М. В. Остроградський зірка Полтавщини
| Вид материала | Документы |
- Дня інформування населення Полтавщини у лютому 2007 року розвиток економіки полтавщини, 434.46kb.
- Матеріали до єдиного дня інформування населення Полтавщини у грудні 2008р, 161.92kb.
- Матеріали до єдиного дня інформування населення Полтавщини у вересні 2009, 992.5kb.
- Реферат на тему, 53.71kb.
- Відзначення 200-річчя з дня народження М. Гоголя як складова культурного розвитку Полтавщини, 260.62kb.
- Матеріали до єдиного дня інформування населення Полтавщини у березні 2007 року, 776.07kb.
- Матеріали підготовлено управлінням культури та Головним управлінням інформаційної, 83.32kb.
- Остроградський Михайло Васильович, 37.6kb.
- Верховною Радою України, а також закон, 269.9kb.
- Остроградський Михайло Васильович (12(24). 09. 1801, с. Пашенівка Полтавської обл., 310.81kb.
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України
Гадяцька спеціалізована школа I-III ступенів № 3
Гадяцької районної ради Полтавської області
М.В. Остроградський – зірка Полтавщини
(усний журнал)
ГАДЯЧ 2011
СЦЕНАРІЙ ПОЗАКЛАСНОГО ЗАХОДУ
М.В. Остроградський – зірка Полтавщини
(усний журнал)
Мета заходу: поглибити знання учнів про видатного математика і механіка Михайла Васильовича Остроградського, виховувати почуття гордості за талановитого земляка, вчити співчувати і співпереживати людським стражданням, уважніше ставитися до своїх близьких та оточуючих, знайти в собі бажання допомагати іншим, поважати знання і прагнути здобувати їх.
Наочність: мультимедійна презентація „Михайло Васильович Остроградський”. Книги М. В. Остроградського,фільм творчої групи «Автор» «Михайло Остроградський»
Сценарій заходу розробили вчителі: Палінкаш Н.І
Кирченкова О.М.
Музичний супровід жива музика - гра на сопілці та фортепіано у виконанні учня 11 класу Кирченкова Миколи
…учням ми будемо говорити:
знайте небагато, якщо ви не маєте сили знати більше, але добре знайте те, що вивчили.
М. В. Остроградський
Звучить лірична мелодія (на фортепіано)
Вчитель:
Є в історії математичних наук ім’я, яке займає одне з найпочесніших місць. Це – Михайло Васильович Остроградський – математик, механік, педагог, своєрідна, непересічна особистість. Нещодавно увесь світ відзначив 210 річницю дня його народження. І саме сьогодні про цю славетну людину ми поведемо з вами спокійну родинну розмову так, як говорять в сім’ї про найдорожчу людину, брата, земляка, родича. Бо народила його українська жінка, бо виріс він на землі полтавській, бо глибоко пустило коріння в цю славетну землю його прадавнє родинне дерево.
Сторінка перша «Дитинство»
Виходить один учень, відкриває 1 сторінку журналу словами:
Де ріки і ставки прозорі,
Де зими багаті снігом,
Де плеса гойдають зорі,
Де пахнуть дороги хлібом,
Там славній край український,
Біленька там кожна хатка.
Та є земля полтавська -
Земля, на таланти багата.
В краю кобеляцькім ріднім
Маленьке село є Пашенне,
Михайло там зріс Остроградський –
Майбутній великий вчений.
Талантами багата Україна.
Хай навіть – відбиваючись від орд
Долаючи неволю і руїни,
Все ж геніїв народжує народ.
Один із них – Михайло Остроградський
Великий тілом, духом і умом
Найперший вчений у Краю Козацькім,
Властитель теорем і аксіом.
Виходять двоє ведучих.
Учень 1.
У глушині, куди новини із тодішньої столиці Петербурга доходили не швидше, ніж за два тижні, - на хуторі Пашенна Кобеляцького повіту на Полтавщині, в типовому маєтку старосвітського поміщика 19ст. , власника хутора, нащадка відомого українського козацько - старшинського роду Василя Івановича Остроградського та його дружини Ярини Андріївни 24 вересня 1801 р. народився хлопчик, 4 дитина у сім’ї, якого назвали Михайлом.
Учень 2.
Культурна родина, працьовитий народ, широкі лани і зелені гаї – ось у таких умовах минули дитячі роки майбутнього вченого. Зовні він нічим не відрізнявся від своїх хутірських однолітків: разом з ними грався, набирався від них кріпацьких слів та звичок і навіть пригощав їх узятими потайки від матері в коморі чи в погребі салом, квашеними яблуками.
Учень 1.
Але відрізняла його від селянських дітей надзвичайна допитливість. Малого Михайла цікавило все: як запрягають коней і орють землю, як працюють вітряк і водяний млин. Особливо цікавило те, що можна було вимірювати. Він завжди носив із собою мотузку і вимірював усе, що можна було виміряти: глибину колодязя, розміри будівель, величину земельних ділянок. Постійно щось обмірковував. Отримані дані переводив в аршини, лікті, п’яді. Він міг навіть уночі схопитися і щось рахувати.
Сторінка друга «Навчання в Полтаві й Харкові»
Учень 1.
У 1809 році почалася Михайлова наука. Кілька днів Михайло жив як уві сні, прощався з пашеннівськими хатами, деревами, пасікою, з усім , що стало таким дорогим і милим.
