Geum.ru

Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях

Вид материалаКурс лекцій

Содержание


Попередження травматизму
Безпека виконання аварійно-пошукових робіт
Перше навчальне питання
Друге навчальне питання
При виконанні аварійно-рятувальних робіт особовому складу сил ЦО необхідно враховувати
Найбільшу небезпеку для особового складу сил ЦО при вибухах (пожежах) складають
При радіаційному зараженні місцевості особливу увагу необхідно приділяти
Подобный материал:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

ПЕРЕДМОВА:


Попередження травматизму при виконанні аварійно-рятувальних робіт у осередках ураження і зонах зараження – головна проблема, яка потребує підвищеної уваги всього керівного і командно-начальствуючого складу сил ЦО. Ча-ще всього небезпека травмування особового складу сил ЦО виникає там, де порушується трудова дисципліна, за-дійснюються неправильні прийоми в роботі, допускаються різні відхилення від нормальних умов праці і недотриман-ня вимог норм і правил охорони праці.

Безпека виконання аварійно-пошукових робіт зале-жить від правильної організації робіт на місці виконання аварійно-рятувальних робіт, організації робочих місць осо-бового складу сил ЦО, наявності необхідних засобів і прис-тосувань для виконання призначеного виду робіт.

У системі заходів щодо поліпшення умов праці особово-го складу сил ЦО велике значення має ефективне викорис-тання засобів індивідуального захисту і запобіжних прис-тосувань у тих випадках, коли іншими засобами неможли-во попередити виникнення нещасних випадків і професій-них захворювань.

В обов’язки керівного і командно-начальствуючого складу сил ЦО з питань охорони праці особового складу входять:

дотримання правил охорони праці, виконання заходів з техніки безпеки і виробничої санітарії;

забезпечення особового складу сил ЦО засобами індиві-дуального захисту органів дихання, шкіри та медичними засобами, спеціальним одягом і взуттям;

проведення інструктажів і навчання особового складу сил ЦО правилам беопеки при виконанні аварійно-ряту-вальних робіт в НС;

забезпечення місць виконання аварійно-рятувальних ро-біт попереджувальними надписями, плакатами тощо;

організація навчання і щорічна перевірка знань особо-вим складом сил ЦО правил і норм охорони праці при про-веденні аварійно-рятувальних робіт;

проведення медичних оглядів особового складу сил ЦО, який буде зайнятий на роботах з підвищеною небезпекою і шкідливими умовами праці;

розслідування всіх нещасних випадків при проведенні аварійно-рятувальних робіт, їх облік та аналіз.

Загальне керівництво з техніки безпеки і виробничої санітарії, а також відповідадьність за її стан покладається на керівників формувань цивільної оборони та їх вище-стоящих органів управління.

Усі невоєнізовані формування цивільної оборони підля-гають обов’язковій атестації на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт. Неатестовані формування до проведення аварійно-рятувальних робіт не допускаються.

Порядок атестації невоєнізованих формувань цивільної оборони встановлюється Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.


ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ ПРИ ВИСУВАННЮ В РАЙОН ПРОВЕДЕННЯ

АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ РОБІТ.


З отримання розпорядження на висування сил цивіль-ної оборони в район проведення аварійно- рятувальних ро-біт, начальник цивільної оборони суб’єкта господарської діяльності ставить завдання своїм заступникам і команди-рам формувань на підготовку особового складу і проведен-ня маршу в район проведення РіНАВР, транспортне, матеріально-технічне та інші види забезпечення на марші і в районі проведення робіт і призначає одного із своїх заступників начальником сил ЦО і відповідальним за проведення маршу і виконання завдань уповноваженого керівника з проведення РіНАВР в осередку ураження (зоні зараження).

