Шановна Оксана Петрівна! Чортківська районна асоціація підприємств малого та середнього бізнесу провела збори з питань обговорення запропонованих закон
| Вид материала | Закон |
- Кабінеті Міністрів України вжити заходів, спрямованих на запровадження принципів Європейської, 8.37kb.
- Удк 332. 146 Регіональні стратегії інновацій та конкурентна спроможність малого І середнього, 181.52kb.
- Имка становлення та розвитку малого І середнього бізнесу (мсб) в Україні є одним, 118.87kb.
- Розвиток підприємств малого бізнесу в Україні, 505.25kb.
- Реферат на тему: Особливості кредитування малого І середнього бізнесу в Україні, 51.14kb.
- Перелік запропонованих тем рефератів, 17.55kb.
- Вок за кредитами, що надаються банками в національній валюті суб'єктам малого та середнього, 94.04kb.
- Кабінету Міністрів України або, у визначених закон, 39.26kb.
- Національний фестиваль представників малого І середнього бізнесу «Підприємництво України:, 57.57kb.
- Та порядок їх використання у Чортківській районній Асоціації підприємців малого, 467.66kb.
п. Продан Оксані Петрівні
_______________________________________
01024, м. Київ, вул. Шовковична, 24, оф. 13
________________________________________
Чортківської районної організації підприємств
малого та середнього бізнесу
Шановна Оксана Петрівна!
Чортківська районна асоціація підприємств малого та середнього бізнесу провела збори з питань обговорення запропонованих законопроектів про внесення змін до Податкового Кодексу України в частині спрощеної системи оподаткування , а також стосовно проблем пенсійного забезпечення та сплати єдиного соціального внеску. Пропонуємо Вам деякі наші роздуми. Можливо , Ви знайдете у них яке-небудь раціональне зерно при розробці законопроектів.
- При обговоренні Вашого законопроекту думки учасників зборів дуже розділилися. Одні (це більшість) хочуть нульової ставки і нічого не платити; інші згідні платити небагато , але без касових апаратів; для третіх підходить податок з обороту . Питання контролю оборотів та додаткового (для багатьох непосильного) соціального внеску – це були взагалі болючі теми.
Дійсно, у 1998 році Указ Президента про спрощену систему оподаткування мав на меті дати можливість людям розпочати свій власний бізнес, уникаючи при цьому складної процедури фіскальних взаємовідносин з державою. Тобто нам пропонувалась модель: заплати єдиний податок – і спи спокійно. Дійсно, у своєму «первородному вигляді» спрощена система оподаткування звільняла нас від надто високих поборів на фонд заробітної плати, тобто ми були звільнені від нарахувань і відрахувань на власний дохід, а також дохід наших членів сім»ї та осіб, що перебувають з нами у трудових відносинах. Дана система передбачала для нас просту фінансову звітність(4 рази на рік здати декларацію чи звіт). Працівники контролюючих органів мали щодо нас застереження на перевірки (швидше всього не було фінансового інтересу). Більшість підтвердили бажання зберегти цей «податковий рай». Але разом з тим (у режимі конструктивної дискусії) ми погодились, що потрібно все-таки щось міняти, і не лише щодо спрощеної системи.
Звичайно, учасники зборів погодилися, що якимось чином (задля справедливості) потрібно доводити своє право приналежності до тієї чи іншої категорії платників єдиного податку, тобто вести облік свого валового доходу. Але постало питання складності ведення товарного обліку. Більшість з нас займається бізнесом самостійно, з членами сім»ї або з залученням мінімальної кількості найманих працівників (1-2людини). А при широкому асортименті товару та його відносно високій оборотності (продуктові ринки та магазини, торгівля на виніс і т.п.) постає питання необхідності додаткової робочої сили, що є не рентабельно для дрібного бізнесу (одному працівнику ледве вистачає на нормальну зарплату, а ще треба за нього у різні фонди позаплачувати). Уявіть собі маленький магазинчик з одним продавцем, якому одночасно привезли хліб , молоко , а тут ще й м»ясні вироби. Люди чекають на хліб, а вона починає перевіряти накладну, розраховуватися з постачальником, кодувати товари, а потім аж продавати хліб. Чи всі покупці будуть чекати? А взяти спеціально людину, яка б цим займалася – не вигідно ( і не завжди легко).
