Розділ ІІ. Методика формування навичок та вмінь писемного мовлення із застосуванням психолінгвістичної моделі висловлювання § 2
| Вид материала | Документы |
- Зв’язне мовлення. Сприймання чужого мовлення. Конспектування висловлювання, що сприймається, 22.96kb.
- Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник кол авторів, 195.08kb.
- Назва реферату: Іноземна мова як навчальний предмет Розділ, 34.89kb.
- Основні завдання І етапу конспект заняття Іетапу «Диференціація [Б]- [Д]», 302.4kb.
- Формування та моніторинг граматичних, 308.34kb.
- Тема: «Створення проекту додатку», 1654.78kb.
- Назва реферату: Технологія навчання іншомовного матеріалу Розділ, 120.38kb.
- Розділ використання засобів мультимедіа для формування знань та вмінь учнів, 520.82kb.
- Уроки розвитку зв’язного мовлення, 460.86kb.
- Методичні рекомендації до циклу уроків: «Узагальнення та систематизація знань, вмінь,навичок, 272.96kb.
Прийом «charting» призначений для генерування їдей, пов"язаних з темою твору, яка обирається самим мовцем. Даний прийом допомогає зконцентрувати увагу на певних аспектах життєвого досвіду. Він також передбачає створення таблиці, яка також складається з трьох колонок: сфера життєвого досвіту; його окремі моменти, випадки, враження, можливі ідеї, які можуть використовуватись у ПМ.
Наприклад:
| Area of experience | Specific instance | Writing idea |
| Childhood memories |
|
|
| Family |
|
|
| Friends |
|
|
| Satisfying personal experiences |
|
|
| Challenging, humorous or infuriating experiences |
|
|
| Assigned reading, classwork |
|
|
| Personal reading |
|
|
| Television, radio, tapes | Docudrama on TV |
|
Всі вказані прийоми носять проективний характер /термін Р.П.Мільруда/, оскільки на відміну від прийомів, спрямованих на затренування певних мовних явищ, вони призначені для творчого вирішення поставленого завдання. Крім того, вони у тій чи іншій мірi спрямовані на подолання мовцем психологічних проблем, які виникають на початку ПМ та актуалізують знання, спостереження, пов"язанi з темою висловлювання.
5. Відбір та опрацювання найважливіших та найперспективніших ідей (Developing and connecting ideas according to the speech type or their combination chosen).
Специфіка процесу опрацювання генерованих ідей знаходиться у залежності від того, який прийом генерування ідей або їх поєднання обрав мовець. Даний крок може містити систематизацію ідей за певними критеріями, з"ясування їхніх взаємозв"язкiв /причинно-наслідкових та каузальних, темпоральних чи просторових/, поширення та доповнення iдей на основі асоціаціацій, що виникли /асоціацій за контрастом, суміжністю, подібністю та ін/, а також їх відбір. Розглянемо докладніше шляхи опрацювання ідей, отриманих завдяки різним прийомам, серед яких «playing with data».
Цей прийом призначений для виявлення або створення взаємо-зв'язків між окремими ідеями з метою вирішення мовленнєвого завдання. Його сутність полягає в тому, що мовець організує та реорганізує ідеї у різних послідовностях з метою здійснення певних висновків про їх взаємозалежність / Ellis 1985, 179/.
Прийом «playing with data» грунтується на роботі асоціативного мислення, наприклад:
Ідеї:
Їх організація/ реорганізація
2. Розташування від більш важливих до менш важливих понять у їх співвідношенні з темою твору
/Див. Додаток б/.
Вибір перспективних ідей, в свою чергу, залежить від інтересів мовця, його схильностей та поставленої ним мети. Передумовою подальшої роботи над твором є всебічне дослідження та розвиток цих ідей.
4. Дослідження та розвиток перспективних ідей.
Сутність процесу дослідження генерованих ідей, які, на думку мовця, є перспективними, полягає у виявленні базової інформації про них, їх реальних та потенційних взаємозв'язків між собою та іншими ідеями, які їх ілюструють, розвивають, доводять, ряд методистів виділяє, відповідно, такі прийоми, як «exploring subjects» (Ackley 1985, 35-37), що сприяють підвищенню ефективності такого дослідження.
