Конспект (розділів 5, лекцій 9 (18 годин)). Вступ

Вид материала

Основні прийоми маніпуляції
Нейролінгвістичне програмування та захист від маніпуляції
Забезпечення безпеки виявленням недостовірної інформації
Конфліктна ситуація —
Природні стихійні лиха та небезпечні явища

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

Інформаційна війна

Дії, спрямовані на чинення тиску на погляди окремих людей і суспільну думку загалом, для досягнення конкретних цілей, є психологічною війною. Ширшим, глобальним поняттям є інформаційна війна. Вона є комплексом дій в інформаційній сфері, спрямованих на здійснення тиску на погляди окремих людей та суспільну думку для досягнення визначених цілей.

Всі ми чинимо психологічний вплив один на одного, адже живемо у світі впливу, комунікації. Карл Ясперс у своєму творі "Комунікація" розглядає комунікацію в нерозривній єдності з екзистенцією, життям людини. Екзистенціальна комунікація - це зустрічі, при яких людина, обмінюючись інформацією, отримує сатисфакцію від життя, самостверджується, самореалізується. Людина не може стати людиною без комунікації. Філософ розглядає не просто комунікацію як одномірний обмін інформацією між людьми в соціумі, а обмін змістом сутності, екзистенції між індивідами. Комунікація відбувається на вербальному, невербальному, духовному рівнях. Екзистенція збігається з комунікацією за своїм походженням.

Кожна людина, крім акту комунікації, прагне до маніпулювання опонентом, оточуючими. Жінка малює губи, робить зачіску, сексуально одягається, щоб вплинути на чоловіка, на колектив, у якому працює, вона відчуває сатисфакцію від того, що на ній зупиняється чийсь погляд. Сусіди, що сидять під будинком на лавках, розпускаючи слухи, здійснюють вплив на нас. Людина не в змозі діяти вільно, вона скована жахливою думкою: "Що скажуть люди?", яка накидається між особистісними відношеннями, інформаційним середовищем.

Україну за останні роки заполонили різні шахрайські мережі, окремі групи людей, які шляхом використання спеціальних технологій і технік обдурюють довірливих громадян, які позбуваються нажитих тяжкою працею засобів до існування.

Типовою схемою шахраїв є схема, коли жертві пропонують взяти участь у якомусь розіграші лотереї. І коли людина щось "виграла", її заманюють взяти участь у наступній грі, на якій людину заганяють у тупикову ситуацію за допомогою технологій, розроблених кваліфікованими психологами. Зокрема, коли необхідно витрусити гроші з чоловіка, до нього підходить гарна дівчина і він, не вміючи зрозуміти ситуацію, позбувається засобів до існування. Людина з підготовкою, зрозумівши ситуацію, у визначений момент скаже: "У мене немає грошей". Дівчина-маніпулятор не готова до такої відповіді, оскільки в її присутності жоден мужчина не зможе переступити через свою гордість, не зможе признатися в своїй фінансовій спроможності, не здатний критично, раціонально і логічно мислити. Вона швидко розгублюється і щезає в пошуках слабшої жертви. У випадку запрошення на розіграш лотереї пар, створюють таку психологічну ситуацію, коли чоловік в присутності своєї жінки "повинен" викласти гроші для збереження свого іміджу, статусу. Потрібно пам'ятати, що безплатним є хіба сир в мишоловці, і жадібні пориви легко збагатитися призводять до зворотних наслідків.

Аналіз інформаційного поля, в якому ведеться життєдіяльність людини, дає можливість розцінювати сучасну ситуацію як полювання на життєву енергію людей, яка в цьому випадку виражається у грошовому еквіваленті. Отже, ми живемо у світі маніпуляцій і людина повинна шукати ефективні способи самооборони, щоб зберегти своє здоров'я, емоційний стан, вижити. Після того, як людину обдурили, витрусили з неї всі заощадження, вона переживає шок, депресію. Відомі випадки, коли люди закінчують життя самогубством, або, не витримавши потрясінь, помирають.