Батько Остроградського був поміщиком, який походив з українського козацького старшинного роду. Прапрадід пройшов шлях від рядового козака до миргородського полкового судді. Більшість з роду Остроградських обирали військову кар’єру і мали родинні зв’язки з представниками козацької старшини, які були носіями українських культурних традицій: Лисинками, Апостолами, Ланиковськими. У Михайлика теж була мрія стати військовим.
Учень 2.
Батько везе Михайлика в Полтаву, влаштовує в Будинок бідних дворян, де вихователем був відомий український письменник І.П.Котляревський. Той, очевидно, теж був прихильником військової справи. Тому і підтримав бажання хлопця стати військовим.
А з осені 1810 потяглися його гімназійні роки. Тільки обов’язкових уроків у кожному з класі було тоді не менше ніж 32 на тиждень (З 8 до 12 дня та з 2 до 5 вечора). У відомостях за перший місяць навчання відмічено : за здібностями – «средственный»; за старанністю – «прилежный», за поведінкою – «исправный»; на кінець року: здібності – «острые», поводження – «добронравное»…
Оцінювання здійснювалося за 9-бальною системою і за 1813 рік з психології – 6, з моральної філософії – 7, з історії та географії – 2, з латинської, французької та німецької мови – 0; на екзаменах 1814 року: математика 5, історія та географія – 6, метафізика та моральна філософія – 6, французька та німецька мова – 1. А на сторінках латинської мови в журналі навпроти Остроградського виставлено: «Не учится. Не бывает в классе. Не имеет охоты к латинскому языку. Ученик Остроградский, переводимый из класса в класс без знания латинского языка, в сей год не бывал в классе и никогда не знал уроков латинских.» Мало того, так ще в кінці року записано: «Препятствует к продолжению успехов всего класса».
І батько вирішив, що краще буде, коли забрати хлопця з гімназії та прилаштувати до одного з гвардійських полків. «Михайло вже бачив себе у двобортному мундирі з крученими еполетами, трикутному капелюсі з чорним плюмажем».
Але по дорозі до Петербурга зустрівся їм дядько(з боку матері) Устимович і наполіг освіту продовжувати, незважаючи на 190см зросту, міцну статуру й гучний голос. Курс взяли на університет. Починався 1816 рік…
Учень 1. «Харків відкрився одразу. Згори, де Полтавський шлях збігав до річки Нетечі, як на долоні виднілися порослі очеретом береги, руді глиняні пагорби, по яких розсипалися білим намистом хати. Їх було так багато, наче хтось стягнув сюди кілька Полтав…
Теплий весняний легіт розносив хмари яблуневого та вишневого цвіту. Вистеляв ними вулиці, дахи, городи. Аромат того цвіту, розіпрілої землі нагадав Михайлові Пашенну»…
Харківський університет започаткувався 1805 року і в 1816 там було 122 студенти. «Молодежь смотрела на занятия как на ступень с высшим чинам по службе»
До вступу туди підготувати Остроградського взявся університетський викладач військових наук Михайло Робуш, у якого найняли й квартиру «Я упражнял Михайла Васильевича французским языком, математикою и фортификациею, с первого сентября определил вольнослушателем в университет.
Михайло Васильевич посещает прилежно словесные и математические науки, в доме же занимается повторением о них и ведет себя скромно и благородно. 06.10.1816.»
«Он держал в университет экзамен: в математике, в военных науках, в российской словесности, в истории и географии и еще в некоторых предметах, на всех ответах получил весьма хорошее одобрение»ю
«Михайло Васильевич у нас примерный студент в университете, ведет себя скромно и беспрестанно занимается науками и с большим успехом. 07.11.1817» ( З листів Робуша).
Учень 2. Збереглися, правда, й інші спогади. За ними, Остроградського тоді ще не покинули прагнення військової кар'єри. Чому всіляко противилися рідні.
Перелом намітився тільки на початок 1818 року, коли Михайло перебрався до Андрія Павловського, який вів в університеті математику. «Профессор Павловский был большой знаток своего дела, всецело преданный своей науке. С ловкостью артиста он владел математическими фигурами и вычислениями, и с неуловимую быстротою исписывал ими то ту, то другую доску в своей аудитории»(« Литературное наследие Н.И. Костомарова». СПб., 1890).
У тому ж таки 1818 році Остроградський склав екзамени за трирічний курс університету й отримав атестат:
Учень 1. За чинним тоді статутом 1804 року студент,що мав такий документ,міг вимагати ступінь кандидата. Тож Остроградський після річного перебування в батьків повертається до Харкова .Але часи вже змінилися :Міністерство народної освіти стало Міністерством духовних справ і народної освіти;проти прихильного до Михайла ректора Тимофія Осиповського, «в высшей степени мягкого и доброго», що «всегда и со всеми в обращении был ровен , никогда не выходил из себя ,любил говорить положительно», выступили профессор філософії Дудрович , лекції якого Остроградський не відвідував ,і новий попечитель Харківського навчального округа Карнєєв…
2)»Честь имею правлению донести: я просил правление университета принять меня под свое ведомство и позволить слушать лекции для усовершенствования себя по части наук, относяхщихся к прикладной математики; но дабы показать успехи свои перед начальством, я, с позволения гг. преподающих, давал из оных наук экзамен, при бывших общих испытаниях сего 1820 года, ни мало ни думая, чтобы то , что позволено законом, могло быть препятствием к получению степени кандидата . В бывшем торжественном собрании сего 1820 года августа 30 я был провозглашен в числе отличившихся…Но гг. члены Физико-математического отделения в заседании своем объявили, что я как студент, кончивший курс 1818 года , не иначе могу получить степень кандидата, как подвергнув себя положенному законами испытанию. Я согласился на сие беспрекословно. Отделение приступило немедленно к испытанию, проэкзаменовало меня из всех наук, исключая одной философии, из которой я также готов был подвергнуться испытанию так, как из прочих наук, но не знаю, по которой причине не был до сих пор к сему допущен.
