Geum.ru

Чому сучасний стан науково-технічної діяльності та освіти є незадовільним з точки зору впливу на процеси суспільної трансформації

Вид материалаДокументы

Содержание


Світовий досвід
Проблеми фінансування, управління та змісту освіти
Управління і фінансовий менеджмент
Вища освіта
Зміст, стандарти, якість навчання
Стислі висновки аналізу системи освіти
4. Проблеми трансформації суспільства та їх причини
5. Цілі трансформації освіти і науки
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

Світовий досвід


Більшість сучасних успішних університетів і коледжів світу використовують дослідження й розробки як складову частину процесу вищої професійної підготовки. У навчальних планах цих закладів провідну роль відіграють проектні та аналітичні роботи. У провідних університетах обсяг самостійних занять студентів у проектах сягає 40-60 відсотків навчального часу. Всі навчальні курси, як гуманітарні, так і технічні, велику частину навантаження відводять для участі студентів у дослідницьких проектах. Лекції та семінарські заняття проводять як інструкції та консультації, що мають супроводжувати самостійну роботу студентів.


Це стає можливим завдяки тому, що в університетах і коледжах викладають фахівці, які практично займаються питаннями тих видів діяльності, якими оволодівають студенти під час навчання. Університетські викладачі працюють за контрактами і виконують роботи на замовлення уряду, бізнесових кіл, місцевої влади, громадських та благочинних організацій, приймають участь у міжнародних проектах, що фінансуються урядами їхніх та інших країн.

Проблеми фінансування, управління та змісту освіти


Негативні явища та їх причини
Світові тенденції



Управління і фінансовий менеджмент

Середня освіта


Від радянського часу залишилася жорстко централізована система управління і фінансового забезпечення середньої освіти. Хронічна нестача фінансів призводить до занепаду інфраструктури, зниження якості навчання, невдоволення громадськості.

Вища освіта


Університети позбавлено права визначати власну стратегію. Партнерство з бізнесовими колами, місцевою та регіональною владою гальмується через несприятливе регуляторне середовище. Відсутність якісного наукового потенціалу в університетах не дає можливості виконувати замовлення і залучати інші фінансові ресурси як додаток до бюджету та плати за навчання.




Зміст, стандарти, якість навчання


Визначення змісту до цього часу є прерогативою держави. За радянських часів це було виправдано плановою економікою та ідеологічними чинниками. Сьогодні навчальні плани надто перенасичені. Це пояснюється двома причинами: 1) вчителі через низьку зарплатню хочуть мати більше годин; 2) навчальні плани містять забагато інформації замість того, щоб вчити підходам та способам мислення у світі, який швидко змінюється.

Стандарти виконують роль засобів контролю за тим, щоб навчальні заклади не відхилялися від програм. Сенс цього контролю - лише у збереженні нинішнього стану справ.

Уся система освіти уникає цілісної оцінки ефективності своєї роботи і незалежного аналізу якості навчальних програм.



Менеджмент у середній освіті беруть на себе приватні фірми (США) або виборні громадські органи (Канада, Голландія). Вони більш ефективно, ніж державні службовці, управляють суспільними фінансами, залучають додаткові кошти, задовольняють інтереси громад у якісних освітніх послугах.


Законодавство багатьох країн створює для університетів сприятливе середовище. Наприклад, у США університети є власниками землі (за законом Морріла), що дозволяє їм вести підприємницьку діяльність, залучати кошти від оренди, бути незалежними від якогось одного джерела фінансування. Це дозволяє їм не тільки досягти фінансової стабільності, але й бути центрами інноваційного та інтелектуального розвитку свого регіону та всієї країни (як Силіконова долина).


Стандарти в освіті забезпечують можливість визначення індивідуальних траєкторій та безперервність освіти в умовах різноманітності освітніх систем. Стандарти спрямовано на визначення узагальнених показників результатів навчання, за якими можна було б порівняти досягнення учнів, що навчаються за різними програмами, у різних регіонах для того, щоб діти могли переходити з однієї школи в іншу, а університети могли відбирати абітурієнтів із різних країн.

Оцінювання учнів є частиною оцінки якості процесу навчання і входить до педагогічного арсеналу вчителів як дієвий методичний спосіб. Оцінювання навчальних закладів відбувається як: 1) самооцінка; 2) аналіз ефективності; 3) дослідження із залученням зовнішніх експертів.

Важливу роль відіграють також аналіз і моніторинг державної освітньої політики.

