земної валюти.

974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» — відображають втрати з активів і зобов'язань неопераційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні щодо іноземної валюти.

При перерахунку грошових коштів за поточним ра­хунком в іноземній валюті додатну операційну курсову різницю відображають в обліку записом: Дт 312 Кт 714, а від'ємну операційну курсову різницю — записом: Дт 945 Кт 312.

Валютні кошти, перераховані до уповноваженого бан­ку для продажу в сумі, обчисленій за курсом НБУ на да­ту здійснення операції, відображають записами:

Дт 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті»;

Кт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті».

Суму української валюти, одержаної від продажу без­готівкової іноземної валюти, в обліку відображають запи­сами:

Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

Кт 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти».

Одночасно складають проводку на списання проданої валюти:

Дт 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»;

Кт 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».

Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» собівартість реалізова­ної іноземної валюти визначають перерахунком в націо­нальну валюту України за курсом НБУ на дату продажу.

Послуги уповноваженого банку з виконання доручен­ня підприємства на продаж іноземної валюти відобража­ють на дебеті субрахунка 949 «Інші витрати операційної діяльності». Фінансовий результат від продажу іноземної валюти в обліку відображають записами:

Дт 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти»;

Кт 791 «Фінансові результати основної діяльності»;

Дт 791 «Фінансові результати основної діяльності»;

Кт 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»;

Дт 791 «Фінансові результати основної діяльності»;

Кт 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Вартість придбаної іноземної валюти, обчисленої в українській валюті за курсом НБУ на дату зарахування іноземної валюти на рахунок підприємства в уповноваже­ному банку, відображають проводками:

Дт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

Кт 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті».

Інформація про додатну курсову різницю обліковуєть­ся на кредиті субрахунка 714 «Дохід від операційної кур­сової різниці», а інформація про від'ємну курсову різни­цю (збитки) — в активах на субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці».

Операції, пов'язані з купівлею-продажем іноземної валюти, мають такі особливості щодо формування об'єк­та оподаткування:

— операції з придбання іноземної валюти за гривні не впливають на зміну валових доходів і витрат. Водночас суми комісійної винагороди, сплачені банку або біржі за здійснення операцій з купівлі валюти, обліковують у ва­лових витратах, але вони не впливають на розмір вартос­ті придбаної валюти (пп. 7.3.4. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»);

— суми, одержані від продажу іноземної валюти, збільшують валові доходи підприємства, а балансова вар­тість такої іноземної валюти збільшує валові витрати (пп. 7.3.5 цього Закону). Балансову вартість придбаної іноземної валюти в податковому обліку визначають, ви­ходячи з суми гривень, перерахованої для її купівлі (без урахування комісійних або вартості інших послуг з кон­вертації).

У бухгалтерському обліку балансова вартість придба­ної валюти відповідає сумі, вказаній у виписці банку при її зарахуванні на поточний рахунок в іноземній валюті.

Записи операцій в реєстрі бухгалтерського обліку за субрахунками 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» і 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті», а також на інших рахунках обліку активів і пасивів, вартість яких визначена в іноземній валюті, робить підприємство, що здійснює господарську діяльність в Україні та за її ме­жами, в грошовій одиниці України. Водночас зазначені записи операцій з активами і пасивами, що підлягають перерахунку в зв'язку зі змінами курсу НБУ, роблять у тій іноземній валюті, в якій здійснюють платежі.

Дані про валютні операції на рахунках в банках сис­тематизуються в журналі-ордері № 1 з кредиту і відомос­ті № 1.2 з дебету відповідного рахунка. Облік іноземної валюти в бухгалтерських реєстрах є аналогічним обліку грошових коштів в національній валюті з тією лише різ­ницею, що записи в них роблять одночасно у двох валю­тах — іноземній та національній.