Прийом «exploring subjects» передбачає створення чотирьох, основних видів табдиць, у яких об'єкт дослідження розглядається за допомогою чотирьох типів питань. При цьому, перша з двох колонок таких таблиць включає питання до нього ("інформаційні", "особисті", "творчі", "аналітичні" /пер.наш Н.Щ/ (Ackley 1985, 17-20)), а друга - відповіді на них, з яких утворюються нові ідеї для майбутнього твору. Наведемо приклади цих чотирьох типів таблиць.
Прийом «FRIEDS» названий так, оскільки являє собою абревіатуру з слів «facts» /факти/, «reasons» /причини, аргументи/, «incidents» /випадки/, «examples» /приклади/ та «decisions» /рішення/. Він також втілюється у таблиці. Перераховані складові його назви включаються послідовно у першу колонку таблиці, а друга її колонка містить необхідний матеріал, що висвітлює у даних аспектах об"єкт дослідження. Цей прийом доцільно поєднувати з визначеним вище прийомом " charting", за рахунок чого до таблиці додається середня колонка, подібно до таблиць останнього. Наприклад:
/Див. Додаток 7/.
Дослідження ідей за допомогою застосування вказаних прийомів за своєю психологічною природою має багато спільного з прийомами «observing» та «charting». Проте розумова діяльність мовця зорієнтована в цьому випадку на реалізацію конкретних завдань, які випливають з вимог прийомів «exploring subjects» та «FRIEDs».
Саме на даному етапі роботи над письмовим твором доцільно використовувати додаткову тематичну літературу з метою пошуку та отримання екстралінгвістичної інформації. Крім того, аналіз змістовної сторони інформаційних джерел може передбачати виявлення мовцем
підтексту, модальності, причинності та інших категорій /Мерзлікіна 1997, 149/.
Результатом застосування прийомів дослідження та розвитку ідей є значно розширений тематичний "банк ідей", які безпосередньо пов"язанi з темою твору і висвітлюють її різні аспекти. Проте обмеженість обсягу студентського твору зумовлює здійснення вибору лише певного аспекту теми, який за даних умов може бути розкритий. Іншими словами такий вибір може характеризуватись як звуження теми твору.
5. Формування основної ідеї.
Основна ідея е смисловим центром твору, а, отже, пов'язана з його логіко-структурною організацією i, відповідно в певній мірі. залежить від форми ПМ, яку обрав мовець, основною ідеєю твору можуть бути висновки «міркування», констатація особливості, одиничності об"єкту "опису" або виявлення його належності до певного класу об"єктів тощо. Основна ідея, звичайно, виступає у вигляді судження, загального положення, яке ілюструється, розвивається та обгрунтовується іншими ідеями. Тому ефективним прийомом для створення основної ідеї твору е «playing with data» (Ellis І985, І978), сутність якого полягає у виявленні або створенні взаємозв"язків між окремими ідеями / Див. Додаток 6/. Застосування цього прийому до наявного "банку ідей", пов'язаних з конкретизованою темою твору, може розкрити неочікувану перспективу смислової організації висловлювання, виявити потенційно цікаві взаємозв'язки. За рахунок аналізу, абстрагування від незначних елементів, комбінування окремих ідей мовець може не тільки окреслити основну ідею, а й в певній мірі уявити канву твору, його сюжетну лінію.
б. Організація ідей у відповідності з логіко-структурною специфікою КМФ
Здійснення кроку організації ідей, акумульованих завдяки прийомам «exploring subjects» та «FRIEDs» і відібраних у процесі конкретизації теми твору, тісне пов'язанє з плануванням письмового висловлювання і завершує етап підготовки до ПМ. Загальною метою операцій, що входять до складу даного кроку, е з"ясування мовцем шляхів організації ідей у відповідності з логічною та структурною специфікою обраної форми ПМ.
