Розділ Теоретичні основи стратегії економічного розвитку

Вид материалаДокументы

Содержание


Кризові явища в аграрно-продовольчій сфері
Таблиця 2. Індекси продукції сільського господарства та продуктивності праці (1990 р. =100)
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   47

Кризові явища в аграрно-продовольчій сфері


Потенціальне природно-кліматичні умови України, її чорноземні грунти дозволяють не тільки в достатку забезпечувати внутрішні потреби в продовольстві, але й нарощувати експортний потенціал. Найвищого рівня виробництва сільськогосподарської продукції було досягнуто в 1989 р., за яким пішла смуга нестабільного розвитку. З 1992 р. кризові явища в аграрній сфері стали дедалі відчутнішими, викликаючи негативні прояви в споживчому секторі й паралізуючи експорт. У цілому за останні роки обсяги продукції сільського господарства і переробної промисловості значно скоротилися (табл. 2, рис. 2).

Справи в агропродовольчому комплексі, на жаль, і надалі не обіцяють суттєвого поліпшення. Обсяг валової продукції сільського господарства у 1996 р. скоротився в середньому ще на 9%, а в Громадському секторі - на 15%. Виробництво продуктів харчування знизилося на 16,8%13. Майже всі виробничі показники виявилися гіршими, ніж у 1995 р. За фінансовим станом переважна більшість сільськогосподарських підприємств опинилася на межі банкрутства, а тваринництво взагалі збанкрутувало. Ціни на сільськогосподарські продукти продовжують зростати, а доходи товаровиробників падати. Немає належних підстав і на одержання кращих наслідків у 1997 та й наступних роках, якщо не повернути агропродовольчу політику держави у створювальному напрямку.

Таблиця 2. Індекси продукції сільського господарства та продуктивності праці (1990 р. =100)

Роки

Валова продукція сільського господарства

Продуктивність праці

Господарства всіх категорій

Сільськогоспо­дарські підприємства

Приватні госпо­дарства (вклю­чаючи фермерів і орендаторів)

1991

86,8

82,6

98,3

85,1

1992

79,6

68,1

111.0

71,1

1993

80,8

66,3

120,6

70,5

1994

67,5

52,6

108,3

60,1

1995

65,1

47,9

112,2

57,6

Джерело: "Статистичний щорічник України 1995". С. 230.

Тільки приватні господарства селян дещо збільшують виробництво продукції за рахунок розширення площі присадибних ділянок, технічної допомоги та переливання до них певної частини продукції з громадського сектора і створення кращих економічних умов для приватного господарювання (продаж селянами продукції переважно на вільних ринках, відсутність сплати податків). Сільськогосподарські підприємства за ці роки скоротили виробництво більш ніж наполовину, а фермерські господарства, яких статистика не виділяла, взагалі мали вкрай низькі результативні показники - значно нижчі, ніж в кооперативному секторі, бо вони поки що не мають необхідних інвестиційних можливостей та технічної оснащеності, знань і умінь вести власне високотоварне і ефективне господарство. Приріст виробництва в приватних господарствах селян аж ніяк не компенсував його втрат у громадському секторі. Далі буде більш детально розглянуто майбутнє розвитку агропродовольчого комплексу. Це загрожує продовольчій безпеці країни. Урожайність, валові збори і товарність більшості сільськогосподарських культур мають тенденції до зниження. Хлібний і кормовий баланси щорічно є вкрай напруженими. Поголів'я худоби, його продуктивність і товарність продовжують падати. Відповідно тепер, як це не парадоксально, Україна перейшла межу гарантії забезпечення повноцінного харчування основної маси населення, за якою посилюються прояви ризику і невизначеності, порушення нормальних обсягів, структури і якості харчування. Істотне скорочення сировинних ресурсів, фізичне і моральне старіння технологій їх п
ереробки супроводжуються відповідним падінням виробництва кінцевих продуктів споживання.

Рис. 2. Індекси продукції сільського господарства та продуктивності праці (1990 р. =100)

Всі ці досить небезпечні тенденції у виробничій сфері супроводжуються посиленням структурного деформування економіки, випередженням темнів товарного спаду в тих галузях виробництва і господарських системах, які забезпечують безпосередній ринковий попит, а також соціальні життєві потреби людини і суспільства. Гіперінфляційні процеси свого часу глибоко Деформували всю структуру витрат і цін, грошового і фінансово-кредитного обігу.