Студент Михаил Остроградский, 1820 года декабря 7 дня».
Незабаром і цей екзамен було успішно складено. Цікавою є така добавка правління університету на оригіналі цього документа: «Остроградский 30-го сентября 1818 г. был уволен с аттестаттом для поступления в военную службу».
Справа дійшла до міністра,князя Голіцина:
«Поелику Остроградский не выслушал в университете полного курса, ни по времени, которого требуется по меньшей мере три года, ни по учебным предметам, то полученный им 1818 году аттестат и не мог дать ему того действительного студентского звания, с которым сопряжены извесные преимущества к получению чинов, и по сим самым причинам принужден он был дополнить недостаточный прежний курс учения в 1820 году. Но как и бывшие тогда испытание его вообще признанно неправильным, то вследствие того предоставляю Остроградскому предстать вновь на испытание, буде пожелает, к получению студентской степени, на точном основании высочайше утвержденного положения о производстве в ученые степени, а за сим, по предписанному в том же положении, достигать и прочих ученых степеней. Удержанный же у него выданный ему в 1818 году студентский аттестат возвратить ему не следует. 26 января 1822».
Учень 2. «Брат, нетерпеливый от природы, не мог перенести таких выходок: он пошел в правление университета, спросил о причинах делаемых стеснений и когда ему дали безосновательный ответ, вынул свой аттестат и отдал его заседающим профессорам, прося их вытереть и имя его в списках студентов» (Спогади брата Андрія в «С.-Петербургских відомостях»(1862,№22)).
Так після чотирьох років університету Остроградський залишився без документів про освіту, хоч тричі вдало складав усі необхідні екзамени.
Це був страшний удар, та внутрішній поклик до науки звучав усе сильніше, і його вже не міг заглушити біль несправедливості. Остроградський розумів: математика та фізика-це не просто дивовижний світ логічних умовиводів, вражаючих образів і неймовірного переплетіння залежностей між ними. Вони, насамперед, - засіб пізнання і підкорення людиною сил природи. Він упевнений, що продовжувати зростати науково він може тільки в Парижі, де на той час працювали найвизначніші наукові світила.
Сторінка третя
«Навчання у Франції»
Учень 1. Нью-Йоркський академік і туринський,
Паризький, римський – між усіх широт
Відомий математик український,
Славетний український патріот.
Ген-ген аж де від батьківської хати
Полтавець за морями побував,
Чужому научався плідно і багато,
Та мови земляків не забував.
Учень 2.У травні 1822 року для удосконалення математичних знань
Михайлу Васильовичу Остроградському довелось поїхати до
Парижу, де в той час працювали такі відомі математики, як Лаплас.
Учень 1.Щоб оволодіти новими теоріями природознавства,виробити навички
самостійної творчості, Остороградський не прив’язував себе до
якогось одного навчального закладу. Його можна було бачити в
аудиторіях факультету наук Всефранцузького університету,
Паризького коледжу, в залі щотижневих відкритих засідань
Паризької Академії наук. Тут він знаходив те, що шукав, тут він
удосталь тамував свою спрагу до знань. Лаплас, Коші, Пуассок,
Лежанр, Ампер, Пуанссон…Вони ніби з чарівного джерела черпали
алмазні розсипи наукової думки в галузі аналізу, вищої алгебри,
теоретичні механіки, гідродинаміки, магнетизму, електрики,
астрономії. Учень 2.На Остроградського звернув увагу сам Лаплас. Читаючи лекції,він
мав звичку давати студентам каверзні задачі. В такий спосіб учений
залучав до наукової творчості найпідготовленіших слухачів. Але не
встигне він продиктувати задачі, як підводиться здоровенний юнак і
відразу відповідає. Такого раніше в практиці викладача не було Лаплас зацікавився велетнем і запросив його додому. Так Остроградський познайомився і подружився зі славетним математиком,фізиком і астрономом, став близькою людиною його сім’ї. Математична обдарованість юнака з України не проходить повз увагу Коші та Пуассона, з якими він невдовзі також налагоджує тісні наукові стосунки.
Учень 1. Щоправда, життя в Парижі було нелегким. Грошей, що присилав батько,ледь вистачало. Якось, коли черговий переказ затримався, він кілька тижнів не мав чим заплатити за помешкання і харчування. Нетерплячий господар вдався до суду і спровадив бідного студента в боргову паризьку в’язницю Кліше.
Учень 2.Але й тут він не розлучається з математичними задачами. Згадалися спостереження за хвилями на Сені. Роздуми про їх рух спонукали до написання однієї з перших найоригінальніших праць - « Мемуару про поширення хвиль у циліндричному басейні» , де досліджувалося поширення хвиль на поверхні рідини в резервуарі скінченої глибини. Цей мемуар Остроградський прямо з Кліше надсилає до Паризької Академії наук. Тут він потрапляє до Коші, і уславлений математик представляє його академії з найвищою оцінкою. Мемуари молодого автора удостоюються особливої відзнаки - друкування у « Записках учених сторонніх академій». І , незважаючи на свої скромні достатки, Коші викупляє Остроградського із в’язниці, сплативши його борг.