Логічна організація змiсту майбутнього твору передбачає, в першу чергу, систематизацію ідей за критеріями, які відображають їхній взаємозв'язок зі специфічними смисловими елементами конкретної КМФ. Як вже зазначалось, серед таких смислових елементів виділяються:
І/ в "описі" - локалізація об'єкта у просторі й часі i відображення його взаємозв"язкiв з іншими об"єктами; характеристика його ознак та властивостей; висновки про його специфічність у групі подібних об"єктів чи навпаки, належність до певного їх класу;
2/ у "розповіді" характеристика ситуації за її локальними та темпоральними ознаками, суб"єктами, умовами, яка вводить сюжет "розповіді»; ретроспективний огляд подій, випадків, що розвивають сюжетну лінію, включають "конфлікт", його розвиток та вирішення; висновки з даної ситуації за її результатами та іноді наслідки, до яких привели вказані події;
3/ у "міркування":
а/ "доказ" «- загальні положення, які можуть являти собою вирішення певної проблеми чи питання і вимагають обгрунтування: факти, приклада, аргументи, які обґрунтовують істинність чи хибність даних положень; висновки про істинність чи хибність положень, що грунтуються на аналізі приведених фактів, аргументів, прикладів;
б/ "умовивід" - характеристика певної проблеми, питання, які' потребують вирішення; факти, аргументи, докази, приклади, організовані за певним причинно-наслідковим зв'язком і призначені для вирішення проблеми; констатація припущення у вигляді судження про шляхи вирішення проблеми та його обгрунтування на основі аналізу фактів, прикладів тощо.
Систематизація ідей за критеріями, які співвідносяться зі змістом смислових елементів логіко-структурної організацій окремих КМФ може здійснюватись за прийомами "FRIEDs» і «observing» та їх модифікаціями.
7. Створення плану.
Необхідність застосування цього кроку залежить від того, якими прийомами користувався мовець для організації ідей у відповідності з логіко-структурною організацією КМФ.
Створення плану, як відомо, призначене для структурування змісту твору. Тому при застосуванні логіко-структурних типізованих схем та моделей КМФ, які одночасно організовують семантичний та композиційний аспекти твору, необхідність у складанні плану відпадає, а три-елементний розподід "банку ідей" зумовлює можливість створення вступної, заключної та основної частин висловлювання.
Виділення окремого кроку "створення плану" пов"язане з його традиційним використанням у процесі здійснення ПМ i, відповідно, з тим, що студент може вважати його простішим засобом організації. Крім того, створення плану може відрізнятись високою індивідуальною ефективністю. Тому, якщо студент вибирає саме створення плану, а не схеми КМФ, доцільним є ознайомлювати його ще й з логіко-структурною специфікою КМФ для правильної його організації. Проте, на нашу думку, ефективність застосування моделей та схем є вищою.
8. Розширення частин плану в абзаци.
Даний крок є першим серед кроків етапу письма і характеризується роботою не тільки над змістом та структурою твору, але й початком його оформлення лінгвістичними засобами. Його сутність полягає в тому, що зібрані раніше ідеї тепер перетворюються у повні речення /за рахунок їх доповнення, комбінації/, а пункти плану чи елементи схеми - в абзаци. При цьому окремими абзацами виділяються перший та останній пункти плану, або перший та третій елементи моделі.
Основна частина твору може налічувати в середньому 2-3 абзаци, кіпькість яких залежить від характеру та логічного розподілу Інформації.
Результатом здійснення даного кроку є отримання неоформле-ного тексту, що складається з певних абзаців, логічно пов"язаних між собою. Центром логічної організації окремих абзаців е, як правило, ключові речення.
9. Створення або виявлення в абзацах ключових речень.
Ключове речення, як відомо, виражає основну ідею абзацу. Якщо це речення знаходиться на початку абзацу, то в наступних реченнях воно розвивається, ілюструється, пояснюється; якщо ж воно знаходиться в кінці абзацу /concluding sentence/, то у ньому резюмуеться все повідомлене в абзаці, і якщо ж такого речення немає, то інші розташовуються за ступенем наростання їх важливості. Ключове речення може виконувати такі функції: а/ узагальнення змісту абзацу; б/ пропозиції для вирішення проблеми, поставленої в абзаці; в/ прогнозування ситуації, що може виникнути як результат подій, викладених в абзаці; г/ висновків з приводу інформації, викладеної в абзаці i таке iн. Очевидно, що зміст ключових речень пов"язаний, в першу чергу, зі змістом конкретних абзаців.
Розташування ключових речень обирається мовцем у відповідності зі специфікою твору та особливостями його творчого задуму.
Взагалі, сутність даного кроку полягає у прогнозуванні мовцем відсутності логічного центру у певних абзацах та створенні ключових речень або у встановленні логічної єдності абзаців за рахунок виявлення у них ключових речень.
10. Діагностика та ліквідація порушень логічної єдності абзаців.
