Geum.ru

„Управлінські аспекти організаційно економічного механізму імпорту сільськогосподарської техніки в Україну”

Вид материалаДокументы

Содержание


Українська компанія
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

Аналіз технічного рівня, показників якості техніки сільськогосподарського призначення вітчизняного виробництва, яка вироблялася і після 1991 р., а експлуатується на полях України, свідчить, що за всіма ознаками, характеристиками, показниками вона була і залишається низької якості.

Якість, технічний рівень, надійність і сервіс вітчизняної сільськогосподарської техніки були та є складною і хронічно болючою проблемою для машинобудівників і сільгоспвиробників (її споживачів) тому, що затратна частина від використання ненадійної техніки істотно і негативно впливає на виробництво конкурентноздатної сільськогосподарської продукції [44].


Для власника сільськогосподарської техніки в умовах ринкової економіки важливо знати й бути впевненим, що тією чи іншою машиною, яку він придбав, зможе вчасно та якісно виконати польові роботи й отримати запланований урожай і, відповідно, певний прибуток. Таку впевненість дає змогу мати якісна і надійна техніка. За інших обставин виконання будь-якої технологічної операції в полі чи на стаціонарі перетворюється у “битву за врожай”, тобто всі польові роботи перетворюються в суцільну битву з труднощами, а всі селяни — у “бійців видимого і невидимого фронтів”.

Якісна і надійна техніка для хліборобів — це насамперед зекономлений час на зменшенні простоїв, їх тривалості, ремонтних, регулювальних роботах і, відповідно, виграний час для польових робіт.

На зміну катастрофічно застарілій і спрацьованій техніці мають прийти нові високопродуктивні машини належної комфортності, на яких мають працювати матеріально і морально зацікавлені кваліфіковані молоді працівники.

Низька надійність техніки та значні затрати на технічне обслуговування призводять до збільшення собівартості сільськогосподарської продукції. Так, затрати праці на виробництво зерна в Росії становлять 9 люд-год, в США — 2,6, картоплі, відповідно, — 26,5 і 2,2, молока — 85 і 4. Виробництво сільськогосподарської продукції вчетверо-вп’ятеро більш енергоємне та матеріаломістке, ніж у США.

Російські вчені вважають, що домінантою розвитку АПК має бути підвищення технічного рівня машин і обладнання. На підставі аналізу досліджень машиновипробувальних станцій виявлено, що 95–97% зразків машин виготовлено з відхиленням від технічних вимог, 80–85% не відповідають вимогам безпеки та ергономіки, кожний четвертий зразок має коефіцієнт готовності нижче вимог ТУ на виготовлення. Питома вага відмов через провину заводів-виробників становить 60%, у тому числі тракторів — 67, зернозбиральних комбайнів — 84, обладнання тваринницьких ферм — 61%. Вироблена техніка має низькі показники надійності й ремонтоздатності, потребує проведення великої кількості змащувальних, регулювальних і кріпильних операцій. До 60% відмов машин настають через виробничі дефекти (здебільшого через дефекти збирання машин), і на їх усунення витрачається від 2 до 30 діб [44].

Згідно з дослідженнями науковців, до 80% машинно-тракторних агрегатів працюють з не відрегульованими робочими органами та без налагодження на задані режими роботи. За висновками науковців, відбувається  це тому, що трудомісткість регулювань і технологічних налагоджень доволі значна. Трудомісткість разового регулювання і технологічного налагодження плуга становить 1,4 год., дискової борони — 1,0; лущильника — 0,9; культиватора для суцільного обробітку ґрунту — 2,2;  зернової сівалки — 2,4; зернозбирального комбайна — 2,4 год. Отже, щоб забезпечити високопродуктивну і високоякісну роботу машинно-тракторного агрегату, механізатор має щодня витрачати 1–1,5 год. на технічне обслуговування сільськогосподарської машини, а всього — 2–2,5 год/зміну. Тому механізатори скорочують час, потрібний для підготовки машинних агрегатів, унаслідок чого знижується ефективність використання техніки [44].