Учень 1. Саме в Парижі Остроградський остаточно формується як учений , одержує свої перші наукові результати, близько сходиться і на все життя здружується з багатьма видатними вченими. Його авторитет набуває такої ваги, що він не тільки викладає математику, а й очолює математичну кафедру в популярному тоді коледжу Генріха ІV .
А коли до Харкова дійшла стаття Огюстена Коші за 1825 рік, де той називає Остроградського « обдарованим великою проникливістю і вельми тямущим в обчисленні нескінченно малих», «Павловський не выдержал: « Смотри, Андрей, смотри,- сказал он, вынимая из кармана свёрток, - смотри, что делает Мишель» , - и слёзы текли у него по щекам» .
Хоч за рекомендацією Коші Остроградському в 1826 – 1827 рр. довіряють в коледжі Генріха IV кафедру математики, він на кінець 1827 року зібрався на батьківщину. І знову без диплома…
СТОРІНКА четверта «Наукова та викладацька робота в Петербурзі»
Учень 1. Чудовий дав інтегрування метод
- На всі часи, для всіх земель і рас
явився, наче ясно сяюча комета
Що за віки являється лиш раз.
Учень 2. З 1828р повернувшись до Росії Остроградський назавжди оселяється в столиці.
До кінця днів своїх користувався він незаперечним авторитетом першокласного математика і педагога-новатора. У Петербурзькій АН підготував понад 80 доповідей та 60 рецензій. Його учнями були, зокрема, в Морському кадетському корпусі-майбутній винахідник«Воздухоплавательного снаряда» Олександр Можайський; в Головному інженерному училищі – Іван Сеченов, що присвятив себе фізіології, та Цезар Кюї, який згодом стане відомим і як композитор; а в Головному педагогічному інституті – Дмитро Менделєєв, що уславився в хімії… Викладав Остроградський також в Інституті інженерів
шляхів сполучень та в Михайлівському артилерійському училищі, а ще був
наглядачем за викладанням математичних наук у військово – навчальних
закладах; був він також наставником, майбутнього государя імператора Олександра II і його братів…
Учень 1.Разом з тим Михайло Остроградський працював у комітеті що розглядав
«проекты снабжения столицы невскою водою посредством проводных труб»
(1835); у комісії з дослідження можливості «применения електромагнитной
силы для движения судов» (1837); у комісії по страхуванню життя, що вивча-
ла питання «установления и выплаты пенсий эмеритальными кассами» (1858)…
Учень 2.Із середини 1830р до травня 1831р він знову в Парижі, щоб «посоветоваться с французскими учеными». Проте його там зустріла революція. А додому повернувся вже без правого ока, «потеряв его от неосторожного обращения с фосфорными спичками»…
Учень 1.Коли на початку 1828р Михайло Остроградський «обратил на себя внимание правительства тем, что возвратился из-за границы пешком»,
«государь императору благоугодно было приказать за сим Остроградским
иметь в столице секретный надзор», який, проте, не виявив нічого «из поведения и поступков сего дворянина, что бы подлежало какому-либо подозрению или предосудительности».
Учень 2.За відсутності диплома про освіту право на проживання в Петербурзі дав тоді «папірець» про присвоєння йому чину колезького регістратора. Після обрання 17 грудня 1828 року до Академії з Остроградського беруть підписку, що він « ни в какой масонской ложе и никакому тайному обществу ни внутри империи, ни вне ее не принадлежить и обязуется впредь оным не принадлежать и никаких сношений с ними не иметь».Учень 1.Далі отримує казенну квартиру, поселяється в ній і потерпає від нестачі коштів…
Із листа академіка Остроградського батькові:
« Я просил у вас весьма небольшую сумму 200 рублей, которые мне крайне нужны… Я имею казенную квартиру в шесть комнат, казна никогда не дает квартиры с мебелью. Я здесь принят в лучших домах и божусь Вам, что у мене нет порядочного платья» ( П. И. Трипольский. « Михаил Васильевич Остроградский» , Полтава 1902)
Учень 2.« Остроградский любил чтобы к нему собирались в дом способнейшие его ученики, и в беседах с ними о вопросах науки они черпали многое для своего развития» ( А. Платов и Л. Кирпичев. « Исторический очерк образования и развития артиллерийского училища» СПб., 1890)…
Після одруження умови життя Остроградського змінилися. Марія Люцау співала, грала на роялі, писала вірші та була далека від наукових інтересів чоловіка. Хоча обоє любили компанії. Сам Остроградський був дотепним співрозмовником. Коли ж полонила його якась нова ідея, тоді трудився «запоєм»дні і ночі,не з’являвся навіть на лекції, а замикався у своєму кабінеті та був недоступним для сім’ї. Подружжя Остроградських любило дітей. Своїх мали троє: сина та двох дочок.
Учень 1. Без перебільшення можна сказати: не одне покоління вчених-флотоводців, артилеристів, інженерів, педагогів і, ясна річ, математиків, які уславляли вітчизняну науку, було виховано або безперечно самим Остроградським, або його учнями. Виряджаючи дітей у науку, батьки научували їх: « Іди – і ставай Остроградським!»