Операції, що входять до складу даного кроку, здійснюються переважно по відношенню до основної частини твору, оскільки саме вона, як правило, містить основні логічні зв'язки твору.
Логічна єдність абзацу виражається у наявності логічного зв"язку між його елементами-реченнями.
Як вже зазначалось, логічний зв'язок між реченнями може мати часовий, просторовий, причинно-наслідковий та каузальний характер. В свою черту, мовцем може застосовуватись різна тактика організації речень в абзаці, яка забезпечує чітке викладення ідей. Тактика розміщення матеріапу "від важливішого - до менш важливого", "зліва - направо", "зверху - вниз" та iн. вже згадувалась нами. Серед її різновидів виділяються: І/ хронологічний або обернено-хронологічний порядок; 2/ послідовність від відомого до невідомого; З/ від причини до наслідку; 4/ від загального до конкретного чи навпаки; 5/ від проблеми до її розв"язання; 6/ від частини до цілого; 7/ від подібності до відмінностей тощо.
Сутність процесу діагностики мовцем логічних порушень в абзаці полягає в усвідомленні ним найадекватніших логічних зв"язкiв, які повинен містити в собі певний абзац у відповідності до його задуму та логіко-структурної організації КМФ, з"ясуванні найраціональнішої тактики /чи їх певної комбінації/, порівняння цієї тактики з наявною в абзаці та з"ясування конкретних вад,
В свою чергу, процес виправлення вад логічної організації абзацу може містити зміну послідовності речень, їх певне комбінування, вичленування непотрібних елементів тощо. Застосування мовцем на попередніх етапах роботи прийомів створення моделей та схем зумовлює чітку логічну організацію послідовності абзаців твору, тому даний аспект не розглядається нами детально.
II. Лінгвістичне формулювання твору.
Даний крок включає в себе операції урізноманітнення синтаксичних структур тексту, змін та доповнення лексики і діагностики браку інформації та її доповнення.
Ці операції об"єднані нами не випадково, оскільки Їх реалізація взаємопов"язана, а послідовність не е детермінованою. Наприклад, брак інформації може проявлятися у відсутності певних лексичних одиниць чи цілих речень. Введення таких елементів у текст може зумовити необхідність синтаксичної реорганізації суміжних речень. І навпаки, результатом урізноманітнення синтаксичних структур може стати заміна лексики та її доповнення.
Необхідність урізноманітнення синтаксичних структур тексту пов"язана, в першу чергу, зі стилістичними недоліками. Серед них можна виділити такі, як відсутність динамізму у висловлюванні /однотипність речень/ /Демиденко 1977, 18/ невиправдано довгі речення, наявність груп речень, які можуть комбінуватись у складі однієї структури тощо. Крім того, необхідно враховувати й специфіку синтаксису КМФ /Див. Табл.І, І розділ, § 2/. Ефективними засобами урізноманітнення синтаксичних структур можна вважати введення паралельних конструкцій, чергування простих та складних речень тощо.
Здійснення операцій зміни та доповнення лексики зумовлюється діагностикою відхилень від обраного стилю мовлення на рівні окремих лексичних одиниць, невиправданого повтору слів /не ключових/, недоліків лексичного зв"язку між реченнями та їх частинами та iн. Виявлення мовцем таких вад дозволяє їх усунути.
Нарешті, операція діагностики браку інформації та її доповнення передбачає перегляд тексту та введення до нього
прикладів, подій, фактів, які пригадав мовець, які можуть ілюструвати, доповнювати певні його елементи.
Три розглянуті кроки завершують етап письма та розпочинають етап редагування. Його метою е всебічна корекція тексту.
Кроки етапу редагування використовуються для усунення вад тексту, які мовець не помітив на попередньому етапі. Ефективне здійснення цих кроків передбачає сформованнсть у студента вмінь та навичок ПМ, співвідносних з окремими кроками ПМ,
а також наявність бази знань. Окреслимо коротко зміст окремих кроків етапу редагування.
12. Перевірка відповідності тексту меті та адресату висловлювання.
На даному кроці передбачається, що мовець звіряє текст з поставленою метою: вносить до нього певні корективи, за допомогою яких можна усунути можливу невідповідність. Крім того, переглянувши семантичний зміст тексту та його мовне оформлення, мовець діагностує вплив, який його твір може спричинити на адресата мовлення, співвідносить його з метою твору, i як результат, підсилює його певні сторони чи видаляє непотрібні елементи.