Проте ми погодилися, що в переважній більшості ми все-таки певний облік ведемо, фіксуємо виторг, від якого , як правило, нараховуємо заробітну плату працівникам. І саме з огляду на це хотіли б почути Вашу компетентну думку стосовно можливостей знаходження КОМПРОМІСУ в частині заміни жорсткого товарного обліку на облік валового доходу. Адже, по великому рахунку, контролюючим органам не цікаво, скільки у нас на залишку хліба і скільки ми його реалізували, скількох людей ми постригли чи нагодували за день. Їх цікавить, скільки ми отримали доходу, яка наша валова виручка? ЗАПИТАННЯ : якщо ми погодимось на фіксацію кожної нашої операції по отриманню доходу через касові апарати чи товарні чеки (квитанції) (за вибором) не в товарному асортиментному розрізі, а на загальну суму кожної покупки чи послуги (така собі електронна книга обліку доходів), чи можливо це забезпечити технічно (відповідний режим роботи касових апаратів) та юридично? . Прийшов до нас клієнт , ви його обслужили на певну суму - і вибили чек на цю суму чи виписали квитанцію, чек. Ми ж від того, що почнемо облікувати оборот, не станемо зразу заробляти в 2-3 рази більше? Тим більше при тих оборотах, які запропоновані у Вашому законопроекті (1 200 000грн. чи 2 300 000), для реального представника малого бізнесу не має небезпеки перевищення цього обороту. Може, навіть прийдеться передбачити певні штрафні санкції за приховування обороту (наприклад, попався перший раз за невибитий чек – попередження, попався другий – штраф і останнє попередження, а на третій раз – прощавай, спрощена системо!). Тому, хто дійсно заслуговує на спрощений режим, нічого боятися: працюй собі., тільки чеки бий.
В частині спрощеної системи піднімалися ще такі питання:
- задля уникнення неоднозначних тлумачень з боку представників податкових служб, може, доцільно б було чітко виписати перелік тих видів економічної діяльності , які дозволені для роботи за спрощеною системою (може, окремим документом) ;
- як наслідок, можливо, був би більш справедливим варіант встановлення ставок єдиного податку не лише з прив»язкою до обороту , але й до КВЕДу, що дозволило б навіть розширити діапазон ставок податку;
- піднімалося і питання трудових відносин з членами сім»ї, оскільки більшість не погоджується з необхідністю укладання трудового договору з чоловіком, жінкою чи дітьми та гарантування їм мінімальної заробітної плати (а значить і обов»язку нарахувань і відрахувань на цю зарплату ) незалежно від фінансових результатів своєї діяльності (мається на увазі абсурдність нарахування та виплати заробітної плати чоловіком дружині з доходу, який вони разом заробляють у сімейний бюджет , особливо у збитковий чи малоприбутковий для родини місяць). Можливо, все-таки варто зберегти статус «особи, що допомагає у здійсненні підприємницької діяльності» з чітким визначенням переліку осіб, які мають право такого статусу, та особливостей їх участі у підприємницькій діяльності ;
- в продовження теми трудових відносин зверталася увага і на правомірність вимоги обов»язкового письмового укладання трудового договору взагалі , адже цивільним законодавством нам гарантується свобода договору, а Конституція України дає право кожному на працю, яку він вільно обирає чи на яку вільно погоджується. Крім того, згідно трудового законодавства, фактом наявності трудових відносин може бути сам факт допуску до роботи (адже ми і так отримуємо згідно наших заяв довідку про трудові відносини);