Основні прийоми маніпуляції

У кінці 30-х років на підставі практики обробки колективної свідомості в Нацистській Німеччині, в Інституті аналізу пропаганди (США) було виділено і систематизовано основні прийоми маніпуляції:

"Приклеювання чи навішування ярликів" - вибір образливих епітетів, метафор, назв для позначення події, людини. Здійснюється з метою спонукання емоційно-негативного ставлення оточуючих (асоціація з соціальним схваленням) до жертви.
"Узагальнення" чи "блискуча невизначеність" - заміна назви об'єкта впливу (явища, події, окремої людини, групи людей тощо) більш загальним родовим іменем, що має позитивне емоційне забарвлення і стимулює добродушне ставлення оточуючих. Для цього, наприклад, використовують слова типу: свобода, демократія, патріотизм, мир, солідарність, справедливість тощо.
"Перенесення" чи "трансфер" - ненав'язливе і непомітне розповсюдження позитивної чи негативної інформації, при цьому формуються визначені позитивні чи негативні асоціативні зв'язки об'єкта, що підноситься, з якимось чи чимось, що має значимість в оточуючих (позитивну чи негативну).
"Посилання на авторитети", "свідчення" - наведення висловів осіб, що користуються загальним авторитетом, чи тих, хто викликає негативну реакцію на категорію людей, які є об'єктом маніпуляції. Використаний вислів містить оцінне судження стосовно людей, ідей, подій тощо і виражає їх осуд чи схвалення.
"Свої хлопці" чи "гра в простонародність" - спроба встановлення довірливих відносин з аудиторією як з близькими за духом людьми, на основі того, що комунікатор (той, що здійснює вплив), його ідеї, пропозиції, вислови добрі, оскільки належать простому народу.
"Перетасування" чи "підтасування карт" - тенденційне піднесення тільки позитивних чи негативних фактів і доказів при одночасному замовчуванні протилежних (небажаних).
"Загальний вагон" або "фургон з оркестром" - підбір суджень, фраз, висловів, що потребують подібності у поведінці, що створюють враження, наче так роблять усі. Повідомлення, наприклад, може починатися словами типу:
"Всі нормальні люди розуміють, що ...", "Ні одна людина, що добре мислить, не стане заперечувати, що ...". "Мультиплікативність (подрібнення) подачі інформації, вибірковість, високий темп подання інформації" - стимуляція враження сприйняття серії розрізнених документів, тез, тверджень, доказів як єдиного цілого. Стежачи за швидкою мовою, через недосконалість пам'яті та уваги людина упускає посилання на деякі важливі положення, на джерело інформації. На основі цього жертва в уяві зв'язує та узгоджує фрагменти програми, що сприймається.
"Висміяння" - ініціація жартівливого і несерйозного ставлення до жертви через висміяння окремих виголошувань і елементів поведінки людини. Тенденційність висміяння переноситься на всі інші вислови, погляди, можливу поведінку жертви. За неодноразового повтору таких дій можливе формування за конкретною особистістю негативного іміджу.
"Метод негативних груп віднесення" ґрунтується на твердженні про те, що ця група поглядів є єдино правильною. Усі ті, що її поділяють, володіють цінними якостями і у визначеному плані кращі від тих, хто поділяє. Наприклад, релігійні люди чесні, людяні, на основі цього створюється позитивне емоційне ставлення до певної групи людей, що нібито мають високі моральні якості, а хто не належить до релігійної конфесії, секти такими якостями не володіють.
"Повторення шаблонних фраз чи закликів" - вплив на уяву і почуття слухача чи читача через спеціально підібрану фразу, яка повинна бути пристосована до особливостей психіки групи людей, на яких збираються вплинути.
"Емоційне підлаштування" - створення певної емоційної ситуації, що формує настрій окремої людини чи групи людей при одночасній передачі визначеної інформації.
"Просування через медіаторів" - інформаційний вплив чинять двома шляхами: через засоби масової інформації та значних для загалу авторитетних людей.
"Уявний вибір" - об'єктам впливу пропонують, сповіщають декілька різних поглядів на визначене питання, але так, щоб непомітно представити у найвигіднішому світлі ті, які хочуть щоб вони були прийняті аудиторією.
"Ініціювання інформаційної хвилі" - відбувається у два етапи: перший - освітлення необхідної інформації в ряді різних засобів масової комунікації (ЗМК), а також залучення максимальної кількості ЗМК коментувати нові події. Другим етапом є створення вторинної інформаційної хвилі на рівні міжособистісного спілкування за допомогою ініціації відповідних обговорень, дискусій, оцінок, появі слухів тощо.

Нейролінгвістичне програмування та захист від маніпуляції

Одним з найпотужніших методів впливу на підсвідомість людини, з метою маніпуляції нею, є нейролінгвістичне програмування (НЛП). Єдиним методом боротьби з НЛП є знання про методи цього впливу. НЛП ґрунтується на програмуванні мозку словесним шляхом. Це може бути свій мозок, партнера, суперника тощо.