Отримавши завдання, командири формувань проводять інструктаж особового складу з правил безпеки під час маршу:

особовий склад формування в район аварій (катаст-рофи), стихійного лиха слідує колоною у складі ___ авто-машин і ___одиниць техніки;

на кожний автомобіль (техніку) призначається старший, який відповідає за дотримання особовим складом порядку під час руху та зупинок;

швидкість руху колони складає від 30 до 60 км/год. У залежності від пори року та метеоумов, і встановлюється начальником колони;

особовий склад перевозиться автобусами або автомо-білями, що повинні мати спеціальне обладнання для пере-везення людей і надписі “Обережно люди! «як спереду так і ззаду автомобіля;

забороняється перевозити в автобусах та автомобілях людей більше встановлених норм для даного автомобіля;

в колоні між автотранспортом та технікою встанов-люється з’язок (радіо, світлофорами, прапорцями тощо), відрив однієї машини від другої становить від 30 до 50 м;

весь автотранспорт і спеціальна техніка повинна мати спеціальне розпізнавальне позначення сил ЦО;

колону повинна супроводжувати машина швидкої допо-моги, а при її відсутності працівник медичної частини (медпункту) об’єкту;

особовий склад повинен мати засоби індивідуального захисту, аптечку АІ-2 (або її аналог) і повну екіпіровку для виконання робіт за призначенням;

особовому складу під час руху забороняється розпивати спиртні напої, переходити з одного автомобіля до іншого або з одного місця на інше, поводитися неналежним чином, заважати водію;

засоби малої механізації робіт, як правило, перевозяться окремо від особового складу формування, в іншому автомобілі;

якщо є необхідність в зупинці автомобіля, то треба негайно про це повідомити начальника колони;

встановлюється єдиний порядок щодо дій за сигналами цивільної оборони, особливо при можливому хімічному зараженню;

забороняється особовому складу формування перево-зити на транспорті радіоактивні, хімічні, легкозаймисті та вибухові речовини;

особовий склад, який хворий, від направлення в район надзвичайної ситуації відстороняється.

Командир формування після проведення інструктажу, посадки особового складу і завантаження аварійно-ряту-вального та іншого спорядження доповідає начальнику колони о готовності формування до маршу.

Безпека особового складу формувань на марші зале-жить, в першу чергу від справності автотранспорту. відповідальність за справність транспорту несе суб’єкт господарської діяльності, який володіє чи експлуатує цей транспорт.

При здійсненні маршу в зимовий час необхідно, при наявності часу, проводити очищення проїзної частини шляху від льоду і снігу, а в колоні мати автогрейдер або снігоочищувач.

Дотримувати заходи безпеки при проїзді автотранс-порту з особовим складом через переїзди, які не охоро-няються, при пересіканні перехрестя з головним шляхом, а також при пересіканні транспортних розв’язок і техно-логічних комунікацій.

При слідуванні автоколони по тимчасовому шляху необхідно понизити швидкість до 30-45 км на годину, враховуючи при цьому його призначення, природні умови, стан і термін використання, ширину шляху.

Забороняється перевезення особового складу формувань в кузовах автосамосвалів, на причепах, напівпричепах і автоцистернах, а також в кузовах бортових автомобілів, які спеціально для цього не пристосовані.

До управління вантажними автомобілями при пере-везенні особового складу формувань допускаються водії, що мають певний досвід в управлінні автотранспорту і отримали спеціальний дозвіл керівника автомобільного господарства або мають права водія якому дозволяється перевезення людей (особового складу сил цивільної оборони).


Керівник ставить декілька запитань навчаємим щодо перевірки стану засвоєння ними матеріалу і при необ-хідності робить додаткові роз’яснення.


ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ ПРИ

ПРОВЕДЕННІ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ

РОБІТ В ОСЕРЕДКАХ УРАЖЕННЯ І ЗОНАХ ЗАРАЖЕННЯ ВНАСЛІДОК НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.


Організація і виконання рятувальних та інших невід-кладних аварійно-відновлювальних робіт в осередках ура-ження внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного і воєнного характеру є одним із головних завдань усіх органів управління і сил Цивільної оборони України у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій з метою забезпечення прав громадян на захист і здоров’я від наслідків аварій, ката-строф, значних пожеж, стихійного лиха.

Рятувальні роботи включають: розвідку осередків ураження, локалізацію і гасіння пожеж, знайдення ура-жених і діставання їх з під завалів, а також з пошкоджених, загазованих та які горять будинків і споруд, надання потерпілим першої медичної допомоги і евакуацію їх в лікувальні заклади; вивід (вивіз) населення із зон хімічного і небезпечного радіоактивного зараження, проведення сані-тарної обробки людей, ветеринарної обробки тварин, обез-зараження техніки, засобів захисту і одягу, продовольства, харчової сировини, води і фуражу; території, споруд, об-ладнання суб’єктів господарської діяльності і транспорт-них засобів.