- у процесі розгляду піднімалося і питання збереження права підприємців , які працюють на спрощеній системі, на їх звільнення від обов»язку здійснення нарахувань та відрахувань на фонд заробітної плати. На нашу думку, цим вирішується питання «зарплати у конвертах», адже роботодавець приховує заробітну плату у зв’язку із необхідністю здійснення великих нарахувань на фонд заробітної плати за рахунок власного доходу , а працівник погоджується на цю «змову», оскільки не хоче сплачувати податок на дохід, тим більше, що він не відповідає за несплату податків узагалі. У випадку ж запровадження персонального обов»язку кожного щодо сплати податків (і підприємця, і працівника) з одночасною відміною обов»язку здійснення соціальних нарахувань на фонд заробітної плати для роботодавця в останнього просто не буде причин занижувати чи приховувати зарплату своїх працівників (робітнику віддається весь його заробіток на руки , а далі він самостійно виконує свої податкові зобов»язання). Можливо, з метою виховання у людей податкової дисципліни варто б було знизити ставку податку на дохід (з 15% до 10%-8%). Ми розуміємо, що це питання майбутнього (сподіваємося, що не дуже далекого), але було б цікаво дізнатися Вашу думку.
- В продовження попередньої думки хотілося б зазначити, що питання змін у системі оподаткування доходів фізичних осіб не можливе без негайного реформування системи пенсійного та соціального страхування в Україні. Більшість підтримала позицію, що система солідарного безконтрольного соціального забезпечення своє відслужила (не бачимо ні соціальної рівності та справедливості , ні економічної доцільності в тому, щоб роботодавець за свого працівника з власного доходу сплачував понад 300грн. щомісячно , щоб той мав лише мінімальну пенсію;, причому, за себе підприємець також повинен здійснювати таку ж сплату. Тобто на практиці одна людина повинна заплатити зі свого особистого доходу за двох понад 600грн. , щоб потім обом нарахували мінімальну пенсію (якщо вони доживуть до 60 чи 65р.) Це система однозначно породжує корупцію, нераціональне використання коштів, низький рівень соціального захисту та абсолютну невпевненість у фінансовому майбутньому. Ми дійшли одностайної думки, що пенсійне забезпечення громадянина – це повинна бути його персональна відповідальність. Тобто пенсійне забезпечення повинно базуватися тільки на накопичувальній персоніфікованій основі через другий (державний) або третій (недержавний) рівні пенсійного страхування з правом вибору участі в одному чи двох рівнях одночасно. Усвідомлюючи людський фактор (думати про пенсію ми починаємо лише за кілька років до неї ) , можливо варто відвести для держави роль контролера та стимулятора через наступні механізми :
а) гарантування пенсійних накопичень громадян через систему належного контролю за ринком пенсійного страхування;
б) введення закону про обов’язковий «соціальний пакет» для працюючого громадянина (медичне, пенсійне, соціальне страхування) за умови розвитку інфраструктури соціального страхування та належної системи регулювання та контролю з боку держави. Простіше кажучи, кожна людина зобов’язана мати пенсійний рахунок, медичне страхування та страхування на випадок втрати працездатності з правом вибору організацій (державного і недержавного сектору). Роботодавець несе відповідальність за прийняття на роботу соціально незахищеної особи (за цінного працівника, в роботі якого він особливо зацікавлений, роботодавець може сплачувати усі соціальні платежі за власний рахунок, що фіксується умовами трудового договору ; або ж при прийнятті на роботу вимагати від потенційного працівника наявності «соціального пакета», який той сплачує сам за себе. Цим ми вирішимо ще й проблему освіти: освіта не заради дипломів, а заради знань і навиків, які можна буде продати на ринку праці);
в) забезпечення пільг в оподаткуванні тієї частини доходу, що направляється громадянами на свій соціальний захист.