Відповідно до НЛП інформація - це те, що формує мотивацію, збуджує до дії, коли людина налаштована на сприйняття визначеного виду інформації, то, маніпулюючи нею, можна створити враження про зміну реальності. Це враження і сприятиме зміні реальності. Реальність створюється в нашому мозку, а він транслює її в оточуючий світ. Всі люди мають внутрішній усвідомлений світ, який стикається з внутрішнім підсвідомим світом і функціонує у зовнішньому світі. Суб'єктом керують образи, які звичайно виникають з його минулого досвіду, а також створені уявно, зберігаються в підсвідомості. І зовнішній світ і підсвідомість підтримують зв'язок з свідомістю за допомогою трьох основних систем образів, відчуттів і уявлень:

аудіальної (слух),
візуальної (зір),
кінестетичної (мислення відчуття, смак).

Усвідомлення людиною життєвої ситуації здійснює мозок, який виводить на рівень створення власної реальності чи, у крайньому випадку, усвідомлено бере участь у загальній реальності. Якщо ні - продовжує жити у світі ілюзій, які, як віртуальні картинки, мерехтять у її мозку і людина приймає це мерехтіння за реальність. Але реальність є віртуальна, створюється кимось іншим та майстерно вкладена у мозок з готовністю, відкритою для засобів масової інформації і індивідуальних невдоволених потреб, одна з яких - чим би заповнити наш мозок. Зміна картинок у мозку стає певною наркотичною залежністю людини. Сучасна людина прагне віртуальної реальності, вона хоче нових вражень, подій, новин, фільмів, пісень, музики. При цьому людина проживає життєві ситуації, емоції кіно героїв, співаків, політичних діячів, беручи участь в їх реальності, віддає їм найголовніше - увагу, те, через що виходить людська життєва енергія, життя. Від того, на що людина спрямовує увагу, як формує свої енерго-інформаційні канали обміну, залежить її життєдіяльність.

Ґрунтуючись на модальностях (системах уявлень), індивідів поділяють на три групи:

візуалістів (мислять переважно образами);
аудіалістів (мислять переважно словами);
кінестетиків (мислять переважно відчуттями).

Люди неточно розуміють один одного, якщо обмінюються інформацією в термінах різних модальностей. Використання спільної модальності здатне забезпечити довірливі, відверті відносини автоматично на підсвідомому рівні.

Під час отримання інформації, для захисту від можливої маніпуляції, необхідно дотримуватись таких основних порад:

Усвідомлюйте себе як цілісність, не розслабляйтеся і не напружуйтесь.

Будьте активним, не дозволяйте, щоб вас "вели".

Не давайте можливості опоненту прищепити вам комплекс провини.

Відволікайтесь, не зосереджуйте і не фіксуйте увагу на якомусь одному предметі чи асоціації.

Хід ваших думок не повинен відображатися на невербальному рівні, емоційне забарвлення й інтонація слів також не повинні давати точної інформації про ваш стан.

Не давайте однозначних відповідей "так", "ні" коли вас "калібрують" (визначають вашу позицію, ваш тип мислення, психічні особливості тощо).

Оцінюйте і думайте над отриманою інформацією.

Потрібно ставити під сумнів усі ідеї, які підкидає опонент, ставте собі запитання.

Звертайте увагу на відчуття, асоціації, які переживаєте, стежте і аналізуйте всі зміни переконань, свідомості.

Інформаційно-психологічна безпека людини у міжособистісній комунікації

Встановлено, що в процесі комунікації 7-10% інформації несуть слова, 35-40% - звуки та інтонація, приблизно 50% - жести та міміка. За допомогою слів передають сенс інформації, за допомогою жестів, міміки - ставлення до неї. Відповідно, під час комунікації не завжди люди можуть правильно зрозуміти один одного, виникають непорозуміння, сварки, скандали. Як наслідок цього у однієї або обох сторін комунікативної дії виникають стресові стани. Тому, у міжособистісних відносинах зростає проблема взаємопорозуміння. Отже, для забезпечення інформаційно-психологічної безпеки людини велике значення має оволодіння уміннями ефективної комунікації.