Сторінка п’ята
“М.В Остроградський і О.С Пушкін” Покамест, друг бесценный,
Камином освещенный,
Сижу я под окном
С бумагой и пером,
Не слава предо мною,
Но дружбою одною
Я ныне вдохновлен,
Мой друг, я счастлив ею. А.С Пушкин
Учень 1.
Михайло Васильович Остроградський повертається до Петербургу. В той час було модним і престижним відвідувати різні іменні салони та будинки. Серед них Остроградський найчастіше бував у домі княгині Голіциної, яка належала до знатного роду Ізмайлових. Всупереч усталеним канонам, княгиня серйозно вивчала літературу, філософію, історію і навіть фізику та математику.
Учень 2.
В її салоні часто бували відомі літератори: Пушкін, Жуковський, Вяземськуий, Батюшков, Одоєвський, а також видатні петербурзькі вчені. Бозен і Дестрем. Остроградського Євдокія Іванівна особливо поважала, вважаючи його одним з найвидатніших математиків того часу.
Учень 1. Саме тут, у салоні княгині Голіциної, відбулася цікава зустріч двох талановитих, шанованих людей: М. В. Остроградського і О. С, Пушкіна.
Учень 2. Якось цілий вечір Остроградський спостерігав за поетом, про якого начувався і твори якого читав. Впадала у вічі швидка зміна настрою поета: то він райдужно безтурботний, то замикався у собі.
Учень 1. Пушкін також примітив Остроградського. Між ними легко зав’язалася невимушена розмова. Говорили про гоголівські «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», про пушкінські «Повісті Бєлкіна». Обидва були приємно вражені тим,що мають багато спільних інтересів.
Учень 2. Остроградський, наприклад, добре знався на літературі, а Пушкін, у свою чергу,був не байдужим до математики. Він навіть збирався написати книгу про Курганова, та бракувало матеріалів. Михайло Васильович обіцяв допомогти в цьому, бо знав про Курганова чимало.
Учень 1. Із багатьох зустрічей з Пушкіним Остроградському найбільше запам’ятався прийом у домі колишнього президента Академії наук графа Румянцева, де Олександр Сергійович висловив цікаву, мало відому гіпотезу про походження так званих арабських цифр.
Учень 2. Цікаво було б і нам, сьогоднішнім школярам, перенестися, хоча б подумки, на той світський прийом і послухати, про що ж розмовляли геній поезії та геній суворої музи незаперечних істин.
Пушкін. Доброго дня, Михайле Васильовичу! Прийміть мої найщиріші вітання!
Остроградський. Радий вас бачити! А ми з Жуковським щойно говорили про Вас, про Ваші твори.
Пушкін.
Гляди , і мене – в математики? А я, в свою чергу, запрошую Вас до співробітництва. Так, так. У планах видання часопису « Современник» - відкриття розділу фізико – математичних наук, який вестиме дипломат Петро Борисович Козловський. Так що прошу. Михайле Васильовичу, допомогти з підбором матеріалів. Що там новенького у Вас, які відкриття?
Остроградський. Відкриття? Відкривають понад 2000 років. І сьогодні, дорогий Олександре Сергійовичу, це нелегко. А в математиці руда залягає глибше, ніж у будь – якій іншій науці. Тому сьогодні відкриття за фізиками і хіміками. Ми, математики здається, все зробили для цього.
Ведучий1. Дійсно, цікавий, незабутній епізод з життя М.В. Остроградського. Ось так поєдналися « вода и камень, лед и пламень», раціоналізм і почуття, лірика і математика. І таких зустрічей у житті видатного вченого було чимало.
Сторінка шоста «Дружба з Тарасом Шевченком»
Ведуча.
Як брата, обіймав він Кобзаря Тараса,
З ним – українства молодий порив;
Науку вивів на найвищу трасу.
Потрібне, вічне і святе творив.
Учень1.
Працюючи в абстрактній галузі знань, Остроградський любив і добре знав літературу й мистецтво. Улюбленим письменником ученого був Тарас Шевченко. Цих двох геніїв українського народу єднала багаторічна щира дружба. Вони познайомилися 1840р. коли вперше вийшов у світ «Кобзар». І подружилися на все життя – всесвітньо відомий математик і великий український поет. Їх об’єднала любов до свого народу, до рідної землі. Молодому поету Шевченку глибоко запали в душу захопленні відгуки про його вірші поважного вченого Остроградського. Михайло Васильович знав нарам’ять майже всі твори кобзаря.
Учень2.
Т.Г.Шевченко згадує про видатного вченого у своїй повісті «Художник»
« Я лично хорошо знал геніального математика Остроградського ( а математики вообще люди неувлекающиеся), с котрим случалось обедать вместе. Он, кроме воды, ничего не пил за столом.»
Учень 1.А в «Журналі 1857року, після повернення з десятирічної каторги, Шевченко присвятив йому такі рядки:
« От Н.Д. Старова поехали ми с Семеном к М.В. Остроградскому. Великий математик принял нас с распростертыми обьятиями, как земляка и как надовго отлучившегося куда - то своего семьянина.».
Учень2.
Семен Степанович Гулак- Артемовський – видатний оперний співак, автор безсмертного « Запорожця за Дунаєм», був щирим приятелем геніїв поезії і математики.
Поет давно оббивав пороги різних установ, клопочучись про дозвіл виїхати на Україну. І ось нарешті цей довгоочікуваний дозвіл одержано!