Тобто в плані пенсійного забезпечення держава повинна проводити політику розумного збалансованого контролю та стимулювання з метою виховання у людей самовідповідальності за своє пенсійне майбутнє. Адже існуюча солідарна система призвела до того, що кожна влада «пише закон розподілу спільних грошей» на свою користь. Саме ця система зумовила появу різних необґрунтованих пільг та доплат, які тягарем лягли на плечі працюючого покоління.
Наголошуємо, що забезпечення трудової пенсії має бути повністю виведене з солідарної системи та переведене на персоніфіковане державне чи недержавне пенсійне страхування. Сьогодні , коли ганебно розкрадаються державні кошти , не повинно бути навіть мови про часткове солідарне пенсійне забезпечення для нині працюючих людей. Солідарна пенсійна система повинна функціонувати лише до часу виконання нею зобов’язань перед останнім пенсіонером, який сплачував внески до солідарної системи.
Тому сьогодні держава повинна якнайшвидше «позбутися» майбутніх пенсійних кредиторів. Тобто не потрібно жити за принципом «постійного споживання гнилих яблук». Ще вчора вже треба було дати можливість працюючим громадянам України накопичувати власну пенсію. Треба абсолютно забути про якісь вікові обмеження (35,40 чи 45років) для права накопичувати собі майбутню пенсію (як це зазначається у законопроекті про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи). Адже це просто страшно, коли ми читаємо, що людина 35-річного віку (нормальна, здорова, працююча людина) повинна бути залежною від когось в плані забезпечення свого фінансового достатку на старості, тобто вона 30 років має працювати і молитися, щоб не відмінили солідарну пенсійну систему і щоб знайшлися такі самі молоді люди, які б працювали на його, а не свою пенсію. Ми ж розуміємо, що ці 30 років влада, яка не дай Боже, прийме такий закон, просто буде використовувати цих людей як ширму для подальшого розкрадання пенсійних коштів, для призначення собі і своїм «підкаблучникам» високих і далеко незаслужених трудових пенсій. А вірити, що навіть за 30 років сьогоднішня молода людина, відраховуючи в межах від 1-7% свого доходу ( як це пропонувалося у законі) на другий накопичувальний рівень пенсійного забезпечення (не відомо ще, коли він почне працювати) , зможе мати нормальну пенсію - просто смішно. Накопичувальна пенсійна система МАЄ БУТИ ОДНАКОВО ДОСТУПНОЮ ДЛЯ ВСІХ!
Для прикладу, людина, якій сьогодні 55 років , із запровадженням пенсійної реформи перестає відраховувати страхові пенсійні внески до солідарної системи, маючи право вибору: здійснювати подальше пенсійне страхування через другий чи третій рівень або через обидва цих рівні. Далі при досягненні встановленого законодавством пенсійного віку вона отримує виплати за принципом сумування: частина виплат здійснюється їй із солідарної системи у вигляді так званої «соціальної винагороди» (ця винагорода для всіх громадян країни однакова, як подяка від держави за те, що людина «дожила» до пенсійного віку), а також здійснюється виплата трудової пенсії пропорційно до частки сплачених особою страхових внесків до солідарного рівня (до 55р.), а решта пенсійних коштів надходять з другого та/або третього рівня (за період 55-65р.).
Безперечно, питання дефіциту пенсійних коштів та несправедливості у визначенні розмірів пенсій відпаде в той день, коли солідарна система припинить своє існування в частині формування трудових пенсій наших громадян.
- Звичайно, ми не оминули цілком логічне питання : а що ж робити з нинішніми пенсіонерами, інвалідами, дітьми-сиротами? А ось тут якраз і доречним буде згадати про єдиний соціальний внесок. Насамперед, наше бачення єдиного соціального внеску полягає у віднесенні його до категорії податкових загальнодержавних зобов’язань, який сплачується кожною фізичною особою особисто за себе.