Забезпечення безпеки виявленням недостовірної інформації Для забезпечення ефективної комунікації людині необхідно опанувати хоча б елементарними вміннями розшифровувати невербальну сторону комунікативної дії. Наприклад, виявити можливість отримання неправдивої інформації від співрозмовника можна за такими ознаками:

Очі (зіниці). Швидше і точніше понад усе видають очі що бігають. Але більшість людей знають або інтуїтивно здогадуються про цю видиму ознаку брехні і тому намагаються умисно прямо дивитись у вічі співрозмовника, імітуючи чесний, щирий погляд. Якщо ви непоганий фізіономіст, то обов'язково звернете увагу на цей неприродній пильний погляд.

Якщо у вас хороший зір, придивіться до зіниць співрозмовника. Як тільки у людини з'являється думка обдурити, зіниці або сильно звужуються, або розширюються. Принаймні, завжди відхиляються від норми. Кожну з цих ознак ще можна розрізнити, але їхня сукупність дає підстави безпомилково визначити, чи говорять вам правду.

Голос. Брехня, як відомо, завжди вимагає психологічного напруження, оскільки людина морально готується зіграти певну неприродну роль. У неї майже непомітно, міняється при цьому тембр голосу. Це, між іншим, перевірено й експериментально. Дослідники з університету Діссена у Німеччині виявили, що коли людина починає брехати, вона завжди трохи підвищує тон.
Руки/ноги. Внутрішня робота, неминуча при брехні, проявляється і в рухах ніг: коли брехун сидить, заклавши ногу за ногу, він мимоволі смикає носком. Підозрюючи людину в брехні, зверніть увагу на жестикуляцію. Коли людина хоче вас обдурити, вона мимоволі намагається сховати великі пальці рук. Зазначимо, що з них іде енергетичний викид. Як тут не згадати характерний жест Леніна і його знамениту жилетку. Саме так у давнину купці, намагаючись обдурити покупця, виходили йому назустріч із чарівною усмішкою, заклавши пальці у прорізи або кишені жилета.

Своєчасне виявлення неправдивої інформації, яку людині хочуть передати, суттєво підвищує рівень інформаційно-психологічної безпеки особи, дозволяє уникнути небезпечних дій, небажаних ситуацій тощо.

Для того, щоб зменшити ризик прийняття неправильного рішення можна скористатися порадами Чарльза Маккоя:

Сприймайте інформацію розумно:
складіть чітку картину про реальність;
перепровірте своє сприйняття;
зосередьтесь на ключових фактах;
ставте запитання під час дискусії;
не розривайте єдність загального і часткового;
спочатку розум, потім емоції;
думайте не поспішаючи;
споглядайте;
несіть відповідальність за прийняті рішення і їхні наслідки;
спочатку осягніть, потім аналізуйте (вивчіть ситуацію, а потім аналізуйте її);
перш ніж діяти, зосередьтесь на оцінці фактів;
Контролюйте якість свого мислення:
чіткість;
точність;
ширина;
здоровий глузд;
добросовісність;
думайте системно;
почніть з того що знаєте точно;
поєднайте все разом;
зважте всі "за" і "проти";
оцініть свої шанси;
виробляйте сувору послідовність дій;
використовуйте свою уяву;
відійдіть від шаблону;
підійдіть до проблеми творчо;
прислухайтеся до свого внутрішнього голосу;
намагайтесь відрізнити справжню інтуїцію від несправжньої;
думайте емпатично;
враховуйте те, що думають і відчувають інші;
виявляйте мотиви, які приховуються за думками, почуттями і діями інших людей;
думайте, як інші інтерпретують ваші слова, дії;
думайте про наслідки;
думайте про неможливе;
думайте про неочікуване;
враховуйте значимість і ймовірність наслідків;
вітайте і цініть сувору критику.

Безпека та конфліктологія

Особливо болісними і травмуючими є конфлікти, коли сторони не мають елементарних психологічних знань і нехтують мистецтвом спілкування.

Непоступливість, упертість, нездатність до компромісів і прийняття неконструктивних рішень створюють найпоширеніші проблеми у взаєминах.

Давні мудреці говорили, що мудріший не той, хто має рацію, а той, хто розуміє, коли треба перестати сперечатися, аби не допустити розростання конфлікту.

Наукою, що вивчає техніку уникання, зменшення гостроти і напруженості конфліктів є конфліктологія. Порушення комунікації, яке обов'язкове під час конфліктів, коштує дуже дорого для його учасників. Тому мистецтво розв'язання конфліктів вважають одним з життєво необхідних для забезпечення нормальних умов життєдіяльності.