Середнє значення наробітку на відмову нового трактора Т-150К, за оптимістичними науковими даними, становить 180–230 мотогодин, а зарубіжних фірм — “МФ”, “Джон Дір” — 900–1100 мотогодин, зернозбиральних комбайнів — 18–20, а провідних зарубіжних фірм — 140–160 мотогодин [44].

Коефіцієнт технічного використання — коефіцієнт довговічності як відношення часу роботи до часу роботи плюс час перебування тракторів на обслуговуванні за термін експлуатації — для Т-150К становить:  

Тобто 34% робочого часу машини простоюють у ремонті.

Надійність і комфортність не слугують безплатним додатком до машини, а є вагомим і цінним показником у визначенні вартості машини. Ціна кабіни із сучасною системою управління і контролю може сягати  25%  вартості трактора.

Технічний рівень техніки охоплює значно більше показників і характеристик сучасних машин, у тому числі показники надійності. Вартість 1 к.с. трактора Т-150К становить 606 гривень, а  1 к.с. сучасного європейського трактора — майже 2400 гривень. Зрозуміло, що у вартості зарубіжної машини до 40% становить висока заробітна плата робітників, інженерів, службовців, а також показники якості й надійності, економічності.

Економічні показники під час оцінки надійності доволі важливі, оскільки підвищення безвідмовності машин, з одного боку, пов’язане з додатковими матеріальними затратами, а з іншого, — підвищення ефективності капітальних вкладень призводить до зменшення втрат від простоїв машин.

Професор Ю. Конкін у 1990 році довів: щоб забезпечити робото здатність трактора протягом 10 років, слід затратити 3453 люд.-год, тобто, пересічно, по 345 люд-год/рік. За ціни трактора 11684 радянських карбованців на технічне обслуговування і ремонт за 10 років експлуатації слід було витратити суму 33267 радянських карбованців, тобто в 2,67 раза більше за ціну трактора, а, за нормативами, всього — 17480 радянських карбованців [44].

Відомо, що трактор виходить з ладу не тоді, коли стоїть (хоча й таке можливо), а коли працює. Це означає, що з агро строків виконання польових робіт слід вилучити як мінімум 150 годин, тобто виорати невчасно, закультивувати та посіяти із запізненням або  ж потрібний резервний трактор. Оскільки резервних тракторів немає, залишається один “компенсатор” — збільшення агро строків виконання польових робіт, що призводить до втрат урожаю.

Сільськогосподарські підприємства за роки незалежності списали 252 тис. тракторів, а придбали 78,8 тис., із них 42,1 тис. у 1992 році, які вже відпрацювали по 13 років, о в 1,3 раза більше за амортизаційний строк. Комбайнів списано 58,6 тис., а придбано 10,04 тисячі.

Господарства списують техніку не тому, що вона відпрацювала амортизаційний термін, а тому, що показниками технічного стану і рівнем комплектації відновити її працездатність практично не можливо. Наявна техніка відпрацювала 1,5-2,5 аморти­заційні строки. За висновками механізаторів, у селян залишилися "недобитки" машин.

Що таке старий і спрацьований трактор у реаль­них умовах виробництва? Це — перевитрати паливно-мастильних матеріалів, не прогнозовані поломки під час польових робіт, втрачений час агро строків, зайві витрати запасних частин і праці на ремонти. Це фізичне й психологічне навантаження на механізатора, якому черговий раз доведеться ремонту­вати трактор. Для того, щоб підтримувати в працездатному стані старий і спрацьований трактор, потрібно затратити протягом року понад 300 люд.-год. А якщо за механізатором закріплені плуг, сівалка, культиватор, причіп, зчіпка, то ще 200 люд.-год. Тільки для ремонту тракторного парку по Україні слід витратити 68 мли люд.-год. А для того, щоб підтримувати пра­цездатність усього машинно-тракторного парку, треба близько 100 млн. люд.-год. Якщо вважати, що 40 млн. люд.-год витрачають самі механізатори, то 60 млн. люд.-год доведеться затратити у спеціалізованих ремонтних май­стернях, цехах, заводах [29, c. 119].