. Ми визнаємо державу і сплачуємо податки задля реалізації нею так званих спільних суспільних справ у різноманітних сферах життя (соціальний захист, освіта, охорона здоров'я, суспільний транспорт, наукові дослідження й економічне планування). Кожен повинен усвідомлювати, що коли говорять «держава дала допомогу по догляду за дитиною», «держава здійснила доплати дітям війни» - це означає «ми допомогли, ми доплатили».
Зрозуміло, що держава повинна забезпечувати соціальний захист , але за цей соціальний захист платимо ми. Це як «каса взаємної допомоги» : платять всі, а виплачують – соціально незахищеним. Саме для формування такого фонду соціальної допомоги і повинен застосовуватися єдиний соціальний збір. Всі учасники зборів одноголосно підтримали необхідність суспільної підтримки дітям – сиротам, інвалідам, потерпілим внаслідок стихійного лиха і т.п. Але збір та використання соціальних внесків повинно здійснюватися з врахуванням наступних чинників:
а) виплата за рахунок коштів єдиного соціального фонду «єдиної соціальної винагороди» для всіх у однаковому фіксованому розмірі при досягненні встановленого законом пенсійного віку;
б) перехід до принципів цільової суспільно визнаної соціальної допомоги;
в) звуження напрямів державної соціальної допомоги (через впровадження страхових та інших альтернативних механізмів, стимулювання власних соціальних фондів на підприємствах та в організаціях);
г) невисока ставка єдиного соціального внеску (2-5%);
д) забезпечення жорсткого контролю з боку громадськості за цільовим та ефективним використанням державних соціальних коштів .
Таким чином , на зборах було досягнуто згоди в тому, що сьогодні не повинно вузько розглядатися питання знищення чи збереження спрощеної системи, питання наповнення солідарної системи пенсійного фонду шляхом обману, примусу та залякувань громадян. Сьогодні важливим є побудова нової цивілізованої ефективної системи економічних взаємовідносин у цілому, яка автоматично вирішить проблему функціонування малого бізнесу, наповнення державного бюджету через зменшення ставки податків з одночасним збільшенням бази оподаткування (брати менше, але з більшої кількості платників) , а також належного пенсійного забезпечення громадян нашої держави.
Розуміючи , що питання побудови нових економічних взаємовідносин – це не питання кількох днів, просили б Вас прикласти максимум своїх зусиль, знань і впливу, щоб у якнайближчий час врегулювати питання , що зможуть дати визначеність та прогнозованість стосовно нашої подальшої підприємницької діяльності (чи її припинення), а саме:
- Стосовно питання розробки і лобіювання оптимального спрощеного режиму оподаткування для фізичних осіб-підприємців.
- Стосовно розробки законопроекту , в якому питання пенсійного страхування для самозайнятих осіб та фізичних осіб-підприємців, а також осіб що перебувають з ними у трудових відносинах, забезпечується через їх обов»язкову участь у другому державному (з часу його введення) та третьому недержавному накопичувальних рівнях пенсійного забезпечення із правом вибору для вказаних осіб бути учасником одного чи одночасно двох рівнів пенсійного страхування.
- Стосовно врегулювання для підприємців-фізичних осіб норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині зменшення ставки єдиного внеску для підприємців-фізичних осіб, що працюють на загальній системі оподаткування, до рівня ставки, яка сплачується фізичними особами-найманими працівниками особисто в частині відрахувань із заробітної плати (згідно діючого Закону максимальна ставка 6,1% від зарплати). Для підприємців-фізичних осіб, які працюють за спрощеною системою оподаткування , встановити фіксований розмір єдиного соціального внеску на рівні не більше 100грн. з доплатою за кожного найманого працівника у розмірі не більше 50грн.
З повагою та побажаннями успіху у нелегкій
праці законотворення, від імені загальних зборів ЧРАПМСБ,
Виконавчий комітет асоціації