Geum.ru

Розділ Теоретичні основи стратегії економічного розвитку

Вид материалаДокументы

Содержание


Потрібні принципово нові підходи
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   47

Потрібні принципово нові підходи


Ейфорія швидкого і кардинального розв'язання складних економічних проблем минула. Скороспішні програми врятування економік постсоціалістичних країн зазнали очевидної невдачі. Повним економічним і політичним крахом завершилася бездумна і анархічна за суттю майже п'ятирічна "перебудова", яка в свій час активно ініціювалася М. Горбачовим. Протягом шести років розвалу Союзу жодна з короткострокових урядових програм стабілізації економічного становища і виходу із кризи тепер уже нових країн теж не принесла позитивних результатів. Більше того, спроби негайного втілення цих програм у життя тиском "зверху" лише посилювали кризові явища до критичного стану. Причини такого стану справ, за моїм глибоким переконанням, криються, з одного боку, в поверховості та помилковості самих економічних програм, які не враховують складної сукупності взаємодіючих внутрішніх і зовнішніх факторів (тобто не передбачають фундаментальної модельної розробки проектів здійснення економічних перетворень, зрозумілих широким верствам населення), і, з другого боку, - у відсутності системного підходу до управління та організації їх виконання, а також чіткості й послідовності законодавчих і виконавчих рішень держави і дій господарських управлінських структур у сфері товарного виробництва, ринку, виробничої та соціальної інфраструктур, валютно-фінансового, кредитного та інформаційного обслуговування тощо.

Вчені-економісти Російської академії наук і Національної академії наук України розробили відповідні стратегічні концепції та стратегії соціально-економічного розвитку своїх країн, які спираються на всебічне врахування конкретних умов і послідовну етапність ринкових перетворень. Визначено стратегічні цілі й завдання, методи, засоби і ресурсні можливості їх досягнення. При цьому дуже реалістично намічено строки реформування - стосовно до кожного етапу, з опорою на вихідну економічну ситуацію, в якій країна перебуває, на валютно-фінансові й матеріальні можливості. підприємницьку активність і заінтересованість у якісних оновленнях макро- і мікроекономічних структур. Активізація інвестиційної діяльності з масовим використанням найновіших науково-технічних досягнень, ресурсозберігаючих технологій, чітких керуючих і регулюючих механізмів, організаційно-економічних заходів і ринкових каталізаторів у конкурентному середовищі лежить в основі нової стратегічної концепції. Залучено всі необхідні атрибути ринкових механізмів активізації людського фактора.

Створення якісно нових підприємницьких і ринкових структур, які б функціонували високоефективно і соціально спрямовано, - це не одноразовий правовий акт і тим більше не одночасна архіреволюційна акція руйнування діючого виробничого і ринкового потенціалу і виникнення невідомо звідки більш ефективного нового. Це тривалий еволюційний процес глибоких господарських і економічних перетворень, технологічного онов­лення, конверсії та диверсифікації капіталу, формування пріоритетів у системі міжнародного поділу праці та розвитку макрогосподарських зв'язків.

Стратегічну політику дальших ринкових реформ, проголошену Президентом України Л.Кучмою, треба здійснювати методами і засобами створювального, антиінфляційного напряму за критеріями реального приросту ефекту, тобто за творчим аспектом сучасного реформування. Інакше кажучи, необхідно тепер розумно і зважено реалізовувати накреслену стратегію, крок за кроком добиваючись економічної стабілізації та пожвавлення, з переходом у стадію економічного зростання і підвищення рівня життя народу.

Об'єктивна оцінка результатів ринкових реформ на макрорівні пов'язана з реальним приростом ВВП і НД, а не з тим, скільки і яких об'єктів приватизовано або ж реприватизовано. На мікрорівні ефективність теж визначається зовсім не формою власності й господарювання, а обсягом, якістю і собівартістю продукції або послуг, ринковим попитом на них, мірою відшкодування витрат, розмірами одержуваних валового доходу і прибутку. Головне в тому, як ті чи інші господарські системи виконують свої функції, наскільки вони є конкурентоспроможними на внутрішніх і Зовнішніх ринках, наскільки ефективно господарюють, багатіють самі та вносять вклад у багатство країни. Як зазначалося вище, у свій час сталінський режим уже визначав ефективність соціалістичної реформи на селі за темпами колективізації та розкуркулювання багатих селян з міцними господарствами, які при Цьому руйнувалися, що довело країну до страшного голодомору. Зовсім неприпустимо повторювати цей ганебний досвід минулого.

Тому єдино правильним є шлях створювального ринкового реформування, яке б супроводжувалося підвищенням кінцевої результативності, швидким господарським оновленням і відповідними темпами економічного зростання. Якщо цього немає, а лише обвальне падіння товарного виробництва, збідніння внутрішнього ринку, бурхливе зростання цін і посилення структурного деформування, то така реформа не служить інтересам людини, а точніше - має антинародний характер і є небезпечним гальмом для загальнолюдського прогресу.

Найважливішими елементами економічних реформ стосовно до країн СНД виступають введення жорсткої антиінфляційної політики і конвертованої грошової одиниці, здійснення ефективної приватизації, створення активного ринкового середовища з розвинутою інфраструктурою. Одночасно, за допомогою державної та банківської підтримки, належить активізувати інвестиційну та інноваційну діяльність по структурній і якісній перебудові господарства. Необхідно рішуче долати дезінтеграційні тенденції. формувати якісно новий ринковий простір країн СНД і східноєвропейської співдружності з входженням до світової господарської системи, що, в свою чергу, могло б сприяти їх значно швидшому входженню на рівних до широких інтеграційних. ринкових зв'язків.

Кожна з країн, маючи статус суб'єкта міжнародного права, має можливості вільно обирати партнерів для сучасних інтегра­ційних взаємозв'язків. Принципи взаємовигідних торговельно-економічних відносин між країнами з свободою руху через кордони товарів, капіталів, інформації, інтелектуальних, трудових та інших ресурсів, формування єдиних транспортних і енергетичних систем, а також засобів зв'язку, обороноздатності тощо є основоположними \ прискоренні прогресу кожної країни і всього світового співтовариства, в його єдності та цілісності. Ізоляціонізм гарантує будь-якій країні лише регрес. Водночас входження до процесу міжнародного поділу праці, кооперування та інтегрування, пошуки найбільш конкурентоспроможних сфер і особливих "ніш" у світовому ринку виступають гарантом досягнення більш швидких темпів економічного розвитку і конкурентоспроможності. Для цього й потрібні ретельний вибір пріоритетів, зведення їх у ранг провідної ланки усієї економічної та науково-технічної політики держави.

Визначальну роль у досягненні ефективності реформування, безперечно, відіграють знання і вміння приймати обгрунтовані рішення, активно й швидко втілювати їх у життя, тобто діяти синхронно і комплексно в усіх ланках управління і регулювання. формування знаючих і активних підприємців і управлінців вимагатиме певного часу і зусиль. Вони зобов'язані володіти мистецтвом жорсткого господарського менеджменту, знати кон'юнктуру ринків, вміти налагоджувати чіткі ділові взаємовідносини з поставщиками і покупцями, банками і страховими компаніями, своїми трудовими колективами, діяти впевнено, із знанням справи в складному ринковому середовищі та в системі державного регулювання. Без наявності цих та інших ділових і людських якостей у багатьох людей, схильних до бізнесу, нездійсненними є цивілізована підприємницька діяльність і високоефективна ринкова економіка.