ІЗ. Перевірка відповідності змісту речення, що передає основну ідею, змістові тексту.
Здійснення цього кроку передбачає співставлення мовцем
змісту тексту і основного речення, що містить основну його ідею та корегує невідповідності або у самому реченні, або у всьому тексті, в залежності від власного задуму та мети висловлювання.
14. Перевірка відповідності, логіко-структурної організації обраній КМФ та перевірка логічності у послідовності абзаців тексту.
Здійснення даного кроку зумовлюється співвіднесенням тексту, зокрема його абзаців, з моделлю i схемою конкретної КМФ та корекцією невідповідності змісту чи форми.
15. Перевірка стилістичної та граматичної єдності тексту.
Корекція стилістичного аспекту на даному етапі роботи носить переглядовий характер, оскільки вона була частково здійснена ще на етапі письма, а, отже, основна увага тут належить граматичному аспекту. Він містить корекцію таких моментів, як єдність часових форм, їх узгодження, граматичне вираження модальності тощо.
16. Перевірка адекватності підбору слів, синтаксичних структур.
Даний крок передбачає ретельний лексичний і синтаксичний аналіз тексту на предмет правильного, стилістичного та граматично зумовлєного вибору окремих слів і синтаксичних структур.
Останнім кроком етапу редагування є
17. Перевірка граматичної правильності елементів тексту, який передбачає корекцію помилок, пов"язаних з граматикою та
правописом. Як вже підкреслювалось, в процесі здійснення ПМ певні групи явищ можуть викликати у студентів початкового етапу деякі труднощі. В залежності від рівня сформованості мовної
та мовленнєвої компетенції конкретної групи перепік таких явищ може відрізнятись, раціональним шляхом виявлення труднощів, з якими зустрічається конкретна група студентів, є застосування комплексу текстів, який докладніше розглядатиметься нами в Розділі ІІІ.
Як вже підкреслювалось, ми не виділяємо окремих кроків для здійснення певних форм ПМ. Специфічність методичних систем навчання КМФ писемного мовлення полягає у різному змісті загальних кроків при здійсненні кожної з цих форм. Наприклад, в основі кроку створення моделей та схем логіко-структурної організації КМФ лежать різні моделі та схеми, які використовуються окремо при навчанні, кожної з форм.
Т,-нарешті, останнім етапом покроковоі системи навчання ПМ є етап організації зворотнього зв"язку.
Його метою є, з одного боку, задоволення комунікативної
-йго
потреби мовця, аз іншого * самокорекція на основі реакції "співрозмовника".
Отже, зв"ясування основних питань, пов"язаних з етапами та кроками здійснення писемного мовлення, і його окремих форм, дозволяє схематичне зображення усієї покроковоі системи у вигляді таблиці. Для підвищення рівня ілюстративності такої таблиці до її складу, на нашу думку, необхідно внести проміжні цілі, що реалізуються завдяки здійсненню кожного з кроків та основні типи вправ, призначені дня їх оволодіння студентами. Виділєння таких типів вправ найраціональніше, на нашу думку, здійснювати за критеріями їх співвідносності з рецептивним, репродуктивним чи продуктивним характером навчальної діяльності, а також ступенем їх детермінованості /залучення опор/ /див. табл. І/.
З усього сказаного вище можна зробити наступні висновки:
І. Розроблена нами покрокова система відповідає чотирьом основним етапам: підготовки до ПМ / кроки з"ясування мети та адресату ПМ, генерування ідей, їх відбору та опрацювання, дослідження та розвитку, формулювання основної ідеї, організації ідей у відповідності зі схемами КМФ, створення плану/, ПМ /кроки розширення частин плану в абзаци, створення ключових речень, діагностики та ліквідації порушень логічної єдності, лінгвістичного формулювання тексту/, редагування / кроки перевірки відповідності тексту його меті та адресату, основній ідеї, логіко-композиційній стрктурі КМФ, логічної, стилістичної та граматичної єдності тексту, адекватності лексичних та синтаксичних засобів вираження та граматичної правильності/ та організації зворотнього зв"язку.
Кожен крок релізується за допомогою спеціально організованих вправ, спрямованих на формування вищезгаданих вмінь. Даному питанню присвячено § І наступного розділу.