Комплексна державна програма енергозбереження україни Перелік виконавців Держкоменергозбереження методологічне керівництво, загальна координація

Вид материалаДокументы

Содержание


1.2 . Обгрунтування необхідності розробки та місце Програми серед інших державних програм 10
1.4 . Економічна, екологічна та соціальна значущість результатів реалізації Програми 18
2.2 . Пpогноз основних макpоекономічних показників і пpопоpцій 29
2.4 . Обсяги власного видобутку /виpобництва/ паливно-енеpгетичних pесуpсів 41
3. Потенцiал та прiоритетнi напрямки енергозбереження 72
3.3 . Оцiнка впливу структури економіки на рівні енергоспоживання 76
4. Програма першочергових маловитратних та перспектив­них заходів з енергозбереження. завдання з реалізації практичного потенціа
4.1 . Оцінки та обсяги практичного потенціалу енергозбереження в основних секторах народного господарства 109
4.4 . Енергозбереження на об’єктах Держнафтогазпрому 130
4.7 . Енергозбереження на об’єктах машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії 152
4.10 . Енергозбереження на об’єктах Держхарчопрому 172
4.14 . Енергозбереження на об’єктах сільского господарства і продовольства 198
5. МЕХАНIЗМ ТА УМОВИ ПIДВИЩЕННЯ еНЕРГОЕФЕКТИВНОСТI ТА рЕАЛIЗАЦIЇ ПРОГРАМИ 226
5.3 . Формування економічного середовища, сприятливого для енергозбереження 235
5.4 . Метрологічна база енергозбереження та інформаційне забезпечення 246
5.5 . Механізм фінансування та інвестиції в енергозбереження 252
5.8 . Соціально-економічна та екологічна ефективність Програми 266
1. Загальні положення 1.1. Мета та призначення розробки
1.2. Обгрунтування необхідності розробки та місце Програми серед інших державних програм
1.3. Етапи реалізації Програми. Основні техніко - економічні показники
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   39

Комплексна державна програма енергозбереження україни


Перелік виконавців

Держкоменергозбереження - методологічне керівництво, загальна координація;

Інститут проблем енергозбереження НАН України - наукове керівництво та супроводження, розробка розділу 5;

Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки - розробка розділу 2;

Інститут газу НАН України, галузеві науково-дослідні організації - розробка розділів 1, 3, 4.

ЗМІСТ


Вступ.............................................................................................. 7

1. Загальні положення 9

1.1 . Мета та призначення розробки 9

1.2 . Обгрунтування необхідності розробки та місце Програми серед інших державних програм 10

1.3 . Етапи реалізації Програми. Основні техніко - економічні показники 11

1.4 . Економічна, екологічна та соціальна значущість результатів реалізації Програми 18

2. Пpогнозування pозвитку економіки І їЇ енеpгозабезпечення до 2010 pоку 20

2.1 . Аналіз сучасного стану економіки 20

2.2 . Пpогноз основних макpоекономічних показників і пpопоpцій 29

2.3 . Основні напpями pозвитку галузей матеpіального виpобництва та соціальної сфеpи 34

2.4 . Обсяги власного видобутку /виpобництва/ паливно-енеpгетичних pесуpсів 41

2.5 . Потpеба наpодного господаpства в паливно-енеpгетичних pесуpсах 51

2.6 . Оцінка пеpспективних зведених паливно-енеpгетичних балансів 64

3. Потенцiал та прiоритетнi напрямки енергозбереження 72

3.1 . Сучасний стан та перспективи енерго- та електроємностi валового внутрiшнього продукту 72

3.2 . Потенціал енергозбереження 74

3.3 . Оцiнка впливу структури економіки на рівні енергоспоживання 76

3.4 . Оцінка міжгалузевого рівня енергозбереження 79

3.5 . Оцінка максимальних технiчно можливих і економічно ефективних рівнів енергозбереження в галузях економiки 84

3.5.1 . Промисловість 84

3.5.2 . Сільське господарство 99

3.5.3 . Будiвництво 101

3.5.4 . Транспорт 101

3.5.5 . Комунально-побутове господарство 104

3.6 . Оцiнка загального обсягу технічно можливого енергозбереження та його пріоритетних напрямків 105

4. ПРОГРАМА ПЕРШОЧЕРГОВИХ МАЛОВИТРАТНИХ ТА ПЕРСПЕКТИВ­НИХ ЗАХОДІВ З ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ. ЗАВДАННЯ З РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАКТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ 109

4.1 . Оцінки та обсяги практичного потенціалу енергозбереження в основних секторах народного господарства 109

4.2 . Енергозбереження на об’єктах електроенергетики 118

4.3 . Енергозбереження на об’єктах Мінвуглепрому 124

4.4 . Енергозбереження на об’єктах Держнафтогазпрому 130

4.5 . Енергозбереження на об’єктах чорної металургії 137

4.6 . Енергозбереження на об’єктах кольорової металургії 148

4.7 . Енергозбереження на об’єктах машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії 152