Для виконання такого обсягу ремонтних робіт у 450 сільськогосподарських районах потрібно створити ремонтні бригади із 65 слюсарів, тобто відродити "Сільгосптехніку". Через те, що такий обсяг робіт неможливо виконати в умовах господарства, трактори, комбайни, інші машини ремонтують біля кузні (де є джерело тепла), тому працюють за прин­ципом: день працює — день ремонтується, тиждень працює — тиждень ремонтується. За такої надійності техніки про які агростроки може йтися? Польові роботи проводять тоді, коли вдається, а не тоді, коли належить за агростроками.

Якщо передбачити, що ремонтно-обслуговуючі роботи в АПК оплачуватимуть за законами ринку: не $5—10/год, а 2—3 грн/год, — то вартість тільки ремонтно-обслуговуючих робіт становитиме 200-300 млн. гри (без вартості запасних частин).

Ремонтують техніку в усіх розвинутих країнах світу. Здебільшого ремонт — це заміна спрацьованих деталей, вузлів, агрегатів. Ремонт вузлів, агрегатів переважно проводять на спеціалізованих підприємствах, оснащених сучасним технологічним обладнанням, а не на базі верстатного парку, якому 40-50 років [29, c. 120] .

За 15 років незалежності за всіма показниками, в тому числі й матеріально-технічного оснащення, село відкотилося на 50 років назад.

Сьогодні до виробництва техніки для агропромислового комплексу залучено понад 350 промислових підприємств, в тому числі 24 спеціалізованих підприємства з виготовлення обладнання для харчової і переробної промисловості, багато проектно-конструкторських організацій та інших установ. Сільськогосподарське машинобудування України зберегло достатньо потужну виробничу базу та науковий потенціал [32, c. 51].

Через технічні несправності не беруть участі в польових роботах до 30% сільськогосподарської техніки, розтягуються строки виконання польових робіт, зростають втрати врожаю, знижується ефективність виробництва.

Продовження цієї тенденції призведе через три-чотири роки до повної деіндустріалізації аграрного виробництва, втрат половини вирощеного урожаю. Для відновлення машинно-тракторного парку аграрних підприємств впродовж 10 років і доведення його кількісного складу до рівня технологічної потреби необхідно щорічно купувати машини і обладнання на суму 15 млрд. грн. Крім того, для підтримання машинно-тракторного парку в робочому стані необхідно 2-2,5 млрд. грн. для закупівлі запасних частин і ремонтних матеріалів. Поява на ринку України зарубіжної техніки загострила проблему якості, особливо вітчизняної техніки. Без кардинального вирішення цієї проблеми вітчизняне сільгоспмашинобудування втратить позиції на ринку держави.

З кожним днем все важче переконувати товаровиробників у доцільності придбання та використання вітчизняної техніки.

Крім того, відсутність вітчизняного двигунобудування, використання застарілих марок двигунів з великими витратами палива (питомі витрати палива на 15-20% більші ніж у зарубіжних аналогах), встановлення різноманітних двигунів закордонного виробництва ускладнюють їх експлуатацію, проведення ТО і поточного ремонту [35, с.52].

Необхідно враховувати, що в останнє десятиріччя на світовому ринку спостерігається відносне вирівнювання техніко-економічних і експлуатаційних показників зернокомбайнів. Кожна ком-панія-виробник сільськогосподарської техніки вважає доцільним виділити в своїх машинах ті параметри, які, на думку їхніх фахівців, підкреслюють пріоритет і вагомість впровадженого конструктивного, технологічного досягнення. Зазвичай в технічних характеристиках у проспектах вказано такі показники.