Головну роль у виникненні конфліктів відіграють конфліктогени - слова, дії (бездіяльність), що сприяють виникненню конфлікту.

Причиною конфлікту є хворобливе сприйняття конфліктогена як образу і відповідна реакція - відповідь-агресія.

Конфлікт не виникає у випадку прояву витримки, прощення - вияву високої моральності, етичності.

Однак природна потреба почувати себе в безпеці, всі зазіхання на статус, достоїнство людина сприймає вкрай боляче.

Для розв'язання конфлікту ефективно використовувати формулу, яку запропонував В. Шейнов:

Конфліктна ситуація — накопичені суперечності, які містять істинну причину конфлікту.

Інцидент - збіг обставин, які спровокували конфлікт.

Конфлікт - відкрите протистояння як наслідок зіштовхування інтересів та позицій, які унеможливлюють один одного.

Розв'язати конфлікт означає:

усунути конфліктну ситуацію,

вичерпати інцидент.

Отже, під час вирішення спірних, проблемних питань треба скеровувати суперечку на конструктивний лад, тобто розв'язати конфлікт. Для цього потрібно дотримуватися таких правил:

Говоріть тільки про те, що актуальне зараз і вже.

Не переходьте на особистості.

Не згадуйте при сварці третіх осіб.

Абсолютизація висловлюваннями "завжди", "ніколи" не вкладається в логіку тверджень.

Зменшуйте темп і тон мови.

Дайте опоненту "випустити пар".

Обґрунтовуйте претензії і вимагайте обґрунтування претензій, що висуває опонент.

Пропонуйте опоненту сформулювати бажаний кінцевий результат.

Дайте опоненту зберегти власну гідність і самі його зберігайте.

Не слід висувати вимоги у формі шантажу: "я так хочу!", "я так сказав, так і буде", "не поступишся - гірше буде".

Не узагальнюйте, говоріть про розбіжність поглядів.

Уникайте дитячих випадів - зауважень: "А ти сам..." і не реагуйте на них.

Різкість викликає ще більшу різкість.

Не ображайте і не кричіть.

Якщо не маєте рації - визнайте це.

Спокійний доброзичливий тон надасть можливість партнеру охолонути, схаменутися.

Інформаційно-психологічна безпека людини у міжособистісній комунікації передбачає також захист від негативних впливів, які позбавляють людину життєвих сил, енергії. Енергетичний зв'язок між людьми є невід'ємною частиною природної циркуляції енергії у природі. Втрата енергії призводить до зниження нормального стану здоров'я людини. Втрата життєвих сил приводить до депресії, крайнього вичерпання ресурсів нервової системи, людина може захворіти і навіть померти.

Одним з основних джерел негативних впливів, які позбавляють людину життєвих сил, є енергетичні вампіри. Енергетичний вампір - виражений садист, егоїст, провокатор скандалів, ним керує злоба, ворожість, ненависть, його видають наглі дії. Діяльність таких людей спрямовано на отримання садистського задоволення від психологічного дискомфорту оточуючих. Ці нещасні люди варті співчуття, оскільки в процесі формування їхньої особистості вони не засвоїли моделей позитивних емоцій і не здатні на високі почуття, співпереживання, любов, людяність тощо.

Не раз після спілкування з певним типом осіб у людини різко змінюється кров'яний тиск, болить голова, знижується працездатність, емоційний стан погіршується, вона почуває себе розбитою, знесиленою, апатичною. Велика ймовірність того, що опонент виявився енергетичним вампіром і ви, не розпізнавши його, не зумівши захиститись від нього, позбулися життєвої енергії. Дія енергетичного вампіра схожа до дії гіпнотизерів. Вони намагаються цілком заволодіти увагою, внутрішнім світом жертви, примушуючи її бути в напруженні, емоційному хвилюванні, збуренні. Першим прийомом захисту є виявлення крадія життєвої сили. Вампіри хитрими прийомами утримують жертв у стані перманентного психічного напруження, мають тенденцію до маніпулювання оточуючими, паралізувати волю жертви. Вони добре відчувають внутрішню бурю, яка відбувається у душі жертви. Єдиний вихід - припинити контакт, умовно поставити перед вампіром стіну, відволіктися, зайнятися чимось іншим.