Шевченко:
- Добридень, Михайле Васильовичу!
Остроградський:
-Радий вас бачити, Тарасе Григоровичу!
Шевченко: А ви знаєте, Михайло Васильовичу, яка в мене радість! Їду!
Остроградський: Є дозвіл?
Шевченко: Сьогодні нарешті! Аж на 5 місяців. Як завтра не виїду, то піду пішки. Нехай десь умру, але по дорозі на Україну.
Остроградський: Ну що ви! Поїдете. Грішми допоможу.
Учень 1.
Також Остроградський надав допомогу у виданні Кобзаря та книги «Південно-руський буквар», в якій сторінку було відведено математиці.
-Через кілька днів побачив світ і понівечений цензурою «Кобзар» Шевченка з портретом автора. Кілька примірників удалося надрукувати без пропусків. Та лише кілька… 26 січня видавництво «Северная пчела» писало: «Ця невеличка, але чудово видана книга прикрасила б будь-яку найбагатшу літературу, це – геніальний твір обдарованого художника».
Які то ліки для поета! Літературний фонд уже клопотався про звільнення із кріпацтва братів і сестри Шевченка, а серце поета боліло за всіх знедолених.
У грудні 1860 року Тарас Григорович таки добився цензурного дозволу на десять тисяч примірників свого букваря і книга пішла в селянські й ремісничі оселі.
Смерть Т.Г.Шевченка 10 березня 1861 року стала для М.Остроградського особистою втратою.
Звучить мелодія «Реве та стогне Дніпр широкий» (сопілка)
Сторінка сьома «Останні дні життя»
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій…
Учень 1. Влітку 1861 року, як завжди, Остроградський поїхав на Полтавщину, де багато купався і не хотів помічати, що на спині визрів небезпечний нарив. 11 листопада Остроградський приїхав до Полтави на лікування, зупинився він на Колонійській вулиці в будинку В.Н. Старицької. Почав було видужувати, але 7 грудня справи погіршились, нарив перетворився на рану.
Прибувши востаннє в Пашенну, він сказав :’Як умру у себе так поховайте мене так, щоб мені було видно і Пашенну, і Довгу, і Глибоке.
У грудні 1861 року академік зліг. Тільки чудо могло його врятувати. Але чуда не сталося.
Учень 2.19 грудня Остроградський втратив свідомість. Та незабаром ніби прокинувся, розплющив очі, обвів поглядом присутніх:
- Син. Де мій син?
- Я тут, батьку!
- Візьми олівець і пиши. Тільки швидше. Над цим я бився все життя!
- І……..
Михайло Васильович замовк. Нитку тиші обірвали 12 ударів годинника. Був полудень 20 грудня 1861 року. Його назавжди прийняла Полтавська земля.
Труну його поклали на сани і відвезли в село Пашенне, до склепу дворян Остроградських…
Учень 1 . За життя Остроградський дружив з Т.Г. Шевченком. Саме Остроградському Тарас Шевченко присвятив ці рядки:
‘ Лиш думки світло,
Не сковане числом,
Освітить тайни і
Досягне правди.’
Сторінка 8. « Педагогічна та наукова спадщина М.В. Остроградського.»
Учень 1. Його творіння в світі добре знані:
Десятки теорем і формул, і думки.
Давно немає генія між нами…
Та в пам’яті він житиме віки!
Учень 2.
. Дослідження Остроградського стосуються різноманітних галузей математики і механіки: диференціального та інтегрального числення, вищої алгебри, геометрії, теорії ймовірностей, теорії чисел, аналітичної механіки, математичної фізики, балістики, електростатики. Він вивів диференціальне рівняння поширення тепла в твердих тілах і рідинах, довів теорему про перетворення інтегралів(теорема Остроградського-Гаусса), створив загальну теорію удару.
Учень 1.
В результаті великої теоретичної і експериментальної роботи Остроградський, виконуючи доручення військового міністерства вивчити деякі питання, пов’язані з теорією артилерійської стрільби, написав цікаву працю про польоти сферичних снарядів, вивів диференціальне рівняння руху ексцентричного снаряда в повітрі, створив «Таблиці для полегшення обчислення траєкторії тіла в середовищі з опором».
Учень 2
Особливо великі заслуги Остроградського в області механіки. Він написав курси небесної аналітичної механіки. Вперше сформулював і довів узагальнюючі теореми, пов’язані з принципом можливих переміщень і принципом якнайменшої дії. У «Мемуарах про загальну теорію удару» вперше дав загальний метод визначення швидкостей точок якої завгодно системи при ударі об напружений зв’язок. Узагальнив також принцип можливих переміщень на випадок найзагальніших зв’язків. Його праці «Курс небесної механіки» та «Лекції з аналітичної механіки» стали основою наступних досліджень у цій галузі.
Учень 1.
Сучасники М Остроградського відзначали його глибокий інтерес до рідної землі, до української мови, народних звичаїв, його шанобливе ставлення до своїх предків. Перебуваючи на вершині слави, вшанований за свої наукові праці у всій Європі, Остроградський тримався надзвичайно просто, не любив говорити про свої особисті заслуги, але своє походження з полтавської знаті він високо цінував. Удома він розмовляв українською мовою. А коли говорив російською чи французькою, то з досить помітним акцентом. Михайло Васильович був математиком світової величини, його обрали академіком найвідоміших академій наук, як то у Римі, у Нью-Йорку, Турині, членом – кореспондентом Паризької академії наук. Він працював професором відомого колегіуму Генріха IV у Франції. Він же першовідкривач багатьох досить важливих теорем і методів. За 40 років своєї наукової діяльності він написав більше 100 наукових праць з різних розділів математики, математичного аналізу, фізики, аналітичної механіки. Він – автор підручників «Посібник початкової геометрії», «Програма і конспект тригонометрії для військово-навчальних закладів», «Лекції алгебраїчного і трансцендентичного аналізу». Остроградський перший запропонував ввести в програми середніх шкіл поняття функції.