Переважна більшість імпортних зернокомбайнів використовується з навантаженням (робота молотарки) по 600 -800 мотогодин. Тобто ресурс молотарки використовується досить ефективно, що неминуче скоротить загальний термін служби зернокомбайнів. Оскільки комбайни з 1995 року відпра­цювали по 2000-3000 тисячі мотогодин, передбачимо середню довговічність комбайнів типу "Джон Дір" в межах 8000 мотогодин. Тобто для коректності розрахунків термін служби слід очікувати в межах 13-15 років, або прогнозувати їхній моторесурс виходячи з досвіду експлуатації, а також з даних літератур­них джерел країн-виробників техніки. Наробіток на відказ комбайнів "Дон-1500" на третьому-четвертому році використання становить 16-18 годин (но­вих — 20-25 годин). Вказаний наробіток визначимо як середньостатистичний за термін експлуатації. Наведені значення співпадають з даними ГОСНІТІ і ВНІІТІ (м. Тамбов). Наробіток на відказ ком­байнів типу "Джон Дір" на 4-5 році ста­новитиме 100-120 мотогодин (нових -160-180 мотогодин). Враховуючи технічний прогрес, припустімо, що за 20 років довговічність американських та інших комбайнів зросла у 2-2,5 рази.

Оцінка якості продукції машинобудування методом подібності. Якість виробленої продукції в першу чергу залежить від технології виробництва, але вона також є категорією продукції, яка визначає її конкурентоспроможність. Метод подібності потребує оцінки технічних і економічних параметрів числовими значеннями.

Об'єктивна оцінка техніки є складним економічним і технічним завданням, оскільки якість як економічна категорія не зводиться до сукупності технічних і споживчих властивостей, навіть кількісно виміряних. В поняття якості вводяться показники суспільної оцінки тих показників і властивостей, завдяки яким можна визначити ступінь задоволення суспільної потреби зазначеною споживчою властивістю.

Для оцінки технічного рівня комбайнів має бути комплексний показник, який інтегрував би технічні та споживчі властивості машин. Для прикладу, як оцінити наробіток на відказ комбайна більше 100 годин. Місткість паливного бака — 600 літрів, наявність кондиціонера і комп'ютерної системи, багатофункціонального важеля керування, си­стеми автоматичного копіювання поля або пристрою "круїз-контроль".

Так, місткість бака дозволяє працювати до 14 годин без додаткової заправки, а комфорт кабіни реалізується після 8 годин безперервної роботи. Практика показує, що технічні показники і спо­живчі властивості реалізуються не за короткий проміжок часу, а за період жнив (300 мотогодин) і за термін експлуатації машини до списання [39, c. 49].

Наведені методи можуть бути використані для оцінки техніки при постановці на виробництво. Для оцінки техніки в умовах експлуатації необхідні більш прості і доступні методи, що могли б бути використані фахівцями при виборі тієї чи іншої машини.

Багаторічний досвід використання зернокомбайнів і теоретичні дослі­дження показують, що найбільш вагомими експлуатаційно-технологічними показниками можуть служити показни­ки надійності та довговічності машин, від яких залежить коефіцієнт технічної готовності зернокомбайнів протягом сезону і всього терміну експлуатації.

Висока надійність комбайнів дозволяє найбільш ефективно використати агротехнологічні строки жнив і, відповідно, зменшити втрати урожаю. Враховуючи, що зернокомбайни Дон-1500 використовуються в Україні уже 12 років, статистичних показників по довговічності (через моторесурс) достатньо. Європейські, північноамериканські зернокомбайни масово почали використовувати останні 2-6 років, тому статистичні показники по довговічності відсутні. Але разом з тим чомусь абсолютна більшість агровиробників переконана, що технічний рівень американських чи німецьких комбайнів за показниками надійності і довговічності ви­ще за показники техніки, що виробляється на теренах колишнього Союзу [39. с. 49].