Невідкладні аварійно-відновлювальні роботи вклю-чають: прокладку колонних шляхів, устрій проходів в завалах і на зараженій місцевості; локалізацію аварій на комунальних і енергетичних мережах; відновлення окре-мих установок і мереж водозабезпечення і каналізації, систем енерго- та життєзабезпечення з метою успішного виконання рятувальних робіт; зміцнення або обвалення конструкцій будинків і споруд, що загрожують обвалом і створюють завади безпечному руху і виконанню ряту-вальних робіт.

При виконанні різних видів аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження та зонах зараження в силі залишаю-ться вимоги державних стандартів з техніки безпеки і виконання робіт у різних галузях народного господарства (ДСТів), галузевих стандартів, галузевих і об’єктових пра-вил та інструкцій з техніки безпеки в окремих галузях і виробництвах, а також вимоги контрактів, які заключаю-ться з рятівниками, статутів і положень про сили цивільної оборони, наказів начальників цивільної оборони територій та суб’єктів господарської діяльності.

При прибутті формування в район проведення РіНАВР, керівник формування доповідає уповноваженому керів-нику з проведення робіт щодо ліквідації НС і отримує від нього завдання для формування (на зміну, робочий день, тиждень тощо), місце розміщення, порядок взаємодії та забезпечення матеріально-технічними засобами, після чого знайомиться з місцем робіт і приймає рішення про порядок виконання поставленого завдання. Уточнює задачі струк-турним підрозділам і з командно-начальницьким складом формування на робочому місці уточнюються деталі прове-дення робіт та інструктажу особового складу формувань.

При проведенні інструктажу особового складу форму-вань ЦО висвітлюються питання охорони праці на робо-чому місці, організація місця проведення робіт, штучного освітлення, безпечного розташування машин і механізмів, позначення місць розміщення технологічних, енергетич-них і комунальних комунікацій, улаштування тимчасових комунікацій, складів і шляхів, визначення зон потенційно діючих небезпечних факторів, санітарно-побутового об-слуговування, питання безпечної організації роботи авто-транспорту та інших машин і механізмів, проведення навантажувальних і розвантажувальних робіт тощо.

При проведенні земляних робіт необхідно дотримува-тись вимог правил безпеки, щоб уникнути обвалу грунту в процесі його розроблення: в траншеях і котлованах із-за недотримання нормативної глибини виїмки без закріплен-ня; неправильного устрою або недостатньою стійкістю зак-ріплення стінок траншей і котлованів; порушення правил їх розробки; розроблення котлованів і траншей з недос-татньо стійкими косяками; виникненням неврахованих додаткових навантажень від конструкцій, механізмів тощо; порушення встановленої технології земляних робіт; відсутність водовідведення або устрій його без врахування геологічних умов проведення робіт.

На стан безпеки при виконанні земляних робіт оказує вплив відсутність або неправильний устрій захисних ого-роджень та сигнальних устроїв, недотримання правил про-ведення робіт поблизу небезпечних підземних комуні-кацій, недостатньої кваліфікації особового складу, що керує машинами і механізмами, мимовільного переміщен-ня машин, втрати машинами і механізмами стійкості.

При виконанні земляних робіт необхідно виконати захо-ди щодо відведення поверхневих і грунтових вод. Най-більш часті обрушення лесовидних грунтів. Вони, мають високу стійкість у сухому стані, втрачають зв’язність між окремими частицями при зволожуванні, в наслідок чого незакріплені стінки траншей і відкоси обрушуються. При розробленні мерзлих грунтів обвалення стінок котлованів і траншей виникає внаслідок зміни температури, відлиги.

Роботи в районі розміщення підземних комунікацій необхідно виконувати під наглядом керівника формування та представника організації, відповідаючої за експлуатацію комунікацій. У районі самих комунікацій грунт розроб-ляється вручную.