Є вчителі, світлий розум і «логіки залізна течія» яких захопленням запалюють очі їхніх слухачів. Саме таким був Михайло Васильович Остроградський.
Педагогічний шлях всесвітньо відомого вченого починається в Морському кадетському корпусі, далі продовжується в Інституті корпусу шляхів сполучення, потім у Головному педагогічному інституті, потім у Михайлівському артилерійському та Головному інженерному училищі.
Ніхто, так як вихованці М. В. Остроградського не міг висловитися про вміння великого вченого викладати математичні дисципліни. Ось спогади деяких видатних людей, що були безпосередніми учнями Остроградського.
М. Т. Петров, відомий математик, розповідав про роль, яку відіграв Остроградський у формуванні його наукових інтересів: «основу знань я одержав від знаменитого нашого співвітчизника, Михайла Васильовича Остроградського. Він був видатним вченим і водночас володів надзвичайним даром майстерного викладання в унікальній та живій формі навіть сухих математичних понять.»
Велику цінність для освіти мають «Роздуми про викладання», написані Остроградським у співтворчості з французьким математиком і педагогом Блумом, що були спрямовані на підвищення ефективності навчання, не втратили своєї злободенності та практичного значення і сьогодні.
Основні принципи, які забезпечують успіх, коли їх застосовують послідовно, енергійно і постійно.
1.Цілеспрямоване виховання переконаності в суспільстві значущості наук і необхідності використання знань у суспільних інтересах.
2.Основна мета навчання – формування наукового мислення в молоді.
3.Труднощі навчання не стільки наукових дисциплін,а у способах навчання,в обраних алгоритмах і методах пояснення матеріалу.
4.Запорукою успішного навчання всіх дисциплін у школі є досконале знання рідної мови.
5.Обовязок учителя –розвивати інтерес учнів,спостережливість,волю,працездатність.
6.Якісне використання різноманітних методів залежно від віку учнів.
7.Будувати навчання не на механічному запам’ятовуванні,а на розвитку особистості учня,створення ним власного методу знань.
8.Систематичне використання знань на уроках.
9.Обєктивний і систематичний контроль знань учнів при вивчені теми.
10.Учитель більше,ніж інший,повинен бути відданий своїй роботі,вважати її методом всіх своїх зусиль.
11.Творча побудова узагальнюючих і моделюючих засобів:синоптичні таблиці,мнемонічні прийоми,унаочнення,пояснення на прикладах і задачах.
12.Організувати і використовувати громадську підтримку справи навчання.
Як бачимо,ці думки є актуальними в наш час.
Важливою рисою характеру видатного математика була його надзвичайна працездатність. Наукові дослідження,викладання в різних навчальних закладах,рецензування,діяльна участь у роботі різноманітних комісій,- це далеко не повний перелік напрямів його діяльності. Не говорячи вже про те, що коло його суто наукових інтересів було дуже широким,він постійно цікавився новинами математичного життя світу. Життя М.В Остроградського - яскравий приклад служіння високоій ідеї – науці, це безперечний аргумент на користь твердження: «Геніями не народжуються ,ними стають у результаті наполегливої праці».
Сторінка дев’ята «Пам'ять»
На небосхилі вітчизняної науки ім'я М.В.Остроградського спалахнуло яскравою зіркою і залишається незгасним у пам’яті людській.
Тож замислимось над сенсом людського буття, над тим, чи гідні ми – нащадки Остроградського – цього високого звання – Людина.
Звучить вірш В. Симоненка:
Ти знаєш, що ти – людина.
Ти знаєш про це, чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні,
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди – Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохатись спішити треба –
Гляди ж, не проспи!
Бо ти на землі – людина
І хочеш того, чи ні –
Усмішка твоя - єдина,
мука твоя – єдина,
Очі твої одні.
В Україні ім’я Остроградського живе в назвах вулиць і проспектів, міст і селищ. На Батьківщині вченого в Козельщинському і сусідньому Кобеляцькому районах створено музей М.В. Остроградського, тут пам’ятають і шанують славетного земляка. В 1998 р. ім’я М.В. Остроградського було присвоєно Полтавському обласному інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.
У центрі міста Полтава біля одного з корпусів педагогічного університету, що на вулиці Михайла Остроградського, йому поставлено пам’ятник (скульптор Наталія Дерегус).
Пам’ятну меморіальну дошку встановлено на академічному будинку в Санкт-Петербурзі на розі набережної Великої Неви і Сьомої лінії: «Здесь жил академик М.В. Остроградский (1801 – 1861), знаменитый математик. Широко известны его роботы по основанию механики и его формулы в теории кратных интегралов»
Є знак і в Полтаві на будинку Старицького, з яким Остроградський приятелював і де вичерпались його дні…Перший в Україні народний музей Остроградського відкрито на вулиці його імені в приміщенні Полтавського державного педагогічного університету .
