Чому сучасний стан науково-технічної діяльності та освіти є незадовільним з точки зору впливу на процеси суспільної трансформації
| Вид материала | Документы |
- Методичні рекомендації Рекомендовано до друку рішенням Науково-методичної ради Науково-методичного, 419.99kb.
- Завдання Психологічна характеристика юридичної праці, 256.18kb.
- Взаємозв'язок фізичного виховання та трудової діяльності, 183.35kb.
- Войтюк Богдан Юрійович. Галофільна рослинність Північно-Західного Причорномор'я (синтаксономія,, 62.97kb.
- Управління культури І туризму облдержадміністрації Обласна бібліотека для юнацтва ім., 1437.45kb.
- План Вступ Матеріальні засоби та люди як провідні рушії економічної діяльності Сутність, 218.7kb.
- Умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку 1991 2006 рр., 7102.57kb.
- Методичні рекомендації Рекомендовано до друку рішенням Науково-методичної, 614.64kb.
- Аналіз регуляторного впливу при впровадженні проекту постанови Кабінету Міністрів України, 60.43kb.
- Соціально-трудові відносини, 70.21kb.
3. Аналіз проблем науково-технічної діяльності та системи освіти
Наукові предмети й дисципліни та методи досліджень
Радянська спадщина. Негативні тенденції та наслідки
За радянських часів цілі офіційної науки визначалися інтересами комуністичного режиму, основними завданнями якого були досягнення військової переваги над Заходом та ідеологічний контроль над суспільством. Науково-технічна сфера формувалася відповідно до цих завдань.
Фундаментальні, прикладні дослідження і соціальна наука зазнавали контролю з боку партійного керівництва, оскільки вони мусили забезпечити військову перевагу й обґрунтування ідеології комуністичного режиму. Внаслідок цього багато галузей інтелектуальної діяльності й наукового знання – такі, як дослідження операцій, аналіз ухвалення рішень, менеджмент, гуманітарні, економічні дослідження – або не розвивалися зовсім, або мали закритий характер. Багато напрямків наукових досліджень, наприклад, у педагогіці, психології, лінгвістиці, існували ізольовано від світового процесу розвитку знання, оскільки заборонялося відступати від теоретичних і методологічних засад марксизму-ленінізму.
Українська наука продовжує традиції радянської науки. Але, оскільки науковий потенціал України був частиною радянського військово-промислового комплексу, подальший розвиток нереформованої української науки має сенс лише за умов протистояння двох таборів. Нереформована наукова сфера позбавляє Україну перспективи європейської інтеграції і відкидає назад, залишаючи її у зоні інтересів Росії, яка продовжує нарощувати свій військовий потенціал і намагається стати супердержавою.
Такі тенденції активно підтримують ті кола, для яких альянс із російським капіталом економічно вигідний з огляду на короткострокові власні інтереси. Ці кола мають важелі впливу на владу, систему ухвалення рішень, формування громадської думки. Проблема полягає у тому, що для них на сьогоднішній день не існує альтернативних проектів і програм розвитку науково-технічної сфери України, у які вони могли б робити інвестиції. Тому “природним шляхом” відбувається експансія російського капіталу у вже існуючу інфраструктуру і практично відновлюється військово-промисловий комплекс. Ця тенденція загрожує Україні поверненням до стану провінції та індустріального придатку Російської імперії.
Міжнародний досвід
Нові незалежні країни, які стали на шлях європейської інтеграції, відмовилися від моделі науки, що мала місце у них в період правління прорадянських режимів. Головною ознакою цих змін була переорієнтація цілей наукових досліджень на:
- проблеми демократизації суспільства, людський розвиток;
- технічні інновації та розвиток інфраструктур, передбачених програмами розширення Європейського союзу.
Участь у програмах розширення ЄС дозволила цим країнам залучити значні додаткові ресурси до проектів реформування наукової сфери, перенавчання наукових кадрів, запровадження нових регулятивних механізмів. Широко використовувати світовий досвід і залучати ресурси міжнародної технічної допомоги новим незалежним країнам допомагають програми SIGMA і PHARE, інформацію про які можна знайти у мережі Інтернет.
Науково-технічна діяльність і освіта
Радянська спадщина
За радянських часів система середньої освіти була тією сферою, куди спрямовували значну частину відходів науково-технічної діяльності. Цим пояснюється велика кількість учителів точних наук, перевантаженість навчальних планів такими предметами, як математика, фізика, хімія, а також жорстка регламентація змісту цих предметів.
У той же час ідеологічно неупереджених, не залежних від ідеологічного контролю педагогічних досліджень, розробок змісту та організації середньої освіти за радянських часів майже не було. На такі дослідження держава не виділяла коштів, а їхні автори не мали можливості публікувати свої роботи чи одержувати вчені ступені.
Світовий досвід
В останні роки багато країн пов’язують зростання економічних показників і добробуту із якістю педагогічних досліджень і розробок. Наприклад, науковці Південної Кореї приділяють велику увагу вивченню взаємозв’язку між процесами суспільної трансформації та реформуванням освіти. Японці вивчають останні досягнення світової освітянської і педагогічної думки, постійно запрошують для консультацій і порад найбільш відомих у світі радикальних критиків педагогічних систем та ідеологів реформ із різних куточків світу. Спеціальні комісії, до складу яких входять видатні вчені, політики, фінансисти, найбільш успішні бізнесмени, розробляють завдання для чергового покоління підручників для японської середньої школи. Зміна змісту і робота над новим навчальним матеріалом та оформленням підручників і посібників має циклічний характер. Кожний новий комплект підручників починає розроблятися вже у момент впровадження попереднього.
Наука у вищій школі
Радянська спадщина
Освітянська наука у вищій школі в цілому мала декоративний характер. Партійні та профспілкові організації уважно стежили за тим, щоб студенти й викладачі не відхилялися від дозволеної Міністерством тематики.
Робота на замовлення була можлива лише з державними установами. Не існувало прозорих процедур визначення тих ВНЗ і кафедр, яким дозволялося працювати над розробленням господарсько-договірної тематики. Хабарництво і тіньові стосунки під час розподілу державних ресурсів на наукові дослідження у вищій школі були звичним явищем.
Лише у деяких ВНЗ вдалося зберегти систему науково-дослідницької діяльності як важливої складової освітнього процесу. Здебільшого такі вищі навчальні заклади було сконцентровано у Москві, як, наприклад, МВТУ ім. Баумана. Багато українців були змушені від’їздити до Росії для того, щоб мати можливість займатися науковою діяльністю. Політика Комуністичної партії Радянського Союзу була спрямована на те, щоб в Україні було сконцентровано наукові центри, які обслуговували б переважно військово-промислову галузь.