4.8 . Енергозбереження на об’єктах хімічної промисловості 159

4.9 . Енергозбереження на об’єктах легкої промисловості 167

4.10 . Енергозбереження на об’єктах Держхарчопрому 172

4.11 . Енергозбереження на об’єктах Держжитлокомунгоспу 177

4.12 . Енергозбереження на об’єктах будівельної індустрії 185

4.13 . Енергозбереження на об’єктах Мінтрансу 192

4.14 . Енергозбереження на об’єктах сільского господарства і продовольства 198

4.15 . Енергозберігаючі заходи міжгалузевого характеру 211

4.16 . Енергозбереження за рахунок використання нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії 216

5. МЕХАНIЗМ ТА УМОВИ ПIДВИЩЕННЯ еНЕРГОЕФЕКТИВНОСТI ТА рЕАЛIЗАЦIЇ ПРОГРАМИ 226

5.1 . Система державного управління енергозбереженням 226

5.2 . Нормативно-правова база енергозбереження 232

5.2.1 . Розвиток правових основ функціонування економічного механізму енергозбереження 232

5.2.2 . Створення нормативно-технічної бази енергозбереження 233

5.3 . Формування економічного середовища, сприятливого для енергозбереження 235

5.3.1 Створення загальноекономічних умов активізації енергозберігаючої діяльності 236

5.3.2 . Нормативно-правові умови 237

5.3.3 . Iнституцiональнi та органiзацiйно-технiчнi умови 238

5.3.4 . Фiнансово-інвестиційні умови та механiзми 241

5.3.5 . Регiональнi механiзми та програми енергозбереження 244

5.4 . Метрологічна база енергозбереження та інформаційне забезпечення 246

5.4.1 Метрологічна база енергозбереження 246

5.4.2 Інформаційно-аналітична підтримка реалізації Державної Програми енергозбереження 250

5.5 . Механізм фінансування та інвестиції в енергозбереження 252

5.6 . Популяризація, освіта та навчання у сфері енергозбереження 259

5.7 . Науково-методичні та організаційні основи супроводження Програми, зв’язок її з Національною енергетичною програмою та іншими програмами державного рівня 262

5.8 . Соціально-економічна та екологічна ефективність Програми 266

5.9 . Напрямки міжнародного співробітництва у сфері енергозбереження 269

5.10 Першочергові заходи з реалізації державної політики енергозбереження 272



Висновки.........................................................................................................................216


Список прийнятих скорочень



АПК

- агропромисловий комплекс

АСКЕР

- автоматизована система контролю, обліку споживання та керування витратами енергоносіїв

БВД

- білково-вітамінні добавки

ВВП

- валовий внутрішній продукт

ВЕР

- вторинні енергетичні ресурси

ВРХ

- велика рогата худоба

ГПА

- газоперекачуючий агрегат

ГРП

- газорозподільний пункт

ГРС

- газорозподільна станція

ГТК

- газотранспортний комплекс

ДРЕС

- державна районна електростанція

ЕЗЗ

- енергозберігаючі заходи

ІАСУ

- інтегрована автоматизована система управління

КДПЕ

- Комплексна державна програма енергозбереження

КПП

- котельно-пічне паливо

КС

- компресорна станція

НПДЕ

- нетрадиційні та поновлювані джерела енергії

НДДКР

- науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи

ПГУ

- парогазова установка

ПЕБ

- паливно-енергетичний баланс

ПЕР

- паливно-енергетичні ресурси

ПСГ

- підземне сховище газу

СЕД

- суб’єкт економічної діяльності

СІАП

- система інформаційно-аналітичної підтримки

ЦКШ

- циркулюючий киплячий шар


Вступ

Україна відноситься до енергодефіцитних країн, яка задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР) за рахунок власного їх видобутку менш, ніж на 50 %.

Видобуток власних ПЕР проводиться в таких гірничо-геологічних умовах, які роблять їх неконкурентоздатними з імпортованими ПЕР. Це перш за все відноситься до видобутку нафти і газу. Не краща сучасна ситуація і у вугільній промисловості, де більшість шахт мають низькі економічні показники. Хоча Україна має великі поклади вугілля, якого вистачило б на сотні років, однак для їх розробки необхідні великі капітальні вкладення, яких в умовах економічної кризи держава не може забезпечити.

Поряд з цим ефективність використання ПЕР в економіці України та соціальній сфері дуже низька. Енергоємність валового внутрішнього продукту в Україні на сьогодні більш, ніж вдвічі вища за енергоємність промислово розвинутих країн Західної Європи і продовжує зростати.

Потенціал енергозбереження в Україні становив в докризовий період 40-45% від енергоспоживання, а за часи кризи він ще виріс.

Для енергозбереження характерна висока економічна ефективність. Витрати на тонну умовного палива, отриманого за рахунок енергозбереження, в декілька разів менші за витрати на його видобуток чи купівлю. Тому в умовах України підвищення енергоефективності та енергозбереження стає стратегічною лінією розвитку економіки та соціальної сфери на найближчу та подальшу перспективу.

Саме по такому шляху пішли промислово розвинуті країни, а кращих успіхів в підвищенні ефективності досягли найбільш енергодефіцитні з них (Японія, Італія та ін.).