При порівнянні імпортної та вітчизняної техніки здебільшого переважають суб’єктивні оцінки, такі як: більш продуктивна, якісна, надійна, менші втрати урожаю, менші витрати палива та інші. І хоч переважна більшість українських сільгоспвиробників зараз не в змозі купувати хоч і якісну але все ж дорогу техніку, та все ж намагаються поповнити свій парк хоч кількома екземплярами. Проаналізуємо зовнішньоекономічну діяльність Відкритого акціонерного товариства „Синявське” протягом 2008 року.
  • У 2008 році ВАТ „Синявське” заключило 3 контракти на поставку сільськогосподарської техніки: трактора, універсального комбінованого ґрунтообробного агрегату та причіпного оприскувача.
  • Договір по купівлі універсального комбінованого ґрунтообробного агрегату „Центавр 5001” укладено з німецькою фірмою “ AMAZONEN-WERKE H. Dreyer GmbH & Co. KG ” на суму 58 810,00 євро поставка на умовах CIP. Оплата здійснюється шляхом попередньої безготівкової оплати. Договір включає додаток. Відвантажувальні документи: рахунок-фактура, копія товарно-транспортної накладної, упаковочний лист та сертифікат походження.
  • Економічну ефективність від імпорту даного агрегату визначимо за формулою:
  • Еі = Ц вн / Цім х 100%, (2.1)
  • Де: Ц вн –ціна аналогічної техніки на українському ринку;
  • Ц ім – ціна імпортованої техніки, яку становить базова ціна плюс вартість доставки.
  • Еі = 60 540/58 810,00 х 100%=102,94%
  • Як бачимо, контракт є вигідним для підприємства щодо ціни, не кажучи про безумовні переваги технічних характеристик.
  • Контракт на поставку трактора John Deere укладено з британською фірмою “NA WHOLETRADE INK.” на суму 172 000,00 євро, при умові поставки CIP, оплата проводиться у євро, форма оплати – банківський переказ за банківськими реквізиторами продавця. Контракт включає додаток.
  • Ефективність даного контракту обчислюємо за формулою 2.1:
  • Еі = 173640 /172000 х 100% = 100,95%,
  • Пряма ефективність даного контракту складає майже 1%, крім того господарство отримає значну економію на ремонтно-обслуговуючих роботах, безвідмовній роботі у час пік, паливно-мастильних матеріалах.

Середнє значення наробітку на відмову нового трактора Т-150К, за оптимістичними науковими даними, становить 180–230 мотогодин, а “Джон Дір” — 900–1100 мотогодин [50].

Договір купівлі причіпного оприскувача укладено також із фірмою-виробником “ AMAZONEN-WERKE H. Dreyer GmbH & Co. KG ” на суму 42 700 євро, на умовах поставки СІР. Валюта контракту – Євро, оплата проводиться у безготівковій формі шляхом попередньої оплати; контракт включає додаток.

Ефективність здійснення імпортної операції становить:

Е і = 44530/42700*100%=104,86 %,

Тобто імпортна ціна на 4,86 % менша за ціну на аналогічну техніку в Україні.

Як показали дослідження, показник рівня собівартості виконання сільськогосподарських робіт суттєво відрізняється між тракторами і комбайнами вітчизняного і закордонного виробництва. Існує також суттєва різниця між їх показниками продуктивності використання. Виробіток на трактор Джон Дір за машино-зміну та машино-день на 56% вищий , ніж на тракторах ХТЗ, показники продуктивності використання комбайнів іноземних марок на 21-22% вищі за вітчизняні.

В табл. 2.3 наведено показники економічної ефективності використання тракторів різних марок при виконанні основних технологічних операцій в господарстві.