Стислі висновки аналізу системи освіти



Процеси трансформації українського суспільства змінили вимоги до освіти і підготовки кадрів. Система управління і організації освіти залишилася без змін.


Якість освіти не задовольняє сучасним вимогам – як з огляду на вибуховий розвиток ринків праці та сучасних технологій, так і з огляду на людський вимір.


Не узгоджені позиції з приводу сучасного стану освіти експертів і державних чиновників, батьків і викладацького складу навчальних закладів. Позиції інших потенційних учасників політичного процесу в освіті – бізнесу, громадськості - не враховуються.


Для того, щоб визначити реальний стан освіти і запровадити ефективну стратегію змін, потрібні нові критерії оцінювання якості освіти .


Має оцінюватися не засвоєння учнями і студентами учбового матеріалу, а ефективність навчального процесу окремих закладів освіти і системи у цілому




4. Проблеми трансформації суспільства та їх причини


Більшість цих проблем є наслідком радянської спадщини. Вони зумовлені також неспроможністю системи управління наукою відреагувати на зміни у суспільному оточенні, які відбулися за останні десять років.
  • Основні рушійні сили радянського способу організації науково-технічної діяльності зникли, а форми та інституції, які забезпечували саме такий спосіб організації науки, залишилися практично без змін.
  • У сучасній Україні вже не існує органів, які мали б повноваження директивно концентрувати ресурси для виконання великих проектів.
  • З’явилася можливість працевлаштування за кордоном, формуються ринки праці та складається відкрита конкуренція між дослідницькими інституціями та окремими виконавцями.
  • Відпала потреба в державному утриманні великої кількості працівників і установ, які у вигляді наукової і освітньої діяльності фактично займалися поширенням ідеологічних засад тоталітарного режиму.
  • Зростає безробіття серед випускників вищих учбових закладів. Статус освіти та науки у суспільстві помітно знизився.


Причини цих проблем такі:
  • Немає механізмів оцінювання ефективності науково-технічної діяльності та освіти з огляду на процеси суспільної трансформації. Такі механізми мають стати складовою частиною державної політики і стратегічного планування.
  • Наука і освіта, як і раніше, сприймаються як окремі галузі планового господарства. Їхня діяльність – ні на рівні державної політики, ані на рівні відомчих програм – не узгоджується з розвитком інших сфер та всього суспільства. Це позбавляє їх можливості інноваційного розвитку, який міг би відбуватися через залучення недержавних джерел на науково-технічну діяльність та освіту у рамках інвестиційних програм та проектів.
  • Має місце досить відчутний соціальний опір проектам змін. Хоча організація досліджень, форми та рівні оплати праці не задовольняють працівників цієї галузі, суспільна думка на боці тих, хто вимагає від держави збільшити заробітну платню і продовжити утримання наукових та освітніх інституцій за рахунок бюджету.
  • Консерватизм адміністративного апарату не дозволяє змінити підходи до організації наукової діяльності та освіти. Існуючі стандарти та стереотипи мислення не дозволяють використовувати різноманітні напрямки досліджень, які вже давно мають визнання на Заході, тільки тому, що вони не схожі на традиційне уявлення про наукове дослідження. Як наслідок ці напрямки не знаходять місця у тематичних планах і програмах наукових досліджень. Прикладом такого стану речей можуть бути дослідження й розробки аналітичного забезпечення процесу ухвалення урядових рішень та розробки, спрямовані на аналіз ефективності інших програм і проектів.


5. Цілі трансформації освіти і науки


Загальна мета – забезпечити інтелектуальними та кадровими ресурсами процес суспільної трансформації під час переходу від тоталітарного до демократичного устрою суспільства. Здійснити це можна лише завдяки комунікативній, такої, що знайде широку підтримку у суспільстві, стратегії інноваційного розвитку.


Цілі освіти і науки мають збігатися з метою розвитку українського суспільства – підвищення економічного рівня держави і добробуту громадян завдяки створенню умов для експансії наукомістких товарів та послуг на світові ринки.


Для досягнення цих цілей потрібно реалізувати такі завдання державної політики щодо освіти і науки:
  • створити в Україні ринки освітніх та інтелектуальних послуг;
  • забезпечити доступність якісної освіти для всіх прошарків населення України, а також спроможність громадян успішно працювати у конкурентному середовищі, використовуючи при цьому найсучасніші досягнення науки і техніки;
  • забезпечити фінансову незалежність українських наукових та освітніх організацій, створити умови для власного розвитку, стимулювати їхню інтеграцію до глобальних мереж інформації і знань, ринків інтелектуальних та освітніх послуг.


6