ПРИРОДНІ СТИХІЙНІ ЛИХА ТА НЕБЕЗПЕЧНІ ЯВИЩА

ЛИТОСФЕРНІ СТИХІЙНІ ЛИХА

Виверження вулканів

За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою гинули цілі міста.

Найбільш відоме виверження вулкану - це виверження Везувія. Поряд з Везувієм процвітали такі стародавні міста, як Помпея, Геркуланум та Стабія. Протягом сторіч Везувій мовчав. 24 серпня 79 р. раптово в блакитне небо над Неаполітанською затокою злетів лавовий корок, який тисячоліттями щільно закупорював жерло кратера Везувію. Високо вгору на декілька кілометрів злетіли уламки гірських порід, зі страшним гуркотом розверзлась вершина гори. Чорна хмара попелу затьмарила сонце й три дні висіла над місцем катастрофи. Тільки 27 серпня, через три доби після початку виверження, вперше проглянуло сонце, яке освітило три мертвих міста.

На земній кулі налічується приблизно 600 активних вулканів, тобто таких вулканів, які після більш-менш тривалої перерви можуть знову ожити. Більшість з них розташована на стиках тих ділянок земної кори, які називаються тектонічними плитами. За теорією А. Вегенера, земна кора складається приблизно з 20 малих та великих пластів, які називаються плитами, або платформами, вони постійно змінюють своє місце розташування. Ці рухливі тектонічні плити земної кори мають товщину від 60 до 100 км й плавають на поверхні в'язкої магми.

Навколо Індонезії, яка знаходиться на одному з таких стиків тектонічних плит, більше сотні вулканів; на західному узбережжі Американського континенту, де стикаються Північноамериканська й Тихоокеанська плити, розташовано десяток вулканів. Ці райони, а також східне узбережжя Тихого океану — Камчатка, Курили, Японія — найбільш активні вулканічні зони нашої планети.

Як утворюються вулкани? Надра земної кулі діляться на чотири зони: в центрі — внутрішнє ядро, його оточує зовнішнє ядро, потім мантія та земна кора. Радіус Землі 6371 км, тверда оболонка земної кори — від 35 до 70 км, а на дні океану товщина твердої оболонки — всього 7—13 км. Товща земної мантії сягає 2900 км. В'язким, розплавленим є тільки зовнішнє ядро завтовшки від 2950 до 5100 км. Діаметр внутрішнього ядра — невеликий, але його температура сягає 6000 градусів. Однак внутрішнє ядро тверде через величезний тиск на нього вищих шарів. Магмою називається розплавлена маса, яка виділяється при виверженні вулканів. Геологи вважають, що вона утворюється в нижній частині земної кори та у верхній частині мантії на глибині від 30 до 90 км. Гірська порода на цій глибині так розпечена, що повинна бути рідкою, але вона залишається твердою, її робить більш щільною величезний тиск верхніх пластів. Цей тиск зазвичай однаковий по всій поверхні магми; лише там, де дві плити труться одна об одну і зсуваються, він може послабшати. В цих місцях порода переходить з твердого стану в рідкий, розширюється, тисне на верхні шари та з надзвичайною силою виривається на поверхню. Відбувається виверження вулкана.

Незважаючи на великий історичний досвід, людство не знайшло надійного засобу зменшити катастрофічні наслідки виверження вулканів.

Шляхом спостережень вдалося з'ясувати розміри зон небезпечного впливу вулканів. Лавовий потік при великих виверженнях розповсюджується до 30 км, деколи досягає 100 км. Розпечені гази становлять небезпеку в радіусі декількох кілометрів. До 400-500 км розповсюджується зона випадіння кислотних дощів, які викликають опіки у людей, отруєння рослинності, ґрунту. Селеві потоки, які виникають на вершинах вулканів під час раптового танення снігу та льоду в період виверження, мають довжину від декількох десятків кілометрів до 100-300 км.

Розроблені та застосовуються заходи захисту та зменшення негативного впливу вулканічної діяльності. Наприклад, для запобігання негативному впливу потоку лави використовується метод відведення його вбік від населених пунктів шляхом створення штучного русла (відведення лавового потоку з гори Мауна-Лоа 1942 р., який загрожував місту Хило, за допомогою вибухівки, котру кидали з літака); можливе будівництво дамб, охолодження лавових потоків водою. В Ісландії 1973 р. застосовувалось охолодження лави при виверженні вулкана на острові Хеймей морською водою до температури нижче 100 °С.

Blog

Конспект (розділів 5, лекцій 9 (18 годин)). Вступ