При виконанні монтажних і демонтажних робіт най-більш небезпечними є порушення:

розрахунків щодо підбору монтажних машин і меха-нізмів, схем їх безпечного руху у процесі роботи і схем монтажу (демонтажу);

кордонів небезпечних зон потенційно небезпечних факторів, а також інвентарних огороджень цих зон;

необхідної кількості і безпечного складування конст-рукцій, деталей тощо;

раціональних вантажозахоплюючих пристосувань і за-собів тимчасового закріплення конструкцій, деталей тощо;

безпечної послідовності монтажних (демонтажних) робіт;

розрахунків з перевірки конструкцій на монтажну (де-монтажну) стійкість і засобів для її забезпечення;

відсутності засобів безпечного проведення монтажних (демонтажних) робіт, а також засобів індивідуального захисту особового складу;

відсутності або недостатності штучного освітлення ро-бочого місця монтажних (демонтажних) робіт.

До проведення монтажних (демонтажних) робіт допус-кається особовий склад формувань, який має відповідну підготовку і перевірку знань безпечного проведення робіт та інструктаж на робочому місці.

На місці проведення монтажних (демонтажних) робіт встановлюється єдиний порядок обміну сигналами між особою, що керує під’їздом (від’їздом) транспорту (або місцем складування вантажу) і машиністом підйомного крану (автомобільного, баштового, на пневмоходу), а також робітниками на відтяжках.

Перед підйомом (спуском) перевіряють правильність і надійність закріплення конструкцій, закріплюють при не-обхідності канати для додатково дистанційного стропуван-ня, ліквідації розкручування та підвищення її стійкості.

Особовий склад, що приймає участь у демонтажу (мон-тажу) конструкцій (деталей тощо) і виконує верхолазні роботи повинен мати запобіжні пояси, а також повинен пройти медичну перевірку і навчання, інструктаж і отри-мати дозвіл на виконання верхолазних робіт.

При проведенні покрівельних, ізоляційних, оздоблюю-чих і санітарно-технічних робіт найбільш небезпечними є:

відсутність надійних і стійких підмостків, огороджень ро-бочих місць; невикористання запобіжних поясів; недотри-мання безпеки користування ручним електроінструмен-том; дія підвищених концентрацій шкідливих речовин і пилу; можливість отримання опіків при роботі з гарячими матеріалами; порушення технології демонтажу трубопро-водів і обладнання; експлуатація технічно несправних ма -шин і механізмів, інструментів і пристосувань тощо, від-сутність індивідуальних засобів захисту.

При роботі на покрівлі необхідно виконувати заходи безпеки особового складу, які передбачають способи ого-родження робочих місць, приготування, транспортування на робоче місце матеріалів, інструменту і засобів захисту. Кожний повинен мати запобіжний пояс і каску, захисні окуляри.

При роботі в колодязях, камерах і прохідних каналах можлива наявність отруйних і вибухонебезпечних газів, які виявляють приладами, а також за допомогою шахтар-ської лампочки. Якщо факел у лампочці гасне відразу, це означає, що є вуглекислий газ; якщо після спалаху, це означає, що є наявність в повітрі окислу вуглецю, метану та їх сумішок. Для виявлення газу забороняється корис-туватися відкритим вогнем (сірниками, папером або іншим відкритим вогнем), що може призвести до вибуху.

Все це викликає необхідність попереднього провіт-рювання, при цьому органи дихання і шкіру необхідно захистити засобами індивідуального захисту.

Причинами електротравматизму особового складу фор-мувань при проведенні аварійно-рятувальних робіт є:

незадовільне огородження струмопідводячих частин установок від не навмисного до них доторкання;

виконання робіт під напругою без дотримання заходів безпеки і без захисних засобів;

незадовільне заземлення електроустаткування;

невідповідність використання машин, апаратів, кабелів і дротів умовам їх експлуатації;

робота машин поблизу дротів повітряних ліній, що зна-ходяться під напругою, без дотримання необхідних засобів безпеки;

неправильна експлуатація ручного електроінструменту, що переноситься, в умовах підвищеної небезпеки або в особливо небезпечних умовах тощо.

Всі електроустановки повинні мати заземлення, марки-ровку, відповідні надписи, що показують призначення ка-белів, проводів, вимикачів, запобіжників, вимірювальних приладів і апаратів автоматики, цифрові, символічні або буквені умовні позначення, відрізняючи пофарбування частин (фаза А-жовтий колір, фаза В-зелений колір, фаза С - червоний колір, нульові шини – чорний колір).