Основні стратегічні напрямки підвищення енергоефективності та реалізації потенціалу енергозбереження полягають в структурно-технологічній перебудові економіки країни та в створенні адміністративних, нормативно-правових та економічних механізмів, що сприяють підвищенню енергоефективності та енергозбереженню.

Структурно-технологічна перебудова економіки країни в цілому, її окремих галузей, підприємств та технологічних процесів передбачає виведення з роботи морально застарілого та фізично зношеного устаткування, припинення випуску неефективної (з точки зору енерговикористання) продукції і впровадження новітніх технологій, обладнання та побутових приладів.

Головним фактором технологічної перебудови економіки на сьогодні є припинення випуску неконкурентоздатної продукції, виведення з роботи неефективного обладнання та технологій.

Впровадження новітніх енергоефективних технологій, машин, обладнання та побутових приладів потребує значних інвестицій, і в достатніх обсягах це буде можливим в період після 2000 р. при умові подолання економічної кризи в країні.

При обмеженості інвестиційних ресурсів модернізацію та структурно-технологічну перебудову необхідно проводити в першу чергу в галузях, що забезпечують нагальні потреби суспільства - в паливно-енергетичному комплексі, сільському господарстві, легкій та харчовій промисловості, а також у галузях, що випускають конкурентоздатну продукцію для зовнішнього ринку (для забезпечення критичного експорту) - в чорній та кольоровій металургії, хімічній промисловості, окремих галузях машинобудування.

Важлива частина технологічних заходів пов'язана з поліпшенням використання енергоресурсів за рахунок підвищення рівня експлуатації існуючого енергетичного господарства споживачів, модернізації технологічних процесів, перш за все за рахунок маловитратних заходів, спрямованих на підвищення комплексності використання ПЕР, зменшення втрат, оптимізацію режимів роботи.

Створення сприятливих умов для розробки, виробництва та впровадження енергоефективних технологій, машин та устаткування для реалізації заходів з енергозбереження необхідно здійснювати на основі проведення ефективної цінової, податкової та амортизаційної політики, пільгового кредитування відповідних програм та проектів за рахунок державних коштів, державного фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) у сфері енергозбереження та підвищення ефективності використання енергоресурсів і цільового фінансування окремих проектів.

Принциповою умовою підвищення енергоефективності є створення такої законодавчої та нормативної бази вимог до енергоспоживаючих технологій, машин та устаткування, яка зробила б неможливою експлуатацію в країні енергетично неефективних технологій, машин та устаткування, що не відповідають світовому рівню. При розробці такої правової бази необхідно враховувати існуючий стан економіки країни та велику інерційність оновлення основних фондів. Тому створення і впровадження в життя правової бази енергозбереження повинно проходити в кілька етапів.

Перш за все необхідно забезпечити неможливість розвитку окремих підприємств за рахунок впровадження енергетично неефективних, застарілих технологій та устаткування, а також продаж населенню побутової техніки з низькою ефективністю використання енергоресурсів.

В подальшій перспективі планується створити умови, при яких використання застарілих, енерговитратних технологій стає неможливим за рахунок економічних санкцій та законодавчо визначених обмежень.

Важливим фактором підвищення енергоефективності є забезпечення інформаційно-аналітичної підтримки всіх суб’єктів економічної діяльності при вирішенні питань енергоспоживання та енергозбереження.

Реалізація наведених заходів має пріоритетний характер, і від успішності створення ефективної системи державного регулювання енергоспоживання в значній мірі буде залежати можливість проведення належної політики енергозбереження.

В методологічному та змістовному плані КДПЕ вирішує всі наведені проблеми.

Структурно Комплексна державна програма енергозбереження (КДПЕ) складається з п’яти розділів.

Перший розділ містить загальні положення і основні техніко-економічні показники Програми.

Другий розділ присвячений аналізу сучасного стану, прогнозуванню розвитку економіки та її енергозабезпечення. Цей розділ використовує основні положення і показники “Національної енергетичної програми України до 2010 р.” стосовно вирішення проблем енергоефективності та енергозбереження.

Третій розділ містить аналіз загального потенціалу енергозбереження, його технологічної частини та міжгалузевого потенціалу енергозбереження в основних галузях та по напрямках енергоспоживання.

Четвертий розділ містить результати розробок, які фактично утворюють програму першочергових маловитратних та перспективних заходів з енергозбереження. У ньому досліджуються найбільш ефективні заходи, які можуть дати відчутний результат в найближчій перспективі. Крім того, в цьому розділі наведено результати розробок заходів з енергозбереження на весь прогнозований період до 2010 р., реалізація яких економічно виправдана та технічно обгрунтована. Цей розділ розроблений на основі галузевих пропозицій з енергозбереження та з залученням галузевих фахівців.

У п’ятому розділі розроблені механізми та умови підвищення енергоефективності. Представлені структура державного управління енергозбереженням, основи його нормативно-правової бази, формування економічного середовища, сприятливого для енергозбереження і вирішено цілий ряд інших важливих проблем, що мають великий вплив на підвищення енергоефективності.

Комплексна державна програма енергозбереження України базується на основних положеннях, викладених в Національній Енергетичній програмі України до 2010 року.