Широко розгорталися ювілейні заходи 2001 року. Київ: 21-23 серпня відбувся Український математичний конгрес, у роботі якого взяли участь більше 500 науковців та викладачів математики вищих і середніх закладів із майже 30 країн світу (працювали 13 паралельних секцій). Інститут математики НАН України видав книжку «Михайло Васильович Остроградський. До 200-річчя з дня народження» (редактори: Анатолій Самійленко та Галина Сита). Творча група «Автор» створила науково-популярний фільм «Михайло Остроградський!» (науковий консультант Г. Сита, режисер В. Соколовський). Державне підприємство «Пошта України» випустило конверт «Михайло Остроградський (1801-1861) – український математик» (художник Ольга Колісник), а Національний банк України – монету.
Цього року відзначили 210-річницю з дня народження М.В.Остроградського.
На ювілеї Остроградського – 60-річчі з дня народження – учений Бейбр сказав: «Ваше життя не вкладається у тривимірний простір. Тільки в часі можна виміряти зроблене вами. Вашій же школі судилося жити у віках. Історія буде завжди вдячна»
Визначному вченому, педагогові присвятили вірші поети-аматори. Ось деякі з них
Михайло Остроградський – це великий вчений,
Він народився у селі Пашенне, в губернії Полтави, Кобиляцького
повіту і за життя відомим став усьому світу.
Гігант мислитель і гігант фізичний
Він з діда-прадіда українець корінний.
Як не крути, а факт це – історичний.
Родився, вчився і помер – і все на ній,
На Україні, де Шевченка слово
За душу не його лише взяло,
В країні, де ненавидять окови,
Де має геніїв найменшеє село.
Він від Пашенного до Парижу проклав дорогу
І всім довести зміг,
Що з хутірця незнаного й малого
Думки і визнання вирвуться у світ.
З країн далеких серцем рвавсь в країну,
Де дух козацький прадідів літав.
Він так любив домівку Україну,
Що з всіх доріг сюди лиш повертав.
Своїм талантом в математиці-науці
Він світ учений приголомшив враз,
І перед ним схилили голови учені –
Фур’є, Пуассон, Коші і Лаплас.
Він теореми недоведені доводив,
І неможливе прагнув досягти,
Й до всього розумом своїм доходив
І не згубив при цьому доброти.
І до останньої хвилини був фанатом
Науки із гармонії й краси
Він синові сказав «Про це – життя я думав,
Бери скоріше олівець… пиши… пиши…»
Й закрив вуста, заплющив мудрі очі,
Навік забрав з собою відкриття.
Можливо, вічний як двигун зробити,
А чи продовжить він людське життя.
Він тайну забрав у вічність із собою,
А нам залишив спадщину навік.
Михайло Остроградський!
Горді ми тобою!
Ти мудрий вчений наш!
Ти – український чоловік!
Педагогічна спадщина
М.В. Остроградського
Дитина – це шедевр всього живого,
Передається нею з роду в рід
Минувшини священная дорога
З відібраних очищених порід
Храниме Господом і матері руками,
Дитя маленьке підростати хоче
Поміж батьків зроста, між вчителями ,
І на очах стає дорослим,
Як Остроградський геній виростав,
І виріс справжнім для науки сином.
Своїм же дітям він заповідав
З дітей майбутніх « виробить» людину!
А вчителям – порадникам душі –
Він говорив не раз і не даремно:
«Таланти криються десь глибоко в усіх,
Повільно проростають, ніби зерна.»
І паросток зелений не втоптати,
А пильно доглядати і плекати.
Талант в дитині треба розвивать,
а не примирливо , засліплено шукати
Не кожен математик у душі,
Не кожен фізик чи художник, власне,
Однак талановиті діти всі,
Та розпізнати це потрібно вчасно.
Не треба хімію так кристально вивчати,
Завчать незрозумілі слова,
Коли дитина прагне віршувати,
Така наука – згаяна дарма .
Не можна хлопчика,що математику бажає знати,
Він ніби з матір’ю з нею живе,
Примусити поезію писати
Віршів не буде – а талант його умре.
За Остроградського великими словами
Талановиті всі ще з раннього дитинства,
Майбутні генії десь ходять поміж нами
До їх таланту треба просто придивиться.
Плекати кожну сторону його-
Чи математику, чи українське слово –
Від вчителів він вимагав цього ,
Підходу індивідуального простого
Михайло Остроградський
Талантами багата Україна.
Хай навіть – відбиваючись від орд,
Долаючи неволю і руїни,
Все ж геніїв народжує народ.
Один із них – Михайло Остроградський –
великий тілом, духом і умом,
найперший вчений у Краю Козацьким,
властитель теорем і аксіом.
Нью – Йорський академік і туринський,
Паризький, римський – між усіх широт,
відомий математик український,
славетний український патріот.
Ген –ген аж де від батьківської хати
Полтавець за морями побував,
Чужого научався плідно і багато,
А мови земляків не забував.
Як брата, обіймав він Кобзаря Тараса,
З ним – українства молодий порив;
Науку вивів на найвищу трасу,
Потрібне, вічне і святе творив.
Чудовий дав інтегрування метод –
На всі часи, для всіх земель і рас;
Явився, наче ясно сяюча комета,
Що за віки з’являється лиш раз.
Його творіння в світі добре знані:
Десятки теорем і формули і думки…
Давно немає генія між нами,
Та в пам’яті він житиме віки!..