Ступінь ураження організму людини струмом залежить від тривалості його дії. В розрахунках з правил техніки безпеки опір тіла людини згідно з Правилами устрою електроустановок (ПУЕ) приймається рівним 1000 Ом.

Для забезпечення безпеки при торканні до частин електроустановок, що не знаходяться під напругою, роб-лять захисне заземлення. Опір устроїв заземлення для всіх електроустановок приймають відповідно з Правилами устрою електроустановок (ПУЕ).

У якості устроїв заземлення рекомендується викорис-товувати природні заземлителі: водопровідні та інші мета-леві труби, що прокладені в землі без ізоляції (окрім трубопроводів з горючими речовинами), шпунти, свинцеві оболонки, металеві конструкції будинків і виробничих споруд тощо.

При виконанні електрозварювальних робіт існує небез-пека ураження електричним струмом внаслідок несправ-ного електрозварювального обладнання або сеті заземлен-ня, неправильного підключення зварювального обладнання до електричної мережі, несправності електропроводів і неправильного проведення самих електрозварювальних робіт.

Небезпека ураження електрозварювальника і підсобних робітників особливо велика при зварюванні резервуарів, при роботах в сиру погоду, сирих приміщеннях, котло-ванах, колодязях.

При виборі варіантів електроосвітлення місця робіт особового складу формувань необхідно враховувати: міс-цеві умови, наявність високих об’єктів, необхідні норми освітлення площадок, наявність приборів ближнього і дальнього освітлення, використання переносних електро-освітлювальних установок.

Для зменшення дії на особовий склад шкідливого впли-ву негативних умов довкілля внаслідок надзвичайної ситуації проводиться ряд заходів:

механізація і автоматизація важких і трудомістких ро-біт, виконання яких супроводжується надмірним тепло-утворенням в організмі людини;

забезпечення дистанційного управління тепловипро-мінюючими процесами і апаратами, що виключає необ-хідність перебування працюючих у зоні інфрачервоного випромінювання;

устрій системи вентиляції;

раціональне розміщення і теплоізоляція обладнання, апаратів, комунікацій та інших джерел, що випромінюють на робочі місця конвективне і променеве тепло;

устрій захисних екранів, водяних і повітряних завіс, тамбурів, водоповітряного або повітряного душування;

забезпечення особового складу спецодягом і спец-взуттям, а при роботі в запилених і загазованих районах засобами індивідуального захисту;

для захисту від шуму використовують навушники.

При виконанні аварійно-рятувальних робіт особовому складу сил ЦО необхідно враховувати:

ступінь вибухопожежонебезпечних параметрів речовин і матеріалів;

наявність засобів пожежогасіння, у тому числі проти-пожежного водопроводу;

наявність систем пожежної сигналізації;

ступені вогнестійкості головних будівельних конструк-цій і межі розповсюдження вогню по цим конструкціям;

заходи щодо обмеження розповсюдження вогню;

захист від вибухів будинків і споруд.

Найбільшу небезпеку для особового складу сил ЦО при вибухах (пожежах) складають:

склади сильнодіючих отруйних речовин та установки з їх використання;

склади балонів для горючих газів;

склади легкозаймистих і горючих рідин;

будинки насосних і компресорних станцій з перекачу-вання горючих газів і рідин;

цехи фабрик штучного волокна і синтетичного каучуку тощо.

Особливу увагу необхідно приділяти особовому складу формувань на безпечне проведення робіт при:

відкопуванні і відкритті завалених будинків, підвалів і сховищ;

поданні повітря у завалені підвали і сховища;

знаходженні і рятуванні людей;

аварійно-рятувальних роботах на комунальних і енерге-тичних мережах;

роботах у районах стихійного лиха (великі лісові і тор-ф’яні пожежі, повені з катастрофічним затопленням насе-лених пунктів, землетрусах тощо);

роботах у зонах радіаційного забруднення місцевості або хімічного зараження тощо.

При радіаційному зараженні місцевості особливу увагу необхідно приділяти:

з метою