Таблиця 2.3

Показники економічної ефективності використання

тракторів різних марок

Технологічний процес
Сільськогосподарська машина
Повна собівартість одиниці послуги, грн
Прибуток

З 1 га,

грн
За 1год., грн

ХТЗ

Оранка
ПЛН-5-35
54,30
16,30
20,96

Лущення
ЛДГ-15А
7,68
2,30
29,90

Дискування

БДТ-7А
16,44
4,93
26,60

Культивація
КГ-8
14,84
4,45
27,60

Посів
С3-3,6А(4)
12,32
3,70
43,70

Внесення орг. добрив
ПРТ-10
85,40
25,65
30,70

Комплекс. передпос обробіток
КААП- 6
22,17
6,65
29,30

Внесення мін. добрив
МВУ-85
13,99
4,20
36,20

Т-150К

Оранка
ПЛН-5-35
57,23
17,17
22,30

Лущення
ЛДГ-15А
8,20
2,46
31,00

Дискування

БДТ-7А
18,18
5,45
27,80

Культивація
КГ-8
14,43
4,33
28,80

Посів
С3-3,6А(4)
12,48
3,74
44,10

Комплекс. передпос обробіток
КААП-6
23,02
6,90
30,36

Внесення мін. добрив
ПРТ-10

88,34
26,50
31,80

ДЖОН ДІР

Оранка
ДЖ.ДІР-995
108,36
32,50
65,00

Лущення
ЛДГ-20
14,84
4,45
73,00

Дискування

ДЖ.ДІР-630
36,72
11,02
89,30

Посів
ДЖ.ДІР-455
36,76
11,03
97,10

боронування
БЗСС-1(21)
12,02
3,63
63,20

Комплекс. передпос обробіток
Європак

129,49
38,85
178,70


Дані табл..2.3 підтверджують, що використання тракторів Джон Дір є набагато ефективніше і прибутковіше ніж використання вітчизняних.

Як свідчить аналіз ситуації, що склалась в Україні із сільськогосподарською технікою, імпорт сільгоспмашин є необхідним і є ефективним.

У міжнародній торговій практиці використовуються два основних методи здійснення експортно-імпортних операцій: прямий (direct) експорт та імпорт, що передбачає поставку товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачу або закупівлю у нього відповідних товарів, і непрямий (indirect) експорт та імпорт, який полягає у продажі та купівлі товарів через торгових посередників.

Для сучасного етапу розвитку великого виробництва з величезною концентрацією та централізацією капіталу є характерним розширення прямого експорту та імпорту. Наприклад, у США нині 2/3 експорту промислових товарів здійснюється безпосередньо виробниками.

Прямий метод зовнішньоекономічних операцій використовується:

· при продажі та закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів;

· при експорті дорогого та габаритного обладнання;

· при експорті стандартного обладнання через закордонні філії;

· при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів;

· при державному продажі та закупівлі.

Прямі зв’язки дають ряд переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон’юнктури ринку; швидке пристосування своїх виробничих потужностей до потреб споживача.




Іноземна компанія (продавець)

Українська компанія (покупець)

Договір купівлі-продажу




Рис. 2.4 Прямий метод зовнішньоекономічних операцій


Однак і непрямий експорт та імпорт продовжують зберігати своє значення. За деякими оцінками, з допомогою торгових посередників у світовий товарооборот втягується близько половини всіх товарів.

Цей метод використовується:

· при збуті стандартного промислового обладнання;

· при збуті споживчих товарів;

· при реалізації другорядної продукції;

· на окремих важкодоступних і маловідомих ринках;

· при просуванні нових товарів;

· при відсутності власної збутової мережі;

при умові, що торгівля монополізована великими торгово-посередницькими фірмами.

Непрямий метод експортно-імпортних операцій теж має свої переваги: великий досвід; власна мережа обслуговування, хороші зв’язки, знання ринку та кон’юнктури [54].

Іноземна компанія (продавець)

Українська компанія (покупець)




кордон







Торговельний посередник




договір купівлі-продажу договір купівлі-продажу